Palmoni, the Wonderful Numberer doesn’t simply produce riddles based upon mathematics, He is the Creator of mathematics.

Палмоні, Дивовижний Обчислювач, не просто складає загадки, що ґрунтуються на математиці; Він — Творець математики.

For by him were all things created, that are in heaven, and that are in earth, visible and invisible, whether they be thrones, or dominions, or principalities, or powers: all things were created by him, and for him: And he is before all things, and by him all things consist. Colossians 1:16, 17.

Бо Ним створено все, що на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи господства, чи начала, чи влади: усе через Нього і для Нього створено; і Він є перед усім, і все Ним тримається. Колосянам 1:16–17.

If you ask AI about the numbers that Palmoni has placed into His prophetic Word and also ask if those numbers hold any significance in the world of mathematics you find that virtually every number of prophecy has a special significance in mathematics. The following list represents fifteen prophetic numbers, given in order of their prominence in the world of mathematics celebrated in number theory, textbooks and the math culture.

Якщо ви запитаєте ШІ про числа, які Палмоні вклав у Його пророче Слово, і також поцікавитеся, чи мають ці числа значення у світі математики, ви виявите, що практично кожне число пророцтва має особливе значення в математиці. Наведений далі список містить п’ятнадцять пророчих чисел, поданих у порядку їхньої помітності у світі математики — в теорії чисел, підручниках та математичній культурі.

42 – Ultimate pop-culture icon + abundant, pronic, Catalan, sphenic.

42 — абсолютна ікона попкультури + надлишкове, пронічне, каталанове, сфенічне.

7 – Beloved small prime with many titles (Mersenne, safeprime, happy prime, etc.).

7 — улюблене мале просте число з багатьма титулами (число Мерсенна, безпечне просте число, щасливе просте число тощо).

23 – Prime loaded with special labels (Sophie Germain, safeprime, happy prime, etc.).

23 — просте число з низкою спеціальних позначень (просте число Софі Жермен, безпечне просте, щасливе просте тощо).

2520 – Famous as the smallest number divisible by 1 through 10 (LCM 1–10) and highly composite.

2520 — відоме як найменше число, яке ділиться на всі числа від 1 до 10 (НСК 1–10), і є висококомпозитним.

220 – Half of the smallest amicable pair (with 284).

220 - половина найменшої пари дружніх чисел (з 284).

19 – Standout prime: twin, cousin, sexy, Heegner number, happy prime, and more—very celebrated among small primes.

19 — видатне просте число: просте число-близнюк, просте число-кузен, «сексуальне» просте число, число Гегнера, щасливе просте число та інше — славнозвісне серед малих простих чисел.

1260 – Important highly composite number (right before 2520).

1260 — важливе надскладне число (безпосередньо перед 2520).

30 – Smallest highly composite that’s the product of the first three primes; classic textbook example.

30 — найменше висококомпозитне число, що є добутком перших трьох простих чисел; класичний підручниковий приклад.

2300 – LCM of 1 through 9.

2300 - найменше спільне кратне чисел від 1 до 9.

400 – Clean perfect square (20²).

400 — Чистий повний квадрат (20²).

65 – Smallest number that is the sum of two positive squares in two different ways (1²+8² and 4²+7²); nice but more niche.

65 - Найменше число, яке можна подати як суму двох додатних квадратів двома різними способами (1²+8² і 4²+7²); цікаве, але більш нішеве.

46 – Largest even number not expressible as sum of two abundants + several niche titles.

46 - Найбільше парне число, яке не можна подати у вигляді суми двох надлишкових чисел + кілька нішевих титулів.

430 – Nice sphenic number (2×5×43).

430 — гарне сфенічне число (2×5×43).

1290 – Ordinary composite.

1290 - Звичайний композит.

1335 – Minor listings (semiprime/self number).

1335 - Другорядні списки (напівпросте число/самочисло).

If you are like me, and are unfamiliar with the world of mathematics you might very well read the list and assume that in the world of mathematics every number has some special legacy, weird nuance or such, but this is not so. As I asked AI for the understanding in the math world of each of these prophetic numbers, I asked one at a time and after the fourth number I asked a follow-up question. I wanted to know if AI was going to give me some legacy historical read out on any number I might ask about, or were the first four truly that significant in the world of math. For the first four numbers were profoundly recognized in the world of math. But it didn’t stop there. AI answered that those first four numbers are genuinely in a unique category in the world of math. As I proceeded through with the information gathering AI began to praise how good I was at picking such stand out numbers in the math world. AI’s last statement to me in response to the last two numbers (19, 65) I inquired about was, “19 fits in beautifully near the top among the superstar primes, while 65 is respectable but lands lower—still a solid pick! Your ability to keep finding notable numbers is seriously impressive. Got another one?”

Якщо ви такі, як я, і не знайомі зі світом математики, ви цілком можете прочитати список і припустити, що у світі математики кожне число має якусь особливу спадщину, дивний нюанс чи щось подібне, але це не так. Коли я просив ШІ пояснити, як у математичному світі розуміють кожне з цих пророчих чисел, я запитував по одному, і після четвертого числа поставив уточнювальне запитання. Я хотів дізнатися, чи даватиме ШІ якийсь історичний огляд щодо будь-якого числа, про яке я запитаю, чи справді перші чотири були настільки значущими у світі математики. Адже перші чотири числа були широко визнані у світі математики. Але на цьому не зупинилося. ШІ відповів, що ті перші чотири числа справді належать до унікальної категорії у світі математики. Продовжуючи збір інформації, ШІ почав хвалити мене за те, як добре я добираю такі видатні числа у світі математики. Останнє висловлювання ШІ у відповідь на останні два числа (19, 65), про які я запитував, було таким: «19 прекрасно вписується близько до вершини серед суперзіркових простих чисел, тоді як 65 — пристойне, але опиняється нижче — все ж таки вдалий вибір! Ваша здатність і далі знаходити примітні числа справді вражає. Є ще одне?»

I am certain, (though I would not know how to prove my certainty)—there is no other historical witness, of any kind that could be shown to identify this many special mathematical numbers from one source. In the math world these numbers are special, and Jesus employs the natural world to illustrate the spiritual world. Ask an AI source what these numbers represent in the world of mathematics and it will blow your mind. It is beyond my ability to clearly convey these mathematical theories and such, but even with my limited aptitude for mathematical theory I found some of these numbers to bear witness to elements of their prophetic characteristics.

Я певен (хоч я й не знаю, як довести свою певність) — не існує іншого історичного свідчення будь-якого роду, яке можна було б навести як таке, що виявляє стільки особливих математичних чисел із одного джерела. У світі математики ці числа є особливими, а Ісус використовує природний світ, щоб ілюструвати духовний світ. Запитайте у джерела на основі штучного інтелекту, що означають ці числа у світі математики, — і це вас приголомшить. Мені не під силу чітко викласти ці математичні теорії та подібне, але навіть із моїми обмеженими здібностями до математичної теорії я побачив, що деякі з цих чисел засвідчують елементи їхніх пророчих характеристик.

The number 2520 is the smallest number (and numbers go into infinity) that can be divided evenly by every number from 1 to 10 with no remainder. For this reason, in the world of mathematics it is called the least common multiple (LCM) of 1 through 10. Because of that, it has a lot of divisors—48 in total, “more” than any smaller number. This makes it a highly composite number (in mathematics, a special class of numbers that have unusually many divisors).

Число 2520 — найменше число (а кількість чисел є нескінченною), яке ділиться без остачі на кожне число від 1 до 10. З цієї причини в математиці його називають найменшим спільним кратним (НСК) чисел від 1 до 10. Через це воно має багато дільників — загалом 48, «більше», ніж у будь-якого меншого числа. Це робить його високоскладним числом (у математиці — особливим класом чисел, які мають незвично багато дільників).

The number 2300 has a notable mathematical property similar to 2520’s claim to fame—it’s the smallest positive integer divisible by every integer from 1 to 9 (i.e., the least common multiple of 1 through 9).

Число 2300 має примітну математичну властивість, подібну до того, чим відоме число 2520 — воно є найменшим додатним цілим числом, кратним кожному цілому числу від 1 до 9 (тобто найменшим спільним кратним чисел від 1 до 9).

220 has a famous special classification in number theory—for its one half of the smallest (and most well-known) pair of amicable numbers. In the math world “amicable numbers” are a pair of different numbers where the sum of the proper divisors (all divisors excluding the number itself) of each one equals the other number. They’re considered “perfect friends” in math—the ancient Greeks even saw them as symbols of friendship! The Pair is 220 and 284. This pair (220, 284) is the smallest known “amicable pair,” discovered in ancient times (possibly by Pythagoras or his followers), and it remained the only known one for centuries. 220 as one part of two numbers is understood to be one of the classics in number theory!

220 має відомий особливий статус у теорії чисел — бо є одним із чисел найменшої (і найвідомішої) пари дружніх чисел. У світі математики «дружні числа» — це пара різних чисел, у якій сума власних дільників (усіх дільників, окрім самого числа) кожного з них дорівнює іншому числу. Їх вважають «ідеальними друзями» в математиці — давні греки навіть бачили в них символи дружби! Пара — це 220 і 284. Ця пара (220, 284) є найменшою відомою «дружньою парою», відкритою в давнину (ймовірно, Піфагором або його послідовниками), і протягом століть вона залишалася єдиною відомою. 220 як одне з цих двох чисел вважається класикою в теорії чисел!

Spiritually the number 220 represents the combination of divinity with humanity and in the math world it represents a pair of “perfect friends.” The mathematical fame of 220, 2300 and 2520 are tied together in the sense that the thing which each of the three numbers are famous for is because they are the smallest of their particular category. Palmoni identifies both the 2520 and the 2300 in verses thirteen and fourteen of Daniel eight, and when 2300 is taken from 2520 there remains 220, so each of these three famous small numbers in the math world are represented in the verses that represent the only time in the Scriptures that Christ identifies Himself as Palmoni.

Духовно число 220 символізує поєднання божественного з людським, а в математичному світі воно означає пару «досконалих друзів». Математична слава чисел 220, 2300 і 2520 пов’язана між собою, адже кожне з цих трьох чисел відоме тим, що є найменшим у своїй категорії. Палмоні згадує і 2520, і 2300 у тринадцятому й чотирнадцятому віршах восьмого розділу книги Даниїла, і коли від 2520 відняти 2300, залишається 220, тож кожне з цих трьох відомих у математичному світі малих чисел представлене у віршах, які є єдиним місцем у Писанні, де Христос називає себе Палмоні.

Unto twenty-three hundred days, then shall the sanctuary be cleansed identifies the beginning of the judgment that began in 1844 with the dead and then moved to the living at 9/11. In verses thirteen and fourteen Palmoni, the Wonderful Numberer combines Moses’ “seven times” with Daniel’s “twenty-three hundred days.”

«До двох тисяч трьохсот днів, тоді буде очищено святиню» визначає початок суду, що розпочався 1844 року над мертвими, а потім перейшов до живих 11 вересня. У тринадцятому й чотирнадцятому віршах Палмоні, Дивний Рахівник, поєднує Мойсеєве «сім разів» та Даниїлове «дві тисячі триста днів».

Then I heard one saint speaking, and another saint said unto that certain saint which spake, How long shall be the vision concerning the daily sacrifice, and the transgression of desolation, to give both the sanctuary and the host to be trodden under foot?

Тоді я почув одного святого, що говорив, і інший святий сказав тому святому, який говорив: Доки триватиме видіння про щоденну жертву та про переступ спустошення, яке віддає і святиню, і військо на потоптання?

And he said unto me, Unto two thousand and three hundred days; then shall the sanctuary be cleansed. Daniel 8:13, 14.

І сказав він мені: До двох тисяч і трьохсот днів; тоді очиститься святиня. Даниїла 8:13, 14.

The sanctuary and the host represent a prophetic relationship. The purpose of the sanctuary is that God might dwell among His people.

Святилище та воїнство представляють пророчий взаємозв’язок. Мета святилища полягає в тому, щоб Бог перебував серед Свого народу.

And let them make me a sanctuary; that I may dwell among them. Exodus 25:8.

І нехай зроблять Мені святилище, щоб Я перебував серед них. Вихід 25:8.

The sanctuary and the host were to be trodden under foot and the saint asked Palmoni, represented as “that certain saint,” “how long” were both “the sanctuary and the host” to be trodden under foot by the powers represented as “the daily” and “the transgression of desolation?” Two desolating powers who would trample down the sanctuary and the host. Paganism and papalism would both trample down God’s sanctuary and God’s people.

Святилище і воїнство мали бути потоптані, і святий запитав Пальмонія, представленого як «той певний святий»: «доки» обидва — «святилище і воїнство» — будуть потоптані силами, представленими як «щоденне» і «переступ спустошення»? Дві спустошувальні сили, що потопчуть святилище і воїнство. Язичництво і папство обидва потопчуть Боже святилище і Божий народ.

Moses’ “seven times” in Leviticus twenty-six is called “the quarrel of his covenant.” The “seven times” judgment against the northern and southern kingdoms of Israel were the “quarrel of his covenant.” That judgment identified that the northern kingdom would be carried into captivity in 723 BC and the southern kingdom in 677 BC. Palmoni was asked “how long” will the scattering of the “seven times” be carried out upon the sanctuary and the host, and the answer is until October 22, 1844.

«Сім разів» у двадцять шостому розділі книги Левит називаються «суперечкою його заповіту». Суд «семи разів» проти північного та південного царств Ізраїлю був «суперечкою його заповіту». Той суд визначив, що північне царство буде відведене в полон у 723 році до н. е., а південне — у 677 році до н. е. Палмоні було поставлено запитання: «доки» триватиме розсіяння «семи разів» над святилищем і військом, і відповідь була: до 22 жовтня 1844 року.

The “seven times” against the northern kingdom of Israel ended in 1798 and the “seven times” against the southern kingdom ended on October 22, 1844. The “seven times” against the southern kingdom ended with Daniel’s “twenty-three hundred days” on October 22, 1844. Palmoni purposely tied three prophecies together and in doing so he identifies 1798 unto 1844 as the forty-six years that He erected the Millerite temple. The correct understanding of verses thirteen and fourteen allow a student of prophecy to recognize not only the “seven times” and “twenty-three hundred days,” but also the number 220 when considering the relationship of 2520 and 2300, and it also produces the number 46 when considering the relationship of both 2520 prophecies.

«Сім разів» проти північного царства Ізраїлю завершилися 1798 року, а «сім разів» проти південного царства — 22 жовтня 1844 року. «Сім разів» проти південного царства завершилися разом із «двома тисячами трьомастами днями» Даниїла 22 жовтня 1844 року. Палмоні навмисно пов’язав три пророцтва, і, роблячи це, він визначає 1798–1844 роки як сорок шість років, упродовж яких Він зводив мілерітанський храм. Правильне розуміння тринадцятого і чотирнадцятого віршів дозволяє досліднику пророцтв розпізнати не лише «сім разів» і «дві тисячі триста днів», а й число 220, якщо врахувати співвідношення 2520 і 2300; також воно дає число 46, якщо врахувати співвідношення обох пророцтв 2520.

When Moses’ and Daniel’s time prophecies ended together on October 22, 1844, Palmoni simultaneously manifested the symbol of “220” for Daniel’s started in 457 BC and Moses’s in 677 BC, the “220” years between the two starting points for two prophecies that would end together exactly when Habakkuk “2:20” was fulfilled on 10-22 (10X22=220) in 1844. That date marked the beginning of the sounding of the seventh trumpet when the mystery of God was to be finished, thus marking the beginning of a period of time for the sealing of the one hundred and forty-four thousand. That date marks the beginning of the sealing of the one hundred and forty-four thousand, for the work that is finished during the sounding of the seventh trumpet is the sealing of God’s people, which is the mystery of God, which is Christ in you the hope of glory, which is divinity and humanity combined.

Коли часові пророцтва Мойсея та Даниїла одночасно завершилися 22 жовтня 1844 року, Пальмоні водночас явив символ «220» для пророцтва Даниїла, що почалося у 457 році до н. е., і для пророцтва Мойсея, що почалося у 677 році до н. е., тобто «220» років між двома початковими точками цих пророцтв, які мали завершитися разом саме тоді, коли виконалося «Авакума 2:20» — 10-22 (10X22=220) — у 1844 році. Та дата ознаменувала початок звучання сьомої сурми, коли мала звершитися Божа таємниця, тим самим позначивши початок періоду часу для запечатування ста сорока чотирьох тисяч. Та дата знаменує початок запечатування ста сорока чотирьох тисяч, бо праця, яка звершується під час звучання сьомої сурми, — це запечатування Божого народу, що є Божою таємницею, тобто Христос у вас — надія слави, тобто поєднання божественної та людської природи.

The ending of the “seven times” of the northern kingdom in 1798 and the ending of the “seven times” of the southern kingdom in 1844 produces a forty-six-year period from 1798 unto 1844. The period begins with the arrival the first angel of Revelation fourteen and it ended when the third angel arrived in 1844. Prophetically this identifies two witnesses that the period from 1798 unto 1844 is a symbolic period. The “seven times” upon the northern and southern kingdoms of Israel concluded in 1798 and 1844 respectively and in doing so they produce a forty-six year period. That period is meaningless without a second witness. Sister White directly teaches that there cannot be a third angel without a first and second. She also directly identifies that the first angel arrived in 1798 and the third on October 22, 1844. The three angels of Revelation fourteen provide second witness to the fact that 1798 unto 1844 is a symbolic prophetic period.

Завершення «семи часів» північного царства в 1798 році і завершення «семи часів» південного царства в 1844 році утворюють сорокашестирічний період від 1798 року до 1844 року. Період почався з приходу першого ангела з чотирнадцятого розділу Об’явлення і закінчився, коли в 1844 році прибув третій ангел. З пророчої точки зору це вказує на двох свідків того, що період від 1798 до 1844 року є символічним. «Сім часів» над північним і південним царствами Ізраїлю завершилися відповідно в 1798 і 1844 роках і таким чином утворили сорокашестирічний період. Цей період не має значення без другого свідка. Сестра Вайт прямо навчає, що не може бути третього ангела без першого і другого. Вона також прямо зазначає, що перший ангел прибув у 1798 році, а третій — 22 жовтня 1844 року. Три ангели чотирнадцятого розділу Об’явлення дають друге свідчення того, що від 1798 до 1844 року — це символічний пророчий період.

The number 46 is a symbol of the temple, and when Christ cleansed the temple the first time, we find that the Jews in arguing with Christ, identify that when Herod remodeled the temple it took forty-six years. The historians identify that Herod’s remodeling of which the Jews referred to, finished the year Jesus was baptized. That fact along with the spiritual truth that we are created in God’s image and His image is the temple, which is represented by 46.

Число 46 є символом храму, і коли Христос уперше очистив храм, ми бачимо, що юдеї, сперечаючись із Ним, стверджували, що перебудова храму за Ірода тривала сорок шість років. Історики встановлюють, що перебудова Ірода, на яку посилалися юдеї, завершилася того року, коли Ісус прийняв хрещення. Цей факт разом із духовною істиною, що ми створені за образом Божим і що Його образ — це храм, який символізується числом 46.

And the Word was made flesh, and dwelt among us, (and we beheld his glory, the glory as of the only begotten of the Father,) full of grace and truth. John 1:14.

І Слово стало тілом, і перебувало між нами (і ми бачили Його славу, славу як Єдинородного від Отця), повне благодаті та правди. Івана 1:14.

The word translated as “dwelt” means tabernacle. The purpose of the sanctuary was that God might dwell among the host (his people). The Hebrew word “tabernacle” that is translated as “dwelt” is the same word used for the tabernacle erected by Moses, and when Christ first cleansed the temple it is directly stated that Christ body was the temple. The number 46 which is established by correctly understanding what Palmoni is setting forth in the two verses that are the foundation of Adventism is found in John. The 46 years are connected with 220 for those who are willing to see.

Слово, перекладене як «dwelt», означає «скинію». Метою святилища було те, щоб Бог міг перебувати серед воїнства (свого народу). Єврейське слово «скинія», яке перекладене як «dwelt», — це те саме слово, що вжите для скинії, спорудженої Мойсеєм, і коли Христос уперше очистив храм, прямо сказано, що тіло Христа було храмом. Число 46, яке встановлюється правильним розумінням того, що Палмоні викладає у двох віршах, які є основою адвентизму, зустрічається в Івана. 46 років пов’язані з числом 220 для тих, хто готовий бачити.

And his disciples remembered that it was written, The zeal of thine house hath eaten me up. Then answered the Jews and said unto him, What sign shewest thou unto us, seeing that thou doest these things?

І його учні згадали, що написано: Ревність за дім твій з’їла мене. Тоді юдеї відповіли й сказали йому: Яке знамення покажеш нам, оскільки ти робиш це?

Jesus answered and said unto them, Destroy this temple, and in three days I will raise it up. Then said the Jews, Forty and six years was this temple in building, and wilt thou rear it up in three days? But he spake of the temple of his body. John 2:17–21.

Ісус відповів і сказав їм: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я зведу його». Тоді юдеї сказали: «Сорок шість років будували цей храм, а Ти за три дні зведеш його?» Але Він говорив про храм Свого тіла. Івана 2:17–21.

It is in verse twenty, and therefore in John 2:20 that the Jews say, “Forty and six years was this temple in building, and wilt thou rear it up in three days?” The number 46 connected with the temple in a chapter and verse that cries out 220. In the passage the Jews identify the temple was 46 years in building, paralleling the beginning of ancient Israel when Moses was 46 days on the mountain receiving instructions on building the temple. We are made in God’s image, so it is not an accident that the human temple has 46 chromosomes, 23 male and 23 female. The 23 male and female chromosomes are the instructions for building the human temple. Palmoni, who created all things also created the system within the human body which replaces every cell in the human body with fresh and new cells, and the entire rejuvenation of old body cells takes seven years, which is 2520 days. The Jews tie the 46 years to the temple, but Christ spoke of His body which would be raised up in three days. From 1798 unto 1844 the Millerite temple was raised up, and was raised up in the period when the three angels all arrive, and those three angels that span the 46 years from 1798 unto 1844 are represented as days by Christ. He said, “Destroy this temple” and in three days I will raise it up, thus aligning the tearing down of a temple that was to be raised up in three days.

Саме у двадцятому вірші, тобто в Івана 2:20, юдеї кажуть: «Сорок і шість років будувався цей храм, а ти за три дні його піднімеш?» Число 46 пов’язане з храмом у розділі та вірші, що ніби кричать «2:20». У цьому уривку юдеї зазначають, що храм будувався 46 років, що паралельно з початком давнього Ізраїлю, коли Мойсей пробув 46 днів на горі, отримуючи настанови щодо будівництва храму. Ми створені за Божим образом, тож не випадково людський храм має 46 хромосом, 23 чоловічі і 23 жіночі. Ці 23 чоловічі та 23 жіночі хромосоми є настановами для побудови людського храму. Палмоні, який створив усе, також створив систему в людському тілі, що замінює кожну клітину тіла свіжими й новими клітинами, і повне оновлення старих клітин тіла триває сім років, тобто 2520 днів. Юдеї пов’язують 46 років із храмом, але Христос говорив про Своє тіло, яке буде підняте за три дні. Від 1798 до 1844 року міллеритський храм було зведено, і зведено в період, коли прибули всі три ангели, а цих трьох ангелів, що охоплюють 46 років від 1798 до 1844 року, Христос представив як дні. Він сказав: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я підніму його», тим самим узгоджуючи руйнування храму з його підняттям за три дні.

Daniel identifies the sanctuary and the host being destroyed in verse thirteen. The northern kingdom represents the host and the southern kingdom the sanctuary, for that is where Jerusalem is. So when the question of the trampling down is expressed, the first of the two entities, (the sanctuary and host) to be carried into captivity was the northern kingdom in 723 BC. 46 years later in 677 BC the “seven times” begins for the southern kingdom of Judah. This means the trampling down of the host ended in 1798 and the trampling down of the sanctuary ended in 1844.

У тринадцятому вірші Даниїл називає святилище й воїнство тими, що знищуються. Північне царство символізує воїнство, а Південне — святилище, бо саме там Єрусалим. Отже, коли порушується питання про попирання, першим із двох (святилище й воїнство) у 723 р. до н. е. було відведене в полон Північне царство. Через 46 років, у 677 р. до н. е., для Південного царства Юди починаються «сім часів». Це означає, що попирання воїнства закінчилося 1798 року, а попирання святилища — 1844 року.

Ancient Israel came out of Babylon to rebuild Jerusalem upon three decrees, the third of which began the twenty-three hundred years that concluded with the arrival of the third angel on October 22, 1844. In 1798 the period of spiritual Babylon’s rule as typified by the seventy years that literal Babylon reigned ended and the prophetic period represented by three angels conclude exactly where the prophecy had started at the pronouncement of the third decree.

Стародавній Ізраїль вийшов із Вавилона, щоб відбудувати Єрусалим на підставі трьох указів, третій із яких започаткував 2300 років, що завершилися приходом третього ангела 22 жовтня 1844 року. У 1798 році завершився період панування духовного Вавилона, прообразом якого були сімдесят років панування буквального Вавилона, і пророчий період, представлений трьома ангелами, завершується саме там, де пророцтво почалося — з проголошенням третього указу.

The period of three decrees that is the alpha of the 2300 years was repeated in the period of three angels that was the omega of the 2300 days. Both the alpha and omega are the foundational pillars of Adventism, 457 and 1844 illustrate a work of building the temple and Jerusalem.

Період трьох указів, який є альфою 2300 років, повторився в періоді трьох ангелів, який був омегою 2300 днів. І альфа, і омега є основоположними стовпами адвентизму; 457 і 1844 ілюструють роботу зі зведення храму та Єрусалима.

And speak unto him, saying, Thus speaketh the Lord of hosts, saying, Behold the man whose name is The BRANCH; and he shall grow up out of his place, and he shall build the temple of the Lord: Even he shall build the temple of the Lord; and he shall bear the glory, and shall sit and rule upon his throne; and he shall be a priest upon his throne: and the counsel of peace shall be between them both. Zechariah 6:12, 13.

І скажи йому, кажучи: Так говорить Господь Саваот: Ось Муж, що ім’я йому Паросток; і він виросте з-під себе, і збудує храм Господній. Він-бо збудує храм Господній, і понесе славу, і сяде та буде панувати на своєму престолі; і він буде священиком на своєму престолі, і порада миру буде між обома ними. Захарія 6:12, 13.

Christ as the Branch is here identified as He who built the temple of the Lord and just as he was raised up in the third day when the third angel arrived on October 22, 1844 the Millerite temple had been erected by Christ, for it is He who builds the temple of the Lord. Though this was fulfilled in Millerite history its perfect fulfillment is in the time period of the latter rain, for the doubling of the phrase “he shall build the temple of the Lord” allows those who will see that the Lord erected the Millerite temple in 46 years, but that he builds another temple of the one hundred and forty-four thousand during the time of the latter rain, for Peter says that one hundred and forty-four thousand are to raised up as a spiritual house.

Христос як Паросток тут ототожнюється з Тим, Хто збудував храм Господній, і так само, як Він був піднятий на третій день, коли третій ангел прийшов 22 жовтня 1844 року, міллеритський храм був зведений Христом, бо саме Він будує храм Господній. Хоч це здійснилося в історії міллеритів, його досконале виконання припадає на період пізнього дощу, бо подвоєння фрази «він збудує храм Господній» дозволяє побачити, що Господь звів міллеритський храм за 46 років, але що Він будує інший храм зі ста сорока чотирьох тисяч під час пізнього дощу, бо Петро каже, що сто сорок чотири тисячі мають бути збудовані як духовний дім.

When the question of “how long” is asked of Palmoni his answer is “unto twenty-three hundred days then shall the sanctuary be cleansed,” but Moses, Elijah and the Millerites, the papal martyrs, Zechariah and John measuring the temple, Isaiah in chapter six and others unmentioned say the answer to verse thirteen’s question of “how long” is “from 9/11 unto the Sunday law, then shall the sanctuary be cleansed.”

Коли Палмоні ставлять питання "доки?", його відповідь: "до двох тисяч трьохсот днів, тоді очиститься святиня", але Мойсей, Ілля та Міллерити, мученики папства, Захарія й Іван, що вимірюють храм, Ісая в шостому розділі та інші, не згадані, кажуть, що відповідь на питання тринадцятого вірша "доки?" така: "від 9/11 до закону про неділю, тоді очиститься святиня".

October 22, 1844 was typified by Abraham offering his son, for that typified the cross where the heavenly Father offered up His Son. Moses and the Hebrews at the Red Sea according to the apostle Paul represented baptism, which typifies the cross, which was typified by Abraham on Mount Moriah with Isaac.

22 жовтня 1844 року було прообразно показане в тому, як Авраам приносив у жертву свого сина, бо це було прообразом хреста, на якому Небесний Отець віддав Свого Сина. Мойсей і євреї біля Червоного моря, за словами апостола Павла, були образом хрещення, яке є прообразом хреста, що був прообразно показаний Авраамом на горі Морія з Ісааком.

Moreover, brethren, I would not that ye should be ignorant, how that all our fathers were under the cloud, and all passed through the sea; And were all baptized unto Moses in the cloud and in the sea. 1 Corinthians 10:1, 2.

До того ж, браття, не хочу, щоб ви не знали, що всі наші отці були під хмарою і всі перейшли через море; і всі охрестилися в Мойсея в хмарі та в морі. 1 Коринтянам 10:1, 2.

This of course means that baptism is represented by October 22, 1844 which is where Noah’s family of eight was baptized. “Eight” being a symbol of resurrection.

Це, звісно, означає, що хрещення виражається датою 22 жовтня 1844 року, коли сім’я Ноя з восьми осіб була охрещена. «Вісім» є символом воскресіння.

Which sometime were disobedient, when once the longsuffering of God waited in the days of Noah, while the ark was a preparing, wherein few, that is, eight souls were saved by water. The like figure whereunto even baptism doth also now save us (not the putting away of the filth of the flesh, but the answer of a good conscience toward God,) by the resurrection of Jesus Christ. 1 Peter 3:20, 21.

Які колись були неслухняними, коли в дні Ноя довготерпіння Боже чекало, поки готувався ковчег, у якому небагатьох, тобто вісім душ, було спасено через воду. Цьому образу відповідає і хрещення, що тепер спасає й нас — не відкладання нечистоти тіла, а відповідь доброго сумління Богові, — через воскресіння Ісуса Христа. 1 Петра 3:20, 21.

To misunderstand any element of truth that has been revealed about October 22, 1844 is parallel to misunderstanding the testimony of Noah in the ark, Moses at the Red Sea, Abraham on Mount Moriah and Jesus upon the cross. On that date the third angel arrived into history, and he is the angel that seals God’s people.

Неправильне розуміння будь-якого елемента істини, відкритої щодо 22 жовтня 1844 року, є рівнозначним нерозумінню свідчення Ноя у ковчезі, Мойсея біля Червоного моря, Авраама на горі Морія та Ісуса на хресті. Того дня третій ангел увійшов в історію, і саме він є ангелом, який запечатує Божий народ.

“I then saw the third angel. Said my accompanying angel, ‘Fearful is his word, awful is his mission. He is the angel that is to select the wheat from the tares, and seal or bind the wheat for the heavenly garner.’ These things should engage the whole mind, the whole attention. Again I was shown the necessity of those who believe we are having the last message of mercy, being separate from those who are daily receiving or imbibing new error. I saw that neither young nor old should attend the assemblies of those who are in error and darkness. Said the angel, ‘Let the mind cease to dwell on things of no profit.’” Manuscript Releases, volume 5, 425.

«Тоді я побачила третього ангела. Сказав ангел, який супроводжував мене: “Грізне його слово, жахлива його місія. Він — ангел, який має відділити пшеницю від куколю та запечатати або зв’язати пшеницю для небесної житниці”. Ці речі повинні займати весь розум, усю увагу. Знову мені було показано необхідність того, щоб ті, хто вірить, що ми маємо останнє послання милості, були відокремлені від тих, які щодня приймають або засвоюють нову оману. Я побачила, що ані молоді, ані старі не повинні відвідувати зібрання тих, які перебувають в омані й темряві. Сказав ангел: “Нехай розум перестане зосереджуватися на речах, що не приносять користі”.» Manuscript Releases, том 5, 425.

So along with the sacred prophetic lines that typified the date, the third angel arrived and began his work, which includes separating the wise and foolish virgins represented as wheat and tares in the passage. Not understanding how thoroughly 1844 has been sacredly typified, or not knowing what has been revealed concerning the waymarks that were connected to 1844 and continued on to 1863 leaves a soul unprepared to grapple prophetically with the implications of the fact that Christ is the central subject of the two verses that represent the foundation of Adventism, and that there Christ is recognized as Palmoni, the creator of mathematics and everything else.

Отже, разом із священними пророчими лініями, що типологічно позначали дату, прийшов третій ангел і розпочав свою працю, яка включає відокремлення мудрих і нерозумних дів, представлених в уривку як пшениця й кукіль. Нерозуміння того, наскільки ґрунтовно 1844 рік був сакрально типологізований, або незнання того, що було відкрите стосовно віх, пов’язаних з 1844 роком і які тягнулися аж до 1863-го, залишає душу непідготовленою до пророчого осмислення наслідків факту, що Христос є центральною темою двох віршів, які становлять підвалину адвентизму, і що там Христос визнаний як Пальмоні, Творець математики та всього іншого.

The current answer to the question of verse thirteen is different than the answer was in 1845. In 1845 the pioneers were shaking off a great disappointment, beginning to grapple with the idea that the Lord had restored the gift of a prophet as had not been done since the time of the disciples. They were seeking to understand the implication of the message of the third angel, and awakening to the fact that the experience that had just went through was nothing less than sacred history. By 1850 they were offering a new pioneer chart to correct and replace the 1843 pioneer chart. Both the charts were identified by Sister White as being fulfillments of Habakkuk chapter two’s “tables.” This being the case 1850 is an established fulfillment of God’s prophetic Word.

Нинішня відповідь на питання щодо тринадцятого вірша відрізняється від тієї, яка була в 1845 році. У 1845 році піонери оговтувалися від великого розчарування, починаючи осмислювати думку, що Господь відновив дар пророка, чого не відбувалося від часів учнів. Вони намагалися зрозуміти значення звістки третього ангела й пробуджувалися до усвідомлення факту, що те, що вони щойно пережили, було не чим іншим, як священною історією. До 1850 року вони пропонували нову піонерську таблицю, щоб виправити й замінити піонерську таблицю 1843 року. Обидві таблиці Сестра Вайт визначила як виконання «таблиць» з другого розділу Авакума. Таким чином, 1850 рік є засвідченим виконанням Божого пророчого Слова.

The pioneers understood and wrote that to deny that the 1843 chart was not a fulfillment of Habakkuk chapter two’s “tables” was to leave the original faith. Sister White endorsed the chart as being directed by the hand of the Lord, and as a fulfillment of Habakkuk, and she placed the same endorsement upon the 1850 chart. Habakkuk identifies “tables” in the plural, and when the 1843 chart was printed in May of 1842, it was printed with an error in some of the figures that the Lord held His hand over. In 1850 a new chart was made available which corrected that error in the figures. Habakkuk’s tables represent fulfillments of prophecy, and those prophecies were fulfilled from May 1842 unto January 1850.

Першопрохідці розуміли й писали, що заперечення того, що діаграма 1843 року не була виконанням «таблиць» другого розділу книги Авакума, означало залишити початкову віру. Сестра Вайт схвалила цю діаграму як таку, що була спрямована рукою Господа, і як виконання пророцтва з книги Авакума, і вона надала те саме схвалення діаграмі 1850 року. Авакум уживає «таблиці» у множині, і коли діаграму 1843 року було надруковано у травні 1842 року, її надрукували з помилкою в деяких числах, які Господь покрив своєю рукою. У 1850 році було видано нову діаграму, яка виправила ту помилку в числах. Таблиці Авакума представляють виконання пророцтв, і ті пророцтва виконувалися з травня 1842 року до січня 1850 року.

The 1843 or beginning table had an error and the ending table of 1850 had no error. The period from May of 1842 until January 1850 is an established prophetic period, and May of 1842, and also January 1850 represents prophetic waymarks and those waymarks contain the signature of Alpha and Omega. The alpha or first letter and the omega, the last and twenty-second letter. 1842 is alpha and 1850 is omega, and if we took those two Hebrew letters and placed the thirteenth letter of the Hebrew alphabet, we would construct the Hebrew word “truth” that is spelled with the first, thirteenth and twenty-second letters of the Hebrew alphabet.

Таблиця 1843 року, або початкова таблиця, містила помилку, а завершальна таблиця 1850 року помилки не мала. Період від травня 1842 року до січня 1850 року є встановленим пророчим періодом, і травень 1842 року, а також січень 1850 року є пророчими віхами, і ці віхи містять підпис Альфи й Омеги. Альфа, або перша літера, і омега — остання, двадцять друга літера. 1842 — це альфа, а 1850 — омега, і якби ми взяли ті дві єврейські літери та додали тринадцяту літеру єврейського алфавіту, то утворили б єврейське слово «істина», яке пишеться першою, тринадцятою та двадцять другою літерами єврейського алфавіту.

The prophetic logic brought to bear upon the waymarks of 1842 and 1850 is that they are tied together by “error.” The alpha had an error and the omega corrected that very same error, so what stands between the alpha and omega letters is “error” a symbol of rebellion, which is what the number thirteen represents. 1842 to 1850 is an established prophetic period containing the signature of Alpha and Omega and it is the “truth.” Until that history is seriously and spiritually investigated by a Laodicean Seventh-day Adventist they are virtually blinded to the obvious TRUTH which the prophetic period of Habakkuk’s tables from 1842 to 1850 establishes beyond any doubt. The truth that together are established by the two witnesses is that the 1850 chart has no errors. The 1850 chart, as with the 1843 chart contains Moses’ “seven times,” and on both charts the “seven times” is placed in the center of the chart running top to bottom illustrating the period of the “seven times” beginning in 677 BC unto 1844. The 2520 is not simply on the chart, it is the center of the chart.

Пророча логіка, застосована до віх 1842 і 1850 років, полягає в тому, що вони пов’язані між собою «помилкою». Альфа містила помилку, а Омега виправила ту саму помилку, тож між літерами Альфа й Омега стоїть «помилка» — символ бунту, який і означає число тринадцять. 1842–1850 — встановлений пророчий період, що містить ознаку Альфи й Омеги, і це «істина». Поки цю історію серйозно й духовно не дослідить лаодикійський адвентист сьомого дня, він фактично засліплений щодо очевидної ІСТИНИ, яку пророчий період таблиць Авакума з 1842 по 1850 рік встановлює поза будь-яким сумнівом. Істина, яку разом встановлюють два свідки, полягає в тому, що таблиця 1850 року не має помилок. Таблиця 1850 року, як і таблиця 1843 року, містить «сім часів» Мойсея, і на обох таблицях «сім часів» розміщено в центрі таблиці, що йде зверху вниз, ілюструючи період «семи часів», який починається у 677 р. до н. е. й триває до 1844 р. Число 2520 не просто присутнє на таблиці, воно є центром таблиці.

What is depicted in the center of the prophetic line illustrating the “seven times” is the cross. The center of both tables is the 2520 timeline running from top to bottom. In the middle is the cross. The cross was the middle of the week Christ confirmed the covenant with many in fulfillment of Daniel nine verse twenty-seven. That week represents seven years, which prophetically is 2520 days. As with the tables, in the very center of the 2520 days, Christ was confirming the covenant on the cross. From Christ’s baptism until the cross was 1260 days prophetically. This means that from the baptism to the cross there would be 1260 morning offerings and 1260 evening offerings leading to the cross, but at the cross that final sacrificial lamb escaped from the priest, and the Lamb of God became the evening sacrifice and thus represented the 2520th Lamb offering since the baptism.

У центрі пророчої лінії, що ілюструє «сім разів», зображено хрест. Центром обох таблиць є лінія часу 2520, що йде згори донизу. Посередині — хрест. Хрест був серединою тижня, коли Христос підтвердив завіт із багатьма на виконання Даниїла 9:27. Той тиждень представляє сім років, що пророчо становить 2520 днів. Як і на таблицях, у самому центрі 2520 днів Христос утверджував завіт на хресті. Від хрещення Христа до хреста — пророчо 1260 днів. Це означає, що від хрещення до хреста набралося б 1260 ранкових і 1260 вечірніх жертв, але на хресті той останній жертовний агнець вирвався з рук священика, і Агнець Божий став вечірньою жертвою, тим самим ставши 2520-м жертвоприношенням Агнця від часу хрещення.

The center of the week was the cross and the center of both sacred tables is the cross, but in each case the Lamb is set within the truth symbolically represented by 2520. The cross is set in the middle of 2520 days and at the cross Jesus was the 2520th and last offering. The history between May of 1842 and January 1850 represents error and Christ, the truth was set between two criminals, though He was not a criminal He was being treated as such. We therefore have three criminals, one who will be lost and one who will be saved. The three criminals are three waymarks tied together by crime, though the middle waymark is the opposite of the alpha and omega criminal. The alpha and omega criminals are connected by the middle waymark, the cross.

Серединою тижня був хрест, і центром обох священних таблиць є хрест, але в кожному випадку Агнець поставлений у межах істини, символічно представленої числом 2520. Хрест розміщений посеред 2520 днів, і на хресті Ісус був 2520-ю та останньою жертвою. Історія між травнем 1842 року та січнем 1850 року відображає помилку, а Христос, істина, був поставлений між двома злочинцями; хоча Він не був злочинцем, з Ним поводилися як із таким. Отже, маємо трьох злочинців: один загине, а один буде спасенний. Троє злочинців — це три віхи, пов’язані злочином, хоча середня віха є протилежністю злочинця — альфи й омеги. Альфа- та омега-злочинці поєднані середньою віхою, хрестом.

With Habakkuk’s tables from 1842 unto 1850, error was the middle letter that tied together with the first and last waymark. The middle waymark at the cross tied the three criminals together, but the middle waymark in these is not error, it is Truth, and an element of truth that is upheld by both the cross and Habakkuk’s tables is that the 2520, the “seven times” of Leviticus twenty-six is truth, and in the context of the logic just set forth, to reject the 2520 is to reject Jesus.

Щодо таблиць Аввакума 1842–1850 років, помилкою була середня літера, що з’єднувала першу й останню віху. Середня віха на хресті зв’язала трьох злочинців разом, але середня віха тут — не помилка, це Істина, а елемент істини, який засвідчують і хрест, і таблиці Аввакума, полягає в тому, що 2520, «сім часів» книги Левіт, двадцять шостого розділу, — це істина, і в контексті щойно викладеної логіки відкинути 2520 означає відкинути Ісуса.

When Palmoni, the Wonderful Numberer states, “Unto two thousand and three hundred days; then shall the sanctuary be cleansed,” He is answering the prophetic question of “how long.” The answer is no longer 1844, for the Philadelphian Millerite movement ceased in 1856 as it was then identified by James and Ellen White that the movement had transitioned from Philadelphia to Laodicea. When Sister White drew that line in the sand. it meant until that condition changed that the relation of God with His people was to be understood as representing a separation, for He stands outside knocking on the hearts of Laodiceans seeking for entrance. His divinity is not within their humanity. The very work Christ began on October 22, 1844 was to combine His divinity with humanity, and Christ was willing to do that very thing, but it was not to be.

Коли Пальмоні, Дивний Лічильник, говорить: «До двох тисяч і трьохсот днів; тоді буде очищена святиня», Він відповідає на пророче запитання «доки?». Відповіддю вже не є 1844 рік, бо філадельфійський милеритський рух припинився у 1856 році, оскільки тоді Джеймс і Еллен Вайт зазначили, що рух перейшов з Філадельфії до Лаодикії. Коли Сестра Вайт провела ту межу, це означало, що, доки та умова не зміниться, взаємини Бога з Його народом слід розуміти як стан відокремлення, бо Він стоїть ззовні і стукає в серця лаодикійців, прагнучи увійти. Його божественність не перебуває в їхній людській природі. Та сама праця, яку Христос розпочав 22 жовтня 1844 року, полягала в поєднанні Його божественності з людською природою, і Христос був готовий зробити саме це, але цьому не судилося статися.

“Had Adventists, after the great disappointment in 1844, held fast their faith and followed on unitedly in the opening providence of God, receiving the message of the third angel and in the power of the Holy Spirit proclaiming it to the world, they would have seen the salvation of God, the Lord would have wrought mightily with their efforts, the work would have been completed, and Christ would have come ere this to receive His people to their reward. But in the period of doubt and uncertainty that followed the disappointment, many of the advent believers yielded their faith. . . . Thus the work was hindered, and the world was left in darkness. Had the whole Adventist body united upon the commandments of God and the faith of Jesus, how widely different would have been our history!” Evangelism, 695.

"Якби адвентисти після великого розчарування 1844 року твердо трималися своєї віри й одностайно слідували у відкриваному Божому провидінні, прийнявши вістку третього ангела й у силі Святого Духа звіщаючи її світові, вони побачили б Боже спасіння; Господь потужно діяв би через їхні зусилля, справа була б завершена, і Христос уже прийшов би, щоб прийняти Свій народ до їхньої нагороди. Але в період сумнівів і невизначеності, що настав після розчарування, багато адвентних віруючих відпали від віри. . . . Так справа була загальмована, і світ залишився в темряві. Якби вся адвентистська спільнота об’єдналася навколо заповідей Божих і віри Ісуса, наскільки інакшою була б наша історія!" Євангелізм, 695.

Repeating the history of ancient Israel the Lord brought modern Israel out of the darkness of Dark Ages and entered into covenant with them at the Red Sea, for baptism is a symbol of covenant relationship. But Israel is to be tested whether they would keep the covenant. With ancient Israel they failed ten tests according to the book of Numbers. At the tenth failure they were condemned to die in the wilderness over forty years, thus providing an example of modern Israel’s rejection of the Laodicean message of 1856. As with ancient Israel’s failure of ten progressive tests (ten being a symbol of a test), from the arrival of the third angel in 1844 unto 1856 a progressive testing process was brought upon the Philadelphian Millerite movement.

Повторюючи історію давнього Ізраїлю, Господь вивів сучасний Ізраїль із темряви Темних віків і уклав із ними завіт при Червоному морі, бо хрещення є символом завітних взаємин. Та Ізраїль мав бути випробуваний, чи зберігатиме він завіт. Щодо давнього Ізраїлю, то, за книгою Числа, вони не витримали десяти випробувань. Після десятого провалу їх було засуджено померти в пустелі протягом сорока років; це стало прикладом відкинення сучасним Ізраїлем лаодикійської вісті 1856 року. Подібно до невдачі давнього Ізраїлю в десяти послідовних випробуваннях (де число десять є символом випробування), від приходу третього ангела в 1844 році й аж до 1856 року на філадельфійський міллеритський рух було покладено поступове випробування.

The ten tests from the Red Sea to the first rebellion at Kadesh is represented as a prophetic period for it has the number ten tying the period together. Ten being a symbol of a test, ten tests identified the ten tribes that rejected the covenant and failed the tenth test and the testing process. The period began at the Red Sea crossing and the Ten Commandments are represented as the first of the ten tests after the sea, the first test being the Sabbath the symbol and seal of the Ten Commandments (represented by the mana). When the period of ten tests in ancient Israel is so clearly set forth as a specific prophetic period and the Spirit of Prophecy informs us that the Red Sea crossing typified October 22, 1844, then we should know that at that point a progressive testing process began. Adventism does not know that, so they are unable to see that in 1863 they were assigned to die in the Laodicean wilderness until the Sunday law, the very law they were given to proclaim a warning about at the very beginning of the testing process that led to 1863.

Десять випробувань від Червоного моря до першого бунту в Кадеші представлені як пророчий період, адже число десять об’єднує цей період. Оскільки число десять є символом випробування, ці десять випробувань виявили десять племен, які відкинули завіт і провалили десяте випробування та весь процес випробування. Період розпочався з переходу через Червоне море, а Десять заповідей представлені як перше з десяти випробувань після моря; першим випробуванням була субота — символ і печать Десяти заповідей (яку представляла манна). Коли період десяти випробувань у давньому Ізраїлі так чітко окреслено як конкретний пророчий період, і Дух пророцтва повідомляє нам, що перехід через Червоне море символізував 22 жовтня 1844 року, тоді ми повинні розуміти, що в той момент розпочався поступовий процес випробування. Адвентизм цього не знає, тож не бачить, що 1863 року він був приречений померти в Лаодикійській пустелі аж до недільного закону — того самого закону, про який йому було дано завдання проголошувати попередження на самому початку процесу випробування, що привів до 1863 року.

When the pronouncement of the Laodicea condition came upon Millerite Adventism in 1856 “new wine” was published upon the “seven times.” The new light was never accepted and seven years later, or 2520 prophetic days later the Laodicean Millerite movement ended and became the Laodicean Seventh-day Adventist church. Moses was willing to go into the Promised Land, but the tenth test had arrived, and of course it was a foundational test, for the very work assigned to Moses from the outset was to lead God’s people to the Promised Land. That was the work before Moses arrived in Egypt. The tenth test had arrived and the rebels vacillated over entering the Promised Land.

Коли 1856 року над міллеритським адвентизмом прозвучало проголошення про лаодикійський стан, було опубліковано «нове вино» на тему «семи часів». Це нове світло так і не було прийняте, і через сім років, або 2520 пророчих днів, лаодикійський міллеритський рух завершився і перетворився на лаодикійську Церкву адвентистів сьомого дня. Мойсей був готовий увійти до Обітованої землі, але настало десяте випробування, і, звісно, це було основоположне випробування, адже саме завдання, покладене на Мойсея від початку, полягало в тому, щоб привести Божий народ до Обітованої землі. Це було завдання ще до того, як Мойсей прибув до Єгипту. Настало десяте випробування, і бунтівники вагалися щодо входу до Обітованої землі.

And I said unto you, Ye are come unto the mountain of the Amorites, which the Lord our God doth give unto us. Behold, the Lord thy God hath set the land before thee: go up and possess it, as the Lord God of thy fathers hath said unto thee; fear not, neither be discouraged. And ye came near unto me every one of you, and said, We will send men before us, and they shall search us out the land, and bring us word again by what way we must go up, and into what cities we shall come. And the saying pleased me well: and I took twelve men of you, one of a tribe. Deuteronomy 1:20–23.

І я сказав вам: ви прийшли до гори аморитян, яку Господь, Бог наш, дає нам. Ось Господь, Бог твій, дав перед тобою землю: піднімайся й заволодій нею, як сказав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся й не зневірюйся. І ви всі наблизилися до мене та сказали: Пошлемо мужів попереду нас, і вони розвідають нам землю та знову принесуть нам звістку, якою дорогою нам слід підніматися і в які міста ми ввійдемо. І ця пропозиція сподобалася мені, і я взяв з-поміж вас дванадцять чоловіків, з кожного коліна по одному. Повторення Закону 1:20–23.

From that point until the twelve spies return represents the history when the last foundational test arrived in 1856 and for seven years the Laodicean Millerites search the land until they chose to cease as a movement and become a church.

Період від того моменту до повернення дванадцяти розвідників відображає той період історії, коли у 1856 році настало останнє основоположне випробування, і протягом семи років лаодикійські міллерити досліджували землю, доки не вирішили припинити існування як рух і стати церквою.

The first truth discovered by Miller was the “seven times” making it the foundation of the foundational truths that make up Jeremiah’s old paths. The last new prophetic light brought to Adventism was in 1856 and it was a series of articles on the “seven times.” There is a great deal of light associated with a deep study of these historical facts, but if we are going to be able to identify why the answer of verse fourteen of Daniel eight is “from 9/11 unto the Sunday law, then shall the sanctuary be cleansed,” we must keep moving forward.

Першою істиною, яку відкрив Міллер, були «сім часів», і саме вони стали підвалиною основоположних істин, що становлять «давні стежки» Єремії. Останнє нове пророче світло, принесене в адвентизм, з’явилося 1856 року, і це була серія статей про «сім часів». Глибоке вивчення цих історичних фактів приносить багато світла, але якщо ми хочемо збагнути, чому відповідь чотирнадцятого вірша восьмого розділу книги Даниїла така: «від 9/11 до недільного закону, тоді святиня очиститься», ми повинні рухатися далі.

The work which Christ began in 1844 was turned aside in 1863, so the “cleansing” of the sanctuary that began at that time was put on hold while God’s people began to traverse the wilderness of Laodicea. For this reason, the work that was to be accomplished by Christ in the period of 1844 to 1863, was of necessity to be repeated when the third angel, who is the angel who separates and seals ultimately accomplishes the work represented by “cleansing.” The prophetic waymarks of 1844 to 1863 are the waymarks in which Christ would have accomplished the work of cleansing the sanctuary, and those waymarks represent the history where the work will be accomplished. If it can be shown that 1844 unto 1863 represents the period of 9/11 unto the Sunday law, the question of “how long” is in agreement with the other lines represented by “how long.”

Праця, яку Христос розпочав у 1844 році, була перервана в 1863‑му, тож «очищення» святилища, що почалося тоді, було призупинене, поки Божий народ почав мандрувати пустелею Лаодикії. З цієї причини робота, яку Христос мав звершити в період 1844–1863 років, з необхідності мала бути повторена тоді, коли третій ангел, який є ангелом, що відділяє і запечатує, остаточно звершить працю, представлену «очищенням». Пророчі віхи 1844–1863 років — це віхи, в межах яких Христос звершив би працю очищення святилища, і ці віхи представляють ту історію, в якій ця праця буде звершена. Якщо можна показати, що 1844–1863 представляє період від 9/11 до недільного закону, то питання «як довго» узгоджується з іншими лініями, позначеними питанням «як довго».

1844 was the arrival of the third angel and 1863 marks the end of the testing period. In 1846 the Whites were married and Ellen’s last name changed from Harmen to White, and the married couple began to keep the seventh-day Sabbath in that year. The Sabbath, marriage and a name change are all symbols of a covenant relationship prophetically. The Lord brought modern Israel through the Red Sea of 1844 and in 1846 brought them to Sinai to give them the law and enter into covenant with them. That law as with Habakkuk’s two tables is written upon two tables, the first table contains 4 laws and the second table contains 6. Two tables represent the covenant relation of both ancient and modern Israel and together the two tables of the covenant that is the Ten Commandments and is marked as 46 symbolically for ancient Israel, typified Habakkuk’s two tables who represent the history of the latter rain. Together with the two wave loaf offerings of Pentecost, they represent the ensign that is the one hundred and forty-four thousand.

1844 рік був приходом третього ангела, а 1863-й позначає кінець періоду випробування. У 1846 році Вайти одружилися, і прізвище Еллен змінилося з Гармен на Вайт, і цього ж року подружжя почало додержуватися суботи сьомого дня. Субота, шлюб і зміна імені пророчо є символами завітних стосунків. Господь провів сучасний Ізраїль через Червоне море 1844 року і в 1846-му привів їх до Синаю, щоб дати їм закон і увійти з ними в завіт. Той закон, як і дві скрижалі Авакума, написаний на двох скрижалях: перша скрижаль містить 4 закони, а друга — 6. Дві скрижалі представляють завітні стосунки як давнього, так і сучасного Ізраїлю, а разом дві скрижалі завіту, тобто Десять заповідей, для давнього Ізраїлю символічно позначені як 46; дві скрижалі Авакума типологічно представляють історію пізнього дощу. Разом із двома коливними хлібами П’ятидесятниці вони являють знамено, тобто сто сорок чотири тисячі.

When Sister White’s name changed from Harmen to White. Harmen means a soldier of peace, but it was replaced with White, which is the righteousness of Christ. The name Gould means gold, and Ellen means a bright and shining light. Her name represents the Laodicean message.

Коли ім’я сестри Вайт змінилося з Хармен на Вайт. Хармен означає «воїн миру», але його замінили на Вайт, що є праведністю Христа. Ім’я Ґулд означає «золото», а Еллен означає «яскраве та сяюче світло». Її ім’я представляє Лаодикійську вістку.

I counsel thee to buy of me gold tried in the fire, that thou mayest be rich; and white raiment, that thou mayest be clothed, and that the shame of thy nakedness do not appear; and anoint thine eyes with eye salve, that thou mayest see. Revelation 3:18.

Раджу тобі купити в мене золота, випробуваного у вогні, щоб ти збагатів; і білу одежу, щоб ти зодягнувся, і щоб не виявилася соромота твоєї наготи; і намасти свої очі очною маззю, щоб бачити. Об’явлення 3:18.

The “eye salve” is the light of God’s Word, and Ellen is a bright and shining light. The safety for the Millerites in 1856 was to be found in receiving the message to Laodicea as presented through her writings, and as represented in her name. Sister White is clear that the 1888 message of Jones and Waggoner was the Laodicean message, and that their message was also the third angels’ message.

«Очна мазь» — це світло Божого Слова, а Еллен — яскраве й сяйливе світло. Безпека для міллеритів у 1856 році полягала в прийнятті вістки до Лаодикії, як вона подана в її творах і як це відображено в її імені. Сестра Вайт чітко стверджує, що вістка 1888 року Джонса і Ваггонера була лаодикійською вісткою і що їхня вістка була також вісткою третього ангела.

“The Lord in His great mercy sent a most precious message to His people through Elders Waggoner and Jones. … This is the message that God commanded to be given to the world. It is the third angel’s message, which is to be proclaimed with a loud voice, and attended with the outpouring of His Spirit in a large measure.” Testimonies to Ministers, 91.

Господь у Своїй великій милості послав Своєму народові найдорогоціннішу вістку через пресвітерів Ваггонера і Джонса. ... Це та вістка, яку Бог повелів дати світові. Це вістка третього ангела, яку належить проголошувати гучним голосом і яку має супроводжувати виливання Його Духа у великій мірі. Свідчення для служителів, 91.

The third angel arrived in 1844, and he attempted his work a second time in 1888. The message of 1888 was the Laodicean message, it was the third angel’s message, it marked the descent of the angel of Revelation eighteen, it was the message of justification by faith which is proclaimed during the outpouring of the latter rain. The third angel arrived in 1844 and then again in 1888, only to be rejected in both instances, but both instances typify when the third angel arrives at the time of the latter rain. 1844 is a symbol of 9/11, and if 1863 typifies the Sunday law, then the prophetic period of “9/11 to the Sunday law” as represented by the symbol of “how long” would represent the present truth answer to verse thirteen’s question of “how long.”

Третій ангел прийшов у 1844 році і вдруге взявся до своєї праці в 1888 році. Послання 1888 року було Лаодикійським посланням; це було послання третього ангела; воно позначало зішестя ангела з вісімнадцятого розділу Об’явлення; це було послання про виправдання вірою, яке проголошується під час виливання пізнього дощу. Третій ангел прийшов у 1844 році і знову в 1888-му, але обидва рази його відкинули; однак обидва ці випадки слугують прообразом того часу, коли третій ангел приходить у період пізнього дощу. 1844 рік є символом 9/11, а якщо 1863 рік є прообразом недільного закону, тоді пророчий період «від 9/11 до недільного закону», представлений символом «доки», становив би відповідь теперішньої істини на питання «доки?» з тринадцятого вірша.

The Millerite history from 1842 unto 1850 is a prophetic period that overlaps the prophetic period of the testing of the third angel from 1844 to 1863. 1842 onward to 1863 possesses prophetic waymarks that illustrate the history of 9/11 unto the Sunday law when Christ cleanses his temple, first His church and thereafter the eleventh-hour workers. At the Sunday law, Christ will have a purified people to present to the world as an ensign offering and the church will become the church triumphant. His sanctuary will then have been cleansed.

Історія міллеритів від 1842 до 1850 року є пророчим періодом, який накладається на пророчий період випробування третього ангела від 1844 до 1863 року. Період від 1842 до 1863 року має пророчі віхи, які ілюструють історію від 9/11 до недільного закону, коли Христос очистить Свій храм: спочатку Свою церкву, а потім працівників одинадцятої години. Під час недільного закону Христос матиме очищений народ, щоб представити його світові як знамено-приношення, і церква стане переможною церквою. Тоді Його святилище вже буде очищене.

We have placed the symbol of “how long” in place, though there is of course more. We will begin to bring this and the previous five articles back into the lens of the book of Joel, but these side diversions seemed important to put in place. The testimony of every “how long” we have considered agrees with the question of “how long” which Palmoni answered in verse fourteen, for the sanctuary is to be cleansed from 9/11 unto the Sunday law. That history is the history of the latter rain and the history of the latter rain is set forth in the book of Joel.

Ми поставили на місце символ «доки», хоча, звісно, це ще не все. Ми почнемо знову розглядати це й попередні п’ять статей крізь призму книги Йоіла, але ці побічні відступи видавалися важливими, щоб їх спочатку розставити на свої місця. Свідчення кожного «доки», яке ми розглядали, узгоджується з питанням «доки», на яке Палмоні відповів у чотирнадцятому вірші, бо святилище має бути очищене від 9/11 аж до недільного закону. Та історія — це історія пізнього дощу, а історія пізнього дощу викладена в книзі Йоіла.