In the first few articles we included the passage from The Desire of Ages which addresses Christ presenting the parable of the vineyard to the quibbling Jews. The parable of the song of the vineyard is also the song of Moses and the Lamb which the one hundred and forty-four thousand, and inspiration informs us that a “song” in prophecy represents an “experience.” The one hundred and forty-four thousand follow the Lamb whithersoever He goeth, so they will walk through the same experience as did Christ and Moses. Christ as the omega of ancient Israel’s prophetic history and Moses the alpha of ancient Israel’s prophetic history both lived in parallel periods when a former covenant people were being passed by and as a new covenant people were being chosen. The one hundred and forty-four thousand sing the song of Moses and of the Lamb by experiencing a history when a former covenant people are being passed by—while the Lord enters into covenant with His final covenant people.

У перших кількох статтях ми подали уривок із «Бажання віків», у якому йдеться про те, як Христос представив притчу про виноградник прискіпливим юдеям. Притча про пісню виноградника — це також пісня Мойсея та Агнця, яку співають сто сорок чотири тисячі; і натхнення повідомляє нам, що «пісня» в пророцтві означає «досвід». Сто сорок чотири тисячі йдуть за Агнцем, куди б Він не йшов, тож вони пройдуть через той самий досвід, що й Христос і Мойсей. Христос як омега пророчої історії стародавнього Ізраїлю, а Мойсей — альфа тієї ж історії — обидва жили в паралельні періоди, коли попередній народ Завіту Бог проминав, а новий народ Завіту обирався. Сто сорок чотири тисячі співають пісню Мойсея та Агнця, переживаючи історію, коли попередній народ Завіту Бог проминає, тоді як Господь входить у завіт зі Своїм остаточним народом Завіту.

Prophetically when Christ was presenting the parable it aligns with Peter addressing the quibbling Jews at Pentecost. In the final crisis, Jesus presenting the parable to the quibbling Jews, represents those who are singing the song of the vineyard to the drunkards of Ephraim. Peter is presenting the same song at Pentecost, only he is singing in the key of Joel. The song of the vineyard is the song of a former covenant people being divorced during the same time that a new covenant people are being married to the Lord. The virgins who were disappointed and entered into the tarrying time were waiting for the marriage, and the perfect fulfillment would be that they are waiting for the sealing of the one hundred and forty-four thousand.

Пророчо, коли Христос розповідав притчу, це узгоджується з тим, як Петро звертався до сперечливих юдеїв у день П’ятидесятниці. У завершальній кризі Ісус, який подає притчу сперечливим юдеям, представляє тих, хто співає пісню виноградника п’яницям Ефраїма. Петро подає ту саму пісню в день П’ятидесятниці, тільки він співає в тональності Йоіла. Пісня виноградника — це пісня колишнього народу завіту, якого розлучають у той самий час, коли новий народ завіту вступає у шлюб із Господом. Діви, які були розчаровані й увійшли в час зволікання, чекали шлюбу, а досконале сповнення полягатиме в тому, що вони чекатимуть запечатання ста сорока чотирьох тисяч.

The book of Joel begins with its first chapter describing how God’s vineyard has been destroyed by the drinkers of wine and strong drink, who have had the “new wine” cut off from their mouths. As soon as Jesus informed the Jews their kingdom would be taken from them and given to a group of husbandmen who will bring forth the genuine fruits of the vineyard, Jesus switched gears and cited the cornerstone in the temple that was set aside, but which was destined to become the capstone. The beginning was going to be repeated at the end, and when this truth is set forth, it is represented as “marvelous.”

Книга пророка Йоіла починається першим розділом, у якому описано, як Божий виноградник було знищено тими, хто п’є вино та міцний напій, у яких «нове вино» віднято від їхніх уст. Щойно Ісус сповістив юдеям, що їхнє царство буде відняте від них і передане групі виноградарів, які принесуть справжні плоди виноградника, Ісус змінив хід думки й згадав про наріжний камінь у храмі, який було відкладено, але якому судилося стати завершальним каменем. Початок мав повторитися наприкінці, і коли цю істину викладають, її подають як «дивовижну».

The “rule of first mention” in God’s Word informs us that because Joel first addresses the destruction of the vineyard that it is the primary point of his testimony. Joel is not alone for every major prophet begins their testimony addressing the sins and lost condition of Israel.

«Правило першої згадки» у Божому Слові навчає нас, що, оскільки Йоіл спершу звертається до знищення виноградника, це є головною темою його свідчення. Йоіл не один, адже кожен великий пророк починає своє свідчення, звертаючись до гріхів і загубленого стану Ізраїлю.

In Isaiah twenty-eight the “scornful men which rule” “Jerusalem” are represented as the “drunkards of Ephraim,” and as the “crown of pride.” “Crown” represents leadership and “pride” represents a satanic character.

У розділі 28 книги Ісаї "насмішники, які правлять" над "Єрусалимом" зображені як "п'яниці Єфрема," і як "вінець пихи." "Вінець" символізує владу, а "пиха" — сатанинський характер.

The drunkards are contrasted with the remnant (“residue”) who become God’s “crown” of glory, for during the latter rain the Lord sets up His “kingdom of glory” as typified by Him setting up the “kingdom of grace” at the cross. The kingdom of grace at the cross typifies the kingdom of glory at the Sunday law.

П’яниці протиставляються останку («залишку»), які стають Божим «вінцем» слави, бо під час пізнього дощу Господь утверджує Своє «царство слави», що має прообраз у Його утвердженні «царства благодаті» на хресті. Царство благодаті на хресті є прообразом царства слави за недільного закону.

The latter rain began on 9/11 when the sealing of the one hundred and forty-four thousand and the judgment of the living also began. In the sealing time the outpouring of the Holy Spirit began at 9/11, as Jesus breathed a few drops. It is the foundation and the outpouring of the Holy Spirit at the Midnight Cry that is the capstone. “Marvelous” is a symbol of the period of the outpouring of the spirit from “9/11 unto the Sunday law.”

Пізній дощ розпочався 9/11, коли також розпочалися запечатування ста сорока чотирьох тисяч і суд живих. У час запечатування виливання Святого Духа почалося 9/11, як Ісус дунув і дав кілька крапель. Це — підвалина, а виливання Святого Духа під час опівнічного крику — вінець. «Дивовижне» є символом періоду виливання духа від «9/11» аж до «недільного закону».

The parallel, yet opposite symbolism of the “crown” representing leadership is set forth in the narrative of Isaiah twenty-eight when the drunkards who rule Jerusalem are passed by and the leadership of God’s church is given to the residue. This illustrates the parable of the vineyard. The drunkard’s crown is removed and the one hundred and forty-four thousand are then the crown which represents Christ’s kingdom. Isaiah teaches the same truth in chapter twenty-two when Shebna is cast into a far country and replaced with Eliakim. Whether it is the drunkards of Ephraim or Shebna in chapter twenty-two they both represent the leadership of God’s former covenant people being passed by.

Паралельна, але протилежна символіка «вінця» як образу керівництва подана у розповіді двадцять восьмого розділу книги Ісаї, де п’яниць, що правлять Єрусалимом, обминають, а керівництво Божої церкви передають залишку. Це ілюструє притчу про виноградник. Вінець п’яниці знімають, і тоді сто сорок чотири тисячі стають вінцем, що символізує Христове Царство. Ісая навчає тієї самої істини в двадцять другому розділі, коли Шевну кинуто в далеку країну й замінено Еліякимом. Чи йдеться про п’яниць Єфрема, чи про Шевну в двадцять другому розділі, обидва вони уособлюють те, що керівництво колишнього Божого завітного народу було обійдене.

Zechariah identifies the Triumphal Entry, which is also the Midnight Cry, and the verses that follow agree with Isaiah by identifying God’s people as a crown.

Захарія вказує на Урочистий в’їзд, який також є Опівнічним криком, а наступні вірші узгоджуються з Ісаєю, називаючи Божий народ короною.

Rejoice greatly, O daughter of Zion; shout, O daughter of Jerusalem: behold, thy King cometh unto thee: he is just, and having salvation; lowly, and riding upon an ass, and upon a colt the foal of an ass. And I will cut off the chariot from Ephraim, and the horse from Jerusalem, and the battle bow shall be cut off: and he shall speak peace unto the heathen: and his dominion shall be from sea even to sea, and from the river even to the ends of the earth.

Радій вельми, дочко Сіону; вигукуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій іде до тебе; Він праведний і приносить спасіння; покірний і їде на ослі, і на молодому осляті, синові ослиці. І знищу колісницю з Єфрема, і коня з Єрусалима, і буде зламаний бойовий лук; і він говоритиме мир народам; і влада його буде від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі.

As for thee also, by the blood of thy covenant I have sent forth thy prisoners out of the pit wherein is no water.

А щодо тебе також, кров’ю заповіту твого я випустив в’язнів твоїх з ями, де немає води.

Turn you to the strong hold, ye prisoners of hope: even today do I declare that I will render double unto thee; When I have bent Judah for me, filled the bow with Ephraim, and raised up thy sons, O Zion, against thy sons, O Greece, and made thee as the sword of a mighty man.

Поверніться до твердині, ви, в’язні надії: сьогодні ж проголошую, що подвійне тобі віддам; коли натягну Юду для себе, наповню лук Ефраїмом, і підійму синів твоїх, Сіоне, проти синів твоїх, Греціє, і зроблю тебе, як меч могутнього.

And the Lord shall be seen over them, and his arrow shall go forth as the lightning: and the Lord God shall blow the trumpet, and shall go with whirlwinds of the south. The Lord of hosts shall defend them; and they shall devour, and subdue with sling stones; and they shall drink, and make a noise as through wine; and they shall be filled like bowls, and as the corners of the altar. And the Lord their God shall save them in that day as the flock of his people: for they shall be as the stones of a crown, lifted up as an ensign upon his land. For how great is his goodness, and how great is his beauty! corn shall make the young men cheerful, and new wine the maids. Zechariah 9:9–17.

І Господь явиться над ними, і стріла Його піде, як блискавка; і Господь Бог засурмить у трубу, і піде з вихрами півдня. Господь Саваот боронитиме їх; і вони будуть пожирати та підкоряти пращовими каменями; і питимуть, і шумітимуть, немов від вина; і будуть наповнені, як чаші, і як кути жертовника. І Господь, їхній Бог, того дня спасе їх, як отару Свого народу: бо вони будуть, мов камені вінця, піднесені, як знамено, над Його землею. О, яка велика Його доброта і яка велика Його краса! Зерно звеселить юнаків, а молоде вино — дівиць. Захарія 9:9-17.

Verse eleven (9/11) states, “As for thee also, by the blood of thy covenant I have sent forth thy prisoners out of the pit wherein is no water.” Christ confirmed the covenant with many for one week, and the week began at His baptism. For three and a half years Christ walked among men and in the concluding period of those three and a half years Christ fulfilled Zechariah’s prediction identifying the triumphal entry of the Messiah into Jerusalem. The Midnight Cry began a period which led to Christ’s death, burial and resurrection. Christ’s baptism represents His death, burial and resurrection, so the beginning and ending of the period of three and a half years are the same.

Вірш одинадцятий (9/11) говорить: «А щодо тебе також: кров’ю твого завіту я випустив твоїх в’язнів із ями, де немає води». Христос підтвердив завіт із багатьма на один тиждень, і тиждень почався з Його хрещення. Протягом трьох з половиною років Христос перебував серед людей, і в завершальний період тих трьох з половиною років Христос виконав пророцтво Захарії, що вказує на тріумфальний в’їзд Месії в Єрусалим. Опівнічний клич розпочав період, який привів до смерті, поховання та воскресіння Христа. Хрещення Христа символізує Його смерть, поховання та воскресіння, тож початок і кінець періоду трьох з половиною років збігаються.

Christ’s baptism typifies 9/11, and 9/11 marks the beginning of a period that ends at the Sunday law. At 9/11 the latter rain began to sprinkle and at the Sunday law it is poured out without measure as typified by Christ breathing upon the disciples a few drops of rain in advance of the outpouring at Pentecost.

Христове хрещення є прообразом 11 вересня, а 11 вересня позначає початок періоду, який закінчується недільним законом. 11 вересня пізній дощ почав накрапати, а при недільному законі він буде вилитий без міри, як це прообразно показано тим, що Христос дихнув на учнів, давши їм наперед кілька крапель дощу перед виливанням у день П’ятидесятниці.

Zechariah 9:11 aligns with 9/11 and also the Midnight Cry which leads to the Sunday law. At 9/11 the Laodicean message arrived as present truth as it had done in 1856 and 1888. The Laodicean message is given to people who are unaware that they are dead. They are in a “pit” with no latter rain message, for their pit has no water. If Laodicea would just respond to the knocking on their hearts the Lord would raise them out of the pit, for until probation closes at the Sunday law they are “prisoners of hope.”

Захарії 9:11 узгоджується з 9/11, а також з Опівнічним криком, який веде до недільного закону. Під час 9/11 лаодикійське послання надійшло як істина для нашого часу, як це сталося у 1856 та 1888 роках. Лаодикійське послання звернене до людей, які не усвідомлюють, що вони мертві. Вони перебувають у "ямі" без вістки пізнього дощу, адже їхня яма не має води. Якби Лаодикія лише відгукнулася на стукіт у їхні серця, Господь витягнув би їх із ями, бо аж до того часу, як при недільному законі закриється час випробування, вони є "в'язнями надії".

As for thee also, by the blood of thy covenant I have sent forth thy prisoners out of the pit wherein is no water. Turn you to the strong hold, ye prisoners of hope: even to day do I declare that I will render double unto thee. Zechariah 9:11, 12.

А щодо тебе також, кров’ю твого завіту я випустив твоїх в’язнів із ями, де немає води. Поверніться до твердині, в’язні надії: навіть сьогодні я звіщаю, що віддам тобі подвійно. Захарія 9:11, 12.

9/11 empowered the message which arrived in 1989. That message is the third angel’s message, but in the structure and terms of the Millerite reformatory movement, 1989 marked the arrival of the first angel. The first angel’s message was empowered on August 11, 1840 by a fulfillment of a prophecy concerning Islam, and it identifies that 1989’s arrival of the third angel would be empowered by a fulfillment of a prophecy concerning Islam.

11 вересня підкріпило вістку, яка з’явилася у 1989 році. Та вістка — це третя ангельська вістка, але в структурі та термінах мілеритського реформаторського руху 1989 рік позначив прихід першого ангела. Перша ангельська вістка була підкріплена 11 серпня 1840 року виконанням пророцтва щодо ісламу і вказує, що прихід третього ангела у 1989 році буде підкріплений виконанням пророцтва щодо ісламу.

When the prophecy of Islam was confirmed on August 11, 1840 the angel of Revelation ten descended, thus typifying the descent of the angel of Revelation eighteen on 9/11. The empowerment of the first angel in 1840, and the empowerment of the second angel in 1844 both typify the empowerment of the third angel on 9/11. July 18, 2020 was the arrival of the second angel as typified by the first disappointment of the Millerites on April 19, 1844. The histories of both empowerments of the first and second angels of Millerite history, and also the history of the empowerment of the third angel on 9/11 provide witnesses to the empowerment of the message of the Midnight Cry that arrived in July 2023.

Коли 11 серпня 1840 року було підтверджено пророцтво про іслам, зійшов ангел десятого розділу Одкровення, таким чином символізуючи зішестя ангела вісімнадцятого розділу Одкровення 9/11. Посилення першого ангела в 1840 році та посилення другого ангела в 1844 році обидва символізують посилення третього ангела 9/11. 18 липня 2020 року відбувся прихід другого ангела, як це було прообразено першим розчаруванням міллеритів 19 квітня 1844 року. Історії обох посилень першого і другого ангелів в історії міллеритів, а також історія посилення третього ангела 9/11 свідчать про посилення звістки Опівнічного крику, яка прибула у липні 2023 року.

The period of the sealing begins at 9/11 and ends at the Sunday law. It begins with Christ breathing a few drops of the latter rain and ends with tongues of fire carrying a message to the world at Pentecost. Peter identified Pentecost as a fulfillment of Joel. That being the fact of the matter it establishes that Christ’s breathing was also a fulfillment of Joel, for the Pentecostal season has a specific beginning and ending that demonstrates that the alpha is also the omega. The day of Christ’s resurrection the barley first fruit offering was made, and fifty days later on Pentecost the wheat first fruit offering was lifted up. 9/11 typifies the Midnight Cry that arrives just before and leads to the Sunday law. The perfect fulfillment of Zechariah 9:9 representation of the Midnight Cry is post-July 2023.

Період запечатання починається 11 вересня і завершується недільним законом. Він починається з того, що Христос видихає кілька крапель пізнього дощу, і закінчується язиками вогню, які несуть світові вістку у день П’ятидесятниці. Петро визначив П’ятидесятницю як сповнення пророцтва Йоіла. Оскільки це так, це встановлює, що подих Христа також був сповненням пророцтва Йоіла, адже період П’ятидесятниці має конкретний початок і кінець, що показує, що Альфа також є Омегою. У день воскресіння Христа було принесено жертву первоплодів ячменю, а через п’ятдесят днів, у П’ятидесятницю, піднесено жертву первоплодів пшениці. 11 вересня є прообразом Опівнічного крику, який приходить безпосередньо перед недільним законом і веде до нього. Досконале виконання образу Опівнічного крику в Захарії 9:9 відбувається після липня 2023 року.

Rejoice greatly, O daughter of Zion; shout, O daughter of Jerusalem: behold, thy King cometh unto thee: he is just, and having salvation; lowly, and riding upon an ass, and upon a colt the foal of an ass. Zechariah 9:9.

Радій вельми, о дочко Сіону; вигукуй, о дочко Єрусалима: ось Цар твій приходить до тебе; він праведний і спасає; покірний і їде на ослі, на жереб’яті ослиці. Захарія 9:9.

So Zechariah agrees with Isaiah’s symbolization of God’s people being a crown, but he adds that the crown is also the ensign when he recorded, “for they shall be as the stones of a crown, lifted up as an ensign upon his land“, and Zechariah further echoes the joy associated with Joel’s symbols of “corn” and “new wine,” by stating, “corn shall make the young men cheerful, and new wine the maids.” As we consider the record of the drunkards of Ephraim in chapter twenty-eight, take note that this is the biblical chapter that identifies the “rest and the refreshing.” This is one of the primary passages in the Scriptures concerning the latter rain, so these drunkards of Ephraim must be the same drunks Joel speaks of.

Отже, Захарія погоджується з символічним зображенням Ісаї, що Божий народ є вінцем, але додає, що вінець є також знаменом, як він записав: "бо вони будуть, як каміння вінця, піднесені як знамено над його землею", і Захарія далі відлунює радість, пов’язану із символами Йоїла "зерно" і "молоде вино", заявляючи: "зерно звеселить юнаків, а молоде вино — дівчат." Розглядаючи опис п’яниць Єфрема у двадцять восьмому розділі, зауважте, що це той біблійний розділ, який визначає "спочинок і освіження". Це один із головних уривків у Писанні щодо пізнього дощу, тож ці п’яниці Єфрема мають бути тими самими п’яницями, про яких говорить Йоїл.

Woe to the crown of pride, to the drunkards of Ephraim, whose glorious beauty is a fading flower, which are on the head of the fat valleys of them that are overcome with wine! Behold, the Lord hath a mighty and strong one, which as a tempest of hail and a destroying storm, as a flood of mighty waters overflowing, shall cast down to the earth with the hand. The crown of pride, the drunkards of Ephraim, shall be trodden under feet: And the glorious beauty, which is on the head of the fat valley, shall be a fading flower, and as the hasty fruit before the summer; which when he that looketh upon it seeth, while it is yet in his hand he eateth it up. In that day shall the Lord of hosts be for a crown of glory, and for a diadem of beauty, unto the residue of his people, And for a spirit of judgment to him that sitteth in judgment, and for strength to them that turn the battle to the gate. But they also have erred through wine, and through strong drink are out of the way; the priest and the prophet have erred through strong drink, they are swallowed up of wine, they are out of the way through strong drink; they err in vision, they stumble in judgment. For all tables are full of vomit and filthiness, so that there is no place clean. …

Горе вінцеві гордості, п'яницям Єфраїма, чия славна врода — квітка, що в'яне, на вершині їхніх тучних долин, — тим, кого перемогло вино! Ось, у Господа є могутній і сильний, який, мов буря граду та нищівна буря, як повінь потужних вод, що розливаються, скине на землю рукою. Вінець гордості, п'яниці Єфраїма, буде потоптаний ногами: а славна врода, що на вершині тучної долини, стане квіткою, що в'яне, і як ранній плід перед літом; тільки-но побачить його той, хто дивиться, — ще в руці своїй він його з'їсть. Того дня Господь Саваот буде вінцем слави і діадемою вроди для решти свого народу, і духом суду для того, хто сидить на суді, і силою для тих, хто повертає битву до брами. Та й вони заблукали від вина і від міцного напою збилися з дороги; священик і пророк заблукали від міцного напою, вино їх поглинуло, вони збилися з дороги через міцний напій; у видінні помиляються, у суді спотикаються. Бо всі столи повні блювоти й нечистоти, так що немає місця чистого. ...

Stay yourselves, and wonder; cry ye out, and cry: they are drunken, but not with wine; they stagger, but not with strong drink. For the Lord hath poured out upon you the spirit of deep sleep, and hath closed your eyes: the prophets and your rulers, the seers hath he covered. And the vision of all is become unto you as the words of a book that is sealed, which men deliver to one that is learned, saying, Read this, I pray thee: and he saith, I cannot; for it is sealed: And the book is delivered to him that is not learned, saying, Read this, I pray thee: and he saith, I am not learned.

Зупиніться й дивуйтеся; кричіть і вигукуйте: вони п’яні, але не від вина; хитаються, але не від міцного напою. Бо Господь вилив на вас дух глибокого сну і заплющив ваші очі: пророків і ваших правителів, провидців, він закрив. І все видіння стало для вас, як слова запечатаної книги, яку дають вченому, кажучи: Прочитай це, благаю тебе; а він каже: Не можу, бо вона запечатана. А книгу дають невченому, кажучи: Прочитай це, благаю тебе; а він каже: Я невчений.

Wherefore the Lord said, Forasmuch as this people draw near me with their mouth, and with their lips do honour me, but have removed their heart far from me, and their fear toward me is taught by the precept of men: Therefore, behold, I will proceed to do a marvellous work among this people, even a marvellous work and a wonder: for the wisdom of their wise men shall perish, and the understanding of their prudent men shall be hid. Woe unto them that seek deep to hide their counsel from the Lord, and their works are in the dark, and they say, Who seeth us? and who knoweth us? Surely your turning of things upside down shall be esteemed as the potter’s clay: for shall the work say of him that made it, He made me not? or shall the thing framed say of him that framed it, He had no understanding? Isaiah 28:1–8; 29:9–16.

Тому Господь сказав: Оскільки цей народ наближається до Мене своїми устами і своїми губами шанує Мене, але серце своє далеко від Мене віддалив, і страх їхній переді Мною — навчений людською заповіддю: Тому ось Я чинитиму дивне діло серед цього народу, дивне діло й чудо: бо мудрість їхніх мудреців загине, а розуміння їхніх розсудливих буде приховане. Горе тим, що глибоко ховають свою раду від Господа, і діла їхні в темряві, і кажуть: Хто нас бачить? і хто нас знає? Оце ви перевертаєте все догори дном! Хіба вважатимуть гончара за глину? Чи скаже виріб про того, хто його зробив: Він мене не зробив? Або чи скаже сформоване про того, хто його сформував: Він не має розуміння? Ісая 28:1-8; 29:9-16.

The Lord is going to do a “marvelous work” among the drunkards of Ephraim as he removes their wisdom and understanding, the very two elements associated with understanding the increase of knowledge when a prophetic message is unsealed. It is the wise who understand. Part of the “marvelous work” is removing the knowledge that is unsealed by the Lion of the tribe of Judah from the minds of the drunkards of Ephraim. The separation of the wise and wicked is part of the Lord’s “marvelous work.” It is the everlasting gospel. After Christ led the quibbling Jews through the parable of the vineyard and thus trapped them into pronouncing their own judgment, He asked a question from Psalm 118:

Господь здійснить "чудне діло" серед п'яниць Єфрема, віднімаючи у них мудрість і розуміння — ті самі два елементи, пов'язані з осягненням примноження знання, коли пророче послання розкривають. Саме мудрі розуміють. Частиною "чудного діла" є усунення з умів п'яниць Єфрема знання, відкрите Левом з племені Юди. Розділення мудрих і нечестивих є частиною "чудного діла" Господа. Це вічне Євангеліє. Після того як Христос провів прискіпливих юдеїв через притчу про виноградник і тим самим поставив їх у становище, коли вони самі винесли власний вирок, Він поставив запитання з Псалма 118:

The stone which the builders refused is become the head stone of the corner. This is the Lord’s doing; it is marvelous in our eyes. This is the day which the Lord hath made; we will rejoice and be glad in it. Psalms 118:22–24.

Камінь, який відкинули будівничі, став головним каменем наріжним. Це від Господа; воно дивне в очах наших. Це день, що його створив Господь; будемо радіти й веселитися в ньому. Псалом 118:22–24.

The Lord is to accomplish “a marvelous work and a wonder” upon the drunkards of Ephraim and it includes removing their ability to recognize truth. The “head stone of the corner” is marvelous in the eyes of those who possess Joel’s “new wine.”

Господь має звершити «дивовижну справу і чудо» над п’яницями Ефраїма, і це включає позбавлення їхньої здатності розпізнавати істину. «Головний камінь наріжного кута» є дивовижним в очах тих, хто має «нове вино» Йоела.

The drunkards cannot read the book that is sealed whether it is the leadership represented as “learned” or the laity represented by the “not learned.” It is impossible for the drunkards to understand rightly the prophetic testimony of Scriptures as represented as “the book that is sealed.” The drunkards are also twice identified as being “out of the way.” Once again this is recorded in Isaiah twenty-eight a premier latter rain passage of Scripture, where Isaiah identifies the “rest and refreshing” that the drunkards would not hear. The “rest and refreshing” is a message, for it can be heard.

П'яниці не можуть прочитати запечатану книгу, будь то керівники, представлені як «вчені», чи миряни, представлені як «невчені». П'яниці неспроможні правильно зрозуміти пророче свідчення Писання, представлене як «книга, що запечатана». П'яниці також двічі названі такими, що «збилися зі шляху». І знову це зафіксовано в книзі Ісаї, розділ двадцять восьмий, одному з ключових уривків Писання про пізній дощ, де Ісая визначає «відпочинок і освіження», яке п'яниці не захотіли чути. «Відпочинок і освіження» — це звістка, бо її можна почути.

That drunkenness has taken the drunkards out of the way of Jeremiah’s “old paths” which is the “way” to walk in and find the latter rain, represented as “rest” by Jeremiah. The rejection of the latter rain message by the drunkards of Ephraim is a specific subject of God’s Word. They are drunk because they refused to return to the foundational history which provides the blueprint for the history of the one hundred and forty-four thousand which is the history of the latter rain.

Пияцтво збило п’яниць із дороги «давніх стежок» Єремії, що є тією «дорогою», якою слід ходити, щоб знайти пізній дощ, який Єремія називає «спокоєм». Відкинення звістки пізнього дощу п’яницями Ефраїма є окремою темою Слова Божого. Вони п’яні, бо відмовилися повернутися до основоположної історії, яка є взірцем для історії ста сорока чотирьох тисяч, що є історією пізнього дощу.

The “marvelous work” that is accomplished upon the drunkards of Ephraim occurs during the outpouring of the latter rain. During the latter rain a testing message produces two classes of worshippers, which are illustrated by the “wine” which they partake of. The wicked have refused to base their prophetic application upon the lines of sacred history and those who employ the “line upon line” methodology of Isaiah twenty-eight partake of the “new wine.” The wicked’s drunkenness is manifested by their inability to understand prophecy, and their blind condition was caused by an unwillingness to return to the foundational old paths. Jesus rebuked the quibbling Jews by asking if they had ever read about the stone which is rejected, and becomes the head of the corner.

«Дивне діло», що звершується над п’яницями Єфрема, відбувається під час виливання пізнього дощу. Під час пізнього дощу випробувальне послання формує дві категорії поклонників, які ілюструються «вином», яке вони п’ють. Нечестиві відмовилися будувати своє пророче тлумачення на лініях священної історії, а ті, хто застосовує методологію «рядок на рядок» з двадцять восьмого розділу Ісаї, п’ють «нове вино». П’янство нечестивих виявляється їхньою нездатністю розуміти пророцтва, а їхня сліпота була спричинена небажанням повернутися до основоположних давніх стежок. Ісус докорив прискіпливим юдеям, запитавши, чи читали вони коли-небудь про камінь, який відкидають і який стає головою кута.

The stone which becomes the head of the corner represents that the prophetic truth that the foundation or cornerstone is duplicated in the capstone. The alpha stone is also the omega stone. The primary prophetic principle which establishes and upholds the methodology of line upon line, (which is the methodology of the latter rain) is that the beginning of a thing illustrates the end of a thing. The primary prophetic principle in the Millerite movement was the day for a year principle that was confirmed when the angel of Revelation ten descended. The primary prophetic principle in the movement of the one hundred and forty-four thousand is that the beginning illustrates the end which was confirmed when the angel of Revelation eighteen descended.

Камінь, який стає головою кута, символізує пророчу істину, що фундамент, або наріжний камінь, відтворюється у верхівковому камені. Камінь Альфа є також каменем Омега. Основний пророчий принцип, який установлює й підтримує методологію «лінія на лінію» (що є методологією пізнього дощу), полягає в тому, що початок чогось ілюструє його кінець. Основним пророчим принципом у русі міллеритів був принцип «день за рік», який було підтверджено, коли зійшов ангел із десятого розділу Об’явлення. Основним пророчим принципом у русі ста сорока чотирьох тисяч є те, що початок ілюструє кінець, що було підтверджено, коли зійшов ангел із вісімнадцятого розділу Об’явлення.

God’s prophetic Word is very detailed in its explanation of the factors involved with the latter rain. One of those facts is that the drunkards of Ephraim are not capable of recognizing the latter rain, and this was typified by the Jews who were suggesting to Peter that the disciples were drunk. The main principle of the methodology is directly set forth as Alpha and Omega repeatedly within God’s Word, but the Word has been sealed unto them. The methodology, the main prophetic rule and the message of the latter rain are some of the sanctified themes in a prophetic line of history that is represented as a “marvelous work.”

Боже пророче Слово дуже детально пояснює чинники, пов’язані з пізнім дощем. Один із цих фактів полягає в тому, що п’яниці Єфраїма не здатні розпізнати пізній дощ, і це було прообразно показано юдеями, які говорили Петру, що учні п’яні. Головний принцип методології неодноразово прямо поданий у Божому Слові як Альфа й Омега, але для них це Слово запечатане. Методологія, головне пророче правило та вістка пізнього дощу — це деякі з освячених тем у пророчій лінії історії, яка представлена як «дивне діло».

Again the word of the Lord of hosts came to me, saying, Thus saith the Lord of hosts; I was jealous for Zion with great jealousy, and I was jealous for her with great fury. Thus saith the Lord; I am returned unto Zion, and will dwell in the midst of Jerusalem: and Jerusalem shall be called a city of truth; and the mountain of the Lord of hosts the holy mountain. Thus saith the Lord of hosts; There shall yet old men and old women dwell in the streets of Jerusalem, and every man with his staff in his hand for very age. And the streets of the city shall be full of boys and girls playing in the streets thereof.

І знову було мені слово Господа Саваота, яке сказало: Так говорить Господь Саваот: Я ревнував за Сіон великою ревністю, і за нього ревнував великим гнівом. Так говорить Господь: Я повернувся до Сіону й оселюся посеред Єрусалима; і Єрусалим називатиметься містом правди, а гора Господа Саваота — святою горою. Так говорить Господь Саваот: Ще сидітимуть старі чоловіки та старі жінки на вулицях Єрусалима, і кожен із палицею в руці через глибоку старість. І вулиці міста будуть повні хлопчиків і дівчаток, що гратимуться на його вулицях.

Thus saith the Lord of hosts; If it be marvellous in the eyes of the remnant of this people in these days, should it also be marvellous in mine eyes? saith the Lord of hosts. Thus saith the Lord of hosts; Behold, I will save my people from the east country, and from the west country; And I will bring them, and they shall dwell in the midst of Jerusalem: and they shall be my people, and I will be their God, in truth and in righteousness. Thus saith the Lord of hosts; Let your hands be strong, ye that hear in these days these words by the mouth of the prophets, which were in the day that the foundation of the house of the Lord of hosts was laid, that the temple might be built. For before these days there was no hire for man, nor any hire for beast; neither was there any peace to him that went out or came in because of the affliction: for I set all men every one against his neighbour. But now I will not be unto the residue of this people as in the former days, saith the Lord of hosts. Zechariah 8:1–11.

Так говорить Господь Саваот: Якщо це буде дивовижним в очах рештки цього народу в ці дні, то чи буде воно дивовижним і в Моїх очах? — говорить Господь Саваот. Так говорить Господь Саваот: Ось, Я спасу Мій народ із краю східного та з краю західного; і приведу їх, і вони будуть жити посеред Єрусалима; і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом — у правді та в праведності. Так говорить Господь Саваот: Нехай будуть міцні ваші руки, ви, що в ці дні чуєте ці слова з уст пророків, які були в день, коли було закладено підвалини дому Господа Саваота, щоб храм був збудований. Бо перед цими днями не було заробітку ні для людини, ні для худоби; і не було спокою тому, хто виходив чи входив, через утиск, бо Я підіймав усіх людей, кожного проти свого ближнього. Але тепер Я не буду для рештки цього народу таким, як за попередні дні, — говорить Господь Саваот. Захарія 8:1–11.

Zechariah states, “Let your hands be strong, ye that hear in these days these words by the mouth of the prophets, which were in the day that the foundation of the house of the Lord of hosts was laid, that the temple might be built.” What strengthens God’s people is the message of the foundation that becomes the headstone. That message is that the Millerite history is repeated in the history of the one hundred and forty-four thousand.

Захарія каже: «Нехай будуть міцними ваші руки, ви, що в ці дні чуєте ці слова з уст пророків, які були того дня, коли було закладено підвалину дому Господа Саваота, щоб храм був збудований». Те, що зміцнює Божий народ, — це звістка про підвалину, яка стає верхнім каменем. Ця звістка полягає в тому, що історія міллеритів повторюється в історії ста сорока чотирьох тисяч.

Christ askes, “If it be marvellous in the eyes of the remnant of this people in these days, should it also be marvellous in mine eyes?” That question identifies the prophetic period of God’s “marvelous work” that is the subject of every prophet, but it also identifies when the Laodicean movement of the one hundred and forty-four thousand changes unto the Philadelphian movement of the one hundred and forty-four thousand. It is the same point as when they are sealed, and the same point the movement changes from militant to triumphant, which is also where the work of combining divinity with humanity among this group of people is finalized as the sanctuary is truly cleansed. This can be recognized in the verses for the prophetic history represented by His “marvelous work” is marvelous in God’s eyes and the eyes of the remnant, and eye to eye is a symbol of unity. The unity here represented is speaking of the sealing of God’s people who follow the Lamb withersoever He goeth who have reached a point that they would die rather than sin and misrepresent the character of Christ.

Христос запитує: «Якщо це буде дивовижним в очах останку цього народу в ці дні, то чи буде це також дивовижним і в Моїх очах?» Це питання окреслює пророчий період Божого «дивовижного діла», яке є темою кожного пророка, а також визначає момент, коли Лаодикійський рух ста сорока чотирьох тисяч змінюється на Філадельфійський рух ста сорока чотирьох тисяч. Це той самий момент, коли вони запечатані, і той самий момент, коли рух переходить від воюючого до тріумфуючого; саме тоді завершується праця поєднання божественного з людським серед цієї групи людей, коли святиня справді очищується. Це можна розпізнати у віршах, бо пророча історія, представлена Його «дивовижним ділом», є дивовижною в Божих очах і в очах останку, а «око в око» є символом єдності. Представлена тут єдність говорить про запечатання Божого народу, який іде за Агнцем, куди б Він не пішов, і який досяг такого стану, що радше помре, ніж згрішить і спотворить характер Христа.

Micah identifies the foundational history of ancient Israel as “marvelous things.”

Михей називає основоположну історію стародавнього Ізраїлю «дивовижними речами».

According to the days of thy coming out of the land of Egypt will I show unto him marvellous things. Micah 7:15.

Як за дні твого виходу з землі Єгипетської, Я покажу йому чудеса. Михей 7:15.

The “marvelous works” are foundational history which is “marvelous” because the foundational history is repeated in the ending history, represented by the capstone. The “marvelous works” are the history that begins with the corner stone and ends with the “cap stone.” His “marvelous works” were manifested in the history of Moses and repeated in the history of Christ. Moses was the corner stone and Christ was the cap stone. Moses is alpha and Christ omega prophetically.

«Дивовижні діла» — це основоположна історія, яка є «дивовижною», бо основоположна історія повторюється в завершальній історії, представленій вінцевим каменем. «Дивовижні діла» — це історія, що починається з наріжного каменя і завершується «вінцевим каменем». Його «дивовижні діла» виявилися в історії Мойсея й повторилися в історії Христа. Мойсей був наріжним каменем, а Христос — вінцевим каменем. Пророчо Мойсей — альфа, а Христос — омега.

“Beginning at Moses, the very Alpha of Bible history, Christ expounded in all the Scriptures the things concerning Himself.” The Desire of Ages, 797.

"Починаючи від Мойсея, самої Альфи біблійної історії, Христос витлумачив у всіх Писаннях те, що стосувалося Його Самого." Бажання віків, 797.

Moses taught, and Peter used Moses’ words at Pentecost to identify that Moses typified Christ.

Мойсей навчав, а Петро використав слова Мойсея у День П’ятидесятниці, щоб показати, що Мойсей був прообразом Христа.

But those things, which God before had showed by the mouth of all his prophets, that Christ should suffer, he hath so fulfilled. Repent ye therefore, and be converted, that your sins may be blotted out, when the times of refreshing shall come from the presence of the Lord; And he shall send Jesus Christ, which before was preached unto you: Whom the heaven must receive until the times of restitution of all things, which God hath spoken by the mouth of all his holy prophets since the world began. For Moses truly said unto the fathers, A prophet shall the Lord your God raise up unto you of your brethren, like unto me; him shall ye hear in all things whatsoever he shall say unto you. And it shall come to pass, that every soul, which will not hear that prophet, shall be destroyed from among the people. Yea, and all the prophets from Samuel and those that follow after, as many as have spoken, have likewise foretold of these days. Acts 3:18–24.

А те, що Бог наперед сповістив устами всіх Своїх пророків, що Христос має страждати, Він так і виконав. Тож покайтеся і наверніться, щоб були стерті ваші гріхи, щоб прийшли часи відради від обличчя Господнього; і щоб Він послав Ісуса Христа, Якого вам наперед проповідували; Якого небо мусить прийняти аж до часів відновлення всього, про що Бог говорив від початку світу устами всіх Своїх святих пророків. Бо Мойсей справді сказав батькам: Пророка, як мене, підійме вам Господь, Бог ваш, із-поміж ваших братів; Його слухайте в усьому, що тільки Він скаже вам. І станеться, що кожна душа, яка не послухає того Пророка, буде вигублена з-поміж народу. Так, і всі пророки від Самуїла і ті, що після нього, скільки лише говорили, також провіщали про ці дні. Дії 3:18–24.

Moses as alpha and Christ as omega was established by Peter’s second witness of Moses at the Pentecostal outpouring, and in so doing Peter is emphasizing and identifying that a primary component of the latter rain message (and the controversy raised against it) is the prophetic principle of “alpha and omega.” That principle is the one hundred and forty-four thousand’s counterpart to the year/day principle in Millerite history. The principle of “alpha and omega” is the principle of ‘the foundation becoming the cap stone,’ it is the principles of ‘Moses and the Lamb;’ and therefore is identified by inspiration as one of the verses in the song of the vineyard, which is also the song of Moses and the Lamb.

Те, що Мойсей є Альфою, а Христос — Омегою, було утверджено другим свідченням Петра про Мойсея під час п’ятидесятницького виливу Святого Духа, і таким чином Петро наголошує та визначає, що основним складником звістки пізнього дощу (і суперечки, піднятої проти неї) є пророчий принцип «Альфа й Омега». Цей принцип є для ста сорока чотирьох тисяч відповідником принципу «день за рік» в історії міллеритів. Принцип «Альфа й Омега» — це принцип «фундамент стає завершальним каменем», це принципи «Мойсея й Агнця»; і тому за натхненням він визначений як один із віршів у пісні про виноградник, яка також є піснею Мойсея й Агнця.

The beginning and ending that is represented by the various prophetic lines represent the history where God accomplishes His “marvelous works,” and it is the light that is brought out from recognizing what the symbol of “marvelous works” represents that transforms a Laodicean unto a Philadelphia thus becoming a stone in a temple that is being built, as was the Millerite temple built in 46 years leading up to October 22, 1844 when the Lord suddenly came to His temple.

Початок і кінець, представлені різними пророчими лініями, відображають історію, у якій Бог звершує Свої "дивні діла", і саме світло, що відкривається завдяки усвідомленню того, що означає символ "дивних діл", перетворює лаодикійця на філадельфійця, так що він стає каменем у храмі, який будується, як і міллеритський храм, збудований протягом 46 років, що передували 22 жовтня 1844 року, коли Господь раптово прийшов до Свого храму.

If so be ye have tasted that the Lord is gracious. To whom coming, as unto a living stone, disallowed indeed of men, but chosen of God, and precious, Ye also, as lively stones, are built up a spiritual house, an holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God by Jesus Christ. Wherefore also it is contained in the scripture, Behold, I lay in Sion a chief corner stone, elect, precious: and he that believeth on him shall not be confounded. Unto you therefore which believe he is precious: but unto them which be disobedient, the stone which the builders disallowed, the same is made the head of the corner, And a stone of stumbling, and a rock of offence, even to them which stumble at the word, being disobedient: whereunto also they were appointed. But ye are a chosen generation, a royal priesthood, an holy nation, a peculiar people; that ye should show forth the praises of him who hath called you out of darkness into his marvellous light: Which in time past were not a people, but are now the people of God: which had not obtained mercy, but now have obtained mercy. 1 Peter 2:3–10.

Якщо тільки ви скуштували, що Господь милостивий. До Нього, як до живого каменя, людьми відкинутого, але Богом вибраного й дорогоцінного, приступаючи, і самі, як живе каміння, будуєтеся в духовний дім, у святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові через Ісуса Христа. Тому й у Писанні сказано: Ось кладу на Сіоні наріжний камінь, вибраний, дорогоцінний; і хто вірує в Нього, не осоромиться. Отже, для вас, що віруєте, Він — дорогоцінний; а для непокірних — камінь, що його відкинули будівничі, той став головою кута, і камінь спотикання та скеля згіршення — для тих, що спотикаються об слово, будучи непокірними; на це й призначені. А ви — вибраний рід, царське священство, народ святий, люд власності, щоб звіщати чесноти Того, хто покликав вас із темряви в Своє дивне світло. Ви, що колись не були народом, а тепер — народ Божий; не одержали милості, а тепер одержали милість. 1 Петра 2:3–10.

To be called into His marvelous light identifies when the call is made, for the waymark of 1888, which is aligned by inspiration as the rebellion of Korah in the alpha history of Moses is brought to the last days it aligns with 9/11, when the Laodicean message arrives with the third angel according to inspiration. Laodiceans in prophecy are “blind,” meaning they are in darkness, and the call to come out of darkness began when the Laodicean message arrived in 1856, 1888 and 9/11. At 9/11 the “call out of darkness” was not only a call to understand the light of the angel of Revelation eighteen, but also a call to the hearer into the very history where God’s “marvelous works” will find their perfect fulfillments.

Заклик увійти в Його дивне світло окреслює час, коли цей поклик лунає, адже віха 1888 року, яка, за натхненням, співвідноситься з бунтом Корея в альфа-історії Мойсея, коли її переносять на останні дні, узгоджується з 9/11, коли, згідно з натхненням, лаодикійська вістка приходить разом із третім ангелом. Лаодикійці в пророцтві «сліпі», тобто перебувають у темряві, а поклик вийти з темряви почався, коли лаодикійська вістка надійшла у 1856-му, 1888-му та 9/11. На 9/11 цей «поклик з темряви» був не лише закликом зрозуміти світло ангела Об'явлення 18, але й закликом до слухача увійти в саму історію, де Божі «дивні діла» знайдуть своє досконале звершення.

It has been demonstrated repeatedly over the past three decades that the prophetic definition of the “everlasting gospel” is a history where a prophetic truth is unsealed which initiates a three-step testing process, with two characteristics of distinction in the three tests. The first two tests are different in nature than the third, for the third is a litmus test which demonstrates whether you passed the first and second tests. The other distinction in the everlasting gospel is that you must pass the current test to be involved with the following test.

Протягом останніх трьох десятиліть неодноразово показано, що пророче визначення «вічного Євангелія» — це історія, у якій розкривається пророча істина, що запускає трьохетапний процес випробувань, із двома характерними відмінностями в цих трьох випробуваннях. Перші два випробування відрізняються за своєю природою від третього, бо третє — це лакмусовий папірець, який показує, чи ви пройшли перше й друге випробування. Інша відмінність у вічному Євангелії полягає в тому, що ви повинні пройти поточне випробування, щоб мати участь у наступному.

The history of the “marvelous works” is also the history where the “everlasting gospel” reaches its climax, for the hour of judgment that is announced by the first angel and identified as the everlasting gospel finds its perfect fulfillment beginning at 9/11. The judgment that is being warned about for the Millerites was October 22, 1844 when the door closed in the parable of the ten virgins, thus typifying the Sunday law when the door closes again in the parable of the ten virgins. 9/11 is announcing that the hour of God’s executive judgment begins at the Sunday law, just as the Millerites announced that the hour of the investigative judgment began on October 22, 1844.

Історія «чудесних діл» є також історією, у якій «вічне Євангеліє» досягає своєї кульмінації, бо година суду, яку проголошує перший ангел і яка названа вічним Євангелієм, знаходить своє досконале звершення, починаючи з 9/11. Суд, про який попереджали міллеритів, настав 22 жовтня 1844 року, коли зачинилися двері в притчі про десять дів, тим самим слугуючи прообразом недільного закону, коли двері знову зачиняться в притчі про десять дів. 9/11 звістує, що година Божого виконавчого суду починається в момент недільного закону, так само як міллеріти оголосили, що година слідчого суду почалася 22 жовтня 1844 року.

From 9/11 unto the Sunday law is a period that is represented as “Gods’ marvelous works,” and just as the foundational stone that becomes “the head of the corner,” and just as the “Pentecostal season,” and just as “Habakkuk chapter two,” and as “the sealing time of the one hundred and forty-four thousand,” and as “the image of the beast testing time,” and as “the everlasting gospel,” and as “the sacred history of 1840 to 1844,” and as the history of “Revelation chapter ten,” and as “the history from Christ’s baptism unto His death.”

Проміжок від 9/11 до недільного закону представлений як "дивовижні діла богів", і як основоположний камінь, що стає "головою кута", і як "П'ятидесятницький період", і як "другий розділ Авакума", і як "час запечатування ста сорока чотирьох тисяч", і як "час випробування образу звіра", і як "вічне Євангеліє", і як "священна історія 1840-1844 років", і як історія "десятого розділу Об'явлення", і як "історія від хрещення Христа до Його смерті".

The history represented in a fractal by His baptism began the period of 2520 days that ended at the cross. Christ’s baptism represented His death, burial and resurrection which was literally fulfilled at the end of the 1260 days.

Історія, представлена у фракталі через Його хрещення, розпочала період 2520 днів, що завершився на хресті. Хрещення Христа символізувало Його смерть, поховання та воскресіння, які буквально сповнилися наприкінці 1260 днів.

When the Holy Spirit descended at Christ’s baptism it typified the descent of the angel of Revelation eighteen on 9/11. 1260 prophetic days later the events symbolized by baptism were literally fulfilled at the cross. The history from the baptism to the cross contains a symbolic alpha history which is fulfilled literally at the end of the period. The alpha and omega histories are fractals of the entire overall history. The history from the baptism to the cross is “God’s marvelous works,” and that history is also represented by “Christ’s baptism” and also by His literal “death, burial and resurrection,” and therefore also by “the baptism of ancient Israel at the Red Sea,” and also by “the baptism of the eight souls during the history of Noah.” All of these periods represent the history of His “marvelous works.”

Коли Святий Дух зійшов під час Христового хрещення, це було прообразом зішестя ангела вісімнадцятого розділу Одкровення 11 вересня. Через 1260 пророчих днів події, символізовані хрещенням, буквально сповнилися на хресті. Історія від хрещення до хреста містить символічну альфа-історію, яка буквально сповнюється наприкінці періоду. Альфа- та омега-історії є фракталами всієї історії загалом. Історія від хрещення до хреста — це "Божі дивовижні діла", і ця історія також представлена "Христовим хрещенням", а також Його буквальними "смертю, похованням і воскресінням", а отже також "хрещенням стародавнього Ізраїлю в Червоному морі", а також "хрещенням восьми душ за днів Ноя". Усі ці періоди представляють історію Його "дивовижних діл".

When it comes to the number 8 as a symbol of resurrection it was those eight souls on the ark that are the first mention of the number eight as a symbol, and with the rule of first mention, all the prophetic details are in the first mention. The eight souls are going from the old earth to a new earth, are they not?

Коли йдеться про число вісім як символ воскресіння, то саме ті вісім душ у ковчезі є першою згадкою числа вісім як символу, і за правилом першої згадки всі пророчі деталі містяться в цій першій згадці. Ті вісім душ переходять зі старої землі на нову, чи не так?

Those eight souls lived through the time of the rain, but all who refused the warning message of the rain died, correct? The “8” souls that go to the new earth that are represented with the history of the rejected warning message, the closed door, the rain and the new earth went through a dispensational change from the old world to the new world.

Ті вісім душ пережили час дощу, але всі, хто відкинув попереджувальне послання про дощ, загинули, чи не так? «8» душ, які прямують до нової землі і які представлені в історії про відкинуте попереджувальне послання, зачинені двері, дощ і нову землю, пережили зміну диспенсації від старого світу до нового.

The dispensational change that marks the eight souls who are the one hundred and forty-four thousand is the transition from Laodicea unto Philadelphia, which is also the transition from the church militant composed of wheat and tares unto the church triumphant composed of only the first fruit wheat offering that is lifted up as an ensign offering for all the world to see, similar to viewing a lone boat upon stormy waters. Those people are the 8 that is of the 7, and the history of the ark crossing and the Red Sea crossing are both illustrations of His “marvelous works.”

Зміна диспенсації, що визначає вісім душ, які є сто сорок чотири тисячі, — це перехід від Лаодикії до Філадельфії, що є також переходом від Церкви воюючої, складеної з пшениці й куколю, до Церкви тріумфуючої, яка складається лише з первоплідного пшеничного приношення, піднесеного як знамено, щоб увесь світ бачив, подібно до споглядання самотнього човна на бурхливих водах. Ті люди — це 8, яке є від 7, а історія переходу ковчега та переходу через Червоне море — обидві ілюстрації Його «дивовижних діл».

Those souls are they who were resurrected in fulfillment of Revelation 11:11. They are God’s covenant people, represented by their father Abraham who bore the token of the covenant through circumcision that was to take place on the eighth day.

Ті душі — це ті, що були воскресені у виконання Одкровення 11:11. Вони — народ Божого завіту, представлений їхнім батьком Авраамом, який мав на собі знак завіту через обрізання, що мало відбуватися на восьмий день.

All these lines represent the same period of time, and that period of time begins with the foundations of 9/11 and ends at the Sunday law. 9/11 is the foundation stone and the Sunday law is the cap stone. In the history of rebuilding Jerusalem in the time of Nehemiah and Ezra the foundation was completed during the history of the first decree and the temple itself was finished well before the third decree. In Millerite history the foundations were established in May of 1842 when the 1843 chart was published. The Millerite temple was to be forty-six years in erecting, from 1798 unto 1844. Before October 22, 1844 the Millerite temple was finished, the cap stone being the Midnight Cry. When the Midnight Cry concluded on October 22, 1844 the alpha and third decree of 457 BC had met its counterpart in the omega of 1844. 457 BC as the alpha to the 2300 years and 1844 as the omega. Both the same at one level, for a decree or an angel are both messages, and they both typify the Sunday law, where there will be a decree and where the third angel’s message swells to a loud cry.

Усі ці лінії представляють один і той самий період часу, і цей період часу починається із закладення підвалин 9/11 і закінчується недільним законом. 9/11 є закладним каменем, а недільний закон — верхнім каменем. В історії відбудови Єрусалима за часів Неємії та Ездри закладення фундаменту було завершене в період першого указу, а сам храм був закінчений задовго до третього указу. В історії міллеритів підвалини було закладено у травні 1842 року, коли було опубліковано таблицю 1843 року. Міллеритський храм мав зводитися сорок шість років, з 1798 до 1844 року. До 22 жовтня 1844 року міллеритський храм було завершено, верхнім каменем був Опівнічний клич. Коли Опівнічний клич завершився 22 жовтня 1844 року, альфа і третій указ 457 р. до н. е. зустріли свою відповідність в омезі 1844 року. 457 р. до н. е. як альфа до 2300 років, а 1844 рік — як омега. Обидва однакові на певному рівні, бо і указ, і ангел — обидва є вістками, і обидва вони типологічно вказують на недільний закон, де буде указ і де вістка третього ангела посилюється до гучного кличу.

From 457 BC until 408 BC, forty-nine years were identified by Daniel as the period of time when the Jews would finish building “the street shall be built again, and the wall, even in troublous times.”

З 457 року до н. е. до 408 року до н. е., сорок дев’ять років були визначені Даниїлом як період часу, коли юдеї завершать відбудову «вулицю буде відбудовано знову, і мур, навіть у скрутні часи».

Know therefore and understand, that from the going forth of the commandment to restore and to build Jerusalem unto the Messiah the Prince shall be seven weeks, and threescore and two weeks: the street shall be built again, and the wall, even in troublous times. Daniel 9:25.

Отож знай і зрозумій, що від видання повеління відновити й відбудувати Єрусалим аж до Месії, Князя, буде сім тижнів і шістдесят два тижні: вулиця буде знову відбудована, і мур — навіть у тяжкі часи. Даниїла 9:25.

457 BC and 1844 are the alpha and omega to the prophecy of the 2300 years. They both typify the Sunday law, for as an alpha and omega they are the same, and the disappointment of 1844 is aligned by inspiration with the disappointment of the cross. If 1844 typifies the cross, and it does, then its alpha counterpart (457 BC) does so as well. 1844 unto 1863 illustrates the testing process of the third angel. That testing process is represented by the 49 years between the third decree, the Sunday law decree and the finishing of the work of the street and the wall that takes place in troublous time.

457 р. до н. е. і 1844 рік є альфою та омегою пророцтва про 2300 років. Обидва вони символізують недільний закон, бо як альфа й омега вони одне й те саме, а розчарування 1844 року натхненням зіставлене з розчаруванням хреста. Якщо 1844 рік є образом хреста, а це так, то його альфа-відповідник (457 р. до н. е.) також. Період від 1844 до 1863 року ілюструє випробувальний процес третього ангела. Цей випробувальний процес представлений 49 роками між третім указом, указом про недільний закон та завершенням роботи вулиці та муру, що відбувається у тяжкі часи.

457 BC unto 408 BC is the alpha history of the 2300 years that illustrates the omega history of 1844 unto 1863. Those two histories illustrate the history of the one hundred and forty-four thousand after they are sealed at the Sunday law until human probation closes. The work of the one hundred and forty-four thousand is to call men and women back to the “old paths” which is portrayed by Isaiah as rebuilding the old waste places, and which Jeremiah identifies as the path that leads to the latter rain message. The “wall” is the law of God which the one hundred and forty-four thousand will represent unto the entire world as an ensign. This will take place in the troublous times of the third woe of Islam, for it is Islam that angers the nations. The work and the troublous times continue until Michael stands up.

Від 457 р. до н. е. до 408 р. до н. е. — це альфа-історія 2300 років, що ілюструє омега-історію від 1844 до 1863 року. Ці дві історії ілюструють історію ста сорока чотирьох тисяч після того, як вони будуть запечатані під час недільного закону, аж доки не закінчиться випробувальний час для людства. Діло ста сорока чотирьох тисяч — покликати чоловіків і жінок назад до «стародавніх стежок», що, за Ісаєю, зображено як відбудова давніх руїн, а Єремія визначає як шлях, що веде до вістки пізнього дощу. «Стіна» — це закон Божий, який сто сорок чотири тисячі представлять усьому світові як знамено. Це відбуватиметься у скрутні часи третього горя ісламу, бо саме іслам розгнівує народи. Діло й скрутні часи триватимуть, аж поки не повстане Михаїл.

So, if you can see it 457 BC to 408 BC is a prophetic period that began at the third decree and typified a prophetic period that began in 1844 with the arrival of the third angel and ended in 1863, then you can see that their connection with the 2300-year prophecy as either starting point or and ending point identifies them as alpha and omega in relation to each other. The troublous times of Nehemiah illustrate the troublous time leading up to and including the Civil War. The forty-nine-year period in the alpha history represents the 19-year-period in the omega history. That 19-year-period was also represented by the 19 years at the beginning of the 65-year prophecy of Isaiah.

Отже, якщо ви бачите, що період від 457 до н. е. до 408 до н. е. є пророчим періодом, який почався з третього указу і слугував прообразом пророчого періоду, що розпочався 1844 року з приходом третього ангела та закінчився 1863 року, тоді ви можете побачити, що їхній зв’язок із 2300-річним пророцтвом у ролі початкової або кінцевої точки визначає їх як альфу й омегу стосовно одна одної. Буремні часи Неємії ілюструють буремний період, що передував і включав Громадянську війну. 49-річний період у альфа-історії представляє 19-річний період в омега-історії. Цей 19-річний період також був представлений 19 роками на початку 65-річного пророцтва Ісаї.

For the head of Syria is Damascus, and the head of Damascus is Rezin; and within threescore and five years shall Ephraim be broken, that it be not a people. Isaiah 7:8.

Бо головою Сирії є Дамаск, а головою Дамаска — Резін; і за шістдесят п’ять років Єфрем буде розбитий, так що перестане бути народом. Ісая 7:8.

Isaiah set forth this prophecy in 742 BC and 19 years later in 723 BC the northern kingdom was carried away into captivity for 2520 years ending in 1798. The 19 years from 742 BC unto 723 BC align with the 19 years from 1844 unto 1863, for the first 19 years is the alpha of this prophecy and the last 19 is the omega. In the history of 19 years wicked king Ahaz was confronted by Isaiah with the message of the latter rain as represented in verse eight as the message of the “seven times.” Ahaz rejected the message, as did Laodicean Millerite Adventism in 1863.

Ісая проголосив це пророцтво у 742 році до н. е., а через дев’ятнадцять років, у 723 році до н. е., північне царство було відведене в полон на 2520 років, що завершилися 1798 року. Дев’ятнадцять років від 742 року до н. е. до 723 року до н. е. узгоджуються з дев’ятнадцятьма роками від 1844 року до 1863 року, бо перші дев’ятнадцять років є альфою цього пророцтва, а останні дев’ятнадцять — омегою. Упродовж цих дев’ятнадцяти років Ісая звернувся до нечестивого царя Ахаза з вісткою пізнього дощу, яка у восьмому вірші представлена як вістка "сім разів". Ахаз відкинув цю вістку, так само, як і лаодикійський міллеритський адвентизм у 1863 році.

During that period, Ahaz’s high priest visited Assyria, brought back the design of their pagan temple, and Ahaz had it constructed in the courtyard of the God’s temple. This line is parallel to the story of the disobedient prophet who was not to return to Judah the same way he came, but did and was deceived by a false and lying prophet, representing the return to apostate Protestant methodology in order to hide from the Millerite understanding of the “seven times” in a classic fulfillment of a dog returning to its own vomit.

У той період первосвященик Ахаза відвідав Асирію, привіз план їхнього язичницького храму, і Ахаз звелів спорудити цей храм у дворі Божого храму. Ця лінія паралельна історії про непокірного пророка, який не мав повертатися до Юдеї тією самою дорогою, якою прийшов, але повернувся й був обманений фальшивим і брехливим пророком, що представляє повернення до відступницької протестантської методології, щоб сховатися від міллеритського розуміння «семи часів», у класичному втіленні пса, що повертається до власної блювоти.

This was taking place while a Civil War between the northern kingdom and southern kingdom is getting under way, thus typifying the Civil War in the United States when the period of 19 years was repeated. 742 BC unto 723 BC represents the 19-year-period of 1844 unto 1863, which represents the period from the Sunday law until the close of probation. The history of 9/11 unto the Sunday law is the history of the image of the beast test within the United States that is duplicated in the world image of the beast test beginning at the Sunday law. For this reason, the 19-year periods that represent the Sunday law to the close of probation, also represent the history of 9/11 unto the Sunday law, which is the history of His “marvelous works.”

Це відбувалося, тоді як Громадянська війна між північним царством і південним царством розпочиналася, тим самим типологічно відображаючи Громадянську війну у Сполучених Штатах, коли повторився період у 19 років. Проміжок від 742 р. до н. е. до 723 р. до н. е. представляє 19‑річний період від 1844 до 1863 рр., який представляє період від недільного закону до закриття часу випробування. Історія від 9/11 до недільного закону — це історія випробування образом звіра у Сполучених Штатах, яке відтворюється у світовому випробуванні образом звіра, що починається з недільного закону. З цієї причини 19‑річні періоди, що представляють проміжок від недільного закону до закриття часу випробування, також представляють історію від 9/11 до недільного закону, що є історією Його «дивних діл».

We will continue in the next article.

Продовжимо в наступній статті.

And the word of the Lord came unto me, saying, Son of man, what is that proverb that ye have in the land of Israel, saying, The days are prolonged, and every vision faileth? Tell them therefore, Thus saith the Lord God; I will make this proverb to cease, and they shall no more use it as a proverb in Israel; but say unto them, The days are at hand, and the effect of every vision. For there shall be no more any vain vision nr flattering divination within the house of Israel. For I am the Lord: I will speak, and the word that I shall speak shall come to pass; it shall be no more prolonged: for in your days, O rebellious house, will I say the word, and will perform it, saith the Lord God.

І було слово Господнє до мене, говорячи: Сину людський, що це за прислів’я, яке у вас у землі Ізраїля, що каже: Дні затягуються, і кожне видіння не справджується? Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Я покладу край цьому прислів’ю, і не будуть більше вживати його як прислів’я в Ізраїлі; але скажи їм: Дні наблизилися, і здійснення кожного видіння. Бо не буде вже більше ані марного видіння, ані улесливого ворожіння в домі Ізраїлевому. Бо Я Господь: Я скажу, і слово, яке Я скажу, здійсниться; воно не буде більше відкладене; бо у ваші дні, о, доме бунтівний, Я скажу слово і виконаю його, говорить Господь Бог.

Again the word of the Lord came to me, saying, Son of man, behold, they of the house of Israel say, The vision that he seeth is for many days to come, and he prophesieth of the times that are far off. Therefore say unto them, Thus saith the Lord God; There shall none of my words be prolonged any more, but the word which I have spoken shall be done, saith the Lord God. Ezekiel 12:21–28.

І знову було до мене слово Господнє, кажучи: Сину людський, ось, ті з дому Ізраїлевого кажуть: «Видіння, яке він бачить, на багато днів уперед, і він пророкує про далекі часи». Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Жодне з Моїх слів більше не буде відстрочене, але слово, яке Я промовив, звершиться, говорить Господь Бог. Єзекіїля 12:21-28.