The symbol of Nebuchadnezzar in chapter four is amazing. His “seven times,” typified the periods of time that paganism (the daily), and papalism (the transgression of desolation), trampled down the sanctuary and host.
Символ Навуходоносора в четвертому розділі є дивовижним. Його «сім часів» символізували періоди часу, протягом яких язичництво («щоденне») і папство («переступ спустошення») топтали святилище та воїнство.
Then I heard one saint speaking, and another saint said unto that certain saint which spake, How long shall be the vision concerning the daily sacrifice, and the transgression of desolation, to give both the sanctuary and the host to be trodden under foot? Daniel 8:13.
Тоді я почув, як один святий говорив, а інший святий сказав тому святому, що говорив: Доки триватиме видіння про щоденну жертву та про беззаконня спустошення, щоб і святиня, і військо були віддані на потоптання? Даниїла 8:13.
The trampling down of “both the sanctuary and the host,” noted in verse thirteen, represents the “seven times” that was the last of two of God’s indignations; and Nebuchadnezzar’s “seven times” is representing the “seven times” that was the first of God’s indignations, but both are represented as the same line prophetically.
Потоптання «і святині, і війська», зазначене в тринадцятому вірші, представляє «сім часів», що становили останнє з двох Божих обурень; а «сім часів» Навуходоносора представляють «сім часів», що становили перше з Божих обурень, але обидва пророчно зображені як одна й та сама лінія.
And I will stretch over Jerusalem the line of Samaria, and the plummet of the house of Ahab: and I will wipe Jerusalem as a man wipeth a dish, wiping it, and turning it upside down. 2 Kings 21:13.
І простягну над Єрусалимом мірний шнур Самарії та відвіс дому Ахава; і витру Єрусалим, як чоловік витирає тарілку, витираючи її та перевертаючи догори дном. 2 Царів 21:13.
Daniel chapter eight, and verse thirteen, is addressing the second line of God’s indignations, as brought upon the southern kingdom of Judah, beginning in 677 BC. Nebuchadnezzar’s “seven times,” represents the line of God’s first indignation, as brought upon the northern kingdom of Israel, beginning in 723 BC. Nebuchadnezzar’s “seven times” represents twelve hundred and sixty years that paganism trampled down the sanctuary and host, followed by the twelve hundred and sixty years that papalism trampled down the sanctuary and host.
Книга Даниїла, восьмий розділ, тринадцятий вірш, говорить про другу лінію Божого гніву, яка була наведена на південне царство Юди, починаючи з 677 р. до н. е. «Сім часів» Навуходоносора представляють лінію першого Божого гніву, яка була наведена на північне царство Ізраїля, починаючи з 723 р. до н. е. «Сім часів» Навуходоносора представляють тисячу двісті шістдесят років, протягом яких язичництво топтало святиню та воїнство, а потім ще тисячу двісті шістдесят років, протягом яких папство топтало святиню та воїнство.
Papalism is simply paganism covered with the profession of Christianity. “Baptized paganism” as it were. There is nothing that represents Christ or Christianity in Catholicism. The world learned that fact in the history of the Dark Ages, but since 1798, the world has forgotten. The papacy has the same heart as paganism. The religion and the rites of the religions are identical. Nebuchadnezzar’s judgment of “seven times,” consisted of him being given the heart of a beast. The beast’s heart he was given was the heart that represented the religion of paganism, whether it was outright paganism or cloaked paganism in the form of Catholicism. Sister White identifies that the dragon in Revelation twelve is Satan, but in a secondary sense it is pagan Rome.
Папізм — це просто язичництво, прикрите сповіданням християнства. Так би мовити, «охрещене язичництво». У католицизмі немає нічого, що представляє Христа чи християнство. Світ дізнався про цей факт в історії темних віків, але з 1798 року про це забув. У папства таке саме серце, як у язичництва. Релігія та релігійні обряди ідентичні. Вирок Навуходоносора — «сім часів» — полягав у тому, що йому було дано серце звіра. Серце звіра, яке він отримав, символізувало релігію язичництва — чи то відвертого, чи замаскованого під виглядом католицизму. Сестра Вайт ототожнює дракона в дванадцятому розділі Об’явлення із сатаною, але в другорядному значенні — із язичницьким Римом.
“Thus while the dragon, primarily, represents Satan, it is, in a secondary sense, a symbol of pagan Rome.” The Great Controversy, 439.
«Отже, хоча дракон передусім представляє Сатану, у другорядному значенні він є символом язичницького Риму». Велика боротьба, 439.
The beast that Nebuchadnezzar represented for “seven times,” was the beast of the dragon for twelve hundred and sixty days, and then the beast of Catholicism for another twelve hundred and sixty days. At the end of those days Nebuchadnezzar is a symbol of the United States, which is ultimately the false prophet. Prophetically Nebuchadnezzar represented the dragon, the beast and the false prophet which are the three-fold powers that make up spiritual Babylon, and who lead the world to Armageddon. Nebuchadnezzar represents literal Babylon, and in so doing he was employed as a symbol of all three of the powers that make up spiritual Babylon of the last days.
Звір, якого Навуходоносор представляв протягом «семи часів», був звіром дракона протягом тисячі двохсот шістдесяти днів, а потім звіром католицизму ще протягом тисячі двохсот шістдесяти днів. Наприкінці тих днів Навуходоносор є символом Сполучених Штатів, які врешті-решт виступають як лжепророк. У пророчому сенсі Навуходоносор представляв дракона, звіра і лжепророка — триєдині сили, що складають духовний Вавилон і ведуть світ до Армагеддону. Навуходоносор представляє буквальний Вавилон, і таким чином його було використано як символ усіх трьох сил, що складають духовний Вавилон останніх днів.
In order to recognize the symbolism just identified it is important to first locate Nebuchadnezzar in 1798, when his kingdom is restored at the end of the “seven times.” We will establish this waymark in Daniel chapter four, before we begin to proceed through the chapter in a more systematic fashion.
Щоб розпізнати щойно визначену символіку, важливо спершу віднести Навуходоносора до 1798 року, коли його царство відновлюється наприкінці «семи часів». Ми встановимо цей орієнтир у четвертому розділі Даниїла, перш ніж розпочнемо більш систематично розглядати цей розділ.
At the “time of the end” in 1798, the book of Daniel was unsealed, and the book then fulfilled its purpose of presenting an increasing light that would test, purify and produce two classes of worshippers. The unsealing of the book of Daniel marks the beginning of the three-step testing process that is based upon the truths revealed at that time.
У «час кінця» 1798 року з книги Даниїла було знято печатку, і тоді книга виконала своє призначення, подаючи дедалі яскравіше світло, яке мало випробувати, очистити та сформувати дві групи поклонників. Зняття печатки з книги Даниїла знаменує початок трьохетапного процесу випробування, що ґрунтується на істинах, відкритих у той час.
And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. Daniel 12:9, 10.
І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова закриті та запечатані аж до часу кінця. Багато хто очиститься, вибілиться й буде випробуваний; а безбожні чинитимуть безбожно; і жоден із безбожних не зрозуміє, а мудрі зрозуміють. Даниїла 12:9, 10.
The prophetic purpose of the unsealing of the book that consists of the book of Daniel and the book of Revelation, is to test the generation that is alive during the history that the book is unsealed. In Daniel twelve, there are three time prophecies that are identified. The first is the twelve hundred and sixty years that the power of the holy people was to be scattered.
Пророча мета розкриття печаток книги, що складається з двох книг — Даниїла та Об’явлення, полягає у випробуванні покоління, яке живе в той період історії, коли з неї знімаються печаті. У дванадцятому розділі книги Даниїла зазначено три часові пророцтва. Перше — це тисяча двісті шістдесят років, протягом яких сила святого народу мала бути розсіяна.
But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end: many shall run to and fro, and knowledge shall be increased. Then I Daniel looked, and, behold, there stood other two, the one on this side of the bank of the river, and the other on that side of the bank of the river. And one said to the man clothed in linen, which was upon the waters of the river, How long shall it be to the end of these wonders? And I heard the man clothed in linen, which was upon the waters of the river, when he held up his right hand and his left hand unto heaven, and sware by him that liveth for ever that it shall be for a time, times, and an half; and when he shall have accomplished to scatter the power of the holy people, all these things shall be finished. Daniel 12:4–7.
А ти, Даниїле, приховай ці слова й запечатай книгу аж до часу кінця: багато хто бігатиме туди й сюди, і знання примножиться. Тоді я, Даниїл, поглянув, і ось стояли ще двоє: один на цьому березі ріки, а другий — на тому березі ріки. І один сказав чоловікові, зодягненому в лляну одежу, що був над водами ріки: Скільки ще часу до кінця цих чудес? І почув я того чоловіка, зодягненого в лляну одежу, що був над водами ріки, коли він підніс праву руку і ліву руку до неба та присягнув Тим, Хто живе навіки, що це буде на час, часи й півчасу; і коли буде довершено розпорошення сили святого народу, тоді все це звершиться. Даниїла 12:4–7.
The other two prophetic periods in chapter twelve are twelve hundred and ninety days and thirteen hundred and thirty-five days.
Інші два пророчі періоди у дванадцятому розділі — тисяча двісті дев’яносто днів і тисяча триста тридцять п’ять днів.
And I heard, but I understood not: then said I, O my Lord, what shall be the end of these things? And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. And from the time that the daily sacrifice shall be taken away, and the abomination that maketh desolate set up, there shall be a thousand two hundred and ninety days. Blessed is he that waiteth, and cometh to the thousand three hundred and five and thirty days. Daniel 12:8–12.
І я чув, але не зрозумів; тоді сказав я: О мій Господи, який буде кінець цих речей? І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова закриті й запечатані до часу кінця. Багато хто очистяться, вибіляться й будуть випробувані; а безбожні чинитимуть безбожно, і ніхто з безбожних не зрозуміє; а мудрі зрозуміють. І від часу, коли буде скасована щоденна жертва і поставлена гидота спустошення, буде тисяча двісті дев’яносто днів. Блаженний, хто очікує й дійде до тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. Даниїла 12:8–12.
In the verses the “time of the end,” is twice referenced and defined as the point when the words of Daniel would be unsealed. The words that are the subject of being unsealed at the “time of the end” are the three prophetic periods of twelve hundred and sixty (time, times, and a half), twelve hundred and ninety, and thirteen hundred and thirty-five. Two of the three periods are defined as “days.” Two of the three ended in 1798, and the third ended at the very end of 1843. It is at the very end of 1843, for the verse states, “blessed is he that waiteth, and cometh to…”
У віршах «час кінця» згадується двічі й визначається як момент, коли слова Даниїла будуть розпечатані. Словами, що підлягають розпечатанню в «час кінця», є три пророчі періоди: тисяча двісті шістдесят (час, часи й півчасу), тисяча двісті дев’яносто і тисяча триста тридцять п’ять. Два з трьох періодів визначені як «дні». Два з трьох завершилися 1798 року, а третій завершився в самому кінці 1843 року. Саме в самому кінці 1843 року, бо у вірші сказано: «Блаженний той, хто очікує та дійде до…»
The word “cometh,” means touches. Blessed therefore is he who waits, and also touches the first day of 1844. The tarrying time of the parable of the ten virgins began at the first disappointment in Millerite history, and that disappointment arrived on the very last day of 1843, and the very last day of 1843, touches the very first day of 1844. The blessing of waiting began when the tarrying time began at the first disappointment.
Слово «cometh» означає «торкається». Отже, блаженний той, хто чекає і також торкається першого дня 1844 року. Період зволікання у притчі про десять дів розпочався з першого розчарування в історії міллеритського руху, і це розчарування настало в самісінький останній день 1843 року, а самісінький останній день 1843 року торкається самісінького першого дня 1844 року. Благословення очікування почалося з початком періоду зволікання при першому розчаруванні.
There is a great deal more to address in these verses, but the point we are considering here is the prophetic role of Daniel. The purpose of the book of Daniel, which Daniel represents in the passage, is to produce a three-step testing process when the book is unsealed. Daniel was told to go his way until the time of the end when the book was to be unsealed. The conclusion of the chapter emphasizes what will happen when the time of the end arrives.
У цих віршах ще дуже багато чого слід розглянути, але тут ми зосереджуємося на пророчій ролі Даниїла. Мета книги Даниїла, яку в цьому уривку уособлює Даниїл, — запустити триетапний випробувальний процес, коли книгу буде розпечатано. Даниїлові було сказано йти своєю дорогою до часу кінця, коли книгу мали розпечатати. Завершення розділу наголошує на тому, що станеться, коли настане час кінця.
But go thou thy way till the end be: for thou shalt rest, and stand in thy lot at the end of the days. Daniel 12:13.
А ти йди своїм шляхом аж до кінця: бо ти спочинеш, і постанеш у своєму жеребі наприкінці днів. Даниїла 12:13.
The book of Daniel was to stand in its lot at the end of the prophetic days of Daniel.
Книга Даниїла повинна була стати у своєму жеребі наприкінці пророчих днів Даниїла.
“When God gives a man a special work to do, he is to stand in his lot and place as did Daniel, ready to answer the call of God, ready to fulfill His purpose.” Manuscript Releases, volume 6, 108.
"Коли Бог доручає чоловікові особливе завдання, він має стояти на своєму жеребі й місці, як Даниїл, готовий відповісти на поклик Божий, готовий виконати Його задум." Видання рукописів, том 6, 108.
At the time of the end in 1798, Daniel stood in his lot, which is expressed in verse thirteen as “at the end of the days.” The end of Nebuchadnezzar’s banishment of “seven times” identifies 1798, for it concluded at “the end of the days.”
У час кінця, у 1798 році, Даниїл став у своєму жеребі, що у тринадцятому вірші виражено як «на кінці днів». Кінець вигнання Навуходоносора на «сім часів» вказує на 1798 рік, бо воно завершилося «на кінці днів».
And at the end of the days I Nebuchadnezzar lifted up mine eyes unto heaven, and mine understanding returned unto me, and I blessed the most High, and I praised and honoured him that liveth for ever, whose dominion is an everlasting dominion, and his kingdom is from generation to generation: And all the inhabitants of the earth are reputed as nothing: and he doeth according to his will in the army of heaven, and among the inhabitants of the earth: and none can stay his hand, or say unto him, What doest thou? At the same time my reason returned unto me; and for the glory of my kingdom, mine honour and brightness returned unto me; and my counsellors and my lords sought unto me; and I was established in my kingdom, and excellent majesty was added unto me. Now I Nebuchadnezzar praise and extol and honour the King of heaven, all whose works are truth, and his ways judgment: and those that walk in pride he is able to abase. Daniel 4:34–37.
А наприкінці тих днів я, Навуходоносор, звів очі свої до неба, і мій розум повернувся до мене, і я благословив Всевишнього, і хвалив та вшановував Того, Хто живе повіки, чиє владарювання — владарювання вічне, а Його царство — від покоління до покоління. І всі мешканці землі вважаються за ніщо, і Він чинить за Своєю волею в небесному війську та серед мешканців землі, і ніхто не може спинити Його руку або сказати Йому: Що Ти робиш? Того ж часу мій розум повернувся до мене; і для слави мого царства повернулися до мене моя честь і моя пишність; і мої радники та мої вельможі шукали мене; і я був утверджений у своєму царстві, і надзвичайна велич була додана мені. Тепер я, Навуходоносор, хвалю, звеличую та вшановую Небесного Царя: усі Його діла — правда, а Його дороги — суд; і тих, хто ходить у гордості, Він може принизити. Даниїла 4:34–37.
The expression “end of the days” represents the time of the end in 1798. Nebuchadnezzar was then established in his kingdom, which was no longer the history of the beasts of paganism and papalism. At that point, Nebuchadnezzar represented a fully converted man, and in so doing represented the earth beast of Bible prophecy that began to reign in 1798, and it began as a lamb, though it was destined to eventually speak as a dragon. He represents the earth beast that would reign for seventy symbolic years in fulfillment of Isaiah twenty-three, just as his literal kingdom reigned for seventy literal years. The symbolism is “air tight.”
Вислів «кінець днів» означає час кінця у 1798 році. Тоді Навуходоносор утвердився у своєму царстві, що вже не належало до історії звірів язичництва й папства. У той момент Навуходоносор уособлював повністю навернену людину і тим самим уособлював земного звіра біблійного пророцтва, що почав царювати в 1798 році, і він почав як ягня, хоча був приречений зрештою заговорити як дракон. Він представляє земного звіра, який мав царювати сімдесят символічних років на виконання Ісаї двадцять третього, так само як його буквальне царство царювало сімдесят буквальних років. Символізм «герметичний».
Nebuchadnezzar represents a prophetic link between the three powers represented in Revelation chapters twelve and thirteen. There they are identified as the dragon, the sea beast and the earth beast. In Revelation sixteen they are identified as the three powers that lead the world to Armageddon. Nebuchadnezzar’s “seven times,” ties together all three of those beasts, for literal Babylon illustrates spiritual Babylon, and the same line of prophecy that is located in the book of Daniel is taken up in the book of Revelation, for the two books bring each other to perfection.
Навуходоносор є пророчою ланкою між трьома силами, представленими в дванадцятому та тринадцятому розділах Об’явлення. Там їх названо драконом, звіром із моря і звіром із землі. У шістнадцятому розділі Об’явлення їх названо трьома силами, що ведуть світ до Армагеддону. «Сім часів» Навуходоносора поєднують усіх трьох звірів, бо буквальний Вавилон є образом духовного Вавилона, і та сама пророча лінія, що міститься у книзі Даниїла, підхоплюється у книзі Об’явлення, бо ці дві книги взаємно довершують одна одну.
Nebuchadnezzar represents 1798 as a prophetic link between the dragon, the beast and the false prophet. 1798 was “the time of the end” for the message of the first angel and the Millerite history. William Miller was led to place all of his prophetic structure upon his recognition of the dragon of paganism and the beast of Catholicism, but he did not see the United States as the earth beast and false prophet. He could see the history prior to “the time of the end” in 1798, but the future was yet future. At “the time of the end” in 1989, all three powers would then be recognized.
Навуходоносор представляє 1798 рік як пророчий зв’язок між драконом, звіром і лжепророком. 1798 рік став «часом кінця» для звістки першого ангела та історії міллеритів. Вільям Міллер був приведений до того, щоб заснувати всю свою пророчу систему на своєму розумінні дракона язичництва та звіра католицизму, але він не ототожнював Сполучені Штати зі звіром із землі та лжепророком. Він міг бачити історію до «часу кінця» 1798 року, але майбутнє ще було попереду. У «часі кінця» 1989 року всі три сили будуть розпізнані.
The unsealing of the prophetic recognition of the dragon and beast in 1798, is represented by the Ulai River of chapters seven, eight and nine. The unsealing of the prophetic recognition of the dragon, beast and false prophet in 1989, is represented by the Hiddekel River of chapters ten, eleven and twelve. Nebuchadnezzar represents the movement of the first angel that arrived in 1798, and he typifies Belshazzar who represents the movement of the third angel that arrived in 1989. For this reason, Nebuchadnezzar’s second dream, in chapter four, represents the message of the first angel.
Відкриття пророчого розпізнання дракона й звіра в 1798 році представлене рікою Улай у розділах сьомому, восьмому та дев’ятому. Відкриття пророчого розпізнання дракона, звіра й лжепророка в 1989 році представлене рікою Хіддекель у розділах десятому, одинадцятому та дванадцятому. Навуходоносор представляє рух першого ангела, що прийшов у 1798 році, і він є прообразом Валтасара, який представляє рух третього ангела, що прийшов у 1989 році. З цієї причини другий сон Навуходоносора в четвертому розділі представляє вістку першого ангела.
Nebuchadnezzar’s “seven times” concluded at “the time of the end” in 1798, with the arrival of the warning message of judgment to come. At the “end of the days,” he is a converted man, thus representing the Republican horn of the earth beast, when it was lamblike. He simultaneously represents the Philadelphian Protestant horn of the earth beast.
«Сім часів» Навуходоносора завершилися в «час кінця» у 1798 році, коли прийшло попереджувальне послання про майбутній суд. У «кінці днів» він — навернений чоловік, тим самим представляючи республіканський ріг звіра із землі, коли той був подібний до ягняти. Він водночас представляє філадельфійський протестантський ріг звіра із землі.
As the first king of Babylon, he typifies Belshazzar the last king of Babylon. His judgment was typified by the judgment of Nimrod, and in turn typified the judgment of Belshazzar. His judgment represented the opening of the investigative judgment on October 22, 1844.
Як перший цар Вавилона, він є прообразом Валтасара — останнього царя Вавилона. Його суд був прообразно зображений судом над Німродом, а відтак прообразляв суд над Валтасаром. Його суд означав відкриття слідчого суду 22 жовтня 1844 року.
Nebuchadnezzar the king, unto all people, nations, and languages, that dwell in all the earth; Peace be multiplied unto you. I thought it good to show the signs and wonders that the high God hath wrought toward me. How great are his signs! and how mighty are his wonders! his kingdom is an everlasting kingdom, and his dominion is from generation to generation. I Nebuchadnezzar was at rest in mine house, and flourishing in my palace: I saw a dream which made me afraid, and the thoughts upon my bed and the visions of my head troubled me. Daniel 4:1–5.
Цар Навуходоносор — усім людям, народам і мовам, що живуть на всій землі: Мир вам нехай примножиться. Я визнав за добре сповістити про знамення та чудеса, які Всевишній Бог учинив зі мною. Які великі Його знамення і які могутні Його чудеса! Його царство — царство вічне, а влада Його — від роду до роду. Я, Навуходоносор, мав спокій у своєму домі та процвітав у своєму палаці: я бачив сон, що налякав мене, і думки на моєму ложі та видіння голови моєї стривожили мене. Даниїла 4:1–5.
The dream made Nebuchadnezzar afraid, and the symbolism of the dream represents the everlasting gospel of the first angel, which commands men to “fear God.”
Сон налякав Навуходоносора, а символіка сну відображає вічне Євангеліє першого ангела, яке повеліває людям: «Бійтеся Бога».
And I saw another angel fly in the midst of heaven, having the everlasting gospel to preach unto them that dwell on the earth, and to every nation, and kindred, and tongue, and people, Saying with a loud voice, Fear God, and give glory to him; for the hour of his judgment is come: and worship him that made heaven, and earth, and the sea, and the fountains of waters. Revelation 14:6, 7.
І я побачив іншого ангела, що летів посеред неба, маючи вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, що живуть на землі, і кожному народові, і племені, і мові, і людові, кажучи гучним голосом: Бійтеся Бога і віддайте Йому славу, бо настала година Його суду; і поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод. Об'явлення 14:6, 7.
The everlasting gospel is a three-step message, the first step, as represented in the first angel, is to fear God, the second step is to give him glory and the third is represented by the hour of his judgment. “Glory” represents character, and the second “go to” in the story of Nimrod’s rebellion is where the character of the city and the tower was investigated. It was an investigative judgment. The combination of church and state is the image of the beast, and Nimrod’s second step was in manifesting the image of the beast, but the second step of the everlasting gospel produces a glorification of God’s character, not Nimrod’s.
Вічне Євангеліє — це триетапне послання: перший крок, представлений першим ангелом, — боятися Бога; другий крок — віддати Йому славу; а третій представлений годиною Його суду. «Слава» означає характер, і друге «ходімо» в оповіді про бунт Німрода — це момент, коли досліджувався характер міста й вежі. Це був слідчий суд. Поєднання церкви й держави є образом звіра, і другий крок Німрода полягав у виявленні образу звіра, але другий крок вічного Євангелія приводить до прославлення Божого характеру, а не характеру Німрода.
Nebuchadnezzar’s fear is a symbol of the first test, just as was Daniel’s choice to not eat Babylon’s diet, for Daniel feared God. The first angel arrived in history in 1798, and was thereafter empowered on August 11, 1840. Nebuchadnezzar’s dream locates the arrival of the first message at the time of the end in 1798.
Страх Навуходоносора є символом першого випробування, так само, як і вибір Даниїла не їсти вавилонської їжі, бо Даниїл боявся Бога. Перший ангел з’явився в історії у 1798 році, а згодом був наділений силою 11 серпня 1840 року. Сон Навуходоносора вказує на прихід першої вістки у час кінця, у 1798 році.
I saw a dream which made me afraid, and the thoughts upon my bed and the visions of my head troubled me. Therefore made I a decree to bring in all the wise men of Babylon before me, that they might make known unto me the interpretation of the dream. Then came in the magicians, the astrologers, the Chaldeans, and the soothsayers: and I told the dream before them; but they did not make known unto me the interpretation thereof. But at the last Daniel came in before me, whose name was Belteshazzar, according to the name of my god, and in whom is the spirit of the holy gods: and before him I told the dream, saying, O Belteshazzar, master of the magicians, because I know that the spirit of the holy gods is in thee, and no secret troubleth thee, tell me the visions of my dream that I have seen, and the interpretation thereof. Daniel 4:5–9.
Я бачив сон, що налякав мене, і думки на моєму ліжку та видіння моєї голови непокоїли мене. Тому я видав наказ привести переді мною всіх мудреців Вавилону, щоб вони сповістили мені тлумачення сну. Тоді увійшли чарівники, астрологи, халдеї та ворожбити, і я розповів їм сон; але вони не сповістили мені його тлумачення. Та нарешті прийшов переді мною Даниїл, якому було ім’я Валтасар — за ім’ям мого бога, і в якому є дух святих богів; і перед ним я розповів сон, кажучи: О Валтасаре, начальнику чарівників, бо я знаю, що дух святих богів у тобі і жодна таємниця тебе не бентежить, повідай мені видіння мого сну, який я бачив, і його тлумачення. Даниїла 4:5–9.
The arrival of the first message at the time of the end in 1798, that is represented by Nebuchadnezzar’s fear, marks the point when the book of Daniel was to be unsealed.
Прихід першої вістки у час кінця в 1798 році, який представлений страхом Навуходоносора, позначає момент, коли книга Даниїла мала бути розпечатана.
But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end: many shall run to and fro, and knowledge shall be increased. … And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. Daniel 12:4, 9, 10.
А ти, о Даниїле, сховай ці слова і запечатай книгу до часу кінця: багато хто бігатимуть туди й сюди, і знання помножаться. ... І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо слова ці закриті та запечатані до часу кінця. Багато хто очистяться, вибіляться й будуть випробувані; а безбожні чинитимуть беззаконно, і ніхто з безбожних не зрозуміє; а мудрі зрозуміють. Даниїла 12:4, 9, 10.
When the book of Daniel was unsealed at “the time of the end”, men were called to come and investigate the increase of knowledge, and that call eventually produced two classes of worshippers. One class could not understand and the other class could. The wise men of Babylon, represented as “the magicians, the astrologers, the Chaldeans, and the soothsayers” could not understand, but Daniel understood. The Babylonian “wise men” could not understand, and therefore represent the wicked. Daniel represented the wise.
Коли з книги Даниїла було знято печать у "час кінця", людей закликали прийти й дослідити зростання знань, і цей заклик зрештою породив два класи поклонників. Один клас не міг зрозуміти, а інший міг. Мудреці Вавилона, представлені як "чарівники, астрологи, халдеї та віщуни", не могли зрозуміти, але Даниїл зрозумів. Вавилонські "мудреці" не могли зрозуміти й тому представляють нечестивих. Даниїл представляв мудрих.
We will continue Daniel chapter four in the next article.
Ми продовжимо четвертий розділ книги Даниїла у наступній статті.
“Those who are unfaithful to the work of God are lacking in principle; their motives are not of a character to lead them to choose the right under all circumstances. The servants of God are to feel at all times that they are under the eye of their employer. He who watched the sacrilegious feast of Belshazzar is present in all our institutions, in the counting-room of the merchant, in the private workshop; and the bloodless hand is as surely recording your neglect as it recorded the awful judgment of the blasphemous king. Belshazzar’s condemnation was written in words of fire, ‘Thou art weighed in the balances, and art found wanting’; and if you fail to fulfill your God-given obligations your condemnation will be the same.” Messages to Young People, 229.
Ті, хто невірні Божій справі, позбавлені принциповості; їхні мотиви не такого характеру, щоб спонукати їх обирати правильне за будь-яких обставин. Слуги Божі мають повсякчас відчувати, що перебувають під оком свого роботодавця. Той, хто спостерігав за святотатським бенкетом Валтасара, присутній у всіх наших установах, у конторі купця, у приватній майстерні; і безкровна рука так само напевно записує вашу недбалість, як вона записала страшний присуд щодо богохульного царя. Присуд Валтасара був написаний словами вогню: «Ти зважений на терезах і знайдений недостатнім»; і якщо ви не виконаєте своїх Богом даних обов’язків, ваш присуд буде таким самим. Послання до молоді, 229.