Прихована історія сорокового вірша - номер тридцять три

У четвертому й п’ятому розділах книги Буття родовід Каїна протиставлено родоводу Сифа.

Ці дві родові лінії відображають протиставлення між загиблими та спасенними, а деякі нащадки цих двох ліній є паралельними «символами-нащадками» протиставлених ліній. Каїн уособлює категорію людей, які не каються у гріху, а лише тужать через власний стан.

Каїн уособлює категорію нерозкаяних людей, які зосереджуються лише на власному сумному становищі, до якого самі себе довели, відмовившись прагнути чинити добро.

У попередніх статтях ми визначили Еноха як символ першого ангела, Ламеха — як символ другого ангела, Метушалаха — як опівнічний крик, а Ноя — як третього ангела. Ламех із роду Сифа помер у віці семисот сімдесяти семи років, за п’ять років до потопу, коли помер Метушалах. Через п’ять років після смерті Ламеха настала смерть Метушалаха, і тому їхні смерті є прообразом смерті дружини Єзекіїля, за якою через півтора року (1,5) настала смерть Єрусалима, дружини Агнця.

Альфа-смерті дружини Єзекіїля та Ламеха, пов’язані з омега-смертями Єрусалима та Мафусаїла, були прообразами смерті Іоанна Палеолога, за якою через п’ять років настала смерть Костянтина XI на мурах Константинополя. Лінія Ламеха вказує на п’ять років із семиденним періодом міграції тварин наприкінці. Лінія Східного Риму відображає п’ять років, а також чотирирічний період у межах загального п’ятиріччя. Лінія Єзекіїля відображає як два роки, так і півтора року (1,5). Лінія Єзекіїля, що зображає зруйнування Єрусалима Вавилоном, співвідноситься з другим зруйнуванням Єрусалима Римом у період від 66 до 70 року. Римська лінія зруйнування Єрусалима дає як чотирирічний період, так і період тривалістю три з половиною роки. Кожна з цих чотирьох символічних ліній у своєму пророчому свідченні давала не один, а два символічні періоди.

Ламех, Іоанн Палеолог і дружина Єзекіїля уособлюють альфа-віху періоду часу, що завершується омега-смертю. Дві з трьох ліній відображають облогу, що завершується смертю їхніх відповідників. Інша завершується тим, що тварини входять до ковчега. Омега-відповідник співвідносить Ноїв потоп зі зруйнуванням Єрусалима та зруйнуванням мурів Константинополя. Усі три омега-символи позначають закінчення часу випробування під час запровадження недільного закону, що відбудеться незабаром.

Звісно, у свідченні Ноєвого ковчега облоги не було, проте для входу до ковчега мав бути пандус. Якщо розглядати завантажувальний пандус як прообраз облогового насипу, тоді всі три свідчення смерті вказують на облогу. На римській лінії зруйнування Єрусалима від 66 до 70 року відбулася облога під проводом Цестія в 66 році та друга облога під проводом Тита в 70 році.

Чотири роки, що завершуються облогою Константинополя 1453 року, становлять другий чотирирічний період в ісламському пророцтві про «п’ять місяців» у дев’ятому розділі Об’явлення. Перший чотирирічний період у пророцтві про «п’ять місяців» тривав від 1333 до 1337 року під час облоги Нікомедії. Ця облога також знаменувала завершення тридцяти восьми років, відлічуваних від 27 липня 1299 року. Два зруйнування Єрусалима, одне зруйнування Константинополя, потоп та облога Нікомедії є п’ятьма свідками Паніумської кампанії від 200 до 198 року до н. е., яка була б шостим свідком, і є ще кілька інших.

Обидва зруйнування Єрусалима легко зіставити, «лінія на лінію». Потоп і лінія Східного Риму зіставляються за спільними для них смертями альфи й омеги. Паніонська кампанія зіставляється саме з лінією Єзекіїля 587 року до н. е., адже обидва періоди облоги становлять по два роки. Паніон зображено в п’ятнадцятому вірші одинадцятого розділу книги Даниїла, який передує шістнадцятому віршу, що символізує недільний закон, який невдовзі буде запроваджено, як це було й зі зруйнуваннями Єрусалима 586 року до н. е. та 70 року н. е. Дворічний період битви при Паніоні та облоги Сидона вводить кожну з цих ліній у приховану історію сорокового вірша одинадцятого розділу книги Даниїла.

Перша пророча віха під час облог, пов’язаних з обома зруйнуваннями Єрусалима, є знаменням; і Цестій у 66 році, і смерть дружини Єзекіїля були альфа-знаменнями. Ламех також є першою віхою, а отже, на підставі свідчення двох, Ламех також є знаменням. Його вік — 777 років — символізує знамення переможної церкви, що складається з трьох елементів: пророка, священника та царя.

Енох, який був сьомим від Адама в родоводі Сифа, ходив із Богом протягом 300 років і був узятий на небо. «300» — це символ трьохсот схем піонерів 1843 року, відповідних трьохсот проповідників-міллеритів, а також війська Гедеона чисельністю триста воїнів. Енох, проповідники-міллерити й триста воїнів Гедеона уособлюють сто сорок чотири тисячі. Самсон узяв 300 лисиць і зв’язав їх попарно, тим самим указавши на число 150 та на зв’язаний докупи символ, що загалом становить триста.

Два п’ятимісячні пророцтва про іслам у дев’ятому розділі Об’явлення визначають «вогонь» і «хвости» як характерні ознаки ісламу.

Сила ісламу — і в їхніх устах, і в їхніх хвостах.

Сила, що дає ісламу змогу мучити й убивати, міститься як у їхніх устах, так і в їхніх хвостах, які виходять із їхніх уст і хвостів.

Іслам та Ізраїль пов’язані пророчим зв’язком, оскільки обидва є дітьми Авраама, і в кожній лінії «голова» — це «старий і поважний», а «хвіст» — «пророк, який навчає неправди». Давнім пророком, який навчав неправди, в ісламі є Мухаммед. Коран уособлює неправду, яка спонукає до дій сарану ісламу, а старий і поважний — це її політичне керівництво. Іслам скеровує державна влада (уста), яку спонукає до дій неправда Корану (хвіст). Триста Самсонових лисиць було поділено на дві групи по п’ять місяців, які мають мучити й убивати вогнем, димом і сіркою.

Вогонь, дим і сірка мають пророчі ознаки трьох ангелів. Перше й останнє з них — різновиди вогню. Корінь слова «сірка» означає божественний спалах. Вогонь є символом вістки; дим — наслідком цієї вістки, а сірка вказує на її релігійний характер. Усі три є підробками істинної вістки трьох ангелів із чотирнадцятого розділу Об’явлення. Залізний нагрудник зображено у вигляді вогню, гіацинту й сірки. Він є підробкою нагрудника первосвященника. Нагрудник первосвященника символізує сто сорок чотири тисячі як дванадцять людських самоцвітів, поєднаних із Божеством, яке представлене Урімом і Туммімом. У давнину гіацинт мав темний синьо-чорний або тьмяно-пурпуровий колір. Гіацинт на нагруднику ісламу відповідає димові, що виходить із уст (держава) та хвостів (церква) ісламу.

Взяття Еноха на небо після 300 років ходіння з Богом пов’язує число 300 із вісткою першого ангела, яка прийшла 1798 року. Ця вістка першого ангела набула сили 11 серпня 1840 року зі сповненням пророцтва про п’ять місяців у дев’ятому розділі Об’явлення. Два періоди по п’ять місяців у цьому розділі пов’язані між собою за принципом «рядок на рядок». Лише нещодавно було усвідомлено, що п’ять місяців у п’ятому вірші та п’ять місяців у десятому вірші — це два окремі періоди по сто п’ятдесят років. Коли цю істину було усвідомлено, Самсон зв’язав лисиць у сто п’ятдесят пар.

У пророчій історії Самсона (чиє ім’я означає «сонце») «дим», що вийшов із безодні, коли ключ був представлений битвою при Ніневії, затьмарив сонце темрявою. Міллерити правильно витлумачили затьмарення сонця димом ісламської безодні як заслонення Євангелія Христа, символом якого є сонце (Самсон). Існує ще кілька зв’язків між свідченням Самсона та ісламом, описаним у розділах від дев’ятого до одинадцятого книги Об’явлення.

Число три присутнє в історії Самсона у вигляді трьох днів, протягом яких весільні гості мали розгадати загадку. Самсон має стосунки з трьома жінками: своєю дружиною з Тімни, повією та Далілою. Дух Господній сходить на Самсона тричі: під час зустрічі з левом, в Ашкелоні та в Лехі. Самсон дає Далілі три неправдиві відповіді, перш ніж сказати правду. Число три символізує Божество, а також підроблене божество, що складається з дракона, звіра та лжепророка, і троїсту структуру торжествуючої Церкви.

Тридцять — це число священника, і на весільний бенкет Самсона привели тридцять товаришів. Тоді Самсон поставив на кін тридцять лляних сорочок і тридцять убрань на випадок, якщо гості зможуть розгадати загадку. Після зрадницького розкриття його загадки Самсон убив тридцять чоловіків з Ашкелона, щоб сплатити програш. Число тридцять — це пророча десятина від 300, а триста лисиць, яких Самсон упіймав і зв’язав у сто п’ятдесят пар, співвідносяться з трьомастами роками, протягом яких Енох ходив із Богом, і пов’язані з двома пророцтвами про п’ять місяців у дев’ятому розділі Об’явлення, які поєднуються між собою за методологією «рядок на рядок». Триста — це пророча десятина від трьох тисяч, а три тисячі символізують останок — чи то праведний останок, представлений тими, хто навернувся в день П’ятдесятниці, чи то неправедний останок, представлений тими, кого левити вбили під час бунту, пов’язаного із золотим тельцем.

І бунт, пов’язаний із золотим тельцем, і навернені в день П’ятидесятниці пророчо співвідносяться з недільним законом, який невдовзі буде запроваджено. Один останок символізує останок із Божого завітного народу й останок із тих, хто перебуває поза отарою Божого завітного народу. Перша згадка про три тисячі у свідченні Самсона стосується юдеїв, які взяли Самсона в полон, щоб задобрити филистимлян, а друга — филистимлян. Суд починається з Божого дому, а потім — із робітників одинадцятої години, які ще перебувають у Вавилоні. Свідчення Самсона підтверджує і те, що три тисячі символізують останок, і послідовність судового процесу. Енох ходив із Богом триста років, символізуючи таким чином останок Божого завітного народу, який не скуштує смерті. Цей останок — сто сорок чотири тисячі, які в сьомому розділі Об’явлення протиставлені великому натовпу.

Десятина від 300 становить 30, що є символом священника, а крім того, число три, як десятина від тридцяти, символізує Божество, а також підробне божество дракона, звіра та лжепророка. Число три також символізує поділ переможної церкви на три частини, що їх уособлюють цар Давид, який почав царювати, коли йому було тридцять років, священник Йосип, який почав служити, коли йому було тридцять років, та пророк і священник Єзекіїль, який розпочав своє двадцятидворічне служіння у тридцятий рік сімнадцятого ювілейного циклу. Як священник, він мав би мати тридцять років.

Кожна з трьох символічних сутностей, представлених в образах пророка, священника й царя, отримує Божу печатку суботи сьомого дня на вісі, що знаменує початок облоги. Два свідчення смерті разом із вторинним свідченням зруйнування Єрусалима в 66 році дають три свідчення того, що віха облоги є «знаком».

Коли починається облога, Божа трискладова церква, що торжествує, запечатується, як це представлено в образі Ламеха. Смерть дружини Єзекіїля вказує на те, що саме на цій вісі колишній народ завіту цілковито залишено осторонь. Ця віха позначає перехід від Лаодикії до Філадельфії, що також зображено як перехід церкви, яка бореться, у церкву, що торжествує, яка таким чином стає восьмою церквою з числа семи. Ця віха в міллеритській історії третього ангела, що тривала від 22 жовтня 1844 року до повстання 1863 року, відповідала періоду 1856 року, коли і Джеймс, і Еллен Уайт почали визначати цей рух як лаодикійський. У 1856 році філадельфійський міллеритський рух перейшов у лаодикійський міллеритський рух. Через сім років лаодикійський міллеритський рух завершився, ставши лаодикійською церквою адвентистів сьомого дня.

Прообразом цієї віхи є також 313 рік, коли завершився період Смирнської церкви й розпочався період Пергамської церкви. Водночас перехід 1856 року від праведної Філадельфії до неправедної Лаодикії відповідає переходу 313 року від праведної Смирни до неправедного Пергама, а момент переходу також визначає цю віху як знак. Облога починається зі знаку, що підтверджується свідченнями кількох свідків. Коли рух третього ангела, що складається зі ста сорока чотирьох тисяч, запечатується в момент смерті Ламеха, вони запечатуються й досягають цілковитої єдності, коли їх підносять як знамено, адже перша віха пророчої структури облоги є знаком.

Смерть Іоанна Палеолога позначає віху ісламу, коли Східний Рим змушений підкоритися ісламу. Облога та зруйнування Єрусалима дають два свідчення — Вавилону й Риму. Півторарічний період Єзекіїля символізує лаодикійців, які відмовилися бачити й чути застережну вістку про те, що їх буде відведено в полон до царя півночі. Знак Цестія символізує філадельфійців, які рятуються від царя півночі. Ці два знаки стосуються внутрішньої пророчої вістки, як і Ламехове число 777. Лінія на лінію: під час облоги одну групу відводять у полон, а інша група рятується з рук царя півночі.

Смерть Іоанна Палеолога символізує зовнішню пророчу звістку, визначаючи роль ісламу на тій вісі, де запечатуються ті, кого уособлює Ламех. Ті, хто рятується втечею, і ті, хто потрапляє в полон під час облоги та зруйнування Єрусалима, підкреслюють, що характер виявляється саме на альфа-вісі пророчого періоду облоги. Ці два класи людей представлені двома Ламехами. Один клас застерігає Нашвілл, а інший відмовляється.

Каїн отримав знак свого бунту. Знак його бунту розуміли як застереження для людства: якщо люди вб’ють Каїна, їх спіткає семикратний Божий суд. У певному сенсі цей знак можна розуміти як наданий Богом захист для Каїна, але в пророчому вимірі він співвідноситься із застережним знаком бунту в останній книзі Біблії. Прообразом знака звіра в книзі-омезі — Об’явленні — був знак Каїнового бунту в книзі-альфі — Бутті. Застереження, закладене в Каїновому знакові, полягає в тому, що кожен, хто виявлятиме такий самий характер, як Каїн, також буде відкинутий Богом і зазнає Його суду. Знак на Каїнові співвідноситься зі знаком звіра, а застереження наголошує на заповіді не наслідувати Каїнового бунту, який полягав у вбивстві власного брата і який в Об’явленні представлено як образ звіра. Наслідувати вчинок Каїна означає творити образ Каїна. Каїнові було визначено семикратний виконавчий суд, а в шостому поколінні від Каїна Ламех визнав, що повторив гріх свого батька, проте на нього чекав суд сім разів по сімдесят.

Попередній вірш — це перший із лише трьох випадків, коли числа в Божому Слові виражено через множення. Останній — такий самий, як і перший.

Сімдесят разів по сім — це чотириста дев’яносто, і у священній історії є три періоди по чотириста дев’яносто років, кожен із яких є періодом випробування. Святилищу, царям і воїнству відповідають періоди по чотириста дев’яносто років. Період для царів розпочався з помазання Саула в 1097 році до н. е. і тривав до першої облоги, здійсненої Навуходоносором, коли в 607 році до н. е. Даниїла було взято в полон.

Чотириста дев’яносто років випробувального часу, відведених святилищу, розпочалися з освячення Соломонового храму в 1006 році до н. е. і тривали до освячення післяполонного храму в 516 році до н. е. Для війська ці чотириста дев’яносто років тривали від 457 року до н. е. до 34 року н. е.

Проміжок від застережної вістки про семикратний суд і знака Каїна аж до Ламехових сімдесяти разів по сім символізує випробувальний період тривалістю чотириста дев’яносто років. Бунт, символом якого є знак Каїна, зображено як такий, що дедалі посилюється, і це узгоджується з тим, що спонукало Бога наслати потоп.

Ламех із шостого покоління Каїнового роду постає як уособлення позначеного класу бунтівників на противагу Ламехові з роду Сифа. Свідчення обох Ламехів указують на завершення часу випробування: в одному це виражено числом 490, а в іншому — його смертю. Обидва свідчення містять числову символіку, безпосередньо пов’язану з троїстою структурою торжествуючої церкви. Ламех із роду Каїна співвідноситься з трьома 490-річними періодами для царів, святилища та війська, а Ламех із роду Сифа несе печать числа сім для пророка, священника й царя. Ламех із роду Сифа — другий із трьох ангелів чотирнадцятого розділу Об’явлення, а Ламех із роду Каїна — третій ангел, який проголошує застереження щодо звіра, його образу, знака та числа його імені. В Об’явленні, у чотирнадцятому розділі, віршах 9/11, указано на тих, хто отримує Каїнове прокляття.

Об’явлення 15:2 вказує на тих, кого уособлює Ламех із роду Сифа:

Ламех із роду Сифа позначає зачинені двері своєю смертю. Ламех із роду Каїна позначає зачинені двері чотирмастами дев’яноста роками випробувального часу. Каїнова мітка мала сприйматися як застереження щодо характеру, у якому виявлялися три основні пророчі риси. Він відмовився поклонятися Богові згідно з Божими настановами; він виявив лють, породжену заздрістю, і вбив свого молодшого брата; і, по-третє, він відмовився покаятися.

Каїн порушив першу скрижаль Десяти заповідей, яка визначає стосунки людства з Богом, тоді як друга скрижаль визначає стосунки людей між собою. Знак його бунту свідчив про те, що він був нерозкаяним беззаконником. Каїн і Ламех позначають зачинені двері третього ангела під час запровадження недільного закону, яке невдовзі відбудеться. Енох, Метушалах, Ламех і Ной уособлюють історію, яка починається з приходу першого ангела, представленого Енохом, продовжується приходом Ламеха як другого ангела та приходом Метушалаха як опівнічного крику, що наділяє силою вістку Ламеха як другого ангела, а потім Ной як третій ангел позначає зачинені двері потопу.

Ламех помер за п’ять років до потопу, і це вказує на п’ять символічних років до зачинення дверей із запровадженням недільного закону, який невдовзі буде ухвалено. Саме в момент смерті Ламеха у віці 777 років завершується запечатування переможної церкви. Потім, за сім днів до того, як двері ковчега були надприродним чином зачинені, тварини почали входити до ковчега.

День, коли помер Мафусал, був першим із тих семи днів. Останнім застереженням перед тим, як зачинилися двері, була подвійна звістка — наочний показ тварин, що супроводжувався сповненням пророцтва, яке лунало впродовж усього життя найстарішої людини з усіх, хто будь-коли помирав. Це пророцтво містилося в імені Мафусала, яке означає «коли він помре, це настане».

Остання застережна вістка для людства за пророчою необхідністю має бути двоєдиною вісткою, представленою сімома днями міграції тварин, що розпочалися зі смертю Мафусала на сповнення пророцтва Еноха, проголошеного через ім’я його сина. Сім днів міграції тварин засвідчують, що двоєдина вістка смерті Мафусала та тварин, що мігрували, є запечатувальною вісткою третього ангела. Ісус завжди ілюструє кінець початком, і в Об’явленні до третього ангела з вісімнадцятого розділу долучається другий голос із четвертого вірша, так само як опівнічний крик долучився до вістки другого ангела. Остання застережна вістка завжди подається як внутрішня та зовнішня вістка, що відображено у пророчому взаємозв’язку церков і печатей у книзі Об’явлення. Остання застережна вістка в одинадцятому розділі книги Даниїла — це вістка з півночі та зі сходу. Мафусал і тварини, що мігрували, були двоєдиною останньою застережною вісткою за днів Ноя.

Смерть Ламеха, позначена числом 777, співвідноситься з початком облоги, коли померла дружина Єзекіїля. Саме тоді вірні, яких уособлює рід Сифа, запечатуються, і саме тоді ті, кого уособлює рід Каїна, отримують знак. Енох був сьомим від Адама й уособлює альфа-віху в періоді, що завершується як останнім, так і першим поколінням, позначеними числом вісім. Обидва Ламехи вказують на завершення часу благодаті, а смерть Ламеха символізує зачинені двері благодаті на початку облоги.

Енох був альфою пророчої історії, і пророча необхідність вимагає, щоб він указував на омегу пророчої історії. Цю омегу уособлюють вісім душ, які перейшли зі старого світу до нового світу, не скуштувавши смерті. Енох і ці вісім душ не побачили смерті до того, як прибули на нову землю. Старий світ скінчився під час семи днів міграції тварин, а новий світ розпочався із семи днів без дощу. Потім, починаючи з 17-го дня, протягом п’яти місяців безперестанку йшов дощ, аж поки Бог не стримав дощ наприкінці цих п’яти місяців, сімнадцятого дня.

У дев’ятому розділі Об’явлення є два свідчення про п’ять місяців, і в цьому розділі містяться три окремі часові пророцтва. Перші п’ять місяців зазначено в п’ятому вірші; другі п’ять місяців — у десятому вірші, а триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів — у п’ятнадцятому вірші. Вірші 5, 10 і 15 вказують на часове пророцтво про іслам із двома свідченнями про п’ять місяців на початку пророчого періоду. Як вірш 5, так і вірш 10 вказують на період у п’ять місяців, тож при зіставленні рядка з рядком п’ятий і десятий вірші в сумі дають п’ятнадцять. Отже, перші п’ять місяців — це 15, а триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів зазначено у вірші 15. Послідовність і структура віршів 5, 10 і 15 вказують на дві п’ятнадцятки, а в перших двох віршах, які разом у сумі дають п’ятнадцять, містяться два часові пророцтва тривалістю по сто п’ятдесят років кожне.

П’ятнадцятий вірш містить часове пророцтво про триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів. Христос уплів число п’ятнадцять у три вірші, і, використовуючи пророчий час, викладений у тих самих віршах, Він виокремив число 15, представлене сумою номерів п’ятого й десятого віршів, аби при зіставленні з п’ятнадцятим віршем отримати подвоєння числа п’ятнадцять. Тоді Христос завершив усі три взаємопов’язані пророцтва п’ятнадцятьма днями.

Ключем до розуміння цього розділу є битва при Ніневії 627 року, через п’ять років після якої, у 632 році, помер Мухаммед, що стало початком першого пророцтва про п’ять місяців. Через десять років після смерті Мухаммеда війська Персії були знищені відповідно до його передбачення про те, що обидві держави — Персія та Рим — зазнають поразки. Отже, історична лінія дев’ятого розділу Об’явлення починається з битви при Ніневії між Персією та Римом. Потім, через п’ять років, Мухаммед помирає, і цим розпочинаються сто п’ятдесят років п’ятого вірша. Ще через десять років, у 642 році, Персія зазнає поразки в битві при Нехавенді. В ісламі битву при Нехавенді назвали «перемогою перемог». Перші п’ятнадцять років дев’ятого розділу Об’явлення — це п’ятирічний період, за яким іде десятирічний. Останнє часове пророцтво завершилося 11 серпня 1840 року. За десять днів до цієї події Йосія Літч опублікував своє уточнене передбачення щодо припинення османського панування. Останні п’ятнадцять днів ісламу в дев’ятому розділі Об’явлення діяльність Йосії Літча поділяє на п’ять днів, за якими йдуть десять днів, адже Ісус завжди показує кінець на прикладі початку.

Ми продовжимо розгляд цих питань у наступній статті.