Sister White identified that when the great buildings of New York City were thrown down, Revelation chapter eighteen, verses one through three, would be fulfilled.
Сестра Вайт вказала, що коли великі будівлі Нью-Йорка будуть повалені, сповняться вірші від першого до третього вісімнадцятого розділу книги Об’явлення.
And after these things I saw another angel come down from heaven, having great power; and the earth was lightened with his glory. And he cried mightily with a strong voice, saying, Babylon the great is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils, and the hold of every foul spirit, and a cage of every unclean and hateful bird. For all nations have drunk of the wine of the wrath of her fornication, and the kings of the earth have committed fornication with her, and the merchants of the earth are waxed rich through the abundance of her delicacies. Revelation 18:1–3.
І після цього я побачив іншого ангела, який зійшов із неба, маючи велику владу; і земля була осяяна його славою. І він закричав могутнім голосом, кажучи: Упав, упав Вавилон великий, і став житлом демонів, і в’язницею кожного нечистого духа, і кліткою кожного нечистого та ненависного птаха. Бо всі народи напилися вина гніву її розпусти, і царі землі блудодіяли з нею, а купці землі збагатіли від достатку її розкошів. Об’явлення 18:1–3.
By September 11, 2001, the “kings” of the earth had already committed fornication with the Roman church. After World War Two, President Harry S. Truman, for the first time, in 1951, appointed an ambassador to the Vatican. His attempt to form a political relationship with the papacy was flatly rejected by the Congress of the United States, but not so when decades later President Ronald Reagan, in 1984, appointed an ambassador to the Vatican. By 2001, all nations had committed fornication with the Vatican through establishing a diplomatic relationship with the whore of Tyre.
До 11 вересня 2001 року «царі» землі вже вчинили розпусту з Римською церквою. Після Другої світової війни президент Гаррі С. Трумен уперше у 1951 році призначив посла до Ватикану. Його спробу встановити політичні відносини з папством Конгрес Сполучених Штатів категорично відхилив, але цього не сталося, коли через десятиліття, у 1984 році, президент Рональд Рейган призначив посла до Ватикану. До 2001 року всі народи вже вчинили розпусту з Ватиканом, встановивши дипломатичні відносини з блудницею Тиру.
By September 11, 2001, all “nations,” had drunk the wine of the wrath of her fornication. The wine of Babylon represents all the various falsehoods that are presented by the papacy, but the one special variety of wine that is identified in these verses is the wine of the wrath of her fornication. The wrath of the papacy is her persecution of those she disagrees with. She accomplishes her persecution by employing the power of the state to do her dirty work. The wine of her wrath, is her special bottle of error that represents the action of employing the state against those that she deems a heretic.
До 11 вересня 2001 року всі «народи» випили вино гніву її блуду. Вино Вавилона символізує всілякі фальшиві вчення, які поширює папство, але особливий різновид вина, окреслений у цих віршах, — це вино гніву її блуду. Гнів папства — це його переслідування тих, із ким воно не згодне. Своє переслідування воно здійснює, залучаючи державну владу, щоб та виконувала за нього брудну роботу. Вино її гніву — це її особлива пляшка омани, що означає застосування держави проти тих, кого вона вважає єретиками.
In the period of time from August 11, 1840 through to October 22, 1844, Millerite Adventism, who had been called out of the Dark Ages, and who was separated from the Protestant churches that then became the daughters of Rome, then became the true Protestant horn upon the newly arrived earth beast. Peter identifies the characteristics of those newly chosen people of God as a nation.
У період від 11 серпня 1840 року до 22 жовтня 1844 року адвентизм міллеритів, виведений із Темних віків і відокремлений від протестантських церков, які тоді стали дочками Риму, став справжнім протестантським рогом на новопосталому звірі з землі. Петро окреслює риси цього щойно вибраного Богом народу.
But ye are a chosen generation, a royal priesthood, an holy nation, a peculiar people; that ye should show forth the praises of him who hath called you out of darkness into his marvellous light: Which in time past were not a people, but are now the people of God: which had not obtained mercy, but now have obtained mercy. 1 Peter 2:9, 10.
А ви — вибраний рід, царське священство, народ святий, народ, узятий у власність, щоб ви звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивного світла; ви, що колись не були народом, а тепер — народ Божий; що колись не були помилувані, а тепер помилувані. 1 Петра 2:9, 10.
By September 11, 2001, the Seventh-day Adventist church had already, and often employed the political structure of the government of the United States to attack those it deemed as heretical. Well before 2001, the Adventists had already imbibed in the special wine of Babylon that represents the employment of state power to attack those who it deemed as heretics.
До 11 вересня 2001 року Церква адвентистів сьомого дня вже часто використовувала політичну структуру уряду Сполучених Штатів, щоб нападати на тих, кого вона вважала єретиками. Задовго до 2001 року адвентисти вже скуштували особливого вина Вавилону, що символізує використання державної влади для нападів на тих, кого вони вважали єретиками.
Ephraim is a symbol of the rebellion of Jeroboam and the northern kingdom of Israel, and Isaiah begins chapter twenty-eight, by addressing the Seventh-day Adventist church as the drunkards of Ephraim.
Ефраїм є символом повстання Єровоама та північного царства Ізраїлю, й Ісая починає двадцять восьмий розділ, звертаючись до Церкви адвентистів сьомого дня як до п'яниць Ефраїма.
Woe to the crown of pride, to the drunkards of Ephraim, whose glorious beauty is a fading flower, which are on the head of the fat valleys of them that are overcome with wine! Behold, the Lord hath a mighty and strong one, which as a tempest of hail and a destroying storm, as a flood of mighty waters overflowing, shall cast down to the earth with the hand. The crown of pride, the drunkards of Ephraim, shall be trodden under feet: And the glorious beauty, which is on the head of the fat valley, shall be a fading flower, and as the hasty fruit before the summer; which when he that looketh upon it seeth, while it is yet in his hand he eateth it up. In that day shall the Lord of hosts be for a crown of glory, and for a diadem of beauty, unto the residue of his people, And for a spirit of judgment to him that sitteth in judgment, and for strength to them that turn the battle to the gate. But they also have erred through wine, and through strong drink are out of the way; the priest and the prophet have erred through strong drink, they are swallowed up of wine, they are out of the way through strong drink; they err in vision, they stumble in judgment. For all tables are full of vomit and filthiness, so that there is no place clean. Isaiah 28:1–8.
Горе вінцю гордощів, п’яницям Єфраїма, чия славна краса — квіт, що в’яне, що на верху родючих долин тих, кого перемогло вино! Ось, у Господа є могутній і сильний, який, немов градовий шквал і нищівна буря, як повінь потужних вод, що розливаються, рукою повалить на землю. Вінець гордощів, п’яниці Єфраїмові, будуть потоптані під ногами; і славна краса, що на верху родючої долини, стане квітом, що в’яне, і як ранній плід перед літом: хто тільки гляне на нього, ще тримаючи його в руці, — з’їдає його. Того дня Господь Саваот буде вінцем слави та діадемою краси для решти свого народу, і духом суду для того, хто сидить на суді, і силою для тих, хто повертає битву до брами. Та й вони помилилися через вино, і від міцного напою збилися з дороги; священик і пророк помилилися від міцного напою, їх поглинуло вино, вони збилися з дороги від міцного напою; вони помиляються у видінні, спотикаються в суді. Бо всі столи повні блювоти й нечистоти, так що немає місця чистого. Ісая 28:1–8.
The third Woe arrived on September 11, 2001, and it arrived upon the “crown,” representing leadership of the “drunkards of Ephraim.” It did not attack the headquarters of the church in Maryland with an airplane full of fuel, but it marked their inability to recognize that the arrival of Islam of the third Woe was the beginning of the latter rain message of the third angel. The beginning of the very message and work that they profess to have been raised up to proclaim. They are identified as not only the crown, which represents leadership, but as the “crown of pride,” thus identifying one of the two classes of worshippers that was and is produced in the debate of Habakkuk chapter two. On September 11, 2001, Habakkuk’s watchmen took their posts at the battle at the gate.
Третє Горе настало 11 вересня 2001 року, і воно настигло «вінець», що представляє керівництво «п’яниць Єфраїма». Воно не атакувало штаб-квартиру церкви в Меріленді літаком, наповненим пальним, але засвідчило їхню неспроможність визнати, що прихід ісламу Третього Горя був початком вістки пізнього дощу третього ангела. Початком саме тієї вістки та праці, для проголошення яких вони твердять, що були покликані. Їх ідентифіковано не лише як «вінець», який уособлює керівництво, але як «вінець гордості», тим самим окреслюючи один із двох класів поклонників, що був і є породжений у суперечці другого розділу книги Авакума. 11 вересня 2001 року сторожі Авакума зайняли свої пости в битві при брамі.
The gates of Jerusalem are where the interaction of the people of Jerusalem was carried out. The battle at the gates is representing the “debate” of the previous chapter of Isaiah that began on the day of the east wind (the day of Islam). The two classes of Habakkuk’s worshippers in the passage are represented by two crowns. The drunkards of Ephraim, who have already at that point employed the power of the state to win their arguments against those they had deemed as heretics are contrasted with the crown of the Lord of hosts. When Christ is represented as the Lord of hosts, it is symbolic of His work as the leader of His army. The battle at the gate is the warfare represented by the debate over true and false theology.
Брами Єрусалима були місцем, де відбувалася взаємодія народу Єрусалима. Битва при брамах представляє «диспут» попереднього розділу Ісаї, що почався у день східного вітру (день ісламу). Дві категорії поклонників у цьому уривку з книги Аввакума представлені двома вінцями. П’яниці Єфрема, які вже на той час використали силу державної влади, щоб виграти свої суперечки проти тих, кого вони вважали єретиками, протиставляються вінцю Господа Саваота. Коли Христа зображають як Господа Саваота, це символізує Його працю як провідника Його війська. Битва при брамах — це війна, представлена суперечкою про істинне й хибне богослов’я.
It is not simply the General Conference leadership that is represented as the drunkards of Ephraim, but also the priests (the pastoral ministry), and the prophets (the theologians and educators) are out of the way, through strong drink. As Isaiah says in the opening verses of his prophecy, it is the entire church.
Не лише керівництво Генеральної Конференції зображене як п’яниці Єфрема, але й священики (пасторське служіння) та пророки (богослови й освітяни) збилися з дороги через п’яний напій. Як каже Ісая у вступних віршах свого пророцтва, це вся церква.
The vision of Isaiah the son of Amoz, which he saw concerning Judah and Jerusalem in the days of Uzziah, Jotham, Ahaz, and Hezekiah, kings of Judah. Hear, O heavens, and give ear, O earth: for the Lord hath spoken, I have nourished and brought up children, and they have rebelled against me. The ox knoweth his owner, and the ass his master’s crib: but Israel doth not know, my people doth not consider. Ah sinful nation, a people laden with iniquity, a seed of evildoers, children that are corrupters: they have forsaken the Lord, they have provoked the Holy One of Israel unto anger, they are gone away backward. Why should ye be stricken anymore? ye will revolt more and more: the whole head is sick, and the whole heart faint. Isaiah 1:1–5.
Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юду та Єрусалим за днів Озії, Йотама, Ахаза та Єзекії, царів Юди. Слухайте, небеса, і прислухайся, земле, бо Господь промовив: Я виховав і виростив дітей, а вони повстали проти Мене. Віл знає свого господаря, а осел — ясла свого пана, та Ізраїль не знає, мій народ не розуміє. Ой, народе грішний, народ, обтяжений беззаконням, насіння лиходіїв, діти, що розбещують: вони покинули Господа, розгнівили Святого Ізраїлевого, відступили назад. Навіщо вас іще бити? Ви повставатимете все більше й більше: уся голова хвора, і все серце кволе. Ісая 1:1-5.
The sinful nation is sick, and has passed the time where any remedy can be provided that would change her heart and mind. Isaiah identifies the drunkards are out of the way, and the way is identified by Jeremiah as the “old paths.” On September 11, 2001, the latter rain began to fall, and Jeremiah identifies that it is when we walk in the old paths, which is the “way” that the drunkards are out of, that we find the rest of the latter rain.
Грішний народ хворий, і вже сплив час, коли будь-який засіб міг би змінити його серце й розум. Ісая вказує, що п’яниці збилися зі шляху, а Єремія ототожнює цей шлях зі «стародавніми стежками». 11 вересня 2001 року почав падати пізній дощ, і Єремія вказує, що саме коли ми ходимо стародавніми стежками — тим «шляхом», із якого збилися п’яниці, — ми знаходимо решту пізнього дощу.
Thus saith the Lord, Stand ye in the ways, and see, and ask for the old paths, where is the good way, and walk therein, and ye shall find rest for your souls. But they said, We will not walk therein. Also I set watchmen over you, saying, Hearken to the sound of the trumpet. But they said, We will not hearken. Therefore hear, ye nations, and know, O congregation, what is among them. Hear, O earth: behold, I will bring evil upon this people, even the fruit of their thoughts, because they have not hearkened unto my words, nor to my law, but rejected it. Jeremiah 6:16–19.
Так говорить Господь: Станьте на дорогах і погляньте, і спитайте про давні стежки, де є добра дорога, і ходіть нею, і знайдете спочинок для ваших душ. Але вони сказали: Не підемо нею. Також Я поставив над вами сторожів, кажучи: Прислухайтеся до звуку сурми. Та вони сказали: Не будемо прислухатися. Тому слухайте, народи, і знайте, громадо, що є серед них. Слухай, земле: ось Я наведу лихо на цей народ, навіть плід їхніх думок, бо вони не прислухалися до Моїх слів, ані до Мого Закону, але відкинули його. Єремія 6:16-19.
The drunkards of Ephraim are out of the way on September 11, 2001, and have turned “away backward,” in 1863, when they initiated the process of rejecting the “old paths.” It is in the “old paths,” that the rest and refreshing of the latter rain is to be found, and that rain began at the very time that the “Woe,” was pronounced upon them. The third “Woe” of Islam was unrecognizable to the crown of the pride of Ephraim, for they had progressively rejected the foundational truths that identify the role of Islam in prophecy. Jeremiah identifies that at that time the Lord raised up watchmen, which are Habakkuk’s watchmen, and they proclaimed to the drunkards of Ephraim in the battle at the gates that they needed to hearken to the sound of the trumpet. The third “Woe” that arrived on September 11, 2001, was the seventh Trumpet.
П’яниці Єфрема збилися зі шляху 11 вересня 2001 року, а «відвернулися назад» у 1863-му, коли розпочали процес відкинення «стародавніх стежок». Саме на «стародавніх стежках» можна знайти відпочинок і освіження пізнього дощу, і той дощ розпочався саме тоді, коли на них було проголошено «Горе». Третє «Горе» ісламу було нерозпізнанним для вінця пихи Єфрема, бо вони поступово відкидали основоположні істини, що визначають роль ісламу в пророцтві. Єремія вказує, що в той час Господь поставив сторожів, які є сторожами Авакума, і вони проголошували п’яницям Єфрема в битві при воротах, що їм слід прислухатися до звуку сурми. Третє «Горе», яке настало 11 вересня 2001 року, було сьомою сурмою.
Isaiah identifies that “they are out of the way through strong drink; they err in vision, they stumble in judgment. For all tables are full of vomit and filthiness, so that there is no place clean.” The counterfeit table, that was introduced in 1863, which removed the “seven times,” and required a explanatory handout to accompany it, represents the counterfeit of the two sacred tables of Habakkuk, but the counterfeit “tables” the drunkards have employed are full of vomit, and they err in vision. The watchmen of Habakkuk and Jeremiah were told that in the debate of methodology, they were to write the “vision,” upon “tables,” but the drunkard’s counterfeit tables present an erroneous vision.
Ісая зазначає, що «вони збилися з дороги від міцного пиття; блукають у видінні, спотикаються в суді. Бо всі столи повні блювотини та нечистоти, так що немає місця чистого». Фальшива таблиця, запроваджена 1863 року, яка вилучила «сім часів» і вимагала супровідного пояснювального листка, є підробкою двох священних таблиць Аввакума, але підробні «таблиці», до яких вдалися п’яниці, повні блювотини, і вони блукають у видінні. Сторожам Аввакума й Єремії було сказано, що в суперечці про методологію вони мали написати «видіння» на «таблицях», але п’яницькі підробні таблиці подають хибне видіння.
Where there is no vision, the people perish: but he that keepeth the law, happy is he. Proverbs 29:18.
Де немає видіння, народ гине; а хто дотримується закону, той щасливий. Приповісті 29:18.
The drunkards of Ephraim have rejected God’s law, but the context of the “debate,” of the battle of the gate, is God’s prophetic law, as represented by the methodology established in the movement of the first and third angels. With Isaiah’s setting in place in the first eight verses of chapter twenty-eight, he then identifies the methodology that is the latter rain, and specifically identifies the drunkards as the “scornful men, that rule” “in Jerusalem.”
П’яниці Єфраїма відкинули Божий закон, але контекст "диспуту", битви при брамі, — це Божий пророчий закон, як це представлено методологією, встановленою в русі першого й третього ангелів. Після того як Ісая окреслює тло в перших восьми віршах двадцять восьмого розділу, він визначає методологію, яка є пізнім дощем, і конкретно ототожнює п’яниць як "насмішників, що панують" "в Єрусалимі".
Whom shall he teach knowledge? and whom shall he make to understand doctrine? them that are weaned from the milk, and drawn from the breasts. For precept must be upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little: For with stammering lips and another tongue will he speak to this people. To whom he said, This is the rest wherewith ye may cause the weary to rest; and this is the refreshing: yet they would not hear. But the word of the Lord was unto them precept upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little; that they might go, and fall backward, and be broken, and snared, and taken. Wherefore hear the word of the Lord, ye scornful men, that rule this people which is in Jerusalem. Because ye have said, We have made a covenant with death, and with hell are we at agreement; when the overflowing scourge shall pass through, it shall not come unto us: for we have made lies our refuge, and under falsehood have we hid ourselves: Therefore thus saith the Lord God, Behold, I lay in Zion for a foundation a stone, a tried stone, a precious corner stone, a sure foundation: he that believeth shall not make haste. Judgment also will I lay to the line, and righteousness to the plummet: and the hail shall sweep away the refuge of lies, and the waters shall overflow the hiding place. And your covenant with death shall be disannulled, and your agreement with hell shall not stand; when the overflowing scourge shall pass through, then ye shall be trodden down by it. Isaiah 28:9–18.
Кого Він навчить знанню, і кого приведе до розуміння вчення? Тих, що відлучені від молока, від грудей відняті. Бо повеління на повеління, повеління на повеління; рядок на рядок, рядок на рядок; тут трохи, там трохи. Бо заїкуватими устами та іншою мовою говоритиме Він до цього народу, до яких Він казав: Ось спочинок: дайте спочити знеможеним; і ось освіження; та вони не захотіли слухати. Та для них Слово Господнє було: повеління на повеління, повеління на повеління; рядок на рядок, рядок на рядок; тут трохи, там трохи; щоб ішли й падали навзад, і були розбиті, і захоплені в тенета, і взяті. Тому слухайте Слово Господнє, ви, насмішники, що пануєте над цим народом, який у Єрусалимі. Бо ви сказали: Ми уклали заповіт зі смертю, і з Шеолом ми в угоді; коли перейде бич заливний, він не дійде до нас, бо брехню ми зробили собі пристановищем, і під облудою сховалися. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я кладу на Сіоні за основу камінь, камінь випробуваний, дорогоцінний наріжний камінь, міцну основу; хто вірує, той не поспішить. І суд Я покладу за мірило, а праведність — за висок; і град змете пристановище брехні, а води затоплять схованку. І ваш заповіт зі смертю буде скасовано, і ваша угода з Шеолом не встоїть; коли перейде бич заливний, тоді ним будете потоптані. Ісая 28:9–18.
The “debate” is here defined in terms of “whom shall he teach knowledge? and whom shall he make to understand doctrine?” The “whom” is addressing the potential students, but the subject is about understanding doctrine, which is knowledge. When the book of Daniel is unsealed, there is an increase of knowledge, representing an increased understanding of the truths of God’s Word. The word “doctrine” means a set of beliefs, principles, teachings, or rules that form a particular system of thought or a body of knowledge. To understand biblical “doctrines” it necessitates a biblical methodology to form the body of knowledge.
«Дискусія» тут визначається в термінах: «Кого Він навчить знанню? І кому Він дасть зрозуміти вчення?» Займенник «кого/кому» звернений до потенційних учнів, але предмет стосується розуміння вчення, тобто знання. Коли книга Даниїла розпечатується, відбувається зростання знань, що означає поглиблене розуміння істин Божого Слова. Слово «вчення» означає сукупність переконань, принципів, повчань або правил, які формують певну систему мислення чи корпус знань. Щоб зрозуміти біблійні «вчення», потрібна біблійна методологія, щоб сформувати цей корпус знань.
The methodology is identified as “precept must be upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little.” The methodology that identified September 11, 2001 as the arrival of the third “Woe” is premised upon bringing the prophetic line of the first “Woe” together with the prophetic line of the second “Woe”, which provides two witnesses of the line of the third “Woe”. That methodology is the test of the “debate” that produces two classes of worshippers, for “the word of the Lord was unto them precept upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little; that they might go, and fall backward, and be broken, and snared, and taken.”
Методологія визначається як «заповідь має бути на заповідь, заповідь на заповідь; правило на правило, правило на правило; тут трохи, там трохи». Методологія, що визначила 11 вересня 2001 року як прихід третього «Горе», базується на поєднанні пророчої лінії першого «Горе» з пророчою лінією другого «Горе», що забезпечує двох свідків лінії третього «Горе». Та методологія є випробуванням «суперечки», яка породжує дві групи поклонників, бо «слово Господнє було для них: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь; правило на правило, правило на правило; тут трохи, там трохи; щоб вони пішли, впали навзнак, і були поламані, і спіймані в тенета, і взяті».
The five stumbling’s of the scornful men that rule Jerusalem, represents the five foolish virgins. The methodology is clearly a test, for the drunkards of Ephraim rejected Jeremiah’s old paths, refused to hearken to the watchmen’s trumpet warning, produced counterfeit tables, and made a covenant with death; at the very same time that those that wore the crown of the Lord of hosts in the battle of the gate were making a covenant of life.
П’ять спотикань насмішників, що правлять Єрусалимом, символізують п’ять нерозумних дів. Методологія — це явно випробування, бо п’яниці Єфраїма відкинули Єремієві стародавні стежки, відмовилися слухати сурмове попередження сторожів, виготовили підробні таблиці й уклали завіт зі смертю; у той самий час ті, що носили вінець Господа Саваота в битві біля воріт, укладали завіт життя.
On September 11, 2001, the latter rain, which is the rest and the refreshing, began to fall, and the sealing of the one hundred and forty-four thousand began. It began a debate over the methodology of the drunkards of Ephraim, and the methodology represented by the Elijah messenger. “Many” will fall with the drunkards, but the few that will be chosen are those that wait upon the Lord.
11 вересня 2001 року пізній дощ, який є спокоєм і освіженням, почав випадати, і почалося запечатування ста сорока чотирьох тисяч. Це започаткувало дискусію щодо методології п’яниць Єфремових і методології, представленої посланцем Іллі. «Багато» падуть разом з п’яницями, але небагато, яких буде обрано, — це ті, що чекають на Господа.
For the Lord spake thus to me with a strong hand, and instructed me that I should not walk in the way of this people, saying, Say ye not, A confederacy, to all them to whom this people shall say, A confederacy; neither fear ye their fear, nor be afraid. Sanctify the Lord of hosts himself; and let him be your fear, and let him be your dread. And he shall be for a sanctuary; but for a stone of stumbling and for a rock of offence to both the houses of Israel, for a gin and for a snare to the inhabitants of Jerusalem. And many among them shall stumble, and fall, and be broken, and be snared, and be taken. Bind up the testimony, seal the law among my disciples. And I will wait upon the Lord, that hideth his face from the house of Jacob, and I will look for him. Isaiah 8:8–17.
Бо так промовив до мене Господь міцною рукою і наставляв мене, щоб я не ходив шляхом цього народу, кажучи: Не кажіть: «Змова!» про все, про що цей народ каже: «Змова!»; не бійтеся їхнього страху і не лякайтесь. Господа Саваота святіть; нехай Він буде вашим страхом, і нехай Він буде вашим жахом. І Він буде святинею; але каменем спотикання і скелею згіршення — для обох домів Ізраїля, а для мешканців Єрусалима — за силки і за пастку. І багато з них спіткнеться, і впаде, і буде розбите, і заплутається в силках, і буде взяте. Зв’яжи свідчення, запечатай закон серед моїх учнів. І я чекатиму на Господа, що ховає Своє обличчя від дому Якова, і на Нього буду надіятися. Ісая 8:8–17.
Most certainly Isaiah agrees with his own words, so the many that fall in chapter twenty-eight, are the same who fall in chapter eight. In chapter eight we find that their fall occurs in the sealing time, which began on September 11, 2001. The warning of chapter eight is to not walk in the “way” of this people, for they are those who refused to walk in Jeremiah’s way of the old paths, where the latter rain message is located. Those that fall in chapter eight, are those who trust in the confederacy representing the special wine of Babylon, that represents a confederacy of church and state for the purpose of opposing those deemed as heretics. What causes them to stumble in chapter eight, is the stone of stumbling, representing the very first rejection of foundational truth in 1863, the “seven times” of Leviticus twenty-six, which was rejected by the “builders” in 1863. In that rejection they returned to apostate Protestant methodology to reject the message given by angels to William Miller.
Безперечно, Ісая погоджується з власними словами, тож багато тих, хто падає у двадцять восьмому розділі, — це ті самі, хто падає у восьмому розділі. У восьмому розділі ми знаходимо, що їхнє падіння відбувається в час запечатування, який розпочався 11 вересня 2001 року. Застереження восьмого розділу полягає в тому, щоб не ходити «дорогою» цього народу, бо це ті, хто відмовився йти шляхом Єремії — стародавніми стежками, де міститься вістка пізнього дощу. Ті, що падають у восьмому розділі, — це ті, хто довіряє союзу, який уособлює особливе вино Вавилона, що означає союз церкви й держави з метою протидіяти тим, кого вважають єретиками. Причиною їхнього спотикання у восьмому розділі є камінь спотикання, що символізує саме перше відкинення основоположної істини у 1863 році — «сім часів» з Левіта, двадцять шостого розділу, — які «будівничі» відкинули у 1863 році. У цьому відкиненні вони повернулися до методології відступницького протестантизму, щоб відкинути вістку, дану ангелами Вільяму Міллеру.
In chapter twenty-eight, the rejection of the stone produces the judgment of the overflowing scourge, which is the biblical symbol of the mark of the beast that begins at the Sunday law in the United States, and then floods the entire world. At the Sunday law the covenant that the Adventist church has made with “death” and “hell” shall be swept away. In sweeping away the drunkards of Ephraim’s covenant with death, their “refuge of lies” will be removed. The “refuge of lies,” is represented by the apostle Paul as the lie that brings strong delusion, and the strong delusion that is poured upon the scornful men that rule Jerusalem is in response to their hatred of truth.
У двадцять восьмому розділі відкинення каменя призводить до суду «бича, що розливається», який є біблійним символом знака звіра, що починається з недільного закону у Сполучених Штатах, а потім затоплює весь світ. За недільного закону завіт, який адвентистська церква уклала зі «смертю» та «пеклом», буде зметено. Під час змітання п’яниць Ефраїма і його завіту зі смертю їхній «притулок брехні» буде усунений. «Притулок брехні» апостол Павло подає як брехню, що приносить сильну оману, а сильна омана, яка виливається на насмішників, що правлять Єрусалимом, є відповіддю на їхню ненависть до істини.
Even him, whose coming is after the working of Satan with all power and signs and lying wonders, And with all deceivableness of unrighteousness in them that perish; because they received not the love of the truth, that they might be saved. And for this cause God shall send them strong delusion, that they should believe a lie: That they all might be damned who believed not the truth, but had pleasure in unrighteousness. But we are bound to give thanks alway to God for you, brethren beloved of the Lord, because God hath from the beginning chosen you to salvation through sanctification of the Spirit and belief of the truth: Whereunto he called you by our gospel, to the obtaining of the glory of our Lord Jesus Christ. Therefore, brethren, stand fast, and hold the traditions which ye have been taught, whether by word, or our epistle. 2 Thessalonians 2:9–15.
Того, чий прихід — за дією сатани, з усією силою, знаками й облудними чудесами, і з усякою оманою неправди в тих, що гинуть; бо вони не прийняли любові істини, щоб спастися. І через це Бог пошле їм сильну оману, щоб вони повірили неправді, щоб були засуджені всі, хто не повірив істині, але вподобали неправедність. А ми повинні завжди дякувати Богові за вас, браття, улюблені Господом, бо Бог від початку вибрав вас на спасіння через освячення Духом і віру в істину: до чого Він покликав вас через наше Євангеліє, щоб ви здобули славу Господа нашого Ісуса Христа. Отже, браття, стійте твердо і тримайтеся передань, яких ви навчились, чи то словом, чи то нашим посланням. 2-е до Солунян 2:9-15.
The “refuge of lies,” which produced the “strong delusion,” ultimately brings the punishment of the soon-coming Sunday law. The apostle Paul identifies the class who do not love the truth, and a class that are sanctified by the truth, thus referencing the two classes in the debate of Habakkuk chapter two. In chapter twenty-nine, Isaiah begins by doubling the word Ariel, which is another name for Jerusalem.
"Притулок неправди", який породив "сильну оману", зрештою приводить до покарання у вигляді недільного закону, що незабаром настане. Апостол Павло визначає категорію тих, хто не любить істину, і категорію тих, хто освячений істиною, таким чином посилаючись на дві категорії в полеміці, описаній у другому розділі книги пророка Авакума. У двадцять дев'ятому розділі Ісая починає з подвоєння слова "Арієл", яке є іншою назвою Єрусалима.
Woe to Ariel, to Ariel, the city where David dwelt! add ye year to year; let them kill sacrifices. Isaiah 29:1.
Горе Арієлю, Арієлю, місту, де жив Давид! Додавайте рік до року; нехай заколюють жертви. Ісая 29:1.
The symbolic doubling of “Ariel” (the city of Jerusalem ), is once again condemned by a “woe.” The killing of sacrifices from “year to year” represents the progressive rebellion that began in 1863. The following verses outline the judgment that will take place upon the Seventh-day Adventist church in the period of the Sunday law crisis. In verse nine a “wonder” is identified, that emphasizes the debate of methodology, while also identifying the rebellious condition of Adventism as an element of the message of the Midnight Cry, which is also associated with the second angel as represented by the doubling of “Ariel” in the first verse.
Символічне подвоєння "Арієл" (міста Єрусалима) знову засуджується проголошенням "горе". Заколення жертв "з року в рік" означає поступове відступництво, що розпочалося 1863 року. Наступні вірші окреслюють суд, який відбудеться над Церквою адвентистів сьомого дня в період кризи недільного закону. У дев’ятому вірші визначено "чудо", що підкреслює дебати щодо методології, водночас визначаючи бунтівний стан адвентизму як елемент вістки Опівнічного крику, що також пов’язана з другим ангелом, як це представлено подвоєнням "Арієл" у першому вірші.
Stay yourselves, and wonder; cry ye out, and cry: they are drunken, but not with wine; they stagger, but not with strong drink. For the Lord hath poured out upon you the spirit of deep sleep, and hath closed your eyes: the prophets and your rulers, the seers hath he covered. And the vision of all is become unto you as the words of a book that is sealed, which men deliver to one that is learned, saying, Read this, I pray thee: and he saith, I cannot; for it is sealed: And the book is delivered to him that is not learned, saying, Read this, I pray thee: and he saith, I am not learned. Wherefore the Lord said, Forasmuch as this people draw near me with their mouth, and with their lips do honour me, but have removed their heart far from me, and their fear toward me is taught by the precept of men: Therefore, behold, I will proceed to do a marvellous work among this people, even a marvellous work and a wonder: for the wisdom of their wise men shall perish, and the understanding of their prudent men shall be hid. Isaiah 29:9–14.
Зупиніться і дивуйтесь; волайте й кричіть: вони сп’янілі, але не від вина; хитаються, але не від міцного напою. Бо Господь вилив на вас дух глибокого сну й заплющив ваші очі: пророків і ваших правителів, видців Він покрив. І видіння всього стало для вас, як слова запечатаної книги, яку дають грамотному, кажучи: Прочитай це, прошу тебе; а він каже: Не можу, бо вона запечатана. І книгу дають тому, хто неграмотний, кажучи: Прочитай це, прошу тебе; а він каже: Я неграмотний. Тому Господь сказав: Оскільки цей народ наближається до Мене устами своїми і вшановує Мене своїми губами, але серце своє віддалив далеко від Мене, і страх їхній переді Мною навчений людським приписом, тому ось Я вчиню дивну справу серед цього народу, диво та чудо: бо мудрість їхніх мудреців загине, а розуміння їхніх розсудливих буде приховане. Ісая 29:9-14.
In the “debate” that was recorded in chapter twenty-seven, and represents the argument of true methodology versus false methodology, the drunkenness of the scornful men that rule Jerusalem is identified as a blindness that prevents the leadership of Adventism from understanding the book that is sealed. The books of Daniel and Revelation are the same book, and the portion of the book that is unsealed just before probation closes is the Revelation of Jesus Christ. It includes the enigma of the “eighth being of the seven”. It is represented by the “secret” Daniel was given to understand in chapter two. It is the “hidden history” of the Seven Thunders. It is the message of Islam of the third “Woe”, and the message of the “Midnight Cry”.
У «дискусії», яка записана у двадцять сьомому розділі й представляє суперечку між істинною та хибною методологією, п’янство насмішників, що правлять Єрусалимом, визначається як сліпота, яка перешкоджає керівництву адвентизму зрозуміти запечатану книгу. Книги Даниїла та Об’явлення — це одна й та сама книга, а частина книги, яка розпечатується безпосередньо перед закриттям випробувального часу, — це Об’явлення Ісуса Христа. Вона включає загадку «восьмої істоти з семи». Її представляє «таємниця», яку Даниїлові було дано зрозуміти у другому розділі. Це «прихована історія» Семи Громів. Це звістка Ісламу третього «Горе» і звістка «Опівнічного Кличу».
The single book of Daniel and Revelation is given to those that have been represented by the Sanhedrin in the time of Christ, who symbolize a system of leadership that professes to uphold and defend God’s truth, but ultimately participates in the crucifixion of the Truth. The system typified by the Sanhedrin, is the scornful men that rule Jerusalem. They are given the book that is sealed, and their distinguished, and educated and scholarly response as to what the book means is that they cannot read it, for it is sealed. Then the flock that has been trained to follow only those that are set apart as leaders, are given the same book, and their response is they will only understand it, if the scornful men that rule Jerusalem, the Sanhedrin of the last days, tell them what it means.
Єдина книга Даниїла та Об’явлення дарована тим, кого за часів Христа представляв Синедріон; він символізує систему керівництва, яка заявляє, що підтримує й захищає Божу істину, але зрештою бере участь у розп’ятті Істини. Система, уособлена Синедріоном, — це глузливі мужі, що правлять Єрусалимом. Їм дають книгу, яка запечатана, і їхня поважна, освічена й учена відповідь на те, що ця книга означає, така: вони не можуть її читати, бо вона запечатана. Потім отарі, привченій слідувати лише за тими, кого поставлено провідниками, дають ту саму книгу, і їхня відповідь така: вони зрозуміють її тільки тоді, коли глузливі мужі, що правлять Єрусалимом, Синедріон останніх днів, скажуть їм, що вона означає.
The methodology that was given to William Miller, and then to Future for America, is a waymark of prophetic history. It is a waymark that identifies a life and death testing question. Without the correct methodology the message of the latter rain is “as the words of a book that is sealed.” Without the message of the latter rain, the experience produced by the message is impossible to obtain. That methodology is the process of bringing prophetic line upon prophetic line, from here in the Bible, and there in the Bible. The debate over methodology began when the first message was empowered, in both the beginning and ending histories of the last days.
Методологія, яка була дана Вільяму Міллеру, а потім і Future for America, є віхою пророчої історії. Це віха, що вказує на випробувальне питання життя і смерті. Без правильної методології звістка пізнього дощу є «як слова книги, запечатаної». Без звістки пізнього дощу досвід, породжуваний цією звісткою, неможливо здобути. Ця методологія — це процес накладання пророчої лінії на пророчу лінію, тут у Біблії і там у Біблії. Дискусія щодо методології розпочалася, коли перша звістка була наділена силою, як на початку, так і в кінці історії останніх днів.
In the beginning history of the Millerite movement the debate began on August 11, 1840, and was repeated at the end of that history in the period of time when the Philadelphian Millerite movement transitioned to the Laodicean Millerite movement. The debate began again in the history of the Laodicean movement of the third angel on September 11, 2001, and it is repeated at the end of that movement when the Laodicean movement of the third angel transitions to the Philadelphian movement of the one hundred and forty-four thousand. In the beginning test of the Millerites, and the ending test of the Millerites, the test was represented by the methodology of the Elijah messenger. Jesus, as the Alpha and Omega, always illustrates the end with the beginning.
На початку історії міллеритського руху дискусія розпочалася 11 серпня 1840 року й була повторена наприкінці тієї історії, у період, коли філадельфійський міллеритський рух переходив у лаодикійський міллеритський рух. Дискусія знову розпочалася в історії лаодикійського руху третього ангела 11 вересня 2001 року, і вона повторюється наприкінці того руху, коли лаодикійський рух третього ангела переходить у філадельфійський рух ста сорока чотирьох тисяч. У початковому випробуванні міллеритів і в завершальному випробуванні міллеритів це випробування було представлене методологією вісника Іллі. Ісус, як Альфа й Омега, завжди показує кінець через початок.
The methodology of bringing line upon line is what we will now employ as we take up our consideration of Daniel chapters four and five in the next article.
Методологію викладу «рядок за рядком» ми тепер застосуємо, коли в наступній статті перейдемо до розгляду четвертого та п’ятого розділів книги Даниїла.
“No one has a true message fixing the time when Christ is to come or not to come. Be assured that God gives no one authority to say that Christ delays His coming five years, ten years, or twenty years. ‘Be ye also ready: for in such an hour as ye think not the Son of man cometh’ (Matthew 24:44). This is our message, the very message that the three angels flying in the midst of heaven are proclaiming. The work to be done now is that of sounding this last message of mercy to a fallen world. A new life is coming from heaven and taking possession of all God’s people. But divisions will come in the church. Two parties will be developed. The wheat and tares grow up together for the harvest.
Ніхто не має істинного послання, що встановлює час, коли Христос має прийти чи не прийти. Будьте певні, що Бог не дає нікому повноважень казати, що Христос відкладає Своє пришестя на п’ять, десять чи двадцять років. "Будьте ж і ви готові, бо в ту годину, коли й не думаєте, прийде Син Людський" (Матвія 24:44). Це наше послання, те саме послання, яке проголошують три ангели, що летять посеред неба. Праця, яку слід виконувати тепер, — звіщати це останнє послання милості занепалому світові. Нове життя сходить з небес і опановує весь Божий народ. Але в церкві настануть розділення. Сформуються два табори. Пшениця й кукіль ростуть разом до жнив.
“The work will grow deeper and become more earnest to the very close of time. And all who are laborers together with God will contend most earnestly for the faith once delivered to the saints. They will not be turned from the present message, which is already lightening the earth with its glory. Nothing is worth contending for but the glory of God. The only rock that will stand is the Rock of Ages. The truth as it is in Jesus is the refuge in these days of error….
Справа поглиблюватиметься й ставатиме дедалі ревнішою аж до самого завершення часу. І всі, хто є співпрацівниками Божими, найревніше боротимуться за віру, одного разу передану святим. Їх не відвернуть від нинішньої вістки, що вже осяює землю своєю славою. Ні за що інше не варто боротися, окрім слави Божої. Єдина скеля, що встоїть, — це Скеля віків. Правда, яка є в Ісусі, — це притулок у ці дні омани....
“Prophecy has been fulfilling, line upon line. The more firmly we stand under the banner of the third angel’s message, the more clearly shall we understand the prophecy of Daniel; for the Revelation is the supplement of Daniel. The more fully we accept the light presented by the Holy Spirit through the consecrated servants of God, the deeper and surer, even as the eternal throne, will appear the truths of ancient prophecy; we shall be assured that men of God spake as they were moved upon by the Holy Ghost. Men must themselves be under the influence of the Holy Spirit in order to understand the Spirit’s utterances through the prophets. These messages were given, not for those that uttered the prophecies, but for us who are living amid the scenes of their fulfillment.
Пророцтво сповнюється, рядок за рядком. Чим твердіше ми стоятимемо під знаменом вістки третього ангела, тим ясніше розумітимемо пророцтво Даниїла; бо Об’явлення є доповненням до Даниїла. Чим повніше ми прийматимемо світло, подане Святим Духом через посвячених служителів Божих, тим глибшими й певнішими, непорушними, як вічний престол, постануть істини давнього пророцтва; ми будемо переконані, що мужі Божі говорили, як їх натхняв Святий Дух. Люди самі мають бути під впливом Святого Духа, щоб зрозуміти, що Дух промовляє через пророків. Ці вістки були дані не для тих, хто виголошував пророцтва, а для нас, які живемо серед подій їхнього сповнення.
“I would not feel that I could present these things, if the Lord had not given me this work to do. There are others besides yourself, and more than one or two, who like you think they have new light, and are all ready to present it to the people. But it would be pleasing to God for them to accept the light already given and walk in it, and base their faith upon the Scriptures, which sustain the positions held by the people of God for many years. The everlasting gospel is to be proclaimed by human agents. We are to sound the messages of the angels which are represented as flying in the midst of heaven, with the last warning to a fallen world. If we are not called upon to prophesy, we are called to believe the prophecies, and to cooperate with God in giving light to other minds. This we are trying to do.” Selected Messages, book 2, 113, 114.
«Я б не відчувала, що можу представити ці речі, якби Господь не дав мені цієї праці. Є й інші, окрім вас, і не один-два, які, як і ви, вважають, що мають нове світло і вже цілком готові представити його людям. Але Богові було б до вподоби, аби вони прийняли вже дане світло й ходили в ньому та ґрунтували свою віру на Святому Письмі, яке підтримує позиції, яких народ Божий дотримувався багато років. Вічне Євангеліє має бути проголошене людськими знаряддями. Ми маємо звіщати вістки ангелів, які зображені такими, що летять посеред неба, з останнім попередженням для занепалого світу. Якщо нас не покликано пророкувати, нас покликано вірити пророцтвам і співпрацювати з Богом у тому, щоб дати світло іншим розумам. Це ми й намагаємося робити». Вибрані вісті, книга 2, 113, 114.