The last representation of the kingdoms of Bible prophecy is found in Revelation chapter seventeen. In that chapter, in verse three, John is carried into the “wilderness”, so that the angel can show John the judgment of the “great whore” of prophecy, who sits upon “many waters” and who committed “fornication” with the “kings of the earth.”
Останнє зображення царств біблійного пророцтва міститься в сімнадцятому розділі книги Об’явлення. У цьому розділі, у третьому вірші, Івана було перенесено в "пустелю", щоб ангел показав Іванові суд над "великою блудницею" пророцтва, яка сидить на "багатьох водах" і чинила "розпусту" з "царями землі".
And there came one of the seven angels which had the seven vials, and talked with me, saying unto me, Come hither; I will show unto thee the judgment of the great whore that sitteth upon many waters: With whom the kings of the earth have committed fornication, and the inhabitants of the earth have been made drunk with the wine of her fornication. So he carried me away in the spirit into the wilderness: and I saw a woman sit upon a scarlet coloured beast, full of names of blasphemy, having seven heads and ten horns. Revelation 17:1–3.
І прийшов один із семи ангелів, що мали сім чаш, і говорив зі мною, кажучи мені: Підійди сюди; я покажу тобі суд над великою блудницею, що сидить на багатьох водах: З якою царі землі чинили розпусту, і мешканці землі упилися вином її розпусти. І він у дусі переніс мене в пустелю; і я побачив жінку, що сиділа на багряному звірі, сповненому богохульними іменами, що мав сім голів і десять рогів. Об’явлення 17:1–3.
By John’s own words the “wilderness” represents the twelve hundred and sixty years of papal rule from the year 538, unto the time of the end in 1798.
За словами самого Івана «пустеля» означає тисячу двісті шістдесят років папського правління від 538 року до часу кінця у 1798 році.
And the woman fled into the wilderness, where she hath a place prepared of God, that they should feed her there a thousand two hundred and threescore days. … And to the woman were given two wings of a great eagle, that she might fly into the wilderness, into her place, where she is nourished for a time, and times, and half a time, from the face of the serpent. Revelation 12:6, 14.
І жінка втекла в пустелю, де для неї приготоване Богом місце, щоб її там годували тисячу двісті шістдесят днів. ... І жінці дано було два крила великого орла, щоб вона полетіла в пустелю, у своє місце, де її годують на час, часи і пів часу, від лиця змія. Одкровення 12:6, 14.
In the spirit, John was transported into the twelve hundred and sixty years of papal rule. Those years had been typified by the three and a half years of drought during the history of Jezebel, Ahab and Elijah. Those years were to continue until the papacy received its deadly wound in 1798, for that had been “determined” to occur at the end of the first indignation, which was the end of the war brought upon the sanctuary and host through the two desolating powers of paganism and papalism. All of these facts have been set forth in recent articles.
У дусі Іван був перенесений у період тисячі двохсот шістдесяти років папського панування. Їхнім прообразом були три з половиною роки посухи в історії Єзавелі, Ахава та Іллі. Ті роки мали тривати аж до 1798 року, коли папство отримало свою смертельну рану, бо було «визначено», що це станеться наприкінці першого гніву, який був завершенням війни, наведеної на святиню й воїнство через дві спустошувальні сили — язичництво та папізм. Усі ці факти були викладені в недавніх статтях.
The “great whore,” is Isaiah’s whore of Tyre, who was to be forgotten for seventy symbolic years, which were the “days of one king.” The history of the United States, is the history of the symbolic seventy years, which had been typified by the seventy years of captivity during the reign of Babylon, the first kingdom of Bible prophecy. During that history the great whore of Tyre was to be forgotten. At the end of that history she was to be remembered and once again to go forth and sing her songs, thus committing fornication with the kings of the earth. John was spiritually conveyed into the history of papal rule in order to see the judgment of the papal power. The judgment of a daughter of a priest who committed fornication was that she was to be burnt with fire.
«Велика блудниця» — це Ісаїна повія з Тиру, яка мала бути забута на сімдесят символічних років, що були «днями одного царя». Історія Сполучених Штатів — це історія символічних сімдесяти років, яка мала прообраз у сімдесяти роках полону за панування Вавилону, першого царства у біблійному пророцтві. Протягом цієї історії велика блудниця з Тиру мала бути забута. Наприкінці цієї історії про неї мали згадати, і вона знову вийде співати свої пісні, тим самим чинячи блуд із царями землі. Івана духовно перенесено в історію папського панування, щоб він побачив суд над папською владою. Вирок для дочки священика, яка вчинила блуд, полягав у тому, що її мали спалити вогнем.
And the daughter of any priest, if she profane herself by playing the whore, she profaneth her father: she shall be burnt with fire. Leviticus 21:9.
І донька будь-якого священика, якщо вона осквернить себе, займаючись блудом, безчестить свого батька; нехай буде спалена у вогні. Левіт 21:9.
In the vision of the judgment of the great whore that was given to John by one of the angels who poured out one of the seven last plagues was that she was burnt with fire.
Видіння суду над великою блудницею, дане Іванові одним із ангелів, які вилили одну з семи останніх кар, полягало в тому, що її спалено вогнем.
And the ten horns which thou sawest upon the beast, these shall hate the whore, and shall make her desolate and naked, and shall eat her flesh, and burn her with fire. Revelation 17:16.
І десять рогів, які ти бачив на звірі, — ці зненавидять блудницю, і спустошать її, і оголять, і з’їдять її плоть, і спалять її вогнем. Об’явлення 17:16.
The waters that the great whore is sitting upon are the people of the world, who will be brought under her authority when the United States deceives the entire world to worship the beast, who is also the great whore. The United States then becomes the premier king of the ten kings who are represented in the prophecy of Revelation seventeen, and in this illustration the United States represents the first king to commit fornication with the whore, though she will accomplish that act with all the kings thereafter.
Води, на яких сидить велика блудниця, — це люди світу, які будуть підпорядковані її владі, коли Сполучені Штати введуть в оману весь світ, щоб він поклонявся звірові, який також є великою блудницею. Тоді Сполучені Штати стають провідним царем серед десяти царів, представлених у пророцтві сімнадцятого розділу Одкровення, і в цій ілюстрації Сполучені Штати представляють першого царя, що чинить розпусту з блудницею, хоча згодом вона здійснить цей акт з усіма царями.
The first king of many kings is represented by Ahab, who was married to the great whore, who is represented as Jezebel in the church of Thyatira. The judgment of Jezebel (the great whore), is accomplished by the ten kings, who will be forced into a church and state alliance by the power of the United States. Those kings will agree to allow the papacy to rule the world (sit upon the waters), in spite of their hatred for the whore.
Перший із багатьох царів представлений Ахавом, який був одружений із великою блудницею, що у церкві в Тіятирі представлена як Єзавель. Суд над Єзавеллю (великою блудницею) здійснюється десятьма царями, яких силою Сполучених Штатів буде змушено до союзу церкви й держави. Ті царі погодяться дозволити папству правити світом (сидіти на водах), попри свою ненависть до блудниці.
And the ten horns which thou sawest are ten kings, which have received no kingdom as yet; but receive power as kings one hour with the beast. These have one mind, and shall give their power and strength unto the beast. These shall make war with the Lamb, and the Lamb shall overcome them: for he is Lord of lords, and King of kings: and they that are with him are called, and chosen, and faithful. And he saith unto me, The waters which thou sawest, where the whore sitteth, are peoples, and multitudes, and nations, and tongues. And the ten horns which thou sawest upon the beast, these shall hate the whore, and shall make her desolate and naked, and shall eat her flesh, and burn her with fire. For God hath put in their hearts to fulfil his will, and to agree, and give their kingdom unto the beast, until the words of God shall be fulfilled. And the woman which thou sawest is that great city, which reigneth over the kings of the earth. Revelation 17:12–18.
А десять рогів, які ти бачив, — це десять царів, що ще не одержали царства, але одержать владу як царі на одну годину зі звіром. Вони мають одну думку і віддадуть свою владу та силу звірові. Вони будуть воювати проти Агнця, і Агнець переможе їх, бо Він — Господь над панами й Цар над царями; а ті, що з Ним, — покликані, і вибрані, і вірні. І каже мені: Води, які ти бачив, де сидить блудниця, — це люди, полки, народи й язики. А десять рогів, які ти бачив на звірові, — вони зненавидять блудницю, і зроблять її спустошеною та голою, і пожеруть її тіло, і спалять її вогнем. Бо Бог поклав у їхні серця виконати Його волю, і бути однодумними, і віддати своє царство звірові, аж поки звершаться слова Божі. А жінка, яку ти бачив, — це велике місто, що панує над царями землі. Об’явлення 17:12–18.
The “ten kings” (the United Nations), actually hate the papacy, but are forced by circumstances to turn their short-lived kingdom over to the papal power in a vain hope to save the world from its increasing calamities. When they realize her deception, they become the instrument to burn her with fire in fulfillment of the law in Leviticus.
«Десять царів» (Організація Об’єднаних Націй) насправді ненавидять папство, але обставини змушують їх передати своє недовговічне царство папській владі у марній надії врятувати світ від його зростаючих лих. Коли вони усвідомлять її обман, вони стають знаряддям, щоб спалити її вогнем на виконання закону в книзі Левіт.
The “ten kings” “make war with the Lamb” through the persecution they bring upon God’s last day people.
"десять царів" "ведуть війну з Агнцем" через переслідування, які вони зводять на Божий народ останніх днів.
Why do the heathen rage, and the people imagine a vain thing? The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the Lord, and against his anointed, saying, Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us. He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision. Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure. Psalms 2:1–5.
Чого метушаться народи, і люди задумують марне? Царі землі повстають, і князі радяться разом проти Господа та проти Його Помазанця, кажучи: Розірвімо їхні кайдани, і скиньмо з себе їхні узи! Той, Хто на небесах, сміється; Господь із них глузує. Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і Своєю лютістю їх сполохає. Псалом 2:1–5.
The persecution that is accomplished for the papacy by the kings of the earth, was also done against Christ at the cross.
Переслідування, яке на користь папства чинять царі землі, було також учинене проти Христа на хресті.
Who by the mouth of thy servant David hast said, Why did the heathen rage, and the people imagine vain things? The kings of the earth stood up, and the rulers were gathered together against the Lord, and against his Christ. For of a truth against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, both Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles, and the people of Israel, were gathered together, For to do whatsoever thy hand and thy counsel determined before to be done. Acts 4:25–28.
Ти, що устами Свого слуги Давида сказав: Чому лютують язичники, а люди замишляють марне? Повстали царі землі, і правителі зібралися разом проти Господа і проти Його Христа. Бо справді проти Твого святого Дитяти Ісуса, якого Ти помазав, і Ірод, і Понтій Пилат з язичниками та народом Ізраїлю зібралися разом, щоб зробити все, що Твоя рука і Твоя рада наперед визначили статися. Дії 4:25-28.
The “kings of the earth” that stood up against Christ at his crucifixion represents the “ten kings” of Revelation seventeen that make war with the Lamb again by persecuting his people. At the cross, those kings were the “assembly of the wicked” who “compassed” Christ, and who do so again with his last day people.
«Царі землі», що повстали проти Христа під час Його розп’яття, представляють «десять царів» із сімнадцятого розділу Об’явлення, які знову ведуть війну з Агнцем, переслідуючи Його народ. Під час розп’яття ті царі становили «зборище беззаконних», яке «оточило» Христа, і те саме вони роблять з Його народом останніх днів.
For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have enclosed me: they pierced my hands and my feet. I may tell all my bones: they look and stare upon me. They part my garments among them, and cast lots upon my vesture. Psalms 22:16–18.
Бо обступили мене пси; зборище лиходіїв оточило мене; пробили мої руки й ноги. Я можу перелічити всі кості мої; вони дивляться й пильно позирають на мене. Вони ділять між собою одежу мою, і про шату мою кидають жереб. Псалом 22:16–18.
The ten kings, who bring judgment upon the great whore burn her with fire, for she is a whore that professes to be a priest’s daughter. Those kings are also represented as “dogs,” and the ten kings will not only burn the great whore with fire, but will “eat her flesh.” The death of Jezebel was brought about when she was thrown from the wall and splattered on the ground, and then the dogs came and ate her flesh.
Ті десять царів, які виносять суд над великою блудницею, спалять її вогнем, бо вона блудниця, що видає себе за дочку священика. Тих царів також представлено як «псів», і ті десять царів не лише спалять велику блудницю вогнем, але й «з’їдять її плоть». Смерть Єзавелі настала, коли її скинули зі стіни, і вона розбилася об землю, а тоді прийшли пси й з’їли її плоть.
And when Jehu was come to Jezreel, Jezebel heard of it; and she painted her face, and tired her head, and looked out at a window. And as Jehu entered in at the gate, she said, Had Zimri peace, who slew his master? And he lifted up his face to the window, and said, Who is on my side? who? And there looked out to him two or three eunuchs. And he said, Throw her down. So they threw her down: and some of her blood was sprinkled on the wall, and on the horses: and he trode her under foot. And when he was come in, he did eat and drink, and said, Go, see now this cursed woman, and bury her: for she is a king’s daughter. And they went to bury her: but they found no more of her than the skull, and the feet, and the palms of her hands. Wherefore they came again, and told him. And he said, This is the word of the Lord, which he spake by his servant Elijah the Tishbite, saying, In the portion of Jezreel shall dogs eat the flesh of Jezebel: And the carcase of Jezebel shall be as dung upon the face of the field in the portion of Jezreel; so that they shall not say, This is Jezebel. 2 Kings 9:30–37.
А коли Єгу прибув до Єзреелю, Єзавель почула про це; і підмалювала обличчя, прикрасила голову та виглянула у вікно. І коли Єгу входив у браму, вона сказала: Чи мав Зімрі мир — той, хто вбив свого пана? А він підвів обличчя до вікна й сказав: Хто на моєму боці? хто? І виглянули до нього двоє чи троє євнухів. І він сказав: Скиньте її. І вони скинули її; і частина її крові скропила стіну і на коней; і він потоптав її. А коли він увійшов, то їв і пив, і сказав: Ідіть, подивіться тепер на цю прокляту жінку та поховайте її, бо вона — дочка царя. І вони пішли, щоб поховати її, але не знайшли від неї нічого більше, окрім черепа, ступнів і долонь її рук. Тож вони повернулися й доповіли йому. І він сказав: Це слово Господнє, яке Він промовив через Свого слугу Іллю тішбіянина, кажучи: На наділі Єзреелю пси поїдять тіло Єзавелі; а труп Єзавелі буде, як гній, на поверхні поля на наділі Єзреелю, так що не скажуть: Це Єзавель. 2 Царів 9:30-37.
The ten kings, who are the United Nations, whose premier king is the United States, will bring judgment upon the papacy by burning her with fire and eating her flesh. That judgment is what the angel came to show to John, and in order to do so he carried John into the history of the wilderness, but not simply a random point in the history of the wilderness, but to the very end of the period. It is evident that John was placed at the end of the twelve hundred and sixty years, for when he sees the woman she was already drunk with the blood of persecution and already identified as the mother of harlots.
Десять царів, якими є Організація Об’єднаних Націй, головний цар яких — Сполучені Штати, вчинять суд над папством, спалять її вогнем і поїдять її плоть. Саме цей суд ангел прийшов показати Іванові, і щоб це зробити, він переніс Івана в історію пустелі, але не просто в якусь випадкову точку в історії пустелі, а до самого кінця цього періоду. Очевидно, що Івана було поставлено наприкінці тисячі двохсот шістдесяти років, бо коли він бачить ту жінку, вона вже була п’яна від крові переслідувань і вже названа матір’ю блудниць.
So he carried me away in the spirit into the wilderness: and I saw a woman sit upon a scarlet coloured beast, full of names of blasphemy, having seven heads and ten horns. And the woman was arrayed in purple and scarlet colour, and decked with gold and precious stones and pearls, having a golden cup in her hand full of abominations and filthiness of her fornication: And upon her forehead was a name written, MYSTERY, BABYLON THE GREAT, THE MOTHER OF HARLOTS AND ABOMINATIONS OF THE EARTH. And I saw the woman drunken with the blood of the saints, and with the blood of the martyrs of Jesus: and when I saw her, I wondered with great admiration. Revelation 17:3–6.
І він повів мене в дусі у пустелю; і я побачив жінку, що сиділа на багряному звірі, повному богохульних імен, що мав сім голів і десять рогів. А жінка була зодягнена в пурпур і багряницю та прикрашена золотом, дорогоцінним камінням і перлами, маючи в руці золотий келих, повний гидот і нечистоти її розпусти. А на її чолі було написане ім’я: ТАЄМНИЦЯ, ВАВИЛОН ВЕЛИКИЙ, МАТИ БЛУДНИЦЬ І ГИДОТ ЗЕМЛІ. І я бачив ту жінку, упоєну кров’ю святих і кров’ю мучеників Ісуса; і, побачивши її, я дуже здивувався. Об’явлення 17:3-6.
The whore of Tyre, who is also the “great whore” that is represented in Revelation seventeen, was to be forgotten until the time when she would once again sing her songs and commit fornication with the kings of the earth.
Блудниця з Тиру, яка також є «великою блудницею», зображеною в сімнадцятому розділі Об’явлення, мала бути забута до часу, коли вона знову співатиме свої пісні та чинитиме блуд із царями землі.
Any reputable dictionary that was published before 1950 identifies that the woman arrayed in scarlet in Revelation seventeen is a symbol of the Roman Catholic church, but today the world thinks the Catholic church is a Christian church. The world has forgotten who she really is.
Будь-який авторитетний словник, виданий до 1950 року, стверджує, що жінка із сімнадцятого розділу Об'явлення, зодягнена в багряне, є символом Римо-католицької церкви, але сьогодні світ вважає, що Католицька церква є християнською церквою. Світ забув, ким вона насправді є.
When John saw her the persecution of the Dark Ages was at its end, for she was already drunk with the blood of the saints. The natural illustrates the spiritual, and a person gets drunk after they drink, not before.
Коли Джон побачив її, переслідування темних віків добігало кінця, бо вона вже була п’яна від крові святих. Природне ілюструє духовне, і людина п’яніє після того, як вип’є, а не раніше.
The Protestants that broke from Catholicism centuries before 1798, had already begun their journey back to the Catholic communion by 1798, for she was identified as the “MOTHER OF HARLOTS.” When John saw her and wondered, the churches that had formerly separated from her fellowship had already returned. Thus John was carried to 1798, when the great whore already had murdered millions of Christians, and who had already seduced the former Protestant churches to accept her presumptuous claim that she was the head of the churches, as Justinian had identified her in the year 533.
Протестанти, які відокремилися від католицизму за століття до 1798 року, вже до 1798 року почали свій шлях назад до католицького сопричастя, бо її назвали «МАТІР’Ю БЛУДНИЦЬ». Коли Іван побачив її й здивувався, церкви, що раніше відокремилися від її спільності, вже повернулися. Отже, Івана було перенесено до 1798 року, коли велика блудниця вже вбила мільйони християн і вже спокусила колишні протестантські церкви прийняти її зухвалу заяву, що вона є головою церков, як це визнав Юстиніан у 533 році.
From the prophetic vantage point of 1798, the angel then presented John with the last representation of the kingdoms of Bible prophecy.
З пророчого погляду 1798 року ангел тоді представив Іванові останній образ царств біблійного пророцтва.
And the angel said unto me, Wherefore didst thou marvel? I will tell thee the mystery of the woman, and of the beast that carrieth her, which hath the seven heads and ten horns. The beast that thou sawest was, and is not; and shall ascend out of the bottomless pit, and go into perdition: and they that dwell on the earth shall wonder, whose names were not written in the book of life from the foundation of the world, when they behold the beast that was, and is not, and yet is. And here is the mind which hath wisdom. The seven heads are seven mountains, on which the woman sitteth. And there are seven kings: five are fallen, and one is, and the other is not yet come; and when he cometh, he must continue a short space. And the beast that was, and is not, even he is the eighth, and is of the seven, and goeth into perdition. And the ten horns which thou sawest are ten kings, which have received no kingdom as yet; but receive power as kings one hour with the beast. Revelation 17:7–12.
І ангел сказав мені: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю тієї жінки та звіра, що носить її, який має сім голів і десять рогів. Звір, якого ти бачив, був, і його немає; і він вийде з безодні та піде на погибель; і здивуються ті, що живуть на землі, імена яких не були записані в книзі життя від заснування світу, коли побачать звіра, що був, і якого немає, а проте є. Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка. І є сім царів: п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов; і коли прийде, має перебувати недовгий час. І звір, що був, і якого немає, — сам він восьмий, і є з семи, і йде на погибель. А десять рогів, які ти бачив, — це десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу як царі на одну годину разом із звіром. Об'явлення 17:7-12.
A beast is a kingdom in Bible prophecy as easily identified in chapters seven and eight of Daniel, and the mystery that the angel is presenting to John is the mystery of the beast and the woman that rides upon the beast. The woman on the beast is the great whore who commits fornication with the kings of the earth. She is Jezebel and her husband is Ahab.
Звір — це царство в біблійному пророцтві, як це легко впізнати в сьомому та восьмому розділах книги Даниїла, а таємниця, яку ангел відкриває Іванові, — це таємниця звіра і жінки, що сидить на звірі. Жінка на звірі — це велика блудниця, яка чинить розпусту з царями землі. Вона — Єзавель, а її чоловік — Ахав.
Therefore shall a man leave his father and his mother, and shall cleave unto his wife: and they shall be one flesh. Genesis 2:24.
Тому залишить чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї дружини, і стануть вони одним тілом. Буття 2:24.
A man is a man and a woman is a woman, but together they are one flesh. The mystery of the beast is that it is a combination of church and state, the combination of woman (church) and beast (kings) that are one kingdom, which consists of two parts. Statecraft and churchcraft combined, with the woman in control of the relationship, is the “image of the beast.” John is shown the woman being carried by the beast, for she is the one in control of the relationship.
Чоловік є чоловіком, а жінка — жінкою, але разом вони — одна плоть. Таємниця звіра полягає в тому, що це поєднання церкви й держави, поєднання жінки (церква) і звіра (царі), які становлять одне царство, що складається з двох частин. Поєднання державної влади й церковної влади, у якому жінка контролює взаємини, є «образом звіра». Джону показано жінку, яку несе звір, бо саме вона керує взаєминами.
And the woman which thou sawest is that great city, which reigneth over the kings of the earth. Revelation 17:18.
А жінка, яку ти бачив, є тим великим містом, що панує над царями землі. Об’явлення 17:18.
Together the beast and the woman represent one kingdom (one flesh), but the angel is emphasizing the relationship of the great whore with the kings of the earth. “The beast that” “was, and is not”, which “shall ascend out of the bottomless pit, and go into perdition,” that “they that dwell on the earth shall wonder” after is the papacy when the great whore’s deadly wound is healed. She “was” the fifth kingdom of Bible prophecy, but it was “determined” that she would receive a deadly wound in 1798.
Разом звір і жінка представляють одне царство (одне тіло), але ангел наголошує на взаєминах великої блудниці з царями землі. "Звір, що" "був, і нема його", який "вийде з безодні й піде на загибель", за яким "дивуватимуться ті, що живуть на землі", — це папство, коли смертельна рана великої блудниці загоїться. Вона "була" п'ятим царством біблійного пророцтва, але було "визначено", що вона дістане смертельну рану у 1798 році.
When John was spiritually transported to 1798, she was “not” a beast, and “yet” when her deadly wound is healed at the end of the seventy symbolic years that conclude at the soon-coming Sunday law, she “is” again alive, singing her songs, committing fornication and murdering Christians.
Коли Джон був духовно перенесений у 1798 рік, вона "не" була звіром, і "все ж", коли її смертельна рана зцілиться наприкінці сімдесяти символічних років, що завершуються недільним законом, який незабаром настане, вона знову "є" жива, співає свої пісні, чинить блуд і вбиває християн.
Chapter seventeen is the last presentation of the kingdoms of Bible prophecy, and as such it must agree with the first mention of the kingdoms of Bible prophecy. The first mention of those kingdoms is found in Daniel chapter two, which is represented upon both of the charts that were a fulfillment of Habakkuk’s command to write the vision and make it plain upon tables.
Розділ сімнадцятий — останнє представлення царств біблійного пророцтва, і тому воно повинно узгоджуватися з першою згадкою про царства біблійного пророцтва. Перша згадка про ті царства міститься у другому розділі книги Даниїла, який зображений на обох схемах, що були виконанням повеління Авакума написати видіння й ясно викласти його на таблицях.
The Millerites were correct in their understanding of Daniel’s kingdoms of Bible prophecy as represented in chapters two, seven and eight, but their understanding was incomplete. Miller’s jewels of Daniel chapter two, shines ten times brighter in the last days, for it is recognized as identifying the first reference, not only of the kingdoms of Bible prophecy, but also of the first reference of the revelation that the eighth is of the seven. Jesus always illustrates the end of a thing with the beginning of a thing.
Міллеріти мали рацію у своєму розумінні царств біблійного пророцтва в книзі Даниїла, як це представлено в розділах другому, сьомому та восьмому, але їхнє розуміння було неповним. Коштовності Міллера з другого розділу Даниїла сяють в останні дні вдесятеро яскравіше, бо їх розуміють як такі, що вказують на першу згадку не лише про царства біблійного пророцтва, але й на першу згадку про об’явлення, що восьмий є з семи. Ісус завжди ілюструє кінець чогось його початком.
All the prophets are speaking of the last days, and John, in Revelation seventeen is identifying the last earthly kingdom when he presents “the beast that” “was, and is not; and shall ascend out of the bottomless pit, and go into perdition.” The beast ascends out of “the bottomless pit,” which is a symbol of a “new manifestation of satanic power.”
Усі пророки говорять про останні дні, а Іван у сімнадцятому розділі Об’явлення визначає останнє земне царство, коли він представляє "звіра, що" "був, і нема його; і вийде з безодні та піде на загибель." Звір виходить з "безодні", що є символом "нового прояву сатанинської сили".
“‘When they shall have finished [are finishing] their testimony.’ The period when the two witnesses were to prophesy clothed in sackcloth ended in 1798. As they were approaching the termination of their work in obscurity, war was to be made upon them by the power represented as ‘the beast that ascendeth out of the bottomless pit.’ In many of the nations of Europe the powers that ruled in Church and State had for centuries been controlled by Satan, through the medium of the papacy. But here is brought to view a new manifestation of Satanic power.” The Great Controversy, 268.
"«Коли вони закінчать [закінчують] своє свідчення». Період, коли два свідки мали пророкувати, зодягнені у волосяницю, закінчився 1798 року. Коли вони наближалися до завершення своєї праці в потайності, проти них мала бути розв’язана війна силою, що зображена як «звір, що виходить із безодні». У багатьох країнах Європи владні сили, які правили в Церкві та державі, протягом століть перебували під контролем Сатани через посередництво папства. Але тут показано новий прояв сатанинської сили." Велика боротьба, 268.
Some of the theologians will argue that because the “beast that ascendeth out of the bottomless pit” in Revelation eleven, is identified in the passage as the atheism of the French Revolution, that the expression “bottomless pit” is a symbol of atheism. But Islam ascended out of the “bottomless pit” in Revelation nine, and Islam is not atheism. The bottomless pit represents a satanic manifestation.
Дехто з богословів твердитиме, що оскільки «звір, що виходить із безодні» в одинадцятому розділі Об’явлення у цьому уривку ототожнюється з атеїзмом Французької революції, то вислів «безодня» є символом атеїзму. Але іслам вийшов із «безодні» у дев’ятому розділі Об’явлення, а іслам — не атеїзм. Безодня означає сатанинський прояв.
“I told him that the Lord had shown me in vision that mesmerism was from the Devil, from the bottomless pit, and that it would soon go there, with those who continued to use it.” Review and Herald, July 21, 1851.
"Я сказав йому, що Господь показав мені у видінні, що месмеризм від Диявола, з бездонної безодні, і що невдовзі він туди піде разом із тими, хто й далі ним користуватиметься." Review and Herald, 21 липня 1851 р.
Something from “the Devil,” is something from “the bottomless pit.” In Revelation seventeen the beast that ascends out of the bottomless pit is the power that goes into perdition and those whose names are not written in the book shall wonder after. “Perdition” means eternal damnation and is represented in Revelation as the “lake of fire,” which is where the beast is cast into.
Щось від «Диявола» — це щось з «безодні». У сімнадцятому розділі Об’явлення звір, що виходить з безодні, — це сила, яка йде на погибель, і йому дивуватимуться ті, чиї імена не записані в книзі. «Погибель» означає вічне прокляття і в Об’явленні представлена як «вогняне озеро», куди вкидають звіра.
And the beast was taken, and with him the false prophet that wrought miracles before him, with which he deceived them that had received the mark of the beast, and them that worshipped his image. These both were cast alive into a lake of fire burning with brimstone. Revelation 19:20.
І звір був схоплений, а з ним — лжепророк, який творив чудеса перед ним, якими він обманював тих, що прийняли знак звіра, і тих, що поклонялися його образу. Обоє вони живцем були кинуті в озеро вогню, що палає сіркою. Об'явлення 19:20.
In chapter thirteen the first beast that comes from the sea, which Sister White directly identifies as the papacy is identified. In that passage the world wonders after the papal beast.
У тринадцятому розділі ідентифіковано першого звіра, що виходить із моря, якого Сестра Вайт прямо ототожнює з папством. У тому уривку весь світ дивується, слідуючи за папським звіром.
And I saw one of his heads as it were wounded to death; and his deadly wound was healed: and all the world wondered after the beast. Revelation 13:13.
І я бачив одну з його голів, ніби смертельно поранену; і його смертельна рана загоїлася, і вся земля, дивуючись, пішла за звіром. Об'явлення 13:13.
The beast of Revelation seventeen that “they that dwell on the earth shall wonder” after is the final manifestation of satanic power that occurs when the deadly wound of the papacy is healed at the soon-coming Sunday law. Every prophetic characteristic of the woman and the beast she rides upon in chapter seventeen, identifies the church of Rome, just as the dictionaries published before 1950 identified.
Звір із сімнадцятого розділу Одкровення, про якого сказано, що "ті, що живуть на землі, здивуються", є остаточним проявом сатанинської влади, який відбудеться, коли смертельна рана папства загоїться з настанням невдовзі очікуваного недільного закону. Кожна пророча ознака жінки та звіра, на якому вона сидить, у сімнадцятому розділі вказує на церкву Риму, так само, як на це вказували словники, видані до 1950 року.
The beast of Revelation seventeen, is a symbol of the combination of church and state, which is the image of the beast. The beast with seven heads and ten horns is the kingdom that is composed of the ten kings (the United Nations), which the woman rides upon and rules over. The woman is the papacy, who is identified as Babylon the great, the mother of harlots. After the symbols are identified we can return to 1798; the point in history where John was carried to in order to receive the last representation of the kingdoms of Bible prophecy.
Звір із сімнадцятого розділу Об’явлення є символом поєднання церкви й держави, що є образом звіра. Звір із сімома головами й десятьма рогами — це царство, яке складається з десяти царів (Організація Об’єднаних Націй), на якому жінка сидить і панує. Жінка — це папство, яке ототожнюється з Великим Вавилоном, матір’ю блудниць. Після того як символи визначено, ми можемо повернутися до 1798 року — тієї точки в історії, куди Івана було перенесено, щоб отримати останнє зображення царств біблійного пророцтва.
We shall address those kingdoms, and their representation in Daniel chapter two, in the next article.
Ми розглянемо ті царства та їх зображення у другому розділі книги Даниїла в наступній статті.
“Every nation that has come upon the stage of action has been permitted to occupy its place on the earth, that it might be seen whether it would fulfill the purpose of ‘the Watcher and the Holy One.’ Prophecy has traced the rise and fall of the world’s great empires—Babylon, Medo-Persia, Greece, and Rome. With each of these, as with nations of less power, history repeated itself. Each had its period of test, each failed, its glory faded, its power departed, and its place was occupied by another.
Кожному народові, що виходив на історичну арену, було дозволено посісти своє місце на землі, щоб виявилося, чи виконає він задум «Сторожа і Святого». Пророцтво простежило піднесення й занепад великих імперій світу — Вавилону, Мідійсько-Персії, Греції та Риму. З кожною з них, як і з народами меншої могутності, історія повторювалася. Кожна мала свій період випробування, кожна не витримала; її слава померкла, її сила згасла, і її місце посіла інша.
“While the nations rejected God’s principles, and in this rejection wrought their own ruin, it was still manifest that the divine, overruling purpose was working through all their movements.” Education, 177.
«Хоча народи відкидали Божі принципи і цим відкиненням накликали на себе власну загибель, усе ж було очевидно, що божественний задум, який усім керує, діяв через усі їхні дії». Освіта, 177.