The books of Daniel and Revelation are the same book, in the same sense that the Bible is one book, consisting of the Old Testament and the New Testament.
Книги Даниїла й Одкровення — це одна й та сама книга, у тому самому розумінні, в якому Біблія є однією книгою, що складається зі Старого та Нового Завітів.
“The history of the life, death, and resurrection of Jesus, as that of the Son of God, cannot be fully demonstrated without the evidence contained in the Old Testament. Christ is revealed in the Old Testament as clearly as in the New. The one testifies of a Saviour to come, while the other testifies of a Saviour that has come in the manner predicted by the prophets. In order to appreciate the plan of redemption, the Scripture of the Old Testament must be thoroughly understood. It is the glorified light from the prophetic past that brings out the life of Christ and the teachings of the New Testament with clearness and beauty. The miracles of Jesus are a proof of his divinity; but the strongest proofs that he is the world’s Redeemer are found in the prophecies of the Old Testament compared with the history of the New. Jesus said to the Jews ‘Search the Scriptures; for in them ye think ye have eternal life, and they are they which testify of me.’ At that time there was no other scripture in existence save that of the Old Testament; so the injunction of the Saviour is plain.” Spirit of Prophecy, volume 3, 211.
Історія життя, смерті та воскресіння Ісуса як Сина Божого не може бути повністю доведена без свідчень, що містяться у Старому Заповіті. Христа об’явлено у Старому Заповіті так само ясно, як і в Новому. Один свідчить про Спасителя, що має прийти, тоді як інший свідчить про Спасителя, Який прийшов у спосіб, передречений пророками. Щоб належно оцінити план викуплення, Писання Старого Заповіту потрібно ґрунтовно розуміти. Саме прославлене світло пророчого минулого висвітлює життя Христа та вчення Нового Заповіту з ясністю і красою. Чудеса Ісуса є доказом Його божественності; але найпереконливіші докази того, що Він є Викупителем світу, містяться в пророцтвах Старого Заповіту у порівнянні з історією Нового. Ісус сказав юдеям: "Досліджуйте Писання, бо ви думаєте через них мати життя вічне; і вони свідчать про Мене." Тоді не існувало жодного іншого Писання, окрім Старого Заповіту; тож настанова Спасителя є очевидною. Дух пророцтва, том 3, 211.
The strongest evidence of who and what Christ is, is when the prophecies of the Old Testament are compared with the fulfillment of those prophecies in the history of the New Testament. So too, with the relationship of the books of Daniel and Revelation.
Найпереконливішим доказом того, ким є Христос і що Він собою являє, є порівняння пророцтв Старого Завіту з їхнім сповненням в історії Нового Завіту. Так само і щодо взаємозв'язку книг Даниїла та Об'явлення.
“In the Revelation all the books of the Bible meet and end. Here is the complement of the book of Daniel. One is a prophecy; the other a revelation.” Acts of the Apostles, 585.
В Одкровенні всі книги Біблії сходяться і завершуються. Тут міститься доповнення до книги Даниїла. Одна — пророцтво; інша — одкровення. Дії апостолів, 585.
The word “complement” means to bring to perfection. The fulfillment of the prophecies of the Old Testament were “the strongest” “proof” of Christ’s “divinity.” The strongest evidence of the divinity of the prophecies in the book of Daniel, are the fulfillment of those prophecies as represented in the book of Revelation. The prophecies in Daniel are continued in the book of Revelation, and they are brought to perfection in the last days, when the Revelation of Jesus Christ is unsealed.
Слово «complement» означає довести до досконалості. Виконання пророцтв Старого Завіту було «найсильнішим» «доказом» «божественності» Христа. Найсильнішим доказом божественності пророцтв у книзі Даниїла є їх виконання, як це представлено в книзі Об’явлення. Пророцтва в книзі Даниїла продовжуються в книзі Об’явлення, і вони доводяться до досконалості в останні дні, коли з Об’явлення Ісуса Христа знімаються печаті.
“Revelation is a sealed book, but it is also an opened book. It records marvelous events that are to take place in the last days of this earth’s history. The teachings of this book are definite, not mystical and unintelligible. In it the same line of prophecy is taken up as in Daniel. Some prophecies God has repeated, thus showing that importance must be given to them. The Lord does not repeat things that are of no great consequence.” Manuscript Releases, volume 9, 8.
"Об'явлення — це запечатана книга, але водночас і відкрита книга. У ньому записані дивовижні події, які мають відбутися в останні дні історії цієї землі. Настанови цієї книги однозначні, а не містичні й незрозумілі. У ній підхоплюється та сама лінія пророцтва, що й у Даниїла. Деякі пророцтва Бог повторив, тим самим показуючи, що їм слід надавати належної ваги. Господь не повторює те, що не має великого значення." Рукописні публікації, том 9, 8.
In the third year of the reign of Jehoiakim king of Judah came Nebuchadnezzar king of Babylon unto Jerusalem, and besieged it. Daniel 1:1.
У третьому році царювання Єгоякима, царя Юди, прийшов Навуходоносор, цар Вавилону, до Єрусалиму й обложив його. Даниїла 1:1.
The first verse of the book of Daniel has a wealth of prophetic information when rightly considered. We will begin our consideration with Jehoiakim.
Перший вірш книги Даниїла містить багатство пророчої інформації за правильного розуміння. Ми розпочнемо наш розгляд із Єгоякима.
Jehoiakim was the first of the last three kings of Judah. As such, he represents the first angel’s message. His son Jehoiachin, who was also known as Jeconiah or Coniah, represented the second angel’s message. Jehoiachin was followed by Zedekiah, the last of the three final kings of Judah. Zedekiah represents the third angel’s message. There are several prophetic witnesses that uphold that Jehoiakim is a symbol of the first angel’s message. It is important to understand these proofs, for it identifies that the first verse of chapter one of Daniel is identifying the first angel’s message, and that fact is an anchor that allows the first chapter to be understood as the first angel’s message of Revelation fourteen. We will begin in second Chronicles.
Єгояким був першим із трьох останніх царів Юди. Тож він представляє вістку першого ангела. Його син Єгояхін, також відомий як Єхонія або Конія, представляв вістку другого ангела. Після Єгояхіна настав Седекія, останній із трьох останніх царів Юди. Седекія представляє вістку третього ангела. Є кілька пророчих свідчень, що підтверджують, що Єгояким є символом вістки першого ангела. Важливо розуміти ці докази, бо це вказує, що перший вірш першого розділу книги Даниїла окреслює вістку першого ангела, і цей факт є якорем, який дозволяє розуміти перший розділ як вістку першого ангела з чотирнадцятого розділу Об’явлення. Почнемо з Другої книги Хронік.
And them that had escaped from the sword carried he away to Babylon; where they were servants to him and his sons until the reign of the kingdom of Persia: To fulfil the word of the Lord by the mouth of Jeremiah, until the land had enjoyed her sabbaths: for as long as she lay desolate she kept sabbath, to fulfil threescore and ten years. 2 Chronicles 36:20, 21.
А тих, що врятувалися від меча, він відвів у Вавилон; де вони були рабами йому та його синам аж до царювання персів: щоб сповнилося слово Господнє, сказане устами Єремії, аж поки земля відсвяткує свої суботи; бо всі дні свого спустошення вона відпочивала, доки не виповнилося сімдесят років. 2 Хроніки 36:20–21.
The captivity in Babylon for seventy years was so the land could enjoy the sabbaths that had not been fulfilled in agreement with Leviticus twenty-five. Seventy years of sabbaths amounts to four hundred and ninety years, that ancient Israel had disregarded the direction of Leviticus twenty-five. Four hundred and ninety years of rebellion preceded seventy years of captivity. At the ending of the four hundred and ninety years, three kings would be placed into subjection by Nebuchadnezzar.
Вавилонський полон на сімдесят років був для того, щоб земля відсвяткувала ті суботи, які не були додержані згідно з Левітом 25. Сімдесят років субот — це чотириста дев’яносто років, протягом яких стародавній Ізраїль знехтував настановою Левіта 25. Чотириста дев’яносто років непослуху передували сімдесяти рокам полону. Наприкінці цих чотирьохсот дев’яноста років три царі будуть підкорені Навуходоносором.
At the end of the seventy years of captivity, the Lord raised up Cyrus, who was the first of the three kings that would decree that Israel could return and rebuild Jerusalem. Artaxerxes was the third of those three kings and he made the third decree in 457 BC. The third decree began the twenty-three hundred years of Daniel chapter eight, and verse fourteen. In 1798, the first end of the indignation ended, the book of Daniel was unsealed and the first of the three angels arrived. The third angel arrived on October 22, 1844.
Наприкінці сімдесятирічного полону Господь підняв Кіра, який був першим із трьох царів, що видали указ, який дозволяв Ізраїлю повернутися й відбудувати Єрусалим. Артаксеркс був третім із тих трьох царів, і він видав третій указ у 457 році до н. е. Третій указ започаткував період у дві тисячі триста років із восьмого розділу книги Даниїла, вірша чотирнадцятого. У 1798 році настав перший кінець гніву, з книги Даниїла було знято печать, і з’явився перший із трьох ангелів. Третій ангел з’явився 22 жовтня 1844 року.
The three last kings of Judah were all confronted by Nebuchadnezzar, and at Jehoiakim’s captivity, the seventy years began. It continued until Babylon was destroyed, and the general (Cyrus) that had destroyed Babylon, and who shortly thereafter became the king, passed the first of three decrees. The third decree began the prophecy of the evenings and mornings that ended with the arrival of the third of three angels. Christ always identifies the end with the beginning.
Усі троє останніх царів Юди зіткнулися з Навуходоносором, і під час полону Єгоякима розпочався відлік сімдесяти років. Він тривав аж до зруйнування Вавилона, і полководець (Кир), який зруйнував Вавилон і невдовзі після цього став царем, видав перший із трьох указів. Третій указ поклав початок пророцтву про вечори й ранки, що завершилося приходом третього з трьох ангелів. Христос завжди ототожнює кінець із початком.
The beginning of the seventy years took place with Nebuchadnezzar’s first attack against Jerusalem. The ending of the seventy years was marked by the destruction of Babylon. The final and complete destruction of Jerusalem was brought upon the third of three kings who had all been attacked by Nebuchadnezzar. The destruction of Jerusalem was progressive. The last three kings represent one prophetic symbol, in the sense that they all had been attacked by Nebuchadnezzar. They typified the three decrees that were all one symbol, as were the three angels at the end of the twenty-three hundred days.
Початком сімдесяти років став перший напад Навуходоносора на Єрусалим. Завершення сімдесяти років було позначене знищенням Вавилона. Остаточне й повне знищення Єрусалима припало на правління третього з трьох царів, на яких нападав Навуходоносор. Руйнування Єрусалима було поступовим. Останні три царі становлять один пророчий символ, у тому сенсі, що всі вони зазнали нападу Навуходоносора. Вони уособлювали три укази, які разом становили один символ, так само як три ангели наприкінці двох тисяч трьохсот днів.
“In the seventh chapter of Ezra the decree is found. Verses 12-26. In its completest form it was issued by Artaxerxes, king of Persia, 457 BC. But in Ezra 6:14 the house of the Lord at Jerusalem is said to have been built ‘according to the commandment [‘decree,’ margin] of Cyrus, and Darius, and Artaxerxes king of Persia.’ These three kings, in originating, reaffirming, and completing the decree, brought it to the perfection required by the prophecy to mark the beginning of the 2300 years. Taking 457 BC, the time when the decree was completed, as the date of the commandment, every specification of the prophecy concerning the seventy weeks was seen to have been fulfilled.” The Great Controversy, 326.
«У сьомому розділі книги Ездри міститься указ. Вірші 12–26. У своїй найповнішій формі він був виданий Артаксерксом, царем Персії, у 457 році до Р. Х. Але в Езд. 6:14 сказано, що дім Господній у Єрусалимі був збудований “за наказом [“указом”, на полях] Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя Перського”. Ці три царі, започаткувавши, підтвердивши й завершивши указ, довели його до тієї досконалості, якої вимагало пророцтво, щоб позначити початок 2300 років. Беручи 457 рік до Р. Х., час, коли указ був завершений, за дату повеління, було видно, що кожна подробиця пророцтва щодо сімдесяти тижнів сповнилася». Велика боротьба, 326.
Sister White identifies that the three decrees were necessary for the perfection of the prophecy. She defines their relation to each other, and in so doing, identifies the grammatical characteristics of the Hebrew word “truth.” She says the first decree originated, the second decree reaffirmed, and the third decree completed “every specification of the prophecy concerning the seventy weeks.” The Hebrew word “truth” is created by the combination of the first, thirteenth and last letters of the Hebrew alphabet. The first decree originated, the second reaffirmed and the last decree completed the prophecy. The three decrees contain the signature of Alpha and Omega, and they were fulfilled at the end of the seventy-year prophecy of the captivity in Babylon, even though the third decree arrived well after the seventy years ended. The three decrees were progressive, and though they were three decrees, they were still one prophetic symbol.
Сестра Вайт стверджує, що три укази були необхідні для довершення пророцтва. Вона визначає їхній взаємозв’язок і тим самим окреслює граматичні особливості єврейського слова «істина». Вона каже, що перший указ започаткував, другий указ підтвердив, а третій указ виконав «кожну вимогу пророцтва щодо сімдесяти тижнів». Єврейське слово «істина» утворене поєднанням першої, тринадцятої та останньої літер єврейського алфавіту. Перший указ започаткував, другий підтвердив, а останній указ завершив пророцтво. Три укази містять підпис Альфи й Омеги, і вони сповнилися наприкінці сімдесятирічного пророцтва про полон у Вавилоні, хоча третій указ надійшов значно після завершення цих сімдесяти років. Три укази були поступальними, і хоча їх було три, вони все ж становили один пророчий символ.
The first angel arrived in 1798, the second angel arrived in the spring of 1844, and the third angel arrived on October 22, 1844. Those three angels are one prophetic symbol, representing the everlasting gospel of Revelation chapter fourteen.
Перший ангел з’явився у 1798 році, другий ангел з’явився навесні 1844 року, а третій ангел з’явився 22 жовтня 1844 року. Ці три ангели становлять один пророчий символ, що представляє вічне Євангеліє з чотирнадцятого розділу Об’явлення.
“The first and second messages were given in 1843 and 1844, and we are now under the proclamation of the third; but all three of the messages are still to be proclaimed. It is just as essential now as ever before that they shall be repeated to those who are seeking for the truth. By pen and voice we are to sound the proclamation, showing their order, and the application of the prophecies that bring us to the third angel’s message. There cannot be a third without the first and second. These messages we are to give to the world in publications, in discourses, showing in the line of prophetic history the things that have been and the things that will be.” Selected Messages, book 2, 104, 105.
«Перша і друга вістка були дані у 1843 і 1844 роках, і тепер ми перебуваємо під проголошенням третьої; але всі три вісті все ще мають бути проголошені. Так само необхідно тепер, як і будь-коли раніше, щоб їх повторювали тим, хто шукає істину. Пером і голосом ми маємо проголошувати ці вісті, показуючи їхній порядок і застосування пророцтв, що приводять нас до вістки третього ангела. Не може бути третьої без першої й другої. Ці вісті ми маємо донести світові в публікаціях, у проповідях, показуючи в ряду пророчої історії те, що було, і те, що буде.» Вибрані вісті, книга 2, 104, 105.
The last three kings of Judah were one symbol, for they were all brought into various degrees of subjection by the king of Babylon. The last three kings of Judah, the three decrees and the three angels, though distinctly three are also represented as one prophetic symbol.
Останні три царі Юдеї були одним символом, бо їх усіх у різній мірі підкорив цар Вавилону. Останні три царі Юдеї, три укази і три ангели, хоча це три окремі речі, також представлені як один пророчий символ.
The last three kings are part of the prophetic setting of the beginning of the prophecy of seventy years of captivity, and as such they become part of the beginning that illustrates the end of the seventy years of captivity. The captivity began with the progressive subjection of three kings, ending with the destruction of the kingdom and its capital city. The end of the prophecy marks the destruction of the nation and capital of Babylon, which marks the arrival of the three progressive decrees. The beginning of the twenty-three-hundred-year prophecy is marked by three progressive decrees, and it illustrates the ending of the twenty-three hundred year prophecy, which consists of three progressive messages.
Останні три царі є частиною пророчого контексту початку пророцтва про сімдесят років полону, і, як такі, вони стають частиною початку, який ілюструє кінець сімдесяти років полону. Полон розпочався з поступового підкорення трьох царів і завершився знищенням царства та його столиці. Кінець пророцтва позначає знищення народу й столиці Вавилона, що ознаменовує проголошення трьох поступових указів. Початок пророцтва на дві тисячі триста років позначений трьома поступовими указами, і він ілюструє завершення пророцтва на дві тисячі триста років, яке складається з трьох поступових вісток.
The three angels, and their respective three messages, had been typified by three kings and their three progressive decrees. The three kings that proclaimed their respective three decrees had been typified by three progressive kings, who had each presented their messages of rebellion against Nebuchadnezzar. Three messages of rebellion, typified three decrees, that in turn typified three messages. One begins the prophecy of seventy years, that in turn ends with the beginning of the twenty-three-hundred-year prophecy, that ends at the arrival of the third angel in 1844. The seventy years that the land was to enjoy its Sabbath cannot be separated from October 22, 1844.
Три ангели і їхні відповідні три вістки були прообразно представлені трьома царями та їхніми трьома послідовними указами. Три царі, які проголошували свої відповідні три укази, були прообразно представлені трьома послідовними царями, кожен із яких виголошував свої вістки непокори проти Навуходоносора. Три вістки непокори прообразували три укази, які, своєю чергою, прообразували три вістки. Одна з них започатковує пророцтво про сімдесят років, яке, своєю чергою, завершується початком пророцтва про дві тисячі триста років, що закінчується приходом третього ангела в 1844 році. Сімдесят років, протягом яких земля мала відпочивати у своїй суботі, не можна відокремити від 22 жовтня 1844 року.
Jehoiakim represents Cyrus’ first decree and also the first angel’s message of Revelation chapter fourteen. Beyond this, the three witnesses of the last three Judean kings, the three decrees and the three angel’s messages, provide precise information of the symbol of Jehoiakim, for the prophetic history of the three angels has been very carefully marked by inspiration. All three messages have a historical arrival and thereafter a historical empowerment.
Єгояким представляє перший указ Кіра, а також вістку першого ангела з чотирнадцятого розділу книги Об’явлення. Крім цього, три свідки — останні три юдейські царі, три укази та вістки трьох ангелів — надають точну інформацію щодо символу Єгоякима, бо пророча історія трьох ангелів була дуже ретельно позначена натхненням. Усі три вістки мають історичну появу, а згодом і історичне посилення.
The first angel arrived in 1798, and was empowered on August 11, 1840, with the confirmation of the day for a year principle.
Перший ангел з’явився у 1798 році, а 11 серпня 1840 року був наділений силою з підтвердженням принципу день за рік.
“In the year 1840 another remarkable fulfillment of prophecy excited widespread interest. two years before, Josiah Litch, one of the leading ministers preaching the second advent, published an exposition of Revelation 9, predicting the fall of the Ottoman Empire. According to his calculations, this power was to be overthrown . . . on the 11th of August, 1840, when the Ottoman power in Constantinople may be expected to be broken. And this, I believe, will be found to be the case.’
"У 1840 році ще одне визначне виконання пророцтва викликало широкий інтерес. За два роки до того Джозая Літч, один із провідних служителів, що проповідували другий прихід, опублікував тлумачення 9-го розділу Одкровення, у якому передбачав падіння Османської імперії. Згідно з його розрахунками, ця держава мала бути повалена ... 11 серпня 1840 року, коли слід було очікувати, що османська влада в Константинополі буде зламана. І це, я вірю, виявиться саме так."
“At the very time specified, Turkey, through her ambassadors, accepted the protection of the allied powers of Europe, and thus placed herself under the control of Christian nations. The event exactly fulfilled the prediction. When it became known, multitudes were convinced of the correctness of the principles of prophetic interpretation adopted by Miller and his associates, and a wonderful impetus was given to the advent movement. Men of learning and position united with Miller, both in preaching and in publishing his views, and from 1840 to 1844 the work rapidly extended.” The Great Controversy, 334, 335.
У точно зазначений час Туреччина через своїх послів прийняла захист союзних держав Європи і таким чином поставила себе під контроль християнських держав. Ця подія точно виконала пророцтво. Коли про це стало відомо, безліч людей переконалися в правильності принципів тлумачення пророцтв, прийнятих Міллером і його сподвижниками, і адвентний рух отримав дивовижний поштовх. Вчені та впливові люди об’єдналися з Міллером як у проповіді, так і в публікуванні його поглядів, і з 1840 по 1844 рік справа швидко поширювалася. Велика боротьба, 334, 335.
The first angel arrived announcing the opening of the judgment in 1798, but the message was premised on the validity of William Miller’s identification that a day in Bible prophecy represents a year. That principle was confirmed “on the 11th of August, 1840,” and the first message was empowered. With the failure of the prediction of Christ’s return in the biblical year of 1843, which extended into the year 1844, the second angel of Revelation chapter fourteen arrived. With the failure of the prediction in the spring of 1844, the Protestant churches rejected Miller’s rule of a day for a year, and became the daughters of Babylon. That message was thereafter empowered in the summer of 1844, when it was joined by the message of the Midnight Cry. With the fulfillment of the message of the Midnight Cry on October 22, 1844, the third angel arrived with his message.
Перший ангел з’явився, оголосивши про відкриття суду в 1798 році, але ця звістка ґрунтувалася на правильності визначення Вільяма Міллера, що один день у біблійному пророцтві означає рік. Цей принцип було підтверджено «11 серпня 1840 року», і перша звістка набула сили. Коли не справдилося передбачення про повернення Христа в біблійному 1843 році, який переходив у 1844 рік, з’явився другий ангел чотирнадцятого розділу Об’явлення. Коли навесні 1844 року це передбачення знову не здійснилося, протестантські церкви відкинули міллерівське правило «день за рік» і стали дочками Вавилону. Після того ця звістка набула сили влітку 1844 року, коли до неї приєдналася звістка Опівнічного крику. З виконанням звістки Опівнічного крику 22 жовтня 1844 року з’явився третій ангел зі своєю звісткою.
Due to the disobedience of Laodicean Adventism in 1863, God’s people were assigned to repeat the history of ancient Israel’s wandering in the wilderness. The empowerment of the third message would wait until September 11, 2001. Each of the three messages arrive in history and are thereafter empowered.
Через непослух лаодикійського адвентизму у 1863 році Божий народ мав повторити історію блукань стародавнього Ізраїлю в пустелі. Наділення силою третьої вістки мало чекати до 11 вересня 2001 року. Кожна з трьох вісток з’являється в історії й згодом наділяється силою.
Jehoiakim and Cyrus represent the empowerment of the first angel, not its arrival. Though Jehoiakim was the first of the last three kings of Judah, and though he represents the first angel’s message, the prophetic characteristics that he, and also Cyrus, demonstrate that they are both symbols of the empowerment of the first angel, and not symbols of the arrival of the first angel. The arrival of the first message in the history of Jehoiakim was Manasseh, the first of the last seven kings of Judah.
Йоаким і Кир представляють посилення першого ангела, а не його прихід. Хоча Йоаким був першим із останніх трьох царів Юдеї, і хоча він представляє звістку першого ангела, пророчі характеристики, притаманні йому, а також Кирові, свідчать, що обидва вони є символами посилення першого ангела, а не символами приходу першого ангела. Прихід першої звістки в історії Йоакима був представлений Манассією, першим із останніх семи царів Юдеї.
Seven kings preceded the complete and final destruction of Jerusalem. Those seven kings represent a progressive history, as was the history they typified from 1798 to 1844. The first angel arrived in 1798, and the third arrived on October 22, 1844. The history of 1798 to 1844, is the history of the first and second angels. The history of the third angel began in 1844. When Sister White identifies the symbolism of the seven thunders of Revelation chapter ten, she says the seven thunders represent the history of the first and second angels, but not the third angel.
Сім царів передували повному й остаточному знищенню Єрусалима. Ті сім царів символізують поступальний перебіг історії, так само, як і історію, яку вони уособлювали з 1798 по 1844 рік. Перший ангел з’явився 1798 року, а третій — 22 жовтня 1844 року. Історія 1798–1844 років — це історія першого й другого ангелів. Історія третього ангела почалася 1844 року. Коли сестра Вайт визначає символіку семи громів десятого розділу книги Об’явлення, вона каже, що сім громів символізують історію першого й другого ангелів, але не третього.
“The special light given to John which was expressed in the seven thunders was a delineation of events which would transpire under the first and second angels’ messages.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
«Особливе світло, дане Іванові, що було виражене сімома громами, було описом подій, які мали відбутися під час проголошення першої та другої ангельської звістки». Біблійний коментар Адвентистів сьомого дня, том 7, 971.
The history of the seven thunders of Revelation chapter ten, emphasize the history of the empowerment of the first angel on August 11, 1840 through to the great disappointment on October 22, 1844, but it none-the-less, includes the entire history of the first and second angels. The general application of the seven thunders is that it represents 1798 through to October 22, 1844. The history of the arrival of the first angel from 1798 to the great disappointment is the history of the first and second angels, and it is prophetically represented as seven thunders. The seven thunders were also typified by the last seven kings of Judah. The last three of those kings were not only identifying sequential kings, but together they are one symbol made up of a first, middle and last.
Історія семи громів десятого розділу Об’явлення наголошує на історії наділення силою першого ангела 11 серпня 1840 року аж до Великого розчарування 22 жовтня 1844 року, проте водночас включає всю історію першого й другого ангелів. Загальне тлумачення семи громів полягає в тому, що вони охоплюють період від 1798 року до 22 жовтня 1844 року. Історія приходу першого ангела від 1798 року до Великого розчарування — це історія першого й другого ангелів, і її пророчо представлено як сім громів. Сім громів також були прообразно представлені останніми сімома царями Юди. Останні троє з тих царів не лише вказують на послідовних царів, але разом вони становлять один символ, що складається з першого, середнього й останнього.
In the history of the three angels, the first message was empowered on August 11, 1840, and both Jehoiakim and Cyrus typified that event.
В історії трьох ангелів перша вістка набула сили 11 серпня 1840 року, і як Єгояким, так і Кір були прообразами тієї події.
We will continue to identify these most important truths in the next article.
Ми продовжимо визначати ці найважливіші істини у наступній статті.
“Strict integrity should be cherished by every student. Every mind should turn with reverent attention to the revealed word of God. Light and grace will be given to those who thus obey God. They will behold wondrous things out of his law. Great truths that have lain unheeded and unseen since the day of Pentecost, are to shine from God’s word in their native purity. To those who truly love God the Holy Spirit will reveal truths that have faded from the mind, and will also reveal truths that are entirely new. Those who eat the flesh and drink the blood of the Son of God will bring from the books of Daniel and Revelation truth that is inspired by the Holy Spirit. They will start into action forces that cannot be repressed. The lips of children will be opened to proclaim the mysteries that have been hidden from the minds of men. The Lord has chosen the foolish things of this world to confound the wise, and the weak things of the world to confound the mighty.
Кожен студент повинен плекати непохитну чесність. Кожен розум має звертатися з благоговійною увагою до відкритого Божого слова. Світло й благодать будуть дані тим, хто так кориться Богові. Вони побачать дивовижні речі з його закону. Великі істини, що від дня П’ятидесятниці залишалися без уваги й невидимими, мають засяяти з Божого слова у своїй первісній чистоті. Тим, хто справді любить Бога, Святий Дух відкриє істини, що випали з пам’яті, а також відкриє істини, які цілком нові. Ті, хто їсть плоть і п’є кров Сина Божого, винесуть із книг Даниїла й Об’явлення істину, натхненну Святим Духом. Вони приведуть у дію сили, які не можна стримати. Уста дітей будуть відкриті, щоб звіщати таємниці, які були приховані від людського розуму. Господь вибрав немудре цього світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу, щоб посоромити сильних.
“The Bible should not be brought into our schools to be sandwiched in between infidelity. The Bible must be made the groundwork and subject-matter of education. It is true that we know much more of the word of the living God than we knew in the past, but there is still much more to be learned. It should be used as the word of the living God, and esteemed as first, and last, and best in everything. Then will be seen true spiritual growth. The students will develop healthy religious characters, because they eat the flesh and drink the blood of the Son of God. But unless watched and nurtured, the health of the soul decays. Keep in the channel of light. Study the Bible. Those who serve God faithfully will be blessed. He who permits no faithful work to go unrewarded will crown every act of loyalty and integrity with special tokens of his love and approbation.” Review and Herald, August 17, 1897.
Біблію не слід приносити до наших шкіл лише для того, щоб вона була втиснута між уроками невір’я. Біблія має бути покладена в основу і стати предметом навчання. Правда, ми знаємо набагато більше про Слово живого Бога, ніж знали раніше, але ще дуже багато належить вивчити. Її слід використовувати як Слово живого Бога і вважати першою, останньою і найкращою в усьому. Тоді буде видно справжнє духовне зростання. Учні розвинуть здорові релігійні характери, бо вони їдять плоть і п’ють кров Сина Божого. Але якщо не пильнувати й не плекати, здоров’я душі занепадає. Тримайтеся в руслі світла. Вивчайте Біблію. Ті, хто вірно служить Богові, будуть благословенні. Той, хто не дозволяє жодній вірній праці залишитися без нагороди, увінчає кожен акт вірності й непорочності особливими ознаками Своєї любові та схвалення. Review and Herald, 17 серпня 1897 р.