In the history of Panium an alliance was formed between Antiochus Magnus and Philip of Macedon. The battle was directly carried out against the child Ptolemy V by Antiochus, and Philip contributed in the sense that his warfare in other parts of the realm prevented other armies from coming to the aid of the Egyptian child king. This means that Putin, the final king of the south—typified by the child king of Egypt (child meaning last generation prophetically) is defeated by Trump represented as Antiochus Magnus who defeated Ptolemy V at Panium and as Reagan defeated the USSR in 1989.
В історії Паніуму було укладено союз між Антіохом Великим і Філіпом Македонським. Битву безпосередньо проти малолітнього Птолемея V вів Антіох, а Філіп зробив свій внесок у тому сенсі, що його воєнні дії в інших частинах царства перешкодили іншим військам прийти на допомогу малолітньому єгипетському цареві. Це означає, що Путін, останній Цар Півдня — типологічно представлений малолітнім царем Єгипту (дитина у пророчому значенні означає останнє покоління), — зазнає поразки від Трампа, представленого як Антіох Великий, який переміг Птолемея V при Паніумі, і як Рейган, який переміг СРСР у 1989 році.
Philip means “a lover of horses” and “horses” symbolize both military and economic power. Horses pull chariots and are ridden by soldiers, and horses also move goods to the market. “Horses” are a symbol of “chariots, ships and horsemen” which is the primary symbol of the United States in its proxy relationship with the king of the north as set forth in verse forty.
Філіп означає "той, хто любить коней", а "коні" символізують як військову, так і економічну могутність. Коні тягнуть колісниці, на них їздять солдати, а також перевозять товари на ринок. "Коні" є символом "колісниць, кораблів і вершників", що є основним символом Сполучених Штатів у їхніх опосередкованих відносинах із царем півночі, як це викладено у сороковому вірші.
Trump’s ally has two typifications in Philip of Macedon and Herod Philip the Tetrarch. Whether it is Herod Philip or Philip of Macedon the symbol identifies one who loves the power supplied to it by either Caesar or Antiochus, respectively. Philip loves horses, and one Philip was from Macedon, which held a central and foundational role in Alexander the Great’s kingdom.
Союзник Трампа має два типологічні прообрази у Філіпі Македонському та Іроді Філіпі тетрарху. Чи йдеться про Ірода Філіпа, чи про Філіпа Македонського, символ ідентифікує того, хто любить владу, якою його наділяє, відповідно, Цезар або Антіох. Філіп любить коней, і один із Філіпів був родом з Македонії, що відігравала центральну й основоположну роль у царстві Олександра Великого.
It was his homeland, the kingdom he inherited from his father, Philip II, and the springboard for his vast empire. Located in the northern part of Greece, Macedon was distinct as the political and military core where Alexander was born (in Pella, 356 BC) and raised, and it provided the initial resources, manpower, and organizational structure that fueled his conquests. In essence, Macedon was the nucleus of Alexander’s kingdom—its starting point, military engine, and the region that anchored his identity as a Macedonian king, even as his empire grew far beyond its borders.
Це була його батьківщина, царство, яке він успадкував від свого батька, Філіпа II, і плацдарм для його величезної імперії. Розташована у північній частині Греції, Македонія вирізнялася як політичне й військове ядро, де Олександр народився (у Пеллі, 356 р. до н. е.) і виховувався, і вона надала початкові ресурси, людські сили та організаційну структуру, які підживлювали його завоювання. По суті, Македонія була ядром царства Олександра — його відправною точкою, військовим рушієм і регіоном, який закріплював його ідентичність як македонського царя, навіть коли його імперія зростала далеко за її межами.
Macedon represents the northern area of Alexander’s fourfold kingdom. Thus, one Philip is the Tetrarch, meaning ‘a fourth part,’ and the other Philip is ‘one-fourth’ of the four winds of Alexander’s former empire.
Македонія репрезентує північну частину чотиридільного царства Олександра. Отже, один Філіп є тетрархом, що означає «четверта частина», а інший Філіп — «однією четвертою» чотирьох вітрів колишньої імперії Олександра.
Herod represents one who rejects the covenant. Esau, the blood line that leads to Herod rejected his birthright. At the very beginning of the history of a chosen covenant people Esau becomes a symbol of those who reject the covenant Christ died to confirm. At the very point where God was going to expand his chosen covenant people into twelve tribes, Esau rebelled. At the end of ancient Israel, when at the cross the Jews claimed they had “no other king than Caesar” the Jewish nation became the symbol at the end which had been typified by Esau in the beginning. Herod’s family tree is made up of the blood line of Esau and the Jews, a blood line symbolized by a rebellious covenant breaker at the beginning and a rebellious covenant people at the end.
Ірод уособлює того, хто відкидає Завіт. Ісав, від якого походить Ірод за кров’ю, відкинув своє первородство. На самому початку історії обраного завітного народу Ісав стає символом тих, хто відкидає Завіт, задля підтвердження якого Христос помер. Саме в той момент, коли Бог збирався розширити Свій обраний завітний народ до дванадцяти племен, Ісав повстав. Наприкінці давнього Ізраїлю, коли біля хреста юдеї заявили, що «Немаємо царя, крім кесаря», юдейський народ став тим кінцевим символом, який на початку уособлював Ісав. Родовід Ірода складається з кровної лінії Ісава та юдеїв — кровної лінії, яку на початку символізує бунтівний порушник Завіту, а в кінці — бунтівний завітний народ.
Herod the Great imposed the taxes that brought Joseph and Mary to Bethlehem, and one of his three sons, Herod Antipas the son of Herod the Great ruled during the time of the cross. The period of Christ’s life from His birth to His death is symbolically represented by the family of Herod, thus identifying the history as the time of the chosen people’s visitation, a visitation the Jews by and large never saw.
Ірод Великий запровадив податки, що привели Йосипа і Марію до Вифлеєму, а один із його трьох синів, Ірод Антипа, син Ірода Великого, правив за часів хреста. Період життя Христа від Його народження до Його смерті символічно представлений родом Ірода, тим самим визначаючи цю історію як час відвідання вибраного народу, відвідання, якого юдеї загалом так і не побачили.
Herod the Great murdered the children in response to Jesus’ birth, thus repeating the history of the birth of Moses when Egypt was murdering children. The first child slaughter was an attempt to murder the expected chosen one and the last child slaughter was again an attempt to murder the expected chosen one. The one hundred and forty-four thousand sing the song of Moses and the Lamb, and prophetically a “song” represents an experience. The one hundred and forty-four thousand live in a period that possesses parallel experiences. One of those parallels arrived on January 22, 1973 with a Supreme Court ruling allowing abortions in the USA. In the following forty-nine years roughly 66 million potential candidates to be among the one hundred and forty-four thousand were slaughtered through federally sanctioned abortion.
Ірод Великий повбивав дітей у відповідь на народження Ісуса, тим самим повторивши історію народження Мойсея, коли в Єгипті вбивали дітей. Перша різанина дітей була спробою вбити очікуваного обраного, і остання різанина дітей знову була спробою вбити очікуваного обраного. Сто сорок чотири тисячі співають пісню Мойсея та Агнця, а в пророчому сенсі «пісня» представляє досвід. Сто сорок чотири тисячі живуть у період, який характеризується паралельними пережиттями. Одна з таких паралелей настала 22 січня 1973 року з рішенням Верховного суду, яке дозволило аборти у США. У наступні сорок дев’ять років приблизно 66 мільйонів потенційних кандидатів до числа ста сорока чотирьох тисяч було винищено через санкціоновані на федеральному рівні аборти.
Power symbolizes military strength:
Сила символізує військову міць:
And the beast which I saw was like unto a leopard, and his feet were as the feet of a bear, and his mouth as the mouth of a lion: and the dragon gave him his power, and his seat, and great authority. Revelation 13:2.
І звір, якого я бачив, був подібний до леопарда, і ноги його — як ноги ведмедя, а уста його — як уста лева; і дракон дав йому свою силу, і престол свій, і велику владу. Об’явлення 13:2.
The dragon, who is pagan Rome provided three things for the papacy, i.e. “his power, and his seat, and great authority.” In verse twelve the USA, the earth beast is represented as exercising all the “power” of the beast before him. Yet the word “power” in verse two is a different Greek word than the word translated as “power” in verse twelve. In verse two “power” is G1722: meaning in the face of (literally or figuratively): in the presence (sight) of.
Дракон, тобто язичницький Рим, надав папству три речі, а саме: «свою силу, і свій престол, і велику владу». У дванадцятому вірші земний звір — США — зображений як такий, що здійснює всю «power» звіра, який був перед ним. Проте слово «power» у другому вірші — це інше грецьке слово, ніж те, яке перекладено як «power» у дванадцятому вірші. У другому вірші «power» — це G1722: значення — «перед обличчям» (буквально чи переносно): «у присутності (на очах)».
The word “power” in verse twelve is a different Greek word.
Слово «power» у дванадцятому вірші є іншим грецьким словом.
And he exerciseth all the power of the first beast before him, and causeth the earth and them which dwell therein to worship the first beast, whose deadly wound was healed. Revelation 13:12.
І він діє перед ним усією владою першого звіра й змушує землю та тих, що мешкають на ній, поклонятися першому звірові, чия смертельна рана загоїлася. Об’явлення 13:12.
The word “power” G1832 here means, (in the sense of ability); privilege, that is, delegated influence: authority, jurisdiction, liberty, power, right, strength. The word “power” in verse twelve is identifying that the earth beast is the sea beast’s delegated authority—the USA is the proxy representative of the sea beast. The USA exercises all the delegated authority of the first beast. In verse two pagan Rome gave three things to the papacy. Clovis gave his military and economic might to the papacy in 496 at the Battle of Tolbiac. Constantine gave the “seat” of the empire away in 330 and Justinian identified the pope as the corrector of heretics and the head of the churches by a decree in 533. Clovis in 496 typifies Reagan in 1989. Reagan typifies Trump.
Слово «влада» G1832 тут означає (у значенні спроможності): привілей, тобто делегований вплив: повноваження, юрисдикція, свобода, міць, право, сила. Слово «влада» у дванадцятому вірші вказує, що звір із землі є делегованою владою звіра з моря — США є довіреним представником звіра з моря. США здійснюють усю делеговану владу першого звіра. У другому вірші язичницький Рим передав папству три речі. Кловіс у 496 році в битві при Толбіаку передав папству свою військову та економічну міць. Костянтин у 330 році віддав «престол» імперії, а Юстиніан у 533 році указом визначив папу як виправителя єретиків і голову церков. Кловіс 496 року є прообразом Рейгана 1989 року. Рейган є прообразом Трампа.
According to Gregory of Tours (writing nearly a century later), Clovis was losing the battle and, in desperation, called upon the Catholic god for aid. His wife, Clotilde, was a Catholic Burgundian princess who had been urging him to convert from paganism. Clovis vowed that if he won, he would adopt Catholicism. The tide turned—whether by divine intervention or military strategy—and Clovis defeated the Alemanni, killing their king and scattering their forces. True to his vow, he converted to Catholicism and was baptized, traditionally dated to Christmas Day 496 in Reims by Bishop Remigius (St. Remi).
За свідченням Григорія Турського (який писав майже за століття потому), Хлодвіг програвав битву і, у відчаї, звернувся по допомогу до католицького Бога. Його дружина, Клотільда, була католицькою бургундською принцесою, яка наполягала, щоб він навернувся з язичництва. Хлодвіг пообіцяв, що якщо переможе, то прийме католицтво. Настав перелом — чи то завдяки божественному втручанню, чи то військовій стратегії — і Хлодвіг розбив алеманів, убив їхнього короля й розсіяв їхні сили. Вірний своїй обітниці, він навернувся до католицтва і прийняв хрещення, яке традиційно датують Різдвом 496 року в Реймсі; хрещення звершив єпископ Ремігій (св. Ремі).
His conversion marked a turning point, making Clovis the first Catholic king among the Germanic rulers (unlike the Arian Christian Visigoths or Ostrogoths). This aligned the Franks with the Roman Church, gaining him support from the Gallo-Roman population and the papacy. Clovis’ baptism is often seen as the symbolic “birth of France” as a Catholic nation, distinguishing it from other barbarian kingdoms that adhered to Arianism or paganism. For this reason, Catholicism refers to France as “the firstborn of the Catholic church,” and also “the eldest daughter of the Catholic church.”
Його навернення ознаменувало переломний момент, зробивши Хлодвіга першим католицьким королем серед германських правителів (на відміну від аріанських вестготів чи остготів). Це зблизило франків з Римською Церквою, забезпечивши йому підтримку з боку галло-римського населення та папства. Хрещення Хлодвіга часто розглядають як символічне "народження Франції" як католицької нації, відрізняючи її від інших варварських королівств, які дотримувалися аріанства або язичництва. З цієї причини католицизм називає Францію "первістком Католицької церкви", а також "найстаршою дочкою Католицької церкви".
When Clovis became the first proxy power of the papacy in 496, he typified Reagan who became the proxy power in 1989. In the history of Reagan and pope John Paul II a secret alliance was formed for the purpose of bringing down the king of the south. From 1798 unto the Sunday law the whore of Tyre is hidden, and she is the very same whore who traces her roots back to Macedon the northern most kingdom. She is the king of the north, hidden prophetically, but still professing to be infallible.
Коли Хлодвіг у 496 році став першою представницькою силою папства, він був прообразом Рейгана, який у 1989 році став такою ж представницькою силою. В історії Рейгана та папи Івана Павла ІІ був укладений таємний союз з метою повалення царя півдня. Від 1798 року аж до недільного закону блудниця Тиру прихована, і це та сама блудниця, що виводить своє коріння від Македонії, найпівнічнішого царства. Вона — цар півночі, пророчо прихована, але й далі заявляє про свою непомильність.
The pope also represents “them that forsake the covenant,” who though prophetically hidden throughout the three proxy wars; will ultimately come into view in the history of the Battle of Panium. In the transition from Imperial Rome to papal Rome Daniel identifies when pagan Rome was reaching the end of its time as the fourth kingdom of Bible prophecy.
Папа також уособлює «тих, що відступають від заповіту», які, хоч і залишалися прихованими в пророчому сенсі протягом трьох проксі-воєн, зрештою вийдуть на яв в історії битви при Паніоні. У переході від імперського Риму до папського Риму Даниїл визначає момент, коли язичницький Рим добігав кінця свого часу як четверте царство біблійного пророцтва.
For the ships of Chittim shall come against him: therefore he shall be grieved, and return, and have indignation against the holy covenant: so shall he do; he shall even return, and have intelligence with them that forsake the holy covenant. Daniel 11:30.
Бо кораблі з Кіттії прийдуть проти нього; тому він злякається й повернеться, і розгнівається на святий завіт; так і вчинить: і знову повернеться та вступить у змову з тими, що залишили святий завіт. Даниїла 11:30.
In the verse “them that forsake the holy covenant” is the Catholic church. Those who forsake the holy covenant are John the Revelator’s compromising church of Pergamos, that according to Paul would fall away before the man of sin would be revealed. Catholicism is those who have forsaken the covenant as represented by the attack that was brought against the Word of God, and also the seventh-day Sabbath which were both brought under progressive attacks from the time of Constantine onward. Earlier in chapter eleven the “covenant” is also referenced.
У вислові «ті, що полишають святий завіт» йдеться про Католицьку церкву. Тими, хто полишає святий завіт, є компромісницька пергамська церква Івана Богослова, яка, за Павлом, відступить перед тим, як відкриється людина гріха. Католицизм — це ті, хто відкинув завіт, про що свідчить напад, вчинений проти Слова Божого, а також проти суботи сьомого дня; і те, й інше зазнавало поступових нападів від часів Константина й надалі. Раніше, в одинадцятому розділі, «завіт» також згадується.
And both these kings’ hearts shall be to do mischief, and they shall speak lies at one table; but it shall not prosper: for yet the end shall be at the time appointed. Then shall he return into his land with great riches; and his heart shall be against the holy covenant; and he shall do exploits, and return to his own land. At the time appointed he shall return, and come toward the south; but it shall not be as the former, or as the latter. Daniel 11:27–29.
І серця обох цих царів будуть спрямовані, щоб чинити зло, і вони, сидячи за одним столом, говоритимуть неправду; але це не матиме успіху, бо кінець ще буде у призначений час. Тоді він повернеться в свою землю з великим багатством; і серце його буде проти святого заповіту; і вчинить подвиги, і повернеться в свою землю. У призначений час він знову повернеться й піде на південь; але не буде як перше, ні як останнє. Даниїла 11:27-29.
In these verses “he” returns to his own land, then later he returns to his own land again. The two returning’s represent two victories that were then followed by a triumphal “return” to the city of Rome. The first was the Battle of Actium in 31 BC against Antony and Cleopatra, and the second was after the destruction of Jerusalem in 70 AD. The “time appointed” in the verses is the year 330, which identified the conclusion of the prophetic “time” of verse twenty-four that equates to three hundred and sixty years.
У цих віршах "він" повертається до своєї землі, а згодом знову повертається туди. Ці два повернення відповідають двом перемогам, після яких відбулося тріумфальне "повернення" до міста Риму. Перша — це битва при Акції в 31 році до н. е. проти Антонія і Клеопатри, а друга — після знищення Єрусалима в 70 році н. е. "Призначений час" у віршах — це 330 рік, який визначив завершення пророчого "часу" двадцять четвертого вірша, що дорівнює трьомстам шістдесяти рокам.
The two kings who speak lies at one table do so before the “time appointed,” “for yet the end shall be at the time appointed.” A question which should be considered is what does the verse mean when it states, “Then shall he return into his land with great riches?” Does it mean at the time appointed, then shall he return; or does it mean once the two tell lies at the table, then shall he return, and therefore the return is before the time appointed.
Два царі, які говорять неправду за одним столом, роблять це до «визначеного часу», «бо ще кінець буде у визначений час». Питання, яке слід розглянути: що означає вірш, коли сказано: «Тоді він повернеться у свою землю з великим багатством»? Чи це означає: у визначений час — тоді він повернеться; чи це означає: як тільки ті двоє збрешуть за столом — тоді він повернеться, і отже повернення відбудеться до визначеного часу.
Uriah Smith identifies the two returns as 31 BC and 70 AD, which represents a history before the year 330, which is the time appointed. Smith also points out that the “return” of verse twenty-nine is post 330, and that it is not successful as were the returns following the battles of Actium and Jerusalem. What this means is that before the time appointed there is a meeting where lies are told, that is followed by one of the two kings who had been telling lies returning with great riches, who then opposes the holy covenant, does exploits and returns at the year 330, which is the time appointed.
Урія Сміт визначає два повернення як 31 р. до н. е. і 70 р. н. е., що стосується періоду до 330 року, який є призначеним часом. Сміт також зазначає, що «повернення» з двадцять дев’ятого вірша є після 330 року і що воно не є таким успішним, як повернення після битв при Акції та при Єрусалимі. Це означає, що перед призначеним часом відбувається зустріч, де говорять неправду; після цього один із двох царів, які говорили неправду, повертається з великими багатствами, потім виступає проти святого заповіту, вчиняє подвиги й повертається у 330 році, що є призначеним часом.
He then attacks the south, but it will be unlike the Battle of Actium or the destruction of Jerusalem. The history of 70 AD in the verses portrays the end of God’s chosen covenant people as represented by “the holy covenant” in the passage. In verse thirty pagan Rome has intelligence with those who forsake the holy covenant. 70 AD was the very end of ancient literal Israel as God’s covenant people, and verse thirty is identifying the history four centuries after 70 AD. Those who forsake the covenant in the history represented in verse thirty, are those who have forsaken the covenant entered into by God and His Christian people. Papal Rome is the church represented as those who forsake the holy covenant in verse thirty.
Він тоді нападає на південь, але це буде не подібно до битви при Акціумі чи руйнування Єрусалима. Історія 70 року н. е. у віршах змальовує кінець Божого обраного завітного народу, представленого в уривку як «святий завіт». У вірші тридцятому язичницький Рим встановлює порозуміння з тими, хто відступає від святого завіту. 70 рік н. е. став остаточним кінцем давнього буквального Ізраїлю як Божого завітного народу, а вірш тридцятий ідентифікує історію через чотири століття після 70 року н. е. Ті, що відступають від завіту в історії, представленій у вірші тридцятому, — це ті, хто відкинув завіт, укладений Богом із Його християнським народом. Папський Рим — це церква, представлена у вірші тридцятому як така, що відступає від святого завіту.
For the ships of Chittim shall come against him: therefore he shall be grieved, and return, and have indignation against the holy covenant: so shall he do; he shall even return, and have intelligence with them that forsake the holy covenant. Daniel 11:30.
Бо кораблі з Кіттії прийдуть проти нього; тому він злякається й повернеться, і розгнівається на святий завіт; так і вчинить: і знову повернеться та вступить у змову з тими, що залишили святий завіт. Даниїла 11:30.
Verse twenty-nine brings us to the year 330, which was the time appointed as fulfilled by Constantine moving the capital city to Constantinople. At that waymark pagan Rome would be drawn into a southern war that would not be successful as had been Actium and Jerusalem. Then in verse thirty pagan Rome is attacked by Genseric who launched his naval warfare from Chittim, which is known today as Carthage. This warfare against pagan Rome was also represented as the second trumpet of the seven trumpets in the book of Revelation. The first four of those trumpet powers brought Western Rome to a conclusion by 476. Of those first four trumpets, the second trumpet, which is the ships of Chittim was the most severe, for Genseric took control of the seas and the wealth of the Empire dried up.
Двадцять дев'ятий вірш переносить нас до 330 року, що був визначеним часом сповнення, коли Костянтин переніс столицю до Константинополя. На тій віхі язичницький Рим буде втягнуто в південну війну, яка не буде такою успішною, як це було при Актіумі та в Єрусалимі. Потім у тридцятому вірші на язичницький Рим нападає Гейзеріх, який розпочав свою морську війну з Кіттіма, який сьогодні відомий як Карфаген. Цю війну проти язичницького Риму також представлено як другу сурму з семи сурм у книзі Об'явлення. Перші чотири з тих сурм поклали край Західному Риму до 476 року. З-поміж перших чотирьох сурм друга сурма, тобто кораблі Кіттіма, була найтяжчою, бо Гейзеріх узяв під контроль моря, і багатства імперії вичерпалися.
Confronted and grieved by the ships of Chittim he returns and has indignation against the holy covenant. This was fulfilled in the history leading up to the empowerment of the papacy in 538, through a warfare against God’s Word. After that he returns and has “intelligence with them that forsake the holy covenant.” That interaction between pagan and papal Rome was fulfilled in 533 with the decree of Justinian. The next verse, verse thirty-one then continues with how pagan Rome was “grieved.” In 2 Thessalonians, Paul teaches that pagan Rome “restrained” the papacy from taking control in 538. After he is grieved by an attack from the seas which wreck the economics of the kingdom, he has indignation against the holy covenant, then intelligence with those who forsake the covenant. In the next verses, “arms” which represents the power given to the papacy in 496 by Clovis, stand up and they pollute the sanctuary of strength, which in history represented the city of Rome, and then pagan Rome would remove the religion of paganism (the daily) from the realm and replace it with Catholicism and then they place the papacy on the throne in 538.
Зіткнувшись із кораблями Кіттіїму й засмучений ними, він повертається та обурюється проти святого заповіту. Це сповнилося в історичному розвиткові, що передував утвердженню папства в 538 році, через війну проти Божого Слова. Після цього він повертається і має «зносини з тими, що відступають від святого заповіту». Та взаємодія між язичницьким і папським Римом сповнилася у 533 році декретом Юстиніана. Наступний вірш, тридцять перший, далі описує, як язичницький Рим був «засмучений». У 2 Посланні до Солунян Павло навчає, що язичницький Рим «стримував» папство від здобуття влади в 538 році. Після того як він засмучений нападом із морів, який руйнує економіку царства, він обурюється проти святого заповіту, а потім має зносини з тими, хто відступає від заповіту. У наступних віршах «війська», що представляють владу, надану папству у 496 році Кловісом, постають і оскверняють святиню твердині, яка в історії представляла місто Рим, а тоді язичницький Рим усуває релігію поганства («щоденне») з царства й замінює її католицизмом, і потім папство ставлять на престол у 538 році.
When the papacy was empowered in 538 it provided both a prophetic witness, and also a historical witness that are represented in the verses we are considering. The year 538 is typified by 31 BC and the Battle of Actium. In Daniel chapter eight, verse nine pagan Rome would conquer three geographical obstacles to take the throne of the earth. The first was Syria to the east, then Judah and Jerusalem followed by Egypt at the Battle of Actium. Papal Rome would also have three horns removed, the third of which was the Goths who were driven from the city of Rome in 538. Pagan Rome and papal Rome provide two witnesses that identify that the Battle of Actium aligns with 538, and 538 illustrates the Sunday law in the USA, when modern Rome rules supremely until probation closes.
Коли папство здобуло владу 538 року, воно надало як пророче свідчення, так і історичне свідчення, що представлені у віршах, які ми розглядаємо. Рік 538 типологічно відображений 31 р. до н. е. та битвою при Акції. У восьмому розділі книги Даниїла, дев’ятому вірші, язичницький Рим мав подолати три географічні перешкоди, щоб посісти престол землі. Першою була Сирія на сході, потім Юдея й Єрусалим, а далі — Єгипет у битві при Акції. У папського Риму також мали бути усунені три роги, третім із яких були готи, вигнані з міста Рима 538 року. Язичницький Рим і папський Рим виступають двома свідками, що засвідчують, що битва при Акції узгоджується з 538 роком, а 538 рік ілюструє недільний закон у США, коли сучасний Рим панує безроздільно до закриття часу випробування.
We have concluded an overview of verses twenty-seven to thirty-one.
Ми завершили огляд віршів з двадцять сьомого по тридцять перший.
In the next article, we will focus on these verses and begin the work of aligning the passage with the history of verses eleven through fifteen.
У наступній статті ми зосередимося на цих віршах і розпочнемо працю над узгодженням уривка з історією віршів 11–15.