In the previous two articles addressing the private interpretation that claims that the United States has been typified by the “robbers of thy people” who “establish the vision” in Daniel chapter eleven verse fourteen we cited a passage from the pen of Ellen White which stated, “The members of the church will individually be tested and proved.” That proving, testing, sifting process which is represented as the Messenger of the Covenant in Malachi chapter three cleansing the silver and gold is now under way. In Malachi chapter three it identifies a purging.
У двох попередніх статтях, які розглядали власне тлумачення, що стверджує, ніби Сполучені Штати були зображені як "грабіжники твого народу", які "утверджують видіння" в одинадцятому розділі книги Даниїла, чотирнадцятому вірші, ми навели уривок з пера Еллен Уайт, у якому сказано: "Члени церкви будуть кожен окремо випробувані й перевірені." Той процес перевірки, випробування та просіювання, який у третьому розділі книги Малахії зображено як Посланець Заповіту, що очищує срібло й золото, вже триває. У третьому розділі книги Малахії йдеться про очищення.
And he shall sit as a refiner and purifier of silver: and he shall purify the sons of Levi, and purge them as gold and silver, that they may offer unto the Lord an offering in righteousness. Then shall the offering of Judah and Jerusalem be pleasant unto the Lord, as in the days of old, and as in former years. Malachi 3:3, 4.
І він сяде, як плавильник і очищувач срібла; і очистить синів Левія, і переплавить їх, як золото та срібло, щоб вони приносили Господеві приношення в праведності. Тоді приношення Юди та Єрусалима буде приємним Господеві, як за давніх днів і як у минулі роки. Малахії 3:3, 4.
Those who hold to the idea that the United States is the symbol which establishes the vision have been unable or unwilling to understand that the message that was unsealed in July of 2023 is what purges the candidates to be among the one hundred and forty-four thousand. In the synagogue at Capernaum the final purging of the one hundred and forty-four thousand was typified.
Ті, хто дотримується думки, що Сполучені Штати є символом, який утверджує видіння, не змогли або не захотіли зрозуміти, що послання, яке було розпечатане у липні 2023 року, є тим, що очищує кандидатів до числа ста сорока чотирьох тисяч. У синагозі в Капернаумі було прообразно показано остаточне очищення ста сорока чотирьох тисяч.
“Jesus told them plainly, ‘There are some of you that believe not;’ adding, ‘Therefore said I unto you, that no man can come unto Me, except it were given unto him of My Father.’ He wished them to understand that if they were not drawn to Him it was because their hearts were not open to the Holy Spirit. ‘The natural man receiveth not the things of the Spirit of God: for they are foolishness unto him: neither can he know them, because they are spiritually discerned.’ 1 Corinthians 2:14. It is by faith that the soul beholds the glory of Jesus. This glory is hidden, until, through the Holy Spirit, faith is kindled in the soul.
Ісус відверто сказав їм: «Є деякі з-поміж вас, що не вірять», і додав: «Ось чому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Моїм Отцем». Він хотів, щоб вони зрозуміли, що якщо їх не тягне до Нього, то тому, що їхні серця не відкриті для Святого Духа. «Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо для неї це безумство; і пізнати того не може, бо це осягається духовно». 1 Коринтян 2:14. Вірою душа споглядає славу Ісуса. Ця слава прихована, доки через Святого Духа в душі не запалає віра.
“By the public rebuke of their unbelief these disciples were still further alienated from Jesus. They were greatly displeased, and wishing to wound the Saviour and gratify the malice of the Pharisees, they turned their backs upon Him, and left Him with disdain. They had made their choice,—had taken the form without the spirit, the husk without the kernel. Their decision was never afterward reversed; for they walked no more with Jesus.
Через публічний докір їхньому невір’ю ці учні ще більше відчужилися від Ісуса. Вони були вкрай невдоволені і, бажаючи завдати болю Спасителеві та потішити злобу фарисеїв, відвернулися від Нього і зі зневагою покинули Його. Вони зробили свій вибір — узяли форму без духу, лушпиння без зерна. Свого рішення вони вже ніколи не переглянули; бо більше не ходили з Ісусом.
“‘Whose fan is in His hand, and He will throughly purge His floor, and gather His wheat into the garner.’ Matthew 3:12. This was one of the times of purging. By the words of truth, the chaff was being separated from the wheat. Because they were too vain and self-righteous to receive reproof, too world-loving to accept a life of humility, many turned away from Jesus. Many are still doing the same thing. Souls are tested today as were those disciples in the synagogue at Capernaum. When truth is brought home to the heart, they see that their lives are not in accordance with the will of God. They see the need of an entire change in themselves; but they are not willing to take up the self-denying work. Therefore they are angry when their sins are discovered. They go away offended, even as the disciples left Jesus, murmuring, ‘This is an hard saying; who can hear it?’” The Desire of Ages, 392.
"'Віяло Його в руці Його, і Він дочиста очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою до житниці.' Матвія 3:12. Це був один із періодів очищення. Словами істини полова відділялася від пшениці. Бо вони були надто марнославні й самоправедні, щоб прийняти докір, занадто прив’язані до світу, щоб прийняти життя смирення, багато хто відвернувся від Ісуса. Багато хто й досі чинить так само. І сьогодні душі випробовуються так само, як і ті учні в синагозі в Капернаумі. Коли істина доходить до серця, вони бачать, що їхнє життя не відповідає волі Божій. Вони бачать потребу в цілковитій зміні самих себе; але не бажають узятися за справу самозречення. Тому вони гніваються, коли їхні гріхи викриваються. Вони відходять, ображені, так само, як учні залишили Ісуса, нарікаючи: 'Жорстке це слово; хто може його слухати?'" Бажання віків, 392.
By “words of truth” the gold and silver of Malachi’s illustration of the final temple cleansing of the one hundred and forty-four thousand was represented.
Золото та срібло в ілюстрації Малахії про остаточне храмове очищення ста сорока чотирьох тисяч були представлені «словами істини».
Behold, I will send my messenger, and he shall prepare the way before me: and the Lord, whom ye seek, shall suddenly come to his temple, even the messenger of the covenant, whom ye delight in: behold, he shall come, saith the Lord of hosts. But who may abide the day of his coming? and who shall stand when he appeareth? for he is like a refiner’s fire, and like fullers’ soap. Malachi 3:1, 2.
Ось Я пошлю Свого посланця, і він приготує дорогу переді Мною; і Господь, Якого ви шукаєте, раптом прийде до храму Свого, — Посланець Заповіту, у Якому ви тішитеся. Ось Він прийде, говорить Господь Саваот. Та хто витримає день Його приходу? І хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він — як вогонь плавильника і як луг пральників. Малахії 3:1, 2.
All the prophets, including Malachi are identifying the last days. In the first of these articles we cited, The 1888 Materials, page 403, where we are informed, “He who rests satisfied with his own present imperfect knowledge of the Scriptures, thinking this sufficient for his salvation, is resting in a fatal deception. There are many who are not thoroughly furnished with Scriptural arguments, that they may be able to discern error, and condemn all the tradition and superstition that has been palmed off as truth.” Those identified in the same passage “are not close Bible students,” who have “not studied to a purpose” the “passages of Scripture” where there exists “differences of opinion.” Those being addressed “do not read the Bible [in order] to appropriate the marrow and fatness to their own souls. They do not feel that it is the voice of God speaking to them. But, if we would understand the way of salvation, if we would see the beams of the Sun of righteousness,” they “must study the Scriptures for a purpose.”
Усі пророки, включно з Малахією, вказують на останні дні. У першій із цих статей ми цитували The 1888 Materials, сторінка 403, де сказано: "Той, хто задовольняється власним теперішнім недосконалим знанням Писання, думаючи, що цього досить для його спасіння, перебуває в смертельній омані. Є багато таких, хто не всебічно озброєний біблійними аргументами, щоб уміти розпізнавати помилку і засуджувати всі ті традиції та забобони, які були видані за істину." Ті, кого визначено в тому ж уривку, "не є ретельними дослідниками Біблії", які "не вивчали цілеспрямовано" ті "уривки Писання", де існують "розбіжності в поглядах". Ті, до кого звертаються, "не читають Біблію [для того, щоб] привласнити кістковий мозок і тук своїм душам. Вони не відчувають, що це голос Бога, який говорить до них. Але, якщо ми бажаємо зрозуміти шлях спасіння, якщо хочемо побачити промені Сонця праведності", вони "мають вивчати Писання з метою."
The first article identified that one of the pieces of their misguided prophetic model is the passage from The Great Controversy, which records, “Romanism in the Old World and apostate Protestantism in the New will pursue a similar course toward those who honor all the divine precepts.” The Great Controversy, 615. Their private interpretation claims this sentence is identifying “Romanism” as past history and “apostate Protestantism” as the modern world. After the grammatical evidence that the application they make on this sentence has been wrested from its correct meaning, they exhibited no public retraction of the false application. In fact they used the very passage to advertise their next zoom meeting. Yet we are informed that “We ought to impress upon all the necessity of inquiring diligently into divine truth, that they may know that they do know what is truth.” There was no effort to retract the false claim, which appears to be evidence that those promoting this false application are not “inquiring diligently” to “know what is truth.”
Перша стаття зазначила, що одним із елементів їхньої хибної пророчої моделі є уривок з «Великої боротьби», де записано: «Папство у Старому Світі й відступницький протестантизм у Новому вдадуться до подібних дій щодо тих, хто шанує всі божественні настанови». Велика боротьба, 615. Їхнє приватне тлумачення стверджує, що це речення ототожнює «папство» з минулим, а «відступницький протестантизм» — із сучасним світом. Після того як граматичні докази засвідчили, що запропоноване ними застосування цього речення було вирване з його правильного змісту, вони не зробили жодного публічного спростування цього хибного застосування. Ба більше, вони використали цей самий уривок, щоб анонсувати свою наступну зустріч у Zoom. Водночас нам повідомляється, що «ми маємо переконувати всіх у необхідності старанно досліджувати божественну істину, щоб вони знали, що справді знають, що є істина». Не було жодної спроби відмовитися від хибної заяви, що, здається, є свідченням того, що ті, хто просуває це хибне застосування, не «старанно досліджують», аби «знати, що є істина».
From the beginning of this controversy, we have approached it as if it was more than simply a disagreement between truth and error over who the robbers of thy people represent, and I still hold that position. The articles on the book of Daniel had reached a point by number two hundred where the significance of verses thirteen to fifteen of Daniel eleven had been soundly set forth. The verses represent the history from 1989 unto the soon-coming Sunday law that exists in verse forty of Daniel eleven.
Від самого початку цієї полеміки ми підходили до неї так, ніби це було більше, ніж просто розбіжність між істиною та помилкою щодо того, кого представляють «грабіжники твого народу», і я й досі дотримуюся цієї позиції. До двохсотої статті матеріали про книгу Даниїла дійшли до того моменту, коли значення віршів з тринадцятого по п’ятнадцятий одинадцятого розділу Даниїла було переконливо викладено. Ці вірші представляють історію від 1989 року до близького недільного законy, про який ідеться у сороковому вірші одинадцятого розділу Даниїла.
We have been identifying that history as the hidden history of verse forty. We have also identified that when Sister Whites states “the book that was sealed is not the Revelation, but that portion of the prophecy of Daniel relating to the last days,” that the hidden history of Daniel chapter eleven verse forty is “that portion of the prophecy of Daniel.” Verses thirteen through fifteen represent the prophetic truth which is unsealed in the last days. Those three verses are therefore also represented as both the “Revelation of Jesus Christ” and the “Seven Thunders” in the book of Revelation that is unsealed just prior to the close of probation. When Sister White refers to that “portion of the book of Daniel,” the passage where the statement is located states:
Ми визначали ту історію як приховану історію сорокового вірша. Ми також встановили, що коли сестра Вайт стверджує: «книга, що була запечатана, — це не Одкровення, а та частина пророцтва Даниїла, яка стосується останніх днів», то прихована історія сорокового вірша одинадцятого розділу книги Даниїла є «тією частиною пророцтва Даниїла». Вірші з тринадцятого по п’ятнадцятий представляють пророчу істину, яка розкривається в останні дні. Отже, ці три вірші також представлені і як «Одкровення Ісуса Христа», і як «Сім Громів» у книзі Одкровення, яка розкривається безпосередньо перед закриттям часу благодаті. Коли сестра Вайт посилається на ту «частину книги Даниїла», уривок, у якому міститься це твердження, говорить:
“Let none think, because they cannot explain the meaning of every symbol in the Revelation, that it is useless for them to search this book in an effort to know the meaning of the truth it contains. The One who revealed these mysteries to John will give to the diligent searcher for truth a foretaste of heavenly things. Those whose hearts are open to the reception of truth will be enabled to understand its teachings, and will be granted the blessing promised to those who ‘hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein.’
Нехай ніхто не думає, що, якщо він не може пояснити значення кожного символу в Об’явленні, то для нього марно досліджувати цю книгу, прагнучи пізнати сенс істини, яку вона містить. Той, Хто відкрив ці таємниці Іванові, дасть старанному шукачеві істини передсмак небесних благ. Ті, чиї серця відкриті для прийняття істини, зможуть зрозуміти її настанови й отримають благословення, обіцяне тим, які «слухають слова цього пророцтва і зберігають те, що в ньому написано».
“In the Revelation all the books of the Bible meet and end. Here is the complement of the book of Daniel. One is a prophecy; the other a revelation. The book that was sealed is not the Revelation, but that portion of the prophecy of Daniel relating to the last days. The angel commanded, ‘But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end.’ Daniel 12:4.” Acts of the Apostles, 584, 585.
В Об’явленні всі книги Біблії сходяться і завершуються. Тут міститься доповнення до книги Даниїла. Одна — пророцтво; інша — одкровення. Книга, яку було запечатано, — не Об’явлення, а та частина пророцтва Даниїла, що стосується останніх днів. Ангел наказав: «А ти, о Даниїле, сховай ті слова, та запечатай книгу аж до часу кінця». Даниїла 12:4. Дії апостолів, 584, 585.
The word “complement” means to bring to perfection. The portion of the book of Daniel that relates to the last days, which is unsealed at the time of the end, is made perfect when combined, “line upon line” with the “Revelation of Jesus Christ,” and “the Seven Thunders.” Those three representations are the message which is unsealed, and therefore represents the “words of truth” that are employed to “purge” the one hundred and forty four thousand in the final temple cleansing of Malachi, as represented in verses thirteen to fifteen of Daniel eleven. The verse in the middle is the verse where the current controversy is represented, and as such represents the identical controversy that confronted the Millerites in their prophetic history.
Слово «complement» означає доводити до досконалості. Частина книги Даниїла, що стосується останніх днів і яка розпечатується в час кінця, довершується, коли її поєднують «рядок на рядок» з «Об’явленням Ісуса Христа» та «Сімома Громами». Ці три виклади становлять послання, яке розпечатано і яке, відповідно, є «словами істини», що застосовуються для «очищення» ста сорока чотирьох тисяч під час остаточного очищення храму, про яке говорить Малахія, як це представлено у віршах з тринадцятого по п’ятнадцятий одинадцятого розділу книги Даниїла. Середній вірш — це вірш, у якому представлено нинішню суперечку, і таким чином він відображає ідентичну суперечку, з якою зіткнулися міллерити у своїй пророчій історії.
To claim the “robbers of thy people” in verse fourteen is the United States is a perfect parallel to the Protestants of Millerite history claiming that the robbers represented Antiochus Epiphanes. The controversy will purge the dross from the gold and silver, but the more important issue is that the controversy has been allowed to lead those represented by the Levites of Malachi chapter three to study more deeply than ever before God’s prophetic Word. The “dirt brush Man” of William Miller’s dream is now sweeping the counterfeit coins and jewels out of the room, in advance of His work in reassembling the genuine jewels into a perfect order which shines ten times brighter than the sun.
Стверджувати, що «грабіжники твого народу» у чотирнадцятому вірші — це Сполучені Штати, — є досконалою паралеллю до протестантів міллеритської історії, які стверджували, що грабіжники представляли Антіоха Епіфана. Суперечка очистить золото й срібло від шлаку, але важливіше те, що суперечку було допущено, щоб вона привела тих, кого представляють левіти з третього розділу Малахії, до ще глибшого, ніж будь-коли, вивчення Божого пророчого Слова. «Чоловік із щіткою для сміття» зі сну Вільяма Міллера тепер вимітає з кімнати фальшиві монети та коштовності, на випередження Його праці з повторного збирання справжніх коштовностей у досконалий порядок, який сяє вдесятеро яскравіше за сонце.
The controversy was allowed to take place to accomplish that very work, for we have been informed that, “God will arouse His people; if other means fail, heresies will come in among them, which will sift them, separating the chaff from the wheat. The Lord calls upon all who believe His word to awake out of sleep. Precious light has come, appropriate for this time. It is Bible truth, showing the perils that are right upon us. This light should lead us to a diligent study of the Scriptures and a most critical examination of the positions which we hold. God would have all the bearings and positions of truth thoroughly and perseveringly searched, with prayer and fasting. Believers are not to rest in suppositions and ill-defined ideas of what constitutes truth.”
Суперечці дозволили відбутися, щоб виконати саме цю працю, бо нам було дано знати, що: «Бог пробудить Свій народ; якщо інші засоби не спрацюють, серед них з’являться єресі, які просіють їх, відділяючи полову від пшениці. Господь закликає всіх, хто вірить Його слову, пробудитися від сну. Прийшло дорогоцінне світло, відповідне для цього часу. Це біблійна істина, що показує небезпеки, які вже нависли над нами. Це світло має привести нас до старанного вивчення Писання і найретельнішого критичного дослідження позицій, яких ми дотримуємося. Бог бажає, щоб усі аспекти й положення істини були ретельно й наполегливо досліджені з молитвою та постом. Віруючі не повинні задовольнятися припущеннями та нечіткими уявленнями про те, що становить істину»."
The “heresies” He allows and employs to arouse His sleeping saints are “old controversies.”
«Єресі», які Він допускає та використовує, щоб пробудити Своїх сплячих святих, — це «давні спори».
“In history and prophecy the Word of God portrays the long continued conflict between truth and error. That conflict is yet in progress. Those things which have been, will be repeated. Old controversies will be revived, and new theories will be continually arising. But God’s people, who in their belief and fulfillment of prophecy have acted a part in the proclamation of the first, second, and third angels’ messages, know where they stand. They have an experience that is more precious than fine gold. They are to stand firm as a rock, holding the beginning of their confidence steadfast unto the end.” Selected Message, book 2, 109.
В історії та пророцтві Слово Боже змальовує тривалу боротьбу між істиною та оманою. Ця боротьба й досі триває. Те, що було, повториться. Старі суперечки оживуть, і нові теорії постійно виникатимуть. Але Божий народ, який у своїй вірі та виконанні пророцтва узяв участь у проголошенні вісток першого, другого і третього ангелів, знає, на чому стоїть. Він має досвід, дорожчий за щире золото. Він має стояти твердо, як скеля, тримаючись початку своєї впевненості непохитно до кінця. Вибране послання, книга 2, 109.
The controversy over the “robbers of thy people” is an old controversy from the Millerite history, which is the “beginning of their confidence” that they are told to hold “steadfast to the end.” The “beginning of” the one hundred and forty-four thousand’s “confidence” is the foundational truths which are represented upon the 1843 and 1850 pioneer charts.
Суперечка щодо "грабіжників твого народу" — це давня суперечка з мілеритської історії, яка є "початком їхньої впевненості", якого їм сказано триматися "непохитно до кінця". "Початок" "впевненості" ста сорока чотирьох тисяч — це основоположні істини, представлені на піонерських таблицях 1843 і 1850 років.
“The enemy is seeking to divert the minds of our brethren and sisters from the work of preparing a people to stand in these last days. His sophistries are designed to lead minds away from the perils and duties of the hour. They estimate as nothing the light that Christ came from heaven to give John for his people. They teach that the scenes just before us are not of sufficient importance to receive special attention. They make of no effect the truth of heavenly origin, and rob the people of God of their past experience, giving them instead a false science.
Ворог намагається відвернути думки наших братів і сестер від праці приготування народу, щоб устояти в ці останні дні. Його софізми покликані відводити думки від небезпек і обов’язків цього часу. Вони вважають за ніщо світло, яке Христос прийшов із небес, щоб дати Іванові для Свого народу. Вони навчають, що події, які безпосередньо перед нами, не настільки важливі, щоб заслуговувати на особливу увагу. Вони зводять нанівець істину небесного походження і позбавляють Божий народ його минулого досвіду, даючи натомість лженауку.
“‘Thus saith the Lord, Stand ye in the ways, and see, and ask for the old paths, where is the good way, and walk therein.’
'Так говорить Господь, станьте на дорогах і подивіться, і запитайте про давні стежки, де та добра дорога, і ходіть нею.'
“Let none seek to tear away the foundations of our faith,—the foundations that were laid at the beginning of our work, by prayerful study of the Word and by revelation. Upon these foundations we have been building for the last fifty years. Men may suppose that they have found a new way, and that they can lay a stronger foundation than that which has been laid. But this is a great deception. Other foundation can no man lay than that which has been laid.
Нехай ніхто не намагається руйнувати підвалини нашої віри — ті підвалини, що були закладені на початку нашої праці молитовним вивченням Слова і через одкровення. На цих підвалинах ми будували протягом останніх п’ятдесяти років. Люди можуть вважати, що знайшли новий шлях і що можуть закласти міцнішу основу, ніж та, що вже закладена. Але це велика омана. Ніхто не може покласти іншої основи понад ту, що вже покладена.
“In the past many have undertaken the building of a new faith, the establishment of new principles. But how long did their building stand?—It soon fell; for it was not founded upon the Rock.
У минулому багато хто узялися будувати нову віру, встановлювати нові принципи. Але скільки простояла їхня споруда? — Вона невдовзі впала; бо не була збудована на Скелі.
“Did not the first disciples have to meet the sayings of men? Did they not have to listen to false theories, and then, having done all, to stand firm, saying, ‘Other foundation can no man lay than that is laid’?
Хіба першим учням не доводилося стикатися з людськими висловлюваннями? Хіба їм не доводилося вислуховувати хибні теорії, а потім, зробивши все, стояти непохитно, кажучи: «Іншої основи ніхто не може покласти, крім тієї, що вже покладена»?
“So we are to hold the beginning of our confidence steadfast unto the end. Words of power have been sent by God and by Christ to this people, bringing them out from the world, point by point, into the clear light of present truth. With lips touched with holy fire, God’s servants have proclaimed the message. The divine utterance has set its seal to the genuineness of the truth proclaimed.” Review and Herald, March 3, 1904.
«Тож ми повинні твердо триматися початку нашої впевненості аж до кінця. Слова сили були послані Богом і Христом цьому народові, виводячи його зі світу, пункт за пунктом, у ясне світло нинішньої істини. Вустами, торкненими святим вогнем, Божі слуги проголосили вістку. Божественне слово поставило свою печать на справжності проголошеної істини.» Review and Herald, 3 березня 1904 р.
Jeremiah’s “old paths,” are the “foundations that were laid at the beginning of our work.” Those truths were founded “upon the Rock,” and in the Millerite history those foundational truths were the “present truth” message that was proclaimed in 1842, 1843 and 1844.
«Давні стежки» Єремії — це «підвалини, закладені на початку нашої праці». Ці істини були утверджені «на Скелі», і в історії міллеритів ті основоположні істини становили «звістку теперішньої істини», проголошену у 1842, 1843 і 1844 роках.
“May God help you to receive the words that I have spoken. Let those who stand as God’s watchmen on the walls of Zion be men who can see the dangers before the people,—men who can distinguish between truth and error, righteousness and unrighteousness.
Нехай Бог допоможе вам сприйняти слова, сказані мною. Нехай ті, що стоять як Божі сторожі на стінах Сіону, будуть людьми, здатними бачити небезпеки, які стоять перед народом, — людьми, що вміють відрізняти істину від омани, праведність від неправедності.
“The warning has come: Nothing is to be allowed to come in that will disturb the foundation of the faith upon which we have been building ever since the message came in 1842, 1843, and 1844. I was in this message, and ever since I have been standing before the world, true to the light that God has given us. We do not propose to take our feet off the platform on which they were placed as day by day we sought the Lord with earnest prayer, seeking for light. Do you think that I could give up the light that God has given me? It is to be as the Rock of Ages. It has been guiding me ever since it was given. Brethren and sisters, God lives and reigns and works today. His hand is on the wheel, and in his providence he is turning the wheel in accordance with his own will. Let not men fasten themselves to documents, saying what they will do, and what they will not do. Let them fasten themselves to the Lord God of heaven. Then the light of heaven will shine into the soul-temple, and we shall see the salvation of God.” Review and Herald, April 14, 1903.
Надійшло попередження: не можна допустити нічого, що порушить основу віри, на якій ми будуємо відтоді, як у 1842, 1843 і 1844 роках прийшла вістка. Я був у цій вістці, і відтоді я стою перед світом, вірний світлу, яке Бог дав нам. Ми не маємо наміру знімати наші ноги з платформи, на яку їх було поставлено, коли день у день ми шукали Господа ревною молитвою, шукаючи світла. Чи думаєте ви, що я міг би відмовитися від світла, яке дав мені Бог? Воно має бути як Скеля Віків. Воно вело мене відтоді, як його було дано. Браття і сестри, Бог живе, царює й діє сьогодні. Його рука на колесі, і у Своєму провидінні Він повертає колесо відповідно до Своєї волі. Нехай люди не прив’язуються до документів, які диктують, що вони робитимуть, а чого — ні. Нехай вони тримаються Господа Бога Неба. Тоді небесне світло засяє в храмі душі, і ми побачимо спасіння Боже. Review and Herald, 14 квітня 1903 р.
The message that was proclaimed “in 1842, 1843, and 1844” is the message represented upon the 1843 pioneer chart. In May of 1842, three hundred 1843 charts were printed. Ellen White and the pioneers all gave testimony that the chart was a fulfillment of Habakkuk chapter two’s command to write the vision and make it plain upon tables. In that very history there were three hundred Millerite preachers, and SDA historians testify to the fact that they all employed the 1843 chart.
Послання, яке проголошували "у 1842, 1843 і 1844 роках", — це послання, представлене на піонерській таблиці 1843 року. У травні 1842 року було надруковано триста таблиць 1843 року. Еллен Вайт і піонери свідчили, що ця таблиця була виконанням наказу з другого розділу Авакума записати видіння й ясно викласти його на таблицях. У той самий час було триста проповідників-міллеритів, і історики АСД засвідчують, що всі вони користувалися таблицею 1843 року.
What would possess a person to claim that the pioneer identification of Rome as the robbers of thy people, as represented upon the chart, is erroneous? What would possess someone to receive that claim? Yet, what possesses those of us that claim to accept the pioneer understanding that Rome is symbolized with the expression, “robbers of thy people,” and yet in reality not be able to defend that understanding for themselves?
Що могло б спонукати людину твердити, що піонерське ототожнення Риму як грабіжників твого народу, як це зображено на схемі, є помилковим? Що могло б спонукати когось прийняти це твердження? І що спонукає тих з нас, хто заявляє, що приймає піонерське розуміння, що Рим символізується виразом «грабіжники твого народу», але насправді не здатні самі захистити це розуміння?
In the first article we cited the following passage:
У першій статті ми процитували такий уривок:
“Whatever may be man’s intellectual advancement, let him not for a moment think that there is no need of thorough and continuous searching of the Scriptures for greater light. As a people we are called individually to be students of prophecy. We must watch with earnestness that we may discern any ray of light which God shall present to us.” Testimonies, volume 5, 708.
"Яким би не був розумовий розвиток людини, нехай він і на мить не подумає, що немає потреби в ретельному й безперервному дослідженні Святого Письма заради більшого світла. Як народ, ми покликані кожен зокрема бути дослідниками пророцтв. Ми повинні пильнувати з ревністю, щоб розпізнати будь-який промінь світла, який Бог відкриє нам." Свідчення, том 5, 708.
I claim the “light which God” is now presenting “to us” is that we have not fully awakened to our responsibility to personally understand the first fifteen verses of Daniel eleven, and that we have not understood that verses thirteen to fifteen of that same chapter represent the truths that accomplish the final purging and sealing of the one hundred and forty-four thousand. If there were no heresies introduced in this very history it would provide evidence that we are wide awake. But this controversy proves otherwise.
Я стверджую, що «світло, яке Бог» тепер «нам» відкриває, полягає в тому, що ми ще не повністю пробудилися до нашої відповідальності особисто зрозуміти перші п’ятнадцять віршів одинадцятого розділу книги Даниїла, і що ми не зрозуміли, що вірші з тринадцятого по п’ятнадцятий того ж розділу представляють істини, які звершують остаточне очищення та запечатання ста сорока чотирьох тисяч. Якби в цій самій історії не було введено жодних єресей, це було б доказом того, що ми повністю пробуджені. Але ця суперечка доводить протилежне.
“The fact that there is no controversy or agitation among God’s people should not be regarded as conclusive evidence that they are holding fast to sound doctrine. There is reason to fear that they may not be clearly discriminating between truth and error. When no new questions are started by investigation of the Scriptures, when no difference of opinion arises which will set men to searching the Bible for themselves to make sure that they have the truth, there will be many now, as in ancient times, who will hold to tradition and worship they know not what. . ..
Той факт, що серед Божого народу немає суперечок чи збурення, не слід вважати остаточним доказом того, що вони твердо тримаються здорового вчення. Є підстави боятися, що вони можуть не чітко розрізняти істину й оману. Коли дослідження Писання не порушує нових питань, коли не виникає розбіжностей у поглядах, які спонукали б людей самостійно досліджувати Біблію, щоб переконатися, що вони мають істину, то й тепер, як і в давнину, буде багато таких, які триматимуться традицій і поклонятимуться тому, чого не знають. . ..
“God will arouse His people; if other means fail, heresies will come in among them, which will sift them, separating the chaff from the wheat. The Lord calls upon all who believe His word to awake out of sleep. Precious light has come, appropriate for this time. It is Bible truth, showing the perils that are right upon us. This light should lead us to a diligent study of the Scriptures and a most critical examination of the positions which we hold. God would have all the bearings and positions of truth thoroughly and perseveringly searched, with prayer and fasting. Believers are not to rest in suppositions and ill-defined ideas of what constitutes truth. Their faith must be firmly founded upon the word of God so that when the testing time shall come and they are brought before councils to answer for their faith they may be able to give a reason for the hope that is in them, with meekness and fear.
Бог пробудить Свій народ; якщо інші засоби не подіють, серед них з’являться єресі, які просіють їх, відділяючи полову від пшениці. Господь закликає всіх, хто вірить Його слову, прокинутися від сну. Прийшло дорогоцінне світло, відповідне цьому часу. Це біблійна істина, яка показує небезпеки, що стоять просто перед нами. Це світло має спонукати нас до старанного вивчення Святого Письма і до якнайкритичнішого дослідження позицій, яких ми дотримуємося. Бог бажає, щоб усі аспекти й положення істини були ретельно й наполегливо досліджені, з молитвою і постом. Віруючим не слід задовольнятися припущеннями та нечіткими уявленнями про те, що становить істину. Їхня віра має бути міцно заснована на Божому слові, щоб коли настане час випробування і їх поставлять перед радами для відповіді за свою віру, вони були спроможні дати звіт про надію, що в них, з лагідністю та страхом.
“Agitate, agitate, agitate. The subjects which we present to the world must be to us a living reality. It is important that in defending the doctrines which we consider fundamental articles of faith we should never allow ourselves to employ arguments that are not wholly sound.” Testimonies, volume 5, 708.
«Обговорюйте, обговорюйте, обговорюйте. Теми, які ми представляємо світові, мають бути для нас живою реальністю. Важливо, щоб, захищаючи вчення, які ми вважаємо основоположними статтями віри, ми ніколи не дозволяли собі вдаватися до аргументів, що не є цілком обґрунтованими». Свідчення, том 5, 708.
As we move forward in this consideration of the robbers of God’s people we will demonstrate that the argument upon verse fourteen of Daniel eleven between the Protestants and the Millerites is identical to the argument between the new and private interpretation that the United States, and not Rome, establishes the vision. The position that The Great Controversy uses the expression, “old world” to identify past history is a “supposition and ill-defined idea” and it is an illustration of an “argument that is not wholly sound.”
Продовжуючи цей розгляд грабіжників Божого народу, ми доведемо, що спір щодо чотирнадцятого вірша одинадцятого розділу книги Даниїла між протестантами та міллеритами ідентичний суперечці щодо нової й приватної інтерпретації про те, що Сполучені Штати, а не Рим, утверджують видіння. Позиція, що The Great Controversy використовує вислів «старий світ» для позначення минулої історії, є «припущенням і нечітко визначеною ідеєю» та ілюстрацією «аргументу, що не є цілком обґрунтованим».
Those who have used the passage to uphold their supposition that the Millerites were incorrect in identifying Rome as the robbers of thy people, should fulfill their Christian obligation and publicly retract their claim, for it is unsustainable grammatically and historically. For those sitting on the side-lines of this controversy, you are responsible to rightly divide the word of truth, for you have been called to be an individual who is a student of prophecy, not a follower of a man’s idea.
Ті, хто використовували цей уривок, щоб підтримати своє припущення, ніби міллеріти помилялися, ототожнюючи Рим із грабіжниками твого народу, мають виконати свій християнський обов’язок і публічно відмовитися від свого твердження, бо воно неспроможне як граматично, так і історично. А ви, хто сидите осторонь цієї суперечки, несете відповідальність правильно розділяти слово істини, бо ви покликані бути дослідниками пророцтва, а не послідовниками людської ідеї.
Men wrest the Scriptures to their own destruction.
Люди перекручують Писання на свою погибель.
And account that the longsuffering of our Lord is salvation; even as our beloved brother Paul also according to the wisdom given unto him hath written unto you; As also in all his epistles, speaking in them of these things; in which are some things hard to be understood, which they that are unlearned and unstable wrest, as they do also the other scriptures, unto their own destruction. Ye therefore, beloved, seeing ye know these things before, beware lest ye also, being led away with the error of the wicked, fall from your own stedfastness. But grow in grace, and in the knowledge of our Lord and Saviour Jesus Christ. To him be glory both now and forever. Amen. 2 Peter 3:15–18.
І вважайте, що довготерпіння Господа нашого є спасіння; як і улюблений брат наш Павло, за даною йому мудрістю, написав до вас; як і у всіх своїх посланнях, говорячи в них про це; у яких є дещо важке для розуміння, що неукі та нестійкі перекручують, як і інші Писання, собі на погибель. Отже ви, улюблені, знаючи це наперед, бережіться, щоб і ви, зведені облудою беззаконних, не відпали від своєї непохитності. Але зростайте в благодаті та в пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і навіки. Амінь. 2 Петра 3:15–18.
Peter states that it is the “unlearned and unstable” who “wrest” the Scriptures “unto their own destruction.” In agreement with that fact is Sister White’s repeated warnings to us to study for ourselves. If we are not fulfilling our responsibility to be students of prophecy, we are determining our own destruction.
Петро стверджує, що саме «невчені та нестійкі» «перекручують» Писання «на власну погибель». З цим узгоджуються і неодноразові застереження сестри Вайт, адресовані нам, щоб ми досліджували самостійно. Якщо ми не виконуємо свого обов’язку бути дослідниками пророцтв, ми прирікаємо себе на власну погибель.
It is the robbers of thy people who establish the vision, and Solomon identifies that where there is no vision the people perish.
Саме розбійники твого народу утверджують видіння, а Соломон зазначає, що де немає видіння, народ гине.
Where there is no vision, the people perish: but he that keepeth the law, happy is he. Proverbs 29:18.
Де немає видіння, народ гине; а хто дотримується закону, той щасливий. Приповісті 29:18.
One of the definitions of “perish” is to be made naked. Where there is an incorrect understanding of the vision, it is based upon the fact that the symbol that establishes the vision is not understood, or incorrectly understood. To be among those who perish in Solomon’s warning is to secure the nakedness represented by the Laodiceans who are spewed out of the mouth of the Lord at the soon coming Sunday law. Why would we accept an idea that misrepresents the clear meaning of Sister White’s comments upon the old and new world, and that rejects the Millerite identification that it is Rome who establishes the vision, which was directly represented upon the 1843 chart, which represents the foundational truths of Adventism, and which is Christ, the Rock of Ages that is represented by all sacred illustration of the foundations?
Одне з визначень слова «perish» — бути оголеним. Там, де існує неправильне розуміння видіння, воно ґрунтується на факті, що символ, який утверджує видіння, не зрозумілий або зрозумілий неправильно. Бути серед тих, хто гине, у Соломоновому застереженні — означає набути наготу, представлену лаодикійцями, яких виплюнуть з уст Господа при скорому настанні недільного закону. Чому ми мали б прийняти ідею, що спотворює ясний зміст висловлювань Сестри Вайт щодо Старого й Нового Світу та відкидає міллеритське ототожнення того, що саме Рим утверджує видіння, що було безпосередньо зображено на таблиці 1843 року, яка представляє основоположні істини адвентизму, а саме Христа, Скелю віків, якого зображують усі священні ілюстрації підвалин?
“But every building erected on other foundation than God’s word will fall. He who, like the Jews in Christ’s day, builds on the foundation of human ideas and opinions, of forms and ceremonies of man’s invention, or on any works that he can do independently of the grace of Christ, is erecting his structure of character upon the shifting sand. The fierce tempests of temptation will sweep away the sandy foundation and leave his house a wreck on the shores of time.
Але кожна будівля, зведена на іншому фундаменті, ніж Слово Боже, впаде. Той, хто, подібно до юдеїв за днів Христа, будує на фундаменті людських ідей і думок, на формах і обрядах людського встановлення або на будь-яких ділах, які він може чинити незалежно від благодаті Христа, зводить будівлю свого характеру на хиткому піску. Люті бурі спокуси змітуть піщаний фундамент і залишать його дім руїною на берегах часу.
“‘“Therefore thus saith the Lord God, … Judgment also will I lay to the line, and righteousness to the plummet: and the hail shall sweep away the refuge of lies, and the waters shall overflow the hiding place.’ Isaiah 28:16, 17.
'Тому так говорить Господь Бог, … І покладу суд за мірило, а праведність — за відвіс: і град змете притулок брехні, а води заллють схованку.' Ісая 28:16, 17.
“But today mercy pleads with the sinner. ‘As I live, saith the Lord God, I have no pleasure in the death of the wicked; but that the wicked turn from his way and live: turn ye, turn ye from your evil ways; for why will ye die?’ Ezekiel 33:11. The voice that speaks to the impenitent today is the voice of Him who in heart anguish exclaimed as He beheld the city of His love: ‘O Jerusalem, Jerusalem, which killeth the prophets, and stoneth them that are sent unto her! how often would I have gathered thy children together, even as a hen gathereth her own brood under her wings, and ye would not! Behold, your house is left unto you desolate.’ Luke 13:34, 35 , R.V. In Jerusalem, Jesus beheld a symbol of the world that had rejected and despised His grace. He was weeping, O stubborn heart, for you! Even when Jesus’ tears were shed upon the mount, Jerusalem might yet have repented, and escaped her doom. For a little space the Gift of heaven still waited her acceptance. So, O heart, to you Christ is still speaking in accents of love: ‘Behold, I stand at the door, and knock: if any man hear My voice, and open the door, I will come in to him, and will sup with him, and he with Me.’ ‘Now is the accepted time; behold, now is the day of salvation.’ Revelation 3:20; 2 Corinthians 6:2.
Але сьогодні милість благає грішника. "Як живу Я, говорить Господь Бог, не маю Я приємності у смерті нечестивого, а в тому, щоб нечестивий навернувся від своєї дороги й жив: наверніться, наверніться від ваших злих доріг; бо навіщо вам умирати?" Єзекіїль 33:11. Голос, що сьогодні промовляє до тих, хто не кається, — це голос Того, Хто з болем у серці вигукнув, коли споглядав на місто Своєї любові: "О Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати дітей твоїх, як квочка збирає своїх пташенят під крила, та ви не захотіли! Ось ваш дім лишається вам пустий." Луки 13:34, 35, R.V. В Єрусалимі Ісус бачив символ світу, що відкинув і зневажив Його благодать. Він плакав, о вперте серце, за тебе! Навіть тоді, коли сльози Ісуса лилися на горі, Єрусалим ще міг покаятися й уникнути своєї загибелі. Ще на короткий час Небесний Дар чекав її прийняття. Тож, о серце, до тебе Христос і досі промовляє словами любові: "Ось Я стою при дверях і стукаю: коли хто почує Мій голос і відчинить двері, Я увійду до нього й повечеряю з ним, а він зі Мною." "Тепер час приємний; ось тепер день спасіння." Об’явлення 3:20; 2 Коринтян 6:2.
“You who are resting your hope on self are building on the sand. But it is not yet too late to escape the impending ruin. Before the tempest breaks, flee to the sure foundation. ‘Thus saith the Lord God, Behold, I lay in Zion for a foundation a stone, a tried stone, a precious cornerstone, of sure foundation: he that believeth shall not make haste.’ ‘Look unto Me, and be ye saved, all the ends of the earth: for I am God, and there is none else.’ ‘Fear thou not; for I am with thee: be not dismayed; for I am thy God: I will strengthen thee; yea, I will help thee; yea, I will uphold thee with the right hand of My righteousness.’ ‘Ye shall not be ashamed nor confounded world without end.’ Isaiah 28:16, R.V.; 45:22; 41:10; 45:17.” Thoughts from the Mount of Blessing, 150–152.
"Ви, хто покладає свою надію на себе, будуєте на піску. Але ще не пізно, щоб уникнути загибелі, що насувається. Перш ніж вибухне буря, втікайте до надійної підвалини. 'Так говорить Господь Бог: Ось Я кладу на Сіоні в підвалину камінь, камінь випробуваний, коштовний наріжний камінь міцної підвалини; хто вірує, не поспішить.' 'Зверніться до Мене і спасіться, всі кінці землі, бо Я — Бог, і нема іншого.' 'Не бійся, бо Я з тобою; не лякайся, бо Я — Бог твій: Я зміцню тебе, так, допоможу тобі, так, підтримаю тебе правицею Моєї праведності.' 'Не будете посоромлені й не зазнаєте ганьби навіки віків.' Ісая 28:16, R.V.; 45:22; 41:10; 45:17." Думки з Гори Блаженств, 150–152.
We will continue this study in the next article.
Ми продовжимо це дослідження у наступній статті.