Sister White addresses several times that the passage in Isaiah which Jesus read in the synagogue at Nazareth, not only announced His work, but typified our work. The perfect fulfillment of that anointed work is accomplished by those who make up the ensign of the one hundred and forty-four thousand.
Сестра Вайт неодноразово зазначає, що уривок з Ісаї, який Ісус читав у синагозі в Назареті, не лише звіщав про Його працю, але й прообразно вказував на нашу працю. Досконале здійснення цієї помазаної праці звершується тими, хто становить знамено ста сорока чотирьох тисяч.
The spirit of the Lord God is upon me; because the Lord hath anointed me to preach good tidings unto the meek; he hath sent me to bind up the brokenhearted, to proclaim liberty to the captives, and the opening of the prison to them that are bound; To proclaim the acceptable year of the Lord, and the day of vengeance of our God; to comfort all that mourn; To appoint unto them that mourn in Zion, to give unto them beauty for ashes, the oil of joy for mourning, the garment of praise for the spirit of heaviness; that they might be called trees of righteousness, the planting of the Lord, that he might be glorified. And they shall build the old wastes, they shall raise up the former desolations, and they shall repair the waste cities, the desolations of many generations. And strangers shall stand and feed your flocks, and the sons of the alien shall be your plowmen and your vinedressers. But ye shall be named the Priests of the Lord: men shall call you the Ministers of our God: ye shall eat the riches of the Gentiles, and in their glory shall ye boast yourselves. For your shame ye shall have double; and for confusion they shall rejoice in their portion: therefore in their land they shall possess the double: everlasting joy shall be unto them. Isaiah 61:1–7.
Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити лагідним; послав Мене перев’язувати зламаносердих, звіщати полоненим волю, і в’язням — відкриття темниці; проголошувати рік Господнього уподобання та день помсти нашого Бога; утішати всіх, хто сумує; настановити для тих, хто сумує на Сіоні, дати їм оздобу замість попелу, єлей радости замість жалоби, шату хвали замість духа зневіри, щоб їх називали деревами праведности, насадженням Господнім, на Його славу. І вони відбудують віковічні руїни, піднімуть давні спустошення, і відновлять спустошені міста, руїни багатьох поколінь. І чужинці стоятимуть та пастимуть ваші отари, і сини чужоземця будуть вашими орачами та виноградарями. А вас називатимуть священиками Господніми; називатимуть вас служителями нашого Бога; ви споживатимете багатства народів, і їхньою славою будете величатися. За ваш сором буде вам удвоє; і замість ганьби вони радітимуть своїй долі; тому в своїй землі вони посядуть удвоє; вічна радість буде їм. Ісая 61:1–7.
In the previous article we began to identify the “hour, month, day and year” that made up the time prophecy of three hundred and ninety-one years and fifteen days. Time is no longer, so the four expressions of time must be applied symbolically in the latter days, when the prophetic characteristics of the first and second woes are repeated in the third woe. The “year” is “the acceptable year of the Lord,” and it is also “the day of vengeance of our God.”
У попередній статті ми почали визначати «годину, місяць, день і рік», що становили часове пророцтво трьохсот дев’яноста одного року і п’ятнадцяти днів. Часу вже не буде, тому чотири вирази часу мають застосовуватися символічно в останні дні, коли пророчі ознаки першого і другого горя повторюються в третьому горі. «Рік» є «літом Господнього благозвоління», і він також є «днем помсти Бога нашого».
The “day,” is “the day of calamity,” a day of recompense, and vengeance, as set forth by Moses.
«День» — це «день нещастя», день відплати й помсти, як виклав Мойсей.
To me belongeth vengeance, and recompense; their foot shall slide in due time: for the day of their calamity is at hand, and the things that shall come upon them make haste. Deuteronomy 32:35.
Мені належить помста і відплата; їхня нога посковзнеться свого часу, бо день їхнього нещастя близький, і те, що має прийти на них, поспішає. Повторення Закону 32:35.
In Isaiah it is the “acceptable year” and the “day of vengeance,” and the day of vengeance is Moses’ “day of calamity” where Laodicea’s foot slides as they receive recompense and vengeance. The hour of the great earthquake, the day of calamity, the acceptable year and the first month all align with the Sunday law. The word “month” in Joel is an added word, but the added word is correct. The translators added the word “month” in agreement with the truth that the latter rain came in the first month.
У книзі Ісаї це — «сприятливий рік» і «день помсти»; а день помсти є Мойсеєвим «днем погибелі», коли посковзнеться нога Лаодикії, коли вони приймуть відплату й помсту. Година великого землетрусу, день погибелі, сприятливий рік і перший місяць — усе це збігається із законом про неділю. Слово «місяць» у Йоїла є доданим словом, але це додане слово є правильним. Перекладачі додали слово «місяць» у згоді з істиною, що пізній дощ прийшов у першому місяці.
Be glad then, ye children of Zion, and rejoice in the Lord your God: for he hath given you the former rain moderately, and he will cause to come down for you the rain, the former rain, and the latter rain in the first month. Joel 2:23.
Отож, радійте, сини Сіону, і веселіться в Господі, Богові вашому; бо Він дав вам дощ ранній у міру, і зішле вам дощ, дощ ранній та пізній, у першому місяці. Йоїл 2:23.
The word “month” is an interpretation, not part of the original inspired text. The Hebrew simply says the rains will come “in the first” or “as at the first”—meaning God will restore the rains in their proper season, just like in former times. Sister White repeatedly aligns the Millerite movement of 1840 to 1844 with Pentecost to describe the latter rain in the latter days. The latter rain comes “as at the first,” which was Pentecost, which Sister White repeatedly aligns with the Sunday law.
Слово «місяць» є тлумаченням, а не частиною первісного натхненного тексту. Єврейський текст просто говорить, що дощі прийдуть «на початку» або «як на початку» — тобто Бог відновить дощі у належний їм час, так само, як у давні часи. Сестра Вайт неодноразово співвідносить міллеритський рух 1840–1844 років із П’ятидесятницею, щоб описати пізній дощ в останні дні. Пізній дощ приходить «як на початку», а тим початком була П’ятидесятниця, яку Сестра Вайт неодноразово співвідносить із недільним законом.
“The angel who unites in the proclamation of the third angel’s message is to lighten the whole earth with his glory. A work of world-wide extent and unwonted power is here foretold. The advent movement of 1840–44 was a glorious manifestation of the power of God; the first angel’s message was carried to every missionary station in the world, and in some countries there was the greatest religious interest which has been witnessed in any land since the Reformation of the sixteenth century; but these are to be exceeded by the mighty movement under the last warning of the third angel.
«Ангел, який з’єднується в проголошенні вістки третього ангела, має осяяти всю землю своєю славою. Тут провіщується праця всесвітнього масштабу й нечуваної сили. Адвентний рух 1840–44 років був славним виявом Божої сили; вістка першого ангела була донесена до кожної місіонерської станції у світі, а в деяких країнах спостерігалося найбільше релігійне зацікавлення, яке будь-коли було засвідчене в будь-якій землі від часів Реформації шістнадцятого століття; але все це має бути перевершене могутнім рухом під час останнього застереження третього ангела.»
“The work will be similar to that of the Day of Pentecost. As the ‘former rain’ was given, in the outpouring of the Holy Spirit at the opening of the gospel, to cause the upspringing of the precious seed, so the ‘latter rain’ will be given at its close for the ripening of the harvest. ‘Then shall we know, if we follow on to know the Lord: His going forth is prepared as the morning; and He shall come unto us as the rain, as the latter and former rain unto the earth.’ Hosea 6:3. ‘Be glad then, ye children of Zion, and rejoice in the Lord your God: for He hath given you the former rain moderately, and He will cause to come down for you the rain, the former rain, and the latter rain.’ Joel 2:23. ‘In the last days, saith God, I will pour out of My Spirit upon all flesh.’ ‘And it shall come to pass, that whosoever shall call on the name of the Lord shall be saved.’ Acts 2:17, 21.
«Ця праця буде подібною до праці дня П’ятидесятниці. Як був даний “ранній дощ” — у злитті Святого Духа на початку євангельської праці, щоб спричинити проростання дорогоцінного насіння, — так “пізній дощ” буде даний наприкінці її для достигання жнив. “І пізнаємо, і будемо прагнути пізнати Господа; вихід Його певний, мов досвітня зоря, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній і ранній дощ на землю”. Осії 6:3. “Тож, сини Сіону, радійте й веселіться в Господі, Богові вашому, бо Він дав вам дощ ранній мірою, і зішле вам дощ — дощ ранній і пізній”. Йоіла 2:23. “І буде останніми днями, говорить Бог, Я виллю від Духа Мого на кожне тіло”. “І станеться, що кожен, хто покличе Ім’я Господнє, спасеться”. Дії 2:17, 21.»
“The great work of the gospel is not to close with less manifestation of the power of God than marked its opening. The prophecies which were fulfilled in the outpouring of the former rain at the opening of the gospel are again to be fulfilled in the latter rain at its close. Here are ‘the times of refreshing’ to which the apostle Peter looked forward when he said: ‘Repent ye therefore, and be converted, that your sins may be blotted out, when the times of refreshing shall come from the presence of the Lord; and He shall send Jesus.’ Acts 3:19, 20.” The Great Controversy, 611.
«Велика справа Євангелія не має завершитися меншою виявленістю сили Божої, ніж та, що позначила його початок. Пророцтва, які сповнилися в злитті раннього дощу на початку євангельської доби, мають знову сповнитися в пізньому дощі при її завершенні. Ось ті «часи відради», на які з надією звертав свій погляд апостол Петро, коли сказав: «Отже, покайтеся й наверніться, щоб ваші гріхи були стерті, коли прийдуть часи відради від лиця Господнього; і Він пошле Ісуса». Дії 3:19, 20». Велика боротьба, 611.
Pentecost was the "opening" or the "beginning" of the gospel work and the latter rain at the "close" is the "ending." The first represents the last. The first month is identifying the outpouring of the Holy Spirit at the Sunday law.
П’ятидесятниця була «відкриттям» або «початком» євангельської праці, а пізній дощ при «завершенні» є «кінцем». Перше представляє останнє. Перший місяць ототожнює злиття Святого Духа за недільного закону.
“Not one of us will ever receive the seal of God while our characters have one spot or stain upon them. It is left with us to remedy the defects in our characters, to cleanse the soul temple of every defilement. Then the latter rain will fall upon us as the early rain fell upon the disciples on the Day of Pentecost. …
«Ніхто з нас ніколи не одержить печаті Божої, доки на нашому характері буде бодай одна пляма чи вада. Нам залишено усунути недоліки нашого характеру, очистити храм душі від усякої скверни. Тоді пізній дощ зійде на нас, як ранній дощ зійшов на учнів у день П’ятидесятниці. …»
“What are you doing, brethren, in the great work of preparation? Those who are uniting with the world are receiving the worldly mold and preparing for the mark of the beast. Those who are distrustful of self, who are humbling themselves before God and purifying their souls by obeying the truth these are receiving the heavenly mold and preparing for the seal of God in their foreheads. When the decree goes forth and the stamp is impressed, their character will remain pure and spotless for eternity.” Testimonies, volume 5, 214, 216.
«Що ви робите, браття, у великій справі приготування? Ті, що єднаються зі світом, приймають світський відбиток і готуються до знамена звіра. Ті ж, що не покладаються на себе, що упокорюються перед Богом і очищають свої душі послухом істині, — приймають небесний відбиток і готуються до печаті Божої на своїх чолах. Коли вийде указ і буде накладено відбиток, їхній характер залишиться чистим і непорочним на вічність». Testimonies, volume 5, 214, 216.
The first “month” is the Sunday law, the “hour” of the great earthquake is the Sunday law, the “day” of calamity, recompense and vengeance is the Sunday law and the acceptable “year” is the Sunday law. The one hundred and fifty years of the prophecy of the first woe concludes at the Sunday law, where the three hundred and ninety-one years and fifteen days begins.
Перший «місяць» — це недільний закон, «година» великого землетрусу — це недільний закон, «день» лиха, відплати й помсти — це недільний закон, і сприятливий «рік» — це недільний закон. Сто п’ятдесят років пророцтва про перше горе завершуються на недільному законі, де починаються триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів.
Saying to the sixth angel which had the trumpet, Loose the four angels which are bound in the great river Euphrates. And the four angels were loosed, which were prepared for an hour, and a day, and a month, and a year, for to slay the third part of men. Revelation 9:14, 15.
кажучи шостому ангелові, що мав сурму: Звільни чотирьох ангелів, зв’язаних при великій річці Євфраті. І були звільнені чотири ангели, приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убити третю частину людей. Об’явлення 9:14, 15.
The “four angels” that were “bound in the great river Euphrates” are “loosed” at the hour of the Sunday law. They have been prophetically “prepared” for the hour, day, month and year of the second woe to slay the third part of men. The United States is slain as the sixth kingdom of Bible prophecy at the Sunday law, and the United States is one third of the three fold union that is established at the Sunday law. The second woe is repeated in the third woe, just as the second angel is repeated in the third angel.
«Чотири ангели», що були «зв’язані при великій річці Євфраті», «звільняються» в годину недільного закону. Вони були пророчо «приготовані» на годину, і день, і місяць, і рік другого горя, щоб умертвити третю частину людей. Сполучені Штати умертвляються як шосте царство біблійного пророцтва за недільного закону, і Сполучені Штати є однією третиною потрійного союзу, що встановлюється за недільного закону. Друге горе повторюється в третьому горі, так само як другий ангел повторюється в третьому ангелі.
Those four winds were released at 9/11, marking the beginning of the sealing of the one hundred and forty-four thousand, and immediately thereafter restrained. When those represented in Isaiah sixty-one who mourn are comforted, they are comforted with the full out pouring of the Comforter at the Sunday law, which is also the “hour” of the great earthquake. Those who mourn in the acceptable year, are the very same who are mourning in Ezekiel nine who receive the seal of God. Jesus began His ministry by citing Isaiah sixty-one, and Sister White aligns His pronouncement with our work.
Ті чотири вітри були відпущені 11 вересня, позначивши початок запечатування ста сорока чотирьох тисяч, і відразу після того стримані. Коли ті, хто зображений в Ісаї шістдесят першому як такі, що плачуть, будуть утішені, вони будуть утішені повним злиттям Утішителя за недільного закону, що також є «годиною» великого землетрусу. Ті, хто плаче в сприятливий рік, є тими самими, що плачуть в Єзекиїля дев’ятому розділі та отримують печатку Божу. Ісус розпочав Своє служіння, цитуючи Ісаю шістдесят перший, і сестра Вайт узгоджує Його проголошення з нашою працею.
“Christ announced his mission to the world when, in the synagogue at Nazareth, he read from the prophecy of Isaiah: ‘The Spirit of the Lord is upon me, because he hath anointed me to preach the Gospel to the poor; he hath sent me to heal the broken-hearted, to preach deliverance to the captives, and recovering of sight to the blind, to set at liberty them that are bruised, to preach the acceptable year of the Lord.’ What a work was before him!—To preach the acceptable year of the Lord. This period embraces age after age, extends from century to century, while probation shall last. God is waiting to hear the asking and knocking; watching to see humanity draw nigh unto him, who alone can help us. He longs to forgive their sins, to receive them as his own. He will receive every contrite soul who comes to him; for it was to do this work that God anointed his only-begotten Son.
«Христос звістив світові про Свою місію, коли в назаретській синагозі прочитав із пророцтва Ісаї: “Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Євангелію вбогим; послав Мене зціляти сокрушених серцем, проповідувати визволення полоненим, і сліпим — прозріння, відпустити на волю змучених, проповідувати рік Господнього благовоління”. Яке діло було перед Ним! — Проповідувати рік Господнього благовоління. Цей період охоплює вік за віком, простягається від століття до століття, доки триває час випробування. Бог чекає, щоб почути прохання й стукання; спостерігає, чи наблизиться людство до Нього, єдиного, Хто може нам допомогти. Він прагне простити їм їхні гріхи, прийняти їх як Своїх. Він прийме кожну сокрушену душу, що приходить до Нього; бо саме на це діло Бог помазав Свого Єдинородного Сина.»
“But why did not Christ finish the statement recorded in Isaiah? Why did he omit the clause, ‘and the day of vengeance of our God’? The latter portion of this sentence was just as much truth as the first part; and Christ did not deny the truth by his silence, by withholding a portion of his own words given to his chosen prophet. But this last clause was that upon which his hearers delighted to dwell, and which they were inclined to practice, pronouncing judgment upon all who were not of their religious faith. Instead of giving to the people words of truth and righteousness and forgiveness, they had taught them that God hated all the heathen world. The paternal character of God had been misrepresented, and buried beneath human traditions. Signs of the Times, January 14, 1897.
«Але чому Христос не закінчив вислову, записаного в Ісаї? Чому Він опустив слова: “і день помсти Бога нашого”? Остання частина цього речення була такою самою істиною, як і перша; і Христос Своїм мовчанням не заперечив істини, не утримавши частини Своїх власних слів, даних Ним Своєму вибраному пророкові. Але саме на цій останній частині любили зосереджуватися Його слухачі і саме її вони були схильні втілювати, виголошуючи суд над усіма, хто не належав до їхньої релігійної віри. Замість того щоб дати народові слова істини, праведності й прощення, вони навчали його, що Бог ненавидить увесь язичницький світ. Батьківський характер Бога був викривлений і похований під людськими переказами. Signs of the Times, January 14, 1897.»
“The mission of the people of God in this age is outlined in the words of inspiration that describe the work of the Messiah: ‘The spirit of the Lord God is upon me, because the Lord hath anointed me to preach good tidings unto the meek; he hath sent me to heal the brokenhearted, to proclaim liberty to the captives, and the opening of the prison to them that are bound; to proclaim the acceptable year of the Lord, and the day of vengeance of our God; to comfort all that mourn, to appoint unto them that mourn in Zion, to give unto them beauty for ashes, the oil of joy for mourning, the garment of praise for the spirit of heaviness; that they might be called trees of righteousness, the planting of the Lord, that he might be glorified.’
«Місія Божого народу в цю добу окреслена в словах натхнення, що описують працю Месії: “Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене звіщати добру звістку покірним; послав Мене зціляти зламаних серцем, проголошувати волю полоненим і відкриття в’язниці ув’язненим; проголошувати рік Господнього вподобання і день помсти Бога нашого; утішати всіх, що сумують, покласти тим, що сумують на Сіоні, дати їм оздобу замість попелу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість духа смутку; щоб їх називали дубами праведності, насадженням Господнім, на Його прославу.”»
“‘And they shall build up the old wastes, they shall raise up the former desolations, and they shall repair the waste cities, the desolations of many generations.’” Lake Union Herald, November 11, 1908.
«І забудують давні руїни, відновлять попередні спустошення, і направлять зруйновані міста, спустошення багатьох поколінь».» Lake Union Herald, 11 листопада 1908.
Before we proceed further into the repetition of the second woe in the third woe, we should remind ourselves that the message is to be understood by bringing “line upon line.” This identifies that every “hour,” “day,” “month” and “year” in the inspired word that fits the context of the Sunday law is also to be applied to the preparation of Islam striking at the Sunday law.
Перш ніж просунутися далі в повторення другого горя в третьому горі, нам слід нагадати собі, що цю звістку потрібно розуміти, накладаючи «рядок на рядок». Це вказує на те, що кожну «годину», «день», «місяць» і «рік» у натхненному слові, що відповідає контексту недільного закону, також слід застосовувати до приготування ісламу до удару по недільному закону.
As an example: the word “hour” is only found in one book of the Old Testament, and that book is the book of Daniel. In Daniel “hour” is mentioned five times.
Як приклад: слово «година» трапляється лише в одній книзі Старого Завіту, і цією книгою є книга Даниїла. У книзі Даниїла «година» згадується п’ять разів.
And whoso falleth not down and worshippeth shall the same hour be cast into the midst of a burning fiery furnace. … Now if ye be ready that at what time ye hear the sound of the cornet, flute, harp, sackbut, psaltery, and dulcimer, and all kinds of music, ye fall down and worship the image which I have made; well: but if ye worship not, ye shall be cast the same hour into the midst of a burning fiery furnace; and who is that God that shall deliver you out of my hands? Daniel 3:6, 15.
А хто не впаде ниць і не поклониться, той тієї ж години буде вкинутий у середину палаючої вогняної печі. … Отже, якщо ви готові, то в той час, як почуєте звук рога, сопілки, цитри, самбуки, псалтиря, дулцимера та всякого роду музики, впадіть ниць і поклоніться образові, якого я зробив, — добре; а якщо не поклонитеся, то тієї ж години будете вкинені в середину палаючої вогняної печі; і хто той Бог, Який визволить вас із моїх рук? Даниїл 3:6, 15.
Sister White repeatedly applies Daniel three, and therefore “the same hour” to the Sunday law. In Daniel chapter four, Daniel is perplexed for “one hour” as he struggles to explain the coming judgment upon Nebuchadnezzar.
Сестра Вайт неодноразово застосовує третій розділ книги Даниїла, а отже й «ту саму годину», до недільного закону. У четвертому розділі книги Даниїла Даниїл був збентежений протягом «однієї години», коли намагався пояснити майбутній суд над Навуходоносором.
Then Daniel, whose name was Belteshazzar, was astonied for one hour, and his thoughts troubled him. The king spake, and said, Belteshazzar, let not the dream, or the interpretation thereof, trouble thee. Belteshazzar answered and said, My lord, the dream be to them that hate thee, and the interpretation thereof to thine enemies. Daniel 4:19.
Тоді Даниїл, якого ім’я було Валтасар, занімів на одну годину, і думки його тривожили його. Цар заговорив і сказав: Валтасаре, нехай сон і тлумачення його не тривожать тебе. Валтасар відповів і сказав: Пане мій, нехай цей сон буде для тих, що ненавидять тебе, а тлумачення його — для ворогів твоїх. Даниїла 4:19.
Daniel is astonished for “one hour” as he seeks to understand how to inform Nebuchadnezzar of his coming judgment. Daniel is representing the messenger of the first angel who announces the “hour” of judgment has come. His prediction is given to Nebuchadnezzar, and a year later the judgment upon Babylon is brought upon Nebuchadnezzar.
Даниїл був приголомшений протягом «однієї години», намагаючись зрозуміти, як повідомити Навуходоносорові про суд, що має прийти на нього. Даниїл представляє вісника першого ангела, який звіщає, що прийшла «година» суду. Його пророцтво було дане Навуходоносорові, а через рік суд над Вавилоном був звершений над Навуходоносором.
The same hour was the thing fulfilled upon Nebuchadnezzar: and he was driven from men, and did eat grass as oxen, and his body was wet with the dew of heaven, till his hairs were grown like eagles’ feathers, and his nails like birds’ claws. Daniel 4:33.
Тієї ж години це звершилося над Навуходоносором: і він був вигнаний від людей, і їв траву, мов воли, і тіло його зрошувалося небесною росою, аж доки волосся його не виросло, як орлине пір’я, а нігті його — як пташині кігті. Даниїл 4:33.
Daniel is predicting the soon-coming Sunday law, and when it arrives it is the “hour” of judgment upon Babylon. Both “hours” are identifying the Sunday law, which is the hour of the great earthquake. Nebuchadnezzar is the alpha and Belshazzar is the omega of the story of Babylon, and Belshazzar is slain in the very night that the hand writing came upon the wall.
Даниїл провіщає близьке настання недільного закону, і коли він прийде, це буде «година» суду над Вавилоном. Обидві «години» вказують на недільний закон, який є годиною великого землетрусу. Навуходоносор є альфою, а Валтасар — омегою розповіді про Вавилон, і Валтасара було вбито тієї ж ночі, коли на стіні з’явився рукопис.
In the same hour came forth fingers of a man’s hand, and wrote over against the candlestick upon the plaster of the wall of the king’s palace: and the king saw the part of the hand that wrote. Daniel 5:5.
Тієї ж години вийшли пальці людської руки й писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу; і цар бачив кисть руки, що писала. Даниїла 5:5.
The “same hour” the writing came upon the wall identifies when the written Sunday law destroys the “wall” of separation of church and state at the Sunday law, and then Babylon ended as does the United States as the sixth kingdom of Bible prophecy. As the sixth kingdom the United States is the power who reigns for seventy symbolic years in Isaiah twenty-three when the whore of Tyre is forgotten. The kingdom or king that Isaiah refers to are the days of seventy years and the kingdom that reigned for seventy years in Bible prophecy was Babylon. The fall of Belshazzar’s Babylon typifies the fall of the United States, at the Sunday law, where the handwriting upon the wall aligns with the speaking as a dragon of Revelation thirteen.
Тієї ж самої години, коли на стіні з’явився напис, визначається час, коли писаний недільний закон руйнує «стіну» відокремлення церкви від держави під час недільного закону, і тоді Вавилон скінчився, як і Сполучені Штати як шосте царство біблійного пророцтва. Як шосте царство, Сполучені Штати є тією силою, що царює сімдесят символічних років в Ісаї двадцять третьому, коли блудниця Тиру забута. Царство або цар, про яких говорить Ісая, — це дні сімдесяти років, а царством, яке царювало сімдесят років у біблійному пророцтві, був Вавилон. Падіння Вавилону Валтасара є прообразом падіння Сполучених Штатів під час недільного закону, де напис на стіні узгоджується з тим, що говорить як дракон в Об’явленні тринадцятому.
In Revelation eighteen the judgment upon Babylon begins at the Sunday law in verse four when the second voice identifies that her judgment comes in one hour and also in one day.
У вісімнадцятому розділі Об’явлення суд над Вавилоном починається із закону про неділю у вірші четвертому, коли другий голос вказує, що її суд приходить в одну годину, а також в один день.
And I heard another voice from heaven, saying, Come out of her, my people, that ye be not partakers of her sins, and that ye receive not of her plagues. For her sins have reached unto heaven, and God hath remembered her iniquities. Reward her even as she rewarded you, and double unto her double according to her works: in the cup which she hath filled fill to her double. How much she hath glorified herself, and lived deliciously, so much torment and sorrow give her: for she saith in her heart, I sit a queen, and am no widow, and shall see no sorrow. Therefore shall her plagues come in one day, death, and mourning, and famine; and she shall be utterly burned with fire: for strong is the Lord God who judgeth her. And the kings of the earth, who have committed fornication and lived deliciously with her, shall bewail her, and lament for her, when they shall see the smoke of her burning, Standing afar off for the fear of her torment, saying, Alas, alas, that great city Babylon, that mighty city! for in one hour is thy judgment come. Revelation 18:4–10.
І почув я інший голос із неба, що говорив: Вийдіть із неї, люди Мої, щоб не стати вам спільниками її гріхів, і щоб не зазнати вам її кар. Бо гріхи її досягли аж до неба, і Бог згадав її беззаконня. Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і віддайте їй удвічі за вчинками її; у чаші, що її вона наповнила, наповніть їй удвічі. Скільки вона прославляла себе й жила в розкошах, стільки дайте їй муки й жалю; бо каже вона в серці своїм: Сиджу царицею, і не вдова я, і смутку не побачу. Тому в один день прийдуть на неї кари її: смерть, і плач, і голод; і буде вона вогнем дощенту спалена, бо сильний Господь Бог, Який судить її. І царі земні, що чинили з нею блуд і жили в розкошах, будуть плакати за нею й голосити за нею, коли побачать дим пожежі її, Стоячи віддалік зі страху перед мукою її, кажучи: Горе, горе тобі, місто велике, Вавилоне, місто могутнє! бо в одну годину прийшов суд твій. Об’явлення 18:4–10.
Clearly the progressive judgment upon Babylon begins at the Sunday law of verse four when God’s other flock is called out of Babylon. John identifies the time of her judgment as both a “day” and “hour,” confirming that the symbols of time are to be understood symbolically.
Очевидно, поступовий суд над Вавилоном починається від недільного закону, про який ідеться у четвертому вірші, коли Бог закликає Свою іншу отару вийти з Вавилону. Іван визначає час її суду і як «день», і як «годину», підтверджуючи, що символи часу слід розуміти символічно.
Passover was to be kept in the first month, and Passover aligns with the cross, which in turn aligns with the Sunday law.
Пасху належало святкувати в першому місяці, і Пасха відповідає хресту, який, своєю чергою, відповідає недільному закону.
And the Lord spake unto Moses and Aaron in the land of Egypt, saying, This month shall be unto you the beginning of months: it shall be the first month of the year to you. Speak ye unto all the congregation of Israel, saying, In the tenth day of this month they shall take to them every man a lamb, according to the house of their fathers, a lamb for an house: And if the household be too little for the lamb, let him and his neighbour next unto his house take it according to the number of the souls; every man according to his eating shall make your count for the lamb. Your lamb shall be without blemish, a male of the first year: ye shall take it out from the sheep, or from the goats: And ye shall keep it up until the fourteenth day of the same month: and the whole assembly of the congregation of Israel shall kill it in the evening. Exodus 12:1–6.
І промовив Господь до Мойсея та Аарона в єгипетській землі, кажучи: Цей місяць буде для вас початком місяців; він буде для вас першим місяцем року. Скажіть усій громаді Ізраїлевій, кажучи: Десятого дня цього місяця нехай візьмуть собі кожен по ягняті, за домами батьків своїх, по ягняті на дім. А коли сім’я буде замала для ягняти, нехай візьме його він і сусід його, найближчий до дому його, за числом душ; кожного розрахуйте на ягня відповідно до того, скільки хто може з’їсти. Ягня ваше нехай буде без вади, самець однорічний; візьмете його з овець або з кіз. І нехай воно зберігається у вас до чотирнадцятого дня того самого місяця; і заколе його ввечері вся громада зібрання Ізраїлевого. Вихід 12:1–6.
Passover was the beginning of the Pentecostal season, and it therefore typifies Pentecost, which in turn aligns with the Sunday law. The tabernacle was reared up on the first day of the first month, thus typifying the raising up of the church triumphant as an ensign at the Sunday law. The “hour,” “day,” “month” and “year” of the second woe is identifying the Sunday law, and line upon line each of those expressions of time align with the Sunday law when the context agrees. At the Sunday law, the second period of papal persecution begins, the first being the 1,260 years that brought about the martyrs of that period crying to the Lord in the fifth seal with the question of “how long,” until the papal power would be judged. In the second papal blood bath Jesus has informed His people that they need not worry about what they will say when persecuted.
Пасха була початком П’ятидесятницького періоду і тому є прообразом П’ятидесятниці, яка, своєю чергою, узгоджується із недільним законом. Скинію було поставлено в перший день першого місяця, і таким чином це є прообразом піднесення церкви-переможниці як знамена за недільного закону. «Година», «день», «місяць» і «рік» другого горя ототожнюють недільний закон, і, рядок за рядком, кожен із цих часових виразів узгоджується з недільним законом, коли цьому відповідає контекст. За недільного закону починається другий період папського переслідування, першим були 1 260 років, що спричинили мучеників того періоду, які волали до Господа в п’ятій печатці із запитанням: «доки», — аж доки папська влада буде осуджена. У другій папській кривавій бані Ісус повідомив Свій народ, що їм не слід турбуватися про те, що вони говоритимуть, коли зазнаватимуть переслідування.
But when they shall lead you, and deliver you up, take no thought beforehand what ye shall speak, neither do ye premeditate: but whatsoever shall be given you in that hour, that speak ye: for it is not ye that speak, but the Holy Ghost. Mark 13:11.
А коли поведуть вас і видаватимуть, не турбуйтеся наперед, що вам говорити, і не обмірковуйте заздалегідь; але що буде дано вам тієї години, те й говоріть; бо не ви будете говорити, а Дух Святий. Марка 13:11.
In the first woe men were tormented for one hundred and fifty years. Those years began on July 27, 1299 and ended on July 27, 1449 when the four angels released the four winds that had been prepared for the hour, day, month, and year, for to slay a third part of men. The period of torment represents the period of the setting up of the image of the beast in the United States. That period is the fifteen days represented in Leviticus twenty-three from the feast of trumpets to Pentecost. The period of the formation of the image of the beast is from 9/11 unto the Sunday law, but the period of the proclamation of the message of the midnight cry is a fractal of the image of the beast formation from 9/11 unto the Sunday law.
У першому горі люди були мучені сто п’ятдесят років. Ці роки почалися 27 липня 1299 року й закінчилися 27 липня 1449 року, коли чотири ангели випустили чотири вітри, що були приготовлені на годину, і день, і місяць, і рік, щоб умертвити третю частину людей. Період мучення являє собою період встановлення образу звіра у Сполучених Штатах. Цей період є п’ятнадцятьма днями, представленими в Левиті двадцять третьому, від свята сурм до П’ятидесятниці. Період формування образу звіра триває від 9/11 до недільного закону, але період проголошення вістки опівнічного крику є фракталом формування образу звіра від 9/11 до недільного закону.
The beginning and ending of the sealing are also the alpha and omega of the image of the beast formation. One class is forming a character for the seal of God; the other is forming an image of the beast. That period in the United States aligns with the same period in the world that begins at the Sunday law. The “month” is a symbol of the torment that forces the setting up of the image, so the month at the Sunday law as represented by verse fifteen in Revelation nine also represents the Islamic torment during the setting up of the image of the beast in the world.
Початок і завершення запечатання є також альфою й омегою формування образу звіра. Один клас формує характер для печаті Божої; інший формує образ звіра. Цей період у Сполучених Штатах узгоджується з тим самим періодом у світі, що починається із недільного закону. «Місяць» є символом муки, яка примушує до встановлення образу, отже місяць за недільного закону, як це представлено в п’ятнадцятому вірші дев’ятого розділу Об’явлення, також означає ісламську муку під час встановлення у світі образу звіра.
There are other prophetic applications of how the prophecy of the second woe, and its hour, day, month and year represent the Sunday law and the release of Islam to strike the United States, but we must proceed on to other points.
Існують й інші пророчі застосування того, як пророцтво про друге горе та його година, день, місяць і рік являють недільний закон і вивільнення ісламу, щоб уразити Сполучені Штати, але ми мусимо перейти до інших питань.
In the recent period of time, over the last six months or so I have been emphasizing that Islam of the three woes is prophetically connected with the three angels. From Jacob’s latter day prediction of Judah being the “vine” that is attached to the “ass,” to Christ releasing the ass in advance of His triumphal entry and other lines of Islam of the first and second woe represents the prophetic message that empowered the first and second angel’s messages, and Islam of the third woe represents the prophetic message of the third angel.
Останнім часом, протягом приблизно останніх шести місяців, я наголошував на тому, що іслам трьох горів пророчо пов’язаний із трьома ангелами. Від передбачення Якова про останні дні, де Юда є «виноградною лозою», прив’язаною до «осла», до того, як Христос звільнив осла напередодні Свого тріумфального входу, та за іншими напрямами, іслам першого і другого горя являє собою пророчу вістку, що наділила силою вістки першого і другого ангелів, а іслам третього горя являє собою пророчу вістку третього ангела.
Recently a chapter from a book written by A. T. Jones was referenced and it identifies the same fact, but from a different approach. Jones uses the grammar and the structure of Revelation to show how it is impossible to separate the last three woe trumpets from the three angels’ messages. He is emphasizing that the first angel cannot be separated from the second, and that the third cannot be separated from the previous two. Jones’ focus is on the three angels and while he makes his case about the inseparable relationship of the three angels, he proves by the very same logic that neither can the trumpets of Revelation nine be separated from the three angels of Revelation fourteen. We will close this article with Jones’ chapter.
Нещодавно було процитовано розділ із книги, написаної А. Т. Джонсом, і в ньому визначено той самий факт, але з іншого підходу. Джонс використовує граматику й структуру Об’явлення, щоб показати, наскільки неможливо відокремити останні три сурми горя від звісток трьох ангелів. Він наголошує, що першого ангела не можна відокремити від другого, і що третього не можна відокремити від попередніх двох. У центрі уваги Джонса — три ангели, і хоча він обґрунтовує нерозривний зв’язок між трьома ангелами, тією самою логікою він доводить, що й сурми дев’ятого розділу Об’явлення також не можна відокремити від трьох ангелів чотирнадцятого розділу Об’явлення. Ми завершимо цю статтю розділом Джонса.
CHAPTER XI. THE THIRD ANGEL'S MESSAGE
РОЗДІЛ XI. ВІСТКА ТРЕТЬОГО АНГЕЛА
“THE answer to that important question for today, ‘What shall we do?’ can be given with certainty upon the basis of the Seven Trumpets and the place of the great nations of today; because the answer is given by the word of God, upon this very basis.
«Відповідь на це важливе для сьогодення запитання: “Що нам робити?” — може бути дана з певністю на підставі Семи Сурм і місця великих народів сучасності; бо відповідь дана Словом Божим саме на цій підставі.
“We have seen that inseparably connected with the last three of the Seven Trumpets, are the Three Woes. In the very midst of the Seven Trumpets—after the ending of the Fourth Trumpet, and before the beginning of the Fifth Trumpet—it is written: ‘And I beheld, and heard an angel flying through the midst of heaven, saying with a loud voice, Woe, woe, woe, to the inhabiters of the earth by reason of the other voices of the trumpet of the three angels which are yet to sound.’ Revelation 8:13.
«Ми бачили, що нерозривно пов’язані з останніми трьома з Семи Сурм — Три Горе. Саме посеред Семи Сурм — після завершення Четвертої Сурми і перед початком П’ятої Сурми — написано: “І я бачив, і чув ангола, що летів серед неба, промовляючи гучним голосом: Горе, горе, горе мешканцям землі через інші голоси сурми трьох ангелів, які ще мають сурмити”. Об’явлення 8:13.»
“That the Three Woes are inseparably connected with the last three of the Seven Trumpets, one with each, is put beyond all question by the fact that, when the Fifth Angel’s sounding is ended, it is written: ‘One woe is past; and, behold, there come two woes more hereafter.’ Revelation 9:12. And when the Sixth trumpet is ended, it is written: ‘The second woe is past; and, behold, the third woe cometh quickly. And the seventh angel sounded.’ Revelation 11:15.
«Те, що Три Горе нерозривно пов’язані з останніми трьома із Семи Сурм, по одному з кожною, поставлено поза всяким сумнівом тим фактом, що, коли сурмлення П’ятого Ангела закінчується, написано: “Одне горе минуло; і ось, ідуть ще два горя після цього.” Об’явлення 9:12. І коли Шоста сурма закінчується, написано: “Друге горе минуло; і ось, третє горе незабаром приходить. І засурмив сьомий ангел.” Об’явлення 11:15.»
“Now, inseparably connected with this angel which proclaims the coming of the Three Woes, which are inseparably connected with the last three of the Seven Trumpets, is the ‘Third Angel’ of Revelation 14.
«Отже, нерозривно пов’язаним із цим ангелом, який звіщає прихід Трьох Горів, що нерозривно пов’язані з останніми трьома із Семи Сурм, є “Третій Ангел” з Об’явлення 14.
“That this may be seen as also certain beyond all question, let us begin with the Third Angel’s Message of Revelation 14, and trace backward its direct connections to their beginning.
«Щоб було видно, що це також є безсумнівно певним, почнімо з вістки Третього Ангела з Об’явлення 14 і простежмо назад її безпосередні зв’язки до самого їхнього початку.
“The first words in the record concerning ‘the Third Angel’ are: ‘And the third angel followed them.’ Revelation 14:9. This shows that some have gone before, whom the Third Angel ‘followed.’
Перші слова в записі щодо «третього ангела» такі: «І пішов за ними інший, третій ангел». Об’явлення 14:9. Це показує, що перед тим уже пішли деякі, за якими «третій ангел» пішов слідом.
“Take, then, the preceding verse: ‘And there followed another angel.’ This shows that an angel has also preceded this one, which, when this one follows, makes it ‘another.’
«Візьмімо, отже, попередній вірш: “І слідом ішов інший ангел”. Це показує, що цьому ангелові також передував інший, а коли цей іде слідом, то він і є “інший”.»
“Go back now to the sixth verse: ‘And I saw another angel.’ This also certifies that an angel has gone before, which causes this one, as he flies in the midst of heaven, to be ‘another.’
«Повернімося тепер до шостого вірша: “І я побачив іншого ангела”. Це також засвідчує, що перед цим уже був ангел, через що цей, коли він летить серед неба, є “іншим”.»
“Following back further in the book of Revelation, we find no angel, except the Seventh Trumpet angel, until we come to the first verse of chapter ten; and there we read: ‘And I saw another mighty angel.’ This expression, as before, certifies that, before this one, there is an angel, which, when this one comes forth, causes him to be spoken of as ‘another.’
«Повертаючись далі назад у книзі Об’явлення, ми не знаходимо жодного ангела, окрім ангела Сьомої Сурми, аж доки не доходимо до першого вірша десятого розділу; і там читаємо: “І я побачив іншого могутнього ангела”. Цей вислів, як і раніше, засвідчує, що перед цим є ангел, який, коли цей з’являється, спричиняє те, що про нього говориться як про “іншого”».
“Following yet further back, we find no angels, except the Sixth and the Fifth Trumpet angels, until we reach the last verse of chapter eight; and there we reach the primal, for we read: ‘And I beheld, and heard an angel’—not ‘another angel,’ but, primarily, ‘an angel.’
Простежуючи далі назад, ми не знаходимо жодних ангелів, окрім ангелів Шостої та П’ятої сурми, аж поки не доходимо до останнього вірша восьмого розділу; і там ми доходимо до первісного, бо читаємо: «І я бачив та чув ангела» — не «іншого ангела», а, первісно, «ангела».
“Thus, beginning with Revelation 8:13, there is an unbroken series of angels connected by the word ‘another,’ straight through to the Third Angel of Revelation 14, with his message. Thus:
«Отже, починаючи з Об’явлення 8:13, маємо безперервний ряд ангелів, поєднаних словом «інший», аж до Третього Ангела з Об’явлення 14 разом із його вісткою. Отже:»
“‘I beheld, and heard an angel." Revelation 8:13.
«І я бачив і чув одного ангола». Об’явлення 8:13.
“‘And I saw another mighty angel.’ Revelation 10:1.
«І я побачив іншого могутнього ангела». Об’явлення 10:1.
“‘And I saw another angel.’ Revelation 14:6.
«І я побачив іншого ангела». Об’явлення 14:6.
“‘And there followed another angel.’ Verse 8.
«І слідом за ним ішов інший ангел». Вірш 8.
“‘And the third angel followed them.’ Verse 9.
«І третій ангел пішов услід за ними». Вірш 9.
“Perhaps the following simple diagram will aid in making plain the connection between the angel that announces the Three Woes of the last three of the Seven Trumpets, and the Third Angel’s Message of Revelation 14:
«Можливо, наведена нижче проста схема допоможе ясно показати зв’язок між ангелом, який сповіщає Три Горе останніх трьох із Семи Сурем, і Звісткою Третього Ангела з Об’явлення 14:
“1st Trumpet Revelation 8:7
«Перша сурма» Об’явлення 8:7
“2nd Trumpet Revelation 8:8
«Друга сурма, Об’явлення 8:8»
“3rd Trumpet Revelation 8:10
«Третя Сурма Об’явлення 8:10»
“4th Trumpet Revelation 8:12 ‘An angel’—Woe, woe, woe. Revelation 8:13.
«Четверта сурма» Об’явлення 8:12: «Ангол» — Горе, горе, горе. Об’явлення 8:13.
“5th Trumpet Revelation 9:1–11/ First Woe
«П’ята Сурма Об’явлення 9:1–11 / Перше Горе»
“6th Trumpet Revelation 9:13 to 11:13 Second Woe ‘Another mighty angel.’ Revelation 10:1
«Шоста сурма, Об’явлення 9:13–11:13, друге горе. “Інший сильний ангел”. Об’явлення 10:1»
“7th Trumpet Revelation 11:13–19 Third Woe ‘Another angel. Revelation 14:6
«Сьома сурма. Об’явлення 11:13–19. Третє горе. “Інший ангел”. Об’явлення 14:6»
“‘There followed another.’ Revelation 14:6
«“Інший ангел ішов слідом.” Об’явлення 14:6»
“‘The third angel followed them.’ Revelation 14:9.
«І третій ангел пішов слідом за ними». Об’явлення 14:9.
“The bearing of all this may now be more fully seen through a consideration of what the Third Angel’s Message really is in itself: On its face the expression ‘the Third Angel,’ clearly has reference to the third in a series of three angels. As already signified, this series of three angels, each one bearing a message, is found in the fourteenth chapter of Revelation, verses 6–12. The messages of these three angels blend and culminate in the third, which does not cease to sound until the harvest of the earth is ripe, and made ready for the coming of the Lord to reap it.
Значення всього цього тепер може бути повніше побачене через розгляд того, чим насправді є сама по собі Звістка Третього Ангела: за своїм прямим змістом вислів «Третій Ангел» виразно стосується третього в ряді трьох ангелів. Як уже було зазначено, цей ряд із трьох ангелів, кожний з яких несе звістку, знаходиться в чотирнадцятому розділі Об’явлення, вірші 6–12. Звістки цих трьох ангелів зливаються й досягають своєї вершини в третій, яка не перестає лунати, аж доки жнива землі не достигнуть і не будуть приготовлені до приходу Господа пожати їх.
“The Third Angel's Message itself, as it is announced in the words of the Third Angel, is as follows: ‘And the third angel followed them, saying with a loud voice, If any man worship the beast and his image, and receive his mark in his forehead, or in his hand, the same shall drink of the wine of the wrath of God, which is poured out without mixture into the cup of his indignation; and he shall be tormented with fire and brimstone in the presence of the holy angels, and in the presence of the Lamb: and the smoke of their torment ascendeth up forever and ever: and they have no rest day nor night, who worship the beast and his image, and whosoever receiveth the mark of his name. Here is the patience of the saints: here are they that keep the commandments of God, and the faith of Jesus.’
«Сама Вістка Третього Ангела, як вона проголошується в словах Третього Ангела, є такою: “І третій ангел пішов за ними, кажучи гучним голосом: Якщо хто поклоняється звірові та образові його і приймає знамено його на чоло своє або на руку свою, той питиме вино гніву Божого, влитого нерозбавленим у чашу обурення Його; і буде мучений вогнем і сіркою перед святими ангелами та перед Агнцем; і дим їхніх мук підіймається на віки вічні; і не мають спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові та образові його, і кожен, хто приймає знамено імені його. Тут терпіння святих; тут ті, що бережуть заповіді Божі та віру Ісуса.”»
“This is the Third Angel’s Message as it stands, separated from the other two. But, in fact, it can not be regarded as separate; and cannot be made to stand apart as if it alone were a single, separate message to the world; for the very first words concerning it are: ‘The Third Angel followed THEM.’ Thus, by the very first words of the message itself we are referred not only to the one, but to the two, which preceded it. And the Greek word translated ‘followed’ signifies not following apart, nor only following, but ‘following with,’ as soldiers follow their captain, or servants their master; therefore, ‘to follow one in a thing; to let one’s self be led.’ When spoken of things, it signifies to follow as a result; to follow ‘as a consequence of something which had gone before.’ Thus, as to persons, the Third Angel follows with the two which have preceded; and his message, as a thing, follows as a result, or consequence, of the which have gone before.
«Це є вістка Третього Ангела, як вона подана, відокремлена від двох інших. Але, по суті, її не можна розглядати як окрему; і не можна представити її так, ніби вона сама по собі є єдиною, окремою вісткою для світу; бо самі перші слова про неї такі: “Третій Ангел ішов слідом за НИМИ”. Отже, самими першими словами цієї вістки ми спрямовуємося не лише до одного, а до двох, які передували їй. І грецьке слово, перекладене як “ішов слідом”, означає не слідування окремо і не просто слідування, а “слідування разом”, як воїни слідують за своїм начальником, або слуги — за своїм господарем; отже, “йти за кимось у певній справі; дозволяти вести себе”. Коли це сказано про речі, воно означає слідувати як наслідок; слідувати “як наслідок чогось, що відбулося раніше”. Таким чином, щодо осіб, Третій Ангел іде разом із двома, які передували; а його вістка, як предмет, слідує як результат або наслідок того, що було раніше.»
“But of the Second one also it is written: ‘And there followed another angel.’ As with the Third Angel following the Second, so it is with the Second Angel following the First. And of the First one it is written: ‘And I saw another angel fly,’ etc. This is the first in this series of three. There follows with him another; and the Third Angel follows with them. There is a succession in the order of their rise; but, when the three have in succession risen, then they go on together as one. The First one sounds forth his message; the Second one follows and joins with the First; the Third follows them, and joins with them; so that, when the three are joined, and go on together in their united power, they form a mighty, threefold, loud-voiced message. It takes all to make the Third Angel's Message complete; and the Third Angel’s Message cannot be truly given without the giving of all.
«Але й про Другого написано: “І другий Ангел ішов услід”. Як Третій Ангел іде слідом за Другим, так і Другий Ангел іде слідом за Першим. І про Першого написано: “І побачив я іншого Ангела, що летів”, тощо. Це перший у цій низці трьох. За ним іде інший; а Третій Ангел іде слідом за ними. Існує послідовність у порядку їхнього появлення; але, коли всі троє послідовно з’явилися, тоді вони діють разом як одне. Перший звіщає свою вістку; Другий іде слідом і приєднується до Першого; Третій іде слідом за ними й приєднується до них; так що, коли ці троє поєднані й діють разом у своїй об’єднаній силі, вони становлять могутню, триєдину, гучноголосу вістку. Потрібні всі, щоб Звістка Третього Ангела була повною; і Звістка Третього Ангела не може бути правдиво звіщена без звіщення всіх».
“What, then, is the threefold message in its respective parts?—Here is the First: ‘And I saw another angel fly in the midst of heaven, having the everlasting gospel to preach unto them that dwell on the earth, and to every nation, and kindred, and tongue, and people, saying with a loud voice, Fear God, and give glory to Him; for the hour of His judgment is come: and worship Him that made heaven, and earth, and the sea, and the fountains of waters.’
«Що ж тоді являє собою потрійна звістка в її відповідних частинах? — Ось перша: “І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, маючи вічне Євангеліє, щоб звіщати його мешканцям землі, і всякому народові, і племені, і язику, і людові, промовляючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо настала година суду Його; і поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод.”»
“Here is the Second: ‘And there followed another angel, saying, Babylon is fallen, is fallen, that great city, because the made all nations drink of the wine of the wrath of her fornication.’
«Ось Другий: “І слідом ішов інший ангел, кажучи: Упав, упав Вавилон, те велике місто, бо він напоїв усі народи вином люті своєї розпусти”.»
“And here is the Third: ‘And the Third Angel followed them, saying with a loud voice, If any man worship the beast and his image, and receive his mark in his forehead, or in his hand, the same shall drink of the wine of the wrath of God, which is poured out without mixture into the cup of his indignation; and he shall be tormented with fire and brimstone in the presence of the holy angels, and in the presence of the Lamb: and the smoke of their torment ascendeth up forever and ever: and they have no rest day nor night, who worship the Beast and his Image, and whosoever receiveth the mark of his name. Here is the patience of the saints: here are they that keep the commandments of God, and the faith of Jesus.’
«А ось і Третій: “І третій Ангол ішов услід за ними, промовляючи гучним голосом: Коли хто вклоняється звірові та образові його і приймає знамено його на чоло своє або на руку свою, той питиме вино гніву Божого, влите нерозбавленим у чашу обурення Його; і буде мучений вогнем та сіркою перед святими ангелами і перед Агнцем. І дим їхніх мук підіймається на віки вічні; і не мають спочинку ні вдень, ні вночі ті, що вклоняються Звірові та образові його, і кожен, хто приймає знамено імені його. Тут терпіння святих; тут ті, що зберігають Божі заповіді та віру Ісусову.”»
“A glance at the wording of each of these messages will discover that thought in the Greek word ‘followed,’ which signifies ‘following as a consequence.’ The First bears the everlasting gospel, to preach to every creature, calling upon all to fear God and give glory to Him, and to worship Him; because the hour of His judgment is come. the rejection of this message produces a condition of things which, as the consequence of such rejection, is described in the words of the Second Angel, which follows. And because of the rejection of the First Message; and because of the consequences of that rejection, as announced in the Second; a condition of things is produced, as a further consequence, which requires that the Third Angel shall follow them, proclaiming with a loud voice his dreadful warning against the terrible evils that have been produced as the double consequence of the rejection of the First Message.
“Погляд на формулювання кожної з цих вісток виявляє ту думку, що міститься в грецькому слові «йшов услід», яке означає «слідувати як наслідок». Перша несе вічне Євангеліє, щоб проповідувати його всякому творінню, закликаючи всіх боятися Бога, віддати славу Йому і поклонитися Йому; бо настав час Його суду. Відкинення цієї вістки породжує такий стан речей, який, як наслідок цього відкинення, описано в словах Другого Ангела, що йде слідом. І через відкинення Першої Вістки, і через наслідки того відкинення, як вони звіщені в Другій, виникає такий стан речей, як подальший наслідок, що вимагає, аби Третій Ангел ішов за ними, проголошуючи гучним голосом своє грізне застереження проти страшних зол, що постали як подвійний наслідок відкинення Першої Вістки.”
“And that the voice and work of the Third Angel blend with that of the First, is plain from his closing words: ‘Here are they that keep the commandments of God, and the faith of Jesus;’ because this is ever the object of the preaching of the everlasting gospel. It is the substance of fearing God and giving glory to him, and of worshiping ‘him that made heaven, and earth, and the sea, and the fountains of waters.’ The keeping of the commandments of God and the faith of Jesus is the only thing that will enable any soul to stand in the hour of his judgment, which the first angel declares ‘is come.’
«А що голос і діяльність Третього Ангела зливаються з голосом і діяльністю Першого, це ясно з його завершальних слів: “Тут ті, що додержують заповідей Божих і віри Ісусової”; бо саме це повсякчас є метою проповідування вічного Євангелія. Це становить саму сутність страху Божого і віддання Йому слави, а також поклоніння “Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод”. Додержування заповідей Божих і віри Ісусової — єдине, що дасть змогу будь-якій душі встояти в годину Його суду, про яку перший ангел проголошує, що вона “прийшла”.»
“Immediately following the closing words of the Third Angel is ‘heard a voice from heaven saying unto me, Write, Blessed are the dead which die in the Lord from henceforth’—from this time forward. Revelation 14:13. And immediately following this are the words, ‘And I looked, and behold a white cloud, and upon the cloud one sat like unto the Son of man, having on his head a golden crown, and in his hand a sharp sickle. And another angel came out of the temple, crying with a loud voice to him that sat on the cloud, Thrust in thy sickle, and reap: for the time is come for thee to reap; for the harvest of earth is ripe. And he that sat on the cloud thrust in his sickle on the earth; and the earth was reaped.’ Revelation 14:14–16. And ‘the harvest is the end of the world.’ Matthew 13:39.
«Безпосередньо за завершальними словами Третього Ангела “почув я голос із неба, що говорив мені: Напиши: Блаженні мертві, що вмирають у Господі віднині” — від цього часу й надалі. Об’явлення 14:13. І відразу після цього йдуть слова: “І я глянув, і ось біла хмара, а на хмарі сидів Подібний до Сина Людського, маючи на голові Своїй золотий вінець, а в руці Своїй гострий серп. І вийшов інший ангел із храму, гукаючи гучним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти серпа Твого й жни, бо прийшов Тобі час жати, бо жниво землі достигло. І Той, Хто сидів на хмарі, пустив серпа Свого на землю; і земля була зжата”. Об’явлення 14:14–16. А “жниво — кінець світу”. Матвія 13:39.»
“Again: the Third Angel particularly warns all people against the worship of the beast and his image, whatever these may be; and, from Revelation 19:11–21, we find that the beast and his image are ‘alive’ when the Lord comes in the clouds of heaven, and are ‘both’ destroyed with the brightness of his coming.
«Знову ж: Третій Ангол особливо застерігає всіх людей від поклоніння звірові та його образові, ким би й чим би вони не були; і з Об’явлення 19:11–21 ми дізнаємося, що звір і його образ є “живими”, коли Господь приходить на небесних хмарах, і що “обидва” вони знищуються сяйвом Його пришестя.
“These facts show that the Third Angel’s Message is a mighty, threefold, loud-voiced message, which goes forth to every nation and kindred and tongue and people, just before the second coming of the Lord; and which ripens the harvest of the earth, and makes ready a people prepared for the Lord, just as the message of John the Baptist prepared the way for the first coming of the Lord. And so it is the last, the closing, message of God to the world.
«Ці факти показують, що Вістка Третього Ангола є могутньою, потрійною, гучноголосою вісткою, яка йде до кожного народу, і племені, і язика, і люду безпосередньо перед другим приходом Господа; і яка дозріває жнива землі та приготовляє народ, готовий для Господа, так само як вістка Івана Хрестителя приготувала шлях для першого приходу Господа. І тому вона є останньою, завершальною вісткою Бога до світу. »
“And now, having thus an understanding of what the Third Angel’s Message is in itself, the relation of that message to the great nations of today can be better discerned by a consideration of The Time of the Third Angel’s Message.” A. T. Jones, The Great Nations of Today, 114.
«І тепер, маючи таким чином розуміння того, чим є сама по собі Вістка Третього Ангола, взаємозв’язок цієї вістки з великими народами сучасності можна краще розпізнати, розглянувши Час Вістки Третього Ангола». A. T. Jones, The Great Nations of Today, 114.