All the prophets speak of the end of the world, and all the prophecies meet and end in the book of Revelation. In the book of Revelation, the same line is taken up as in the book of Daniel, for they are the same book. All of these prophetic principles have been firmly recorded in the previous articles. In the book of Revelation, we are informed that just before probation closes there is a prophecy that has been sealed up that is unsealed. These articles have been setting forth the prophetic elements connected to the message in the book of Revelation that is now being unsealed. The message is not a singular prophetic truth, and every element of the message that is being unsealed falls into the category of the Revelation of Jesus Christ.
Усі пророки говорять про кінець світу, і всі пророцтва сходяться та завершуються в книзі Об’явлення. У книзі Об’явлення продовжується та сама лінія, що й у книзі Даниїла, адже вони — одна й та сама книга. Усі ці пророчі принципи були чітко викладені в попередніх статтях. У книзі Об’явлення ми дізнаємося, що незадовго до завершення часу випробування запечатане пророцтво розкривається. Ці статті викладають пророчі елементи, пов’язані зі звісткою в книзі Об’явлення, яка нині розкривається. Ця звістка не є однією-єдиною пророчою істиною, і кожен елемент звістки, яка розкривається, належить до Об’явлення Ісуса Христа.
The message is unsealed just before the close of probation, when the “time is at hand.” The books of Daniel and Revelation, in association with the commentary from the writings of the Spirit of Prophecy, are very specific concerning the process associated with the unsealing of a prophetic message. It is the Lion of the tribe of Judah who accomplishes the unsealing, and when he does so he employs a structured method for presenting the message. He receives the message from the Father, who is represented as holding the Bible as it is sealed with seven seals. The Lion of the tribe of Judah, who is also the root of David and the Lamb that was slain, takes the book from the Father and removes the seals.
Послання розпечатують безпосередньо перед завершенням випробувального часу, коли «час близько». Книги Даниїла та Об’явлення у поєднанні з коментарем із творів Духа Пророцтва дуже конкретні щодо процесу, пов’язаного зі зняттям печаток із пророчого послання. Саме Лев із племені Юдиного здійснює зняття печаток, і, роблячи це, він застосовує структурований спосіб подання послання. Він отримує послання від Отця, який представлений як той, хто тримає Біблію, запечатану сімома печатками. Лев із племені Юдиного, який також є коренем Давидовим і Агнцем, що був заколений, бере книгу від Отця й знімає печаті.
Jesus then gives the message to Gabriel, who along with other angels conveys the message to a prophet who writes the message and sends it to the churches. When the time to unseal the prophetic message is at hand the opening of the prophetic message produces a three-step testing process, that tests those within the churches who are the target audience of the prophet’s writing, and based upon the individual response of those church members, they determine whether they are in one of two classes. Those that accept the increase of knowledge which is produced by the message that is unsealed are identified as the “wise,” and those who do not are identified by Daniel as the “wicked,” and by Matthew as the “foolish”.
Тоді Ісус передає послання Гавриїлові, який разом з іншими ангелами передає його пророкові; той записує послання і надсилає його церквам. Коли настає час зняти печать із пророчого послання, його відкриття породжує трьохетапний процес випробування, який випробовує тих у церквах, що є адресатами написаного пророком, і, залежно від індивідуальної реакції цих членів церков, вони визначають, до якого з двох класів належать. Ті, хто приймає примноження знання, яке приносить розпечатане послання, називаються «мудрими», а тих, хто не приймає, Даниїл називає «нечестивими», а Матвій — «нерозумними».
All of these factors connected with the unsealing of the final prophetic secret are addressed and emphasized in verse nine of Revelation seventeen, for it identifies an element of the Revelation of Jesus Christ that will test the two classes of worshippers. It does so by identifying that it is the “wise” that will understand the message that follows the warning flag of the verse.
Усі ці чинники, пов’язані зі зняттям печаті з останньої пророчої таємниці, розглядаються і підкреслюються в дев’ятому вірші сімнадцятого розділу Одкровення, адже там окреслено аспект Одкровення Ісуса Христа, який випробує два класи поклонників. Він робить це, вказуючи, що саме «мудрі» зрозуміють звістку, що йде після застереження цього вірша.
And here is the mind which hath wisdom. The seven heads are seven mountains, on which the woman sitteth. And there are seven kings: five are fallen, and one is, and the other is not yet come; and when he cometh, he must continue a short space. And the beast that was, and is not, even he is the eighth, and is of the seven, and goeth into perdition. Revelation 17:9–11.
Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка. І є сім царів: п’ятеро впали, один є, а інший ще не прийшов; і коли прийде, має залишитися на короткий час. А звір, що був і якого немає, — сам він восьмий, він із семи, і йде на погибель. Об’явлення 17:9–11.
The “mind that has wisdom,” is the mind of the “wise.” The “wise” understand the increase of knowledge, and the increase of knowledge that is represented immediately after the prophetic marker, which identifies a truth that will be understood by the wise and rejected by the wicked, is the truth associated with the kingdoms of Bible prophecy set forth in the verses that follow. Those verses represent the last illustration of the kingdoms of Bible prophecy, and what is unsealed in the last days is that those eight kingdoms have also been represented in the first illustration of the kingdoms of Bible prophecy in Daniel chapter two.
«Розум, що має мудрість», — це розум «мудрих». «Мудрі» розуміють примноження знань, і те примноження знань, яке представлено відразу після пророчого орієнтира, що вказує на істину, яка буде зрозуміла для мудрих і відкинута нечестивими, є істиною, пов’язаною з царствами біблійного пророцтва, викладеною в наступних віршах. Ті вірші являють собою останню ілюстрацію царств біблійного пророцтва, і те, що розкривається в останні дні, полягає в тому, що ті вісім царств також були представлені в першій ілюстрації царств біблійного пророцтва у другому розділі книги Даниїла.
The revelation of the truth upholds the limited view of the kingdoms of Bible prophecy that made up one of Miller’s jewels, but it shone ten times brighter, for it possesses much more truth than the Millerites understood from their limited point in history, and it represents a test as represented by the number “ten,” and by the warning beacon of the introductory warning of “here is the mind that has wisdom,” prophetically interpreted as, the following truth will test the churches that are sent the message that is unsealed just before the close of probation.
Одкровення істини підтверджує обмежене розуміння царств біблійного пророцтва, що становило одну з «коштовностей» Міллера, але воно засяяло вдесятеро яскравіше, бо містить набагато більше істини, ніж мілерити розуміли зі свого обмеженого історичного становища, і воно означає випробування, на що вказує число «десять», а також попереджувальний маяк вступного застереження: «Тут розум, що має мудрість», пророчо витлумаченого так: наступна істина випробує церкви, яким буде надіслано звістку, що розкривається безпосередньо перед закриттям випробувального часу.
In Revelation seventeen John was carried into the wilderness of twelve hundred and sixty years of papal darkness. He was placed at the very end of that period in 1798, which is the identical history he was placed at in Revelation thirteen.
В Одкровенні сімнадцятому Івана було перенесено у пустелю тисячі двохсот шістдесяти років папської темряви. Його було поміщено на самий кінець того періоду — у 1798 році, що є тим самим історичним періодом, у який його було поміщено в Одкровенні тринадцятому.
And I stood upon the sand of the sea, and saw a beast rise up out of the sea, having seven heads and ten horns, and upon his horns ten crowns, and upon his heads the name of blasphemy. Revelation 13:1.
І я став на піску морському і побачив звіра, що піднявся з моря, який мав сім голів і десять рогів, і на його рогах — десять корон, а на його головах — ім’я богохульства. Об’явлення 13:1.
The “sand of the sea” represents 1798, for it represents the historical vantage point where John was shown the papacy (the beast of the sea) in the past tense, and the United States (the beast of the earth) rising up, and ultimately speaking as a dragon at the soon-coming Sunday law. Then the earth beast forces the world to accept the “image of the beast,” that would speak and implement Sunday legislation upon the entire world.
"Пісок моря" символізує 1798 рік, бо це історична перспектива, з якої Іванові було показано папство (звір із моря) як те, що вже відбулося, а Сполучені Штати (звір із землі) — як такі, що постають і зрештою заговорять, як дракон, коли невдовзі буде запроваджений недільний закон. Тоді земний звір змусить світ прийняти "образ звіра", який говоритиме й запровадить недільне законодавство по всьому світу.
“At the time when the Papacy, robbed of its strength, was forced to desist from persecution, John beheld a new power coming up to echo the dragon’s voice, and carry forward the same cruel and blasphemous work. This power, the last that is to wage war against the church and the law of God, is represented by a beast with lamblike horns. The beasts preceding it had risen from the sea; but this came up out of the earth, representing the peaceful rise of the nation which it symbolized—the United States.” Signs of the Times, February 8, 1910.
"У той час, коли папство, позбавлене своєї сили, було змушене припинити переслідування, Іван узрів нову силу, що піднімалася, щоб підхопити голос дракона й продовжити ту саму жорстоку й богохульну справу. Ця сила, остання, якій належить вести війну проти церкви та Божого закону, представлена звіром із ягнячими рогами. Звірі, що передували йому, піднімалися з моря; але цей піднявся із землі, що означало мирне постання нації, яку він символізував — Сполучені Штати." Signs of the Times, 8 лютого 1910 року.
John is taken to the same vantage point of history to receive the final presentation of the kingdoms of Bible prophecy in chapter seventeen. Standing at that vantage point the kingdoms are presented. He is first informed that the beast controls both church and state, for she is seated upon not only seven heads, but also seven mountains. The seating of the great whore is identifying that she is the one riding the beast, and the one who rides the beast is the one who controls the beast.
Івана приводять до того самого оглядового пункту історії, щоб отримати остаточне представлення царств біблійного пророцтва в сімнадцятому розділі. Стоячи на тому оглядовому пункті, йому представляють царства. Спершу його повідомляють, що звір контролює і церкву, і державу, бо вона сидить не лише на семи головах, а й на семи горах. Те, що велика блудниця сидить, вказує, що саме вона їде верхи на звірі, а хто їде верхи на звірі, той і контролює звіра.
And the woman which thou sawest is that great city, which reigneth over the kings of the earth. Revelation 17:18.
А жінка, яку ти бачив, є тим великим містом, що панує над царями землі. Об’явлення 17:18.
The word “reigneth” means to hold and to rule over. A rider rules over the beast by holding the reins. The papacy rules over seven heads and also over seven mountains. In Daniel chapter two, Daniel informs Nebuchadnezzar that he is the “head” of gold. In Isaiah chapter seven a “head” is also a king, a capitol or a kingdom.
Слово "reigneth" означає тримати та правити над. Вершник править звіром, тримаючи поводи. Папство править над сімома головами, а також над сімома горами. У другому розділі книги Даниїла Даниїл повідомляє Навуходоносора, що він є "головою" із золота. У сьомому розділі книги Ісаї "голова" — це також цар, капітолій або царство.
For the head of Syria is Damascus, and the head of Damascus is Rezin; and within threescore and five years shall Ephraim be broken, that it be not a people. And the head of Ephraim is Samaria, and the head of Samaria is Remaliah’s son. If ye will not believe, surely ye shall not be established. Isaiah 7:7, 8.
Бо головою Сирії є Дамаск, а головою Дамаска — Рецін; і протягом шістдесяти п’яти років Єфрем буде розбитий, так що не стане народом. А головою Єфрема є Самарія, а головою Самарії — син Ремалії. Якщо не повірите, то певно не встоїте. Ісая 7:7, 8.
The papacy, which is the woman riding the beast, rules over all the kings of the earth. Those kings are represented as “ten kings,” that are the dragon-power of the last days. They are the kings the whore of Tyre commits fornication with. Those “ten kings” have been forced to accept the authority of the papacy, but the premier king of those ten kings is the United States. The United States is therefore also represented by Ahab, the king of the ten northern kingdoms of Israel. The number “seven” represents “complete,” and when the papacy is portrayed as reigning over the kings of the earth, she is also reigning over the ten kings and she is seated upon the seven heads.
Папство, яке є жінкою, що сидить на звірі, панує над усіма царями землі. Ті царі представлені як «десять царів», які є силою дракона останніх днів. Це ті царі, з якими блудниця Тиру чинить блуд. Тих «десять царів» змусили визнати владу папства, але провідним царем серед тих десяти є Сполучені Штати. Тому Сполучені Штати також представлені Ахавом, царем десяти північних царств Ізраїлю. Число «сім» означає «повноту», і коли папство зображують як таке, що царює над царями землі, воно також царює над десятьма царями, і вона сидить на семи головах.
Here is the mind that has wisdom, for the wise of the last days employ the methodology of “line upon line,” and they recognize that each of the symbols of the statecraft that the whore rules over identify the same truth. She also rules over seven mountains, and the Millerites identified a “mountain” in Bible prophecy as a symbol of a kingdom, but they also identified that symbols have more than one meaning.
Тут розум, що має мудрість, бо мудрі останніх днів застосовують методологію «рядок за рядком» і визнають, що кожен із символів державності, над якою панує блудниця, вказує на ту саму істину. Вона також панує над сімома горами, і міллеріти вважали «гору» в біблійному пророцтві символом царства, але також визнавали, що символи мають більше ніж одне значення.
Mountains are also a symbol of a church. The “glorious holy mountain” in the Scriptures represents God’s church.
Гори також є символом Церкви. «Славна свята гора» у Святому Письмі символізує Божу Церкву.
The word that Isaiah the son of Amoz saw concerning Judah and Jerusalem. And it shall come to pass in the last days, that the mountain of the Lord’s house shall be established in the top of the mountains, and shall be exalted above the hills; and all nations shall flow unto it. And many people shall go and say, Come ye, and let us go up to the mountain of the Lord, to the house of the God of Jacob; and he will teach us of his ways, and we will walk in his paths: for out of Zion shall go forth the law, and the word of the Lord from Jerusalem. Isaiah 2:1–3.
Слово, яке бачив Ісая, син Амоса, про Юду та Єрусалим. І буде в останні дні: гора Господнього дому буде утверджена на вершині гір і піднесена над пагорбами, і всі народи потечуть до неї. І багато народів піде та скаже: Ходімо, зіймімо на гору Господню, до дому Бога Якова; і Він навчить нас Своїх шляхів, і ми ходитимемо Його стежками, бо із Сіону вийде Закон, а слово Господнє — із Єрусалиму. Ісая 2:1–3.
The “Lord’s house” is His church, and it is a “mountain.” The great whore is seated upon seven mountains, thus identifying that she rules over all the churches, just as she rules over all the kings. She has control over all the churches and all the states in all the world.
«Дім Господній» — це Його церква, і вона є «горою». Велика блудниця сидить на семи горах, що вказує на те, що вона панує над усіма церквами, так само як і над усіма царями. Вона має владу над усіма церквами та всіма державами в усьому світі.
The vision that Isaiah is identifying that came to him “concerning Judah and Jerusalem,” that we just cited, continues on, and it is still the same passage in chapter four, and according to Isaiah it is the “same day” that people say, “Come ye, and let us go up to the mountain of the Lord, to the house of the God of Jacob.” In that same period of time “seven women” are identified.
Видіння, яке Ісая називає тим, що прийшло до нього «щодо Юди та Єрусалима», яке ми щойно цитували, продовжується, і далі, у четвертому розділі, це все ще той самий уривок; і, за словами Ісаї, це «той самий день», коли люди кажуть: «Ходімо, і зійдемо на гору Господню, до дому Бога Якова». У той самий період часу згадуються «сім жінок».
And in that day seven women shall take hold of one man, saying, We will eat our own bread, and wear our own apparel: only let us be called by thy name, to take away our reproach. In that day shall the branch of the Lord be beautiful and glorious, and the fruit of the earth shall be excellent and comely for them that are escaped of Israel. And it shall come to pass, that he that is left in Zion, and he that remaineth in Jerusalem, shall be called holy, even every one that is written among the living in Jerusalem: When the Lord shall have washed away the filth of the daughters of Zion, and shall have purged the blood of Jerusalem from the midst thereof by the spirit of judgment, and by the spirit of burning. And the Lord will create upon every dwelling place of mount Zion, and upon her assemblies, a cloud and smoke by day, and the shining of a flaming fire by night: for upon all the glory shall be a defence. And there shall be a tabernacle for a shadow in the daytime from the heat, and for a place of refuge, and for a covert from storm and from rain. Isaiah 4:1–6.
І того дня семеро жінок ухопляться за одного чоловіка й скажуть: Своїм хлібом будемо харчуватися і своїм одягом будемо вдягатися; тільки нехай будемо зватися твоїм ім’ям, щоб зняти з нас нашу ганьбу. Того дня парость Господня буде прекрасна й славна, а плід землі — величний і вродливий для уцілілих з Ізраїля. І буде: хто залишиться на Сіоні та хто позостанеться в Єрусалимі, буде названий святим — кожен, хто записаний до живих у Єрусалимі, коли Господь обмиє нечистоту дочок Сіону і очистить кров Єрусалима із середини його духом суду і духом палення. І Господь створить над кожною оселею гори Сіон і над її зібраннями хмару й дим удень, а сяйво полум’яного вогню вночі; бо над усією славою буде покров. І буде шатро за тінь удень від спеки, і за місце притулку, і за сховок від бурі та дощу. Ісая 4:1-6.
The “day” which is the subject of Isaiah’s vision is the “hour” of the great earthquake of Revelation chapter eleven. The wise that have accepted the admonition to “return” from the disappointment of July 18, 2020, and met the requirements of Leviticus twenty-six, and who have been brought together by Ezekiel’s first prophecy, are sealed when they accept Ezekiel’s second message of the four winds of Islam. They are then lifted up into heaven as an ensign, and God’s other children in Babylon begin to respond to the call to come out of Babylon, that begins at the earthquake, which is the soon-coming Sunday law. God’s other flock hear the message to come out of Babylon, and they proclaim, “Come ye, and let us go up to the mountain of the Lord, to the house of the God of Jacob.”
«День», який є предметом видіння Ісаї, — це «година» великого землетрусу з одинадцятого розділу книги Об’явлення. Мудрі, які прийняли напоумлення «повернутися» після розчарування 18 липня 2020 року, виконали вимоги двадцять шостого розділу книги Левіт і були зібрані першим пророцтвом Єзекіїля, запечатуються, коли приймають другу звістку Єзекіїля про чотири вітри ісламу. Тоді їх підносять у небо як знамено, і інші Божі діти у Вавилоні починають відгукуватися на заклик вийти з Вавилона, який починається із землетрусу — недільного закону, що невдовзі настане. Інша Божа отара чує звістку вийти з Вавилона, і вони проголошують: «Ходімо, і зійдімо на гору Господню, до дому Бога Якова».
In that “hour” the great whore begins to sing her songs and commit fornication with the kings of the earth. Those who are not written in the Lamb’s book of life follow the whore, and their churches come under her authority. Those churches are represented by Isaiah as “seven women.” Those “seven women” are the “seven mountains” that the papacy shall rule over, as the United States forces the entire world to erect an image of the beast that will both speak and cause all to receive the mark of papal authority.
У тій "годині" велика блудниця починає співати свої пісні й чинити блуд із царями землі. Ті, хто не записані в книзі життя Агнця, йдуть за блудницею, і їхні церкви підпадають під її владу. Ті церкви у пророка Ісаї представлені як "сім жінок". Ті "сім жінок" — це "сім гір", над якими папство пануватиме, тоді як Сполучені Штати примусять увесь світ встановити образ звіра, який і говоритиме, і змусить усіх прийняти знак папської влади.
Those “seven women shall take hold of one man,” and that “man” is the “man” Paul identifies as “the man of sin.” In that testing period those who remain “in Jerusalem, shall be called holy, even every one that is written among the living in Jerusalem.” God’s people are those in the period of time whose names are written in the book of life, the book of the Lamb who was slain from the foundation of the world. The other class, who take hold of the “man of sin” are those in Revelation chapter thirteen that worship the man of sin.
Ті «сім жінок ухопляться за одного чоловіка», і той «чоловік» — це «чоловік», якого Павло називає «людиною гріха». У той період випробування ті, хто залишаться «в Єрусалимі, будуть названі святими, кожен, хто записаний серед живих у Єрусалимі». Божий народ — це ті, у той період часу, чиї імена записані в книзі життя, книзі Агнця, заколеного від заснування світу. Інший клас, що хапається за «людину гріха», — це ті, про яких ідеться в тринадцятому розділі Об’явлення, які поклоняються людині гріха.
And all that dwell upon the earth shall worship him, whose names are not written in the book of life of the Lamb slain from the foundation of the world. If any man have an ear, let him hear. Revelation 13:8, 9.
І всі, хто живе на землі, поклонятимуться йому, ті, чиї імена не записані у книзі життя Агнця, заколеного від закладин світу. Хто має вухо, хай чує. Об’явлення 13:8, 9.
The “hour” of the great earthquake, which is the Sunday law crisis, is the conclusion of the investigative judgment, and the judgment is based upon whether your name is found or not found entered within the book of life, thus in that time the two classes represented by the relation to the book of life is identifying the very closing scenes of judgment. Those who take hold of the “man of sin,” proclaim that they will “eat” their “own bread, and wear” their “own apparel,” but their primary desire is to “be called by thy name”.
«Година» великого землетрусу, тобто криза недільного закону, є завершенням слідчого суду, а сам суд ґрунтується на тому, чи знайдено твоє ім’я вписаним у Книгу життя, чи ні; отже, у той час дві групи, визначені своїм стосунком до Книги життя, позначають самі завершальні сцени суду. Ті, хто тримаються «людини гріха», проголошують, що будуть «їсти» свій «власний хліб і носити» свій «власний одяг», але їхнє головне бажання — «називатися твоїм ім’ям».
They will retain their own doctrinal statement of beliefs (eat their own bread), and retain their denominational profession (their own apparel), but accept the name of the “man of sin.” The name of the “man of sin,” is “catholic”, which means “universal”. Those who take hold of the “man of sin,” wish to become part of the “universal church”, which is the Catholic church. They desire that relationship in order to “take away” their “reproach.”
Вони збережуть власне віровчення (їстимуть свій хліб) і збережуть свою конфесійну належність (своє вбрання), але приймуть ім’я «людини гріха». Ім’я «людини гріха» — «catholic», що означає «універсальний». Ті, хто ухоплюється за «людину гріха», бажають стати частиною «універсальної церкви», тобто Католицької церкви. Вони прагнуть цього зв’язку, щоб «зняти» свою «ганьбу».
The “reproach” addresses two significant elements of the beast that reigns over all the churches and all the nations in the last days. In the “hour of the great earthquake” in Revelation eleven, “the third woe cometh quickly”. The “third woe” is Islam. In the “hour of the great earthquake” in Revelation eleven, the Seventh Trumpet sounds. The Seventh Trumpet is Islam. Islam strikes in the “hour of the great earthquake,” for all of the Trumpets are the prophetic tools God has employed in judgment upon forced Sunday worship throughout world history.
«Докір» стосується двох важливих складових звіра, який панує над усіма церквами та всіма народами в останні дні. В «годину великого землетрусу» в одинадцятому розділі Об’явлення «третє горе приходить швидко». «Третє горе» — це іслам. В «годину великого землетрусу» в одинадцятому розділі Об’явлення лунає сьома сурма. Сьома сурма — це іслам. Іслам завдає удару в «годину великого землетрусу», бо всі сурми є пророчими засобами, які Бог використовував для суду над примусовим недільним богослужінням протягом усієї світової історії.
When the “national ruin” of the United States is brought about, at the soon-coming Sunday law, the “nations will be angry.” It is Islam that angers the nations in Bible prophecy, as represented by the first reference to Islam in the book of Genesis.
Коли буде спричинена «національна руїна» Сполучених Штатів під час недільного закону, що невдовзі буде запроваджений, «народи розгніваються». Саме іслам гнівить народи у біблійному пророцтві, як це засвідчує перша згадка про іслам у Книзі Буття.
And the angel of the Lord said unto her, Behold, thou art with child, and shalt bear a son, and shalt call his name Ishmael; because the Lord hath heard thy affliction. And he will be a wild man; his hand will be against every man, and every man’s hand against him; and he shall dwell in the presence of all his brethren. Genesis 16:11, 12.
І Ангел Господній сказав їй: Ось ти вагітна, і народиш сина, і назвеш його Ізмаїлом, бо Господь почув твоє страждання. Він буде дикою людиною; рука його буде проти всіх, і рука всіх — проти нього; і житиме він перед обличчям усіх своїх братів. Буття 16:11, 12.
The “reproach” of the last days is the religion of Islam. The churches and the nations of the world will come under the authority of the New World Order of a United Nations, which is ruled over by the Catholic church. The pope will be seated upon the one-world system, just as Constantine gave the papacy its seat in the year 330. The nations will determine that their ability to deal with the warfare being brought against mankind by Islam, can only be accomplished by a united effort, which will require a subjection to some moral authority, which the United States will insist is the Roman church. Just as Justinian gave the Catholic church its great authority in the year 533, history is repeated. The United States will force the world through its military might to obey, just as Clovis did for the Catholic church in the year 496. The history of verse two of Revelation thirteen will be repeated.
«Ганьба» останніх днів — це релігія ісламу. Церкви й народи світу підпадуть під владу Нового світового порядку ООН, яким керуватиме Католицька церква. Папа сяде на чолі єдиної світової системи, так само як Костянтин надав папству його престол у 330 році. Народи дійдуть висновку, що впоратися з війною, яку іслам веде проти людства, можна лише спільними зусиллями; це вимагатиме підпорядкування певному моральному авторитету, і Сполучені Штати наполягатимуть, що таким є Римська церква. Так само, як Юстиніан надав Католицькій церкві велику владу в 533 році, історія повториться. Сполучені Штати силою свого військового потенціалу примусять світ підкоритися, як Хлодвіг зробив це для Католицької церкви у 496 році. Історія другого вірша тринадцятого розділу Об’явлення повториться.
And the beast which I saw was like unto a leopard, and his feet were as the feet of a bear, and his mouth as the mouth of a lion: and the dragon gave him his power, and his seat, and great authority. Revelation 13:2.
І звір, якого я бачив, був подібний до леопарда, і ноги його — як ноги ведмедя, а уста його — як уста лева; і дракон дав йому свою силу, і престол свій, і велику владу. Об’явлення 13:2.
Once the image is set up, then the kings of the earth, who have been angered by the attacks of Islam, will recognize that the universal “reproach” against Islam that has been used to bring the worldwide image of the beast into existence, was not the “reproach” that the “man of sin” (Jezebel) was actually concerned with. Too late, the world will find out that Jezebel cares nothing about Islam, but that her heart desires to kill Elijah, as Herodias killed John the Baptist.
Коли образ буде встановлено, тоді царі землі, розгнівані атаками ісламу, зрозуміють, що всезагальний «осуд» проти ісламу, який використали, щоб створити всесвітній образ звіра, не був тим «осудом», який насправді турбував «людину гріха» (Єзавель). Запізно світ дізнається, що Єзавель зовсім не переймається ісламом, а що її серце прагне вбити Іллю, як Іродіада вбила Івана Хрестителя.
The “mind which hath wisdom,” is the “mind of the wise,” and the “wise” are those who understand the “increase of knowledge” that is produced when the Lion of the tribe of Judah, unseals the Revelation of Jesus Christ, just before probation closes.
«Розум, що має мудрість», — це «розум мудрих», а «мудрі» — це ті, хто розуміють «помноження знань», яке виникає, коли Лев із племені Юдиного розпечатує Об’явлення Ісуса Христа, незадовго до закриття часу випробування.
And he saith unto me, Seal not the sayings of the prophecy of this book: for the time is at hand. He that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still. Revelation 22:10, 11.
І він каже мені: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близький. Неправедний нехай і далі чинить неправду; і нечистий нехай і далі скверниться; і праведний нехай і далі чинить праведність; і святий нехай і далі освячується. Об’явлення 22:10–11.
The “seven heads are seven mountains, on which the woman sitteth,” represents the truth that the papacy will reign over both church and state. Symbols have more than one meaning, and the symbols are to be defined and understood by the context of the passage where the symbols are represented. The argument arises that the verse identifies that the heads are the mountains, so what would be the justification for identifying a distinction between the heads (statecraft) and the mountains (churchcraft)? The distinction is established in Daniel chapters seven and eight. In chapter seven both pagan Rome and papal Rome are identified as “diverse,” from the beasts that preceded them.
«Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка» виражає істину, що папство правитиме і над церквою, і над державою. Символи можуть мати не одне значення, і їх слід визначати та розуміти за контекстом уривку, де ці символи подані. Постає аргумент, що вірш ототожнює голови з горами, тож яке було б обґрунтування для розмежування між головами (державна влада) та горами (церковна влада)? Це розмежування встановлюється у сьомому й восьмому розділах книги Даниїла. У сьомому розділі і язичницький Рим, і папський Рим позначені як «відмінні» від звірів, що їм передували.
When chapter seven is brought upon chapter eight (line upon line), we find in chapter eight the little horn of Rome, oscillating between man, woman, man, woman. One symbol (the little horn) that represents two powers. In those chapters, a horn is a kingdom, and a kingdom is also a head. In chapter eight, the little horn represents two kingdoms, the fourth and fifth kingdom of Bible prophecy. The little horn symbolically represents two kingdoms, and the two kingdoms it represents are kingdoms that identify the union of statecraft and churchcraft. The seven heads, which are also seven mountains, represent two kingdoms, and the one kingdom is churchcraft and the other is statecraft.
Коли сьомий розділ накладають на восьмий (рядок на рядок), ми знаходимо у восьмому розділі малий ріг Риму, що коливається між чоловіком і жінкою, чоловіком і жінкою. Один символ (малий ріг), який представляє дві влади. У тих розділах ріг — це царство, а царство — це також голова. У восьмому розділі малий ріг представляє два царства, четверте й п’яте царство біблійного пророцтва. Малий ріг символічно представляє два царства, і ці два царства — це царства, що визначають союз церкви й держави. Сім голів, які також є сімома горами, представляють два царства, і одне царство — це церковна влада, а друге — державна влада.
In Daniel chapter two, there is another witness to this prophetic symbolism, for there the last kingdom, which the Millerites understood to be the fourth kingdom of Rome, is represented by iron and clay. The iron and clay are combined, though in reality iron does not combine with clay. Yet when Sister White comments upon the “iron and clay,” she identifies it as a symbol of churchcraft and statecraft, as is represented by chapter eight’s little horn, and the Revelation seventeen heads that are also mountains.
У другому розділі книги Даниїла є ще одне свідчення цього пророчого символізму, бо там останнє царство, яке міллеріти розуміли як четверте царство Риму, зображене залізом і глиною. Залізо й глина поєднані, хоча насправді залізо не змішується з глиною. Однак, коли сестра Вайт коментує «залізо й глину», вона визначає це символом церковництва та державництва, як це представлено малим рогом восьмого розділу і головами сімнадцятого розділу Об’явлення, які також є горами.
“We have come to a time when God’s sacred work is represented by the feet of the image in which the iron was mixed with the miry clay. God has a people, a chosen people, whose discernment must be sanctified, who must not become unholy by laying upon the foundation wood, hay, and stubble. Every soul who is loyal to the commandments of God will see that the distinguishing feature of our faith is the seventh-day Sabbath. If the government would honor the Sabbath as God has commanded, it would stand in the strength of God and in defense of the faith once delivered to the saints. But statesmen will uphold the spurious sabbath, and will mingle their religious faith with the observance of this child of the papacy, placing it above the Sabbath which the Lord has sanctified and blessed, setting it apart for man to keep holy, as a sign between Him and His people to a thousand generations. The mingling of churchcraft and statecraft is represented by the iron and the clay. This union is weakening all the power of the churches. This investing the church with the power of the state will bring evil results. Men have almost passed the point of God’s forbearance. They have invested their strength in politics, and have united with the papacy. But the time will come when God will punish those who have made void His law, and their evil work will recoil upon themselves.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 4, 1168, 1169.
Ми дійшли часу, коли святу Божу справу символізують стопи образу, в яких залізо змішане з тванистою глиною. У Бога є народ, народ вибраний, розсудливість якого має бути освячена, який не повинен осквернятися, накладаючи на підвалину дерево, сіно та солому. Кожна душа, вірна Божим заповідям, побачить, що відмінною ознакою нашої віри є субота сьомого дня. Якби уряд шанував суботу, як Бог заповів, він стояв би в Божій силі та на захисті віри, раз переданої святим. Та державні діячі підтримуватимуть фальшиву суботу і змішають свою релігійну віру з дотриманням цього витвору папства, ставлячи її вище за суботу, яку Господь освятив і благословив, відділивши її для людини, щоб людина зберігала її святою, як знамення між Ним і Його народом на тисячу поколінь. Змішання церковної та державної влади представлене залізом і глиною. Цей союз послаблює всю силу церков. Наділення церкви владою держави принесе лихі наслідки. Люди майже перейшли межу Божого довготерпіння. Вони вклали свої сили в політику й об’єдналися з папством. Але настане час, коли Бог покарає тих, хто зневажив Його закон, і їхнє лихе діло обернеться проти них самих. Біблійний коментар адвентистів сьомого дня, том 4, с. 1168, 1169.
We will continue this study in the next article.
Ми продовжимо це дослідження у наступній статті.
“In the scene representing the work of Christ for us, and the determined accusation of Satan against us, Joshua stands as the high priest, and makes request in behalf of God’s commandment-keeping people. At the same time Satan represents the people of God as great sinners, and presents before God the list of sins he has tempted them to commit through their lifetime, and urges that because of their transgressions, they be given into his hands to destroy. He urges that they should not be protected by ministering angels against the confederacy of evil. He is full of anger because he cannot bind the people of God into bundles with the world, to render to him complete allegiance. Kings and rulers and governors have placed upon themselves the brand of antichrist, and are represented as the dragon who goes to make war with the saints—with those who keep the commandments of God and who have the faith of Jesus. In their enmity against the people of God, they show themselves guilty also of the choice of Barabbas instead of Christ.
У сцені, що зображує діло Христа за нас і затяте обвинувачення сатани проти нас, Йошуа постає як первосвященик і клопочеться за Божий народ, що зберігає заповіді. Водночас сатана виставляє Божий народ великими грішниками й подає перед Богом перелік гріхів, до вчинення яких він спокушав їх протягом усього їхнього життя, і наполягає, щоб за їхні переступи їх було віддано в його руки на знищення. Він вимагає, щоб ангели-служителі не захищали їх від змови зла. Він переповнений гнівом, бо не може зв’язати Божий народ у снопи разом зі світом, щоб вони виявили йому повну відданість. Царі, правителі й намісники наклали на себе тавро антихриста й зображені як дракон, що йде воювати зі святими — з тими, хто зберігає Божі заповіді й має віру Ісуса. У своїй ворожнечі проти Божого народу вони виявляють себе також винними у виборі Варавви замість Христа.
“God has a controversy with the world. When the judgment shall sit, and the books shall be opened, He has an awful account to settle, which would now make the world fear and tremble were men not blinded and bewitched by satanic delusions and deceptions. God will call the world to account for the death of His only-begotten Son, whom to all intents and purposes the world has crucified afresh, and put to open shame in the persecution of His people. The world has rejected Christ in the person of His saints, has refused His messages in the refusal of the messages of prophets, apostles, and messengers. They have rejected those who have been colaborers with Christ, and for this they will have to render an account.” Testimonies to Ministers, 38, 39.
"Бог має спір зі світом. Коли сяде суд і відкриють книги, Йому належить звести страшні рахунки, що вже тепер примусили б світ боятися й тремтіти, якби люди не були осліплені та зачакловані сатанинськими звабленнями й обманами. Бог покличе світ до відповіді за смерть Свого Єдинородного Сина, якого, по суті, світ знову розіп’яв і прилюдно осоромив у переслідуванні Його народу. Світ відкинув Христа в особі Його святих, відкинув Його вістки, відкидаючи вістки пророків, апостолів і посланців. Вони відкинули тих, хто був співпрацівниками Христа, і за це їм доведеться дати звіт." Свідчення для служителів, 38, 39.