The fulfillment of the signs represented by the sun, moon, and stars have been amply addressed by the historians, the pioneers of Adventism and through the writings of Sister White. Some of the signs Jesus addressed are not as familiar as others. Few recognize that the “distress of nations” upon the “earth,” had a specific fulfillment. They are not clear about what the symbol of the shaking of the “powers of heaven,” as opposed to the shaking the powers of earth represent. And few Laodicean Adventist understand that the “coming” of “the Son of man coming in a cloud” was fulfilled in Millerite history.
Сповнення знамен, представлених сонцем, місяцем і зорями, було всебічно висвітлене істориками, піонерами адвентизму та в працях сестри Вайт. Деякі з ознак, про які говорив Ісус, не такі відомі, як інші. Мало хто визнає, що «скорбота народів» на «землі» мала конкретне сповнення. Вони не розуміють, що символізує потрясіння «сил небесних» на противагу потрясінню сил земних. І лише небагато лаодикійських адвентистів розуміють, що «пришестя» «Сина Людського, що гряде на хмарі», сповнилося в міллеритській історії.
“The exact day and hour of Christ’s coming have not been revealed. The Saviour told his disciples that he himself could not make known the hour of his second appearing. But he mentioned certain events by which they might know when his coming was near. ‘There shall be signs,’ he said, ‘in the sun, and in the moon, and in the stars.’ ‘The sun shall be darkened, and the moon shall not give her light, and the stars of heaven shall fall.’ Upon the earth, he said, there shall be ‘distress of nations, with perplexity; the sea and the waves roaring; men’s hearts failing them for fear, and for looking after those things which are coming on the earth.’
Точний день і година пришестя Христа не відкриті. Спаситель сказав своїм учням, що він сам не міг об’явити годину свого другого пришестя. Але він згадав певні події, за якими вони могли б пізнати, коли його пришестя наблизиться. «Будуть знамення, — сказав він, — у сонці, і в місяці, і в зорях». «Сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі небесні спадуть». На землі, сказав він, буде «скорбота народів із замішанням; море й хвилі шумітимуть; людські серця зомліватимуть від страху й очікування того, що приходить на землю».
“‘And they shall see the Son of man coming in the clouds of heaven with power and great glory. And he shall send his angels with a great sound of a trumpet, and they shall gather together his elect from the four winds, from one end of heaven to the other.’
І побачать Сина людського, який приходить на небесних хмарах із силою та великою славою. І він пошле своїх ангелів із гучним голосом сурми, і вони зберуть його вибраних з чотирьох вітрів, від одного краю неба до іншого.
“The signs in the sun, moon, and stars have been fulfilled. Since that time earthquakes, tempests, tidal waves, pestilence, and famine have multiplied. The most awful destructions, by fire and flood, are following one another in quick succession. The terrible disasters that are taking place from week to week speak to us in earnest tones of warning, declaring that the end is near, that something great and decisive will soon of necessity take place.
Знаки на сонці, місяці й зорях сповнилися. Відтоді землетруси, бурі, припливні хвилі, епідемії та голод почастішали. Найжахливіші руйнування — від вогню й води — швидко змінюють одне одного. Страшні лиха, що відбуваються з тижня в тиждень, промовляють до нас суворим застережливим тоном, заявляючи, що кінець близько, що незабаром неминуче станеться щось велике й вирішальне.
“Probationary time will not continue much longer. Now God is withdrawing his restraining hand from the earth. Long has he been speaking to men and women through the agency of his Holy Spirit; but they have not heeded the call. Now he is speaking to his people, and to the world, by his judgments. The time of these judgments is a time of mercy for those who have not yet had opportunity to learn what is truth. Tenderly will the Lord look upon them. His heart of mercy is touched; his hand is still stretched out to save. Large numbers will be admitted to the fold of safety who in these last days will hear the truth for the first time.” Review and Herald, November 22, 1906.
Час випробування вже недовго триватиме. Тепер Бог забирає Свою стримувальну руку з землі. Довго Він промовляв до чоловіків і жінок через посередництво Свого Святого Духа; але вони не зважили на поклик. Тепер Він говорить до Свого народу і до світу через Свої суди. Час цих судів є часом милості для тих, хто ще не мав нагоди пізнати, що є істина. Лагідно Господь споглядатиме на них. Його милосердне серце зворушене; Його рука все ще простягнута, щоб спасати. До безпечної овчарні буде прийнято багато людей — ті, хто в ці останні дні вперше почують істину. Review and Herald, 22 листопада 1906 р.
The Millerite history is repeated to the very letter in the last days. The “signs” that marked the arrival and history of the first angel, typify “signs” that mark the arrival and history of the third angel. All the sacred reformatory movements parallel the movement of the third angel in the last days.
Історія міллеритів в останні дні повторюється до найменших подробиць. "Ознаки", що ознаменували прихід і історію першого ангела, слугують прообразом "ознак", що позначають прихід і історію третього ангела. Усі священні реформаторські рухи йдуть паралельно рухові третього ангела в останні дні.
“The work of God in the earth presents, from age to age, a striking similarity in every great reformation or religious movement. The principles of God’s dealing with men are ever the same. The important movements of the present have their parallel in those of the past, and the experience of the church in former ages has lessons of great value for our own time.” The Great Controversy, 343.
"Боже діло на землі від віку до віку виявляє разючу подібність у кожній великій реформації чи релігійному русі. Принципи Божого поводження з людьми завжди ті самі. Важливі рухи сучасності мають свої паралелі в минулому, а досвід церкви минулих віків містить уроки великої цінності для нашого часу." Велика боротьба, 343.
The history represented by the mighty angel of Revelation eighteen, is the third angel, and the history represented by the third angel runs parallel to the history of the first and second angels of Millerite history.
Історія, представлена могутнім ангелом вісімнадцятого розділу Об’явлення, є історією третього ангела, а історія, представлена третім ангелом, іде паралельно з історією першого й другого ангелів у мілеритській історії.
“God has given the messages of Revelation 14 their place in the line of prophecy, and their work is not to cease till the close of this earth’s history. The first and second angel’s messages are still truth for this time, and are to run parallel with this which follows. The third angel proclaims his warning with a loud voice. ‘After these things,’ said John, ‘I saw another angel come down from heaven, having great power, and the earth was lightened with his glory.’ In this illumination, the light of all the three messages is combined.” The 1888 Materials, 803, 804.
Бог надав вістям 14 розділу Об’явлення їхнє місце в послідовності пророцтв, і їхня праця не повинна припинятися до завершення історії цієї землі. Вістки першого й другого ангелів і досі є істиною для цього часу та мають іти паралельно з тією, що слідує. Третій ангел проголошує своє застереження гучним голосом. «Після цього, — сказав Іван, — я побачив іншого ангела, що сходив з неба, маючи велику владу, і земля була освітлена його славою». У цьому осяянні поєднано світло всіх трьох вісток. Матеріали 1888 року, 803, 804.
The work of the first and second angels, which is paralleled by the work of the third angel, is also illustrated in the parable of the ten virgins.
Служіння першого й другого ангелів, яке має відповідник у служінні третього ангела, також проілюстроване в притчі про десять дів.
“I am often referred to the parable of the ten virgins, five of whom were wise, and five foolish. This parable has been and will be fulfilled to the very letter, for it has a special application to this time, and, like the third angel’s message, has been fulfilled and will continue to be present truth till the close of time.” Review and Herald, August 19, 1890.
Мені часто вказують на притчу про десять дів, з яких п’ять були мудрі, а п’ять — нерозумні. Ця притча вже виконалася і ще виконається до останньої літери, бо вона має особливе застосування до цього часу і, подібно до звістки третього ангела, виконалася і надалі залишатиметься нинішньою істиною аж до кінця часу. Review and Herald, 19 серпня 1890 року.
The history represented in Revelation chapter ten of the Book of revelation is represented as the seven thunders, and the seven thunders represent the events which took place during the history of the Millerites, which was the history of the first and second angels’ messages. The seven thunders also represent “future events” that occur in the last days, and they are fulfilled in the same “order” as they were in the history of the Millerites.
Історія, зображена в десятому розділі Книги Об’явлення, подана як сім громів, і ці сім громів символізують події, що відбулися під час історії міллеритів, тобто в період першої та другої ангельської вістки. Сім громів також означають "майбутні події", що відбуваються в останні дні, і вони здійснюються в тому самому "порядку", як і в історії міллеритів.
“The special light given to John which was expressed in the seven thunders was a delineation of events which would transpire under the first and second angels’ messages. …
Особливе світло, дане Іванові, яке було виражене через сім громів, було описом подій, що мали відбутися під першими двома ангельськими вістками. ...
“After these seven thunders uttered their voices, the injunction comes to John as to Daniel in regard to the little book: ‘Seal up those things which the seven thunders uttered.’ These relate to future events which will be disclosed in their order.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
Після того, як ці сім громів промовили своїми голосами, Іванові, як і Даниїлові, надходить веління щодо книжечки: «Запечатай те, що промовили сім громів». Йдеться про майбутні події, які будуть відкриті у своєму порядку. Біблійний коментар адвентистів сьомого дня, том 7, с. 971.
All the reform movements parallel one another, and they are to be brought together “line upon line,” in order to illustrate the final reformatory movement of the one hundred and forty-four thousand. The parable of the ten virgins illustrates the internal experience of God’s people in the Millerite movement and the movement of the one hundred and forty-four thousand.
Усі реформаторські рухи паралельні між собою, і їх слід звести разом "рядок на рядок", щоб проілюструвати остаточний реформаторський рух ста сорока чотирьох тисяч. Притча про десять дів ілюструє внутрішній досвід Божого народу в міллеритському русі та в русі ста сорока чотирьох тисяч.
“The parable of the ten virgins of Matthew 25 also illustrates the experience of the Adventist people.” The Great Controversy, 393.
"Притча про десять дів із 25-го розділу Євангелія від Матвія також ілюструє досвід адвентистського народу." Велика боротьба, 393.
The work and message of both the Millerites and the one hundred and forty-four thousand is represented by the three angels of Revelation fourteen.
Діяльність і вістка як міллеритів, так і ста сорока чотирьох тисяч представлені трьома ангелами чотирнадцятого розділу Об’явлення.
“I have had precious opportunities to obtain an experience. I have had an experience in the first, second, and third angels’ messages. The angels are represented as flying in the midst of heaven, proclaiming to the world a message of warning, and having a direct bearing upon the people living in the last days of this earth’s history. No one hears the voice of these angels, for they are a symbol to represent the people of God who are working in harmony with the universe of heaven. Men and women, enlightened by the Spirit of God, and sanctified through the truth, proclaim the three messages in their order.” Life Sketches, 429.
Мені випали дорогоцінні нагоди здобути досвід. Я маю досвід у першій, другій і третій ангельській вістці. Ангели представлені як такі, що летять посеред неба, проголошуючи світові вістку попередження, яка має безпосереднє відношення до людей, що живуть в останні дні історії цієї землі. Ніхто не чує голосу цих ангелів, бо вони є символом, який представляє Божий народ, що діє в злагоді з небесним всесвітом. Чоловіки й жінки, просвітлені Духом Божим і освячені через істину, проголошують три вістки у визначеному порядку. Нариси життя, 429.
The prophetic events represented in Revelation chapter ten, are represented by the seven thunders. Those events mark where the divine is joined with the human. The “signs” that were identified by Christ in Matthew chapter twenty-four, Mark thirteen and Luke twenty-one represent the “signs” that ushered in the Millerite movement and represent a parallel testimony to the movement of the one hundred and forty-four thousand. The one hundred and forty-four thousand do not taste of death as represented by Enoch and Elijah. September 11, 2001, the “sign” that Christ identified as marking the arrival of the final generation of earth’s history, is identified in Luke chapter twenty-one. To be among that group that has been represented by Enoch and Elijah, who are called the one hundred and forty-four thousand requires that the “sign” and all that it represents is recognized.
Пророчі події, подані в десятому розділі Одкровення, представлені сімома громами. Ці події позначають, де божественне поєднується з людським. «Знамення», на які вказав Христос у двадцять четвертому розділі Євангелія від Матвія, тринадцятому від Марка та двадцять першому від Луки, є тими «знаменнями», що започаткували мілеритський рух, і становлять паралельне свідчення руху ста сорока чотирьох тисяч. Сто сорок чотири тисячі не скуштують смерті, як це показано на прикладі Еноха та Іллі. 11 вересня 2001 року — це «знамення», яке Христос визначив як таке, що позначає прихід останнього покоління в історії землі, і воно описане в двадцять першому розділі Євангелія від Луки. Щоб бути серед тієї групи, представленої Енохом та Іллею, яку називають сто сорок чотири тисячі, необхідно розпізнати це «знамення» та все, що воно представляє.
After Jesus led His disciples down through the history of the “signs” which ushered in the Millerite movement He then repeated and enlarged His historical testimony, by including a parable that represented the same history.
Після того як Ісус провів Своїх учнів крізь історію «знамень», які поклали початок міллеритському рухові, потім Він повторив і розширив Своє історичне свідчення, включивши притчу, що відображала ту саму історію.
And he spake to them a parable; Behold the fig tree, and all the trees; When they now shoot forth, ye see and know of your own selves that summer is now nigh at hand. So likewise ye, when ye see these things come to pass, know ye that the kingdom of God is nigh at hand. Verily I say unto you, This generation shall not pass away, till all be fulfilled. Heaven and earth shall pass away: but my words shall not pass away. Luke 21:29–33.
І він промовив до них притчу: Погляньте на смоковницю та на всі дерева. Коли вони вже розпускаються, ви бачите й самі знаєте, що літо вже близько. Так само і ви, коли побачите, що це стається, знайте, що Боже Царство близько. Істинно кажу вам: не перейде цей рід, аж поки все не збудеться. Небо й земля проминуть, але мої слова не проминуть. Луки 21:29–33.
Jesus begins the parable by identifying a distinction between “the fig tree,” in the singular, and “all the trees.” The “fig tree,” is the covenant people, who in the last days is Laodicean Adventism, who profess to be the remnant people of God. The other “trees” were the Gentiles.
Ісус розпочинає притчу, вказуючи на відмінність між «смоківницею» в однині та «усіма деревами». «Смоківниця» — це народ завіту, який в останні дні представлений лаодикійським адвентизмом, що називає себе залишком Божого народу. Інші «дерева» були язичниками.
“Mark the cursing of the fig tree, representing the Jewish nation, covered with leaves of profession, but no fruit to be found thereon. The curse is pronounced upon the fig tree, which represents the moral, thinking, living agent, cursed of God, living as were the Jews for forty years after this event, yet dead. Mark, the other trees, representing the Gentiles, were not covered. They were leafless, making no pretension to having a knowledge of God. Their time of fruit-leaving was not yet.” Special Testimonies for Ministers and Workers, number 7, 59–61.
"Зверни увагу на прокляття смоківниці, що представляє юдейський народ, покритої листям сповідання, але на якій не було знайдено плоду. Прокляття було виголошено на смоківницю, яка представляє морального, мислячого, живого суб’єкта, проклятого Богом, який жив, як і юдеї протягом сорока років після цієї події, однак був мертвим. Зверни увагу, інші дерева, що представляли язичників, не були вкриті. Вони були безлисті, не претендуючи на знання Бога. Їхній час плодоношення та облистіння ще не настав." Особливі свідчення для служителів і працівників, номер 7, 59–61.
Laodicean Adventism in the last days is cursed, for though it professes to be the remnant people of God, its profession is fruitless. Jesus is making two interconnected, but different points in the passage. He is identifying the distinction between the professed people of God and the Gentiles, who do not profess to uphold the law of God, or possess the Spirit of Prophecy which are the characteristics of the remnant of the last days, which Laodicean Adventism professes to uphold. The leaves in the last days represent the claimed profession to be the remnant identified by John in the book of Revelation.
Лаодикійський адвентизм в останні дні перебуває під прокляттям, бо, хоча він заявляє, що є останком Божого народу, його сповідання є безплідним. Ісус у цьому уривку робить дві взаємопов’язані, але різні тези. Він окреслює відмінність між тими, хто називає себе Божим народом, і язичниками, які не заявляють, що додержуються Божого закону, і не мають Духа пророцтва — ознак останку останніх днів, які лаодикійський адвентизм стверджує, що підтримує. Листя в останні дні представляє заявлене сповідання бути останком, про який Іван говорить у книзі Об’явлення.
“The Gentile world was represented by the leafless, fruitless fig trees. The Gentiles were destitute, as were the Jews, of godliness, but they had not claimed to be in favor with God. They made no boast of exalted spirituality. They were blind in every sense to the ways and works of God, With them the time for figs was not yet. They were still looking forward to a day which would bring them light and hope.” Signs of the Times, February 15, 1899.
"Світ язичників був представлений безлистими, безплідними смоківницями. Язичники, як і юдеї, були позбавлені благочестя, але вони не твердили, що перебувають у Божій ласці. Вони не хвалилися піднесеною духовністю. Вони були сліпі в усякому сенсі щодо Божих шляхів і діл; для них час смокв ще не настав. Вони й далі чекали дня, який принесе їм світло та надію." Знаки часу, 15 лютого 1899 року.
The distinction between the fig tree and the other trees was given one other distinction by Christ. The time for the trees to bud out for the figs, was different than the time for the Gentiles trees to bud out. In the last days “two distinct calls are given to the churches,” and the first voice from the angel of Revelation chapter eighteen, identifies the time when the budding-out for the one hundred and forty-four thousand was to occur. The “second voice” of Revelation eighteen, represents when the other trees were to bud out.
Розрізнення між смоківницею та іншими деревами Христос доповнив ще однією ознакою. Пора розпускання бруньок у смоківниці відрізнялася від пори розпускання бруньок у язичницьких дерев. В останні дні «церквам дано два окремі заклики», і перший голос ангела з вісімнадцятого розділу Об’явлення визначає час, коли мала настати пора розпускання бруньок для ста сорока чотирьох тисяч. «Другий голос» вісімнадцятого розділу Об’явлення вказує, коли мали розпуститися інші дерева.
In Christ’s day the Jews were the fig tree, the Gentiles were the other trees. In Millerite history the Protestants were the fig tree, and the Millerites were the other trees. In the last days, Laodicean Adventism is the fruitless fig tree which is removed from Jerusalem (the vineyard), and the one hundred and forty-four thousand are the fig trees that bears fruit. God’s other children who are still in Babylon are represented as the Gentiles.
За днів Христа юдеї були смоківницею, а язичники — іншими деревами. В історії міллеритів протестанти були смоківницею, а міллерити — іншими деревами. В останні дні лаодикійський адвентизм є безплідною смоківницею, яку усунено з Єрусалиму (виноградника), а сто сорок чотири тисячі — смоківниці, що приносять плід. Інші Божі діти, які ще перебувають у Вавилоні, представлені як язичники.
A “gentile,” by definition is a “stranger.” The gentile trees are dormant (dead), bearing no buds or fruit at the time the fig tree buds out and comes to life. A dormant tree is a dry tree, and when the Gentiles are called to come out of Babylon, by the second voice of Revelation chapter eighteen, they will then choose to keep the seventh-day Sabbath and enter into covenant with the Lord.
«Поганин», за визначенням, — це «чужинець». Поганські дерева перебувають у стані спокою (мертві), не утворюють бруньок і не приносять плоду саме тоді, коли смоківниця розпускає бруньки й оживає. Дерево в стані спокою — це сухе дерево, і коли поган покличуть вийти з Вавилону другим голосом вісімнадцятого розділу Об’явлення, тоді вони вирішать святити суботу сьомого дня та увійдуть у завіт із Господом.
Neither let the son of the stranger, that hath joined himself to the Lord, speak, saying, The Lord hath utterly separated me from his people: neither let the eunuch say, Behold, I am a dry tree. For thus saith the Lord unto the eunuchs that keep my sabbaths, and choose the things that please me, and take hold of my covenant; Even unto them will I give in mine house and within my walls a place and a name better than of sons and of daughters: I will give them an everlasting name, that shall not be cut off. Also the sons of the stranger, that join themselves to the Lord, to serve him, and to love the name of the Lord, to be his servants, every one that keepeth the sabbath from polluting it, and taketh hold of my covenant; Even them will I bring to my holy mountain, and make them joyful in my house of prayer: their burnt offerings and their sacrifices shall be accepted upon mine altar; for mine house shall be called an house of prayer for all people. Isaiah 56:3–7.
А син чужинця, що приєднався до Господа, хай не говорить: «Господь зовсім відділив мене від Свого народу»; і хай не каже євнух: «Ось, я сухе дерево». Бо так говорить Господь до євнухів, які бережуть Мої суботи, і вибирають те, що Мені до вподоби, і тримаються Мого заповіту: їм Я дам у Моїм домі та в межах Моїх мурів місце й ім’я краще, ніж синів і дочок; дам їм вічне ім’я, що не буде витяте. А також синів чужинця, які приєднуються до Господа, щоб служити Йому і любити Ім’я Господа, щоб бути Його слугами, кожного, хто береже суботу, щоб не осквернити її, і тримається Мого заповіту, — їх Я приведу на Мою святу гору і звеселю їх у Моїм домі молитви; їхні цілопалення та їхні жертви будуть прийняті на Моєму жертовнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів. Ісая 56:3-7.
A stranger is a “gentile,” and the “second voice” calls them to come out of Babylon, and they are brought to God’s holy mountain, it will then be His “holy” mountain, for the wheat and tares will have been separated by the testing process represented in the history of the “first voice”. When they come to the mountain of the Lord in the last days, the Gentiles will no longer be strangers, or dry trees.
Чужинець — це «язичник», і «другий голос» кличе їх вийти з Вавилона, і їх приведуть на Божу святу гору; тоді вона буде Його «святою» горою, бо пшеницю й кукіль уже буде відокремлено процесом випробування, представленим в історії «першого голосу». Коли вони прийдуть на гору Господню в останні дні, язичники вже не будуть чужинцями чи сухими деревами.
The sun and the moon shall be darkened, and the stars shall withdraw their shining. The Lord also shall roar out of Zion, and utter his voice from Jerusalem; and the heavens and the earth shall shake: but the Lord will be the hope of his people, and the strength of the children of Israel. So shall ye know that I am the Lord your God dwelling in Zion, my holy mountain: then shall Jerusalem be holy, and there shall no strangers pass through her any more. Joel 3:15–17.
Потемніють сонце й місяць, і зорі сховають своє світло. І Господь зареве із Сіону, і подасть Свій голос із Єрусалиму; і затрясуться небеса й земля; але Господь буде надією Свого народу та силою синів Ізраїля. І пізнаєте, що Я Господь, Бог ваш, що перебуваю на Сіоні, горі Моїй святій; тоді Єрусалим буде святим, і чужинці вже більше не проходитимуть через нього. Йоіл 3:15-17.
The ushering in of the history where the “second voice” calls God’s other flock out of Babylon has “signs” that were typified by the signs of the Millerite movement. In Matthew chapter twenty-four, Mark chapter thirteen and Luke chapter twenty-one Christ’s testimony that we are considering is set forth. In each of those three witnesses one of the “signs” identified is that the powers of heaven shall be shaken, but in Joel’s representation of the “signs” which identify when Jerusalem shall be “holy”, both “the heavens and the earth shall shake.”
Настання того періоду історії, коли «другий голос» кличе інше Боже стадо вийти з Вавилона, супроводжується «знаками», прообразами яких були знаки міллеритського руху. У Матвія 24, Марка 13 і Луки 21 викладено свідчення Христа, яке ми розглядаємо. У кожному з цих трьох свідчень одним із зазначених «знаків» є те, що небесні сили похитнуться, але у викладі Йоіла «знаків», які вказують, коли Єрусалим буде «святим», «похитнуться і небеса, і земля».
Joel is identifying the perfect fulfillment of the predicted “signs” that occur when Jerusalem is holy. That time is when the Lord has removed the sins from the one hundred and forty-four thousand, and the church of Laodicea has transitioned to the movement of Philadelphia. It is then that the sixth movement (Philadelphia), becomes the eighth movement (Philadelphia), that is of the seven churches. It is then that the Church Militant becomes the Church Triumphant. The Church Militant is a label for God’s church that is composed of the wheat and the tares. The Church Triumphant is God’s holy mountain that is “holy,” and “no strangers pass through her anymore.”
Йоель визначає досконале виконання пророкованих «знамень», які відбуваються, коли Єрусалим святий. Цей час настає, коли Господь зняв гріхи зі ста сорока чотирьох тисяч, а церква Лаодикії перейшла до руху Філадельфії. Саме тоді шостий рух (Філадельфія) стає восьмим рухом (Філадельфією) з числа семи церков. Тоді Церква Воююча стає Церквою Торжествуючою. Церква Воююча — це назва Божої церкви, яка складається з пшениці та куколю. Церква Торжествуюча — це Божа свята гора, яка є «святою», і «чужинці більше не проходять через неї».
The ushering in of the ensign that is lifted up, which is the Church Triumphant, which is the “eighth that is of the seven”, which is when Jerusalem is “holy”, is accompanied by “signs.” In order for Jesus to provide the point of reference for His people to recognize the life or death “sign,” that identifies the sealing of the one hundred and forty-four thousand, He employed trees and the natural cycle of a tree’s life to teach the all-important lesson.
Поява піднесеного стяга, яким є Церква Торжествуюча, яка є «восьмою, що з семи», що настає, коли Єрусалим є «святим», супроводжується «знаменнями». Щоб Ісус надав Своєму народові орієнтир для розпізнавання «знака» життя чи смерті, який вказує на запечатання ста сорока чотирьох тисяч, Він використав дерева та природний цикл життя дерева, щоб навчити цьому вкрай важливому уроку.
“Christ had bidden His people watch for the signs of His advent and rejoice as they should behold the tokens of their coming King. ‘When these things begin to come to pass,’ He said, ‘then look up, and lift up your heads; for your redemption draweth nigh.’ He pointed His followers to the budding trees of spring, and said: ‘When they now shoot forth, ye see and know of your own selves that summer is now nigh at hand. So likewise ye, when ye see these things come to pass, know ye that the kingdom of God is nigh at hand.’ Luke 21:28, 30, 31.” The Great Controversy, 308.
Христос наказав Своєму народові пильнувати ознак Його пришестя і радіти, коли вони побачать ознаки їхнього грядущого Царя. «Коли почнуть збуватися ці речі, — сказав Він, — тоді зведіть очі й підніміть ваші голови, бо ваше викуплення наближається». Він звернув увагу Своїх послідовників на дерева, що навесні випускають бруньки, і сказав: «Коли вони тепер розпускаються, ви, бачачи це, самі знаєте, що вже близько літо. Так само й ви, коли побачите, що це відбувається, знайте, що Боже Царство близько». Луки 21:28, 30, 31. Велика боротьба, 308.
When the trees of Spring begin to bud out, Summer is near.
Коли на деревах навесні починають розпускатися бруньки, літо близько.
The harvest is past, the summer is ended, and we are not saved. Jeremiah 8:20.
Жнива минули, літо скінчилося, а ми не спасені. Єремія 8:20.
The budding trees identify that it is Spring, and we then know Summer is near, and it is in the Summer when the harvest is gathered.
Дерева, що розпускаються, свідчать, що настала весна, і ми тоді знаємо, що літо близько, і саме влітку збирають урожай.
The enemy that sowed them is the devil; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels. Matthew 13:39.
Ворог, який посіяв їх, — диявол; жнива — це кінець світу; і женці — ангели. Матвія 13:39.
The harvest is at the end of the world. When the trees begin to bud out, you are required to know that the end of the world is imminent.
Жнива — наприкінці світу. Коли на деревах починають розпускатися бруньки, ви зобов’язані знати, що кінець світу неминуче близький.
“One saying of the Saviour must not be made to destroy another. Though no man knoweth the day nor the hour of His coming, we are instructed and required to know when it is near. We are further taught that to disregard His warning, and refuse or neglect to know when His advent is near, will be as fatal for us as it was for those who lived in the days of Noah not to know when the flood was coming.” The Great Controversy, 371.
Не слід тлумачити одне висловлювання Спасителя так, щоб воно знищувало інше. Хоча ніхто не знає ні дня, ні години Його пришестя, ми навчені і зобов’язані знати, коли воно близько. Нас також навчають, що знехтувати Його застереженням і відмовитися або занедбати знання про те, що Його пришестя близьке, буде для нас так само згубним, як було для тих, хто жив за днів Ноя, не знати, коли наближався потоп. Велика боротьба, 371.
We will continue our study of Luke chapter twenty-one in the next article.
Ми продовжимо наше вивчення двадцять першого розділу Луки у наступній статті.
“I saw that the powers of earth are now being shaken and that events come in order. War, and rumors of war, sword, famine, and pestilence are first to shake the powers of earth, then the voice of God will shake the sun, moon, and stars, and this earth also. I saw that the shaking of the powers in Europe is not, as some teach, the shaking of the powers of heaven, but it is the shaking of the angry nations.” Early Writings, 41.
"Я бачив, що сили землі нині захитуються і що події настають по порядку. Війна і чутки про війну, меч, голод і мор спершу похитнуть сили землі, потім голос Божий похитне сонце, місяць і зорі, а також цю землю. Я бачив, що потрясіння сил у Європі — це не, як дехто вчить, потрясіння сил небесних, але потрясіння розгніваних народів." Ранні твори, 41.