Peter was symbolically at Caesarea Philippi at the third hour, on his way to Caesarea Maritima and the ninth hour. According to Matthew and Mark, six days later, Peter, James and John were at the Mount of Transfiguration. Luke says eight days, between Panium and the Mount. From the gates of hell, at Caesarea Philippi to the death of the cross, with a stop along the way at the Mount of Transfiguration. Three steps from Panium to the Sunday law. Caesarea at the beginning, the Mount in the middle, and Caesarea at the end. Hell at the beginning, death at the end, with God’s glory in the middle. An alpha rebellion represented by the gates of hell and an omega rebellion represented by the death of the Son of God.
Петро символічно перебував у Кесарії Пилиповій о третій годині, на шляху до Кесарії Приморської та дев’ятої години. За Матеєм і Марком, через шість днів Петро, Яків та Іван були на Горі Преображення. Лука говорить про вісім днів — між Паніумом і Горою Преображення. Від брам аду в Кесарії Пилиповій — до смерті хресної, із зупинкою в дорозі на Горі Преображення. Три кроки від Паніуму до недільного закону. Кесарія на початку, Гора посередині і Кесарія наприкінці. Ад на початку, смерть у кінці, а посередині — Божа слава. Альфа‑заколот, представлений брамами аду, і омега‑заколот, представлений смертю Сина Божого.
Caesarea Philippi is the foundation, for it was there that Christ identified the Rock on which He would build His church. The Mount of Transfiguration is the second step, where the temple is finished and the capstone is placed. The third step of judgment at the cross followed after.
Кесарія Пилипа — підвалина, бо саме там Христос вказав на Скелю, на якій Він збудує Свою Церкву. Гора Преображення — другий щабель, де храм довершено й покладено замковий камінь. Потому настав третій щабель — суд на хресті.
And he said unto them, Verily I say unto you, That there be some of them that stand here, which shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God come with power. And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them. And his raiment became shining, exceeding white as snow; so as no fuller on earth can white them. And there appeared unto them Elias with Moses: and they were talking with Jesus.
І сказав їм: істинно кажу вам, що деякі з тих, які тут стоять, не скуштують смерті, доки не побачать Царства Божого, що прийде в силі. І по шести днях Ісус узяв із собою Петра, Якова та Івана й вивів їх на високу гору осібно, наодинці; і преобразився перед ними. І шати його стали сяючими, надзвичайно білими, як сніг; так, що жоден білильник на землі не може так їх вибілити. І явилися їм Ілля з Мойсеєм; і вони розмовляли з Ісусом.
And Peter answered and said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias.
І Петро, відповівши, промовив до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; і зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві й один Іллі.
For he wist not what to say; for they were sore afraid. And there was a cloud that overshadowed them: and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him. And suddenly, when they had looked round about, they saw no man any more, save Jesus only with themselves. And as they came down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, till the Son of man were risen from the dead. And they kept that saying with themselves, questioning one with another what the rising from the dead should mean. Mark 9:1–10.
Бо він не знав, що сказати; бо вони вельми перелякалися. І з’явилася хмара, що їх осінила; і з хмари пролунав голос: Це Син Мій улюблений; Його слухайте. І раптом, озирнувшись довкола, вони вже нікого не бачили, окрім Ісуса одного з ними. І коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. І вони тримали те слово при собі, обмірковуючи між собою, що означає воскреснути з мертвих. Марка 9:1–10.
At the mount, Peter proposes to erect a tabernacle for Moses, Christ and Elijah.
На горі Петро пропонує спорудити скинію для Мойсея, Христа та Іллі.
“Moses passed through death, but Michael came down and gave him life before his body had seen corruption. Satan tried to hold the body, claiming it as his; but Michael resurrected Moses and took him to heaven. Satan railed bitterly against God, denouncing Him as unjust in permitting his prey to be taken from him; but Christ did not rebuke His adversary, though it was through his temptation that the servant of God had fallen. He meekly referred him to His Father, saying, ‘The Lord rebuke thee.’
Мойсей перейшов через смерть, але Михаїл зійшов і дарував йому життя, перш ніж його тіло узріло тління. Сатана намагався втримати тіло, привласнюючи його собі; але Михаїл воскресив Мойсея й узяв його на небо. Сатана люто виступав проти Бога, оголошуючи Його несправедливим за те, що дозволив відібрати в нього здобич; але Христос не докоряв Своєму супротивникові, хоча саме через його спокусу впав слуга Божий. Він покірно віддав його на суд Своєму Отцеві, промовивши: «Нехай Господь докорить тобі».
“Jesus had told His disciples that there were some standing with Him who should not taste of death till they should see the kingdom of God come with power. At the transfiguration this promise was fulfilled. The countenance of Jesus was there changed and shone like the sun. His raiment was white and glistening. Moses was present to represent those who will be raised from the dead at the second appearing of Jesus. And Elijah, who was translated without seeing death, represented those who will be changed to immortality at Christ’s second coming and will be translated to heaven without seeing death. The disciples beheld with astonishment and fear the excellent majesty of Jesus and the cloud that overshadowed them, and heard the voice of God in terrible majesty, saying, ‘This is My beloved Son; hear Him.’” Early Writings, 164.
Ісус сказав Своїм учням, що деякі з тих, що стояли з Ним, не скуштують смерті, доки не побачать, як Царство Боже прийде з силою. На Преображенні ця обітниця була виконана. Там обличчя Ісуса змінилося і засяяло, мов сонце. Його одяг був білий і блискучий. Мойсей був присутній, щоб представляти тих, хто буде воскресений із мертвих при другому явленні Ісуса. А Ілля, який був перенесений, не побачивши смерті, представляв тих, хто буде перемінений у безсмертя при другому пришесті Христа і буде перенесений на небо, не зазнавши смерті. Учні з подивом і страхом споглядали преславну велич Ісуса і хмару, що їх осінила, і чули голос Бога у грізній величі, який промовляв: «Це Син Мій улюблений; Його слухайте». Ранні твори, 164.
The Mount of Transfiguration identifies three tabernacles. The tabernacle of Moses at the beginning of ancient Israel, the tabernacle of Christ as represented by His incarnation and the tabernacle that is the one hundred and forty-four thousand as represented by Elijah. The one hundred and forty-four thousand are those who do not taste of death, until they see the Second Coming of Christ. The Mount is identifying the point where the seal is impressed upon the one hundred and forty-four thousand.
Гора Преображення окреслює три скинії: скинію Мойсея на початку стародавнього Ізраїлю, скинію Христа, представлену Його Втіленням, і скинію — сто сорок чотири тисячі, представлені пророком Іллею. Сто сорок чотири тисячі — це ті, що не скуштують смерті, аж доки не побачать Друге Пришестя Христа. Гора вказує на момент, коли печатка накладається на сто сорок чотири тисячі.
The tabernacle of the one hundred and forty-four thousand is raised up in the antitypical feast of Tabernacles. The Mount identifies those who do not taste death, and sets forth three witnesses that when they see the glory of God in the mount, it is the antitypical feast of Tabernacles.
Скинія ста сорока чотирьох тисяч зводиться в антипрообразному Святі Кущів. Гора виявляє тих, що не скуштують смерті, і представляє трьох свідків того, що, коли вони бачать славу Божу на горі, це є антипрообразне Свято Кущів.
They are raised up as the tabernacle of Elijah, that began to be reared up in 2023, when both Moses and Elijah were resurrected. First the foundation was laid, that is the only foundation that can be laid, and that foundation is Christ, the corner and foundation stone. Then the capstone is placed, which represents the sealing of the one hundred and forty-four thousand as represented at the Mount of Transfiguration. At the Mount Peter, James and John represent those who actually do not taste of death. Peter later recorded that the kingdom of priests is those who have tasted that the Lord is good, and who were a spiritual house. They tasted life, so they do not taste death.
Вони піднімаються як скинія Іллі, що почала зводитися у 2023 році, коли і Мойсей, і Ілля воскресли. Спершу була закладена підвалина — це єдина підвалина, яку можна закласти, — а цією підвалиною є Христос, наріжний і основоположний камінь. Потім кладеться завершальний камінь, який означає запечатання ста сорока чотирьох тисяч, як це було явлено на Горі Преображення. На цій Горі Петро, Яків та Іван представляють тих, хто насправді не скуштують смерті. Петро згодом записав, що царство священиків — це ті, хто скуштували, що Господь благий, і які були духовним домом. Вони скуштували життя, тож не скуштують смерті.
If so be ye have tasted that the Lord is gracious. To whom coming, as unto a living stone, disallowed indeed of men, but chosen of God, and precious, Ye also, as lively stones, are built up a spiritual house, an holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God by Jesus Christ. Wherefore also it is contained in the scripture, Behold, I lay in Sion a chief corner stone, elect, precious: and he that believeth on him shall not be confounded. 1 Peter 2:3–6.
Якщо тільки ви скуштували, що Господь благий. Приступаючи до Нього, як до каменя живого, людьми, щоправда, відкиненого, але Богом вибраного й дорогоцінного, і самі, як живе каміння, збудовуєтеся в дім духовний, у святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові через Ісуса Христа. Тому й у Писанні сказано: Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний; і хто вірує в Нього, не буде посоромлений. 1 Петра 2:3–6.
The word translated as “confounded” means “to be ashamed.” The remnant is represented by Peter, and their joy is contrasted with those who rejected the latter rain message. A key of the one hundred and forty-four thousand, for Peter was given the “keys” to the kingdom, is the “chief corner stone” that was laid in Sion. That stone is marvelous in the eyes of the righteous, and a stone of stumbling to the drunkards of Ephraim.
Слово, перекладене як «confounded», означає «соромитися». Останок представлений Петром, а їхню радість протиставлено тим, хто відкинув звістку пізнього дощу. Ключем, що стосується ста сорока чотирьох тисяч (бо Петрові були дані «ключі» Царства), є «головний наріжний камінь», покладений у Сіоні. Той камінь дивний в очах праведних, а для п’яниць Єфрема — камінь спотикання.
The stone which the builders refused is become the head stone of the corner. This is the Lord’s doing; it is marvellous in our eyes. Psalms 118:22, 23.
Камінь, що відкинули будівничі, став головним наріжним каменем. Це вчинив Господь; воно дивне в очах наших. Псалми 118:22, 23.
Jesus commented on these verses in the conclusion of the parable of the vineyard.
Ісус прокоментував ці вірші на завершення притчі про виноградник.
Jesus saith unto them, Did ye never read in the scriptures, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner: this is the Lord’s doing, and it is marvellous in our eyes? Therefore say I unto you, The kingdom of God shall be taken from you, and given to a nation bringing forth the fruits thereof. And whosoever shall fall on this stone shall be broken: but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder. And when the chief priests and Pharisees had heard his parables, they perceived that he spake of them. But when they sought to lay hands on him, they feared the multitude, because they took him for a prophet. Matthew 21:42–46.
Ісус каже їм: Чи ніколи не читали ви в Писаннях: «Камінь, який відкинули будівничі, той став головою кута; від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших»? Тому кажу вам: Царство Боже буде відняте від вас і дане народові, що приносить плоди його. І кожний, хто впаде на цей камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того розтре на порох. І коли первосвященики та фарисеї почули Його притчі, зрозуміли, що Він про них говорить. Але, шукаючи схопити Його, вони боялися натовпу, бо народ уважав Його за пророка. Матвія 21:42–46.
Whoever accepts the foundational message, shall be broken, for the Rock is Christ, and the work of the gospel is to humble the human into the dust.
Хто приймає основоположне послання, той буде скрушений, бо Скеля — Христос, а діло Євангелія — упокорити людину до праху.
“What is justification by faith? It is the work of God in laying the glory of man in the dust, and doing for man that which it is not in his power to do for himself. When men see their own nothingness, they are prepared to be clothed with the righteousness of Christ. When they begin to praise and exalt God all the day long, then by beholding they are becoming changed into the same image. What is regeneration? It is revealing to man what is his own real nature, that in himself he is worthless.” Manuscript Releases, volume 20, 117.
Що таке виправдання вірою? Це Боже діло — повергнути людську славу в порох і зробити за людину те, чого не в її силі зробити самій. Коли люди бачать власну нікчемність, вони готові бути зодягнутими в праведність Христа. Коли вони починають прославляти й звеличувати Бога увесь день, тоді, споглядаючи, вони перемінюються в той самий образ. Що таке відродження? Це відкриття людині її власної справжньої природи, а саме, що в самій собі вона нікчемна. Рукописні публікації, том 20, 117.
Whoever rejects the foundation stone is destroyed, as was the case with ancient Israel in fulfillment of Jesus’ application of the parable of the vineyard. The Jews rejected Christ, they also rejected Moses, for if they had believed Moses, they would have also believed Christ. They rejected God’s law, teaching for doctrine the commandments of men. Christ, Moses and the Law are all symbols of foundations, and Christ is the only foundation that can be laid, but Christ as the foundation is represented with many symbols. Moses and the Law are both illustrations of this fact. Christ is the only foundation, but this only means that the other foundations in His prophetic Word are simply symbols of some aspect of His character.
Хто відкидає камінь наріжний, той зазнає погибелі, як це сталося зі стародавнім Ізраїлем — у виконання того застосування притчі про виноградник, яке дав Ісус. Юдеї відкинули Христа; вони також відкинули Мойсея, бо якби вірили Мойсеєві, то повірили б і Христові. Вони відкинули Божий Закон, навчаючи за вчення заповідей людських. Христос, Мойсей і Закон — усі вони є символами підвалин, а Христос є єдиною підвалиною, яку можна закласти; однак Христос як підвалина представлений багатьма символами. Мойсей і Закон — обидва є ілюстраціями цього факту. Христос — єдина підвалина, але це лише означає, що інші підвалини в Його пророчому Слові є просто символами певного аспекту Його характеру.
For other foundation can no man lay than that is laid, which is Jesus Christ. 1 Corinthians 3:11.
Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім тієї, що вже покладена, — це Ісус Христос. 1 Коринтян 3:11.
Jesus is the Word, and as such the rules within His Word represent Himself. This is why Sister White records that the Ten Commandments are a transcript of Christ’s character. He is the First and the Last, and when represented in this fashion it identifies that Christ always illustrates the end of a thing, with the beginning of a thing. As the Word, He is also “Truth,” and truth is a prophetic framework. He is the Lion of the tribe of Judah when He seals and unseals His Word. He is also the corner stone that becomes the cap stone. The corner stone is simply an illustration of Him as the foundation, or the first letter of the Hebrew word “truth.” The cap stone is the crowning work on the temple, and when aligned with the framework of truth, the cap stone is twenty-two times more powerful than the corner stone. What is marvelous in the eyes of those who have tasted that the Lord is good, is how the principles of the framework of truth aligned with the corner and cap stone identifies one of the prophetic keys that were given to Peter.
Ісус є Словом, і тому приписи, що містяться в Його Слові, відображають Самого Його. Тому Сестра Вайт засвідчує, що Десять Заповідей є відбитком характеру Христа. Він є Перший і Останній, і коли Його зображують у такий спосіб, це вказує, що Христос завжди ілюструє кінець чогось його початком. Як Слово, Він також є «Істиною», а істина — це пророчий каркас. Він є Лев із племені Юдиного, коли запечатує й розпечатує Своє Слово. Він також є наріжним каменем, що стає коронним каменем. Наріжний камінь — це просто ілюстрація Його як підвалини, або як першої літери єврейського слова «істина». Коронний камінь є вінцем праці над храмом, і, коли він узгоджений із каркасом істини, коронний камінь у двадцять два рази потужніший за наріжний камінь. Дивовижним в очах тих, хто скуштував, що Господь добрий, є те, як принципи каркасу істини, узгоджені з наріжним і коронним каменем, вказують на один із пророчих ключів, даних Петрові.
The alpha first letter is one, but the omega last letter is twenty-two. Miller’s jewels shine as the sun, but when the dirt brush man assembled the jewels, they were ten times brighter. The recognition that the end of a prophetic line is the same, but more powerful than the beginning of a prophetic lines is “marvelous.” It is an element of Christ’s character; it is one of the keys given to Peter to bind the one hundred and forty-four thousand.
Альфа — перша літера — це одиниця, а омега — остання літера — це двадцять два. Дорогоцінні камені Міллера сяють, як сонце, але коли чоловік із щіткою для сміття зібрав ті камені, вони стали в десять разів яскравішими. Визнання того, що кінець пророчої лінії є тим самим, але потужнішим, ніж початок пророчих ліній, є «дивовижним». Це складова характеру Христа; це один із ключів, даних Петрові, щоб зв’язати сто сорок чотири тисячі.
Peter’s “spiritual house” is the casket of William Miller’s dream and also Malachi’s storehouse of tithes and offerings. When the windows of heaven are opened; one class is cast out of the room, and the other class is cast into the casket and given the white linen uniforms of God’s triumphant church.
«Духовний дім» Петра є скринею зі сну Вільяма Міллера, а також скарбницею Малахії для десятин і приношень. Коли вікна небесні відчиняються, одну групу виганяють із покою, а іншу групу вкидають до скрині й наділяють білими лляними одностроями Божої Тріумфуючої Церкви.
“Solemnly and publicly the people of Judah had pledged themselves to obey the law of God. But when the influence of Ezra and Nehemiah was for a time withdrawn, there were many who departed from the Lord. Nehemiah had returned to Persia. During his absence from Jerusalem, evils crept in that threatened to pervert the nation. Idolaters not only gained a foothold in the city, but contaminated by their presence the very precincts of the temple. Through intermarriage, a friendship had been brought about between Eliashib the high priest and Tobiah the Ammonite, Israel’s bitter enemy. As a result of this unhallowed alliance, Eliashib had permitted Tobiah to occupy an apartment connected with the temple, which heretofore had been used as a storeroom for tithes and offerings of the people.
Урочисто й прилюдно народ Юди зобов’язався коритися закону Божому. Але коли вплив Ездри та Неємії було на деякий час усунено, знайшлося багато таких, що відступили від Господа. Неємія повернувся до Персії. Під час його відсутності в Єрусалимі закралися лиха, що загрожували розтлити народ. Ідолопоклонники не лише утвердилися в місті, але й своєю присутністю осквернили самі двори храму. Через міжшлюбні зв’язки було зав’язано дружбу між первосвящеником Еліяшивом і Товією, аммонітянином, запеклим ворогом Ізраїля. Унаслідок цього нечестивого союзу Еліяшив дозволив Товії зайняти кімнату при храмі, яка досі слугувала коморою для десятин і приношень народу.
“Because of the cruelty and treachery of the Ammonites and Moabites toward Israel, God had declared through Moses that they should be forever shut out from the congregation of His people. See Deuteronomy 23:3–6. In defiance of this word, the high priest had cast out the offerings stored in the chamber of God’s house, to make a place for this representative of a proscribed race. Greater contempt for God could not have been shown than to confer such a favor on this enemy of God and His truth.
Через жорстокість і підступність аммонітян і моавітян щодо Ізраїля Бог через Мойсея проголосив, що їх слід назавжди не допускати до громади Його народу. Див. Повторення Закону 23:3-6. Всупереч цьому слову первосвященик викинув із кімнати Божого дому приношення, що там зберігалися, щоб звільнити місце для цього представника забороненого народу. Неможливо було виявити більшої зневаги до Бога, ніж виявити таку милість цьому ворогові Бога та Його істини.
“On returning from Persia, Nehemiah learned of the bold profanation and took prompt measures to expel the intruder. ‘It grieved me sore,’ he declares; ‘therefore I cast forth all the household stuff of Tobiah out of the chamber. Then I commanded, and they cleansed the chambers: and thither brought I again the vessels of the house of God, with the meat offering and the frankincense.’
Повернувшись із Персії, Неемія дізнався про зухвале осквернення і негайно вжив заходів, щоб вигнати зайду. 'Мене це глибоко засмутило,' — заявляє він; 'тому я повикидав усе домове начиння Товії з комори. Потім я наказав, і вони очистили комори; і туди я знову приніс посудини дому Божого, разом із хлібною жертвою та ладаном.'
“Not only had the temple been profaned, but the offerings had been misapplied. This had tended to discourage the liberalities of the people. They had lost their zeal and fervor, and were reluctant to pay their tithes. The treasuries of the Lord’s house were poorly supplied; many of the singers and others employed in the temple service, not receiving sufficient support, had left the work of God to labor elsewhere.
Не лише храм було осквернено, а й приношення використовували не за призначенням. Це знеохочувало народ до виявів щедрості. Вони втратили свою ревність і палкість і неохоче сплачували десятини. Скарбниці дому Господнього були недостатньо наповнені; багато співців та інших, залучених до храмового служіння, не отримуючи належного утримання, полишили Божу справу, щоб працювати деінде.
“Nehemiah set to work to correct these abuses. He gathered together those who had left the service of the Lord’s house, ‘and set them in their place.’ This inspired the people with confidence, and all Judah brought ‘the tithe of the corn and the new wine and the oil.’ Men who ‘were counted faithful’ were made ‘treasurers over the treasuries,’ ‘and their office was to distribute unto their brethren.’” Prophets and Kings, 669, 670.
Неемія взявся до праці, щоб виправити ці зловживання. Він зібрав тих, хто полишив службу при домі Господньому, 'і поставив їх на місця їхні.' Це вселило в народ упевненість, і весь Юда приніс 'десятину збіжжя, і молодого вина, і олії.' Чоловіків, що 'були визнані вірними', було поставлено 'скарбниками над скарбницями', 'і їхнім обов’язком було роздавати братам своїм.' Пророки і царі, 669, 670.
When Nehemiah “cast out Tobiah,” he was prefiguring Christ casting the money-changers out of the very same temple. It wasn’t simply the temple, but the very room in the temple where the tithes were stored. When Eliakim the Philadelphian replaced Shebna the Laodicean, Shebna was the treasurer that was cast into a far field.
Коли Неємія «вигнав Товію», він став прообразом Христа, який вигнав міняйлів з того самого храму. Йшлося не просто про храм, а про саму кімнату в храмі, де зберігалися десятини. Коли Еліяким філадельфійський замінив Шевну лаодикійського, Шевна був тим скарбником, якого кинули в далеке поле.
Thus saith the Lord God of hosts, Go, get thee unto this treasurer, even unto Shebna, which is over the house, and say, What hast thou here? and whom hast thou here, that thou hast hewed thee out a sepulchre here, as he that heweth him out a sepulchre on high, and that graveth an habitation for himself in a rock? Behold, the Lord will carry thee away with a mighty captivity, and will surely cover thee. He will surely violently turn and toss thee like a ball into a large country: there shalt thou die, and there the chariots of thy glory shall be the shame of thy lord’s house. And I will drive thee from thy station, and from thy state shall he pull thee down.
Так говорить Господь Бог Саваот: Іди, попрямуй до цього скарбника, до Шевни, що над домом, і скажи: Що ти маєш тут? і кого ти маєш тут, що висік собі тут гробницю, мов той, хто висікає собі гробницю на висоті й видовбує собі оселю в скелі? Ось, Господь віднесе тебе у велику неволю, і певно накриє тебе. Він неодмінно люто оберне й пожбурить тебе, мов кулю, в широку землю: там ти помреш, і там колісниці твоєї слави стануть ганьбою дому твого пана. І вижену тебе з твоєї посади, і з твого становища він тебе скине.
And it shall come to pass in that day, that I will call my servant Eliakim the son of Hilkiah: And I will clothe him with thy robe, and strengthen him with thy girdle, and I will commit thy government into his hand: and he shall be a father to the inhabitants of Jerusalem, and to the house of Judah. And the key of the house of David will I lay upon his shoulder; so he shall open, and none shall shut; and he shall shut, and none shall open.
І станеться того дня, що Я покличу свого слугу Еліякима, сина Хілкії; і зодягну його у твою одежу, і підпережу його твоїм поясом, і владу твою віддам у його руку; і він буде за батька мешканцям Єрусалима та домові Юди. І ключ дому Давидового покладу на його плече: він відчинить, і ніхто не зачинить; і зачинить, і ніхто не відчинить.
And I will fasten him as a nail in a sure place; and he shall be for a glorious throne to his father’s house. And they shall hang upon him all the glory of his father’s house, the offspring and the issue, all vessels of small quantity, from the vessels of cups, even to all the vessels of flagons. In that day, saith the Lord of hosts, shall the nail that is fastened in the sure place be removed, and be cut down, and fall; and the burden that was upon it shall be cut off: for the Lord hath spoken it. Isaiah 22:15–22.
І утверджу його як цвях на надійному місці, і він буде славним престолом для дому свого батька. І повісять на ньому всю славу дому його батька — потомство й відгалуження, усі посудини малої міри, від чаш аж до всіх глеків. Того дня, говорить Господь Саваот, цвях, утверджений на надійному місці, буде вийнятий, і буде зрізаний, і впаде; а тягар, що був на ньому, буде відсічений, бо Господь це сказав. Ісая 22:15–22.
In the day that Shebna the foolish Laodicean is cast out, Eliakim is given the government of the church triumphant. When Christ cleanses the temple of the one hundred and forty-four thousand, from the rubbish that has covered up the precious jewels, He identifies that He would “cover” those represented by Shebna. Before the windows of heaven were opened the jewels were covered with rubbish, and when the rubbish is cast out, the rubbish is then covered with shame. William Miller’s dream is identifying the sealing of the one hundred and forty-four thousand.
Того дня, коли Шевну, нерозумного лаодикійця, буде вигнано, Еліякимові доручається управління Церквою торжествуючою. Коли Христос очищає храм ста сорока чотирьох тисяч від сміття, що вкрило дорогоцінні камені, Він вказує, що "покриє" тих, кого представляє Шевна. Перш ніж були відчинені вікна небесні, дорогоцінні камені були вкриті сміттям, і коли сміття буде викинуте, тоді воно покривається соромом. Сон Вільяма Міллера вказує на запечатання ста сорока чотирьох тисяч.
The casket, is Malachi’s storehouse, Peter’s spiritual house and the tabernacle of Elijah that Peter wished to build. The dirt brush man illustrates the sealing of the one hundred and forty-four thousand when He casts the jewels into the box. Malachi identifies the test that proves that God’s people have truly returned unto Him.
Скринька — це скарбниця Малахії, духовний дім Петра і намет Іллі, який Петро бажав збудувати. Чоловік із щіткою для бруду ілюструє запечатання ста сорока чотирьох тисяч, коли Він вкидає дорогоцінні камені до скриньки. Малахія визначає випробування, яке доводить, що Божий народ справді повернувся до Нього.
Then they that feared the Lord spake often one to another: and the Lord hearkened, and heard it, and a book of remembrance was written before him for them that feared the Lord, and that thought upon his name. And they shall be mine, saith the Lord of hosts, in that day when I make up my jewels; and I will spare them, as a man spareth his own son that serveth him. Then shall ye return, and discern between the righteous and the wicked, between him that serveth God and him that serveth him not. Malachi 3:16–18.
Тоді ті, що боялися Господа, часто розмовляли між собою; і Господь прислухався та почув, і була записана перед Ним книга пам’яті для тих, хто боялися Господа й думали про Його Ім’я. І вони стануть Моїми, говорить Господь Саваот, у той день, коли Я зберу Мої дорогоцінності; і пощаджу їх, як чоловік пощаджає свого сина, що служить йому. Тоді ви знову розрізните між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богові, і тим, хто не служить Йому. Малахії 3:16-18.
Return is a key word in the passage, for God calls on His people to return unto Him, but He also challenges those people to test Him, by returning tithes and offerings, and there is also a time when the righteous will “return,” and in so doing, they will “discern” between the wise and the foolish. Those who feared the Lord, and who thought upon His name are those that are to be the ensign of the one hundred and forty-four thousand.
«Повернення» є ключовим словом у цьому уривку, бо Бог закликає Свій народ повернутися до Нього, але Він також закликає їх випробувати Його, повертаючи десятини та приношення, і є також час, коли праведні «повернуться» і, чинячи так, вони «розрізнять» між мудрими та нерозумними. Ті, що боялися Господа і роздумували про Його Ім’я, — це ті, хто мають бути стягом ста сорока чотирьох тисяч.
The fear of the Lord is the first test, so when verse sixteen says, “then” they that feared the Lord, it is pointing back into the prophetic narrative.
Страх Господній — перше випробування, тож коли у шістнадцятому вірші сказано: «тоді ті, що боялися Господа», «тоді» відсилає назад до пророчого наративу.
Your words have been stout against me, saith the Lord. Yet ye say, What have we spoken so much against thee? Ye have said, It is vain to serve God: and what profit is it that we have kept his ordinance, and that we have walked mournfully before the Lord of hosts? And now we call the proud happy; yea, they that work wickedness are set up; yea, they that tempt God are even delivered. Malachi 3:13–15.
Зухвалі були ваші слова проти Мене, — говорить Господь. А ви кажете: «Що ми наговорили проти Тебе?» Ви сказали: «Марно служити Богові; і яка користь, що ми додержували Його уставу, і що ми ходили у скорботі перед Господом Саваотом?» А тепер ми називаємо гордих щасливими; так, ті, що чинять беззаконня, процвітають; так, і ті, що випробовують Бога, навіть визволяються. Малахії 3:13–15.
Malachi says, “and now we call the proud happy.” The drunkards of Ephraim are called the “crown of pride” and they are happy when they think Moses and Elijah, the two prophets that tormented them were dead. They were so happy, that they sent gifts to one another.
Малахія каже: «а тепер ми називаємо гордих щасливими». П’яниці Єфрема названі «вінцем гордості», і вони були щасливі, коли думали, що Мойсей та Ілля, два пророки, які їх мучили, померли. Вони були такі щасливі, що посилали одне одному дари.
And their dead bodies shall lie in the street of the great city, which spiritually is called Sodom and Egypt, where also our Lord was crucified. And they of the people and kindreds and tongues and nations shall see their dead bodies three days and an half, and shall not suffer their dead bodies to be put in graves. And they that dwell upon the earth shall rejoice over them, and make merry, and shall send gifts one to another; because these two prophets tormented them that dwelt on the earth. Revelation 11:8–10.
І їхні мертві тіла лежатимуть на вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де також був розп’ятий наш Господь. І люди з народів, племен, мов і націй бачитимуть їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволять поховати їхні мертві тіла в могилах. І ті, що живуть на землі, радітимуть над ними, веселитимуться і надсилатимуть одне одному дари, бо ці два пророки мучили тих, що живуть на землі. Об’явлення 11:8–10.
The proud are happy from July 18, 2020 on through 2023. On July 18, 2020 the message was “stout” against the “Lord.” On July 18, 2020 we did not recognize how terribly we had spoken against God and His Word. Disappointed we entered the tarrying time as represented by the lament of “It is vain to serve God: and what profit is it that we have kept his ordinance, and that we have walked mournfully before the Lord of hosts?” This is parallel to Jeremiah’s lament, when he illustrates the first disappointment.
Горді щасливі від 18 липня 2020 року й аж до 2023-го. 18 липня 2020 року послання було «зухвалим» супроти «Господа». 18 липня 2020 року ми не усвідомили, якими страшними були наші слова проти Бога та Його Слова. Розчаровані, ми ввійшли в час зволікання, як це виражено в наріканні: «Марно служити Богові; і яка користь, що ми дотримувалися Його постанови й ходили сумно перед Господом Саваофом?» Це паралельно плачу Єремії, де він ілюструє перше розчарування.
I sat not in the assembly of the mockers, nor rejoiced; I sat alone because of thy hand: for thou hast filled me with indignation. Why is my pain perpetual, and my wound incurable, which refuseth to be healed? wilt thou be altogether unto me as a liar, and as waters that fail? Jeremiah 15:17, 18.
Я не сидів у зборі глузівників, ані тішився; я сидів на самоті через Твою руку, бо Ти наповнив мене обуренням. Чому біль мій вічний, і рана моя невиліковна, що не хоче загоїтися? Чи будеш Ти зовсім для мене як лжець і як води, що висихають? Єремії 15:17, 18.
Our words were stout with the prediction of July 18, 2020, and we did not then know how badly we had rebelled. At the disappointment the tarrying time was underway, while one class mourned and the other class rejoiced. In that context Malachi states:
Наші слова були зухвалі щодо пророцтва на 18 липня 2020 року, і ми тоді не знали, як тяжко ми повстали. Під час розчарування йшов час зволікання, тоді як один клас перебував у скорботі, а інший радів. У тому контексті Малахія говорить:
Then they that feared the Lord spake often one to another: and the Lord hearkened, and heard it, and a book of remembrance was written before him for them that feared the Lord, and that thought upon his name. And they shall be mine, saith the Lord of hosts, in that day when I make up my jewels; and I will spare them, as a man spareth his own son that serveth him.
Тоді ті, що боялися Господа, часто розмовляли між собою; і Господь прислухався та почув, і перед Ним була написана книга пам’яті для тих, що боялися Господа й роздумували про Його Ім’я. І вони будуть Моїми, — говорить Господь Саваот, — у той день, коли Я збиратиму Мої коштовності; і Я пощаджу їх, як чоловік щадить свого сина, який служить йому.
Then shall ye return, and discern between the righteous and the wicked, between him that serveth God and him that serveth him not. Malachi 3:16–18.
Тоді ви повернетеся і розрізните між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богові, і тим, хто Йому не служить. Малахії 3:16-18.
In 2024, the foundational test represented as the fear of the Lord arrived. Two classes were manifested in that test, and the group that made up the two classes had been often talking to one another on regular zoom meetings, throughout the three and a half days. The Lord listened to their discussions. The class who feared the Lord thought upon His name; Palmoni, the Lion of the tribe of Judah, the Alpha and Omega, the Truth, the Word, the Wonderful Linguist, the corner and cap stone, the Lamb, the Heavenly High Priest, the Temple, the Rock. Those who made it into that book are to be jewels upon the crown representing the ensign of the kingdom of glory. When He makes up those jewels, then they return, and discern between the righteous and the wicked. When He casts the jewels into the casket, it is then discerned who is foolish and who is wise.
У 2024 році прийшло основоположне випробування, представлене як страх Господній. У тому випробуванні виявилися два класи, і група, що складалася з цих двох класів, упродовж трьох із половиною днів часто спілкувалася між собою на регулярних зустрічах у Zoom. Господь слухав їхні обговорення. Клас, що боявся Господа, роздумував про Його Ім’я: Палмоні, Лев з племені Юдиного, Альфа й Омега, Істина, Слово, Дивний Знавець мов, Наріжний і Замковий Камінь, Агнець, Небесний Первосвященник, Храм, Скеля. Ті, хто внесені до тієї книги, мають бути коштовностями на вінці, що являє знамено Царства Слави. Коли Він складе ті коштовності, тоді вони повернуться й розрізнять між праведним і нечестивим. Коли Він вкидає коштовності до скриньки, тоді розрізняється, хто нерозумний, а хто мудрий.
Malachi records:
Малахія записує:
Return unto me, and I will return unto you,
Поверніться до Мене, і Я повернуся до вас,
But ye said, Wherein shall we return?
Але ви сказали: «У чому нам вертатися?»
Bring ye all the tithes into the storehouse, that there may be meat in mine house, and prove me now herewith, saith the Lord of hosts, if I will not open you the windows of heaven, and pour you out a blessing, that there shall not be room enough to receive it.
Принесіть усі десятини до дому скарбниці, щоб пожива була в Моєму домі, і випробуйте Мене нині в цьому, говорить Господь Саваот: чи не відчиню Я вам небесні вікна й не виллю на вас благословення аж надмір, так що не стане місця, щоб його вмістити.
The storehouse is the casket and the tithes are the wise virgins. The storehouse is God’s Word placed into a new framework of truth. The jewels that get cast into that casket are the truths associated with the message of the Midnight Cry. The tithes were kept in a specific room in the temple, as identified in Nehemiah’s cleansing. The casket and the storehouse, or Peter spiritual house represents God’s temple and the jewels represent human temples who are joined with Divinity in the secret place of the Most High. The human messengers cannot be separated from the Divine message. The jewels are both God’s messengers and they are also the message they proclaim. Inspiration often identifies the message and the messenger combined.
Скарбниця — це шкатулка, а десятини — це мудрі діви. Скарбниця — це Боже Слово, поміщене в нову структуру істини. Коштовності, що вкидаються в ту шкатулку, — це істини, пов’язані з вісткою Опівнічного Кличу. Десятини зберігалися в окремій кімнаті в храмі, як це засвідчено в очищенні Неємії. Шкатулка і скарбниця, або духовний дім Петра, репрезентують Божий храм, а коштовності репрезентують людські храми, що поєднані з Божеством у таємному місці Всевишнього. Людських вісників не можна відокремити від Божественної вістки. Коштовності є водночас Божими вісниками, і вони також є вісткою, яку проголошують. Натхнення часто ототожнює вістку та вісника разом.
“God has called His church in this day, as He called ancient Israel, to stand as a light in the earth. By the mighty cleaver of truth, the messages of the first, second, and third angels, He has separated them from the churches and from the world to bring them into a sacred nearness to Himself. He has made them the depositaries of His law and has committed to them the great truths of prophecy for this time. Like the holy oracles committed to ancient Israel, these are a sacred trust to be communicated to the world. The three angels of Revelation 14 represent the people who accept the light of God’s messages and go forth as His agents to sound the warning throughout the length and breadth of the earth. Christ declares to His followers: ‘Ye are the light of the world.’ To every soul that accepts Jesus the cross of Calvary speaks: ‘Behold the worth of the soul: “Go ye into all the world, and preach the gospel to every creature.’” Nothing is to be permitted to hinder this work. It is the all-important work for time; it is to be far-reaching as eternity. The love that Jesus manifested for the souls of men in the sacrifice which He made for their redemption, will actuate all His followers.” Testimonies, volume 5, 455.
«Бог покликав Свою Церкву в наші дні, як колись покликав давній Ізраїль, бути світлом на землі. Могутнім різцем істини — вістями першого, другого та третього ангелів — Він відділив їх від церков і від світу, щоб привести їх у святу близькість до Себе. Він зробив їх зберігачами Свого закону і довірив їм великі істини пророцтва для цього часу. Подібно до священних одкровень, довірених давньому Ізраїлю, це — священне доручення, яке слід передати світові. Три ангели з Об’явлення 14 представляють людей, які приймають світло Божих вістей і вирушають як Його посланці, щоб проголосити пересторогу по всій землі. Христос проголошує Своїм послідовникам: «Ви — світло світу». Кожній душі, що приймає Ісуса, хрест Голгофи промовляє: «Поглянь на цінність душі: „Ідіть по всьому світові й проповідуйте Євангеліє кожному творінню“». Нічому не можна дозволити перешкоджати цій праці. Це найважливіша праця для цього часу; вона має бути далекосягною, як вічність. Любов, яку Ісус виявив до душ людей у жертві, яку Він приніс за їхнє викуплення, спонукатиме всіх Його послідовників». Свідчення, том 5, 455.
We will begin to draw together these concepts in the next article.
У наступній статті ми розпочнемо зводити воєдино ці поняття.
“During the last fifty years of my life, I have had precious opportunities to obtain an experience. I have had an experience in the first, second, and third angels’ messages. The angels are represented as flying in the midst of heaven, proclaiming to the world a message of warning, and having a direct bearing upon the people living in the last days of this earth’s history. No one hears the voice of these angels, for they are a symbol to represent the people of God who are working in harmony with the universe of heaven. Men and women, enlightened by the Spirit of God and sanctified through the truth, proclaim the three messages in their order.
Протягом останніх п’ятдесяти років мого життя мені були даровані дорогоцінні нагоди здобути досвід. Мені випало мати досвід у зв’язку з першою, другою і третьою ангельськими вістями. Ангели представлені як ті, що летять посеред неба, проголошуючи світові попереджувальну вістку і маючи безпосередній стосунок до людей, які живуть в останні дні історії цієї землі. Ніхто не чує голосу цих ангелів, бо вони є символом, що репрезентує Божий народ, який працює в гармонії з небесним всесвітом. Чоловіки й жінки, просвітлені Духом Божим і освячені через істину, проголошують три вісті у належному порядку.
“I have acted a part in this solemn work. Nearly all my Christian experience is interwoven with it. There are those now living who have an experience similar to my own. They have recognized the truth unfolding for this time; they have kept in step with the great Leader, the Captain of the Lord’s host.
Я відіграла свою роль у цьому урочистому ділі. Майже весь мій християнський досвід тісно переплетений із ним. Серед нині живих є ті, хто має досвід, подібний до мого. Вони розпізнали істину, що розкривається для цього часу; вони тримали крок із Великим Провідником, Начальником Господнього війська.
“In the proclamation of the messages, every specification of prophecy has been fulfilled. Those who were privileged to act a part in proclaiming these messages have gained an experience which is of the highest value to them; and now when we are amid the perils of these last days, when voices will be heard on every side saying, ‘Here is Christ,’ ‘Here is truth’; while the burden of many is to unsettle the foundation of our faith which has led us from the churches and from the world to stand as a peculiar people in the world, like John our testimony will be borne:
У проголошенні цих звісток сповнилася кожна деталь пророцтва. Ті, кому випала честь брати участь у проголошенні цих звісток, здобули досвід, що має для них найвищу цінність; а нині, коли ми перебуваємо серед небезпек цих останніх днів, коли звідусіль лунатимуть голоси: «Ось Христос», «Ось істина»; тоді як зусилля багатьох спрямовані на похитнення підвалин нашої віри, яка вивела нас із церков і зі світу, щоб ми стояли як особливий народ у світі, подібно до Івана, наше свідчення буде проголошене:
“‘That which was from the beginning, which we have heard, which we have seen with our eyes, which we have looked upon, and our hands have handled, of the Word of life;… that which we have seen and heard declare we unto you, that ye also may have fellowship with us.’
'Те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, на що ми вдивлялися, і до чого наші руки доторкалися, про Слово життя;... те, що ми бачили й чули, те звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами.'
“I testify the things which I have seen, the things which I have heard, the things which my hands have handled of the Word of life. And this testimony I know to be of the Father and the Son. We have seen and do testify that the power of the Holy Ghost has accompanied the presentation of the truth, warning with pen and voice, and giving the messages in their order. To deny this work would be to deny the Holy Ghost, and would place us in that company who have departed from the faith, giving heed to seducing spirits.
Я свідчу про те, що бачив, про те, що чув, і про те, до чого доторкалися мої руки, — про Слово життя. І знаю, що це свідчення — від Отця і Сина. Ми бачили й свідчимо, що сила Святого Духа супроводжувала виклад істини, застерігаючи пером і голосом та подаючи звістки у їхньому порядку. Заперечити це діло означало б заперечити Святого Духа і поставило б нас у число тих, що відступили від віри, прислухаючись до звабливих духів.
“The enemy will set everything in operation to uproot the confidence of the believers in the pillars of our faith in the messages of the past, which have placed us upon the elevated platform of eternal truth, and which have established and given character to the work. The Lord God of Israel has led out His people, unfolding to them truth of heavenly origin. His voice has been heard, and is still heard, saying, Go forward from strength to strength, from grace to grace, from glory to glory. The work is strengthening and broadening, for the Lord God of Israel is the defense of His people.
Ворог уживе всіх заходів, аби викорінити довіру віруючих до стовпів нашої віри, викладених у вістях минулого, що поставили нас на піднесену платформу вічної істини і утвердили цю справу та надали їй характеру. Господь, Бог Ізраїлю, вивів Свій народ, відкриваючи йому істину небесного походження. Його голос було чути, і досі чути, як Він каже: Ідіть уперед від сили до сили, від благодаті до благодаті, від слави до слави. Справа зміцнюється й розширюється, бо Господь, Бог Ізраїлю, є обороною Свого народу.
“Those who have a hold of the truth theoretically, with their fingertips as it were, who have not brought its principles into the inner sanctuary of the soul, but have kept the vital truth in the outer court, will see nothing sacred in the past history of this people which has made them what they are, and has established them as earnest, determined, missionary workers in the world.
Ті, хто тримаються істини лише теоретично, так би мовити, кінчиками пальців, хто не внесли її принципів у внутрішнє святилище душі, але залишили життєво важливу істину у зовнішньому подвір’ї, не побачать нічого святого в минулій історії цього народу, яка зробила їх тими, ким вони є, і утвердила їх як щирих, рішучих місіонерських працівників у світі.
“The truth for this time is precious, but those whose hearts have not been broken by falling on the rock Christ Jesus, will not see and understand what is truth. They will accept that which pleases their ideas, and will begin to manufacture another foundation than that which is laid. They will flatter their own vanity and esteem, thinking that they are capable of removing the pillars of our faith, and replacing them with pillars they have devised.
Істина для цього часу — дорогоцінна, але ті, чиї серця не були сокрушені через падіння на Скелю — Христа Ісуса, не побачать і не зрозуміють, що є істина. Вони приймуть те, що догоджає їхнім уявленням, і почнуть споруджувати іншу підвалину, ніж та, що покладена. Вони леститимуть своїй марнославності та високій думці про себе, гадаючи, що здатні усунути стовпи нашої віри й замінити їх стовпами, які самі вигадали.
“This will continue to be as long as time shall last. Anyone who has been a close student of the Bible will see and understand the solemn position of those who are living in the closing scenes of this earth’s history. They will feel their own inefficiency and weakness, and will make it their first business to have not merely a form of godliness, but a vital connection with God. They will not dare to rest until Christ is formed within, the hope of glory. Self will die; pride will be expelled from the soul, and they will have the meekness and gentleness of Christ.” Notebook Leaflets, 60, 61.
«Це триватиме, доки існуватиме час. Кожен, хто є ретельним дослідником Біблії, побачить і зрозуміє урочисте становище тих, хто живе в завершальних сценах історії цієї землі. Вони відчують власну неспроможність і слабкість і зроблять своїм першим обов’язком мати не лише вигляд благочестя, але й живий зв’язок із Богом. Вони не зважаться спочити, доки не відобразиться в них Христос, надія слави. Власне «я» помре; гордість буде вигнана з душі, і вони матимуть кротість і лагідність Христа». Листки із записника, 60, 61.