The seven thunders represent the history of 1798, through to October 22, 1844. That history was typified by the last seven kings of the kingdom of Judah, from Manasseh in 677 BC through to Zedekiah in 586 BC.
Сім громів символізують історію від 1798 року до 22 жовтня 1844 року. Ту історію було прообразно представлено останніми сімома царями Юдейського царства — від Манасії у 677 р. до н. е. до Седекії у 586 р. до н. е.
In the sacred reform lines, a characteristic of the empowerment of the first angel is a symbol which identifies something that is worldwide. On August 11, 1840, the first angel’s message was empowered and the message was then carried to every mission station in the world.
У священних лініях реформи характерною ознакою наділення силою першого ангела є символ, який вказує на всесвітній характер. 11 серпня 1840 року звістка першого ангела одержала силу, і цю звістку тоді було донесено до кожної місіонерської станції у світі.
“The advent movement of 1840–44 was a glorious manifestation of the power of God; the first angel’s message was carried to every missionary station in the world.” The Great Controversy, 611.
Адвентний рух 1840–44 років був славним проявом сили Божої; звістка першого ангела була донесена до кожної місіонерської станції в усьому світі.
Prophetically at that time, the angel of Revelation ten descended and placed one foot on the earth and the other on the sea. Sister White identified that as a symbol of the worldwide extent of the message.
Згідно з пророцтвом, у той час ангел десятого розділу Об’явлення зійшов і поставив одну ногу на землю, а другу — на море. Сестра Вайт визначила це як символ всесвітнього охоплення послання.
“The angel’s position, with one foot on the sea, the other on the land, signifies the wide extent of the proclamation of the message. It will cross the broad waters and be proclaimed in other countries, even to all the world.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
"Позиція ангела, з однією ногою на морі, а другою — на суші, означає широкий розмах проголошення послання. Воно перетне широкі води і буде проголошене в інших країнах, навіть по всьому світу." Біблійний коментар адвентистів сьомого дня, том 7, с. 971.
Cyrus’s proclamation of the first decree was a worldwide decree.
Проголошення Кіра першого указу було всесвітнім указом.
Now in the first year of Cyrus king of Persia, that the word of the Lord by the mouth of Jeremiah might be fulfilled, the Lord stirred up the spirit of Cyrus king of Persia, that he made a proclamation throughout all his kingdom, and put it also in writing, saying, Thus saith Cyrus king of Persia, The Lord God of heaven hath given me all the kingdoms of the earth; and he hath charged me to build him an house at Jerusalem, which is in Judah. Who is there among you of all his people? his God be with him, and let him go up to Jerusalem, which is in Judah, and build the house of the Lord God of Israel, (he is the God,) which is in Jerusalem. And whosoever remaineth in any place where he sojourneth, let the men of his place help him with silver, and with gold, and with goods, and with beasts, beside the freewill offering for the house of God that is in Jerusalem. Then rose up the chief of the fathers of Judah and Benjamin, and the priests, and the Levites, with all them whose spirit God had raised, to go up to build the house of the Lord which is in Jerusalem. Ezra 1:1–4.
А першого року Кіра, царя Персії, щоб сповнилося слово Господнє, сказане устами Єремії, Господь збудив дух Кіра, царя Персії, і він оголосив по всьому своєму царстві, а також виклав це письмово, кажучи: Так говорить Кір, цар Персії: Господь, Бог небес, дав мені всі царства землі, і Він доручив мені збудувати Йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є між вами з усього Його народу? Нехай буде його Бог із ним, і нехай він піде до Єрусалима, що в Юдеї, і будує дім Господа, Бога Ізраїля (Він Бог), що в Єрусалимі. А кожному, хто залишився в будь-якому місці, де він перебуває, нехай люди того місця допоможуть йому сріблом, і золотом, і майном, і худобою, крім добровільної пожертви для дому Божого, що в Єрусалимі. Тоді встали голови батьківських домів Юди та Веніямина, і священики, і левити — усі, кому Бог збудив дух, — щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі. Ездри 1:1-4.
Just as the first angel was carried to every mission station in the world on August 11, 1840, Cyrus identifies himself as the king of “all the kingdoms on earth,” as he proclaims the first decree. The descent of the angel of Revelation ten, the angel that Sister White identifies as “no less a personage than Jesus Christ,” possesses the same prophetic characteristics as the mighty angel of Revelation eighteen. Sister White identifies that the purpose of the first angel was the same as the purpose of the angel of Revelation eighteen.
Подібно до того, як першого ангела було донесено до кожної місіонерської станції у світі 11 серпня 1840 року, Кір називає себе царем "усіх царств на землі", проголошуючи перший указ. Зішестя ангела десятого розділу Об'явлення, ангела, якого Сестра Вайт називає "не меншою особою, ніж Ісус Христос", має ті самі пророчі характеристики, що й могутній ангел вісімнадцятого розділу Об'явлення. Сестра Вайт зазначає, що мета першого ангела була такою самою, як і мета ангела вісімнадцятого розділу Об'явлення.
“Jesus commissioned a mighty angel to descend and warn the inhabitants of the earth to prepare for His second appearing. As the angel left the presence of Jesus in heaven, an exceedingly bright and glorious light went before him. I was told that his mission was to lighten the earth with his glory and warn man of the coming wrath of God.” Early Writings, 245.
"Ісус доручив могутньому ангелові зійти й попередити мешканців землі про необхідність підготуватися до Його другого явлення. Коли ангел залишав присутність Ісуса на небі, надзвичайно яскраве й славне світло випереджало його. Мені було сказано, що його місія — осяяти землю своєю славою й попередити людей про прийдешній гнів Божий." Ранні твори, 245.
The empowerment of the first angel is a symbol that emphasizes a worldwide element. The first message in the time of Christ was empowered at the baptism of Christ. The Scriptures identify that all of Israel went out to the wilderness to hear the message of John.
Наділення першого ангела силою є символом, який підкреслює світовий характер. Перше послання за часів Христа було наділене силою під час хрещення Христа. Писання свідчать, що увесь Ізраїль виходив у пустелю, щоб почути послання Івана.
Then went out to him Jerusalem, and all Judaea, and all the region round about Jordan, And were baptized of him in Jordan, confessing their sins. Matthew 3:5, 6.
Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, і хрестилися від нього в Йордані, визнаючи свої гріхи. Матвія 3:5, 6.
Christ’s ministry was directed to ancient Israel, and in that prophetic sense the entire world was drawn to the Jordan, the place of Christ’s baptism. Yet the rite of baptism, and what it represented when Christ was baptized, was directed at all the world.
Служіння Христа було звернене до давнього Ізраїлю, і в цьому пророчому сенсі увесь світ був притягнутий до Йордану, місця хрещення Христа. Однак обряд хрещення і те, що він означав, коли Христос був хрещений, були звернені до всього світу.
The name Jehoiakim means “God will rise”, and at the baptism of Christ, as John brought Christ up out of the water, the emblem of “rising up” out of a watery grave became an element of that empowerment. In the first four verses of Ezra that we have already cited, verse five identifies the response of those that heard the decree with the words, “Then rose up the chief of the fathers of Judah and Benjamin, and the priests, and the Levites, with all them whose spirit God had raised, to go up to build the house of the Lord which is in Jerusalem.” When the first message is empowered, there is a rising up, as represented by the name of Jehoiakim.
Ім’я Єгояким означає "Бог підніметься", і під час хрещення Христа, коли Іван підняв Його з води, символ "підняття" з водної могили став елементом того наділення силою. У перших чотирьох віршах книги Ездри, які ми вже цитували, п’ятий вірш окреслює реакцію тих, хто почув указ, такими словами: "Тоді піднялися голови батьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і левити, разом з усіма, чий дух Бог підняв, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі". Коли перше послання наділяється силою, відбувається підняття, як це представлено в імені Єгоякима.
On September 11, 2001, the first message of the mighty movement of the third angel was empowered as typified by the empowerment of the first message of the mighty movement of the first angel. Sister White comments on the destruction of the Twin Towers on that date.
11 вересня 2001 року перша звістка могутнього руху третього ангела була посилена, як це типологічно відображено в посиленні першої звістки могутнього руху першого ангела. Сестра Вайт коментує руйнування веж-близнюків того дня.
“Now comes the word that I have declared that New York is to be swept away by a tidal wave? This I have never said. I have said, as I looked at the great buildings going up there, story after story, ‘What terrible scenes will take place when the Lord shall arise to shake terribly the earth! Then the words of Revelation 18:1–3 will be fulfilled.’ The whole of the eighteenth chapter of Revelation is a warning of what is coming on the earth. But I have no light in particular in regard to what is coming on New York, only that I know that one day the great buildings there will be thrown down by the turning and overturning of God’s power. From the light given me, I know that destruction is in the world. One word from the Lord, one touch of his mighty power, and these massive structures will fall. Scenes will take place the fearfulness of which we cannot imagine.” Review and Herald, July 5, 1906.
«Тепер надходить звістка, нібито мною було заявлено, що Нью-Йорк має бути змитий приливною хвилею? Такого мною ніколи не говорилося. Мною було сказано: дивлячись на величезні будівлі, що там зводяться, поверх за поверхом, “Які жахливі сцени відбудуться, коли Господь постане, щоб страшно потрясти землю! Тоді сповняться слова Об’явлення 18:1–3”. Увесь вісімнадцятий розділ Об’явлення — це застереження про те, що гряде на землю. Але щодо того, що чекає на Нью-Йорк, особливого світла не маю; знаю лише, що одного дня великі будівлі там буде повалено перевертанням і перекиданням Божої сили. Зі світла, даного мені, знаю, що у світі — руйнування. Одне слово від Господа, один дотик Його могутньої сили — і ці масивні споруди впадуть. Відбудуться сцени, жахливість яких ми не можемо уявити». Review and Herald, 5 липня 1906 р.
At the empowerment of the first message in the history of the one hundred and forty-four thousand, the Lord “rose up” to “shake terribly the earth”. Jehoiakim’s name symbolizes the empowerment of the first message. On August 11, 1840, the Lord arose from his throne and descended to earth and stood upon the land and the sea. At the first decree of Cyrus, the faithful arose. Jehoiakim is a symbol of not simply the arrival of the first angel, but he also represents the empowerment of the first angel.
Під час посилення першої вістки в історії ста сорока чотирьох тисяч Господь "підвівся", щоб "страшно потрясти землю". Ім'я Єгоякима символізує посилення першої вістки. 11 серпня 1840 року Господь підвівся зі свого престолу, зійшов на землю й став на суші й на морі. Коли вийшов перший указ Кіра, вірні встали. Єгояким — символ не просто приходу першого ангела; він також означає посилення першого ангела.
Jehoiakim represents the first of the last three kings, but he also represents the fifth of seven kings that lead to the destruction of Jerusalem. The names of those seven kings are very informative. Those seven kings were Manasseh, Amon, Josiah, Jehoahaz, Jehoiakim, Jehoiachin and Zedekiah.
Йоаким є першим із трьох останніх царів, але водночас він є п’ятим із семи царів, що призводять до зруйнування Єрусалима. Імена тих семи царів дуже промовисті. Тими сімома царями були Манасія, Амон, Йосія, Йоахаз, Йоаким, Йоахін і Седекія.
In the history of the Millerites, Manasseh represents the time of the end, in 1798. Manasseh means “causing to forget”, and it is in 1798 that the whore of Tyre is forgotten for seventy years. Manasseh was one of the most wicked kings, and possesses prophetic characteristics that should be considered.
В історії міллеритів Манасія представляє час кінця — 1798 рік. Манасія означає «той, хто змушує забути», і саме 1798 року блудницю Тиру забувають на сімдесят років. Манасія був одним із найзліших царів і має пророчі риси, які слід розглянути.
The last seven kings of Judah represent the history of the seven thunders from 1798, through October 22, 1844. Manasseh was the first of the seven kings, and as the first king of seven, he typified Zedekiah, the last of the seven kings. Jesus always identifies the end with the beginning. Zedekiah, the last king of the seven, was carried into the slavery of Babylonian captivity. The first king of the seven last kings was also carried into Babylonian captivity, typifying the carrying of the last king into Babylonian captivity.
Останні сім царів Юдеї відображають історію семи громів від 1798 року до 22 жовтня 1844 року. Манасія був першим із цих семи царів, і як перший із семи, він був прообразом Сидкії, останнього з цих семи царів. Ісус завжди ототожнює кінець із початком. Сидкія, останній із семи, був забраний у рабство, у вавилонський полон. Перший із цих семи царів також був забраний у вавилонський полон, що було прообразом забрання останнього царя у вавилонський полон.
And the Lord spake to Manasseh, and to his people: but they would not hearken. Wherefore the Lord brought upon them the captains of the host of the king of Assyria, which took Manasseh among the thorns, and bound him with fetters, and carried him to Babylon. And when he was in affliction, he besought the Lord his God, and humbled himself greatly before the God of his fathers, And prayed unto him: and he was entreated of him, and heard his supplication, and brought him again to Jerusalem into his kingdom. Then Manasseh knew that the Lord he was God. 2 Chronicles 33:10–13.
І Господь говорив до Манасії та до його народу, але вони не слухали. Тому Господь навів на них начальників війська царя асирійського, які взяли Манасію серед тернів, скували його кайданами й відвели до Вавилона. А як він був у скруті, благав Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед Богом батьків своїх, і молився до Нього; і Він дався йому вблагати, і почув його благання, і повернув його до Єрусалима, у його царство. Тоді Манасія пізнав, що Господь — Бог. 2 Хроніки 33:10-13.
The experience of Manasseh coming to know that the Lord was God, was accomplished by being removed from his kingdom, and then being restored to his kingdom. Nebuchadnezzar, as with Manasseh, came to know the Lord when he was removed from his kingdom and thereafter restored.
Пізнання Манасією того, що Господь — Бог, сталося через те, що його усунули від царства, а потім відновили на царстві. Навуходоносор, як і Манасія, пізнав Господа, коли був усунений від свого царства, а згодом відновлений на царстві.
And at the end of the days I Nebuchadnezzar lifted up mine eyes unto heaven, and mine understanding returned unto me, and I blessed the most High, and I praised and honoured him that liveth forever, whose dominion is an everlasting dominion, and his kingdom is from generation to generation: And all the inhabitants of the earth are reputed as nothing: and he doeth according to his will in the army of heaven, and among the inhabitants of the earth: and none can stay his hand, or say unto him, What doest thou? At the same time my reason returned unto me; and for the glory of my kingdom, mine honour and brightness returned unto me; and my counsellors and my lords sought unto me; and I was established in my kingdom, and excellent majesty was added unto me. Now I Nebuchadnezzar praise and extol and honour the King of heaven, all whose works are truth, and his ways judgment: and those that walk in pride he is able to abase. Daniel 4:34–37.
І наприкінці тих днів я, Навуходоносор, звів очі свої до небес, і розум мій повернувся до мене, і я благословив Всевишнього, і прославив та вшанував Того, Хто живе повіки, панування Якого — панування вічне, а царство Його — з покоління в покоління: І всі мешканці землі вважаються за ніщо; і Він чинить за Своєю волею у воїнстві небесному і серед мешканців землі; і ніхто не може зупинити Його руку чи сказати Йому: Що Ти робиш? Того самого часу мій розум повернувся до мене; і на славу мого царства моя честь і блиск повернулися до мене; і мої радники та мої вельможі зверталися до мене; і я був утверджений у своєму царстві, і до мене була додана надзвичайна велич. Тепер я, Навуходоносор, прославляю, звеличую і вшановую Царя небес, усі діла Якого — істина, і шляхи Його — суд; а тих, що ходять у гордості, Він може принизити. Даниїла 4:34–37.
The experience of Manasseh was accomplished upon Nebuchadnezzar. Manasseh represents the “time of the end” in the history of the last three Judean kings, and the arrival of the prophecy of seventy years of captivity. Nebuchadnezzar represents the “time of the end” in the history of the three decrees, just as 1798 was the “time of the end” in the history of the seven thunders. In the verses just cited Nebuchadnezzar’s understanding returned to him at “the end of the days.” The “end of the days” is also referenced in Daniel chapter twelve.
Досвід Манасії був звершений над Навуходоносором. Манасія уособлює "час кінця" в історії останніх трьох юдейських царів і настання пророцтва про сімдесят років полону. Навуходоносор уособлює "час кінця" в історії трьох указів, так само як 1798 рік був "часом кінця" в історії семи громів. У щойно наведених віршах у "кінці днів" до Навуходоносора повернувся розум. Про "кінець днів" згадується також у дванадцятому розділі Даниїла.
But go thou thy way till the end be: for thou shalt rest, and stand in thy lot at the end of the days. Daniel 12:13.
А ти йди своїм шляхом аж до кінця: бо ти спочинеш, і постанеш у своєму жеребі наприкінці днів. Даниїла 12:13.
The “end of the days” in Daniel chapter twelve is the “time of the end”, for Daniel was told to go “till the end be.” At that time Daniel would “stand in his lot.” To “stand in his lot” means to fulfill his purpose, which Daniel did when his book was unsealed at the end of the days, which is the “time of the end.” At that time there would be an “increase of knowledge” that the wise would understand. At the end of Nebuchadnezzar’s days his “understanding” returned unto him.
"Кінець днів" у дванадцятому розділі книги Даниїла — це "час кінця", бо Даниїлу було сказано йти "аж доки настане кінець". У той час Даниїл "стане у своїй долі". Вислів "стати у своїй долі" означає виконати своє призначення, що Даниїл і зробив, коли його книгу було розпечатано наприкінці днів, тобто в "час кінця". У той час буде "помноження знання", яке зрозуміють мудрі. Наприкінці днів Навуходоносора його "розум" повернувся до нього.
“When God gives a man a special work to do, he is to stand in his lot and place as did Daniel, ready to answer the call of God, ready to fulfill His purpose.” Manuscript Releases, volume 6, 108.
"Коли Бог доручає чоловікові особливе завдання, він має стояти на своєму жеребі й місці, як Даниїл, готовий відповісти на поклик Божий, готовий виконати Його задум." Видання рукописів, том 6, 108.
Manasseh represents the “time of the end” in the history of the three last kings of Judah, Nebuchadnezzar represents the “time of the end” in the three decrees. Manasseh was followed by his son Amon.
Манасія представляє «час кінця» в історії трьох останніх царів Юди, Навуходоносор представляє «час кінця» у трьох указах. Після Манасії царював його син Амон.
Amon means “training” and represents the period of time when there was an “increase of knowledge” that would train the “wise” in the message that was unsealed. Amon was then followed by Josiah, the only king of the seven that has a fairly good, though complicated prophetic history.
Амон означає "навчання" і представляє період часу, коли настало "примноження знання", яке мало навчити "мудрих" посланню, що було розпечатане. Після Амона його наступником став Йосія, єдиний цар із семи, що має досить добру, хоч і складну пророчу історію.
Josiah means “the foundation of God”, and represents the establishing of the truths that had been unsealed at the “time of the end”. The increase of knowledge that was represented by Amon was put together by William Miller, through the guidance of Gabriel and other holy angels. Miller’s work is represented by the name Josiah, for he established the foundations of the movement. There is much more to identify of Josiah, but we will move onto his son Jehoahaz.
«Йосія» означає «підвалину Бога» і представляє утвердження істин, які були розпечатані в «час кінця». Примноження знання, яке представляв Амон, було зведене докупи Вільямом Міллером під проводом Гавриїла та інших святих ангелів. Праця Міллера представлена ім’ям Йосія, бо він заклав підвалини руху. Про Йосію можна сказати значно більше, але ми перейдемо до його сина Йоахаза.
Jehoahaz was twenty and three years old when he began to reign; and he reigned three months in Jerusalem. And his mother’s name was Hamutal, the daughter of Jeremiah of Libnah. And he did that which was evil in the sight of the Lord, according to all that his fathers had done. And Pharaohnechoh put him in bands at Riblah in the land of Hamath, that he might not reign in Jerusalem; and put the land to a tribute of an hundred talents of silver, and a talent of gold. And Pharaohnechoh made Eliakim the son of Josiah king in the room of Josiah his father, and turned his name to Jehoiakim, and took Jehoahaz away: and he came to Egypt, and died there. 2 Kings 23:31–34.
Йоахаз був двадцяти трьох років, коли почав царювати; і царював три місяці в Єрусалимі. А ім’я його матері було Хамутал, дочка Єремії з Лівни. І робив він те, що зле в очах Господа, за всім, що робили його батьки. І фараон Нехо закував його в кайдани в Рівлі, в країні Хамат, щоб він не царював у Єрусалимі; і наклав на країну данину — сто талантів срібла і талант золота. І фараон Нехо настановив царем Еліякима, сина Йосії, замість Йосії, його батька, і змінив його ім’я на Єгояким, а Йоахаза забрав; і він прийшов до Єгипту та помер там. 2 Царів 23:31-34.
Jehoahaz means “Jehovah has seized”, and he was seized by Pharaohnecho. Jehoahaz, the son of Josiah, was seized by Pharaohnechoh and replaced by his brother Eliakim, meaning the “God of raising”. Pharaohnechoh then changed Eliakim’s name to Jehoiakim, meaning “God will rise”. The change of a name is a symbol of a covenant relationship, and at the empowerment of the first message, God enters into covenant with a people, as He simultaneously passes by a former covenant people.
Єгоахаз означає "Єгова схопив", і його схопив фараон Нехо. Єгоахаз, син Йосії, був схоплений фараоном Нехо і замінений його братом Еліякимом, що означає "Бог піднесення". Тоді фараон Нехо змінив ім'я Еліякима на Єгояким, що означає "Бог підніметься". Зміна імені є символом завітних стосунків, і при наділенні першого послання силою Бог вступає в завіт із народом, водночас минаючи колишній завітний народ.
On August 11, 1840, the Ottoman Empire that had been represented by four winds that were loosed for three hundred and ninety-one years and fifteen days were restrained, or as Jehoahaz means, they were “seized”. At the same time, Eliakim was made king and his name changed to Jehoiakim, meaning “God will rise”. Jehoiakim was followed by his son Jehoiachin who has three names in the Scriptures.
11 серпня 1840 року Османська імперія, яку представляли чотири вітри, що були розв’язані протягом трьохсот дев’яноста одного року і п’ятнадцяти днів, була стримана, або, як означає ім’я Єгоахаз, вони були «схоплені». Водночас Еліяким був поставлений царем, і його ім’я змінили на Єгояким, що означає «Бог підніметься». Після Єгоякима царював його син Єгояхін, який має в Писанні три імена.
The name Jehoiachin means “the Lord will set up and establish”. He was the son of Jehoiakim and he marks the arrival of the second angel in the spring of 1844, as God “set up and established” the new, true, Protestant horn. The second angel’s message was empowered by the message of the Midnight Cry, and Jeconiah and Coniah mean “God will establish”. The three names, each with the same meaning, represent the joining of the Midnight Cry to the second angel’s message. It is in the final outpouring of the Holy Spirit during the Loud Cry that the one hundred and forty-four thousand are sealed. The sealing of the one hundred and forty-four thousand was typified in the Midnight Cry of the Millerite movement, and Jehoiachin, also called Jeconiah and Coniah, is a symbol of the sealing.
Ім’я Єгоячин означає «Господь поставить і утвердить». Він був сином Єгоякима і позначає прихід другого ангела навесні 1844 року, коли Бог «поставив і утвердив» новий, істинний, протестантський ріг. Звістка другого ангела була посилена звісткою Опівнічного крику, а Єконія та Конія означають «Бог утвердить». Три імені, кожне з тим самим значенням, представляють поєднання Опівнічного крику зі звісткою другого ангела. Саме під час остаточного виливання Святого Духа в період Гучного кличу сто сорок чотири тисячі запечатуються. Запечатування ста сорока чотирьох тисяч було типологічно відображене в Опівнічному крику руху міллеритів, а Єгоячин, якого також називають Єконією та Конією, є символом запечатування.
As I live, saith the Lord, though Coniah the son of Jehoiakim king of Judah were the signet upon my right hand, yet would I pluck thee thence; And I will give thee into the hand of them that seek thy life, and into the hand of them whose face thou fearest, even into the hand of Nebuchadrezzar king of Babylon, and into the hand of the Chaldeans. And I will cast thee out, and thy mother that bare thee, into another country, where ye were not born; and there shall ye die. But to the land whereunto they desire to return, thither shall they not return. Is this man Coniah a despised broken idol? is he a vessel wherein is no pleasure? wherefore are they cast out, he and his seed, and are cast into a land which they know not? O earth, earth, earth, hear the word of the Lord. Jeremiah 22:24–29.
Живу Я, говорить Господь: хоч би Конія, син Єгоякима, царя Юди, був перснем на Моїй правиці, все ж таки Я зірвав би тебе звідти; і віддам тебе в руку тих, що шукають твого життя, і в руку тих, яких ти боїшся, — у руку Навуходоносора, царя Вавилону, і в руку Халдеїв. І Я викину тебе, і матір твою, що породила тебе, до іншого краю, де ви не народилися; і там ви помрете. А до краю, куди вони прагнуть повернутися, туди вони не повернуться. Чи ж цей чоловік Конія — зневажений, розбитий ідол? чи він посудина, що не до вподоби? чому вони викинуті, він і насіння його, і кинуті в край, якого вони не знають? О земле, земле, земле, почуй слово Господнє. Єремія 22:24-29.
Jehoiachin, Jeconiah and Coniah represent the sealing time, when the second angel is joined by the message of the Midnight Cry. He represents the sealing time of the foolish. The evil king represents those that are the foolish Laodicean virgins who in the sealing time are destined to receive the mark of the beast as they are forever spewed out of the mouth of the Lord.
Єгояхін, Єконія та Конія представляють час запечатування, коли до другого ангела приєднується вістка опівнічного крику. Він представляє час запечатування нерозумних. Злий цар представляє тих, хто є нерозумними лаодикійськими дівами, які у час запечатування приречені прийняти знак звіра, оскільки вони навіки виплюнуті із уст Господа.
The signet on God’s right hand is His seal, and those that are spewed out of the mouth of the Lord during the sealing of the one hundred and forty-four thousand are contrasted with Zerubbabel, the man who had the plummet of the “seven times” in his hand.
Перстень-печатка на Божій правиці є Його печаттю, а ті, що були вивергнуті з уст Господа під час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, протиставляються Зоровавелю, чоловікові, який тримав у руці відвіс «семи часів».
Speak to Zerubbabel, governor of Judah, saying, I will shake the heavens and the earth; And I will overthrow the throne of kingdoms, and I will destroy the strength of the kingdoms of the heathen; and I will overthrow the chariots, and those that ride in them; and the horses and their riders shall come down, every one by the sword of his brother. In that day, saith the Lord of hosts, will I take thee, O Zerubbabel, my servant, the son of Shealtiel, saith the Lord, and will make thee as a signet: for I have chosen thee, saith the Lord of hosts. Haggai 2:21–23.
Промов до Зоровавеля, намісника Юди, кажучи: Я потрясу небо й землю; і повалю престол царств, і знищу силу царств народів; і повалю колісниці та тих, хто на них їде; і коні та їхні вершники падуть, кожен від меча свого брата. Того дня, говорить Господь Саваот, візьму тебе, Зоровавелю, Мого слугу, сина Шалтіїла, говорить Господь, і зроблю тебе, як печатний перстень, бо Я вибрав тебе, говорить Господь Саваот. Агей 2:21–23.
The “stone of stumbling” that is the “seven times” is the “plummet” in the hand of Zerubbabel, and he is represented as the “signet” that God employs to seal the one hundred and forty-four thousand. The signet, or the “sign”, is placed upon those that “sigh and cry” for the abominations that are done in Jerusalem. The sighing and crying identifies the experience of those that are sealed, and the signing and crying is the symbol of their internal response to the remedy of the “seven times.” It is confession for their sins and for the sins of their fathers. It is the acknowledgment that they have not been walking with God and that God has not been walking with them ever since the disappointment of July 18, 2020. It is the test that was failed in 1863, during the period of time when Philadelphia was transitioning unto Laodicea. It typified the period of time when those represented by Coniah are forever established as foolish Laodicean virgins, and those represented by Zerubbabel are forever established as wise Philadelphian virgins.
"Камінь спотикання", тобто "сім разів", — це "висак" у руці Зоровавеля, і його представлено як "перстень-печатку", яким Бог запечатує сто сорок чотири тисячі. "Перстень-печатка", або "знак", кладеться на тих, хто "зітхає і волає" через гидоти, що чиняться в Єрусалимі. Зітхання і волання окреслюють досвід тих, хто запечатаний, а знаменування й волання є символом їхньої внутрішньої відповіді на засіб "сім разів". Це визнання їхніх гріхів і гріхів їхніх батьків. Це визнання того, що вони не ходили з Богом і що Бог не ходив із ними відтоді, як сталося розчарування 18 липня 2020 року. Це випробування, яке було провалено 1863 року, в період, коли Філадельфія переходила до Лаодикії. Воно символізувало період, коли ті, кого представляє Конія, назавжди утверджуються як нерозумні лаодикійські діви, а ті, кого представляє Зоровавель, назавжди утверджуються як мудрі філадельфійські діви.
Jehoichin was followed by Zedekiah, the last of the seven kings. As Manasseh represented 1798, and the “time of the end,” Zedekiah must represent October 22, 1844, when the vision would “speak, and not lie”. Zedekiah is a name made up of the combination of two Hebrew words. The one word is “Jehovah”, and it is combined with the word that is translated in Daniel chapter eight, and verse fourteen as “cleansed.” Zedekiah means the cleansing of God’s temple, which began on October 22, 1844.
Після Єгоїхіна був Седекія, останній із семи царів. Як Манасія представляв 1798 рік і «час кінця», так Седекія має представляти 22 жовтня 1844 року, коли видіння «говоритиме й не збреше». Седекія — це ім’я, утворене поєднанням двох єврейських слів. Одне слово — «Єгова», і воно поєднане зі словом, яке в книзі Даниїла, восьмому розділі, чотирнадцятому вірші, перекладено як «очищена». Седекія означає очищення Божого храму, яке почалося 22 жовтня 1844 року.
The last seven kings of Judah represent the progressive history of 1798 to October 22, 1844. Jehoiakim is the symbol of August 11, 1840, which in turn represents September 11, 2001. He is a symbol of the empowerment of the first angel’s message, and he is introduced in the first verse of Daniel chapter one. Thus, the setting and context of Daniel chapter one, is the empowerment of the first angel’s message, as represented in Revelation chapter ten. In Revelation chapter ten Christ descended with a little book in His hand that John was commanded to eat. This is why the first test in the book of Daniel has to do with eating.
Останні сім царів Юди символізують поступальний перебіг історії з 1798 року до 22 жовтня 1844 року. Єгояким є символом 11 серпня 1840 року, що, у свою чергу, символізує 11 вересня 2001 року. Він є символом наділення силою першої ангельської вістки, і його представлено в першому вірші першого розділу книги Даниїла. Отже, обстановка і контекст першого розділу Даниїла — це наділення силою першої ангельської вістки, як це представлено в десятому розділі Об’явлення. У десятому розділі Об’явлення Христос зійшов із книжечкою в Своїй руці, яку Іванові було наказано з’їсти. Тому перше випробування в книзі Даниїла стосується їжі.
We will continue these subjects in the next article.
Ми продовжимо ці теми у наступній статті.
And he said unto me, Son of man, cause thy belly to eat, and fill thy bowels with this roll that I give thee. Then did I eat it; and it was in my mouth as honey for sweetness. Ezekiel 3:3.
І він сказав мені: Сину людський, нагодуй свій живіт і наповни свої нутрощі цим сувоєм, що я даю тобі. Тоді я з’їв його, і в устах моїх він був солодкий, як мед. Єзекіїль 3:3.