Christ pointed His people to the budding trees of Spring, in order that they would understand the “signs” and the implication of the “signs” of the last days.
Христос вказав Своєму народові на дерева, що навесні пускають бруньки, щоб вони зрозуміли "знаки" і значення "знаків" останніх днів.
“Christ had bidden His people watch for the signs of His advent and rejoice as they should behold the tokens of their coming King. ‘When these things begin to come to pass,’ He said, ‘then look up, and lift up your heads; for your redemption draweth nigh.’ He pointed His followers to the budding trees of spring, and said: ‘When they now shoot forth, ye see and know of your own selves that summer is now nigh at hand. So likewise ye, when ye see these things come to pass, know ye that the kingdom of God is nigh at hand.’ Luke 21:28, 30, 31.” The Great Controversy, 308.
Христос наказав Своєму народові пильнувати ознак Його пришестя і радіти, коли вони побачать ознаки їхнього грядущого Царя. «Коли почнуть збуватися ці речі, — сказав Він, — тоді зведіть очі й підніміть ваші голови, бо ваше викуплення наближається». Він звернув увагу Своїх послідовників на дерева, що навесні випускають бруньки, і сказав: «Коли вони тепер розпускаються, ви, бачачи це, самі знаєте, що вже близько літо. Так само й ви, коли побачите, що це відбувається, знайте, що Боже Царство близько». Луки 21:28, 30, 31. Велика боротьба, 308.
The “signs” of the last days were typified by the “signs,” that announced and ushered in the movement of the first angel. Those “signs” included the shaking of the heavens, but Joel identifies that the “signs” of the last days, the days when the iniquity of Israel shall be sought for and not found, when God’s holy mountain is holy forever, for no strangers will ever pass through her again, the shaking of the powers of the heavens, will also include the shaking of the powers of earth. Sister White identifies the distinction between the shaking of the powers of the heavens and the powers of the earth.
«Знаки» останніх днів були прообразно показані «знаками», що сповістили та започаткували рух першого ангела. Ті «знаки» включали потрясіння небес, але Йоіл зазначає, що «знаки» останніх днів — днів, коли беззаконня Ізраїля шукатимуть і не знайдуть, коли Божа свята гора буде святою навіки, бо жоден чужинець більше ніколи не перейде через неї, — тобто потрясіння сил небесних — також включатимуть потрясіння сил земних. Сестра Вайт окреслює різницю між потрясінням сил небесних і потрясінням сил земних.
“December 16, 1848, the Lord gave me a view of the shaking of the powers of the heavens. I saw that when the Lord said ‘heaven,’ in giving the signs recorded by Matthew, Mark, and Luke, He meant heaven, and when He said ‘earth’ He meant earth. The powers of heaven are the sun, moon, and stars. They rule in the heavens. The powers of earth are those that rule on the earth. The powers of heaven will be shaken at the voice of God. Then the sun, moon, and stars will be moved out of their places. They will not pass away, but be shaken by the voice of God.
16 грудня 1848 року Господь дав мені видіння про потрясіння сил небесних. Мені було показано, що коли Господь, подаючи знамення, записані Матвієм, Марком і Лукою, сказав «небо», Він і мав на увазі небо, а коли сказав «земля» — мав на увазі землю. Сили небесні — це сонце, місяць і зорі. Вони панують на небесах. Сили земні — це ті, що панують на землі. Сили небесні будуть потрясені голосом Божим. Тоді сонце, місяць і зорі зрушаться зі своїх місць. Вони не зникнуть, але будуть потрясені голосом Божим.
“Dark, heavy clouds came up and clashed against each other. The atmosphere parted and rolled back; then we could look up through the open space in Orion, whence came the voice of God. The Holy City will come down through that open space. I saw that the powers of earth are now being shaken and that events come in order. War, and rumors of war, sword, famine, and pestilence are first to shake the powers of earth, then the voice of God will shake the sun, moon, and stars, and this earth also. I saw that the shaking of the powers in Europe is not, as some teach, the shaking of the powers of heaven, but it is the shaking of the angry nations.” Early Writings, 41.
«Темні, важкі хмари насунулися й зіштовхнулися одна з одною. Атмосфера розступилася й відкотилася; тоді ми змогли глянути вгору через відкритий простір в Оріоні, звідки пролунав голос Бога. Святе Місто зійде через той відкритий простір. Я бачила, що сили землі тепер потрясаються і що події відбуваються послідовно. Війна і чутки про війну, меч, голод і пошесть першими потрясуть сили землі, потім голос Бога потрясе сонце, місяць і зорі, а також і цю землю. Я бачила, що потрясіння сил у Європі — це не, як деякі вчать, потрясіння сил небесних, але це потрясіння розгніваних народів». Ранні твори, 41.
The shaking of the heavens in Matthew, Mark and Luke represent the shaking of the powers that rule the heavens, as represented by the sun, moon and stars. All of these heavenly powers were shaken, and produced the “signs,” which ushered in and announced the movement of the first angel. Those heavenly powers will be again shaken during the movement of the third angel. But in the movement of the third angel, the powers of earth will also be shaken. The powers of earth are the powers that rule the earth. On September 11, 2001, the powers of earth, not heaven, were shaken.
Потрясіння небес у Матвія, Марка та Луки означають потрясіння сил, що правлять небесами, символізованих сонцем, місяцем і зорями. Усі ці небесні сили були потрясені й породили «знамення», які започаткували та сповістили рух першого ангела. Ці небесні сили знову будуть потрясені під час руху третього ангела. Але під час руху третього ангела будуть також потрясені сили землі. Сили землі — це сили, що правлять землею. 11 вересня 2001 року були потрясені сили землі, а не небесні сили.
“Now comes the word that I have declared that New York is to be swept away by a tidal wave? This I have never said. I have said, as I looked at the great buildings going up there, story after story, ‘What terrible scenes will take place when the Lord shall arise to shake terribly the earth! Then the words of Revelation 18:1–3 will be fulfilled.’ The whole of the eighteenth chapter of Revelation is a warning of what is coming on the earth. But I have no light in particular in regard to what is coming on New York, only that I know that one day the great buildings there will be thrown down by the turning and overturning of God’s power. From the light given me, I know that destruction is in the world. One word from the Lord, one touch of his mighty power, and these massive structures will fall. Scenes will take place the fearfulness of which we cannot imagine.” Review and Herald, July 5, 1906.
«Тепер надходить звістка, нібито мною було заявлено, що Нью-Йорк має бути змитий приливною хвилею? Такого мною ніколи не говорилося. Мною було сказано: дивлячись на величезні будівлі, що там зводяться, поверх за поверхом, “Які жахливі сцени відбудуться, коли Господь постане, щоб страшно потрясти землю! Тоді сповняться слова Об’явлення 18:1–3”. Увесь вісімнадцятий розділ Об’явлення — це застереження про те, що гряде на землю. Але щодо того, що чекає на Нью-Йорк, особливого світла не маю; знаю лише, що одного дня великі будівлі там буде повалено перевертанням і перекиданням Божої сили. Зі світла, даного мені, знаю, що у світі — руйнування. Одне слово від Господа, один дотик Його могутньої сили — і ці масивні споруди впадуть. Відбудуться сцени, жахливість яких ми не можемо уявити». Review and Herald, 5 липня 1906 р.
In the history of the Millerites one of the signs recorded by Luke was the “distress of nations.” The nations represent the powers that rule the earth, and on September 11, 2001, every nation on earth was shaken as the third Woe arrived into prophetic history. That earthly shaking was represented in Luke twenty-one, but not by the biblical expression of the shaking of the powers of the earth. It was represented by the phrase, “the distress of nations,” as was brought upon the nations of the world when the great buildings of New York were brought down. “The distress of nations” in Luke is the shaking of the powers of earth, and it was fulfilled in the history of the Millerites.
В історії міллеритів одним із знаків, записаних Лукою, була «тривога народів». Народи символізують владні сили, що правлять землею, і 11 вересня 2001 року кожен народ на землі був потрясений, коли третє горе увійшло в пророчу історію. Те земне потрясіння було представлено у двадцять першому розділі Луки, але не біблійним висловом про потрясіння сил землі. Воно було представлене фразою «тривога народів», яка охопила народи світу, коли були зруйновані великі будівлі Нью-Йорка. «Тривога народів» у Луки — це потрясіння сил землі, і воно здійснилося в історії міллеритів.
“I saw that the powers of earth are now being shaken and that events come in order. War, and rumors of war, sword, famine, and pestilence are first to shake the powers of earth, then the voice of God will shake the sun, moon, and stars, and this earth also. I saw that the shaking of the powers in Europe is not, as some teach, the shaking of the powers of heaven, but it is the shaking of the angry nations.” Early Writings, 41.
"Я бачив, що сили землі нині захитуються і що події настають по порядку. Війна і чутки про війну, меч, голод і мор спершу похитнуть сили землі, потім голос Божий похитне сонце, місяць і зорі, а також цю землю. Я бачив, що потрясіння сил у Європі — це не, як дехто вчить, потрясіння сил небесних, але потрясіння розгніваних народів." Ранні твори, 41.
The “shaking of the powers of the angry nations,” is the shaking of the “powers of earth,” as illustrated in the early history of Adventism by the shaking of the “powers in Europe.” Uriah Smith identified what was shaking the powers in Europe in 1838.
«Потрясіння сил розгніваних народів» є потрясінням «сил землі», як це проілюстровано в ранній історії адвентизму потрясінням «держав Європи». Урія Сміт визначив, що саме у 1838 році потрясало держави Європи.
“As the prophetic period of this [6th] trumpet commenced by the voluntary surrender of power into the hands of the Turks by the Christian emperor of the East, so we might justly conclude that its termination would be marked by the voluntary surrender of that power by the Turkish Sultan back again into the hands of the Christians. In 1838 Turkey became involved in war with Egypt. The Egyptians bid fair to overthrow the Turkish power. To prevent this, the four great powers of Europe, England, Russia, Austria, and Prussia, interfered to sustain the Turkish government. Turkey accepted their intervention. A conference was held in London at which an ultimatum was drawn up to be presented to Mehemet Ali, the Pacha of Egypt. It is evident that when this ultimatum should be placed in the hands of Mehemet, the destiny of the Ottoman Empire would be virtually lodged in the hands of the Christian powers of Europe. This ultimatum was placed in the hands of Mehemet on the 11th day of August 1840! and on that very day the Sultan addressed a note to the ambassadors of the four powers, inquiring what should be done in case Mehemet refused to comply with the terms which they had proposed. The answer was that he need not alarm himself about any contingency that might arise; for they had made provision for that. The prophetic period ended, and on that very day the control of Mohammedan affairs passed into the hands of Christians, just as the control of Christian affairs had passed into the hands of the Mohammedans 391 years and 15 days before. Thus the second woe ended, and the sixth trumpet ceased its sounding.” Uriah Smith, Synopsis of Present Truth, 218.
Оскільки пророчий період цієї [6-ї] сурми розпочався добровільною передачею влади в руки турків християнським імператором Сходу, то ми можемо справедливо зробити висновок, що його завершення буде ознаменоване добровільною передачею тієї влади турецьким султаном назад у руки християн. У 1838 році Туреччина вступила у війну з Єгиптом. Єгиптяни мали всі шанси повалити турецьку владу. Щоб цьому запобігти, чотири великі держави Європи — Англія, Росія, Австрія і Пруссія — втрутилися, щоб підтримати турецький уряд. Туреччина прийняла їхнє втручання. У Лондоні відбулася конференція, на якій було складено ультиматум для подання Мехмету Алі, паші Єгипту. Очевидно, що коли цей ультиматум буде вручено Мехмету, доля Османської імперії фактично опиниться в руках християнських держав Європи. Цей ультиматум було вручено Мехмету 11 серпня 1840 року! І того ж дня султан звернувся з нотою до послів чотирьох держав, запитуючи, що слід робити, якщо Мехмет відмовиться виконати запропоновані ними умови. Відповідь була така, що йому не слід тривожитися щодо будь-яких можливих непередбачених обставин; бо вони це передбачили. Пророчий період закінчився, і того ж дня контроль над магометанськими справами перейшов у руки християн, так само як контроль над християнськими справами перейшов у руки магометан за 391 рік і 15 днів до того. Так закінчилася друга біда, і шоста сурма перестала звучати. Урія Сміт, Синопсис сучасної істини, 218.
Islam of the second Woe, had passed the zenith of its power, which according to God’s word was to continue for three hundred and ninety-one years and fifteen days. Yet in the 1830’s Egypt was attempting to re-establish a caliphate in Egypt for the purpose of continuing the second great jihad of Muslim history. The possibility of more Islamic warfare was causing the European powers to shake in fear. For decades the crisis of Islam re-igniting its warfare was labelled by the historians and the reporters of those years as the “Eastern Question.” The warfare of the children of the east had been carried out for centuries against the nations of Europe, who derived their religion from the Roman church. In 1838, “the distress of nations,” referred to by Christ represented the shaking of the angry nations that was produced by the warfare brought against the former Roman Empire by Islam.
Іслам другого «горя» минув зеніт своєї могутності, яка, згідно зі Словом Божим, мала тривати триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів. Та в 1830-х Єгипет намагався відновити халіфат у Єгипті з метою продовження другого великого джихаду в історії ісламу. Можливість подальших ісламських воєн змушувала європейські держави тремтіти від страху. Протягом десятиліть кризу відновлення ісламської воєнної активності історики та журналісти тих років називали «Східним питанням». Війна синів Сходу велася протягом століть проти народів Європи, які успадкували свою релігію від Римської церкви. У 1838 році «тривога народів», про яку говорив Христос, означала потрясіння розгніваних народів, спричинене війною, яку іслам вів проти колишньої Римської імперії.
“By [loosing] the four angels which are bound in the great river Euphrates, I understand that God was now about to suffer the four principal nations of which the Ottoman empire was composed, which had in vain attempted to subdue the Eastern Empire at Constantinople, and made but little progress in conquering Europe, now to take Constantinople, and to overrun and subdue one third part of Europe, which was the fact about the middle of the fifteenth century.” Works of William Miller, Volume 2, 121.
"Під [звільненням] чотирьох ангелів, які зв’язані у великій річці Євфрат, я розумію, що Бог уже збирався допустити, аби чотири головні народи, з яких складалася Османська імперія, котрі марно намагалися підкорити Східну імперію в Константинополі й досягли лише незначного успіху в завоюванні Європи, тепер взяли Константинополь і вторглися та підкорили третю частину Європи, що й сталося приблизно в середині п’ятнадцятого століття." Твори Вільяма Міллера, том 2, 121.
The distress of nations in the narrative found in Luke was “with perplexity; the sea and the waves roaring,” and with men’s “hearts failing them for fear, and for looking after those things which are coming on the earth.” The perplexity of the Eastern Question continued to agitate the powers of earth all the way into the twentieth century, and the symbol of that distress was “men’s hearts failing them for fear” and the “sea and waves roaring.”
Тривога народів в оповіді Луки була «від безвиході; море й хвилі ревуть», а «серця людей мліють від страху та очікування того, що надходить на землю». Безвихідь Східного питання продовжувала бентежити світові держави аж до ХХ століття, і символом тієї тривоги були «серця людей, що мліють від страху», та «море й хвилі, що ревуть».
“This sealing of the servants of God is the same that was shown to Ezekiel in vision. John also had been a witness of this most startling revelation. He saw the sea and the waves roaring, and men’s hearts failing them for fear. He beheld the earth moved, and the mountains carried into the midst of the sea (which is literally taking place), the water thereof roaring and troubled, and the mountains shaking with the swelling thereof. He was shown plagues, pestilence, famine, and death performing their terrible mission.” Testimonies to Ministers, 445.
"Це запечатання рабів Божих є тим самим, що було показане Єзекіїлю у видінні. Іван також був свідком цього найприголомшливішого одкровення. Він бачив море й хвилі, що ревіли, і людські серця, які мліли від страху. Він бачив, як земля рухалася, а гори переносилися в середину моря (що буквально відбувається), його води шуміли й кипіли, а гори тремтіли від його хвилювання. Йому було показано пошесті, мор, голод і смерть, що виконують свою жахливу місію." Свідчення для служителів, 445.
When John was shown the sealing of the one hundred and forty-four thousand, he saw the distress of nations, as represented by the seas and waves roaring, and men’s hearts failing for fear, and it was the same sealing that Ezekiel was shown in chapter nine. Ezekiel was shown the internal elements of the sealing and John was shown the external elements associated with the sealing. John saw that the angering of the nations is associated with the sealing of the one hundred and forty-four thousand, and the angering of the nations is also Luke’s distress of nations which is historically identified as the Eastern Question. John was shown that Islam of the third Woe, is the external sign of the sealing of the one hundred and forty-four thousand.
Коли Іванові було показано запечатання ста сорока чотирьох тисяч, він побачив тривогу народів, що зображена ревінням моря та хвиль і тим, що людські серця мліють від страху, і це було те саме запечатання, яке Єзекіїлеві було показано в дев’ятому розділі. Єзекіїлеві були показані внутрішні елементи запечатання, а Іванові — зовнішні елементи, пов’язані із запечатанням. Іван побачив, що розгнівання народів пов’язане із запечатанням ста сорока чотирьох тисяч, а розгнівання народів є також «тривогою народів» у Луки, яку історично ототожнюють зі Східним питанням. Іванові було показано, що іслам третього горя є зовнішньою ознакою запечатання ста сорока чотирьох тисяч.
“The present is a time of overwhelming interest to all living. Rulers and statesmen, men who occupy positions of trust and authority, thinking men and women of all classes, have their attention fixed upon the events taking place about us. They are watching the strained, restless relations that exist among the nations. They observe the intensity that is taking possession of every earthly element, and they recognize that something great and decisive is about to take place—that the world is on the verge of a stupendous crisis.
Нинішній час викликає надзвичайний інтерес у всіх, хто живе. Правителі й державні діячі, люди, що займають посади довіри та влади, мислячі чоловіки й жінки з усіх верств суспільства, прикули свою увагу до подій, що відбуваються навколо нас. Вони спостерігають за напруженими, тривожними взаєминами між народами. Вони помічають ту напругу, що опановує всі сфери земного життя, і усвідомлюють, що ось-ось має статися щось велике й вирішальне — що світ стоїть на порозі колосальної кризи.
“Angels are now restraining the winds of strife, that they may not blow until the world shall be warned of its coming doom; but a storm is gathering, ready to burst upon the earth; and when God shall bid His angels loose the winds, there will be such a scene of strife as no pen can picture.
Ангели нині стримують вітри чвар, щоб вони не подули, доки світ не буде попереджений про свою прийдешню погибель; але назріває буря, готова обрушитися на землю; і коли Бог накаже Своїм ангелам розв’язати вітри, постане така сцена чвар, яку жодне перо не спроможне змалювати.
“The Bible, and the Bible only, gives a correct view of these things. Here are revealed the great final scenes in the history of our world, events that already are casting their shadows before, the sound of their approach causing the earth to tremble and men’s hearts to fail them for fear.” Education, 179, 180.
"Біблія — і тільки Біблія — дає правильне розуміння цих речей. Тут відкрито великі завершальні сцени в історії нашого світу, події, що вже відкидають наперед свої тіні; звук їхнього наближення змушує землю тремтіти, а серця людей мліти від страху." Освіта, 179, 180.
In Luke chapter twenty-one Jesus identified the “signs” that ushered in the Millerite movement, and all those “signs”, according to Sister White, were fulfilled. The Lisbon earthquake, the dark day, the falling of the stars, and the distress of nations, which represented the shaking of the powers of earth that was fulfilled by Islam in the fear produced by the Eastern Question, are all fulfilled. The Millerite “signs” also include the Son of man coming with a cloud which was fulfilled in the correct order that the “signs” were given by Christ, for after the distress of nations ended with the restraint of the Ottoman supremacy in 1840, Christ came to the Most Holy Place on October 22, 1844, and when He came He came with clouds.
У 21‑му розділі Євангелія від Луки Ісус вказав на «знаки», що поклали початок міллеритському рухові, і всі ті «знаки», за свідченням сестри Вайт, виконалися. Лісабонський землетрус, темний день, падіння зірок і тривога народів, яка означала потрясіння сил землі, що здійснилося через іслам у страху, викликаному Східним питанням, — усе це виконалося. До міллеритських «знаків» також належить пришестя Сина Людського у хмарі, що було виконано в тому самому порядку, в якому «знаки» були дані Христом, бо після того, як тривога народів закінчилася стриманням османської зверхності у 1840 році, Христос увійшов до Святого Святих 22 жовтня 1844 року, і коли Він прийшов, Він прийшов із хмарами.
“‘And, behold, one like the Son of man came with the clouds of heaven, and came to the Ancient of Days, and they brought Him near before Him. And there was given Him dominion, and glory, and a kingdom, that all people, nations, and languages, should serve Him: His dominion is an everlasting dominion, which shall not pass away.’ Daniel 7:13, 14. The coming of Christ here described is not His second coming to the earth. He comes to the Ancient of Days in heaven to receive dominion and glory and a kingdom, which will be given Him at the close of His work as a mediator. It is this coming, and not His second advent to the earth, that was foretold in prophecy to take place at the termination of the 2300 days in 1844. Attended by heavenly angels, our great High Priest enters the holy of holies and there appears in the presence of God to engage in the last acts of His ministration in behalf of man—to perform the work of investigative judgment and to make an atonement for all who are shown to be entitled to its benefits.” The Great Controversy, 479.
"‘І ось, один, подібний до Сина Людського, прийшов із небесними хмарами і підійшов до Давнього днями, і Його підвели перед Ним. І Йому була дана влада, і слава, і царство, щоб усі народи, племена та мови служили Йому; влада Його — влада вічна, яка не мине.’ Даниїла 7:13, 14. Описаний тут прихід Христа — не Його другий прихід на землю. Він приходить до Давнього днями на небі, щоб одержати владу, славу й царство, які буде дано Йому по завершенні Його посередницького служіння. Саме цей прихід, а не Його друге пришестя на землю, був передвіщений у пророцтві як такий, що має відбутися по закінченні 2300 днів у 1844 році. У супроводі небесних ангелів наш великий Первосвященик входить до Святого Святих і там з’являється перед Божим лицем, щоб звершити останні акти Свого служіння заради людей — виконати справу слідчого суду й здійснити спокуту за всіх, хто виявиться гідним її благ." Велика боротьба, 479.
The “signs” associated with the history of the Millerites typified the “signs” associated with the history of the one hundred and forty-four thousand. When Christ provided the second witness to the historical narrative with the parable, He pointed His disciples to “the budding trees of spring.” He informed them that when the trees begin to bud out you know you are near the end of the world, and that the generation that witnesses the budding trees of spring will live to see the heavens and the earth pass away, in the fires of His second coming.
«Знаки», пов’язані з історією міллеритів, слугували прообразом «знаків», пов’язаних з історією ста сорока чотирьох тисяч. Коли Христос дав друге свідчення історичній розповіді через притчу, Він вказав Своїм учням на «весняні дерева, що брунькуються». Він сказав їм, що коли дерева починають брунькуватися, ви знатимете, що кінець світу близько, і що покоління, яке побачить весняні дерева, що брунькуються, доживе, щоб побачити, як небо й земля проминуть у вогні Його другого пришестя.
When they now shoot forth, ye see and know of your own selves that summer is now nigh at hand. So likewise ye, when ye see these things come to pass, know ye that the kingdom of God is nigh at hand. Verily I say unto you, This generation shall not pass away, till all be fulfilled. Heaven and earth shall pass away: but my words shall not pass away. Luke 21:30–33.
Коли вони вже розпускаються, ви, бачачи це, самі знаєте, що літо вже близько. Так само й ви, коли побачите, що це відбувається, знайте, що наблизилося Царство Боже. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, аж поки все не збудеться. Небо й земля проминуть, але слова Мої не проминуть. Луки 21:30-33.
The question then becomes, “when did the trees begin to shoot forth?” The latter rain began to sprinkle on September 11, 2001, which according to Isaiah is “the day” of God’s “rough wind in the day of the east wind.”
Тоді постає питання: "коли дерева почали пускати паростки?" Пізній дощ почав накрапати 11 вересня 2001 року, що, відповідно до Ісаї, є "днем" Божого "суворого вітру в день східного вітру".
In measure, when it shooteth forth, thou wilt debate with it: he stayeth his rough wind in the day of the east wind. By this therefore shall the iniquity of Jacob be purged; and this is all the fruit to take away his sin; when he maketh all the stones of the altar as chalkstones that are beaten in sunder, the groves and images shall not stand up. Yet the defenced city shall be desolate, and the habitation forsaken, and left like a wilderness: there shall the calf feed, and there shall he lie down, and consume the branches thereof. When the boughs thereof are withered, they shall be broken off: the women come, and set them on fire: for it is a people of no understanding: therefore he that made them will not have mercy on them, and he that formed them will shew them no favour. And it shall come to pass in that day, that the Lord shall beat off from the channel of the river unto the stream of Egypt, and ye shall be gathered one by one, O ye children of Israel. And it shall come to pass in that day, that the great trumpet shall be blown, and they shall come which were ready to perish in the land of Assyria, and the outcasts in the land of Egypt, and shall worship the Lord in the holy mount at Jerusalem. Isaiah 27:8–13.
Мірою, коли воно виростає, ти вступатимеш з ним у суд; Він стримує свій суворий вітер у день східного вітру. Тим-то буде очищена беззаконність Якова; і весь плід цього — усунення його гріха: коли він зробить усі камені жертовника, як крейдяні камені, розбиті на друзки, гаї та кумири не встоять. Та все ж укріплене місто буде спустошене, оселя покинута й залишена, мов пустиня: там теля пастиметься, там воно ляже й пожере його галуззя. Коли його гілки засохнуть, їх поламають; жінки прийдуть і спалять їх на вогні; бо це народ без розуміння; тому Той, хто їх створив, не змилується над ними, і Той, хто їх сформував, не покаже їм прихильності. І станеться в той день, що Господь обтрусить від русла Ріки аж до потоку Єгипту, і ви будете зібрані, кожен по одному, о діти Ізраїлеві. І станеться в той день, що засурмлять у велику сурму, і прийдуть ті, що були близькі до загибелі в краї Ассирії, і вигнанці в землі Єгипту, і поклоняться Господу на святій горі в Єрусалимі. Ісая 27:8-13.
The latter rain began to sprinkle (measured) on September 11, 2001, and the debate over the message of the latter rain and the counterfeit peace and safety message began. The history of that debate is where the iniquity of Jacob is removed (purged, meaning atoned for). The history of the debate, which is the debate of Habakkuk, is the period of the sealing of the one hundred and forty-four thousand, that concludes with the Laodicean Seventh-day Adventist being spewed out of the mouth of the Lord, for it, as “the defenced city,” shall be desolate, for it had become the city of a people of no understanding, who find no mercy or favor. At that time the “second voice” of Revelation eighteen, will blow a great trumpet, which is the seventh trumpet and the third woe, and God’s other flock shall come and worship at “Jerusalem”, which will have become the movement of the church triumphant.
Пізній дощ почав накрапати (виміряно) 11 вересня 2001 року, і розпочалася дискусія щодо вістки пізнього дощу та фальшивої вістки про «мир і безпеку». Історія цієї дискусії — це період, коли беззаконня Якова усувається (очищається, тобто спокутується). Історія цієї дискусії, яка є спором Авакума, є періодом запечатування ста сорока чотирьох тисяч, що завершується тим, що лаодикійного Адвентиста сьомого дня буде вивергнуто з уст Господа, адже «укріплене місто» буде спустошене, бо воно стало містом народу без розуміння, який не знаходить ні милості, ні прихильності. Тоді «другий голос» вісімнадцятого розділу Об’явлення затрубить у велику сурму, що є сьомою сурмою і третім горем, і інша Божа отара прийде й поклониться в «Єрусалимі», який стане рухом Церкви-переможниці.
September 11, 2001, identifies that the last generation of earth’s history has arrived, and only those that recognize the budding trees of spring will receive the rain that is causing the trees to bud. Only those that recognize that Islam of the third woe, is what marks the arrival of the latter rain and the sealing of the one hundred and forty-four thousand, will be among that group.
11 вересня 2001 року вказує на те, що настало останнє покоління земної історії, і лише ті, хто розпізнають весняне брунькування дерев, отримають дощ, який змушує дерева пускати бруньки. Лише ті, хто усвідомлюють, що Іслам третього горя є тим, що знаменує прихід пізнього дощу та запечатання ста сорока чотирьох тисяч, належатимуть до тієї групи.
“Only those who are living up to the light they have will receive greater light. Unless we are daily advancing in the exemplification of the active Christian virtues, we shall not recognize the manifestations of the Holy Spirit in the latter rain. It may be falling on hearts all around us, but we shall not discern or receive it.” Testimonies to Ministers, 507.
«Лише ті, хто живуть згідно зі світлом, яке мають, отримають більше світла. Якщо ми щодня не зростатимемо в практичному втіленні дієвих християнських чеснот, ми не розпізнаємо проявів Святого Духа у пізньому дощі. Він може спадати на серця довкола нас, але ми не розпізнаємо й не приймемо його.» Свідчення для служителів, 507.
“We must not wait for the latter rain. It is coming upon all who will recognize and appropriate the dew and showers of grace that fall upon us. When we gather up the fragments of light, when we appreciate the sure mercies of God, who loves to have us trust Him, then every promise will be fulfilled. ‘For as the earth bringeth forth her bud, and as the garden causeth the things that are sown in it to spring forth; so the Lord God will cause righteousness and praise to spring forth before all the nations’ (Isaiah 61:11). The whole earth is to be filled with the glory of God.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 984.
Ми не повинні чекати пізнього дощу. Він зійде на всіх, хто усвідомить і прийме для себе росу та зливи благодаті, що падають на нас. Коли ми збираємо крихти світла, коли цінуємо вірні милості Бога, який любить, щоб ми довіряли Йому, тоді сповниться кожна обітниця. «Бо як земля дає свій пагін і як сад спричиняє проростати посіяному в ньому, так Господь Бог дасть прорости праведності й хвалі перед усіма народами» (Ісая 61:11). Уся земля має наповнитися славою Божою. Біблійний коментар Адвентистів сьомого дня, том 7, с. 984.
We will continue the study in the next article.
Ми продовжимо дослідження у наступній статті.
“Unless those who can help in——are aroused to a sense of their duty, they will not recognize the work of God when the loud cry of the third angel shall be heard. When light goes forth to lighten the earth, instead of coming up to the help of the Lord, they will want to bind about His work to meet their narrow ideas. Let me tell you that the Lord will work in this last work in a manner very much out of the common order of things, and in a way that will be contrary to any human planning. There will be those among us who will always want to control the work of God, to dictate even what movements shall be made when the work goes forward under the direction of the angel who joins the third angel in the message to be given to the world. God will use ways and means by which it will be seen that He is taking the reins in His own hands. The workers will be surprised by the simple means that He will use to bring about and perfect His work of righteousness.” Testimonies to Ministers, 300.
«Якщо ті, хто можуть допомогти в — не пробудяться до усвідомлення свого обов’язку, вони не розпізнають Боже діло, коли буде почутий гучний клич третього ангела. Коли світло вийде, щоб просвітити землю, замість того, щоб стати на допомогу Господу, вони захочуть обмежити Його діло, аби воно відповідало їхнім вузьким уявленням. Скажу вам, що Господь діятиме в цій останній праці у спосіб, який дуже виходить за рамки звичного порядку речей, і так, що суперечитиме будь-якому людському плануванню. Серед нас будуть ті, хто завжди захочуть контролювати Боже діло, диктувати навіть те, які кроки слід робити, коли праця просуватиметься вперед під керівництвом ангела, який приєднується до третього ангела в посланні, що має бути дане світові. Бог використає шляхи й засоби, через які буде видно, що Він бере поводи у Свої руки. Працівники будуть здивовані простими засобами, які Він використає, щоб здійснити й довершити Своє діло праведності». Свідчення для служителів, 300.