The prophetic line which I am identifying as ‘the wheel of Josiah’ begins with the rebellion of ancient Israel as they rejected God as their king in 1097 BC. The first three kings (Saul, David and Solomon) are identified as reigning for forty years, from 1097 BC through to 977 BC. At Solomon’s death the rebellion of Jeroboam and the ten northern tribes finish the line of the first three kings, and begins a line of kings in both the northern and southern kingdoms.
Пророча лінія, яку я визначаю як «колесо Йосії», починається з бунту давнього Ізраїлю, коли вони відкинули Бога як свого царя в 1097 році до Р. Х. Перші три царі (Саул, Давид і Соломон) визначаються як такі, що царювали по сорок років, від 1097 року до Р. Х. до 977 року до Р. Х. Після смерті Соломона повстання Єровоама та десяти північних колін завершує лінію перших трьох царів і починає лінію царів як у північному, так і в південному царствах.
The first three kings are a symbol of many truths, but one of the wheels of truth which they are connected to is the last three kings of Judah—Jehoiakim, Jehoiachin and Zedekiah, who in turn represent Cyrus, Darius and Artaxerxes. Cyrus, Darius and Artaxerxes in turn represent their three decrees reaching from 516 BC to 457 BC; who in turn represent the three angels of Revelation fourteen that arrive in 1798, April 19, 1844 and October 22, 1844, respectively. The history of the arrival of the three angels of Revelation fourteen is repeated to the very letter in the sealing time of the one hundred and forty-four thousand, thus identifying that the prophetic line that begins with the anointing of Saul as king reaches its conclusion when the church triumphant is anointed at the soon-coming Sunday law. The line includes the wheel of king Josiah, that reaches back to Jeroboam’s rebellion of Bethel and Dan in 977 BC.
Перші три царі є символом багатьох істин, але одним із кіл істини, з яким вони пов’язані, є останні три царі Юди — Єгояким, Єгояхин і Седекія, які, своєю чергою, представляють Кира, Дарія й Артаксеркса. Кир, Дарій і Артаксеркс, своєю чергою, представляють їхні три укази, що простягаються від 516 р. до Р. Х. до 457 р. до Р. Х.; які, своєю чергою, представляють трьох ангелів з Об’явлення чотирнадцятого розділу, що прибувають у 1798 році, 19 квітня 1844 року і 22 жовтня 1844 року відповідно. Історія приходу трьох ангелів з Об’явлення чотирнадцятого розділу повторюється до останньої літери в час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, тим самим виявляючи, що пророча лінія, яка починається з помазання Саула на царя, доходить свого завершення тоді, коли церква-переможниця буде помазана за близького недільного закону. Ця лінія включає колесо царя Йосії, яке сягає назад до повстання Єровоама в Бет-Елі та Дані в 977 р. до Р. Х.
Twenty-two
Двадцять два
Jeroboam possesses the symbolism of twenty-two, for he reigned for twenty-two years, thus tying his witness into the history represented by twenty-two, which is a symbol of the combination of Divinity with humanity as illustrated by Daniel’s marah vision in the twenty-second day, and the number two hundred and twenty, of which, the number twenty-two is a tithe.
Єровоам має символіку числа двадцять два, бо він царював двадцять два роки, таким чином пов’язуючи своє свідчення з історією, представленою числом двадцять два, яке є символом поєднання Божественності з людством, як це показано у видінні marah Даниїла на двадцять другий день, і числом двісті двадцять, від якого число двадцять два є десятиною.
And the days which Jeroboam reigned were two and twenty years: and he slept with his fathers, and Nadab his son reigned in his stead. 1 Kings 14:20.
І днів царювання Єровоама було двадцять і два роки; і він спочив із батьками своїми, а Надав, син його, зацарював замість нього. 1 Царів 14:20.
The ‘at-One-Ment,’ representing the combination of Divinity and humanity is the work of Christ that began on October 22, or the tenth month (Gregorian); ten time twenty-two equals two hundred and twenty. Jeroboam set up counterfeit altars at both Bethel and Dan, and is therefore a symbol of the counterfeit worship of Sunday in connection with the combination of church (Bethel: meaning church) and state (Dan: meaning judgment).
«Спокута», що являє собою поєднання Божественності й людськості, є ділом Христа, яке розпочалося 22 жовтня, або десятого місяця (за григоріанським календарем); десять разів по двадцять два дорівнює двомстам двадцяти. Єровоам установив фальшиві жертовники і в Бет-Елі, і в Дані, а тому є символом фальшивого поклоніння неділі у зв’язку з поєднанням церкви (Бет-Ел: означає церква) і держави (Дан: означає суд).
Then Jeroboam built Shechem in mount Ephraim, and dwelt therein; and went out from thence, and built Penuel. And Jeroboam said in his heart, Now shall the kingdom return to the house of David: If this people go up to do sacrifice in the house of the Lord at Jerusalem, then shall the heart of this people turn again unto their lord, even unto Rehoboam king of Judah, and they shall kill me, and go again to Rehoboam king of Judah. Whereupon the king took counsel, and made two calves of gold, and said unto them, It is too much for you to go up to Jerusalem: behold thy gods, O Israel, which brought thee up out of the land of Egypt. And he set the one in Bethel, and the other put he in Dan. And this thing became a sin: for the people went to worship before the one, even unto Dan. And he made an house of high places, and made priests of the lowest of the people, which were not of the sons of Levi. And Jeroboam ordained a feast in the eighth month, on the fifteenth day of the month, like unto the feast that is in Judah, and he offered upon the altar. So did he in Bethel, sacrificing unto the calves that he had made: and he placed in Bethel the priests of the high places which he had made. So he offered upon the altar which he had made in Bethel the fifteenth day of the eighth month, even in the month which he had devised of his own heart; and ordained a feast unto the children of Israel: and he offered upon the altar, and burnt incense. 1 Kings 12:25–33.
І Єровоам збудував Сихем на горі Єфремовій, і оселився в ньому; а звідти вийшов і збудував Пенуїл. І сказав Єровоам у серці своєму: Тепер царство повернеться до дому Давидового. Якщо цей народ буде ходити приносити жертви в домі Господньому в Єрусалимі, то серце цього народу знову звернеться до його пана, до Ровоама, царя Юдиного, і вони вб’ють мене та повернуться до Ровоама, царя Юдиного. Тому цар порадився, і зробив двох золотих тельців, і сказав до них: Досить вам ходити до Єрусалима; ось боги твої, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетської землі. І поставив одного в Бет-Елі, а другого поставив у Дані. І ця річ стала гріхом, бо народ ходив поклонятися перед одним аж до Дану. І він зробив дім узвиш, і настановив священиків із простого люду, які не були з синів Левієвих. І встановив Єровоам свято восьмого місяця, п’ятнадцятого дня місяця, подібне до того свята, що в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику. Так учинив він у Бет-Елі, приносячи жертви тельцям, яких зробив; і поставив у Бет-Елі священиків узвиш, які влаштував. І приносив він жертви на жертовнику, який зробив у Бет-Елі, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто в місяці, який вигадав від власного серця; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і приносив жертви на жертовнику, і кадив. 1 Царів 12:25–33.
In the foundational history of the ten northern tribes, there was a rebellion that had been typified by Israel's rejection of God as king, and also by the rebellion of Aaron and the golden calf. Aaron’s rebellion was at the foundational history of ancient Israel and Jeroboam’s was at the foundational history of the ten northern tribes. “Line upon line” Aaron, as a high priest represents the church and Jeroboam as king, represents the state. Those two foundational rebellions are a line that includes the foundational rebellion of the people of Israel in desiring a human king.
В основоположній історії десяти північних племен був бунт, який був прообразно представлений відкиненням Ізраїлем Бога як царя, а також бунтом Аарона та золотим тельцем. Бунт Аарона був у основоположній історії давнього Ізраїлю, а бунт Єровоама — в основоположній історії десяти північних племен. «Рядок на рядок» Аарон, як первосвященник, уособлює церкву, а Єровоам, як цар, уособлює державу. Ці два основоположні бунти становлять лінію, яка включає основоположний бунт народу Ізраїлю в його бажанні мати людського царя.
490
490
There are three periods of four hundred and ninety years in the sacred history that is represented in the book of Ezekiel, and one was associated with the kings, the other with the sanctuary and the other with the host. Those three periods align with the rebellion of Aaron, (the sanctuary), Saul (the host) and Jeroboam (the king). Of the three symbols of prophet, priest and king, it is king Saul who is identified as prophesying, and Aaron was the priest, and Jeroboam was the king.
У священній історії, представленій у книзі Єзекіїля, є три періоди по чотириста дев’яносто років: один був пов’язаний із царями, другий — зі святинею, а третій — з воїнством. Ці три періоди узгоджуються з бунтом Аарона (святиня), Саула (воїнство) і Єровоама (цар). Із трьох символів — пророка, священника й царя — саме цар Саул ототожнюється з пророкуванням; Аарон був священником, а Єровоам — царем.
And it came to pass, when all that knew him beforetime saw that, behold, he prophesied among the prophets, then the people said one to another, What is this that is come unto the son of Kish? Is Saul also among the prophets? And one of the same place answered and said, But who is their father? Therefore it became a proverb, Is Saul also among the prophets? 1 Samuel 10:11, 12.
І сталося, коли всі, хто знав його раніше, побачили, що ось він пророкує серед пророків, тоді люди говорили один одному: Що це сталося із сином Кіша? Чи й Саул серед пророків? І один із того місця відповів та й сказав: А хто їхній батько? Тому це стало приповідкою: Чи й Саул серед пророків? 1 Самуїлова 10:11, 12.
The church triumphant consists of a thirty-year old prophet, a thirty-year old priest and a thirty-year old king, represented by Ezekiel who began in the thirtieth year, Joseph who began his service in the thirtieth year and king David who began to reign in his thirtieth year. The church triumphant is represented in the last eight chapters of the book of Ezekiel as the temple that fills the earth, and the church triumphant is Philadelphia, which is the eighth church that is of the seven.
Тріумфуюча церква складається з тридцятилітнього пророка, тридцятилітнього священника і тридцятилітнього царя, представлених Єзекіїлем, який почав у тридцятий рік, Йосипом, який почав своє служіння у тридцятий рік, і царем Давидом, який почав царювати у тридцятий рік. Тріумфуюча церква представлена в останніх восьми розділах книги Єзекіїля як храм, що наповнює землю, і тріумфуюча церква є Філадельфією, яка є восьмою церквою, що походить від семи.
The prophetic line of Josiah that began in 977 BC ends at the soon-coming Sunday law. The purification and sealing of the one hundred and forty-four thousand that began on December 31, 2023, began when Michael descended to resurrect the two witnesses of Revelation eleven. 2023 arrived twenty-two years after September 11, 2001, just as the Alien and Sedition Acts of 1798 arrive twenty-two years after the Declaration of Independence in 1776. Jeroboam’s twenty-two-year reign began in 977 BC when the prophecy of Josiah was set forth. At that time the disobedient prophet of 1 Kings chapter thirteen, confronted Jeroboam’s apostasy just as Moses confronted Aaron’s apostasy, and Samuel confronted the host who desired a king. Those confrontations against foundational apostasies represented by the message of the disobedient prophet, Moses and Samuel represent the loud cry of the third angel at the Sunday law. It is the warning message proclaimed by the ensign, which is represented in the history of Jeroboam as the prediction of Josiah accompanied with a “sign.”
Пророча лінія Йосії, що розпочалася у 977 році до Р. Х., завершується при близькому недільному законі. Очищення й запечатування ста сорока чотирьох тисяч, що розпочалося 31 грудня 2023 року, почалося тоді, коли Михаїл зійшов, щоб воскресити двох свідків з Об’явлення одинадцятого розділу. 2023 рік настав через двадцять два роки після 11 вересня 2001 року, так само як Закони про чужинців і підбурювання 1798 року настають через двадцять два роки після Декларації незалежності 1776 року. Двадцятидворічне царювання Єровоама почалося у 977 році до Р. Х., коли було проголошено пророцтво про Йосію. У той час неслухняний пророк із 1 Царів, тринадцятого розділу, протистояв відступництву Єровоама, так само як Мойсей протистояв відступництву Аарона, а Самуїл — народові, що бажав царя. Ці протистояння основоположним відступництвам, представлені звісткою неслухняного пророка, Мойсея та Самуїла, уособлюють гучний клич третього ангела при недільному законі. Це — застережна звістка, що проголошується прапором, який у історії Єровоама представлений провіщенням про Йосію, супроводженим «знаменням».
And, behold, there came a man of God out of Judah by the word of the Lord unto Bethel: and Jeroboam stood by the altar to burn incense. And he cried against the altar in the word of the Lord, and said, O altar, altar, thus saith the Lord; Behold, a child shall be born unto the house of David, Josiah by name; and upon thee shall he offer the priests of the high places that burn incense upon thee, and men’s bones shall be burnt upon thee. And he gave a sign the same day, saying, This is the sign which the Lord hath spoken; Behold, the altar shall be rent, and the ashes that are upon it shall be poured out. And it came to pass, when king Jeroboam heard the saying of the man of God, which had cried against the altar in Bethel, that he put forth his hand from the altar, saying, Lay hold on him. And his hand, which he put forth against him, dried up, so that he could not pull it in again to him.
І ось, чоловік Божий прийшов із Юди до Вефіля за словом Господнім; а Єровоам стояв при жертовнику, щоб кадити. І він вигукнув проти жертовника за словом Господнім та сказав: О жертовнику, жертовнику, так говорить Господь: Ось, народиться син домові Давидовому, ім’я йому — Йосія; і на тобі він принесе в жертву священників узвиш, що кадять на тобі, і кості людські будуть спалені на тобі. І того ж дня він дав знамення, кажучи: Оце знамення, про яке промовив Господь: ось, жертовник розколеться, і попіл, що на ньому, висиплеться. І сталося, коли цар Єровоам почув слово чоловіка Божого, який вигукував проти жертовника у Вефілі, то простяг він свою руку від жертовника, кажучи: Схопіть його. І рука його, яку він простяг проти нього, всохла, так що він не міг уже притягти її назад до себе.
The altar also was rent, and the ashes poured out from the altar, according to the sign which the man of God had given by the word of the Lord. And the king answered and said unto the man of God, Intreat now the face of the Lord thy God, and pray for me, that my hand may be restored me again. And the man of God besought the Lord, and the king’s hand was restored him again, and became as it was before. And the king said unto the man of God, Come home with me, and refresh thyself, and I will give thee a reward. And the man of God said unto the king, If thou wilt give me half thine house, I will not go in with thee, neither will I eat bread nor drink water in this place: For so was it charged me by the word of the Lord, saying, Eat no bread, nor drink water, nor turn again by the same way that thou camest. So he went another way, and returned not by the way that he came to Bethel. 1 Kings 13:1–10.
І жертовник також розколовся, і попіл висипався з жертовника, згідно з ознакою, яку чоловік Божий дав словом Господнім. І відповів цар та й сказав чоловікові Божому: Ублагай тепер лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб моя рука знову була мені повернена. І чоловік Божий ублагав Господа, і царева рука знову була йому повернена, і стала такою, як була раніше. І сказав цар чоловікові Божому: Ходи зі мною додому, і підкріпися, а я дам тобі нагороду. Та чоловік Божий сказав цареві: Якби ти дав мені половину дому твого, я не піду з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці, бо так було мені наказано словом Господнім, яке говорить: Не їж хліба, і не пий води, і не вертайся тією самою дорогою, якою прийшов. І пішов він іншою дорогою, і не повернувся дорогою, якою прийшов до Бет-Елу. 1 Царів 13:1–10.
The prophet’s refusal to eat with Jeroboam in spite of the offer of “half thine house” aligns with Herod’s promise to Salome of half of his kingdom.
Відмова пророка їсти з Єровоамом, незважаючи на пропозицію «половини дому твого», узгоджується з обіцянкою Ірода Саломеї дати їй половину свого царства.
And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, high captains, and chief estates of Galilee; And when the daughter of the said Herodias came in, and danced, and pleased Herod and them that sat with him, the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee. And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom. And she went forth, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptist. Mark 6:21–24.
І коли настав зручний день, коли Ірод у день свого народження справив вечерю для своїх вельмож, тисяцьких і найзначніших у Галилеї, — і коли ввійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та тим, що сиділи з ним, — цар сказав дівчині: Проси в мене, чого хочеш, і я дам тобі. І присягнув їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, аж до половини мого царства. І вона вийшла та сказала своїй матері: Чого мені просити? А та сказала: Голову Івана Хрестителя. Марка 6:21–24.
Herod’s pledge of half his kingdom took place at his birthday. Herod is a symbol of Rome, and the ten kings of Revelation seventeen are typified by the tenfold division of Rome in Daniel chapter seven, and the ten toes of chapter two. His birthday is marked when the sixth kingdom is replaced by the seventh kingdom at the Sunday law, and in this sense, it is the birthday of the United Nations as the seventh kingdom of Bible prophecy. At the soon-coming Sunday law, the ten kings, represented by Jeroboam’s ten northern tribes, agree to give their kingdom to the beast for one hour in Revelation ‘seventeen’.
Обітниця Ірода дати половину свого царства була виголошена в день його народження. Ірод є символом Риму, а десять царів із сімнадцятого розділу Об’явлення прообразно представлені десятикратним поділом Риму в сьомому розділі книги Даниїла та десятьма пальцями ніг у другому розділі. Його день народження позначається тоді, коли шосте царство замінюється сьомим царством при недільному законі, і в цьому розумінні це є день народження Організації Об’єднаних Націй як сьомого царства біблійного пророцтва. При недільному законі, що незабаром настане, десять царів, представлених десятьма північними колінами Єровоама, погоджуються віддати своє царство звірові на одну годину в Об’явленні сімнадцять.
For God hath put in their hearts to fulfil his will, and to agree, and give their kingdom unto the beast, until the words of God shall be fulfilled. Revelation 17:17.
Бо Бог поклав їм на серце виконати Його волю, і діяти однодушно, і віддати своє царство звірові, аж доки не сповняться слова Божі. Об’явлення 17:17.
Before we take up Ezekiel’s prophecy of chapter four, we will identify the ‘thirteen’ times Ezekiel directly identifies a date. Those thirteen waymarks break down generally between the world and God’s people. The world represented by Egypt is placed into a direct date six times, and Tyre is addressed once, and the other six times Jerusalem is the subject. The book begins in 592 BC which is the thirtieth year of the seventeenth Jubilee cycle and verse one of chapter forty of Ezekiel identifies October 22, 573 BC as the end of the cycle. The Jubilee cycle represents the sealing time of the one hundred and forty-four thousand from 9/11 unto the soon-coming Sunday law, which in turn is represented in a fractal of that very history from December 31, 2023 unto the soon-coming Sunday law. Both periods were typified by August 11, 1840 unto October 22, 1844.
Перш ніж ми звернемося до пророцтва Єзекиїля в четвертому розділі, визначимо ті «тринадцять» разів, коли Єзекиїль безпосередньо зазначає дату. Ці тринадцять орієнтирів загалом поділяються між світом і Божим народом. Світ, представлений Єгиптом, шість разів прямо прив’язаний до дати, і один раз ідеться про Тир, а в інших шести випадках предметом є Єрусалим. Книга починається 592 року до Р. Х., що є тридцятим роком сімнадцятого ювілейного циклу, а перший вірш сорокового розділу Єзекиїля визначає 22 жовтня 573 року до Р. Х. як кінець цього циклу. Ювілейний цикл являє собою час запечатання ста сорока чотирьох тисяч від 11 вересня до недільного закону, що незабаром настане, який, своєю чергою, представлений у фракталі тієї самої історії від 31 грудня 2023 року до недільного закону, що незабаром настане. Обидва періоди були прообразно представлені проміжком від 11 серпня 1840 року до 22 жовтня 1844 року.
On August 11, 1840 no less a personage than Jesus Christ descended as the mighty angel of Revelation ten who brought a little book that God’s people were to take and eat. The same angel again descended at 9/11 to mark the beginning of the sealing time. The same angel descended on December 31, 2023 to resurrect the two witnesses who had been slain in the street of that great city of Sodom and Egypt, where also the Lord was crucified. That descent marked the closing period of the sealing time. Within the fractal period of December 31, 2023 unto the Sunday law, Ezekiel the priest is given a vision of the temple in heaven. At that time, he is made dumb and only speaks when God commands him to do so. His condition lasts until the soon-coming Sunday law, represented by the destruction of Jerusalem.
11 серпня 1840 року зійшов не хто інший, як Ісус Христос, як могутній ангел з Об’явлення десятого, що приніс малу книжку, яку народ Божий мав узяти й з’їсти. Той самий ангел знову зійшов 9/11, щоб позначити початок часу запечатання. Той самий ангел зійшов 31 грудня 2023 року, щоб воскресити двох свідків, яких було вбито на вулиці того великого міста, що духовно зветься Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп’ятий. Те сходження позначило завершальний період часу запечатання. У межах фрактального періоду від 31 грудня 2023 року до недільного закону Єзекіїлеві, священикові, дається видіння храму на небі. У той час він стає німим і говорить лише тоді, коли Бог повеліває йому це. Його стан триває аж до близького недільного закону, представленого зруйнуванням Єрусалима.
As with John, Ezekiel is commanded to take the book that was in the descending angel’s hand in Revelation ten, and also told to eat the book of lamentation, mourning and woe.
Як і Іванові, Єзекіїлеві наказано взяти книгу, що була в руці ангела, який сходив, в Об’явленні десятому, і також велено з’їсти книгу плачу, ридання та горя.
But thou, son of man, hear what I say unto thee; Be not thou rebellious like that rebellious house: open thy mouth, and eat that I give thee. And when I looked, behold, an hand was sent unto me; and, lo, a roll of a book was therein; And he spread it before me; and it was written within and without: and there was written therein lamentations, and mourning, and woe. Ezekiel 2:8–10.
А ти, сину людський, слухай, що Я говорю тобі; не будь непокірний, як той непокірний дім; відкрий уста свої, і з’їж те, що Я даю тобі. І коли я глянув, ось, рука була простягнена до мене; і ось, у ній був сувій книги; і він розгорнув його переді мною, і він був списаний усередині й зовні; і було написано на ньому: голосіння, плач і горе. Єзекіїль 2:8–10.
The message is represented as a threefold message, thus typifying the message of the three angels of Revelation fourteen. It is therefore the sealing message of the third angel that seals those within Jerusalem who are lamenting and mourning the sin of the church and the land as represented in chapter nine of Ezekiel and chapter seven of Revelation.
Ця вістка представлена як потрійна вістка, тим самим прообразно являючи вістку трьох ангелів з чотирнадцятого розділу Об’явлення. Отже, саме запечатувальна вістка третього ангела запечатує тих, хто перебуває в Єрусалимі й зітхає та плаче через гріх церкви і краю, як це показано в дев’ятому розділі Єзекіїля та сьомому розділі Об’явлення.
And the glory of the God of Israel was gone up from the cherub, whereupon he was, to the threshold of the house. And he called to the man clothed with linen, which had the writer’s inkhorn by his side; And the Lord said unto him, Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof. Ezekiel 9:3, 4.
І слава Бога Ізраїлевого піднялася від херувима, над яким була, до порога дому. І покликав Він чоловіка, одягненого в льняну одежу, що мав при боці письмове каламарне приладдя; і сказав йому Господь: Пройди посеред міста, посеред Єрусалима, і постав знак на чолах людей, що зітхають і плачуть через усі ті гидоти, які чиняться серед нього. Єзекіїль 9:3, 4.
Those who receive the seal are mourning for the sins of the church and the sins of the land, and Ezekiel’s testimony is woven upon the history of Jerusalem and Egypt, symbols of the church and the world.
Ті, хто приймає печать, сумують через гріхи церкви й гріхи країни, а свідчення Єзекіїля вплетене в історію Єрусалима та Єгипту, символів церкви і світу.
“The leaven of godliness has not entirely lost its power. At the time when the danger and depression of the church are greatest, the little company who are standing in the light will be sighing and crying for the abominations that are done in the land. But more especially will their prayers arise in behalf of the church because its members are doing after the manner of the world. …
«Закваска благочестя ще не цілком утратила свою силу. У той час, коли небезпека й пригнічення церкви будуть найбільшими, невелика громада тих, хто стоїть у світлі, буде зітхати й голосити через гидоти, що чиняться в краї. Але особливо їхні молитви підноситимуться за церкву, бо її члени чинять за звичаєм світу. …»
“The command is: ‘Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof.’ These sighing, crying ones had been holding forth the words of life; they had reproved, counseled, and entreated. Some who had been dishonoring God repented and humbled their hearts before Him. But the glory of the Lord had departed from Israel; although many still continued the forms of religion, His power and presence were lacking.” Testimonies, volume 5, 209, 210.
«Наказ такий: “Пройди посеред міста, посеред Єрусалима, і постав знак на чолах тих мужів, що зітхають і плачуть через усі гидоти, які чиняться посеред нього”. Ці зітхаючі й плачучі звіщали слова життя; вони викривали, радили й благали. Дехто з тих, хто безчестив Бога, покаявся і смирив свої серця перед Ним. Але слава Господня відійшла від Ізраїля; хоча багато хто й надалі зберігав зовнішні форми релігії, Його сила та присутність були відсутні». Свідчення, том 5, с. 209, 210.
In the context of the book of lamentations, mourning and woe typifying the three angels of Revelation fourteen, the lamentations and mourning are the first and second angels, and the third is the message of woe, a symbol of the east wind that is held in check by the four restraining angels of Revelation seven.
У контексті книги Плачу, де плач і горе є прообразами трьох ангелів із чотирнадцятого розділу Об’явлення, плачі й ридання відповідають першому й другому ангелам, а третій є звісткою про горе — символом східного вітру, який утримується чотирма стримувальними ангелами з сьомого розділу Об’явлення.
Egypt
Єгипет
In the book of Ezekiel, there are thirteen dates referenced. The first of the Egypt set of dates is Ezekiel 29:1, and it represented 587 BC.
У книзі Єзекіїля згадано тринадцять дат. Перша з дат, пов’язаних з Єгиптом, наведена в Єзекіїля 29:1, і вона відповідає 587 р. до Р. Х.
In the tenth year, in the tenth month, in the twelfth day of the month, the word of the Lord came unto me, saying, Son of man, set thy face against Pharaoh king of Egypt, and prophesy against him, and against all Egypt: Speak, and say, Thus saith the Lord God; Behold, I am against thee, Pharaoh king of Egypt, the great dragon that lieth in the midst of his rivers, which hath said, My river is mine own, and I have made it for myself. Ezekiel 29:1–3.
У десятому році, у десятому місяці, дванадцятого дня місяця, було до мене слово Господнє таке: Сину людський, зверни обличчя своє проти фараона, царя Єгипту, і пророкуй проти нього та проти всього Єгипту. Промовляй і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось Я — проти тебе, фараоне, царю Єгипту, великий змію, що лежиш серед рік своїх, і говориш: Ріка моя — моя, і я створив її для себе. Єзекіїль 29:1–3.
587 BC is the year of the siege, which began one and a half years before the destruction of Jerusalem. At that time Ezekiel proclaims that God would overthrow Egypt, and that the overthrow would demonstrate to God’s people their foolishness for trusting in the dragon of Egypt. By the end of the chapter a pronouncement is made that Egypt would be given to Babylon, thus identifying when the ten kings give their seventh kingdom of Bible prophecy to modern Babylon—the eighth kingdom that is of the seven. That prophecy was fulfilled ‘seventeen’ years later in 571 BC as set forth at the end of the chapter. Chapter 29 therefore contains the first and the last reference of dating associated with Egypt.
587 р. до Р. Х. — це рік облоги, що почалася за півтора року до зруйнування Єрусалима. Того часу Єзекіїль проголошує, що Бог повалить Єгипет, і що це повалення продемонструє Божому народові їхнє безумство, бо вони покладалися на дракона Єгипту. Наприкінці розділу проголошується, що Єгипет буде відданий Вавилону, тим самим указуючи, коли десять царів віддають своє сьоме царство біблійного пророцтва сучасному Вавилону — восьмому царству, що є від семи. Це пророцтво сповнилося через «сімнадцять» років, у 571 р. до Р. Х., як викладено наприкінці розділу. Отже, 29-й розділ містить першу й останню хронологічну вказівку, пов’язану з Єгиптом.
And it came to pass in the seven and twentieth year, in the first month, in the first day of the month, the word of the Lord came unto me, saying, Son of man, Nebuchadrezzar king of Babylon caused his army to serve a great service against Tyrus: every head was made bald, and every shoulder was peeled: yet had he no wages, nor his army, for Tyrus, for the service that he had served against it: Therefore thus saith the Lord God; Behold, I will give the land of Egypt unto Nebuchadrezzar king of Babylon; and he shall take her multitude, and take her spoil, and take her prey; and it shall be the wages for his army. I have given him the land of Egypt for his labour wherewith he served against it, because they wrought for me, saith the Lord God. In that day will I cause the horn of the house of Israel to bud forth, and I will give thee the opening of the mouth in the midst of them; and they shall know that I am the Lord. Ezekiel 29:17–21.
І сталося двадцять сьомого року, першого місяця, першого дня місяця, було до мене слово Господнє таке: Сину людський, Навуходоносор, цар Вавилонський, примусив своє військо виконувати тяжку службу проти Тиру: усяка голова облисіла, і всяке плече обдерлося; але ні йому, ні його війську не було заплати від Тиру за службу, яку він звершував проти нього. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я дам землю Єгипетську Навуходоносорові, цареві Вавилонському; і він забере її многолюддя, і візьме її здобич, і візьме її поживу; і це буде заплатою для його війська. За працю його, якою він служив проти нього, Я дав йому землю Єгипетську, бо вони діяли для Мене, говорить Господь Бог. Того дня Я дам вирости рогові дому Ізраїлевого, і тобі дам відкрити уста серед них; і вони пізнають, що Я — Господь. Єзекиїль 29:17–21.
The twentieth year in the first month in the first day of verse seventeen represents the last date of the thirteen dates in Ezekiel, and it is the only date that falls after October 22, 573 BC. It represents when the king of the north in Daniel eleven verses forty-two and forty-three is given Egypt, as well as the point when the ten kings give their seventh kingdom to the eighth kingdom that is of the seven. It is fulfilled when the “horn of the house of Israel” buds forth. In Isaiah Israel buds in the day of the east wind.
Двадцятий рік, перший місяць, перший день у сімнадцятому вірші означає останню дату з тринадцяти дат у Єзекіїля, і це єдина дата, що припадає на час після 22 жовтня 573 р. до Р. Х. Вона означає той час, коли цареві півночі в Даниїла одинадцять, вірші сорок другий і сорок третій, дається Єгипет, а також той момент, коли десять царів віддають своє сьоме царство восьмому царству, що є від семи. Вона сповнюється тоді, коли «ріг дому Ізраїлевого» проростає. В Ісаї Ізраїль проростає в день східного вітру.
He shall cause them that come of Jacob to take root: Israel shall blossom and bud, and fill the face of the world with fruit. Isaiah 27:8.
Ті, що походять від Якова, пустять коріння; Ізраїль розквітне й дасть пагін, і наповнить лице світу плодом. Ісаї 27:8.
When Ezekiel 29:17 is fulfilled, and the dragon of Egypt is given to the papal beast at the soon-coming Sunday law the latter rain will be poured out without measure upon Israel. That rain began on 9/11 as a sprinkling as typified by Christ breathing upon His disciples after He descended to earth after He had ascended to His Father following His resurrection.
Коли виконається Ezekiel 29:17, і дракона Єгипту буде віддано папському звірові за близького недільного закону, тоді на Ізраїль без міри виллється пізній дощ. Той дощ розпочався 11 вересня як окроплення, прообразом чого було те, що Христос дихнув на Своїх учнів після того, як зійшов на землю, вознісшись до Свого Отця після Свого воскресіння.
“The act of Christ in breathing upon his disciples the Holy Ghost, and in imparting his peace to them, was as a few drops before the plentiful shower to be given on the day of Pentecost.” Spirit of Prophecy, volume 3, 243.
«Дія Христа, коли Він дихнув на Своїх учнів Святим Духом і передав їм Свій мир, була немов кілька крапель перед рясною зливою, що мала бути дана в день П’ятидесятниці». Spirit of Prophecy, том 3, с. 243.
Ezekiel’s prediction of the fall of Egypt was proclaimed in 587 BC, the year of the siege, and ‘seventeen’ years later the prediction was fulfilled. It is fulfilled in the period represented by the number ‘seventeen,’ thus representing the hidden history of verse forty of Daniel eleven. It is to be fulfilled during the sealing time of the one hundred and forty-four thousand which is portrayed in chapter nine of Ezekiel. In the sealing time the latter rain is poured out, first as a sprinkling at 9/11 and then a full outpouring at the Sunday law. It is fulfilled according to Isaiah in the “day of the east wind,” and Islam is the east wind, and Islam is the third “woe.” The message Ezekiel was to eat was a threefold message, of which the third part was the message of woe.
Єзекіїлеве пророцтво про падіння Єгипту було проголошене 587 року до Р. Х., року облоги, і через «сімнадцять» років це пророцтво сповнилося. Воно сповнюється в періоді, представленому числом «сімнадцять», тим самим відображаючи приховану історію сорокового вірша одинадцятого розділу Даниїла. Воно має сповнитися в час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, зображеного в дев’ятому розділі Єзекіїля. У час запечатування виливається пізній дощ: спершу як окроплення під час 9/11, а потім як повне вилиття за недільного закону. Воно сповнюється, згідно з Ісаєю, у «день східного вітру», а іслам є східним вітром, і іслам є третім «горем». Звістка, яку мав з’їсти Єзекіїль, була потрійною звісткою, з якої третя частина була звісткою горя.
Ezekiel’s thirteen dated messages were set forth in connection with Jerusalem, Egypt and Tyre. They were all addressing rebellion as represented by the number "thirteen."
Тринадцять датованих звісток Єзекіїля були виголошені у зв’язку з Єрусалимом, Єгиптом і Тиром. Усі вони зверталися до бунту, представленого числом «тринадцять».
We will continue to consider the dating of Ezekiel in the next article.
Ми й далі розглядатимемо датування книги Єзекіїля в наступній статті.