When the light of Daniel chapter eleven, verses forty through forty-five was unsealed at the time of the end in 1989, the enemies of truth provided a resistance that allowed God to reveal truths to defend the basic premises of the passage in the book of Daniel that then became the subject and focus of Satan’s attacks. That controversy over truth and error in that history was used by the Holy Spirit to identify certain prophetic rules that would further increase the knowledge that had been unsealed and was thereafter to test the final generation of earth’s history. We have been considering “triple applications of prophecy,” and identifying those applications as a primary rule that was revealed from the process of resistance that was presented by Satan during those past days. That controversial process is identified as the “shaking,” by Sister White.
Коли світло одинадцятого розділу книги Даниїла, віршів 40–45, було розкрито у час кінця в 1989 році, вороги істини чинили опір, який дозволив Богові відкрити істини для захисту основних положень цього уривка, які згодом стали предметом і центром нападів Сатани. Ту суперечку щодо істини й омани в тій історії Святий Дух використав, щоб визначити певні пророчі правила, які мали ще більше примножити знання, що було розкрито, і надалі випробувати останнє покоління історії землі. Ми розглядали «потрійні застосування пророцтва» і визначали ці застосування як основне правило, виявлене через процес опору, який у ті минулі дні ініціював Сатана. Той суперечливий процес Сестра Вайт називає «струшуванням».
“I was pointed to the providence of God among His people and was shown that every trial made by the refining, purifying process upon professed Christians proves some to be dross. The fine gold does not always appear. In every religious crisis some fall under temptation. The shaking of God blows away multitudes like dry leaves. Prosperity multiplies a mass of professors. Adversity purges them out of the church. As a class, their spirits are not steadfast with God. They go out from us because they are not of us; for when tribulation or persecution arises because of the word, many are offended.” Testimonies, volume 4, 89.
"Мені вказали на провидіння Бога серед Його народу і показали, що кожне випробування, здійснюване очищувальним, перетоплювальним процесом над тими, хто визнає себе християнами, виявляє, що дехто є шлаком. Чисте золото не завжди виявляється. У кожній релігійній кризі дехто піддається спокусі. Боже потрясіння розвіює безліч людей, мов сухе листя. Процвітання примножує масу сповідників. Злигодні вичищають їх із церкви. Як клас, їхній дух не є твердим у Бозі. Вони виходять від нас, бо не з нас; бо коли через слово постає скорбота чи переслідування, багато хто спокушається." Свідчення, том 4, 89.
The “shaking” is produced when truth is unsealed by the Lion of the tribe of Judah and thereafter introduced.
«Потрясіння» виникає, коли істину розпечатує Лев із племені Юдиного, а потім її представляють.
“I asked the meaning of the shaking I had seen and was shown that it would be caused by the straight testimony called forth by the counsel of the True Witness to the Laodiceans. This will have its effect upon the heart of the receiver, and will lead him to exalt the standard and pour forth the straight truth. Some will not bear this straight testimony. They will rise up against it, and this is what will cause a shaking among God’s people.” Early Writings, 271.
Я запитала про значення потрясіння, яке я бачила, і мені було показано, що його спричинить пряме свідчення, викликане настановою Правдивого Свідка Лаодикійцям. Це матиме свій вплив на серце того, хто це прийме, і спонукатиме його піднести стяг і виголошувати пряму істину. Дехто не витримає цього прямого свідчення. Вони повстануть проти нього, і саме це спричинить потрясіння серед Божого народу. Ранні твори, 271.
The introduction of “truth” always causes a shaking, and the truth which was unsealed in 1989, did that very thing. One of the benefits of the resistance brought against the truth was the development of a set of rules to establish the increase of knowledge through the years that followed 1989. The development of the rules, parallel the development of a set of rules in the period of the Millerites. All the triple applications of Bible prophecy contribute to the clarity of the events of the last days.
Запровадження "правди" завжди спричиняє потрясіння, і правда, яку було відкрито у 1989 році, зробила саме це. Одним із позитивних наслідків опору, спрямованого проти правди, стала розробка сукупності правил для обґрунтування зростання знання в роки, що настали після 1989-го. Розробка цих правил відбувалася паралельно з розробкою сукупності правил у період міллеритів. Усі потрійні застосування біблійного пророцтва сприяють ясності подій останніх днів.
The triple applications of Rome and Babylon establish the relationship of the woman and the beast she rides upon and reigns over during the history of the Sunday law crisis, which is also the history of God’s executive judgment upon the whore of Babylon.
Трикратні застосування Риму та Вавилона встановлюють взаємовідносини між жінкою та звіром, на якому вона сидить і над яким царює, протягом історії кризи недільного закону, що водночас є історією Божого виконавчого суду над блудницею Вавилонською.
The triple applications of “the messenger that prepares the way for the Messenger of the Covenant,” and also of “Elijah,” identify the work, and the message in the two periods that illustrate the close of probation in the last days. The first period begins with the first voice of Revelation chapter eighteen, which represents the beginning of the investigative judgment of the living for Laodicean Adventism, and the last period begins with the second voice of Revelation chapter eighteen, which represents the executive judgment of the whore of Babylon.
Потрійні застосування «посланця, який готує шлях для Посланця Заповіту», а також «Іллі», визначають працю та вістку у двох періодах, що ілюструють закінчення часу випробування в останні дні. Перший період починається з першого голосу вісімнадцятого розділу Об’явлення, що означає початок дослідчого суду над живими для лаодикійського адвентизму, а останній період починається з другого голосу вісімнадцятого розділу Об’явлення, що означає виконавчий суд над блудницею Вавилону.
The triple applications of Rome and Babylon represent the external history of God’s last-day people, while the triple applications of Elijah and the messenger who prepares the way represent the internal history of God’s last day people. The triple application of the three Woes, identifies the message that runs through both periods that together represent the closing period of judgment, which begins with the house of God, and thereafter upon those outside God’s house. The three Woes identify that Islam is the message of the latter rain, and also the tool of judgment God employs for those who enforce the worship of the sun upon all mankind. The close of judgment represents “the days of God’s vengeance,” both upon His apostate church and the wicked outside of His church.
Потрійні застосування Рима і Вавилона представляють зовнішню історію Божого народу останнього часу, тоді як потрійні застосування Іллі та посланця, який готує шлях, представляють внутрішню історію Божого народу останнього часу. Потрійне застосування трьох лих вказує на вістку, що проходить крізь обидва періоди, які разом представляють завершальний період суду, що починається з дому Божого, а потім — над тими, хто поза Божим домом. Три лиха вказують, що іслам є вісткою пізнього дощу, а також знаряддям суду, яке Бог застосовує проти тих, хто примушує все людство поклонятися сонцю. Завершення суду представляє «дні Божої помсти» як над Його відступницькою церквою, так і над нечестивими поза Його церквою.
When Jesus first began His ministry at the church in Nazareth He employed Isaiah chapter sixty-one to define His ministry, message and work, which included the identification of the time of God’s vengeance. His ministry, message and work prefigured the ministry, message and work of the one hundred and forty-four thousand, for they prophetically follow the Lamb whithersoever He goeth.
Коли Ісус уперше розпочав Своє служіння у Назаретській церкві, Він використав шістдесят перший розділ книги Ісаї, щоб окреслити Своє служіння, звістку та діло, які включали визначення часу Божої помсти. Його служіння, звістка та діло були прообразом служіння, звістки та діла ста сорока чотирьох тисяч, бо вони пророчо йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов.
The Spirit of the Lord God is upon me; because the Lord hath anointed me to preach good tidings unto the meek; he hath sent me to bind up the brokenhearted, to proclaim liberty to the captives, and the opening of the prison to them that are bound; To proclaim the acceptable year of the Lord, and the day of vengeance of our God; to comfort all that mourn; To appoint unto them that mourn in Zion, to give unto them beauty for ashes, the oil of joy for mourning, the garment of praise for the spirit of heaviness; that they might be called trees of righteousness, the planting of the Lord, that he might be glorified. And they shall build the old wastes, they shall raise up the former desolations, and they shall repair the waste cities, the desolations of many generations. And strangers shall stand and feed your flocks, and the sons of the alien shall be your plowmen and your vinedressers. But ye shall be named the Priests of the Lord: men shall call you the Ministers of our God: ye shall eat the riches of the Gentiles, and in their glory shall ye boast yourselves. Isaiah 61:1–6.
Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав мене благовістити вбогим; послав мене перев’язати розбитих серцем, проголосити полоненим свободу, а ув’язненим — відчинення темниці; проголосити рік Господнього благовоління і день помсти нашого Бога; потішити всіх, хто сумує; дати тим, хто сумує в Сіоні, — замість попелу вінець, олію радості — замість жалоби, одежу хвали — замість духа скорботи; щоб їх назвали деревами праведності, насадженням Господнім, щоб Він прославився. І збудують давні руїни, піднімуть колишні спустошення, і відновлять зруйновані міста, спустошені багатьма поколіннями. І стоятимуть чужинці та пастимуть ваші отари, а сини чужоземця будуть вашими орачами та виноградарями. А вас назвуть Священиками Господніми; Слугами нашого Бога вас зватимуть; достатки народів будете споживати, і їхньою славою будете хвалитися. Ісая 61:1–6.
Jesus was anointed at His baptism, and that waymark typifies September 11, 2001 when the anointing of the Holy Spirit began to descend upon those who recognized that the outpouring of the latter rain in the last days had been typified by the history of the Millerites, which were the old waste places that the one hundred and forty-four thousand would build again, once they returned to Jeremiah’s old paths.
Ісус був помазаний під час Його хрещення, і ця віха є прообразом 11 вересня 2001 року, коли помазання Святого Духа почало сходити на тих, хто визнав, що виливання пізнього дощу в останні дні було прообразно представлено історією міллеритів, яка була тими стародавніми спустошеними місцями, що їх сто сорок чотири тисячі знову відбудують, коли вони повернуться до стародавніх стежок Єремії.
The message of Christ’s righteousness from the rebellion of 1888 again became present truth, and the message from the rebellion of 1888 was the good tidings that has the power to bind up broken hearts, but which is powerless to open the hard hearts of those who have eyes to see, but perceive not, and who have ears to hear, but understand not. The message of Christ’s righteousness from the rebellion of 1888 was also the message to Laodicea which then arrived again to open the prison door of those who were captives of sin by the One who has the power to open the doors that no man can open, and shut the doors that no man can close.
Вістка про праведність Христа із заколоту 1888 року знову стала теперішньою істиною, і вістка із заколоту 1888 року була благою звісткою, що має силу перев’язувати розбиті серця, але безсила відкрити закам’янілі серця тих, хто має очі, щоб бачити, але не сприймає, і має вуха, щоб слухати, але не розуміє. Вістка про праведність Христа із заколоту 1888 року була також посланням до Лаодикії, яке тоді знову надійшло, щоб відчинити двері в’язниці тим, хто був полонений гріхом, Тим, Хто має владу відчиняти двері, яких жодна людина не може відчинити, і зачиняти двері, яких жодна людина не може зачинити.
On September 11, 2001 those who were to present those good tidings, were also to proclaim the acceptable year of the Lord and the day of God’s vengeance. The year of the Lord’s acceptance also began at that time, and He is fully willing to accept a Laodicean’s repentance, until the day of God’s vengeance arrives at the soon coming Sunday law in the United States. Then His vengeance will be manifested upon a church that refused to know the time of her visitation, and simultaneously the progressive judgment upon the whore of Babylon begins.
11 вересня 2001 року ті, хто мали нести ті добрі вісті, також мали проголошувати рік Господнього благовоління та день Божої помсти. Рік Господнього благовоління також розпочався тоді, і Він цілком готовий прийняти покаяння лаодикійця, аж доки день Божої помсти не настане разом із невдовзі очікуваним недільним законом у Сполучених Штатах. Тоді Його помста спаде на церкву, яка відмовилася пізнати час своїх відвідин, і водночас розпочнеться поступовий суд над Вавилонською блудницею.
In the day of His acceptance, He promises to comfort all that mourn, and those who mourn in Jerusalem are illustrated in Ezekiel chapter nine. Their comfort is brought about by the Comforter, through the reception of the latter rain message which is then being poured upon them. But only if they recognize the rain. Once they possess the Comforter, and accomplish the work of building the old waste places, through the methodology of “line upon line,” that is illustrated in the passage of Isaiah as the work of placing the line of prophecy that represents the desolation of sacred history, upon another line of prophecy which illustrates a desolation. In that work they raise up the desolations of many generations. Then the “strangers” will respond to those that mourn, who are lifted up as an ensign, for the strangers to see.
У день Його благовоління Він обіцяє утішити всіх скорботних, а тих, хто сумує в Єрусалимі, проілюстровано в дев’ятому розділі Єзекіїля. Їхнє втішення приносить Утішитель через прийняття звістки пізнього дощу, яка тоді виливається на них. Але лише якщо вони розпізнають дощ. Коли вони отримають Утішителя й виконають працю відбудови стародавніх руїн через методологію «рядок на рядок», що в уривку з Ісаї проілюстровано як працю накладання лінії пророцтва, яка представляє спустошення священної історії, на іншу лінію пророцтва, що ілюструє спустошення, у цій праці вони відновлюють руїни багатьох поколінь. Тоді «чужинці» відповідять тим, хто в скорботі, яких піднесено як стяг, щоб чужинці побачили.
Christ’s proclamation of His work and ministry, as set forth in Isaiah chapter sixty-one, is the work and ministry of the one hundred and forty-four thousand. That work has been illustrated in the sacred reform movements, and in 1989, the time of the end arrived that all the previous “times of the end” had prefigured. Just as one verse, Daniel chapter eight, verse fourteen was identified as the foundation and central pillar of the Millerite movement, the verse that is the foundation and central pillar of the movement of Future for America is Daniel chapter eleven, verse forty. For the Millerites, the light of the central pillar was represented as the light of the vision of the Ulai River, and for the movement of Future for America the light of the central pillar was represented as the light of the vision of the Hiddekel River.
Проголошення Христом Його діла та служіння, викладене в шістдесят першому розділі книги Ісаї, є ділом і служінням ста сорока чотирьох тисяч. Це діло було проілюстроване у священних реформаторських рухах, а в 1989 році настав «час кінця», прообразом якого були всі попередні «часи кінця». Подібно до того, як один вірш — книга Даниїла, розділ восьмий, вірш чотирнадцятий — був визначений як основа та центральний стовп міллеритського руху, вірш, що є основою та центральним стовпом руху Future for America, — це книга Даниїла, розділ одинадцятий, вірш сороковий. Для міллеритів світло центрального стовпа було представлено як світло видіння при річці Улай, а для руху Future for America світло центрального стовпа було представлено як світло видіння при річці Хіддекел.
“The light that Daniel received from God was given especially for these last days. The visions he saw by the banks of the Ulai and the Hiddekel, the great rivers of Shinar, are now in process of fulfillment, and all the events foretold will soon come to pass.” Testimonies to Ministers, 112.
Світло, яке Даниїл отримав від Бога, було дане особливо для цих останніх днів. Видіння, які він бачив на берегах Улаю та Хіддекелу, великих рік Шінеару, тепер у процесі сповнення, і всі передречені події незабаром збудуться. Свідчення для служителів, 112.
The light of both the visions represented by the two rivers is linked together, and comes to pass in the last days. Their mutual “link” represents the combination of human and divine, which is the message that Sister White repeatedly identifies as Christ’s message in the context that humanity combined with divinity does not sin. The two rivers represent that very linkage.
Світло обох видінь, представлених двома ріками, взаємопов’язане і сповнюється в останні дні. Їхній взаємний "зв’язок" уособлює поєднання людського й божественного, що є звісткою, яку Сестра Вайт неодноразово ототожнює з Христовою звісткою в контексті того, що людське, поєднане з божественним, не грішить. Дві ріки символізують саме цей зв’язок.
“Nothing less than perfect obedience can meet the standard of God’s requirement. He has not left His requirements indefinite. He has enjoined nothing that is not necessary in order to bring man into harmony with Him. We are to point sinners to His ideal of character and to lead them to Christ, by whose grace only can this ideal be reached.
Ніщо менше за досконалий послух не може відповідати Божому стандартові. Він не залишив Свої вимоги невизначеними. Він не наказав нічого такого, що не було б необхідним, щоб привести людину в гармонію з Ним. Ми маємо вказувати грішникам на Його ідеал характеру і приводити їх до Христа, благодаттю Якого лише й можна досягти цього ідеалу.
“The Saviour took upon Himself the infirmities of humanity and lived a sinless life, that men might have no fear that because of the weakness of human nature they could not overcome. Christ came to make us ‘partakers of the divine nature,’ and His life declares that humanity, combined with divinity, does not commit sin.
Спаситель узяв на Себе немочі людської природи і прожив безгрішне життя, щоб люди не боялися, що через слабкість людської природи вони не зможуть перемогти. Христос прийшов, щоб зробити нас «причасниками Божої природи», і Його життя свідчить, що людська природа, поєднана з божественною, не грішить.
“The Saviour overcame to show man how he may overcome. All the temptations of Satan, Christ met with the word of God. By trusting in God’s promises, He received power to obey God’s commandments, and the tempter could gain no advantage. To every temptation His answer was, ‘It is written.’ So God has given us His word wherewith to resist evil. Exceeding great and precious promises are ours, that by these we ‘might be partakers of the divine nature, having escaped the corruption that is in the world through lust.’ 2 Peter 1:4.
Спаситель переміг, щоб показати людині, як вона може перемогти. Усі спокуси сатани Христос зустрічав Словом Божим. Довіряючи Божим обітницям, Він отримував силу виконувати Божі заповіді, і спокусник не міг здобути жодної переваги. На кожну спокусу Його відповіддю було: «Написано». Так Бог дав нам Своє Слово, щоб протистояти злу. Вельми великі й дорогоцінні обітниці належать нам, щоб завдяки їм ми «стали учасниками Божої природи, уникнувши тління, що у світі через пожадливість». 2 Петра 1:4.
“Bid the tempted one look not to circumstances, to the weakness of self, or to the power of temptation, but to the power of God’s word. All its strength is ours. ‘Thy word,’ says the psalmist, ‘have I hid in mine heart, that I might not sin against Thee.’ ‘By the word of Thy lips I have kept me from the paths of the destroyer.’ Psalm 119:11; 17:4.” The Ministry of Healing, 181.
Нехай той, хто зазнає спокуси, не дивиться на обставини, на власну слабкість чи на силу спокуси, але на силу Божого слова. Уся його сила — наша. «Слово Твоє, — каже псалмоспівець, — я заховав у своєму серці, щоб не грішити проти Тебе». «Словом Твоїх уст я беріг себе від стежок губителя». Псалом 119:11; 17:4. Служіння зцілення, 181.
The increase of knowledge in 1798 and in 1989, represented an unsealing of God’s prophetic Word. His Word supplies the power to overcome as He overcame, and “His life declares that humanity, combined with divinity, does not commit sin.” The vision of the Ulai River is the marah vision of His appearance, that is represented by the prophecy of the twenty-three hundred days. The vision of the Hiddekel River is the chazon vision of prophetic history, that is represented by the twenty-five hundred and twenty year prophecy. The marah vision represents divinity and the chazon vision represents humanity.
Примноження знання у 1798 і 1989 роках означало зняття печаті з Божого пророчого Слова. Його Слово дає силу перемагати, як Він переміг, і "Його життя свідчить, що людська природа, поєднана з божественною, не грішить." Видіння ріки Улай — це видіння marah Його явлення, яке представлено пророцтвом про дві тисячі триста днів. Видіння ріки Хіддекел — це видіння chazon пророчої історії, яке представлено пророцтвом про дві тисячі п’ятсот двадцять років. Видіння marah представляє божественну природу, а видіння chazon — людську природу.
Both the rivers of ancient Shinar, which are the Ulai and the Hiddekel, or what is known today as the Tigris and the Euphrates ultimately merge into the Shatt al-Arab waterway in southern Iraq, and the Shatt al-Arab then empties into the Persian Gulf. Jesus employs the physical and natural to represent the spiritual, and the visions associated with the two rivers that are now in the process of fulfillment, represent a linkage of the human and the divine that occurs as they are reaching the conclusion of their travel to the sea. This truth is established in the beginning of the two prophecies that are represented by the two visions of Daniel chapter eight, verses thirteen and fourteen. One vision is the question, the other is the answer, and logically they cannot be separated.
Обидві річки давнього Шінеару, тобто Улай і Хіддекель, або, як їх знають сьогодні, Тигр і Євфрат, зрештою зливаються у водний шлях Шатт-ель-Араб на півдні Іраку, а Шатт-ель-Араб потім впадає в Перську затоку. Ісус використовує фізичне і природне, щоб відобразити духовне, а видіння, пов’язані з двома річками, що нині перебувають у процесі сповнення, представляють зв’язок людського й божественного, який відбувається, коли вони наближаються до завершення свого шляху до моря. Ця істина закладена на початку двох пророцтв, представлених двома видіннями у восьмому розділі Даниїла, у віршах 13 і 14. Одне видіння — це питання, інше — відповідь, і логічно їх не можна відокремити.
The vision of humanity, identifying the trampling down of the sanctuary and host, began in the year 677 BC, and the vision of divinity, that identifies the appearance of Christ, began in the year 457 BC. The linkage of divinity and humanity is represented by the two hundred and twenty years, that connects the two starting points of the two visions. Two hundred and twenty is a symbol of “the linkage of humanity with divinity,” and is also represented by the linkage of the increase of knowledge at the time of the end in 1798, with the increase of knowledge at the time of the end in 1989.
Видіння людства, що окреслює попирання святині та війська, розпочалося у 677 році до н. е., а видіння божественності, яке окреслює появу Христа, розпочалося у 457 році до н. е. Зв’язок божественного й людського представлений двомастами двадцятьма роками, що поєднують дві початкові точки цих двох видінь. Двісті двадцять є символом «зв’язку людства з божественним» і також виражається зв’язком між помноженням знання у час кінця в 1798 році та помноженням знання у час кінця в 1989 році.
The formalized message derived from the increase of knowledge in 1798, was first presented by Miller in 1831 (and then in the Vermont Telegraph newspaper in 1833). 1831 is two hundred and twenty years after the publishing of the King James Bible in the year 1611. The King James Bible represented a twofold document of the Old and New Testaments. The beginning and ending of the two hundred-and twenty-years “linked” a divine publication with a human publication. The human publication’s information was derived from the divine light that was unsealed at the time the end in 1798, and then was formalized through the work of a human instrument, who had begun to publish it in 1831. It was a divine publication, with a divinely sealed message, that was afterward unsealed by humanity, and thereafter presented by a human instrument. The Hebrew word translated as “publish” in God’s word means to call out to cry (unto), (be) famous, guest, invite, mention, (give) name, preach, proclaim, pronounce, publish. Miller began to publish his message in 1831, then in 1833 it was literally published in the Vermont Telegraph.
Формалізоване послання, що походило від збільшення знань у 1798 році, вперше було представлено Міллером у 1831 році (а потім — у газеті Vermont Telegraph у 1833 році). 1831 рік — через двісті двадцять років після видання Біблії короля Якова у 1611 році. Біблія короля Якова являла собою двочастинний документ Старого і Нового Заповіту. Початок і кінець цих двохсот двадцяти років «пов’язали» божественне видання з людським виданням. Відомості людського видання були отримані від божественного світла, яке було розпечатане у час кінця в 1798 році, а потім були формалізовані через працю людського інструмента, який почав публікувати їх у 1831 році. Це було божественне видання з божественно запечатаним посланням, яке згодом було розпечатане людством і відтак представлене людським інструментом. Єврейське слово, перекладене як «publish» у Божому слові, означає: кликати, волати (до), бути знаменитим, гість, запрошувати, згадувати, давати ім’я, проповідувати, проголошувати, вимовляти, публікувати. Міллер почав публікувати своє послання у 1831 році, потім у 1833 році воно було буквально опубліковане у Vermont Telegraph.
The formalized message derived from the increase of knowledge in 1989 was first published in 1996 (in The Time of the End magazine), two hundred and twenty years after the publishing of the two sacred documents known as the Declaration of Independence in 1776 (and thereafter the Constitution of the United States) in 1789. The beginning and ending of the two hundred-and twenty-years links divinity with humanity, and it does so through the publishing of the two divine documents, beginning in 1776. When the book of Daniel was unsealed at the time of the end in 1989, the formalized message which had been brought about through the work of a human instrument was published in 1996. The sequence was a divine publication, then an unsealing, and then a human publication.
Формалізоване послання, що постало внаслідок примноження знання 1989 року, вперше було опубліковане 1996 року (у журналі The Time of the End), через двісті двадцять років після публікації двох священних документів, відомих як Декларація незалежності у 1776 році (а згодом Конституція Сполучених Штатів) у 1789 році. Початок і кінець цих двохсот двадцяти років пов’язують божественне з людським, і роблять це через публікацію двох божественних документів, починаючи з 1776 року. Коли книга Даниїла була розпечатана в час кінця у 1989 році, формалізоване послання, яке постало завдяки праці людського знаряддя, було опубліковане у 1996 році. Послідовність була такою: божественна публікація, потім розпечатування, а тоді людська публікація.
In both times of the end, the three steps of truth are identified. They both begin with a divine publication as the first step, and a human publication explaining a divine message is the last step. The middle step is when the Lion of the tribe of Judah unseals the divine message for that particular history, and thereafter selects a human instrument to gather up the light that was unsealed from the divine document. When the unsealing occurs there is rebellion manifested by the wicked who do not understand the increase of knowledge. Thus, a divine publication is represented by the first letter of the Hebrew alphabet, the increase of knowledge is represented by the thirteenth letter where rebellion is manifested, and the human publication of the special divine message for that history is the last letter of the Hebrew alphabet, and taken together the three letters mean “truth”.
В обох періодах часу кінця визначаються три етапи істини. Обидва вони починаються з божественної публікації як першого кроку, а людська публікація, що пояснює божественне послання, є останнім кроком. Середній етап — це коли Лев із племені Юди розпечатує божественне послання для тієї конкретної історії, а відтак обирає людське знаряддя, щоб зібрати світло, яке було розпечатане з божественного документа. Коли відбувається розпечатування, виявляється бунт з боку беззаконних, які не розуміють помноження знання. Отже, божественна публікація представлена першою літерою єврейського алфавіту, помноження знання представлене тринадцятою літерою, де проявляється бунт, а людська публікація особливого божественного послання для тієї історії — останньою літерою єврейського алфавіту, і разом ці три літери означають «істина».
The visions of the Ulai and Hiddekel Rivers that are now in the process of fulfillment identify that in the last days the increase of knowledge from both rivers merge together to prove that divinity combined with humanity does not sin. Daniel received the vision that represents the appearance of Christ at the conclusion of the twenty-three hundred year prophecy in 1844 while by the Ulai River.
Видіння при річках Улай і Хіддекел, які нині перебувають у процесі виконання, вказують на те, що в останні дні примноження знання від обох річок зливається воєдино, щоб довести, що божественність, поєднана з людськістю, не грішить. Даниїл отримав видіння, що зображує явлення Христа наприкінці пророцтва про дві тисячі триста років у 1844 році, коли він перебував біля річки Улай.
And I saw in a vision; and it came to pass, when I saw, that I was at Shushan in the palace, which is in the province of Elam; and I saw in a vision, and I was by the river of Ulai. Daniel 8:2.
І я бачив у видінні; і сталося, коли я бачив, що я був у Шушані, у палаці, що в провінції Еламу; і я бачив у видінні, і я був при річці Улаї. Даниїла 8:2.
Daniel received the vision that represents the vision of the twenty five hundred and twenty years of prophetic history while by the Hiddekel River.
Даниїл отримав видіння, яке представляє видіння двох тисяч п’ятисот двадцяти років пророчої історії, коли перебував біля річки Хіддекель.
And in the four and twentieth day of the first month, as I was by the side of the great river, which is Hiddekel. Daniel 10:4.
І в двадцять четвертий день першого місяця, коли я був на березі великої ріки, яка зветься Хіддекел. Даниїл 10:4.
Gabriel thereafter identified the purpose of the chazon vision of the Hiddekel River in verse fourteen.
Згодом Гавриїл визначив мету видіння хазон про річку Хіддекел у чотирнадцятому вірші.
Now I am come to make thee understand what shall befall thy people in the latter days: for yet the vision is for many days. Daniel 10:14.
Тепер я прийшов, щоб дати тобі зрозуміти, що спіткає твій народ в останні дні: бо видіння це ще на багато днів. Даниїла 10:14.
The vision given by the Ulai River identifies Christ’s “appearance”, (divinity) when He suddenly came unto His temple on October 22, 1844. It represented “divinity” entering into the temple of the Millerites (humanity) on that date, for the Day of Atonement, meaning the day of “at one-ment”, represents the combination of divinity with humanity. The vision given by the Hiddekel River identifies what shall befall God’s people (humanity) in the latter days.
Видіння, дане біля річки Улай, вказує на «явлення» Христа (божественність), коли Він раптово прийшов у Свій храм 22 жовтня 1844 року. Воно символізувало «божественність», що входить до храму мілеритів (людство) того дня, бо День викуплення, тобто день «єдності», означає поєднання божественного з людським. Видіння, дане біля річки Хіддекел, вказує на те, що спіткає Божий народ (людство) в останні дні.
The beginning of the vision of the “appearance” was the year 457 BC. Two hundred and twenty years after the prophetic period identifying the trampling down of the sanctuary and the host which began in 677 BC. The ending of the two hundred and twenty years that were linked together at the starting point of the two visions, was marked by the Wonderful Numberer, who is also the Wonderful Linguist in Habakkuk 2:20.
Початком видіння «явлення» був 457 рік до н. е. Двісті двадцять років після пророчого періоду, що окреслює потоптання святині та воїнства, який розпочався у 677 році до н. е. Завершення двохсот двадцяти років, які були пов’язані між собою в початковій точці двох видінь, було позначене Дивним Рахівником, який також є Дивним Лінгвістом у Авакумі 2:20.
But the Lord is in his holy temple: let all the earth keep silence before him. Habakkuk 2:20.
А Господь у святому храмі Своєму: нехай мовчить перед Ним уся земля. Авакум 2:20.
The link of humanity and divinity represented in the beginning by the starting points of the two prophecies was identified at their mutual endings by the chapter and verse that described the appearance of divinity suddenly coming into the temple He had constructed during the forty-six years beginning at the time of the end in 1798, and ending forty-six years later on October 22, 1844.
Зв’язок людського і божественного, який на початку був представлений початками двох пророцтв, був визначений у спільному для них завершенні розділом і віршем, які описували появу Божества, що раптово увійшло до храму, який Він збудував протягом сорока шести років, що почалися в час кінця в 1798 році і закінчилися сорок шість років потому, 22 жовтня 1844 року.
Know ye not that ye are the temple of God, and that the Spirit of God dwelleth in you? If any man defile the temple of God, him shall God destroy; for the temple of God is holy, which temple ye are. 1 Corinthians 3:16, 17.
Хіба ви не знаєте, що ви — Божий храм, і що Дух Божий перебуває у вас? Якщо хтось осквернить Божий храм, того Бог погубить; бо Божий храм святий, і цей храм — ви. 1 Коринтян 3:16, 17.
On October 22, 1844, in agreement with the vision of the “appearance”, Habakkuk identified that the Lord was in His holy temple. He had erected the temple that had been destroyed and trampled down for twenty-five hundred and twenty years, in forty-six years.
22 жовтня 1844 року, згідно з видінням «явлення», Авакум встановив, що Господь перебуває у Своєму святому храмі. Він відбудував храм, який був зруйнований і потоптаний протягом двох тисяч п'ятисот двадцяти років, за сорок шість років.
And speak unto him, saying, Thus speaketh the Lord of hosts, saying, Behold the man whose name is The BRANCH; and he shall grow up out of his place, and he shall build the temple of the Lord: Even he shall build the temple of the Lord; and he shall bear the glory, and shall sit and rule upon his throne; and he shall be a priest upon his throne: and the counsel of peace shall be between them both. And the crowns shall be to Helem, and to Tobijah, and to Jedaiah, and to Hen the son of Zephaniah, for a memorial in the temple of the Lord. And they that are far off shall come and build in the temple of the Lord, and ye shall know that the Lord of hosts hath sent me unto you. And this shall come to pass, if ye will diligently obey the voice of the Lord your God. Zechariah 6:12–15.
І скажи йому, кажучи: Так говорить Господь Саваот: Ось Муж, ім’я Йому Паросток; і він виросте зі свого місця та збудує храм Господній. Саме він збудує храм Господній; і він понесе славу, і сяде та правитиме на своєму престолі; і буде священиком на своєму престолі, і рада миру буде між обома ними. А вінці будуть для Хелема, і для Товійї, і для Єдаї, і для Хена, сина Цефанії, на пам’ять у храмі Господньому. І прийдуть ті, що далеко, та будуватимуть у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви старанно будете слухатися голосу Господа, Бога вашого. Захарія 6:12–15.
In John 2:20, after Christ had cleansed the temple, which according to Sister White was a fulfillment of Malachi chapter three, as was October 22, 1844, the Messenger of the Covenant suddenly came to His temple.
У Євангелії від Івана 2:20, після того, як Христос очистив храм, що, за словами сестри Вайт, було виконанням третього розділу Малахії, як і 22 жовтня 1844 року, Посланець Завіту раптово прийшов до Свого храму.
Jesus answered and said unto them, Destroy this temple, and in three days I will raise it up. Then said the Jews, Forty and six years was this temple in building, and wilt thou rear it up in three days? But he spake of the temple of his body. John 2:19–20.
Ісус відповів і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я знову зведу його. Тоді юдеї сказали: Сорок шість років будувався цей храм, а ти за три дні зведеш його? Та Він говорив про храм Свого тіла. Івана 2:19-20.
In fulfillment of Malachi chapter three, Christ suddenly came to His temple when He cleansed the temple at the beginning of His ministry in John chapter two, which typified October 22, 1844. The temple cleansing by Christ in John chapter two, and October 22, 1844, were a fulfillment of Malachi chapter three. In John chapter TWO and verse TWENTY, we are informed that the human temple had been erected in forty-six years, and the divine temple was raised up in three days. The human temple only becomes Habakkuk’s “holy temple” when divinity suddenly comes into it, as it did on October 22, 1844, for divinity combined with humanity does not sin. The visions of the two great rivers of Shinar represent the truth that humanity combined with divinity does not sin.
На виконання третього розділу книги пророка Малахії Христос раптово прийшов у Свій храм, коли очистив храм на початку Свого служіння у другому розділі Євангелія від Івана, що було прообразом 22 жовтня 1844 року. Очищення храму Христом у другому розділі Євангелія від Івана і 22 жовтня 1844 року стали виконанням третього розділу книги пророка Малахії. У другому розділі Євангелія від Івана, у двадцятому вірші, повідомляється, що людський храм споруджували сорок шість років, а божественний храм було піднято за три дні. Людський храм стає «святим храмом» Авакума лише тоді, коли божественність раптово входить у нього, як це сталося 22 жовтня 1844 року, бо божественність, поєднана з людською природою, не грішить. Видіння двох великих рік Шінеару свідчать про істину, що людська природа, поєднана з божественною, не грішить.
We will continue our consideration of verse forty of Daniel chapter eleven in the next article.
Ми продовжимо розгляд сорокового вірша одинадцятого розділу книги Даниїла в наступній статті.
Ye also, as lively stones, are built up a spiritual house, an holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God by Jesus Christ. 1 Peter 2:5.
І ви також, як живі камені, будуєтеся в духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові через Ісуса Христа. 1 Петра 2:5.