Verse ten, of chapter eleven of Daniel, pulls together the internal and external message with the word “fortress.” The connection that it makes with Isaiah’s sixty-five year prophecy, identifies the “fortress” of the external prophecy as Russia, and the internal “fortress” of the temple which Christ raises during the same history. The external fortress, which is in verse thirty-one is identified as the “sanctuary of strength,” represents an earthly king or kingdom. The internal fortress, or the internal sanctuary of strength, is the temple which the Messenger of the Covenant raises in forty-six years.
Десятий вірш одинадцятого розділу Даниїла поєднує внутрішню й зовнішню звістку словом «фортеця». Зв’язок, який він установлює з шістдесятип’ятирічним пророцтвом Ісаї, ототожнює «фортецю» зовнішнього пророцтва з Росією, а внутрішню «фортецю» — із храмом, який Христос зводить упродовж тієї самої історії. Зовнішня фортеця, яка згадується у тридцять першому вірші й названа «святилищем сили», означає земного царя або царство. Внутрішня фортеця, або внутрішнє святилище сили, — це храм, який Посланець Завіту зводить за сорок шість років.
In the Most Holy Place of that temple (the citadel), God is seated in heavenly places.
У Святому Святих того храму (цитаделі) Бог возсідає на небесах.
In the book of Daniel two Hebrew words are both translated as “sanctuary.” One is “miqdash,” and the other is “qodesh.” “Miqdash” can represent a pagan sanctuary, or God’s sanctuary, or even a stronghold. “Qodesh,” is only used to represent God’s sanctuary in the Bible. The “sanctuary” (miqdash) of strength (fortress), in verse thirty-one of Daniel chapter eleven, is translated as the “sanctuary of strength”, and the Hebrew word translated as sanctuary there is “miqdash” which represents the City of Rome, which is the symbol of Roman strength in the history of both pagan and papal Rome. Daniel employed the two Hebrew words in a very careful manner. In the verses which are the central pillar of Adventism, we find the word “sanctuary”.
У книзі Даниїла два єврейські слова перекладено як «святилище». Одне — «miqdash», а друге — «qodesh». «Miqdash» може означати язичницьке святилище, або Божє святилище, або навіть твердиню. «Qodesh» у Біблії вживається лише на означення Божого святилища. «Святилище» (miqdash) сили (фортеці) у тридцять першому вірші одинадцятого розділу книги Даниїла перекладено як «святилище сили», і єврейське слово, перекладене там як «святилище», — це «miqdash», яке означає місто Рим, що є символом римської сили в історії як язичницького, так і папського Риму. Даниїл ужив ці два єврейські слова надзвичайно уважно. У віршах, що є центральним стовпом адвентизму, ми знаходимо слово «святилище».
Then I heard one saint speaking, and another saint said unto that certain saint which spake, How long shall be the vision concerning the daily sacrifice, and the transgression of desolation, to give both the sanctuary and the host to be trodden under foot? And he said unto me, Unto two thousand and three hundred days; then shall the sanctuary be cleansed. Daniel 8:13, 14.
Тоді я почув, як один святий говорив, і інший святий сказав тому певному святому, що говорив: Доки триватиме видіння про щоденну жертву та переступ спустошення, щоб і святиню, і військо віддати на потоптання? І сказав він мені: До двох тисяч трьохсот днів; тоді святиня буде очищена. Даниїла 8:13, 14.
The Hebrew word translated as “the sanctuary,” in both verses is “qodesh,” and is only used to represent God’s sanctuary. In verse eleven, identifying pagan Rome, and specifically the Pantheon temple in the City of Rome, we find the word “sanctuary”, but in that verse it is the Hebrew word “miqdash.”
Єврейське слово, перекладене як «святилище», в обох віршах — «qodesh», і його використовують лише для позначення Божого святилища. В одинадцятому вірші, що ідентифікує язичницький Рим і, зокрема, храм Пантеон у місті Римі, ми зустрічаємо слово «святилище», але в тому вірші це єврейське слово «miqdash».
Yea, he magnified himself even to the prince of the host, and by him the daily sacrifice was taken away, and the place of his sanctuary was cast down. Daniel 8:11.
Так, він звеличився навіть до князя воїнства, і ним була віднята щоденна жертва, і місце його святині було повалене. Даниїла 8:11.
The “sanctuary of strength” in verse thirty-one of Daniel eleven is the Hebrew word “miqdash,” and it appears in connection with the Hebrew word that is translated as “fortress” in verses seven and ten in chapter eleven. In verse seven the king of the south went right into the city of Rome and took the king of the north captive, for he entered into his fortress, but in verse ten, the king of the north only goes up “to” the “fortress,” for he stopped at the borderline of his kingdom and Egypt. It is at the borderline of Raphia that the next verse was to address. The “sanctuary of strength” in verse thirty-one is the “miqdash,” of the “fortress”.
«Святилище сили» у тридцять першому вірші одинадцятого розділу книги Даниїла — це єврейське слово «miqdash», і воно вживається у зв’язку з єврейським словом, яке перекладається як «твердиня», у сьомому та десятому віршах одинадцятого розділу. У сьомому вірші цар півдня увійшов прямо в місто Рим і взяв царя півночі в полон, бо він увійшов у його твердиню, але в десятому вірші цар півночі підходить лише «до» «твердині», бо зупинився на межі свого царства та Єгипту. Саме кордону біля Рафії стосується наступний вірш. «Святилище сили» у тридцять першому вірші — це «miqdash» «твердині».
The battle of the borderline in Raphia typifies the battle of the borderline in the Ukraine. That prophetic history is recognized by understanding that the “head” is the kingdom or the king, it is the fortress of his strength, but the prophecy is addressing an internal and an external truth. The “sanctuary of strength” for the external line is represented by the “miqdash” sanctuary, and the sanctuary of strength for the internal line is represented by the “qodesh” sanctuary.
Битва на кордоні при Рафії символізує битву на кордоні в Україні. Цю пророчу історію розпізнають, розуміючи, що «голова» — це царство або цар; це твердиня його сили, але пророцтво стосується внутрішньої й зовнішньої істини. «Святилище сили» для зовнішньої лінії представлено святилищем «miqdash», а святилище сили для внутрішньої лінії — святилищем «qodesh».
1844 to 1863 represents a line of prophetic history which illustrates the sealing of the one hundred and forty-four thousand. The twenty-five hundred and twenty years of scattering against the northern kingdom ended in 1798, and the same twenty-five hundred and twenty year line against the southern kingdom ended in 1844. Those two lines represent the lower nature of mankind and the higher nature of mankind. The lower nature, which is represented by the northern kingdom, is the body, and the higher nature is the head. The head is the capital of the kingdom, and it is the king. For this illustration Christ chose Judah, the southern kingdom, to place His name, and the capital city is Jerusalem. Jerusalem is where the true sanctuary of strength is located, and in that sanctuary there is a throne room for the king, who is the head.
Період з 1844 по 1863 рік становить лінію пророчої історії, яка ілюструє запечатування ста сорока чотирьох тисяч. Дві тисячі п’ятсот двадцять років розсіяння проти північного царства закінчилися 1798 року, а такий самий період у дві тисячі п’ятсот двадцять років проти південного царства завершився 1844 року. Ці дві лінії уособлюють нижчу природу людства і вищу природу людства. Нижча природа, яку представляє північне царство, — це тіло, а вища природа — голова. Голова — це столиця царства, і вона є царем. Для цього образу Христос обрав Юду, південне царство, щоб там поставити Своє ім’я, а столичним містом є Єрусалим. Єрусалим — це місце, де розташоване справжнє святилище сили, і в тому святилищі є тронна зала для царя, який є головою.
The “seven times” of Leviticus twenty-six was the final sealing truth in 1856, that was intended to empower an ensign to finish the work. From 1844 to 1863, Christ intended to combine His Divinity with humanity for eternity, but humanity rebelled.
«Сім часів» із Левита двадцять шість були завершальною запечатувальною істиною у 1856 році, яка мала на меті наділити прапор силою, щоб завершити справу. Від 1844 до 1863 року Христос мав намір поєднати Свою Божественність із людством навіки, але людство збунтувалося.
He was unable to transform man’s lower nature at that time, for that takes place at His second coming. He will then transform man’s higher nature into His image, by combining mankind’s head, with Divinity’s head. The head was the capital of the kingdom. The head was the king, and when Christ performs the transformation of Divinity uniting with humanity, He combines the head of both humanity and Divinity in the sanctuary at Jerusalem in the Most Holy Place, where Christ is seated with His Father.
Він не міг тоді перемінити нижчу природу людини, бо це відбувається при Його другому пришесті. Тоді Він перемінить вищу природу людини на Свій образ, поєднавши голову людства з головою Божества. Голова була столицею царства. Голова була царем, і коли Христос звершує переміну через єднання Божества з людяністю, Він поєднує голову як людяності, так і Божества у святині в Єрусалимі, у Святому Святих, де Христос сидить зі Своїм Отцем.
To him that overcometh will I grant to sit with me in my throne, even as I also overcame, and am set down with my Father in his throne. He that hath an ear, let him hear what the Spirit saith unto the churches. Revelation 3:21, 22.
Тому, хто переможе, дам сісти зі Мною на Моєму престолі, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на Його престолі. Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам. Об’явлення 3:21, 22.
Christ promises that those (Laodiceans), who overcome as He overcame (and become Philadelphians), will be seated with Him, in the heavenly places.
Христос обіцяє, що ті (лаодикійці), які переможуть так, як Він переміг (і стануть філадельфійцями), будуть посаджені разом із Ним у небесних місцях.
Which he wrought in Christ, when he raised him from the dead, and set him at his own right hand in the heavenly places, … And hath raised us up together, and made us sit together in heavenly places in Christ Jesus. Ephesians 1:20, 2:6.
Що він учинив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадив праворуч себе на небесах, ... І нас разом воскресив і разом посадив на небесах у Христі Ісусі. Ефесянам 1:20, 2:6.
The joining of Ezekiel’s two sticks (humanity with Divinity) is accomplished in God’s sanctuary of strength (qodesh), at the very time that the fortress of strength (miqdash) is identified as the prophetic key that connects both the internal and external lines of the prophecy which Gabriel came to make Daniel understand concerning what was to befall God’s people during the sealing time of the one hundred and forty-four thousand. Christ desired to accomplish this work in the Millerite history, but the work was thwarted by the rebellion of 1863, but the history of 1844 to 1863 still remains as a line which illustrates that attempted work.
Поєднання двох палиць Єзекіїля (людства з Божественністю) звершується у Божому святилищі сили (qodesh) саме в той час, коли твердиня сили (miqdash) визначається як пророчий ключ, що поєднує як внутрішню, так і зовнішню лінії пророцтва, яке Гавриїл прийшов дати Даниїлові зрозуміти щодо того, що мало спіткати Божий народ у час запечатання ста сорока чотирьох тисяч. Христос бажав звершити цю працю в історії міллеритського руху, але ця праця була зірвана повстанням 1863 року; проте історія від 1844 до 1863 року все ще залишається лінією, яка ілюструє ту спробу звершити цю працю.
Verse ten of Daniel chapter eleven, contains the key to understanding the internal and external message of verses eleven through fifteen, which arrived into our prophetic history in 2014. Verse ten identifies 1989, which is the time of the end in the reform movement of the one hundred and forty-four thousand, but it also contains the key that allows 2014 to be recognized as a waymark in the history of the sealing.
Десятий вірш одинадцятого розділу книги Даниїла містить ключ до розуміння внутрішнього і зовнішнього послання віршів з одинадцятого по п’ятнадцятий, яке увійшло в нашу пророчу історію у 2014 році. Десятий вірш вказує на 1989 рік, який є часом кінця в реформаторському русі ста сорока чотирьох тисяч, але він також містить ключ, що дозволяє визнати 2014 рік віхою в історії запечатування.
On October 22, 1844, the Messenger of the Covenant suddenly came to the temple He had erected. That waymark typifies September 11, 2001 when the third angel arrived again, and the seventh trumpet again began to sound. Then the history of 1840 to 1844 was also to be repeated, because the angel that descended on August 11, 1840 was no less a personage than Jesus Christ, and His work was to lighten the earth with His glory.
22 жовтня 1844 року Посланець Завіту раптово прийшов до храму, який Він спорудив. Цей дороговказ є прообразом 11 вересня 2001 року, коли третій ангел знову прибув, і сьома сурма знову почала звучати. Тоді історія 1840–1844 років також мала повторитися, бо ангел, який зійшов 11 серпня 1840 року, був не ким іншим, як Ісусом Христом, і Його праця полягала в тому, щоб осяяти землю Його славою.
1840 to 1844 also represents from September 11, 2001 to the soon coming Sunday law, as does 1844 to 1863, represents September 11, 2001 to the soon coming Sunday law. Sister White aligns the history of 1844 with the history of the cross, and the cross represents a division of two histories of three and a half years, which both align with one another. The cross establishes that the preceding history beginning in 1840 and ending in 1844, and the following history unto 1863 are two parallel histories, which both represent the sealing period.
1840–1844 також являє собою період від 11 вересня 2001 року до близького недільного закону, так само як і 1844–1863 являє собою період від 11 вересня 2001 року до близького недільного закону. Сестра Вайт узгоджує історію 1844 року з історією хреста, а хрест являє собою поділ двох історій по три з половиною роки, які обидві узгоджуються одна з одною. Хрест встановлює, що попередня історія, яка починається 1840 року і закінчується 1844 року, і наступна історія аж до 1863 року — це дві паралельні історії, які обидві являють собою період запечатування.
The first line from 1840 to 1844 represents the victory of Philadelphian Adventists, the other line from 1844 to 1863 represents the failure of Laodicean Adventists. Both classes are represented in Daniel chapter ten, for Daniel, representing the victorious wise virgins during the sealing time of the one hundred and forty-four thousand, saw the vision, but those who were with him fled from the vision.
Перша лінія з 1840 по 1844 рік відображає перемогу філадельфійських Адвентистів, інша лінія з 1844 по 1863 рік відображає поразку лаодикійських Адвентистів. Обидва класи представлені в десятому розділі книги Даниїла, бо Даниїл, який представляє переможних мудрих дів у час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, побачив видіння, а ті, що були з ним, втекли від видіння.
And in the four and twentieth day of the first month, as I was by the side of the great river, which is Hiddekel; Then I lifted up mine eyes, and looked, and behold a certain man clothed in linen, whose loins were girded with fine gold of Uphaz: His body also was like the beryl, and his face as the appearance of lightning, and his eyes as lamps of fire, and his arms and his feet like in colour to polished brass, and the voice of his words like the voice of a multitude. And I Daniel alone saw the vision: for the men that were with me saw not the vision; but a great quaking fell upon them, so that they fled to hide themselves. Daniel 10:4–7.
І двадцять четвертого дня першого місяця, коли я був на березі великої ріки, що зветься Хіддекел; тоді я звів очі й подивився, і ось: один чоловік, зодягнений у лляне вбрання, стан його був підперезаний щирим золотом з Уфазу. Його тіло було, як берил, обличчя — як вигляд блискавки, очі — як вогняні світильники, а руки та ноги за виглядом — як полірована мідь, а голос його слів — мов голос натовпу. І тільки я, Даниїл, бачив те видіння, бо люди, які були зі мною, не бачили видіння; але великий трепет напав на них, тож вони повтікали, щоб сховатися. Даниїла 10:4–7.
In Daniel chapter seven, after Daniel had seen the vision of the beasts of prey, Gabriel came to explain the vision.
У сьомому розділі книги Даниїла, після того як Даниїл побачив видіння про хижих звірів, Гавриїл прийшов, щоб пояснити видіння.
I Daniel was grieved in my spirit in the midst of my body, and the visions of my head troubled me. I came near unto one of them that stood by, and asked him the truth of all this. So he told me, and made me know the interpretation of the things. Daniel 7:15, 16.
Я, Даниїл, засмутився духом всередині мого тіла, і видіння моєї голови непокоїли мене. Я наблизився до одного з тих, що стояли поруч, і запитав у нього про істину всього цього. І він сказав мені та дав мені знати тлумачення цих речей. Даниїла 7:15, 16.
In Daniel chapter eight, after Daniel had seen the vision of the sanctuary beasts, Gabriel came to explain the vision.
У восьмому розділі книги Даниїла, після того як Даниїл побачив видіння звірів святилища, Гавриїл прийшов пояснити видіння.
And it came to pass, when I, even I Daniel, had seen the vision, and sought for the meaning, then, behold, there stood before me as the appearance of a man. And I heard a man’s voice between the banks of Ulai, which called, and said, Gabriel, make this man to understand the vision. Daniel 8:15, 16.
І сталося, коли я, саме я, Даниїл, побачив видіння і шукав розуміння, тоді ось став переді мною, як подоба чоловіка. І я почув чоловічий голос між берегами Улаю, що кликав і казав: Гавриїле, дай цьому чоловікові зрозуміти видіння. Даниїл 8:15, 16.
In Daniel chapter nine, after Daniel had understanding of the number of years identified by Jeremiah and represented in the writings of Moses as both a curse and God’s oath, Gabriel came to explain the vision.
У дев’ятому розділі книги Даниїла, після того як Даниїл зрозумів кількість років, визначену Єремією і представлену в Мойсеєвих писаннях як прокляття і як Божу присягу, Гавриїл прийшов, щоб пояснити видіння.
And whiles I was speaking, and praying, and confessing my sin and the sin of my people Israel, and presenting my supplication before the Lord my God for the holy mountain of my God; Yea, whiles I was speaking in prayer, even the man Gabriel, whom I had seen in the vision at the beginning, being caused to fly swiftly, touched me about the time of the evening oblation. And he informed me, and talked with me, and said, O Daniel, I am now come forth to give thee skill and understanding. Daniel 9:20–22.
А коли я говорив і молився, і визнавав свій гріх та гріх мого народу, Ізраїля, і приносив своє благання перед Господом, Богом моїм, за святу гору Бога мого; так, коли я ще говорив у молитві, ось муж Гавриїл, якого я бачив у видінні на початку, швидко летячи, доторкнувся до мене коло часу вечірньої жертви. І він сповістив мене, і говорив зі мною, та сказав: О Даніїле, тепер я вийшов, щоб дати тобі знання й розуміння. Даниїла 9:20-22.
Therefore, upon three witnesses, all from the book of Daniel, when Gabriel says to Daniel in chapter ten, that he is come to make Daniel understand what shall befall God’s people in the last days, Gabriel is interpreting the feminine “marah,” causative vision that Daniel saw and the other class fled from.
Отже, на підставі трьох свідчень, усіх із книги Даниїла, коли Гавриїл у десятому розділі каже Даниїлові, що він прийшов, щоб дати йому зрозуміти, що станеться з Божим народом в останні дні, Гавриїл тлумачить жіночого роду «marah», каузативне видіння, яке бачив Даниїл, а інші втекли від нього.
Now I am come to make thee understand what shall befall thy people in the latter days: for yet the vision is for many days. Daniel 10:14.
Тепер я прийшов, щоб дати тобі зрозуміти, що спіткає твій народ в останні дні: бо видіння це ще на багато днів. Даниїла 10:14.
The vision Daniel had seen that produced a separation of believers, was the vision of Christ’s appearance, the vision of the twenty-three hundred years, but it was the feminine expression of that vision. It was the understanding of the vision of Christ’s sudden appearance as the Messenger of the Covenant that changed Daniel (and those represented by Daniel), into the image of Christ. That which “befalls God’s people in the latter days” is represented by the history of the Millerites from 1840 to 1844, and also by the Millerites from 1844 to 1863. One class flees from the vision in rebellion, and the other class follows Christ by faith into the Most Holy Place, to be seated with Him in heavenly places.
Видіння, яке бачив Даниїл і яке спричинило розділення між віруючими, було видінням появи Христа, видінням двох тисяч трьохсот років, але це було жіночим виразом того видіння. Саме розуміння видіння раптової появи Христа як Посланця Заповіту перетворило Даниїла (і тих, кого представляє Даниїл) в образ Христа. Те, що «спіткає Божий народ в останні дні», представлено історією міллеритів з 1840 по 1844 рік, а також міллеритів з 1844 по 1863 рік. Одна група у бунті тікає від видіння, а інша йде за Христом вірою у Святе Святих, щоб сидіти з Ним у небесних місцях.
Yet when Gabriel interprets the vision where God’s last-day people are changed into the image of Christ, he sets forth the external history of the world. Daniel’s vision of Christ was interpreted by Gabriel as the external history of the sealing time of the one hundred and forty-four thousand. When the history of September 11, 2001, in Gabriel’s interpretation, is reached, the history that is emphasized as preceding the Sunday law of verse sixteen, is only recognized with the key of understanding represented as the “fortress” in verse ten. On September 11, 2001 the effect of every vision began to unfold as wheels within wheels.
Проте, коли Гавриїл тлумачить видіння, у якому Божий народ останніх днів уподібнюється до образу Христа, він викладає зовнішню історію світу. Видіння Даниїла про Христа було витлумачене Гавриїлом як зовнішня історія часу запечатування ста сорока чотирьох тисяч. Коли в тлумаченні Гавриїла доходять до історії 11 вересня 2001 року, історія, яка підкреслюється як така, що передує недільному закону з шістнадцятого вірша, усвідомлюється лише за допомогою ключа розуміння, представленого як «фортеця» у десятому вірші. 11 вересня 2001 року вплив кожного видіння почав розгортатися як колеса в колесах.
And the word of the Lord came unto me, saying, Son of man, what is that proverb that ye have in the land of Israel, saying, The days are prolonged, and every vision faileth? Tell them therefore, Thus saith the Lord God; I will make this proverb to cease, and they shall no more use it as a proverb in Israel; but say unto them, The days are at hand, and the effect of every vision. For there shall be no more any vain vision nor flattering divination within the house of Israel. For I am the Lord: I will speak, and the word that I shall speak shall come to pass; it shall be no more prolonged: for in your days, O rebellious house, will I say the word, and will perform it, saith the Lord God. Again the word of the Lord came to me, saying, Son of man, behold, they of the house of Israel say, The vision that he seeth is for many days to come, and he prophesieth of the times that are far off. Therefore say unto them, Thus saith the Lord God; There shall none of my words be prolonged any more, but the word which I have spoken shall be done, saith the Lord God. Ezekiel 12:21–28.
І було до мене слово Господнє: Сину людський, що це за приповідка, яку ви маєте в землі Ізраїлевій, говорячи: «Дні подовжуються, і кожне видіння не справджується»? Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Я покладу край цій приповідці, і більше не вживатимуть її як приповідку в Ізраїлі; але скажи їм: «Дні близькі, і здійснення кожного видіння». Бо не буде більше в домі Ізраїлевому ні марного видіння, ні улесливого ворожіння. Бо Я — Господь: я промовлю, і слово, яке я скажу, збудеться; воно більше не буде відкладатися; бо у ваші дні, о, доме непокірний, я скажу слово й виконаю його, говорить Господь Бог. І знову було до мене слово Господнє: Сину людський, ось з дому Ізраїлевого кажуть: «Видіння, яке він бачить, — на багато днів уперед, і він пророкує про далекі часи». Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Жодне з моїх слів більше не буде відкладене, але слово, яке я сказав, буде виконане, говорить Господь Бог. Єзекіїля 12:21-28.
Of all the prophetic wheels that are spinning within other prophetic wheels in that history, there is one wheel that inspiration has informed the students of prophecy of the last days is the wheel by which their eternal destiny will be decided. Line upon line, that wheel must also be the vision which Daniel saw that changed him into the image of Christ, for that is the vision identifying what befalls God’s people in the last days.
З усіх пророчих коліс, що обертаються всередині інших пророчих коліс у тій історії, є одне колесо, про яке натхнення повідомило дослідникам пророцтва останніх днів, що саме ним буде вирішено їхню вічну долю. Рядок на рядок, те колесо має бути також видінням, яке бачив Даниїл і яке уподібнило його до образу Христа, бо саме це видіння вказує на те, що спіткає Божий народ в останні дні.
“The Lord has shown me clearly that the image of the beast will be formed before probation closes; for it is to be the great test for the people of God, by which their eternal destiny will be decided. Your position is such a jumble of inconsistencies that but few will be deceived.
Господь ясно показав мені, що образ звіра сформується перед тим, як закінчиться час випробування; бо він має стати великим випробуванням для Божого народу, через яке буде вирішено їхню вічну долю. Ваша позиція — така плутанина суперечностей, що вона введе в оману лише небагатьох.
“In Revelation 13 this subject is plainly presented; [Revelation 13:11–17, quoted].
У 13-му розділі Об'явлення ця тема ясно представлена; [Об'явлення 13:11-17, цитовано].
“This is the test that the people of God must have before they are sealed. All who proved their loyalty to God by observing His law, and refusing to accept a spurious sabbath, will rank under the banner of the Lord God Jehovah, and will receive the seal of the living God. Those who yield the truth of heavenly origin and accept the Sunday sabbath, will receive the mark of the beast.” Manuscript Releases, volume 15, 15.
"Це випробування, яке Божий народ має пройти, перш ніж його буде запечатано. Усі, хто довів свою вірність Богові, дотримуючись Його закону і відмовляючись приймати фальшиву суботу, стануть під прапор Господа Бога Єгови і отримають печатку живого Бога. Ті, хто зречеться істини небесного походження і прийме недільну суботу, отримають знак звіра." Manuscript Releases, том 15, 15.
The test that is identified as the image of the beast test is twofold. It is the test that demands that the student of prophecy recognize the development of the image of the beast, which is the combination of church and state in the United States in advance of the Sunday law. It is also the test that produces either the image of the beast or the image of Christ within those represented by Daniel or those who fled. The separation is based upon whether those virgins “see this great vision,” as did Daniel, or whether they flee from the vision. The key to seeing the great vision is represented by the word “fortress.”
Випробування, яке визначається як випробування образом звіра, є двояким. Це випробування, яке вимагає, щоб дослідник пророцтва розпізнав розвиток образу звіра, що є поєднанням церкви й держави у Сполучених Штатах напередодні недільного закону. Це також випробування, яке породжує або образ звіра, або образ Христа в тих, кого представляє Даниїл, або в тих, хто втік. Розділення ґрунтується на тому, чи ті діви «бачать це велике видіння», як бачив Даниїл, чи втікають від видіння. Ключ до того, щоб побачити велике видіння, представлений словом «фортеця».
We will continue this study in the next article.
Ми продовжимо це дослідження у наступній статті.
“The mighty angel who instructed John was no less a personage than Jesus Christ. Setting His right foot on the sea, and His left upon the dry land, shows the part which He is acting in the closing scenes of the great controversy with Satan. This position denotes His supreme power and authority over the whole earth. The controversy had waxed stronger and more determined from age to age, and will continue to do so, to the concluding scenes when the masterly working of the powers of darkness shall reach their height. Satan, united with evil men, will deceive the whole world and the churches who receive not the love of the truth. But the mighty angel demands attention. He cries with a loud voice. He is to show the power and authority of His voice to those who have united with Satan to oppose the truth.
Могутній ангел, який наставляв Івана, був не ким іншим, як самим Ісусом Христом. Поставивши праву ногу на море, а ліву — на суходіл, Він показує ту роль, яку виконує в завершальних сценах великої боротьби з Сатаною. Це положення означає Його верховну владу та силу над усією землею. Ця боротьба з віку у вік посилювалася і ставала дедалі рішучішою, і так триватиме до завершальних сцен, коли майстерна діяльність сил темряви досягне свого апогею. Сатана, об’єднавшись із злими людьми, зведе увесь світ і церкви, які не прийняли любові до істини. Але могутній ангел вимагає уваги. Він кличе гучним голосом. Він має показати силу й владу Свого голосу тим, хто об’єднався з Сатаною, щоб протистояти істині.
“After these seven thunders uttered their voices, the injunction comes to John as to Daniel in regard to the little book: ‘Seal up those things which the seven thunders uttered.’ These relate to future events which will be disclosed in their order. Daniel shall stand in his lot at the end of the days. John sees the little book unsealed. Then Daniel’s prophecies have their proper place in the first, second, and third angels’ messages to be given to the world. The unsealing of the little book was the message in relation to time.
Після того як ці сім громів промовили своїми голосами, до Івана надходить повеління, як і до Даниїла, щодо книжечки: «Запечатай те, що промовили сім громів». Вони стосуються майбутніх подій, які будуть відкриті у належній послідовності. Даниїл постане у свою долю наприкінці днів. Іван бачить розпечатану книжечку. Тоді пророцтва Даниїла займають належне місце у вістках першого, другого й третього ангелів, які мають бути дані світові. Розпечатання книжечки було вісткою щодо часу.
“The books of Daniel and the Revelation are one. One is a prophecy, the other a revelation; one a book sealed, the other a book opened. John heard the mysteries which the thunders uttered, but he was commanded not to write them.
Книги Даниїла та Об’явлення становлять одне ціле. Одна — пророцтво, інша — об’явлення; одна — книга запечатана, інша — книга відкрита. Іван почув таємниці, які промовили громи, але йому було наказано не записувати їх.
“The special light given to John which was expressed in the seven thunders was a delineation of events which would transpire under the first and second angels’ messages.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
«Особливе світло, дане Іванові, яке було виражене в семи громах, було окресленням подій, що мали відбутися під вістками першого і другого ангелів». Біблійний коментар Церкви адвентистів сьомого дня, том 7, с. 971.