In the recent articles we have been referring to a few passages from the Spirit of Prophecy that identify a period of time from September 11, 2001 until Michael stands up and human probation closes. During that period of time, there are a handful of prophetic illustrations which identify the final work of Christ in the Most Holy Place.
В нещодавніх статтях ми посилалися на кілька уривків із Духа пророцтва, які визначають період часу від 11 вересня 2001 року до того моменту, коли повстане Михаїл і закінчиться випробувальний час для людства. Протягом цього періоду є кілька пророчих ілюстрацій, які вказують на заключне служіння Христа у Святому Святих.
The work of Christ in the sanctuary is represented in the vision of the Ulai River of Daniel chapter eight, and Sister White has informed us that the vision of the Ulai River is now in the process of fulfillment. The final work accomplished in the heavenly sanctuary, which is now in the process of fulfillment, is represented in a variety of prophetic terms. It is represented as, among other prophetic representations, the sealing time, the latter rain, the closing work of salvation, and the cleansing of the temple. It is important to bring those terms together, and also to place them in their correct historical setting.
Служіння Христа у святилищі зображене у видінні при річці Улай у восьмому розділі книги Даниїла, і сестра Вайт повідомила нам, що видіння при річці Улай нині перебуває в процесі сповнення. Останнє служіння, що звершується в небесному святилищі, яке нині перебуває в процесі сповнення, представлено різними пророчими термінами. Воно, серед іншого, зображене як час запечатування, пізній дощ, завершальна праця спасіння та очищення храму. Важливо поєднати ці терміни, а також розмістити їх у належному історичному контексті.
“At that time, while the work of salvation is closing, trouble will be coming on the earth, and the nations will be angry, yet held in check so as not to prevent the work of the third angel. At that time the ‘latter rain,’ or refreshing from the presence of the Lord, will come, to give power to the loud voice of the third angel, and prepare the saints to stand in the period when the seven last plagues shall be poured out.” Early Writings, 85.
У той час, коли діло спасіння завершується, на землю прийде скорбота, і народи будуть гніватися, але будуть стримані, щоб не перешкодити ділу третього ангела. Тоді прийде 'пізній дощ', або освіження від присутності Господа, щоб надати силу гучному голосу третього ангела і приготувати святих, щоб устояти в час, коли будуть вилиті сім останніх кар. Ранні твори, 85.
The “work of the third angel” is also “the work of salvation,” which prepares “the saints to stand in the period when the seven last plagues shall be poured out.”
«Діло третього ангела» також є «справою спасіння», яка готує «святих встояти у період, коли будуть вилиті сім останніх кар».
And the nations were angry, and thy wrath is come, and the time of the dead, that they should be judged, and that thou shouldest give reward unto thy servants the prophets, and to the saints, and them that fear thy name, small and great; and shouldest destroy them which destroy the earth. Revelation 11:18.
І народи розгнівалися, і прийшов гнів Твій, і настав час мертвих, щоб вони були суджені, і щоб Ти дав нагороду рабам Твоїм, пророкам, і святим, і тим, що бояться Імені Твого, малим і великим; і щоб Ти погубив тих, хто нищить землю. Об’явлення 11:18.
The nations are angered before probation closes (which is when God’s wrath is poured out), yet when the nations are angered, they are also “held in check.” The “time” when the nations are angered, identifies the beginning of the closing work of salvation, and the closing work of salvation is the sealing of God’s people.
Народи розгнівані ще до того, як завершиться час випробування (що є часом, коли виливається Божий гнів), проте, коли народи розгнівані, їх також «стримують». «Час», коли народи розгнівані, позначає початок завершального діла спасіння, а завершальне діло спасіння — це запечатання Божого народу.
“The true people of God, who have the spirit of the work of the Lord and the salvation of souls at heart, will ever view sin in its real, sinful character. They will always be on the side of faithful and plain dealing with sins which easily beset the people of God. Especially in the closing work for the church, in the sealing time of the one hundred and forty-four thousand who are to stand without fault before the throne of God, will they feel most deeply the wrongs of God’s professed people. This is forcibly set forth by the prophet’s illustration of the last work under the figure of the men each having a slaughter weapon in his hand. One man among them was clothed with linen, with a writer’s inkhorn by his side. ‘And the Lord said unto him, Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof.’” Testimonies, volume 3, 266.
Істинний народ Божий, який має дух Господньої праці та спасіння душ на серці, завжди бачитиме гріх у його справжньому, гріховному характері. Вони завжди стоятимуть на боці вірного й відвертого ставлення до гріхів, які легко обплутують народ Божий. Особливо в завершальній праці для церкви, в час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, що мають стати без вади перед престолом Божим, вони найглибше відчуватимуть неправди тих, що визнають себе Божим народом. Це виразно представлено пророчою ілюстрацією останньої праці під образом людей, у кожного з яких у руці знаряддя вбивання. Один із них був зодягнений у лляне вбрання, а при його боці був каламар писаря. «І Господь сказав до нього: Пройди посеред міста, посеред Єрусалима, і постав знак на чолах людей, що зітхають і волають через усі мерзоти, які чиняться посеред нього». Свідчення, том 3, 266.
The nations are held in check so as to not prevent the sealing of the one hundred and forty-four thousand. In Revelation chapter seven, the angry nations that are held in check are represented as four winds that are held in check during that very same period of time, and that time is specifically identified as a period of time.
Народи стримуються, щоб не перешкодити запечатанню ста сорока чотирьох тисяч. У сьомому розділі Об’явлення розгнівані народи, яких стримують, зображені як чотири вітри, що стримуються протягом того самого періоду часу, і той час конкретно окреслений як період часу.
“Satan is now using every device in this sealing time to keep the minds of God’s people from the present truth and to cause them to waver. I saw a covering that God was drawing over His people to protect them in the time of trouble; and every soul that was decided on the truth and was pure in heart was to be covered with the covering of the Almighty.
Сатана тепер, у цей час запечатування, використовує всі підступи, щоб відвернути думки Божого народу від теперішньої істини і змусити його вагатися. Мені було показано покров, який Бог простягав над Своїм народом, щоб захистити його в час скорботи; і кожна душа, що твердо обрала істину та була чиста серцем, мала бути покрита покровом Всемогутнього.
“Satan knew this, and he was at work in mighty power to keep the minds of as many people as he possibly could wavering and unsettled on the truth. …
Сатана знав це, і діяв з могутньою силою, щоб утримувати розуми якомога більшої кількості людей у ваганнях і непевності щодо істини. ...
“I saw that Satan was at work in these ways to distract, deceive, and draw away God’s people, just now in this sealing time. I saw some who were not standing stiffly for present truth. Their knees were trembling, and their feet sliding, because they were not firmly planted on the truth, and the covering of Almighty God could not be drawn over them while they were thus trembling.
Я бачив, що Сатана цими способами діяв, щоб відволікати, обманювати й відводити Божий народ, саме тепер, у цей час запечатування. Я бачив декого, хто не стояв непохитно за теперішню істину. Їхні коліна тремтіли, а ноги ковзали, бо вони не були міцно утверджені в істині, і покров Всемогутнього Бога не міг бути простягнений над ними, доки вони так тремтіли.
“Satan was trying his every art to hold them where they were, until the sealing was past, until the covering was drawn over God’s people, and they left without a shelter from the burning wrath of God, in the seven last plagues. God has begun to draw this covering over His people, and it will soon be drawn over all who are to have a shelter in the day of slaughter. God will work in power for His people; and Satan will be permitted to work also.” Early Writings, 43, 44.
"Сатана вдавався до всіх своїх хитрощів, щоб утримати їх там, де вони були, доки не мине запечатування, доки над Божим народом не буде простягнуто покров, і вони залишилися без захисту від палючого гніву Бога під час семи останніх кар. Бог почав простягати цей покров над Своїм народом, і незабаром він буде простягнутий над усіма, кому належить мати захист у день заколення. Бог діятиме могутньо заради Свого народу; і Сатані також буде дозволено діяти." Ранні твори, 43, 44.
Sister White wrote these words in 1851, five years before God’s people entered into the Laodicean condition, and delayed the sealing process by rejecting the increased light of the “seven times.” That light would have increased and finished God’s work of covering His people in advance of the seven last plagues. Instead, God’s people rebelled and were consigned to wander in the wilderness of Laodicea, as typified by ancient Israel’s rebellion and wilderness wandering. How many of ancient Israel’s rebels entered into the Promised Land? What passage in the Bible, or the Spirit of Prophecy identifies any Laodiceans that will be saved? The answer is, “None!” for a Laodicean is just as lost as those of ancient Israel who died in the wilderness.
Сестра Вайт написала ці слова 1851 року, за п’ять років до того, як Божий народ увійшов у лаодикійський стан і затримав процес запечатування, відкинувши посилене світло про «сім разів». Те світло зросло б і завершило Божу працю покриття Його народу ще до семи останніх кар. Натомість Божий народ збунтувався і був приречений блукати в пустелі Лаодикії, як це було прообразовано бунтом і пустельним блуканням давнього Ізраїлю. Скільки з бунтівників давнього Ізраїлю ввійшло до Обітованої землі? Яке місце в Біблії або в Дусі пророцтва визначає бодай якихось лаодикійців, що будуть спасенні? Відповідь: «Жоден!», бо лаодикієць так само приречений на загибель, як і ті з давнього Ізраїлю, що померли в пустелі.
The sealing of the one hundred and forty-four thousand is a period of time, and it begins when the four angels restrain the four winds, which is also when the nations are angered, yet held in check. During the sealing time God prepares His people to stand in the time of the seven last plagues, and that preparation is represented as pulling “a covering” over His people, and it is also represented as finishing the work of salvation and finishing the work of the third angel. The preparation which is represented by all these illustrations is based upon the reception of “present truth.”
Запечатування ста сорока чотирьох тисяч — це період часу, і воно починається, коли чотири ангели стримують чотири вітри; це також час, коли народи гніваються, але їх утримують у вузді. Під час запечатування Бог готує Свій народ устояти в час семи останніх кар, і цю підготовку зображено як накидання "покрову" на Його народ; її також зображено як завершення праці спасіння і завершення праці третього ангела. Підготовка, представлена всіма цими образами, ґрунтується на прийнятті "теперішньої істини".
Those who will not stand “stiffly for present truth,” are those who were “wavering,” because their minds were not focused upon “present truth.” She writes that she “saw some who were not standing stiffly for present truth. Their knees were trembling, and their feet sliding, because they were not firmly planted on the truth, and the covering of Almighty God could not be drawn over them while they were thus trembling.”
Ті, хто не стоятимуть «непохитно за нинішню істину», — це ті, хто «вагалися», бо їхні уми не були зосереджені на «нинішній істині». Вона пише, що «бачила деяких, хто не стояв непохитно за нинішню істину. Їхні коліна тремтіли, а ноги ковзали, бо вони не були міцно утверджені в істині, і покров Всемогутнього Бога не міг бути простертий над ними, доки вони так тремтіли».
The “present truth” is what provides the “covering” and the “covering” is also represented as the “seal of God.” The “seal of God” was typified by the blood that covered the doors of the Hebrews, that allowed the destroying angel to pass over the homes where the door was “covered” with the blood. The “covering” is the “sealing,” and the “sealing” is accomplished by the “present truth.”
"теперішня істина" — це те, що забезпечує "покриття", а "покриття" також представлене як "Божа печатка". Прообразом "Божої печатки" була кров, що покривала двері євреїв і дозволила ангелові-винищувачу минати домівки, де двері були "покриті" кров’ю. "Покриття" — це "запечатання", а "запечатання" здійснюється "теперішньою істиною".
Sanctify them through thy truth: thy word is truth. John 17:17.
Освяти їх істиною Твоєю: слово Твоє — істина. Івана 17:17.
Every reform movement had its own specific theme, and the theme of the reformatory movement of the one hundred and forty-four thousand is “Islam of the third Woe”. The “present truth” in the last days is Islam of the third Woe.
Кожен реформаторський рух мав свою специфічну тему, і тема реформаційного руху ста сорока чотирьох тисяч — «Іслам третього горя». «Теперішня істина» в останні дні — це Іслам третього горя.
“The Scriptures are constantly opening to the people of God. There always has been and always will be a truth specially applicable to each generation.” Review and Herald, June 29, 1886.
"Святе Письмо постійно відкривається народу Божому. Завжди була і завжди буде істина, особливо застосовна до кожного покоління." Review and Herald, 29 червня 1886 р.
It is a present truth “message” that seals God’s people in the last days, and the sealing time is represented as beginning when the four winds are held in check. The nations were angered on September 11, 2001, and at that point the sealing of the one hundred and forty-four thousand began, as the latter rain, which is “a message”, began to be unsealed.
Це теперішня істина — «вістка», що запечатує Божий народ в останні дні, а час запечатування представлений як такий, що починається, коли чотири вітри стримуються. Народи розгнівалися 11 вересня 2001 року, і в той момент почалося запечатування ста сорока чотирьох тисяч, оскільки пізній дощ, який є «вісткою», почав відкриватися.
“To John were opened scenes of deep and thrilling interest in the experience of the church. He saw the position, dangers, conflicts, and final deliverance of the people of God. He records the closing messages which are to ripen the harvest of the earth, either as sheaves for the heavenly garner or as fagots for the fires of destruction. Subjects of vast importance were revealed to him, especially for the last church, that those who should turn from error to truth might be instructed concerning the perils and conflicts before them. None need be in darkness in regard to what is coming upon the earth.” The Great Controversy, 341.
«Іванові були відкриті сцени глибокого й хвилюючого значення з досвіду Церкви. Він побачив становище, небезпеки, боротьбу та остаточне визволення Божого народу. Він записує завершальні вістки, що мають довести жниво землі до стиглості — або як снопи для небесної житниці, або як в’язанки для вогню знищення. Йому були відкриті предмети надзвичайної важливості, особливо для останньої Церкви, щоб ті, хто має навернутися від омани до істини, були наставлені щодо небезпек і боротьби, які чекають попереду. Нікому немає потреби перебувати в темряві щодо того, що має прийти на землю». Велика боротьба, 341.
When the nations were angered, they were simultaneously held in check, and the “latter rain” began to fall, and the latter rain is the message of “present truth” that seals God’s people.
Коли народи розгнівалися, їх водночас було стримано, і почав падати «пізній дощ», а пізній дощ — це вістка «теперішньої істини», яка запечатує Божий народ.
“The work in Battle Creek is after the same order. The leaders in the sanitarium have mingled with unbelievers, admitting them to their councils, more or less, but it is like going to work with their eyes shut. They lack the discernment to see what is going to break upon us at any time. There is a spirit of desperation, of war and bloodshed, and that spirit will increase until the very close of time. Just as soon as the people of God are sealed in their foreheads—it is not any seal or mark that can be seen, but a settling into the truth, both intellectually and spiritually, so they cannot be moved—just as soon as God’s people are sealed and prepared for the shaking, it will come. Indeed, it has begun already. The judgments of God are now upon the land, to give us warning, that we may know what is coming.” Manuscript Releases, volume 10, 252.
Праця в Батл-Кріку має такий самий характер. Керівники санаторію змішалися з невіруючими, допускаючи їх до своїх нарад то більшою, то меншою мірою, але це все одно, що братися до справи із заплющеними очима. Їм бракує проникливості, щоб бачити, що будь-якої миті може обрушитися на нас. Діє дух відчаю, війни й кровопролиття, і цей дух посилюватиметься аж до самого кінця часу. Щойно Божий народ буде запечатаний у своїх чолах — це не якась печатка чи знак, які можна побачити, а утвердження в істині, розумово й духовно, так що їх уже не можна буде похитнути, — щойно Божий народ буде запечатаний і приготований до потрясіння, воно прийде. Справді, воно вже почалося. Суди Божі вже на землі, щоб дати нам застереження, аби ми знали, що наближається. Публікації рукописів, том 10, 252.
The “sealing” is “a settling into truth.” In the context of the sealing time she writes, “There is a spirit of desperation, of war and bloodshed, and that spirit will increase until the very close of time.” When the nations are angered, they will be held in check, but the “war and bloodshed,” represented as the four winds “will increase until the very close of time.” Islam of the third Woe progressively escalates its warfare until the very close of time, and the prophetic understanding of Islam as the “theme” in the reformation of the one hundred and forty-four thousand, simultaneously increases during the same period of time. The progressive escalation accomplished by Islam runs parallel to the outpouring of the latter rain during the identical period of time, for the latter rain is a “message”.
«Запечатування» — це «утвердження в істині». У контексті часу запечатування вона пише: «Є дух відчаю, війни й кровопролиття, і цей дух зростатиме аж до самого кінця часу». Коли народи будуть розгнівані, їх стримуватимуть, але «війна і кровопролиття», що представлені як чотири вітри, «зростатимуть аж до самого кінця часу». Іслам третього горя поступово посилює свої воєнні дії аж до самого кінця часу, а пророче розуміння ісламу як «теми» в реформі ста сорока чотирьох тисяч одночасно зростає протягом того самого періоду часу. Поступова ескалація, яку здійснює іслам, іде паралельно з виливанням пізнього дощу в той самий період часу, бо пізній дощ — це «звістка».
“The anointed ones standing by the Lord of the whole earth, have the position once given to Satan as covering cherub. By the holy beings surrounding his throne, the Lord keeps up a constant communication with the inhabitants of the earth. The golden oil represents the grace with which God keeps the lamps of believers supplied, that they shall not flicker and go out. Were it not that this holy oil is poured from heaven in the messages of God’s Spirit, the agencies of evil would have entire control over men.
Помазаники, що стоять при Господі всієї землі, мають становище, колись дане сатані як херувимові-охоронцеві. Через святих істот, що оточують Його престол, Господь підтримує постійний зв’язок із мешканцями землі. Золота олія символізує благодать, якою Бог забезпечує світильники віруючих, щоб вони не мерехтіли й не згасали. Якби не те, що ця свята олія зливається з небес через послання Божого Духа, сили зла мали б повний контроль над людьми.
“God is dishonored when we do not receive the communications which he sends us. Thus we refuse the golden oil which he would pour into our souls to be communicated to those in darkness. When the call shall come, ‘Behold, the bridegroom cometh; go ye out to meet him,’ those who have not received the holy oil, who have not cherished the grace of Christ in their hearts, will find, like the foolish virgins, that they are not ready to meet their Lord. They have not, in themselves, the power to obtain the oil, and their lives are wrecked. But if God’s Holy Spirit is asked for, if we plead, as did Moses, ‘Show me thy glory,’ the love of God will be shed abroad in our hearts. Through the golden pipes, the golden oil will be communicated to us. ‘Not by might, nor by power, but by my Spirit, saith the Lord of Hosts.’ By receiving the bright beams of the Sun of Righteousness, God’s children shine as lights in the world.” Review and Herald, July 20, 1897.
Ми зневажаємо Бога, коли не приймаємо послань, які Він надсилає нам. Таким чином ми відкидаємо золотий єлей, який Він хотів би вилити в наші душі, щоб передати його тим, хто в темряві. Коли пролунає заклик: «Ось, Жених іде; виходьте назустріч Йому», ті, хто не прийняли святого єлею, хто не плекали благодать Христа у своїх серцях, виявлять, подібно до нерозумних дів, що вони не готові зустріти свого Господа. У них самих немає сили здобути цей єлей, і їхнє життя зруйноване. Але якщо ми проситимемо Святого Духа Божого, якщо благатимемо, як Мойсей: «Покажи мені славу Твою», то любов Божа розіллється в наших серцях. Через золоті трубки золотий єлей буде переданий нам. «Не силою і не міццю, але Духом Моїм, говорить Господь Саваот». Приймаючи яскраві промені Сонця Праведності, Божі діти сяють як світила в світі. Review and Herald, 20 липня 1897 р.
The latter rain begins to “sprinkle” and ultimately escalates to a full outpouring. The “sprinkling” of the latter rain is identified as the rain being “measured”, and the full outpouring is when it is poured out “without measure”. Sister White clearly identifies a time when the latter rain is falling, and some receive it, and some don’t. At that time the rain is being “measured”, or it is “sprinkling”.
Пізній дощ починає «покрапувати» і зрештою переростає в повне вилиття. Це «покрапування» пізнього дощу визначається як дощ, що виливається «мірою», а повне вилиття — коли він виливається «без міри». Сестра Вайт чітко визначає час, коли пізній дощ падає, і дехто його приймає, а дехто — ні. У той час дощ виливається «мірою», тобто він «покрапує».
Some people will recognize that something is happening, but it will only frighten them.
Деякі люди усвідомлять, що щось відбувається, але це лише їх налякає.
“There is to be in the churches a wonderful manifestation of the power of God, but it will not move upon those who have not humbled themselves before the Lord, and opened the door of their heart by confession and repentance. In the manifestation of that power which lightens the earth with the glory of God, they will see only something which in their blindness they think dangerous, something which will arouse their fears, and they will brace themselves to resist it. Because the Lord does not work according to their expectations and ideal, they will oppose the work. “Why,” they say, “should we not know the Spirit of God, when we have been in the work so many years?” Because they did not respond to the warnings, the entreaties, of the messages of God, but persistently said, “I am rich, and increased with goods, and have need of nothing.”” Maranatha, 219
«У церквах має бути дивовижне виявлення сили Божої, але воно не торкнеться тих, хто не впокорився перед Господом і не відчинив двері свого серця визнанням і покаянням. У прояві тієї сили, що осяює землю славою Божою, вони побачать лише щось, що у своїй сліпоті вважають небезпечним, щось, що збудить їхні страхи, і вони стануть протистояти цьому. Оскільки Господь не діє відповідно до їхніх очікувань та ідеалу, вони будуть противитися цьому ділу. „Чому, — кажуть вони, — нам не знати Духа Божого, коли ми стільки років у цій праці?” Бо вони не відгукнулися на застереження і благання в Божих посланнях, а вперто говорили: „Я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби.“» Maranatha, 219
“Many have in a great measure failed to receive the former rain. They have not obtained all the benefits that God has thus provided for them. They expect that the lack will be supplied by the latter rain. When the richest abundance of grace shall be bestowed, they intend to open their hearts to receive it. They are making a terrible mistake. The work that God has begun in the human heart in giving His light and knowledge must be continually going forward. Every individual must realize his own necessity. The heart must be emptied of every defilement and cleansed for the indwelling of the Spirit. It was by the confession and forsaking of sin, by earnest prayer and consecration of themselves to God, that the early disciples prepared for the outpouring of the Holy Spirit on the Day of Pentecost. The same work, only in greater degree, must be done now. Then the human agent had only to ask for the blessing, and wait for the Lord to perfect the work concerning him. It is God who began the work, and He will finish His work, making man complete in Jesus Christ. But there must be no neglect of the grace represented by the former rain. Only those who are living up to the light they have will receive greater light. Unless we are daily advancing in the exemplification of the active Christian virtues, we shall not recognize the manifestations of the Holy Spirit in the latter rain. It may be falling on hearts all around us, but we shall not discern or receive it.” Testimonies to Ministers, 506, 507.
Багато хто значною мірою не спромігся прийняти ранній дощ. Вони не здобули всіх благ, які Бог таким чином приготував для них. Вони очікують, що цю нестачу компенсує пізній дощ. Коли буде дароване найщедріше багатство благодаті, вони мають намір відкрити свої серця, щоб її прийняти. Вони роблять жахливу помилку. Праця, яку Бог розпочав у людському серці, даючи Своє світло й пізнання, має безупинно просуватися вперед. Кожен має усвідомити власну потребу. Серце має бути звільнене від усякої скверни й очищене для перебування в ньому Духа. Саме через визнання й залишення гріха, ревну молитву та посвячення себе Богові перші учні приготувалися до виливу Святого Духа в день П’ятидесятниці. Те саме, лише у ще більшій мірі, має бути зроблене тепер. Тоді людині залишалося лише просити благословення і чекати, доки Господь довершить працю щодо неї. Це Бог розпочав цю працю, і Він завершить Свою працю, зробивши людину досконалою в Ісусі Христі. Але не можна занедбувати благодать, представлену раннім дощем. Лише ті, хто живе відповідно до отриманого світла, одержать більше світла. Якщо ми щодня не будемо зростати у втіленні дієвих християнських чеснот, ми не розпізнаємо проявів Святого Духа в пізньому дощі. Він може проливатися на серця навколо нас, але ми не розпізнаємо його і не приймемо. Свідчення для служителів, 506, 507.
In the passage she identifies that there is a time when “the richest abundance of grace shall be bestowed,” thus identifying a time when the latter rain is poured out without measure. In connection with that fact, she identifies that only those who are living up to the light they have will receive greater light. In that principle, it is clear that the light (which is the present truth) progressively increases. In the last sentence she identifies a time when the latter rain is falling, and some are recognizing and receiving it, and others are not. If you don’t recognize the message, which is the latter rain, you will not receive it.
В уривку вона зазначає, що настане час, коли «буде даровано найщедріше багатство благодаті», тим самим окреслюючи час, коли пізній дощ виливається без міри. У зв’язку з цим вона вказує, що лише ті, хто живуть відповідно до світла, яке мають, отримають більше світла. З цього принципу очевидно, що світло (тобто теперішня істина) поступово зростає. В останньому реченні вона визначає час, коли пізній дощ уже падає, і дехто його розпізнає та приймає, а інші — ні. Якщо ви не розпізнаєте цю вістку, яка є пізнім дощем, ви не отримаєте його.
“We must not wait for the latter rain. It is coming upon all who will recognize and appropriate the dew and showers of grace that fall upon us. When we gather up the fragments of light, when we appreciate the sure mercies of God, who loves to have us trust Him, then every promise will be fulfilled. [Isaiah 61:11 quoted.] The whole earth is to be filled with the glory of God.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 984.
«Ми не повинні чекати пізнього дощу. Він зійде на всіх, хто розпізнає і засвоїть росу і зливи благодаті, що падають на нас. Коли ми збираємо крихти світла, коли ми цінуємо вірні милості Бога, який любить, коли ми покладаємося на Нього, тоді сповниться кожна обітниця. [Цитується Ісая 61:11.] Уся земля має наповнитися славою Божою». Біблійний коментар Адвентистів сьомого дня, том 7, 984.
At the time when the angry nations are held in check, the latter rain begins to be “measured.” When “the richest abundance of grace shall be bestowed,” is identifying when the latter rain is poured out without measure.
У той час, коли розгнівані народи утримуються в узді, пізній дощ починають «відмірювати». Коли «буде дарована найщедріша ряснота благодаті», це визначає, коли пізній дощ виливається без міри.
At the time when the nations are angered, yet held in check, the latter rain begins to fall, but it is “measured” because the church at that point is mixed with wheat and tares. It is the rain that brings both the wheat and the tares to maturity, and the latter rain is the message of present truth that is either recognized and received, or not. All of these prophetic concepts are clearly identified in the Scriptures. On September 11, 2001, the latter rain began to “sprinkle”, and it escalates progressively until the Midnight Cry message arrives and the wise and foolish virgins are forever separated.
У той час, коли народи розгнівані, але стримувані, починає випадати пізній дощ, однак він «дозований», бо на той момент церква ще змішана — у ній і пшениця, і кукіль. Це той дощ, що доводить до стиглості і пшеницю, і кукіль, а пізній дощ — це вістка істини теперішнього часу, яку або визнають і приймають, або ні. Усі ці пророчі поняття чітко засвідчені в Писанні. 11 вересня 2001 року пізній дощ почав «накрапати», і він поступово посилюється, доки не надійде вістка Опівнічного крику, і мудрі та нерозумні діви будуть назавжди розділені.
The wise are then lifted up as an ensign to call God’s other flock out of Babylon, and the latter rain is then poured out without measure, and continues to fall until Michael stands up and human probation closes.
Тоді мудрі підносяться як знамено, щоб покликати іншу Божу отару з Вавилону, і тоді пізній дощ виливається без міри й продовжує падати, доки не встане Михаїл і не закінчиться час випробування для людей.
“I saw that the four angels would hold the four winds until Jesus’ work was done in the sanctuary, and then will come the seven last plagues.” Early Writings, 36.
"Я бачила, що чотири ангели стримуватимуть чотири вітри, доки не завершиться служіння Ісуса у святилищі, а тоді прийдуть сім останніх кар." Ранні твори, 36.
The holding of the four winds, represents God’s providential control over the escalating judgments that he allows to take place in the last days. The four angels hold the four winds during the sealing time of the one hundred and forty-four thousand, but in that period of time there is the “spirit of desperation, of war and bloodshed, and that spirit will increase.” When the last of God’s children have been sealed, Michael will stand up and the four winds will be fully released, and the Seven Last Plagues will arrive.
Стримування чотирьох вітрів означає Боже провидіння — Його контроль над наростаючими судами, які Він допускає в останні дні. Чотири ангели стримують чотири вітри під час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, але в той період діє "дух відчаю, війни й кровопролиття, і цей дух посилиться". Коли буде запечатано останнього з Божих дітей, Михаїл устане, і чотири вітри будуть повністю розв’язані, і настануть Сім Останніх Кар.
In the “hour of the great earthquake” of Revelation chapter eleven, the “troublous times,” of Daniel chapter nine, when the street and wall are finished, is the time when “the nations will be angry.” In that time period, the latter rain will be poured out in “measure.” Isaiah identifies the time when the latter rain is measured, and he marks that time as the “day of the east wind.” The “day of the east wind,” was September 11, 2001.
«Година великого землетрусу» з одинадцятого розділу книги Об’явлення, «часи скрути» з дев’ятого розділу книги Даниїла, коли вулиця й мур будуть завершені, — це час, коли «народи будуть гніватися». У той період пізній дощ буде вилито «в міру». Ісая визначає час, коли пізній дощ дається «в міру», і позначає той час як «день східного вітру». «День східного вітру» був 11 вересня 2001 року.
We will continue to consider the “measuring” of the latter rain in the next article, but it should be remembered that the jewel of Miller’s dream that is represented upon the sacred tables of Habakkuk as the three Woes of Islam, is to shine ten times brighter in the last days, than when it was first gathered together by Miller.
Ми продовжимо розглядати «вимірювання» пізнього дощу в наступній статті, але слід пам’ятати, що коштовність із сну Міллера, яка представлена на священних таблицях Аввакума як три лиха Ісламу, має засяяти в останні дні вдесятеро яскравіше, ніж тоді, коли її вперше зібрав Міллер.
“On one occasion, when in New York City, I was in the night season called upon to behold buildings rising story after story toward heaven. These buildings were warranted to be fireproof, and they were erected to glorify their owners and builders. Higher and still higher these buildings rose, and in them the most costly material was used. Those to whom these buildings belonged were not asking themselves: ‘How can we best glorify God?’ The Lord was not in their thoughts.
Одного разу, перебуваючи в Нью-Йорку, мені у нічний час було показано будівлі, що піднімалися поверх за поверхом до небес. Ці будівлі вважалися вогнетривкими, і їх зводили, щоб прославити їхніх власників і будівничих. Все вище й вище здіймалися ці споруди, і в них використовували найдорожчі матеріали. Ті, кому належали ці будівлі, не запитували себе: «Як ми можемо якнайкраще прославити Бога?» Господь не був у їхніх думках.
“I thought: ‘Oh, that those who are thus investing their means could see their course as God sees it! They are piling up magnificent buildings, but how foolish in the sight of the Ruler of the universe is their planning and devising. They are not studying with all the powers of heart and mind how they may glorify God. They have lost sight of this, the first duty of man.’
«Я подумав: „О, якби ті, хто таким чином вкладають свої кошти, могли бачити свій шлях так, як його бачить Бог! Вони зводять величні будівлі, але якими ж безглуздими в очах Владики всесвіту є їхні плани й задуми. Вони не шукають усіма силами серця й розуму, як можуть прославити Бога. Вони втратили з поля зору це — перший обов’язок людини.“»
“As these lofty buildings went up, the owners rejoiced with ambitious pride that they had money to use in gratifying self and provoking the envy of their neighbors. Much of the money that they thus invested had been obtained through exaction, through grinding down the poor. They forgot that in heaven an account of every business transaction is kept; every unjust deal, every fraudulent act, is there recorded. The time is coming when in their fraud and insolence men will reach a point that the Lord will not permit them to pass, and they will learn that there is a limit to the forbearance of Jehovah.
Коли ці величні будівлі зводилися, власники раділи з честолюбною гордістю, що мають гроші, аби тішити себе й викликати заздрість у своїх сусідів. Значну частину грошей, які вони так вкладали, було здобуто через здирництво, шляхом пригноблення бідних. Вони забули, що на небі ведеться облік кожної ділової операції; кожна несправедлива угода, кожен шахрайський учинок там записується. Наближається час, коли у своєму шахрайстві та зухвалості люди дійдуть до межі, яку Господь не дозволить їм перейти, і вони дізнаються, що терпіння Єгови має межі.
“The scene that next passed before me was an alarm of fire. Men looked at the lofty and supposedly fire-proof buildings and said: ‘They are perfectly safe.’ But these buildings were consumed as if made of pitch. The fire engines could do nothing to stay the destruction. The firemen were unable to operate the engines.
Наступна картина, що постала переді мною, — пожежна тривога. Люди дивилися на високі й нібито вогнестійкі будівлі й казали: «Вони цілком безпечні». Та ці будівлі згоріли, ніби зроблені зі смоли. Пожежні машини нічого не могли вдіяти, щоб стримати руйнування. Пожежники не могли привести їх у дію.
“I am instructed that when the Lord’s time comes, should no change have taken place in the hearts of proud, ambitious human beings, men will find that the hand that had been strong to save will be strong to destroy. No earthly power can stay the hand of God. No material can be used in the erection of buildings that will preserve them from destruction when God’s appointed time comes to send retribution on men for their disregard of His law and for their selfish ambition.” Testimonies, volume 9, 12, 13.
"Мені дано вказівку, що коли настане Господній час, якщо в серцях гордих, честолюбних людей не відбудеться жодної зміни, люди побачать, що рука, яка була сильною, щоб рятувати, буде сильною, щоб знищувати. Жодна земна сила не може зупинити Божу руку. Не існує такого матеріалу для зведення будівель, який зберіг би їх від руйнування, коли настане призначений Богом час послати відплату людям за їхню зневагу до Його закону та за їхнє егоїстичне честолюбство." Свідчення, том 9, 12, 13.