We have begun our consideration of Daniel’s last vision by identifying Daniel as a symbol of God’s last day covenant people, and we have used the first verse in conjunction with the last chapter to begin to identify the prophetic characteristics of those last day people represented by Belteshazzar. God’s last day covenant people represent the Millerites of the movement of the first angel, and the one hundred and forty-four thousand of the movement of the third angel. The Millerites fulfilled the parable of the ten virgins, and that parable is repeated to the very letter in the last days.
Ми розпочали наш розгляд останнього видіння Даниїла, визначивши Даниїла як символ Божого народу завіту останнього часу, і використали перший вірш у поєднанні з останнім розділом, щоб почати окреслювати пророчі характеристики того народу останнього часу, який представлений Валтасаром. Божий народ завіту останнього часу представляє міллеритів руху першого ангела і сто сорок чотири тисячі руху третього ангела. Міллерити сповнили притчу про десятьох дів, і ця притча в останні дні повторюється до останньої літери.
“I am often referred to the parable of the ten virgins, five of whom were wise, and five foolish. This parable has been and will be fulfilled to the very letter, for it has a special application to this time, and, like the third angel’s message, has been fulfilled and will continue to be present truth till the close of time.” Review and Herald, August 19, 1890.
Мені часто вказують на притчу про десять дів, з яких п’ять були мудрі, а п’ять — нерозумні. Ця притча вже виконалася і ще виконається до останньої літери, бо вона має особливе застосування до цього часу і, подібно до звістки третього ангела, виконалася і надалі залишатиметься нинішньою істиною аж до кінця часу. Review and Herald, 19 серпня 1890 року.
The experience of both movements of the last days, is the experience of Adventism.
Досвід обох рухів останніх днів — це досвід адвентизму.
“The parable of the ten virgins of Matthew 25 also illustrates the experience of the Adventist people.” The Great Controversy, 393.
"Притча про десять дів із 25-го розділу Євангелія від Матвія також ілюструє досвід адвентистського народу." Велика боротьба, 393.
The Millerites represented the movement of the first angel, and their experience was also represented by the church of Philadelphia. In 1856, the Philadelphian Millerite movement transitioned to the Laodicean movement, and in the rebellion of 1863, it further transitioned into the Laodicean Seventh-day Adventist church.
Міллеріти представляли рух першого ангела, а їхній досвід також був представлений філадельфійською церквою. У 1856 році філадельфійський міллеритський рух перейшов у лаодикійський рух, а під час повстання 1863 року він далі перейшов у лаодикійську церкву адвентистів сьомого дня.
The one hundred and forty-four thousand represent the movement of the third angel, and their experience was also represented by the church of Philadelphia. In 1989, the book of Daniel was unsealed to the Laodicean Seventh-day Adventist church, and on September 11, 2001, the Laodicean Adventist movement began, and in July of 2023, the transition back to the Philadelphian movement arrived.
Сто сорок чотири тисячі представляють рух третього ангела, а їхній досвід також був представлений церквою Філадельфії. У 1989 році з книги Даниїла було знято печать для лаодикійської церкви адвентистів сьомого дня, а 11 вересня 2001 року розпочався лаодикійський адвентистський рух, і в липні 2023 року відбулося повернення до філадельфійського руху.
Belteshazzar, or Daniel represents the Philadelphian movement of the last days, that repeats the Philadelphian movement of the Millerites “to the very letter.” The first verse of the last vision represents those last day people, and the last testimony of the last vision must agree with the first testimony of the last vision. The purification process of Daniel chapter twelve identifies the increase of knowledge, and the two classes that are thereby produced. Belteshazzar is the ultimate representation of the wise of the last days. In Daniel chapter twelve there are at least five prophetic truths that were anchors for the Millerite movement, which must be repeated in the movement of the third angel.
Белтешаццар, або Даниїл, представляє філадельфійський рух останніх днів, який повторює філадельфійський рух міллеритів «дослівно». Перший вірш останнього видіння представляє тих людей останніх днів, а останнє свідчення останнього видіння має узгоджуватися з першим свідченням останнього видіння. Процес очищення дванадцятого розділу Даниїла визначає примноження знань та два класи, що при цьому утворюються. Белтешаццар є остаточним уособленням мудрих останніх днів. У дванадцятому розділі Даниїла є принаймні п’ять пророчих істин, що були опорами міллеритського руху, які мають повторитися в русі третього ангела.
The first is the purification process that produces two classes of worshippers, and therefore fulfills the parable of the ten virgins in both the beginning and ending movements.
Перший — це процес очищення, що породжує дві категорії поклонників і тим самим втілює притчу про десять дів як у початковому, так і в завершальному етапах.
But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end: many shall run to and fro, and knowledge shall be increased. . .. And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. Daniel 12:4, 9, 10.
А ти, Даниїле, сховай ці слова і запечатай книгу аж до часу кінця: багато хто бігатимуть туди й сюди, і знання помножиться.... І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова сховані й запечатані до часу кінця. Багато хто очистяться, збіліють і будуть випробувані; а нечестиві чинитимуть нечестиво, і ніхто з нечестивих не зрозуміє; а мудрі зрозуміють. Даниїла 12:4, 9, 10.
The distinction between the wise and the wicked (foolish), is based upon their understanding (mentally dividing) the increase of knowledge that is opened up at the time of the end, either in 1798 for the Millerites, or 1989 for the one hundred and forty-four thousand. God’s people are required to know that Adventism is the experience of the parable of the ten virgins, for without that understanding they will not seek to understand when the “time of the end” for the final generation arrived, or what was the message that was then unsealed. Without the understanding that the Adventist experience is a three-step testing process, based upon a progressive development of truth, which leads to a “life-or-death” outcome it is impossible to recognize the high calling of every Seventh-day Adventist. Belteshazzar represents a people who know they went through the purification process represented as being “purified, made white, and tried.” That very three-step purification process is specifically identified as the work of the Holy Spirit.
Розрізнення між мудрими й нечестивими (нерозумними) ґрунтується на їхньому розумінні (розумовому розрізненні) зростання знання, що відкривається в час кінця, — або 1798 року для міллеритів, або 1989 року для ста сорока чотирьох тисяч. Народ Божий повинен знати, що адвентизм — це досвід притчі про десять дів, бо без цього розуміння вони не намагатимуться з’ясувати, коли для останнього покоління настав «час кінця», або яке послання тоді було розпечатане. Без розуміння, що адвентистський досвід є трьохетапним випробувальним процесом, заснованим на поступовому розвитку істини, який веде до наслідку «життя або смерті», неможливо усвідомити високе покликання кожного адвентиста сьомого дня. Белтешаззар представляє народ, який знає, що пройшов процес очищення, описаний як «очищені, вибілені та випробувані». Саме цей трьохетапний процес очищення чітко окреслено як дія Святого Духа.
Nevertheless I tell you the truth; It is expedient for you that I go away: for if I go not away, the Comforter will not come unto you; but if I depart, I will send him unto you. And when he is come, he will reprove the world of sin, and of righteousness, and of judgment: Of sin, because they believe not on me; Of righteousness, because I go to my Father, and ye see me no more; Of judgment, because the prince of this world is judged. I have yet many things to say unto you, but ye cannot bear them now. Howbeit when he, the Spirit of truth, is come, he will guide you into all truth: for he shall not speak of himself; but whatsoever he shall hear, that shall he speak: and he will show you things to come. John 16:7–13.
Однак кажу вам правду: краще для вас, щоб Я відійшов; бо якщо Я не відійду, Утішитель не прийде до вас; а якщо Я відійду, пошлю Його до вас. І коли Він прийде, Він викриє світ щодо гріха, і щодо праведності, і щодо суду: щодо гріха, бо не вірять у Мене; щодо праведності, бо Я йду до Свого Отця, і Мене вже не побачите; щодо суду, бо князь цього світу засуджений. Ще багато маю сказати вам, але тепер не можете їх знести. Та коли прийде Він, Дух істини, Він поведе вас у всю істину; бо Він не від Себе говоритиме, але що почує, те й говоритиме; і покаже вам те, що має настати. Івана 16:7-13.
The work of the Holy Spirit in guiding the wise virgins into “all truth,” requires that He reproves, which means to admonish or convict, the world of sin, righteousness and judgment, which is the very same three steps that produces either a wise or foolish virgin in Daniel chapter twelve. The message that Jesus identified as the work of the Holy Spirit is the “oil,” that reveals the distinction between the wise and the wicked in Daniel twelve. God’s last day people must understand the increase of knowledge for their generation, and that knowledge includes their recognition that they are either foolish or wise virgins in the parable of Matthew chapter twenty-five.
Праця Святого Духа в тому, щоб провадити мудрих дів у «всю істину», вимагає, щоб Він викривав світ (що означає докоряти або переконувати у вині) за гріх, за праведність і за суд, що є тими самими трьома кроками, які роблять людину або мудрою, або нерозумною дівою у дванадцятому розділі книги Даниїла. Звістка, яку Ісус визначив як діло Святого Духа, — це «єлей», що виявляє різницю між мудрими та нечестивими в дванадцятому розділі книги Даниїла. Божий народ останніх днів має розуміти помноження знання для свого покоління, і це знання включає їхнє усвідомлення того, що вони є або нерозумними, або мудрими дівами в притчі з двадцять п’ятого розділу Євангелія від Матвія.
“John was shown these things in holy vision. He saw the company represented by the five wise virgins, with their lamps trimmed and burning, and he exclaimed in rapture, ‘Here is the patience of the saints; here are they that keep the commandments of God and the faith of Jesus. And I heard a voice from heaven saying unto me, Write, Blessed are the dead which die in the Lord from henceforth: Yea, saith the Spirit, that they may rest from their labors; and their works do follow them.’
"Іванові було показано ці речі у святому видінні. Він побачив спільноту, представлену п'ятьма мудрими дівами, зі своїми світильниками, приготованими й палаючими, і в захваті вигукнув: 'Ось терпеливість святих; ось ті, що дотримуються заповідей Божих і віри Ісусової. І почув я голос із неба, який говорив мені: Напиши: Блаженні мертві, що віднині вмирають у Господі: Так, говорить Дух, щоб вони спочили від своїх трудів; і їхні діла йдуть услід за ними.'"
“Many who heard the first and second angels’ messages thought they would live to see Christ coming in the clouds of heaven. Had all who claimed to believe the truth acted their part as wise virgins, the message would ere this have been proclaimed to every nation, kindred, tongue, and people. But five were wise and five were foolish. The truth should have been proclaimed by the ten virgins, but only five had made the provision essential to join that company who walked in the light that had come to them. The third angel’s message was needed. This proclamation was to be made. Many who went forth to meet the Bridegroom under the messages of the first and second angels, refused the third angel’s message, the last testing message to be given to the world.
Багато хто, почувши першу та другу ангельські вістки, думали, що доживуть, щоб побачити прихід Христа на хмарах небесних. Якби всі, хто заявляли, що вірять істині, виконали свою частку як мудрі діви, то цю вістку вже давно було б проголошено кожному народові, племені, мові й людові. Та п’ять були мудрими, а п’ять — нерозумними. Істину мали проголосити десять дів, але лише п’ятеро зробили необхідні приготування, щоб приєднатися до тих, хто ходив у світлі, яке прийшло до них. Потрібна була вістка третього ангела. Його належало проголосити. Багато хто, вийшовши назустріч Женихові під впливом вісток першого й другого ангелів, відмовилися від вістки третього ангела — останньої випробувальної вістки, призначеної для світу.
“A similar work will be accomplished when that other angel, represented in Revelation 18, gives his message. The first, second, and third angels’ messages will need to be repeated. The call will be given to the church, ‘Come out of her, My people, that ye be not partakers of her sins.’ ‘Babylon, the great, is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils, and the hold of every foul spirit, and a cage of every unclean and hateful bird. For all nations have drunk of the wine of the wrath of her fornication, and the kings of the earth have committed fornication with her, and the merchants of the earth are waxed rich through the abundance of her delicacies…. Come out of her, My people, that ye be not partakers of her sins, and that ye receive not of her plagues: for her sins have reached unto heaven, and God hath remembered her iniquities’ [Revelation 18:2–5].
Подібна праця буде звершена, коли той інший ангел, зображений в Об’явленні 18, виголосить свою вістку. Першу, другу й третю ангельські вістки потрібно буде повторити. До церкви буде звернено заклик: 'Вийдіть із неї, народе Мій, щоб ви не стали учасниками її гріхів.' 'Впав, впав Вавилон великий, і став житлом демонів, і в’язницею кожного нечистого духа, і кліткою кожного нечистого й ненависного птаха. Бо всі народи напилися вина гніву її розпусти, і царі землі блудодіяли з нею, а купці землі розбагатіли від сили її розкішностей.... Вийдіть із неї, народе Мій, щоб ви не стали учасниками її гріхів і щоб не прийняли на себе її кар; бо її гріхи дійшли до неба, і Бог згадав її беззаконня' [Об’явлення 18:2-5].
“Take each verse of this chapter, and read it carefully, especially the last two: ‘And the light of a candle shall shine no more at all in thee; and the voice of the bridegroom and of the bride shall be heard no more at all in thee: for thy merchants were the great men of the earth; for by thy sorceries were all nations deceived. And in her was found the blood of prophets, and of saints, and of all that were slain upon the earth.’
Візьми кожен вірш цього розділу й уважно прочитай його, особливо останні два: 'І світло свічки вже зовсім не засяє у тобі; і голос жениха та нареченої вже зовсім не буде чути у тобі: бо твої купці були вельможами землі; бо твоїми чарами були зведені всі народи. І в ній було знайдено кров пророків і святих, і всіх, хто був убитий на землі.'
“The parable of the ten virgins was given by Christ Himself, and every specification should be carefully studied. A time will come when the door will be shut. We are represented either by the wise or the foolish virgins. We cannot now distinguish, nor have we authority to say, who are wise and who foolish. There are those who hold the truth in unrighteousness, and these appear outwardly like the wise.” Manuscript Releases, volume 16, 270.
"Притчу про десять дів дав Сам Христос, і кожну її деталь слід ретельно вивчати. Прийде час, коли двері будуть зачинені. Ми представлені або мудрими, або нерозумними дівами. Ми зараз не можемо розрізнити і не маємо права казати, хто є мудрими, а хто — нерозумними. Є такі, що утримують істину в неправедності, і зовні вони виглядають як мудрі." Manuscript Releases, volume 16, 270.
As Adventists who are to call men and women out of Babylon at the soon-coming Sunday law, we “are represented either by the wise or the foolish virgins.” The company that John saw “represented by the five wise virgins, with their lamps trimmed and burning,” who John further identified as those who possess “the patience of the saints,” and who “keep the commandments of God and the faith of Jesus” are the one hundred and forty-four thousand who are required to keep God’s commandments, exercise the faith of Jesus, and know they are the virgins in the parable of Matthew twenty-five. Not only do they need to understand that they are either wise or foolish virgins, but they must repeat the experience represented by Daniel as being “purified, made white and tried.”
Як адвентисти, які мають покликати чоловіків і жінок вийти з Вавилона у зв’язку з близьким запровадженням недільного закону, ми "представлені або мудрими, або нерозумними дівами." Та група, яку бачив Іван, "представлена п’ятьма мудрими дівами, з підготованими та палаючими світильниками", яких Іван далі визначив як тих, що мають "терпіння святих" і "додержуються Божих заповідей та віри Ісусової", — це сто сорок чотири тисячі, які повинні додержуватися Божих заповідей, мати віру Ісусову й знати, що вони є дівами в притчі з двадцять п’ятого розділу Євангелія від Матвія. Вони не лише повинні розуміти, що є або мудрими, або нерозумними дівами, але й мають повторити досвід, який Даниїл представляє як бути "очищеними, вибіленими та випробуваними."
And they sung as it were a new song before the throne, and before the four beasts, and the elders: and no man could learn that song but the hundred and forty and four thousand, which were redeemed from the earth. These are they which were not defiled with women; for they are virgins. These are they which follow the Lamb whithersoever he goeth. These were redeemed from among men, being the firstfruits unto God and to the Lamb. And in their mouth was found no guile: for they are without fault before the throne of God. Revelation 14:3–5.
І вони співали ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма живими істотами та старцями: і ніхто не міг навчитися тієї пісні, тільки сто сорок чотири тисячі, що були викуплені із землі. Це ті, що не сквернилися з жінками, бо вони дівственники. Це ті, що йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Ці були викуплені з-поміж людей як первоплоди Богові та Агнцеві. І в їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони без вади перед престолом Божим. Об'явлення 14:3-5.
There are at least five truths represented in Daniel chapter twelve, which are truths associated with the Millerite movement of the first angel, that will be repeated and understood more fully by the movement of the one hundred and forty-four thousand. One of those truths is the three-step purification process associated with the parable of the ten virgins. The first truth William Miller understood in terms of prophetic time, was the “seven times,” of Leviticus twenty-six, and that truth is identified in Daniel twelve, and it is the first truth of Millerite history that is there mentioned.
У дванадцятому розділі книги Даниїла представлені щонайменше п’ять істин, пов’язаних із міллеритським рухом першого ангела, які будуть повторені й глибше зрозумілі рухом ста сорока чотирьох тисяч. Однією з цих істин є триетапний процес очищення, пов’язаний із притчею про десять дів. Першою істиною, яку Вільям Міллер зрозумів у термінах пророчого часу, була доктрина «семи часів» з двадцять шостого розділу книги Левит; вона ж виявляється у дванадцятому розділі книги Даниїла і є першою істиною міллеритської історії, згаданою там.
But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end: many shall run to and fro, and knowledge shall be increased. Then I Daniel looked, and, behold, there stood other two, the one on this side of the bank of the river, and the other on that side of the bank of the river. And one said to the man clothed in linen, which was upon the waters of the river, How long shall it be to the end of these wonders? And I heard the man clothed in linen, which was upon the waters of the river, when he held up his right hand and his left hand unto heaven, and sware by him that liveth for ever that it shall be for a time, times, and an half; and when he shall have accomplished to scatter the power of the holy people, all these things shall be finished. And I heard, but I understood not: then said I, O my Lord, what shall be the end of these things? And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. Daniel 12:4–10.
А ти, о Даниїле, замкни ці слова і запечатай книгу до часу кінця: багато хто мандруватимуть туди й сюди, і знання помножиться. Тоді я, Даниїл, поглянув, і ось стояли ще двоє: один на цьому березі ріки, а другий — на тому березі ріки. І один сказав до мужа, зодягненого у вісон, що був над водами ріки: Скільки часу до кінця цих чудес? І почув я того мужа, зодягненого у вісон, що був над водами ріки, як він підніс праву руку і ліву руку до неба і присягнув Тим, Хто живе повіки, що це буде на час, часи й пів часу; і коли буде доведено до кінця розпорошення сили святого народу, тоді все це звершиться. І я чув, але не зрозумів; і сказав я: О мій Господи, який буде кінець усьому цьому? І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова замкнено і запечатано до часу кінця. Багато хто очистяться, збіліють і будуть випробувані; а безбожні чинитимуть безбожно; і ніхто з безбожних не зрозуміє, а мудрі зрозуміють. Даниїла 12:4-10.
This passage begins with the book of Daniel being sealed up until the time of the end, and the passage concludes with the book of Daniel being sealed up to the time of the end. Between the first and last sealings of Daniel’s words, the sworn testimony of “Him, that liveth forever,” was “that it shall be for a time, times, and an half; and when he shall have accomplished to scatter the power of the holy people, all these things shall be finished.”
Цей уривок починається тим, що книга Даниїла запечатується до часу кінця, а завершується тим, що книга Даниїла запечатана до часу кінця. Між першим і останнім запечатуванням слів Даниїла свідчення під присягою «Того, Хто живе навіки», було таким: «що це триватиме час, часи та півчасу; і коли він завершить розпорошити силу святого народу, усе це завершиться».
The One who provided this sworn testimony was the One who was upon the waters, clothed in linen. Daniel saw an angel on one bank of the Hiddekel River and another angel on the other bank, and one of those angel’s asked a question, which the One upon the waters answered. The question was, “How long?” This is the same first two words of the question asked in verse thirteen of Daniel chapter eight.
Той, хто дав це клятвене свідчення, був Той, що був над водами, зодягнений у лляну одежу. Даниїл бачив ангела на одному березі річки Хіддекел і іншого ангела — на другому березі, і один із тих ангелів поставив запитання, на яке відповів Той, що був над водами. Питання було: «Доки?» Це ті самі перші два слова питання, поставленого в тринадцятому вірші восьмого розділу книги Даниїла.
Then I heard one saint speaking, and another saint said unto that certain saint which spake, How long shall be the vision concerning the daily sacrifice, and the transgression of desolation, to give both the sanctuary and the host to be trodden under foot? And he said unto me, Unto two thousand and three hundred days; then shall the sanctuary be cleansed. Daniel 8:13, 14.
Тоді я почув, як один святий говорив, і інший святий сказав тому певному святому, що говорив: Доки триватиме видіння про щоденну жертву та переступ спустошення, щоб і святиню, і військо віддати на потоптання? І сказав він мені: До двох тисяч трьохсот днів; тоді святиня буде очищена. Даниїла 8:13, 14.
The same prophetic structure is found in both conversations, except that in chapter eight, Daniel is by the Ulai River, and not the Hiddekel River. In chapter eight an angel (saint) “said unto that certain saint which spake, how long.” The Hebrew word translated as “that certain saint,” is the Hebrew word “Palmoni,” meaning the Wonderful Numberer, or the Numberer of Secrets. In chapter eight Jesus (the Wonderful Numberer) was speaking, and another saint asked Jesus (that certain saint), “how long.”
Та сама пророча структура спостерігається в обох розмовах, за винятком того, що у восьмому розділі Даниїл перебуває біля ріки Улай, а не біля ріки Хіддекел. У восьмому розділі ангел (святий) "сказав тому певному святому, який говорив: доки?" Єврейське слово, перекладене як "той певний святий", — це єврейське слово "Палмоні", що означає "Дивний Лічильник" або "Нумератор Таємниць". У восьмому розділі Ісус (Дивний Лічильник) говорив, і інший святий запитав Ісуса (того певного святого): "доки?"
In chapter twelve, the One who is standing on the water is asked by an angel who was on one of the banks of the Hiddekel River, “how long.” These two passages must be considered together, line upon line. The first question of chapter eight is “how long is the vision concerning the trampling down of the sanctuary and host, that is accomplished first by paganism, and then by papalism?” The question of chapter twelve is, “how long shall it be to the end of these wonders.” The sworn answer is then given by Palmoni, the Wonderful Numberer who was clothed in linen and standing upon the waters, “it shall be for a time, times, and an half; and when he shall have accomplished to scatter the power of the holy people, all these things shall be finished.”
У дванадцятому розділі Того, Хто стоїть на воді, запитує ангел, що був на одному з берегів ріки Хіддекел: «докіль?» Ці два уривки слід розглядати разом, рядок до рядка. Перше запитання восьмого розділу таке: «Докіль триватиме видіння щодо попирання святині та воїнства, що здійснюється спочатку язичництвом, а потім папством?» Питання дванадцятого розділу: «Скільки часу буде до кінця цих чудес?» Потому присягнута відповідь дається Пальмоні, Дивному Обчислювачу, який був зодягнений у вісон і стояв на водах: «це буде на час, часи й півчасу; і коли буде довершено розпорошення сили святого народу, тоді все це закінчиться».
The questions of the Ulai and Hiddekel Rivers are “how long shall be the vision of the scattering of God’s people that is accomplished by paganism and then papalism as they trample down the sanctuary and host?” The answer is the trampling down ends in 1798, when the work of Palmoni in raising up the Millerite temple begins, and then ends forty-six years later in 1844 when the sanctuary was to be cleansed.
Питання річок Улая і Хіддекела такі: "Як довго триватиме видіння про розсіяння Божого народу, що здійснюється спершу язичництвом, а потім папством, коли вони попирають святилище і військо?" Відповідь така: попирання закінчується у 1798 році, коли починається праця Палмоні зі спорудження міллеритського храму, і завершується сорок шість років по тому, у 1844 році, коли святилище мало бути очищене.
In chapter twelve Daniel heard the conversation, “but I understood not.” Daniel expressed a desire to understand, as represented by him asking Christ. “O my Lord, what shall be the end of these things?” His expression of desire to understand represented the desire of the wise virgins to understand, for the entire dialogue was placed between the two references of the book of Daniel being sealed to the time of the end. Daniel represented the desire placed upon William Miller to understand the truth which was unsealed in 1798, and the first truth he was led to recognize was the trampling down of the sanctuary and host, first by paganism and then papalism during the period when the power of the holy people was scattered in fulfillment of the “seven times,” of Leviticus twenty-six.
У дванадцятому розділі Даниїл почув розмову: «але я не зрозумів». Даниїл виявив бажання зрозуміти, як видно з того, що він запитав Христа: «О мій Господи, який буде кінець цих речей?» Цей вияв його бажання зрозуміти відображав прагнення мудрих дів зрозуміти, бо весь діалог поміщено між двома згадками про те, що книгу Даниїла запечатано до часу кінця. Даниїл уособлював покладене на Вільяма Міллера прагнення зрозуміти істину, яку було розпечатано в 1798 році, і першою істиною, до усвідомлення якої його було приведено, було попирання святині та воїнства — спершу язичництвом, а потім папством — у період, коли сила святого народу була розпорошена, на виконання «семи часів» з книги Левіта, двадцять шостий розділ.
Miller’s desire to know the truth is represented by Daniel’s desire, but Miller’s understanding was incomplete. Daniel represents Miller’s desire, and Belteshazzar represents those that have a complete understanding of the thing and the vision. There are at least five important truths that were part of the experience of the Millerites in chapter twelve of Daniel, that will find a parallel counterpart in the history of the one hundred and forty-four thousand. One is that they fulfilled and understood that they were fulfilling the parable of the ten virgins, with its three-step testing process, and the other is that they understand the foundation stone of the “seven times,” of Leviticus chapter twenty-six.
Бажання Міллера пізнати істину виражається бажанням Даниїла, але розуміння Міллера було неповним. Даниїл виражає бажання Міллера, а Валтасар представляє тих, хто має повне розуміння предмета і видіння. Є щонайменше п’ять важливих істин, що були частиною досвіду міллеритів у дванадцятому розділі книги Даниїла, які знайдуть паралель в історії ста сорока чотирьох тисяч. Одна з них полягає в тому, що вони виконали й усвідомили, що виконували притчу про десять дів із її трьохетапним процесом випробування, а інша — що вони розуміють наріжний камінь "семи часів" з двадцять шостого розділу книги "Левіт".
We will continue this study in our next article.
Ми продовжимо це дослідження у нашій наступній статті.
“‘Then shall the kingdom of heaven be likened unto ten virgins, which took their lamps, and went forth to meet the bridegroom. And five of them were wise, and five were foolish. They that were foolish took their lamps, and took no oil with them; but the wise took oil in their vessels with their lamps. While the bridegroom tarried, they all slumbered and slept. And at midnight there was a cry made, Behold, the bridegroom cometh; go ye out to meet him. Then all those virgins arose, and trimmed their lamps. And the foolish said unto the wise, Give us of your oil; for our lamps are gone out. But the wise answered, saying, Not so; lest there be not enough for us and you: but go ye rather to them that sell, and buy for yourselves. And while they went to buy, the bridegroom came; and they that were ready went in with him to the marriage: and the door was shut. Afterward came also the other virgins, saying, Lord, Lord, open to us. But he answered and said, Verily I say unto you, I know you not. Watch therefore; for ye know neither the day nor the hour wherein the Son of man cometh.’
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, що взяли свої світильники й вийшли назустріч женихові. П’ять із них були мудрі, а п’ять — нерозумні. Нерозумні, узявши світильники, не взяли з собою олії; мудрі ж узяли олію в посудинах разом зі своїми світильниками. А коли жених забарився, всі задрімали й поснули. Опівночі ж зчинився крик: Ось жених іде; виходьте назустріч йому. Тоді всі ті діви встали й поправили свої світильники. Нерозумні ж сказали мудрим: Дайте нам своєї олії, бо наші світильники погасли. Але мудрі у відповідь сказали: Ні, щоб часом не забракло і нам, і вам; краще підіть до продавців і купіть собі. Коли ж вони пішли купувати, прибув жених; і ті, що були готові, увійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. Потому прийшли й інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. Він же у відповідь сказав: Істинно кажу вам, я не знаю вас. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський.
“We are now living in a most perilous time, and not one of us should be tardy in seeking a preparation for the coming of Christ. Let none follow the example of the foolish virgins, and think that it will be safe to wait until the crisis comes before gaining a preparation of character to stand in that time. It will be too late to seek for the righteousness of Christ when the guests are called in and examined. Now is the time to put on the righteousness of Christ,—the wedding garment that will fit you to enter into the marriage supper of the Lamb. In the parable, the foolish virgins are represented as begging for oil, and failing to receive it at their request. This is symbolic of those who have not prepared themselves by developing a character to stand in a time of crisis. It is as if they should go to their neighbors and say, Give me your character, or I shall be lost. Those that were wise could not impart their oil to the flickering lamps of the foolish virgins. Character is not transferable. It is not to be bought or sold; it is to be acquired. The Lord has given to every individual an opportunity to obtain a righteous character through the hours of probation; but he has not provided a way by which one human agent may impart to another the character which he has developed by going through hard experiences, by learning lessons from the great Teacher, so that he can manifest patience under trial, and exercise faith so that he can remove mountains of impossibility. It is impossible to impart the fragrance of love,—to give to another gentleness, tact, and perseverance. It is impossible for one human heart to pour into another the love of God and humanity.
Ми нині живемо в украй небезпечний час, і ніхто з нас не повинен зволікати з приготуванням до приходу Христа. Нехай ніхто не наслідує приклад нерозумних дів і не думає, що буде безпечно чекати до настання кризи, перш ніж сформувати характер, здатний вистояти в той час. Буде запізно шукати праведності Христа, коли гостей покличуть і будуть оглядати. Тепер час зодягнутися в праведність Христа — у весільну одежу, яка дасть вам змогу ввійти на весільну вечерю Агнця. У притчі нерозумні діви показані такими, що благали про олію, і не отримали її на своє прохання. Це символізує тих, хто не приготувався, розвиваючи характер, здатний вистояти в час кризи. Наче вони йдуть до своїх ближніх і кажуть: «Дай мені свій характер, або я загину». Ті, що були мудрі, не могли передати свою олію для миготливих світильників нерозумних дів. Характер не передається. Його не купиш і не продаси; його потрібно здобути. Господь дав кожній людині можливість набути праведного характеру протягом часу випробування; але Він не передбачив способу, за допомогою якого одна людина могла б передати іншій той характер, який вона сформувала, проходячи через тяжкі досвіди, навчаючись уроків у великого Вчителя, щоб могла виявляти терпіння під час випробувань і виявляти віру так, щоб зрушувати гори неможливого. Неможливо передати пахощі любові — дати іншому лагідність, такт і наполегливість. Неможливо, щоб одне людське серце влило в інше любов до Бога й людей.
“But the day is coming, and it is close upon us, when every phase of character will be revealed by special temptation. Those who remain true to principle, who exercise faith to the end, will be those who have proved true under test and trial during the previous hours of their probation, and have formed characters after the likeness of Christ. It will be those who have cultivated close acquaintance with Christ, who, through his wisdom and grace, are partakers of the divine nature. But no human being can give to another, heart-devotion and noble qualities of mind, and supply his deficiencies with moral power. We can each do much for each other by giving to men a Christlike example, thus influencing them to go to Christ for the righteousness without which they cannot stand in the judgment. Men should prayerfully consider the important matter of character-building, and frame their characters after the divine model.” The Youth Instructor, January 16, 1896.
Але настає день, і він уже близько, коли кожна грань характеру буде виявлена особливою спокусою. Ті, хто залишаться вірними принципам, хто виявлять віру до кінця, будуть тими, хто в попередні години свого випробувального часу виявилися вірними під час іспитів та випробувань і сформували характери за подобою Христа. Це будуть ті, хто виплекли близьке спілкування з Христом, хто завдяки Його мудрості й благодаті є причасниками Божої природи. Але жодна людина не може дати іншому відданість серця й шляхетні якості розуму та компенсувати його недоліки моральною силою. Кожен із нас може багато зробити для інших, подаючи людям Христоподібний приклад, тим самим спонукаючи їх іти до Христа по праведність, без якої вони не зможуть устояти на суді. Люди повинні молитовно розглядати важливе питання формування характеру і будувати свої характери за божественним взірцем. Наставник молоді, 16 січня 1896 р.