Reasoning from cause to effect is worthless if you define the effect incorrectly, as has been done by Laodicean Adventist historians who pontificate on the circumstances and personalities associated with the 1888 General Conference at Minneapolis. The inspired commentary identifies the event as a repetition of the rebellion of Korah, Dathan and Abiram, which was motivated by the judgment that assigned them to wander in the wilderness for forty years until they died. That same judgment had been pronounced upon Laodicean Adventism.
Розмірковування від причини до наслідку нічого не варте, якщо наслідок визначено неправильно, як це зробили лаодикійські адвентистські історики, які владно повчають про обставини та постаті, пов’язані з Генеральною конференцією 1888 року в Міннеаполісі. Натхненний коментар визначає цю подію як повторення заколоту Корея, Датана й Авірама, що був зумовлений вироком, який присудив їм блукати пустелею сорок років, аж поки вони не померли. Той самий вирок було проголошено над лаодикійським адвентизмом.
The rebellion included secret discussions where the rebels were in such extreme Laodicean blindness that it prevented them from understanding that God was aware of their closed-door planning and rebellion. As Korah, Dathan and Abiram hid in their tents and made their plans and spread their rebellion against Moses, so too did the ancient men of 1888, hide behind the closed doors of their houses, to plot against Sister White, her son and the chosen messengers. From that point Sister White, Jones and Waggoner were to be attacked.
Бунт включав таємні обговорення, під час яких бунтівники перебували в такій крайній лаодикійській сліпоті, що це перешкоджало їм зрозуміти, що Бог знав про їхнє планування за зачиненими дверима та їхній бунт. Як Корах, Датан і Авірам ховалися у своїх наметах, складали свої плани й поширювали свій бунт проти Мойсея, так само й древні мужі 1888 року ховалися за зачиненими дверима своїх домів, щоб змовлятися проти сестри Вайт, її сина та обраних посланців. Відтоді сестра Вайт, Джонс і Ваггонер мали стати об’єктом нападів.
The four generations of Adventism progressively grew in its rebellion, as illustrated in Ezekiel chapter eight. The chambers of imagery within the physical temple and human temple had become entrenched with wicked imaginations, and spiritualism settled upon the ancient men who were appointed to protect the people. Leading up to 1888, the ancient men both cast dispersions upon the authority of the Bible and then the Spirit of Prophecy, and in 1884, the open visions ceased. Kellogg’s pantheistic spiritualism began to make its way in the history preceding 1888, and 1888 marks the arrival of the second generation. The Adventist historians may have not recorded the actual historical testimony of the rebellion manifested at the meeting, but according to inspiration the heavenly Watchers “heard every word and registered” the “words in the books of heaven.”
Чотири покоління адвентизму поступово зростали у своєму бунті, як це показано у восьмому розділі книги Єзекіїля. Потаємні кімнати образів у фізичному храмі та людському храмі просякли злими помислами, і спіритизм опанував старців, поставлених охороняти народ. Напередодні 1888 року старці кидали тінь на авторитет Біблії, а потім і Духа пророцтва, а 1884 року відкриті видіння припинилися. Пантеїстичний спіритизм Келлога почав прокладати собі шлях в історії, що передувала 1888 року, а 1888 рік знаменує прихід другого покоління. Адвентистські історики, можливо, не зафіксували справжнього історичного свідчення бунту, що проявився на зібранні, але, за натхненним свідченням, небесні сторожі «чули кожне слово і записали» ті «слова в небесні книги».
The rebellion represented by Ezekiel’s “secret chambers of imagery,” represented an attack upon the true foundations. It represented an attack upon the prophetess and the chosen messengers, and it marked the arrival of spiritualism. In that generation the next major attack was going to be carried out by Satan against the very foundation of William Miller’s foundations.
Повстання, представлене у Єзекіїля «таємними кімнатами образів», означало напад на істинні підвалини. Воно означало напад на пророчицю та обраних посланців і позначило появу спіритизму. У тому поколінні Сатана мав здійснити наступний великий напад проти самої основи підвалин Вільяма Міллера.
Miller based the framework of all his prophetic applications upon the understanding that the two desolating powers in Daniel chapter eight, verse thirteen, represented paganism followed by papalism. In 1901, Lewis Conradi, a leader of Laodicean Adventism in Germany, re-introduced the fallen Protestant view that the “the daily” in the book of Daniel represented Christ’s sanctuary ministry.
Міллер побудував концептуальну основу всіх своїх пророчих тлумачень на розумінні, що дві спустошувальні сили у восьмому розділі, тринадцятому вірші книги Даниїла представляли спочатку язичництво, а згодом папство. У 1901 році Луїс Конраді, лідер лаодикійського адвентизму в Німеччині, відновив погляд занепалого протестантизму, що «щоденне» у книзі Даниїла представляло служіння Христа у святилищі.
During the period of history following the 1888 Minneapolis meeting, the spiritualism of the leader of the health work escalated, alienation continued between leaders as the fallout of the rejection of the message of Jones and Waggoner continued to take its toll. In the beginning of the new century W. W. Prescott, a Laodicean Adventist leader who had received theological credentials from the schools of apostate Protestantism, took up the satanic mantle to promote Conradi’s view of “the daily,” and as is always the case “the victors write the history.”
У період після зустрічі в Міннеаполісі 1888 року спіритизм керівника медичного служіння посилювався, відчуження між лідерами тривало, оскільки наслідки відкинення вістки Джонса і Ваггонера й далі давалися взнаки. На початку нового століття В. В. Прескотт, лаодикійський адвентистський лідер, який здобув богословську освіту в школах відступницького протестантизму, узяв на себе сатанинську мантію, щоб просувати погляд Конраді на "щоденне", і, як завжди, "переможці пишуть історію".
The holy angels recorded the true history, but Laodicean Adventism produced a historical position of the controversy over the rejection of the Millerite understanding of “the daily,” that leaves any of the “unlearned” in Laodicean Adventism to believe that the definition of “the daily,” which Sister White identified as coming from “angels that were expelled from heaven,” is actually a true doctrine. During the early years of the twentieth century W. W. Prescott led out in producing a publication titled, The Protestant. The entire premise of the publication was to teach that Miller’s understanding of “the daily” was incorrect, and that apostate Protestantism, where he had obtained his theological credentials, was correct in assigning a satanic symbol to Christ. In that history A. G. Daniells (General Conference President), joined forces with Prescott in the satanic attack against truth, in spite of the fact that Sister White had directly endorsed Miller’s view of “the daily” as correct.
Святі ангели записали справжню історію, але лаодикійський адвентизм сформував історичну позицію щодо суперечки навколо відкидання міллеритського розуміння «щоденного», через що будь-хто з «невчених» у лаодикійському адвентизмі вважає, що визначення «щоденного», яке Сестра Вайт ідентифікувала як таке, що походить від „ангелів, вигнаних з неба“, насправді є істинним ученням. На початку ХХ століття В. В. Прескотт очолив випуск видання під назвою «The Protestant». Уся концепція цього видання полягала в тому, щоб навчати, що розуміння Міллера «щоденного» було помилковим, і що відступницький протестантизм, де він здобув свою богословську освіту, мав рацію, приписуючи Христові сатанинський символ. У тій історії А. Г. Даніеллс (президент Генеральної конференції) об’єднався з Прескоттом у сатанинському нападі на істину, попри те, що Сестра Вайт безпосередньо підтримала погляд Міллера на «щоденне» як правильний.
“The Lord showed me that the 1843 chart was directed by his hand, and that no part of it should be altered; that the figures were as he wanted them. That his hand was over and hid a mistake in some of the figures, so that none could see it, until his hand was removed.
Господь показав мені, що таблиця 1843 року була керована Його рукою і що жодну її частину не слід змінювати; що числа були такими, як Він хотів. Що Його рука була над нею й приховала помилку в деяких числах, так що ніхто не міг її побачити, доки Він не відняв Свою руку.
“Then I saw in relation to the ‘Daily,’ that the word ‘sacrifice’ was supplied by man’s wisdom, and does not belong to the text; and that the Lord gave the correct view of it to those who gave the judgment hour cry. When union existed, before 1844, nearly all were united on the correct view of the ‘Daily;’ but since 1844, in the confusion, other views have been embraced, and darkness and confusion has followed.” Review and Herald, November 1, 1850.
Тоді я побачив щодо 'Щоденного', що слово 'жертва' було додане людською мудрістю і не належить до тексту; і що Господь дав правильний погляд на нього тим, хто виголосили клич про годину суду. Коли існувала єдність, до 1844 року, майже всі були одностайні щодо правильного розуміння 'Щоденного'; але після 1844 року, в замішанні, були прийняті інші погляди, і за цим послідували темрява й замішання. Review and Herald, 1 листопада 1850 р.
At the time of Prescott and Daniells’ attack against the truth of “the daily,” Prescott and Daniells were representing a minority opinion on the subject, and Sister White’s counsel during the controversy towards the two men was that they should shut up, although she said it in more diplomatic terms, such as “in silence is your wisdom.” When she rebuked them for their false view she also emphasized that the subject of “the daily,” was not to be made a test question. The historical revisionists, which revisionism is a historical method that is credited with beginning with the Jesuit order of the Catholic church, have used her statements about “the daily” not being made a test question, in order to prevent an honest evaluation of the doctrine. They misrepresent her statements for they invariably leave out that when she counselled against agitating the subject of “the daily,” she always qualified her statements with statements such as, “at this time,” or “under current circumstances.”
На час нападу Прескотта і Данієлса на істину «щоденного» Прескотт і Данієлс представляли погляд меншості з цього питання, і порада сестри Вайт під час цієї суперечки, адресована цим двом чоловікам, полягала в тому, що їм слід замовкнути, хоча вона висловила це більш дипломатично, наприклад: «у мовчанні — ваша мудрість». Коли вона докоряла їм за їхній хибний погляд, вона також наголошувала, що питання «щоденного» не слід робити тестовим питанням. Історичні ревізіоністи, при цьому ревізіонізм — це історичний метод, початок якого приписують єзуїтському ордену Католицької церкви, використали її твердження про те, що «щоденне» не слід робити тестовим питанням, щоб перешкодити чесній оцінці цієї доктрини. Вони спотворюють її висловлювання, бо незмінно опускають те, що коли вона радила не порушувати питання «щоденного», вона завжди обумовлювала свої слова такими застереженнями, як «у цей час» або «за теперішніх обставин».
As a prophetess she was trying to rein in an escalating controversy that was on the verge of causing a great division in the church at large, by a minority of persons who thought that because they were leaders they had the authority to promote whatever they determined to be truth. And the Lord, through her influence, kept the satanic work in check, until she died. Then in 1931, a new push to reject the truth of “the daily” was attempted, and ultimately accomplished. Today the true understanding of the definition of “the daily” is the minority understanding in Laodicean Adventism, and under the current circumstances “the daily,” is now most certainly a test question.
Як пророчиця, вона намагалася стримати наростаючу суперечку, яка була на межі спричинити великий розкол у церкві в цілому, і яку розпалювала меншість осіб, що вважали, ніби, будучи лідерами, вони мають повноваження просувати все, що самі визначають як істину. І Господь через її вплив стримував сатанинську діяльність, аж поки вона не померла. Потім, у 1931 році, було здійснено нову спробу відкинути істину про «щоденне», і зрештою це вдалося. Сьогодні правильне розуміння визначення «щоденного» є поглядом меншості в лаодикійському адвентизмі, і за нинішніх обставин «щоденне» тепер безперечно є випробувальним питанням.
When the majority opinion held the true understanding it was not a test, but when any truth is defined as error, it is then a test. When the compilation of manuscripts that is titled Manuscript Releases, was published in the 1980’s, or there about, there was then recognized an article that is as direct in its opposition to Prescott and Daniells’ view of “the daily,” as is her endorsement of Miller’s view.
Коли думка більшості відповідала істинному розумінню, це не було випробуванням, але коли будь-яку істину оголошують помилкою, тоді це стає випробуванням. Коли у 1980-х роках, або близько того, було опубліковано збірку рукописів під назвою Manuscript Releases, тоді звернули увагу на статтю, яка так само прямо виступає проти погляду Прескотта і Даніелса на «щоденне», як і її схвалення погляду Міллера.
“At this stage of our experience we are not to have our minds drawn away from the special light given [us] to consider at the important gathering of our conference. And there was Brother Daniells, whose mind the enemy was working; and your mind and Elder Prescott’s mind were being worked by the angels that were expelled from heaven. Satan’s work was to divert your minds that jots and tittles should be brought in which the Lord did not inspire you to bring in. They were not essential. But this meant much to the cause of truth. And the ideas of your minds, if you could be drawn away to jots or tittles, is a work of Satan’s devising. To correct little things in the books written, you suppose would be doing a great work. But I am charged, Silence is eloquence.
На цьому етапі нашого досвіду ми не повинні дозволяти, щоб наші думки відволікалися від особливого світла, даного [нам] для розгляду на важливому зібранні нашої конференції. І був брат Даніелс, над розумом якого працював ворог; і над вашим розумом та розумом старійшини Прескотта працювали ангели, вигнані з неба. Діло сатани полягало в тому, щоб відвернути ваші думки, аби були внесені «йоти й риски», які Господь не надихав вас вводити. Вони не були необхідними. Але це багато важило для справи істини. А якщо ваші думки можна було б відвернути до «йот і рисок», то це — справа сатанинського задуму. Ви вважаєте, що виправляючи дрібниці в написаних книгах, ви робили б велику справу. Але мені велено: Мовчання — красномовність.
“I am to say, Stop your picking flaws. If this purpose of the devil could only be carried out, then [it] appears to you [that] your work would be considered as most wonderful in conception. It was the enemy’s plan to get all the supposed objectionable features where all classes of minds did not agree.
Мені слід сказати: припиніть вишукувати хиби. Якби лише цю мету диявола можна було здійснити, тоді вам здається, що вашу працю вважали б надзвичайно чудовою за задумом. План ворога полягав у тому, щоб звести всі нібито заперечні риси до таких питань, щодо яких усі типи мислення не були одностайні.
“And what then? The very work that pleases the devil would come to pass. There would be a representation given to the outsiders not of our faith just what would suit them, that would develop traits of character which would cause great confusion and occupy the golden moments which should be used zealously to bring the great message before the people. The presentations upon any subject we have worked upon could not all harmonize, and the results would be to confuse the minds of believers and unbelievers. This is the very thing that Satan had planned that should take place—anything that could be magnified as a disagreement.
А що тоді? Сталося б саме те діло, що до вподоби дияволові. Стороннім, не нашої віри, було б подано саме таке уявлення, яке їм до вподоби, що формувало б риси характеру, які спричинили б велику плутанину й відбирало б золоті миті, які слід було б ревно використовувати, щоб донести велику вістку до людей. Виклади з будь-якої теми, над якою ми працювали, не могли б усі узгоджуватися між собою, і результатом стало б заплутання умів віруючих і невіруючих. Це саме те, що Сатана задумав, аби сталося — будь-що, що можна було б роздмухати як незгоду.
“Read Ezekiel, chapter 28. Now, here is a grand work, where strange spirits can figure. But the Lord has a work to [be] done to save perishing souls; and the places which Satan, disguised, could fill in, bringing confusion into our ranks, he will do to perfection, and all those little differences will become enlarged, prominent.
Прочитайте Єзекіїля, розділ 28. Тепер тут велика праця, де можуть проявляти себе чужі духи. Але Господь має справу, яку потрібно звершити, щоб спасти гинучі душі; і ті місця, які Сатана, замаскований, міг би заповнити, вносячи замішання в наші ряди, він заповнить досконало, і всі ті дрібні розбіжності збільшаться, стануть помітними.
“And I was shown from the first that the Lord had given neither Elders Daniells nor Prescott the burden of this work. Should Satan’s wiles be brought in, should this “Daily” be such a great matter as to be brought in to confuse minds and hinder the advancement of the work at this important period of time? It should not, whatever may be. This subject should not be introduced, for the spirit that would be brought in would be forbidding, and Lucifer is watching every movement. Satanic agencies would commence his work and there would be confusion brought into our ranks. You have no call to hunt up the difference of opinion that is not a testing question; but your silence is eloquence. I have the matter all plainly before me. If the devil could involve any one of our own people on these subjects, as he has proposed to do, Satan’s cause would triumph. Now the work without delay is to be taken up and not a [difference] of opinion expressed.
І від самого початку мені було показано, що Господь не доручив тягаря цієї праці ні старійшині Даніеллсу, ні Прескотту. Чи слід допускати сатанинські хитрощі, чи має це «Щоденне» бути такою великою справою, щоб його вводили, аби збивати людей з пантелику і гальмувати поступ роботи в цей важливий період часу? Цього не повинно бути, що б там не було. Цю тему не слід порушувати, бо дух, який буде внесено, буде відштовхувальним, а Люцифер стежить за кожним рухом. Сатанинські сили розпочали б свою роботу, і в наші ряди було б внесено замішання. У вас немає підстав вишукувати розбіжності в поглядах, які не є випробувальним питанням; ваша мовчанка красномовна. Уся ця справа ясно переді мною. Якби диявол міг втягнути когось із наших людей у ці питання, як він і замислив, справа сатани тріумфувала б. Тепер слід без зволікання взятися до роботи і не висловлювати жодної [розбіжності] в поглядах.
“Satan would inspire those men who have gone out from us to unite with evil angels and retard our work on unimportant questions, and what rejoicing [there] would be in the camp of the enemy. Press together, press together. Let every difference be buried. Our work now is to devote all our physical and brain-nerve power to put these differences out of the way, and all harmonize. If Satan could with his great unsanctified wisdom be permitted to get the least hold, [he would rejoice].
Сатана спонукав би тих людей, що відійшли від нас, об’єднатися зі злими ангелами й гальмувати нашу працю неважливими питаннями, і яка ж [там] була б радість у таборі ворога. Згуртуйтеся, згуртуйтеся. Нехай усі розбіжності будуть поховані. Наше теперішнє завдання — віддати всі наші фізичні й мозково-нервові сили на те, щоб усунути ці розбіжності з дороги й досягти злагоди. Якби Сатані з його великою неосвяченою мудрістю було дозволено здобути бодай найменший вплив, [він би радів].
“Now, when I saw how you were working, my mind took in the whole situation and the results if you should go forward and give the parties that have left us the least chance to bring confusion into our ranks. Your lack of wisdom would be just what Satan would have it. Your loud proclamation was not under the inspiration of the Holy Spirit. I was instructed to say to you that your picking flaws in the writings of men that have been led of God is not inspired of God. And if this is the wisdom that Elder Daniells would give to the people, by no means give him an official position, for he cannot reason from cause to effect. Your silence on this subject is your wisdom. Now, everything like picking flaws in the publications of men who are not alive is not the work God has given any of you to do. For if these men—Elders Daniells and Prescott—had followed the directions given in working the cities, there would have been many, very many, convinced of the truth and converted, able men that [now] are in positions where they never will be reached.
Тепер, коли я побачила, як ви працюєте, мій розум охопив усю ситуацію і наслідки, якщо ви підете далі й дасте тим, хто покинув нас, бодай найменшу нагоду внести замішання в наші ряди. Ваша відсутність мудрості була б саме тим, чого бажав би Сатана. Ваше гучне проголошення не було натхнене Святим Духом. Мені було доручено сказати вам, що ваше вишукування вад у працях людей, яких вів Бог, не натхнене Богом. І якщо це та мудрість, яку старійшина Даніеллс дав би народові, ні в якому разі не давайте йому офіційної посади, бо він не вміє міркувати від причини до наслідку. Ваше мовчання щодо цього питання — ваша мудрість. А тепер, усяка діяльність на кшталт вишукування вад у публікаціях людей, яких уже немає в живих, — це не та праця, яку Бог доручив комусь із вас. Бо якби ці люди — старійшини Даніеллс і Прескотт — дотрималися вказівок, даних щодо праці в містах, було б багато, дуже багато переконаних у правді й навернених, здібних людей, які [тепер] перебувають у становищах, де їх ніколи не вдасться досягти.
“All the world is to be regarded as one great family. And when you have such a fountain of knowledge to draw from, why have you left the world to perish for years with the testimonies given by our Lord Jesus Christ? True religion teaches us to regard every man and woman as a person to whom we can do good.
Увесь світ слід розглядати як одну велику сім’ю. І коли у вас є таке джерело знань, з якого можна черпати, чому ви роками залишали світ гинути, маючи свідчення, дані нашим Господом Ісусом Христом? Справжня релігія навчає нас розглядати кожного чоловіка і кожну жінку як особу, якій ми можемо чинити добро.
“This has been in print many years: ‘A Balanced Mind,’ testimony to Elder Andrews. The mind may be cultivated to become a power to know when to speak and what burdens to take up and to bear, for Christ is your teacher. And I feared greatly for you [when I saw you] exalting your wisdom and pursuing a course to bring in differences of opinion. The Lord calls for wise men who can hold their peace when it [is] wisdom for them to do so. If you would be a whole man, you need sanctification through Jesus Christ. Now there is a work just started, and let wisdom be seen in every minister, in every president of [a] conference. But here was a work for you to take hold of years ago where you were needed to lift your voice for this very work. Christ gave all His people special directions what they shall do and the things they shall not do. And there is a little time left us to work out the righteousness of the Lord. You can understand the way of the Lord. I saw your purpose of carrying things after your own devising after you were placed as president. You had thought you would do wonderful things, which would be a work God had not placed in your hands to do. Now, your work is not to oppress but to release every necessity possible if the Lord has accepted you to serve. But you have very early given evidence that wisdom and sanctified judgment have not been manifested by you. You blazed out matters that would not be received unless the Lord should give light.
Це багато років видане друком: «Зрівноважений розум», свідчення для пресвітера Ендрюса. Розум можна виховувати, щоб він став силою, здатною розпізнавати, коли говорити і які тягарі взяти на себе й нести, бо Христос — ваш Учитель. І мені було дуже тривожно за вас [коли я бачила вас], як ви звеличуєте власну мудрість і обираєте курс, що вносить розбіжності в думках. Господь кличе мудрих людей, які вміють мовчати, коли для них це [є] мудрістю. Якщо ви хочете бути цілісною людиною, вам потрібне освячення через Ісуса Христа. Тепер щойно розпочалася праця, і нехай мудрість буде видна в кожному служителеві, у кожному президентові [конференції]. Але тут була праця, за яку вам слід було взятися ще роки тому, де ви були потрібні, щоб піднести свій голос саме за цю справу. Христос дав усьому Своєму народові особливі настанови, що вони мають робити і чого не мають робити. І нам залишилося небагато часу, щоб звершувати праведність Господню. Ви можете зрозуміти шлях Господній. Я бачила ваш намір вести справи за власними задумами після того, як вас поставили президентом. Ви думали, що зробите дивовижні речі, які були б працею, яку Бог не доручив вам робити. Тепер ваша праця — не пригноблювати, а полегшувати всяку можливу нужду, якщо Господь прийняв вас на служіння. Але дуже рано ви дали свідчення, що мудрість і освячений розсуд не були вами виявлені. Ви різко порушували питання, які не були б прийняті, якби Господь не дав світла.
“I have been instructed that such hasty movements should not have [been] made [such] as selecting you as president of the conference even another year. But the Lord forbids any more such hasty transactions until the matter is brought before the Lord in prayer; and as you have had the message come to you that the work of the Lord resting upon the president is a most solemn responsibility, you had no moral right to blaze out as you did upon the subject of the ‘Daily’ and suppose your influence would decide the question. There was Elder Haskell, who has carried the heavy responsibilities, and there is Elder Irwin and several men I might mention who have the heavy responsibilities.
Мені було вказано, що такі поспішні кроки не мали [бути] зроблені [такі], як обрання вас президентом конференції навіть ще на один рік. Але Господь забороняє будь-які подальші такі поспішні дії, доки це питання не буде представлено перед Господом у молитві; і оскільки до вас надійшло послання, що діло Господнє, яке лежить на президентові, є надзвичайно серйозною відповідальністю, у вас не було морального права так різко виступати, як ви це зробили, щодо питання 'Daily' і вважати, що ваш вплив вирішить це питання. Був старійшина Гаскелл, який ніс важкий тягар відповідальності, і є старійшина Ірвін та кілька людей, яких я міг би назвати, що несуть важку відповідальність.
“Where was your respect for the men of age? What authority could you exercise without taking all the responsible men to weigh the matter? But let us now investigate the matter. We must now reconsider whether it is the Lord’s judgment, in the face of the work that has been neglected, of showing your zeal to carry the work even another year. If you should carry the work another year with the help that shall unite with you, there should be a change take place in you and Elder Prescott. And humble your own hearts before God. The Lord will have to see in you a showing of a different experience, for if ever men needed to be reconverted at this present [time], it [is] Elder Daniells and Elder Prescott.
Де була ваша повага до старших чоловіків? Яку владу ви могли здійснювати, без того, щоб залучити всіх відповідальних чоловіків, аби зважити цю справу? Але тепер розгляньмо цю справу. Ми маємо тепер переглянути, чи є це Господнє судження — з огляду на працю, яку було занедбано — виявляти ваше завзяття вести працю ще навіть на один рік. Якщо вам слід вести цю працю ще один рік за допомогою, яка приєднається до вас, у вас і в старійшини Прескотта має відбутися зміна. І смиріть свої серця перед Богом. Господь повинен побачити у вас вияв іншого досвіду, бо якщо коли-небудь людям потрібно було знову навернутися в цей [час], то це [є] старійшина Даніелс і старійшина Прескотт.
“Seven men should be chosen that are men of wisdom and through the working of the grace of God [give] evidence [of] a reconversion. For any men who are so blinded that they cannot reason from cause to effect, that they would ignore the men who have borne the responsibilities of the work and these presidents of conferences, [that] men [who] carry the work for over two years should be disregarded and such an impulsive consequence take place that men would neglect the very work kept before them for years—work the cities—and no, or but very little, attention [be] given to the old men for counsel, but proclaim the things they choose to give the people, bears its own testimony of the unsafety of the men to be entrusted with such a grand and wonderful work.
Слід обрати сімох чоловіків, які є мужами мудрості і через дію благодаті Божої [дають] свідчення [про] повторне навернення. Бо будь-які чоловіки, які настільки засліплені, що не можуть міркувати від причини до наслідку, що вони ігнорували б чоловіків, які несли на собі відповідальність за працю, і цих президентів конференцій, [щоб] чоловіки [які] несуть працю понад два роки були відкинуті, і стався такий імпульсивний наслідок, що чоловіки занедбали б саму працю, яка роками була поставлена перед ними — працю в містах, — і щоб жодної, або лише зовсім малої, уваги [було] надано старшим чоловікам для поради, а проголошували те, що вони обирають дати народові, — це саме по собі свідчить про небезпеку доручати таким чоловікам таку величну й чудову працю.
“Christ is not dead. He will never suffer His work to be carried on in this strange way. Let the books alone. If any change is essential, God will have the harmony in that change consistent, but when a message has been entrusted to men with the large responsibilities involved, [God] demands faithfulness that will work by love and purify the soul. Elders Daniells and Prescott both need reconversion. A strange work has come in, and it is not in harmony with the work Christ came to our world to do; and all who are truly converted will work the works of Christ.
Христос не мертвий. Він ніколи не допустить, щоб Його справу вели в такий дивний спосіб. Залиште книги в спокої. Якщо якась зміна є необхідною, Бог подбає, щоб у цій зміні зберігалася гармонія, але коли послання довірено людям, на яких покладено велику відповідальність, [Бог] вимагає вірності, що діє любов’ю і очищає душу. Старійшини Данієлс і Прескотт потребують повторного навернення. З’явилася чужа справа, і вона не узгоджується з ділом, яке Христос прийшов у наш світ звершити; і всі, хто по-справжньому навернувся, звершуватимуть діла Христові.
“We are everyone [to] work out the work which shall glorify the Father. We have come to the crisis—either to conform to the character of Jesus Christ right in this preparatory time or not attempt [it]. Elder Daniells, [you are not] to feel at liberty to let your voice be heard on high as you have done under similar circumstances. And understand, the president of a conference is not a ruler. He works in connection with the wise men who occupy the position as presidents whom God has accepted. He has not liberty to meddle with the writings in printed books from the pens that God has accepted. They are no longer to bear sway unless they show less of the ruling, dominating power. The crisis has come, for God will be dishonored.
Ми всі [маємо] виконати працю, яка прославить Отця. Ми дійшли до кризи — або уподібнитися характеру Ісуса Христа саме в цей підготовчий час, або й не намагатися [цього]. Старійшина Данієлс, [ви не повинні] відчувати себе вільним дозволяти своєму голосу лунати на весь голос, як ви робили за подібних обставин. І зрозумійте: президент конференції — не правитель. Він працює у співпраці з мудрими мужами, які займають посаду президентів і яких Бог прийняв. Він не має права втручатися в писання в друкованих книгах, що вийшли з-під пера тих, кого Бог прийняв. Вони більше не повинні панувати, якщо тільки не почнуть виявляти менше владного, домінуючого духу. Настала криза, бо Бога буде зневажено.
“How does the Lord look upon the unworked cities? Christ is in heaven. Now its acknowledgment is to be, ‘There is no kingly rule. And now is the crisis of this world. Now I am the Power to save or to destroy. Now is the time when the destiny of all is in My hands. I have given My life to save the world. And “I, if I be lifted up,” the saving grace I shall impart will prove that all who will be fashioned after the divine similitude and will be one with Me shall work as I work with My power of redeeming grace.’ Whoever will, [let him] take hold with his brethren to do the work given them to do when in responsible places under the counsel the Lord gives, and seek most earnestly to work in complete harmony with Him who so loved the world He gave His life a full sacrifice for the saving of the world. I speak to our ministers, that as they enter upon the work in our cities let there be a calm sacredness attending the ministry of the Word. We cannot make the proper impression upon the minds of the people if we . . .
"Як Господь дивиться на неєвангелізовані міста? Христос на небі. Тепер слід визнати: 'Немає царської влади. І тепер настала криза цього світу. Тепер Я — Сила, що може спасти або погубити. Тепер час, коли доля всіх у Моїх руках. Я віддав Моє життя, щоб спасти світ. І "Я, коли буду піднесений", — спасенна благодать, яку Я дам, доведе, що всі, хто буде сформований за божественною подобою і буде єдиний зі Мною, працюватимуть так, як Я працюю, Моєю силою відкупної благодаті.' Хто захоче, [нехай] разом із братами візьметься до виконання роботи, яку їм дано робити, перебуваючи на відповідальних становищах під порадою, яку дає Господь, і нехай щонайревніше прагне працювати в повній згоді з Тим, Хто так полюбив світ, що віддав Своє життя повною жертвою за спасіння світу. Я звертаюся до наших служителів: коли вони приступають до праці в наших містах, нехай служіння Слова супроводжує спокійна святість. Ми не зможемо справити належного враження на розум людей, якщо ми . . ."
“I copy from my Diary. The truth as it is in Jesus—talk it, pray it, believe every word in its simplicity. What would you gain if mistakes are brought before the men who have departed from the faith and given heed to seducing spirits, men who were not long ago with us in the faith? Will you stand on the devil’s side? Give your attention to the unworked fields. A world-wide work is before us. I was given representations of John Kellogg.
"Я переписую зі свого щоденника. Істина, як вона є в Ісусі, — говоріть про неї, моліться про неї, вірте кожному слову в її простоті. Що ви здобудете, якщо помилки будуть представлені перед людьми, які відступили від віри й прислухалися до звабливих духів, людьми, які ще не так давно були з нами у вірі? Чи станете ви на бік диявола? Зверніть свою увагу на необроблені ниви. Перед нами всесвітня праця. Мені були дані представлення про Джона Келлога."
“A very attractive personage was representing the ideas of the specious arguments that he was presenting, sentiments different from the genuine Bible truth. And those who are hungering and thirsting after something new were advancing ideas [so specious] that Elder Prescott was in great danger. Elder Daniells was in great danger [of] becoming wrapped in a delusion that if these sentiments could be spoken everywhere it would be as a new world.
Дуже приваблива особа викладала ідеї, що лежали в основі тих облудних аргументів, які вона висувала,— погляди, відмінні від справжньої біблійної істини. А ті, хто голодні й спраглі до чогось нового, висували [такі облудні] ідеї, що старійшина Прескотт опинився у великій небезпеці. Старійшина Деніеллс перебував у великій небезпеці [того, щоб] опинитися в полоні омани, ніби якби ці погляди можна було висловлювати всюди, то це було б наче новий світ.
“Yes, it would, but while their minds were thus absorbed I was shown that Brother Daniells and Brother Prescott were weaving into their experience sentiments of a spiritual[istic] appearance and drawing our people to beautiful sentiments that would deceive, if possible, the very elect. I have to trace with my pen [the fact] that these brethren would see defects in their delusive ideas that would place the truth in an uncertainty; and [yet] they [would] stand out as [if they had] great spiritual discernment. Now I am to tell them [that] when I was shown this matter, when Elder Daniells was lifting up his voice like a trumpet in advocating his ideas of the ‘Daily,’ the after results were presented. Our people were becoming confused. I saw the result, and then there were given me cautions that if Elder Daniells without respect to the outcome should thus be impressed and let himself believe he was under the inspiration of God, skepticism would be sown among our ranks everywhere, and we should be where Satan would carry his messages. Set unbelief and skepticism would be sown in human minds, and strange crops of evil would take the place of truth.” Manuscript Releases, volume 20, 17–22.
Так, так би й було, але, поки їхні уми були так поглинуті, мені було показано, що брат Даніелс і брат Прескотт вплітали у свій досвід ідеї з духовним [спіритичним] виглядом і притягували наш народ до привабливих ідей, які, якщо можливо, обманули б навіть обраних. Я повинна викласти пером [той факт], що ці брати побачили б вади у своїх оманливих ідеях, які поставили б істину у стан непевності; і [проте] вони [будуть] виступати так, [ніби мали] велике духовне розпізнавання. Тепер я маю сказати їм [що], коли мені було показано це питання, коли старійшина Даніелс підносив свій голос, мов сурма, обстоюючи свої ідеї щодо «Щоденного», були показані подальші наслідки. Наші люди впадали в замішання. Я бачила наслідок, і тоді мені були дані застереження, що якщо старійшина Даніелс, не зважаючи на наслідки, буде таким чином вражений і дозволить собі повірити, що перебуває під Божим натхненням, скептицизм буде посіяний усюди в наших рядах, і ми опинимося там, де Сатана поширюватиме свої послання. Укорінена невіра і скептицизм були б посіяні в людських умах, а дивні врожаї зла зайняли б місце істини. Рукописні видання, том 20, 17–22.
The history of the second generation identifies an escalation of rebellion. The spiritualism represented by Ezekiel’s chambers of imagery illustrate that “Brother Daniells and Brother Prescott were weaving into their experience sentiments of a spiritualistic appearance and drawing our people to beautiful sentiments that would deceive, if possible, the very elect.” The spiritualism associated with the false view of “the daily,” is the symbol of what, if possible, would deceive the very elect. She ties together the spiritualism of pantheism that was being promoted by Kellogg with Prescott and Daniells’ push to define “the daily” as Christ’s sanctuary ministry.
Історія другого покоління вказує на посилення бунту. Спіритизм, представлений «кімнатами образів» у Єзекіїля, показує, що «брат Данієлс і брат Прескотт вплітали у свій досвід настрої спіритичного характеру й вабили наш народ до гарних сентиментів, які, якщо можливо, звели б навіть обраних». Спіритизм, пов’язаний із хибним поглядом на «щоденне», є символом того, що, якщо можливо, звело б навіть обраних. Вона пов’язує пантеїстичний спіритизм, який просував Келлог, із прагненням Прескотта та Данієлса тлумачити «щоденне» як Христове служіння у святині.
She informs them to leave the books alone, by which she was addressing the push by Prescott and Daniells to re-write Uriah Smith’s book, Daniel and the Revelation, in order to remove his teaching that identified “the daily,” just as Miller identified it. The historical revisionists of Laodicea, who Isaiah identifies as “the learned”, have accomplished a wonderful work upon the unlearned of Adventism, for they have misrepresented the testimony of the history to lead those with itching ears and shallow study habits to think that the subject of “the daily,” is unimportant, and that Miller was incorrect on the subject. That work of revision is part of the rubbish Miller was shown that was to be swept away by the dirt brush man, in the time when the manifestation of the power of God in the Midnight Cry is repeated.
Вона каже їм залишити книги в спокої, маючи на увазі натиск Прескотта і Данієлса переписати книгу Юрая Сміта «Даниїла та Об'явлення», щоб вилучити його вчення, яке ототожнювало «щоденне» так само, як його ототожнив Міллер. Історичні ревізіоністи Лаодикії, яких Ісая називає «вченими», виконали дивовижну роботу над неосвіченими в адвентизмі, бо вони спотворили свідчення історії, щоб схилити тих, у кого «сверблять вуха» і хто має поверхові звички до вивчення, думати, що тема «щоденного» неважлива і що Міллер помилявся в цьому питанні. Ця ревізіоністська праця є частиною сміття, яке було показано Міллерові, що його має змести чоловік із щіткою для бруду, у час, коли повториться вияв сили Божої в Опівнічному крику.
We will continue our consideration of the second generation of Laodicean Adventism in the next article.
Ми продовжимо розглядати друге покоління лаодикійського адвентизму в наступній статті.
“The message ‘Go forward’ is still to be heard and respected. The varying circumstances taking place in our world call for labor which will meet these peculiar developments. The Lord has need of men who are spiritually sharp and clear-sighted, men worked by the Holy Spirit, who are certainly receiving manna fresh from heaven. Upon the minds of such, God’s Word flashes light, revealing to them more than ever before the safe path. The Holy Spirit works upon mind and heart. The time has come when through God’s messengers the scroll is being unrolled to the world. Instructors in our schools should never be bound about by being told that they are to teach only what has been taught hitherto. Away with these restrictions. There is a God to give the message His people shall speak. Let not any minister feel under bonds or be gauged by men’s measurement. The gospel must be fulfilled in accordance with the messages God sends. That which God gives His servants to speak today would not perhaps have been present truth twenty years ago, but it is God’s message for this time.” The 1888 Materials, 133.
Послання «Ідіть уперед» і досі має бути почуте й прийняте з повагою. Різноманітні обставини, що складаються у нашому світі, вимагають такої праці, яка відповідатиме цим особливим змінам. Господь потребує людей духовно гострих і проникливих, людей, над якими діє Святий Дух, які воістину отримують свіжу манну з небес. На розуми таких людей Боже Слово кидає світло, відкриваючи їм, як ніколи раніше, безпечний шлях. Святий Дух діє на розум і серце. Надійшов час, коли через Божих вісників сувій розгортається перед світом. Викладачів у наших школах ніколи не слід зв’язувати настановою, що вони мають навчати лише того, що викладалося досі. Геть ці обмеження. Є Бог, Який дає вістку, яку має говорити Його народ. Нехай жоден служитель не відчуває себе зв’язаним і нехай його не оцінюють людськими мірками. Євангеліє має здійснюватися згідно з вістями, які посилає Бог. Те, що Бог дає Своїм слугам говорити сьогодні, можливо, не було б «теперішньою істиною» двадцять років тому, але це Божа вістка для цього часу. Матеріали 1888 року, 133.