We are working on bringing all the lines of Daniel eleven together in connection with the hidden history of verse forty that represents 1989 unto the Sunday law in the United States. Our calling as students of prophecy is to rightly divide the word of truth.
Ми працюємо над тим, щоб зібрати разом усі лінії одинадцятого розділу книги Даниїла у зв’язку з прихованою історією сорокового вірша, який представляє період від 1989 року до недільного закону у Сполучених Штатах. Наше покликання як дослідників пророцтв — правильно розділяти слово правди.
Study to show thyself approved unto God, a workman that needeth not to be ashamed, rightly dividing the word of truth. 2 Timothy 2:15.
Старайся представити себе Богові випробуваним, робітником, якому нема чого соромитися, що правильно подає слово правди. 2 Тимофія 2:15.
Daniel chapter eleven can be divided into ten prophetic lines. Verses one through four represent one prophetic line. Verse five through nine represents a second line. Verse ten represents a third line. Verses eleven and twelve represent the fourth line. The fifth line is verses thirteen through fifteen. The sixth line is verses sixteen through twenty-two. The seventh line is verses twenty-three and twenty-four. Verse twenty-four through verse thirty-one is the eighth line. Verse thirty-one through forty is the ninth line, and the tenth and final line are verses forty through forty-five. These ten lines are to be brought together line upon line.
Одинадцятий розділ книги Даниїла можна поділити на десять пророчих ліній. Вірші з першого по четвертий становлять одну пророчу лінію. Вірші з п’ятого по дев’ятий становлять другу лінію. Десятий вірш становить третю лінію. Одинадцятий і дванадцятий вірші становлять четверту лінію. П’ята лінія — це вірші з тринадцятого по п’ятнадцятий. Шоста лінія — це вірші з шістнадцятого по двадцять другий. Сьома лінія — це двадцять третій і двадцять четвертий вірші. Від двадцять четвертого вірша до тридцять першого — це восьма лінія. Вірші з тридцять першого по сороковий — дев’ята лінія, а десята й остання лінія — це вірші з сорокового по сорок п’ятий. Ці десять ліній мають бути зведені разом лінія до лінії.
Whom shall he teach knowledge? and whom shall he make to understand doctrine? them that are weaned from the milk, and drawn from the breasts.
Кого він навчить знанню? І кого він навчить розуміти вчення? Тих, що відлучені від молока й відняті від грудей.
For precept must be upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little:
Бо припис на припис, припис на припис; рядок на рядок, рядок на рядок; тут трохи, там трохи:
For with stammering lips and another tongue will he speak to this people. To whom he said, This is the rest wherewith ye may cause the weary to rest; and this is the refreshing: yet they would not hear.
Бо недорікуватими устами та іншою мовою він говоритиме до цього народу. До яких він казав: Ось спочинок, яким ви можете дати спочинок змореним; і ось освіження,— та вони не хотіли слухати.
But the word of the Lord was unto them precept upon precept, precept upon precept; line upon line, line upon line; here a little, and there a little; that they might go, and fall backward, and be broken, and snared, and taken. Isaiah 28:9–13.
Але слово Господнє було для них: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь; правило на правило, правило на правило; трохи тут, трохи там; щоб вони йшли, і падали навзнак, і розбивалися, і потрапляли в тенета, і були взяті. Ісая 28:9-13.
Each of the ten prophetic lines are of course interrelated, but within each line a specific theme can be recognized. Though each line has a primary theme, the lines possess more than a singular testimony. I intend to identify each of the themes in the ten lines.
Кожен із десяти пророчих рядків, звісно, взаємопов’язаний з іншими, але в кожному можна розпізнати окрему тему. Хоча кожен рядок має головну тему, ці рядки містять не лише одне свідчення. Я маю намір визначити кожну з тем у десяти рядках.
First Line
Перший рядок
Also I in the first year of Darius the Mede, even I, stood to confirm and to strengthen him. And now will I shew thee the truth. Behold, there shall stand up yet three kings in Persia; and the fourth shall be far richer than they all: and by his strength through his riches he shall stir up all against the realm of Grecia. And a mighty king shall stand up, that shall rule with great dominion, and do according to his will. And when he shall stand up, his kingdom shall be broken, and shall be divided toward the four winds of heaven; and not to his posterity, nor according to his dominion which he ruled: for his kingdom shall be plucked up, even for others beside those. Daniel 11:1–4.
І я в першому році Дарія, мідянина, я сам став, щоб утвердити й підкріпити його. А тепер я покажу тобі правду. Ось іще постануть три царі в Персії, а четвертий буде значно багатший за всіх; і своєю силою, через своє багатство, він підбурить усіх проти царства Греції. І постане могутній цар, що пануватиме з великою владою і чинитиме за своєю волею. А коли він постане, його царство буде зламане й поділене на чотири небесні вітри; не для його нащадків і не відповідно до влади, якою він володарював, бо його царство буде вирване й дістанеться іншим, крім них. Даниїл 11:1–4.
The first year of Darius marks the end of seventy years, thus identifying a prophetic time of the end. By verse three Alexander the Great establishes his worldwide kingdom, and by verse four his kingdom was to be plucked up and divided unto the four winds. Using Darius as the time of the end in 1989 allows us to count the kings represented in verse two. When Gabriel states in verse one, “Also in the first year of Darius” he is following up on what he informed Daniel at the beginning of the vision, which began in chapter ten.
Перший рік Дарія знаменує завершення сімдесяти років, тим самим визначаючи пророчий час кінця. Вже у третьому вірші Олександр Македонський утверджує своє всесвітнє царство, а у четвертому його царство мало бути викорінене й поділене на чотири вітри. Використання Дарія як часу кінця у 1989 році дає можливість порахувати царів, представлених у другому вірші. Коли Гавриїл у першому вірші говорить: «Також у першому році Дарія», він продовжує те, про що повідомив Даниїла на початку видіння, яке почалося в десятому розділі.
In the third year of Cyrus king of Persia a thing was revealed unto Daniel, whose name was called Belteshazzar; and the thing was true, but the time appointed was long: and he understood the thing, and had understanding of the vision. Daniel 10:1.
У третьому році Кіра, царя Персії, було відкрито Даниїлові, якого називали Валтасаром, слово; і те слово було правдиве, але призначений час був далекий; і він зрозумів те слово й мав розуміння у видінні. Даниїла 10:1.
The waymark that represents a “time of the end” contains two symbols. The “time of the end” for Moses’ prophetic line was Aaron’s birth, followed three years later with the birth of Moses. Aaron and Moses are the twofold symbol of the “time of the end” in their history and typify the birth of John the Baptist and Jesus six months thereafter. The “time of the end” in 1798 marked the capture of the pope of Rome who thereafter died in captivity in 1799. From “the first year of Darius the Mede” unto “the third year of Cyrus king of Persia”; Darius and Cyrus represent thee “time of the end” in 1989, for all the prophets are speaking more about the last days than the days in which they lived.
Віха, що позначає «час кінця», містить два символи. «Часом кінця» для пророчого ряду Мойсея було народження Аарона, а через три роки — народження Мойсея. Аарон і Мойсей є подвійним символом «часу кінця» в їхній історії та прообразують народження Івана Хрестителя, а через шість місяців по тому — Ісуса. «Час кінця» у 1798 році позначився захопленням у полон Папи Римського, який згодом помер у неволі в 1799 році. Від «першого року Дарія Мідянина» до «третього року Кира, царя Перського»; Дарій і Кир представляють «час кінця» в 1989 році, бо всі пророки говорять більше про останні дні, ніж про дні, в яких вони жили.
Now all these things happened unto them for ensamples: and they are written for our admonition, upon whom the ends of the world are come. 1 Corinthians 10:11.
А все це сталося з ними як приклади; і це написано для нашого напоумлення, на яких прийшли кінці віків. 1 Коринтян 10:11.
Darius and Cyrus represent Ronald Reagan and George Bush senior in 1989. Both were presidents that year. Verse one of chapter eleven places the vision in the third year of Cyrus, which would represent George Bush the senior who followed Reagan as Cyrus followed Darius. Verse two states that three kings would yet stand up and the fourth is far richer than them all. The final “time of the end” in chapter eleven begins in 1989 and identifies that after George Bush senior three kings would yet stand up, thus identifying the three presidents that followed Bush senior. Those three kings were Bill Clinton, George Bush junior, Barak Obama and then the richest president, Donald Trump would “by his strength” and “through his riches he shall stir up all against the realm of Grecia”.
Дарій і Кир представляють Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого 1989 року. Обидва того року були президентами. Перший вірш одинадцятого розділу поміщає видіння в третій рік Кира, що відповідало б Джорджу Бушу-старшому, який прийшов після Рейгана, як Кир прийшов після Дарія. Другий вірш стверджує, що ще постануть три царі, а четвертий набагато багатший за всіх їх. Остаточний «час кінця» в одинадцятому розділі починається 1989 року і вказує, що після Джорджа Буша-старшого ще постануть три царі, таким чином визначаючи трьох президентів, які послідували за Бушем-старшим. Тими трьома царями були Білл Клінтон, Джордж Буш-молодший, Барак Обама, а тоді найзаможніший президент, Дональд Трамп, який «своєю силою» і «через своє багатство підніме всіх проти царства Греції».
Verse three then introduces Alexander the Great and therefore typifies the last leader of United Nations who unites with the papacy in the last days, but who like unto the papacy comes to his end. The United Nations is the seventh kingdom represented as ten kings in Revelation seventeen, and the confederacy of ten kings agree to give their seventh kingdom unto the papal beast for one symbolic hour.
Третій вірш далі представляє Олександра Македонського і, таким чином, символізує останнього лідера Організації Об’єднаних Націй, який в останні дні об’єднається з папством, але який, подібно до папства, прийде до свого кінця. Організація Об’єднаних Націй є сьомим царством, представленим як десять царів у сімнадцятому розділі Об’явлення, і конфедерація десяти царів погоджується віддати своє сьоме царство папському звірові на одну символічну годину.
And the ten horns which thou sawest are ten kings, which have received no kingdom as yet; but receive power as kings one hour with the beast. These have one mind, and shall give their power and strength unto the beast. These shall make war with the Lamb, and the Lamb shall overcome them: for he is Lord of lords, and King of kings: and they that are with him are called, and chosen, and faithful. Revelation 17:12–14.
А десять рогів, які ти бачив, — це десять царів, які ще не отримали царства; але отримають владу як царі на одну годину разом зі звіром. Вони мають одну думку і віддадуть свою владу та силу звірові. Вони воюватимуть з Агнцем, і Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами і Цар над царями; і ті, що з Ним, — покликані, вибрані та вірні. Об'явлення 17:12-14.
Those ten kings are represented by verses three and four and also by the history of the rise and fall of Alexander the Great who fulfilled the verses in the fourth century. Greece is the third kingdom of Bible prophecy and is a symbol of the dragon, a third of the threefold union of the dragon, the beast and the false prophet. At the cross the message “King of the Jews” was recorded in Hebrew, Latin and Greek; representing the Jews, the Romans and the rest of the multitudes from the other nations that would be in Jerusalem at the Passover. The Greeks represent the dragon, the Romans represent the beast, and the Jews were the false prophet.
Ті десять царів представлені у третьому й четвертому віршах, а також історією піднесення й падіння Олександра Великого, який сповнив ці вірші у четвертому столітті. Греція є третім царством біблійного пророцтва і символом дракона, однією третиною триєдиного союзу дракона, звіра та лжепророка. На хресті слова «Цар Юдейський» були написані єврейською, латинською та грецькою мовами; це представляло юдеїв, римлян і численні натовпи з інших народів, які мали бути в Єрусалимі на Пасху. Греки представляють дракона, римляни представляють звіра, а юдеї були лжепророком.
The first four verses of chapter eleven identify the end of the earthly dragon power who commits fornication with the papal power as human probation closes. Verses three and four identify the final rise and fall of the last manifestation of an earthly dragon power. The verses overlay the last six verses which identify the end of the beast who commits fornication with the kings of the earth. The beginning and ending of chapter eleven identify the history where the enemies of God come to their end with none to help. The first four verses aligned with the last six verses and in so doing they bear the symbolism of the Ten Commandments with a table of the first four commandments and a table with the last six commandments, while also symbolizing a test with the number ten.
Перші чотири вірші одинадцятого розділу визначають кінець земної драконівської сили, що чинить блуд із папською владою, коли завершується випробувальний час для людства. Третій і четвертий вірші визначають остаточне піднесення й падіння останнього вияву земної драконівської сили. Ці вірші накладаються на останні шість віршів, які визначають кінець звіра, що чинить блуд із царями землі. Початок і кінець одинадцятого розділу окреслюють історію, у якій вороги Бога доходять свого кінця, і ніхто їм не допоможе. Перші чотири вірші, узгоджені з останніми шістьма, таким чином несуть символіку десяти заповідей: скрижаль із першими чотирма заповідями та скрижаль з останніми шістьма, а також символізують випробування числом десять.
The first four verses represent a beginning that illustrates the ending while anchoring the message as beginning at the “time of the end” in 1989. The verses represent 1989 until the close of human probation, thus summarizing the message of the last six verses which are the increase of knowledge that was unsealed in 1989, which identify the events connected with the close of probation.
Перші чотири вірші представляють початок, що ілюструє завершення, водночас закріплюючи послання як таке, що починається у «час кінця» у 1989 році. Ці вірші охоплюють період від 1989 року до закриття часу випробування для людства, тим самим підсумовуючи послання останніх шести віршів, які становлять помноження знання, розпечатане в 1989 році, і які визначають події, пов’язані із закриттям часу випробування.
The verses provide the prophetic anchor to recognize that beginning in 1989 there would be a total of eight presidents, with the eighth being of the seven previous presidents, thus tying the passage together with the enigma of the eighth being of the seven, which is a prophetic characteristic that is present truth in the last days.
Ці вірші слугують пророчим орієнтиром, що дозволяє розпізнати, що, починаючи з 1989 року, загалом буде вісім президентів, причому восьмий — із семи попередніх президентів, ув’язуючи таким чином увесь уривок із загадкою про восьмого, який є з семи, що є пророчою ознакою теперішньої істини в останні дні.
The theme which can be understood with the verses is the final destruction of the dragon power who commits fornication with the whore of Tyre. The whore commits fornication with all the kings of the earth, but just as ancient France became the firstborn of the Catholic church when Clovis dedicated his throne to the papacy in 496, so too, the earth beast of the United States will also be the first of the kings to commit fornication with the whore at the Sunday law. Just as in the ending six verses the beginning four verses identify and emphasize all three powers that lead the world to Armageddon, but the theme in the first four verses is the dragon power represented by Grecia and Alexander the Great.
Тема, яку можна зрозуміти з віршів, — це остаточне знищення сили дракона, яка чинить блуд із блудницею Тиру. Блудниця чинить блуд з усіма царями землі, але так само, як стародавня Франція стала первістком Католицької Церкви, коли Хлодвіг у 496 році присвятив свій престол папству, так і земний звір Сполучених Штатів буде першим із царів, хто вчинить блуд із блудницею під час недільного закону. Так само, як і в останніх шести віршах, перші чотири вірші окреслюють і підкреслюють усі три сили, які ведуть світ до Армагеддону, але темою в перших чотирьох віршах є драконівська сила, представлена Грецією та Олександром Великим.
Reagan began the process of eight presidents that has led now to the last of the eight presidents. The eighth president will erect the image of the beast and enforce a Sunday law in the United States, while also brokering and arrangement making him the head of the United Nations, that will at that very point enter into a worldwide church state relationship under the guise of solving the increasing warfare of radical Islam.
Рейган започаткував процес, що охоплює вісім президентів, який тепер дійшов до останнього з цих восьми. Восьмий президент встановить образ звіра і запровадить недільний закон у Сполучених Штатах, а також виступить посередником в укладенні угоди, яка зробить його главою Організації Об'єднаних Націй, що саме в цей момент вступить у всесвітній церковно-державний союз під виглядом вирішення наростаючої війни радикального ісламу.
The transition of the United States, which is the earth beast of Revelation chapter thirteen from being the sixth kingdom of Bible prophecy unto the head of the seventh kingdom of Bible prophecy, while consummating the unlawful relationship with the eighth kingdom of Bible prophecy is illustrated from verse one identifying 1989, through the presidents that lead to the Sunday law in the United States, and immediately then identifies the mighty king standing up. That mighty king is Trump assuming control over the United Nations, which he is now in the process of dismantling in advance of his demands.
Перехід Сполучених Штатів, які є звіром із землі тринадцятого розділу Об’явлення, від шостого царства біблійного пророцтва до становища голови сьомого царства біблійного пророцтва, водночас довершуючи незаконний союз із восьмим царством біблійного пророцтва, ілюструється з першого вірша, що визначає 1989 рік, через президентів, які ведуть до недільного закону в Сполучених Штатах, і відразу ж потім ідентифікується постання могутнього царя. Цим могутнім царем є Трамп, який перебирає контроль над Організацією Об’єднаних Націй, яку він нині демонтує напередодні висунення своїх вимог.
Second Line
Другий рядок
Verse five through nine represents the first mention and the point by point illustration of the battle between the kings of the north and south that the entire chapter employs as the primary prophetic backdrop. Verse five sets forth the theme of the passage.
Вірші з п’ятого по дев’ятий становлять перше згадування та детальну, пункт за пунктом, ілюстрацію битви між царями півночі та півдня, яку весь розділ використовує як основне пророче тло. П’ятий вірш визначає тему уривка.
And the king of the south shall be strong, and one of his princes; and he shall be strong above him, and have dominion; his dominion shall be a great dominion. Daniel 11:5.
І зміцніє цар Півдня, і один із його князів; і він буде сильніший від нього й пануватиме; його панування буде великим пануванням. Даниїла 11:5.
Ptolemy I Soter and Seleucus I Nicator are represented in the verse. Both were a fourth of the “Diadochi” (meaning successor) of Alexander’s kingdom. Seleucus is the first “king of the north” in chapter eleven, and in agreement with pagan Rome, papal Rome and modern Rome—Seleucus was only established as the prophetic king of the north after three primary victories or pivotal events: his reclamation of Babylon in 312 BC, the Battle of Ipsus in 301 BC, and the Battle of Corupedium in 281 BC. These movements defeated his major rivals, expanded his empire, and solidified his dominance in the region.
Птолемей I Сотер і Селевк I Нікатор представлені у вірші. Обидва становили четверту частину «діадохів» (що означає «наступник») царства Олександра. Селевк — перший «цар півночі» в одинадцятому розділі, і, згідно з язичницьким Римом, папським Римом та сучасним Римом, Селевка було утверджено як пророчого «царя півночі» лише після трьох головних перемог або вирішальних подій: його відвоювання Вавилона у 312 р. до н. е., битви при Іпсусі у 301 р. до н. е. та битви при Корупедіумі у 281 р. до н. е. Ці події призвели до поразки його головних суперників, розширили його імперію та зміцнили його панування в регіоні.
The second line begins with identifying the kings of the north and south in distinction with any other of the successors (Diadochi) of Alexander’s divided kingdom. It begins with identifying that the king of the north is only empowered after three conquests. Then in the history of the struggle for dominion that unfolded after Alexanders death in verses six through nine, identify a period that concludes with the overthrow of the king of the north by the king of the south. This is the first of three times in chapter eleven that the king of the south prevails over the king of the north. They provide three internal witnesses within the chapter that clearly establishes the waymarks of the history that leads to a king of the south defeating a king of the north.
Друга лінія починається з окреслення царів півночі й півдня, відрізняючи їх від будь-кого іншого з-поміж наступників (діадохів) поділеного царства Олександра. Вона розпочинається твердженням, що цар півночі набуває могутності лише після трьох завоювань. Далі, в історії боротьби за панування, що розгорнулася після смерті Олександра, у віршах з шостого по дев’ятий, окреслюється період, який завершується поваленням царя півночі царем півдня. Це перший із трьох випадків в одинадцятому розділі, коли цар півдня перемагає царя півночі. Вони становлять три внутрішні свідчення в межах розділу, які чітко встановлюють віхи історії, яка веде до перемоги царя півдня над царем півночі.
And the king of the south shall be strong, and one of his princes; and he shall be strong above him, and have dominion; his dominion shall be a great dominion. And in the end of years they shall join themselves together; for the king’s daughter of the south shall come to the king of the north to make an agreement: but she shall not retain the power of the arm; neither shall he stand, nor his arm: but she shall be given up, and they that brought her, and he that begat her, and he that strengthened her in these times. But out of a branch of her roots shall one stand up in his estate, which shall come with an army, and shall enter into the fortress of the king of the north, and shall deal against them, and shall prevail: And shall also carry captives into Egypt their gods, with their princes, and with their precious vessels of silver and of gold; and he shall continue more years than the king of the north. So the king of the south shall come into his kingdom, and shall return into his own land. Daniel 11:5–9.
І зміцніється цар півдня, і один із його князів; і той буде сильніший за нього та пануватиме; а панування його буде великим пануванням. А в кінці років вони з’єднаються; бо дочка царя півдня прийде до царя півночі, щоб укласти угоду; та вона не збереже сили рамена, і не встоїть він, ані його рамено; і буде видана вона, і ті, що привели її, і той, хто породив її, і той, хто підтримував її в ці часи. А з паростка її коренів стане на його місце один, який прийде з військом і ввійде в твердиню царя півночі, і вчинить проти них та переможе. І віднесе до Єгипту в полон їхніх богів, разом з їхніми князями, і їхні дорогоцінні посудини зі срібла та золота; і він перебуде більше років, ніж цар півночі. І ввійде цар півдня до його царства та повернеться до своєї землі. Даниїла 11:5-9.
The historical fulfillment of the verses provides the template for the prophetic fulfillment of the twelve hundred and sixty years of papal rule identified in verses thirty-one through forty, and the prophetic template for the fulfillment of verse eleven, that was first fulfilled in 217 BC at the Battle of Raphia. Those three witnesses identify the characteristics of the Ukrainian War where Putin, the final king of the south will prevail over the proxy army of the papal king of the north.
Історичне сповнення віршів слугує взірцем для пророчого сповнення тисячі двохсот шістдесяти років папського правління, зазначених у віршах з тридцять першого по сороковий, а також пророчим взірцем для сповнення одинадцятого вірша, яке вперше сповнилося 217 року до н. е. в битві при Рафії. Ці три свідки окреслюють характеристики Української війни, у якій Путін, останній цар півдня, переможе проксі-військо папського царя півночі.
The theme of the second line of prophetic history is how the deadly wound is delivered to the papacy in 1798, as represented by verses five through nine and the battle of Raphia in verse eleven. The king of the south, which is Egypt, is the dragon power.
Тема другої лінії пророчої історії полягає в тому, як у 1798 році папству завдано смертельної рани, що відображено у віршах з п’ятого по дев’ятий та в битві при Рафії в одинадцятому вірші. Цар півдня, тобто Єгипет, є драконівською силою.
Son of man, set thy face against Pharaoh king of Egypt, and prophesy against him, and against all Egypt: Speak, and say, Thus saith the Lord God; Behold, I am against thee, Pharaoh king of Egypt, the great dragon that lieth in the midst of his rivers, which hath said, My river is mine own, and I have made it for myself. Ezekiel 29:2, 3.
Сину людський, зверни своє обличчя проти фараона, царя Єгипту, і пророкуй проти нього та проти всього Єгипту: промов і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе, фараона, царя Єгипту, великого дракона, що лежить посеред своїх рік, який сказав: Моя ріка — моя, і я зробив її для себе. Єзекіїля 29:2, 3.
The three illustrations of the king of the south prevailing over the king of the north in chapter eleven combine to identify the final fall of the king of the north in verse forty-five.
Три ілюстрації перемоги царя півдня над царем півночі в одинадцятому розділі разом вказують на остаточне падіння царя півночі у сорок п’ятому вірші.
And he shall plant the tabernacles of his palace between the seas in the glorious holy mountain; yet he shall come to his end, and none shall help him. Daniel 11:45.
І він поставить намети свого палацу між морями на величній святій горі; але прийде до свого кінця, і ніхто йому не допоможе. Даниїла 11:45.
There are three lines in chapter eleven that illustrate a king of the south defeating a king of the north, but when the king of the north comes to his end with none to help it is not so apparent. But the book of Revelation identifies that it is the dragon power that brings her down by eating her flesh and burning her with fire. Once the dragon power is recognized from the book of Revelation we can see the kings, who are also the dragon and also the king of the south who are going to bring down the king of the north in verse forty-five. Three direct witnesses in the chapter that are all testifying to their perfect fulfillment as represented through the connection of the books of Daniel and Revelation.
Є три місця в одинадцятому розділі, які показують, як цар півдня перемагає царя півночі, але коли цар півночі доходить свого кінця і нікому допомогти йому, це не так очевидно. Але книга Об’явлення вказує, що саме сила дракона повалює її, поїдаючи її плоть і спалюючи її вогнем. Коли силу дракона розпізнають із книги Об’явлення, ми можемо побачити царів, які є також драконом і також царем півдня, які збираються повалити царя півночі у сорок п’ятому вірші. Три безпосередні свідки в розділі, які всі свідчать про досконале виконання, представлене через зв’язок книг Даниїла та Об’явлення.
The modern papal king of the north comes to his end with none to help in verse forty-five, and the book of Revelation identifies how the papal power comes to his end at the hands of the dragon power.
У сорок п’ятому вірші сучасний папський цар півночі доходить свого кінця, і ніхто не допоможе йому, а книга Об’явлення показує, як папська влада приходить до свого кінця від рук влади дракона.
And the ten horns which thou sawest upon the beast, these shall hate the whore, and shall make her desolate and naked, and shall eat her flesh, and burn her with fire. For God hath put in their hearts to fulfil his will, and to agree, and give their kingdom unto the beast, until the words of God shall be fulfilled. Revelation 17:16, 17.
А десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і зроблять її спустошеною та нагою, і пожеруть її тіло, і спалять її вогнем. Бо Бог поклав у їхні серця виконати Його волю, і погодитися, і віддати своє царство звірові, аж доки не сповняться слова Божі. Об’явлення 17:16, 17.
The ten kings burn the papal king of the north with fire and eat her flesh. The kings of the last days are the dragon power.
Десять царів спалюють папського царя півночі вогнем і їдять її плоть. Царі останніх днів є драконовою силою.
“Kings and rulers and governors have placed upon themselves the brand of antichrist, and are represented as the dragon who goes to make war with the saints—with those who keep the commandments of God and who have the faith of Jesus. In their enmity against the people of God, they show themselves guilty also of the choice of Barabbas instead of Christ.” Testimonies to Ministers, 38.
"Царі, владці та намісники наклали на себе клеймо антихриста і зображені як дракон, що йде воювати зі святими — з тими, хто додержується Божих заповідей і має віру Ісуса. У своїй ворожнечі проти Божого народу вони також виявляють себе винними у виборі Варавви замість Христа." Свідчення для служителів, 38.
The ten kings are the dragon power, who is also represented by the kingdom of Greece and Alexander. Those kings are southern kings, for they are represented by Pharaoh king of Egypt. They will eat her flesh, for they are also the prophetic “dogs” which the Psalmist calls the “assembly of the wicked.”
Десять царів — це сила дракона, яка також представлена царством Греції та Олександром. Ті царі — південні царі, бо вони представлені фараоном, царем Єгипту. Вони з’їдять її плоть, бо вони також ті пророчі «пси», яких Псалмоспівець називає «зборищем нечестивих».
For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have enclosed me: they pierced my hands and my feet. I may tell all my bones: they look and stare upon me. They part my garments among them, and cast lots upon my vesture. Psalms 22:16–18.
Бо обступили мене пси; зборище лиходіїв оточило мене; пробили мої руки й ноги. Я можу перелічити всі кості мої; вони дивляться й пильно позирають на мене. Вони ділять між собою одежу мою, і про шату мою кидають жереб. Псалом 22:16–18.
The papacy is the king of the north in verse forty-five, and the papacy is represented by Jezebel in the church of Thyatira.
Папство є царем півночі у сорок п’ятому вірші, а у Тіятирській церкві папство представлене Єзавеллю.
Notwithstanding I have a few things against thee, because thou sufferest that woman Jezebel, which calleth herself a prophetess, to teach and to seduce my servants to commit fornication, and to eat things sacrificed unto idols. And I gave her space to repent of her fornication; and she repented not. Behold, I will cast her into a bed, and them that commit adultery with her into great tribulation, except they repent of their deeds. Revelation 2:20–22.
Та маю проти тебе дещо: ти допускаєш ту жінку Єзавель, що називає себе пророчицею, навчати й зводити моїх слуг до розпусти та їсти те, що принесене в жертву ідолам. І Я дав їй час покаятися в її розпусті; але вона не покаялася. Ось Я кину її на ложе, а тих, хто чинить перелюб з нею, — у велику скорботу, якщо не покаються у своїх вчинках. Об’явлення 2:20–22.
Jezebel’s judgment is accomplished when she is eaten by dogs.
Суд над Єзавеллю звершився, коли її з’їли собаки.
And of Jezebel also spake the Lord, saying, The dogs shall eat Jezebel by the wall of Jezreel. 1 Kings 21:23.
І про Єзавель також сказав Господь, кажучи: «Пси з'їдять Єзавель біля Єзреельської стіни». 1 Царів 21:23.
The dogs are pagan Rome, the dragon power, for it was pagan Rome that crucified Christ.
Собаки — це язичницький Рим, влада дракона, бо саме язичницький Рим розіп’яв Христа.
“In the sufferings of Christ upon the cross prophecy was fulfilled. Centuries before the crucifixion, the Saviour had foretold the treatment He was to receive. He said, ‘Dogs have compassed Me: the assembly of the wicked have enclosed Me: they pierced My hands and My feet. I may tell all My bones: they look and stare upon Me. They part My garments among them, and cast lots upon My vesture.’ Psalm 22:16–18. The prophecy concerning His garments was carried out without counsel or interference from the friends or the enemies of the Crucified One. To the soldiers who had placed Him upon the cross, His clothing was given. Christ heard the men’s contention as they parted the garments among them. His tunic was woven throughout without seam, and they said, ‘Let us not rend it, but cast lots for it, whose it shall be.’” The Desire of Ages, 746.
У стражданнях Христа на хресті сповнилося пророцтво. За століття до розп’яття Спаситель передвіщав, як із Ним обійдуться. Він сказав: "Пси оточили Мене; зборище лиходіїв Мене обступило; прокололи Мої руки й ноги. Лічити можу всі кості Мої; вони дивляться й витріщаються на Мене. Ділять між собою одіж Мою, і про вбрання Моє кидають жереб." Псалом 22:16-18. Пророцтво щодо Його одежі здійснилося без поради чи втручання з боку друзів або ворогів Розп’ятого. Воїнам, які розіп’яли Його, віддали Його одяг. Христос чув суперечку чоловіків, коли вони ділили між собою Його одіж. Його хітон був увесь тканий, без шва, і вони сказали: "Не будемо його дерти, а киньмо жереб за нього, чий він буде". Бажання віків, 746.
The ten kings, who are the dogs, who are the assembly of the wicked, who are Greece and Egypt will also to burn the whore with fire.
Десять царів, які є псами, які є зборищем нечестивих, які є Грецією та Єгиптом, також спалять блудницю вогнем.
And the daughter of any priest, if she profane herself by playing the whore, she profaneth her father: she shall be burnt with fire. Leviticus 21:9.
І донька будь-якого священика, якщо вона осквернить себе, займаючись блудом, безчестить свого батька; нехай буде спалена у вогні. Левіт 21:9.
The ten kings burn the whore with fire for she professes to be a priestess but is a whore.
Десять царів спалюють повію вогнем, бо вона видає себе за жрицю, але є повією.
And it shall come to pass in that day, that Tyre shall be forgotten seventy years, according to the days of one king: after the end of seventy years shall Tyre sing as an harlot. Take an harp, go about the city, thou harlot that hast been forgotten; make sweet melody, sing many songs, that thou mayest be remembered. And it shall come to pass after the end of seventy years, that the Lord will visit Tyre, and she shall turn to her hire, and shall commit fornication with all the kingdoms of the world upon the face of the earth. Isaiah 23:15–17.
І станеться того дня, що Тир буде забутий на сімдесят років, за днями одного царя; по закінченні ж сімдесяти років Тир заспіває, як блудниця. Візьми арфу, обходь місто, ти, блуднице забута; вигравай любо, співай багато пісень, щоб тебе згадали. І станеться по закінченні сімдесяти років, що Господь навідає Тир, і він повернеться до свого заробітку та буде чинити розпусту з усіма царствами світу по всьому лиці землі. Ісаї 23:15–17.
In verses five through nine, and verses thirty-one through forty, we find witness to the papacy coming to its end at the hands of the dragon power. This principle is also currently being fulfilled in the Ukrainian War. These three witnesses inform us that when the king of the north comes to his end with none to help in verse forty-five, the dragon will eat her flesh and burn her with fire. Upon three witnesses the motivation for the dragon’s action will include a broken treaty.
У віршах з п’ятого по дев’ятий і з тридцять першого по сороковий ми знаходимо свідчення того, що папство приходить до свого кінця від руки влади дракона. Цей принцип також нині здійснюється в Українській війні. Ці три свідки свідчать нам, що коли цар півночі у вірші сорок п’ятому дійде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому, дракон з’їсть її плоть і спалить її у вогні. На підставі трьох свідків серед мотивів дії дракона буде порушений договір.
In verses five through nine, the second Syrian War ended with a treaty in 253 BC. The war had started in 260 BC and seven years into the second Syrian War a peace treaty was accomplished by the king of the south giving a daughter to the king of the north so he could marry the king of the south’s daughter and bring about peace through the marriage alliance. Seven years after the marriage in 246 BC the king of the north set aside the southern bride and restored his original wife who he had set aside when he married the Egyptian princess. The motivation for the king of the south to invade the northern kingdom and capture the northern king was a broken treaty.
У віршах п’ятому—дев’ятому йдеться про завершення Другої Сирійської війни мирним договором у 253 р. до н. е. Війна почалася 260 р. до н. е., і через сім років від її початку було укладено мирний договір: цар півдня віддав свою доньку цареві півночі, щоб той одружився з донькою царя півдня і встановив мир через шлюбний союз. Через сім років після цього шлюбу, у 246 р. до н. е., цар півночі відкинув південну наречену й повернув собі первісну дружину, яку він відпустив, коли одружився з єгипетською принцесою. Порушення договору стало спонукою для царя півдня вторгнутися в північне царство й захопити північного царя.
The broken treaty typified the broken Treaty of Tolentino in 1797 that provided Napoleon with the motivation to take the pope captive in 1798, as Ptolemy had done to Seleucus in 246 BC. When Ptolemy III returned to Egypt from his victory over the northern Seleucid empire of Seleucus II he brought so many treasures back to Egypt that the Egyptians gave the title of “Euergetes” (meaning Benefactor) to Ptolemy III for restoring their “captive gods” after many years.
Порушений договір слугував прообразом порушеного Толентінського договору 1797 року, що дав Наполеонові спонукання взяти папу в полон у 1798 році, як це зробив Птолемей із Селевком у 246 р. до н. е. Коли Птолемей III повернувся до Єгипту після своєї перемоги над північною селевкідською імперією Селевка II, він привіз до Єгипту стільки скарбів, що єгиптяни надали Птолемеєві III титул «Евергет» (що означає «Благодійник») за повернення їхніх «полонених богів» після багатьох років.
But out of a branch of her roots shall one stand up in his estate, which shall come with an army, and shall enter into the fortress of the king of the north, and shall deal against them, and shall prevail: And shall also carry captives into Egypt their gods, with their princes, and with their precious vessels of silver and of gold; and he shall continue more years than the king of the north. Daniel 11:7, 8.
Але з пагінця її коріння постане один на його місце, який прийде з військом, увійде в твердиню царя півночі, вчинить проти них і переможе. І також відведе в полон до Єгипту їхніх богів, разом із їхніми князями і з їхніми коштовними посудинами із срібла та золота; і він проживе більше років, ніж цар півночі. Даниїла 11:7, 8.
When Napoleon took the pope captive in 1798, he robbed the Vatican treasures and brought them back to France as typified by Ptolemy III, who took treasures and also Seleucus II back to Egypt, where Seleucus II died falling from a horse. This typified Napoleon removing the papacy from the beast in 1798, and the death of the pope in 1799. The papacy in Revelation seventeen is the woman who rides upon the beast, and Seleucus’ defeat, captivity and subsequent death falling from a horse, typifies Napoleon removing the civil authority of the papacy (represented as a beast in Revelation seventeen).
Коли 1798 року Наполеон узяв у полон папу римського, він пограбував ватиканські скарби й вивіз їх до Франції, як це прообразно показано на прикладі Птолемея III, який забрав скарби, а також Селевка II, і відвіз їх назад до Єгипту, де Селевк II помер, упавши з коня. Це було прообразом того, як Наполеон у 1798 році відокремив папство від звіра, а також смерті папи в 1799 році. Папство в сімнадцятому розділі Одкровення — це жінка, що сидить на звірі, а поразка Селевка, полон і подальша смерть унаслідок падіння з коня є прообразом усунення Наполеоном світської влади папства (зображеної як звір у сімнадцятому розділі Одкровення).
So he carried me away in the spirit into the wilderness: and I saw a woman sit upon a scarlet coloured beast, full of names of blasphemy, having seven heads and ten horns. … And the angel said unto me, Wherefore didst thou marvel? I will tell thee the mystery of the woman, and of the beast that carrieth her, which hath the seven heads and ten horns. … And the woman which thou sawest is that great city, which reigneth over the kings of the earth. Revelation 17:3, 7, 18.
І він у дусі поніс мене в пустиню, і я побачив жінку, що сиділа на багряному звірі, повному богохульних імен, який мав сім голів і десять рогів. ... І ангел сказав мені: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки і звіра, що її несе, який має сім голів і десять рогів. ... І жінка, яку ти бачив, — це велике місто, що панує над царями землі. Об'явлення 17:3, 7, 18.
Verse five through nine introduces the warfare between the king of the north and south in chapter eleven. Verse five provides the anchor to Rome as the king of the north for it identifies that the king of the north would conquer three geographical areas before it ruled supremely. The verses provide the prophetic structure that sets forth a period when the king of the north rules but comes to its end. This is the very premise and promise of chapter eleven. The theme of the line is the deadly wound of the papal king of the north, or as verse forty-five states, “he comes to his end, with none to help.” This truth is present truth in the last days.
Вірші з п’ятого по дев’ятий в одинадцятому розділі представляють війну між царем півночі та царем півдня. Вірш п’ятий надає підставу ототожнити Рим із царем півночі, бо в ньому зазначено, що цар півночі підкорить три географічні області, перш ніж запанує безроздільно. Ці вірші задають пророчу структуру, яка окреслює період, коли цар півночі править, але приходить до свого кінця. Саме це є передумовою й обітницею одинадцятого розділу. Темою цієї лінії є смертельна рана папського царя півночі, або, як сказано у вірші сорок п’ятому: «він приходить до свого кінця, і ніхто не допоможе йому». Ця істина є нинішньою істиною в останні дні.
We will continue in the next article.
Продовжимо в наступній статті.