When the parable of the ten virgins was fulfilled in Millerite history it took place during the second angel’s message. The second angel’s message represents two distinct messages, both in the period of time which they cover and in terms of the intended audience of the message. The second angel’s message was directed to the Protestant churches that had just returned to Rome and became daughters of Babylon. The Midnight Cry was directed to the sleeping Millerites. The first message was directed outside of the Millerites, the second was directed inside. This will be fulfilled to the letter in our day.
Коли притча про десять дів збулася в історії міллеритів, це сталося під час звістки другого ангела. Звістка другого ангела представляє дві окремі звістки — як за періодом часу, який вони охоплюють, так і за адресатами. Звістка другого ангела була звернена до протестантських церков, які щойно повернулися до Рима і стали дочками Вавилона. Опівнічний клич був звернений до сплячих міллеритів. Перша звістка була звернена до тих, хто був поза міллеритами, друга — до тих, хто був усередині. Це сповниться буквально в наші дні.
The difference that needs to be noted in the repetition of our day is that in the beginning of Adventism the message of the second angel first went outside the Millerites and then part two of the message went inside the Millerites. At the end of Adventism, when the parable is again repeated, so also is the second angel’s message. We are told that directly more than a handful of times. But the two-fold nature of the message is reversed at the end. The first message goes to Adventism and the second to those outside of Adventism. We are told that the work and message represented by the angel of Revelation eighteen is a repetition of the second angel’s message.
Відмінність, на яку слід звернути увагу в повторенні у наші дні, полягає в тому, що на початку адвентизму звістка другого ангела спершу звернулася до тих, хто був поза міллеритами, а потім друга частина цієї звістки була звернена до самих міллеритів. Наприкінці адвентизму, коли притча знову повторюється, так само повторюється й звістка другого ангела. Нам прямо про це сказано неодноразово. Проте наприкінці подвійна природа цієї звістки змінюється на протилежне: перша звістка звертається до адвентизму, а друга — до тих, хто поза адвентизмом. Нам сказано, що праця і звістка, представлені ангелом вісімнадцятого розділу Об’явлення, є повторенням звістки другого ангела.
“The prophet says, ‘I saw another angel come down from heaven, having great power; and the earth was lightened with his glory. And he cried mightily with a strong voice, saying, Babylon the great is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils’ (Revelation 18:1, 2). This is the same message that was given by the second angel. Babylon is fallen, ‘because she made all nations drink of the wine of the wrath of her fornication’ (Revelation 14:8). What is that wine?—Her false doctrines. She has given to the world a false sabbath instead of the Sabbath of the fourth commandment, and has repeated the falsehood that Satan first told Eve in Eden—the natural immortality of the soul. Many kindred errors she has spread far and wide, ‘teaching for doctrines the commandments of men’ (Matthew 15:9).
Пророк каже: «Я бачив іншого ангела, що сходив з неба, маючи велику владу; і земля була осяяна славою його. І він могутнім голосом гучно вигукнув, кажучи: Упав, упав Вавилон великий, і став житлом демонів» (Об’явлення 18:1, 2). Це та сама звістка, яку дав другий ангел. Вавилон упав, «бо він напоїв усі народи вином гніву своєї розпусти» (Об’явлення 14:8). Що це за вино? — його помилкові вчення. Він дав світові фальшиву суботу замість Суботи четвертої заповіді й повторив неправду, яку сатана вперше сказав Єві в Едені — про природне безсмертя душі. Багато споріднених помилок він поширив далеко й широко, «навчаючи за науку людських заповідей» (Матвія 15:9).
“When Jesus began His public ministry, He cleansed the Temple from its sacrilegious profanation. Among the last acts of His ministry was the second cleansing of the Temple. So in the last work for the warning of the world, two distinct calls are made to the churches. The second angel’s message is, ‘Babylon is fallen, is fallen, that great city, because she made all nations drink of the wine of the wrath of her fornication’ (Revelation 14:8). And in the loud cry of the third angel’s message a voice is heard from heaven saying, ‘Come out of her, my people, that ye be not partakers of her sins, and that ye receive not of her plagues. For her sins have reached unto heaven, and God hath remembered her iniquities’ (Revelation 18:4, 5).” Selected Messages, book 2, 118.
Коли Ісус розпочав Своє публічне служіння, Він очистив Храм від святотатського осквернення. Серед останніх дій Його служіння було друге очищення Храму. Отже, в останній праці для попередження світу до церков звернено два окремі заклики. Друга ангельська вістка: "Упав, упав Вавилон, місто велике, бо він напоїв усі народи вином гніву розпусти своєї" (Об’явлення 14:8). І в гучному кличі третьої ангельської вістки чути з неба голос, який говорить: "Вийдіть із неї, люди Мої, щоб не мали ви участі в її гріхах і щоб не прийняли її кар. Бо її гріхи сягнули аж до неба, і Бог згадав її беззаконня" (Об’явлення 18:4, 5). Вибрані вісті, книга 2, 118.
The message of the second angel at the beginning of Adventism is the same message as the message represented by the angel of Revelation eighteen, and in that warning, there are two voices that proclaim a message. The first voice is proclaimed when the earth is lightened by his glory and in verse four John heard another voice saying, “come out of her.”
Звістка другого ангела на початку адвентизму є тією самою, що й звістка, яку представляє ангел вісімнадцятого розділу Об’явлення; і в тому застереженні є два голоси, які проголошують звістку. Перший голос лунає, коли земля осяяна його славою, а в четвертому вірші Іван почув інший голос, що говорив: «Вийдіть із неї».
In Millerite history the call out of Babylon came first and the message to the Millerites came second. In Revelation eighteen it is the second voice, or second message that addresses those outside of Adventism. Along with the declaration that there are “two distinct calls made to the churches” we find that the two times Christ cleansed the temple (at the beginning and ending of His ministry) is also an illustration of the beginning and ending of Adventism.
В історії міллеритів першим був заклик вийти з Вавилону, а другою — вістка до міллеритів. У вісімнадцятому розділі Об’явлення саме другий голос, або друга вістка, звертається до тих, хто поза адвентизмом. Поряд із твердженням, що існують "два окремі заклики, звернені до церков", ми бачимо, що два рази, коли Христос очищав храм (на початку та наприкінці Свого служіння), також є ілюстрацією початку й завершення адвентизму.
The beginning of Adventism illustrated a purification of the workers that helped in building the foundation that William Miller was used to establish. The foundation was completed at the conclusion of the second angel’s message, for with the arrival of the third angel on October 22, 1844 the truths that make up the foundations of Adventism were made available to understand, for those who are willing to hear.
Початок адвентизму засвідчив очищення працівників, які допомагали в закладанні підвалин, що через Вільяма Міллера були утверджені. Закладення підвалин було доведено до кінця по завершенні звістки другого ангела, бо з приходом третього ангела 22 жовтня 1844 року істини, що становлять підвалини адвентизму, стали доступними для розуміння для тих, хто готовий слухати.
The work of building the foundation concluded at the climax of the history of the second angel, when “two distinct calls were made to the churches.” The first call was outside the Millerites, the second was for the Millerites. But another beginning that aligns with Adventism’s beginning is the ministry of Christ when He cleansed His temple the first time. The prophetic illustration of the temple being cleansed is marking a purification at the beginning and end of His ministry, that in turn typifies a purification of Adventism at its beginning and ending. Christ’s two temple cleansings align with the beginning and ending of Adventism, but His message was just for His covenant people who were in the process of forever divorcing themselves from God.
Праця із закладання підвалин завершилася на кульмінації історії другого ангела, коли «до церков були звернені два окремі заклики». Перший заклик звучав поза міллеритами, другий — для міллеритів. Але інший початок, що узгоджується з початком адвентизму, — це служіння Христа, коли Він уперше очистив Свій храм. Пророчий образ очищення храму позначає очищення на початку й наприкінці Його служіння, що, своєю чергою, типологічно вказує на очищення адвентизму на його початку та в його завершенні. Два очищення храму Христом узгоджуються з початком і завершенням адвентизму, але Його послання було звернене лише до Його завітного народу, який перебував у процесі остаточного розлучення з Богом.
The beginning of Adventism presented a message announcing the opening of the judgment and the end of Adventism is announcing the end of judgment. Jesus cleansed the temple the first time and rebuked the Jews for turning His house into a den of thieves, but the second cleansing of the temple was “among the last acts of His ministry.” At the end of His ministry, He no longer told the Jews that they had made His Father’s house a den of thieves, he then told them that their house “was left to them desolate.”
Початок адвентизму проголосив вістку про відкриття суду, а кінець адвентизму оголошує кінець суду. Ісус уперше очистив храм і докорив юдеям за те, що вони перетворили Його дім на вертеп розбійників, але друге очищення храму було «серед останніх актів Його служіння». Наприкінці Свого служіння Він уже не говорив юдеям, що вони зробили дім Його Отця вертепом розбійників; тоді Він сказав їм, що їхній дім «було залишено їм спустошеним».
“Meanwhile worshipers from every nation sought the temple which had been dedicated to the worship of God. Glittering with gold and precious stones, it was a vision of beauty and grandeur. But Jehovah was no longer to be found in that palace of loveliness. Israel as a nation had divorced herself from God. When Christ, near the close of His earthly ministry, looked for the last time upon the interior of the temple, He said, ‘Behold, your house is left unto you desolate.’ Matthew 23:38. Hitherto He had called the temple His Father’s house; but as the Son of God passed out from those walls, God’s presence was withdrawn forever from the temple built to His glory.” Acts of the Apostles, 145.
"Тим часом поклонники з кожного народу прямували до храму, присвяченого поклонінню Богові. Виблискуючи золотом і дорогоцінним камінням, він був видовищем краси та величі. Але Єгова вже не перебував у тому палаці краси. Ізраїль як народ розлучився з Богом. Коли Христос, наприкінці Свого земного служіння, востаннє поглянув на внутрішність храму, Він сказав: «Ось залишається вам ваш дім порожній». Матвія 23:38. Досі Він називав храм домом Свого Отця; але коли Син Божий вийшов із тих стін, Божа присутність назавжди відступила від храму, збудованого для Його слави." Дії апостолів, 145.
The temple He cleansed at the beginning was a different temple than what He cleansed at the end. The first temple was His Father’s house, but the second temple was the Jew’s house. The Lord entered into covenant with Adventism at the beginning and Adventists became priests in His temple. At the end of Adventism, they are to be no more priests, and their house will be desolated.
Храм, який Він очистив на початку, був іншим, ніж той, який Він очистив наприкінці. Перший храм був домом Його Отця, а другий храм — домом юдея. На початку адвентизму Господь увійшов у завіт з адвентизмом, і адвентисти стали священиками в Його храмі. Наприкінці адвентизму їм більше не бути священиками, і їхній дім буде спустошений.
The second angel represents two messages. This is one reason the message is represented as Babylon falling twice. This is not the primary reason for the twice repeated announcement of Babylon’s fall, but is one reason. How is it two messages?
Другий ангел представляє два послання. Це одна з причин, чому послання зображено як дворазове падіння Вавилона. Це не головна причина двічі повтореного оголошення про падіння Вавилона, але одна з причин. Як саме це два послання?
The second angel arrived in response to the rejection of the first angel’s message. When the failed prediction, identifying 1843 as the conclusion of the 2300-year prophecy, the Protestant churches used the erroneous message to reject Miller’s message. Miller’s message was the first angel’s message. At its rejection the Protestant churches, who had been God’s church in the wilderness for over 1260 years, were rejected and became a daughter of Babylon. At that point the second angel arrived with his message.
Другий ангел з’явився у відповідь на відкидання звістки першого ангела. Коли передбачення, що визначало 1843 рік як завершення 2300-річного пророцтва, виявилося хибним, протестантські церкви використали цю помилкову звістку, щоб відкинути звістку Міллера. Звістка Міллера була звісткою першого ангела. Коли її відкинули, протестантські церкви, які понад 1260 років були Божою церквою у пустелі, були відкинуті й стали дочками Вавилону. У той момент другий ангел з’явився зі своєю звісткою.
There are some very important points involved with the various elements of this history we are considering. There is at least one point that must be developed slowly for it definitely contributes to the understanding of the message of the Revelation of Jesus Christ that is currently being unsealed. For this reason, I am including a very important passage about that history. It is two chapters that I am pointing to, but there is also a third important chapter in the middle of those two chapters. I am not including this at this time in order to limit the scope of our consideration.
Є кілька дуже важливих моментів, пов’язаних із різними елементами цієї історії, яку ми розглядаємо. Принаймні один із них потрібно розвивати поступово, оскільки він безперечно сприяє розумінню звістки Об’явлення Ісуса Христа, яке нині розпечатується. З цієї причини я включаю дуже важливий уривок про цю історію. Йдеться про два розділи, на які я посилаюся, але між ними також є третій важливий розділ. Наразі я цього не включаю, щоб обмежити обсяг нашого розгляду.
Notice which angel is being addressed as you read through, look for the progressive testing process, note in the first paragraph that the prophetic characteristics of the angel of Revelation eighteen are also the characteristics of the first angel. Notice that to crucify one of the messages is to crucify Christ, and notice that the three angels are all presented as single angels, but the Midnight Cry message is a multitude of angels.
Зверніть увагу, до якого ангела звертаються під час читання, шукайте поступовий процес випробування, зауважте в першому абзаці, що пророчі характеристики ангела з вісімнадцятого розділу Одкровення також є характеристиками першого ангела. Зверніть увагу, що розіп’яти одне з послань — це розіп’яти Христа, і зверніть увагу, що три ангели представлені як окремі ангели, але послання Опівнічного кличу представлене як безліч ангелів.
“I was shown the interest which all heaven had taken in the work which had been going on upon the earth. Jesus commissioned a strong and mighty angel to descend and warn the inhabitants of earth to get ready for his second appearing. I saw the mighty angel leave the presence of Jesus in heaven. Before him went an exceedingly bright and glorious light. I was told that his mission was to lighten the earth with his glory, and warn man of the coming wrath of God. Multitudes received the light. Some seemed to be very solemn, while others were joyful and enraptured. The light was shed upon all, but some merely came under the influence of the light, and did not heartily receive it. But all who received it, turned their faces upward to heaven, and glorified God. Many were filled with great wrath. Ministers and people united with the vile, and stoutly resisted the light shed by the mighty angel. But all who received it withdrew from the world, and were closely united together.
Мені було показано, яку участь усе небо брало в ділі, що звершувалося на землі. Ісус доручив сильному й могутньому ангелові зійти й застерегти мешканців землі, щоб вони приготувалися до Його другого пришестя. Я бачив, як могутній ангел покинув присутність Ісуса на небі. Перед ним ішло надзвичайно яскраве й славне світло. Мені сказали, що його місія — осяяти землю своєю славою і застерегти людей про грядущий гнів Божий. Безліч людей прийняли це світло. Дехто здавався дуже урочистим, тоді як інші раділи й були в захваті. Світло було пролите на всіх, але дехто лише потрапив під його вплив і не прийняв його від щирого серця. Але всі, хто прийняли його, звернули свої обличчя вгору до неба й прославили Бога. Багато хто сповнився великого гніву. Служителі й народ об’єдналися з лихими та затято противилися світлу, пролитому могутнім ангелом. Але всі, хто прийняли його, відокремилися від світу й тісно об’єдналися між собою.
“Satan and his angels were busily engaged in seeking to attract the minds of all they could from the light. The company who rejected it were left in darkness. I saw the angel watching with the deepest interest the professed people of God, to record the character they developed, as the message of heavenly origin was introduced to them. And as very many who professed love for Jesus turned from the heavenly message with scorn, derision and hatred, an angel with a parchment in his hand, made the shameful record. All heaven was filled with indignation, because Jesus was slighted by his professed followers.
Сатана та його ангели старанно намагалися відвернути думки всіх, кого тільки могли, від світла. Ті, хто відкинув його, залишилися в темряві. Мені було показано ангела, який із найглибшим зацікавленням спостерігав за тими, що називають себе Божим народом, щоб записати характер, який у них проявлявся, коли їм було представлено вістку небесного походження. І коли дуже багато хто, що заявляли про свою любов до Ісуса, відвернулися від небесної вістки з презирством, глузуванням і ненавистю, ангел із пергаментом у руці зробив ганебний запис. Усе небо було сповнене обурення, бо Ісуса зневажили ті, що називають себе його послідовниками.
“I saw the disappointment of the trusting ones. They did not see their Lord at the expected time. It was God’s purpose to conceal the future, and bring his people to a point of decision. Without this point of time the work designed of God would not have been accomplished. Satan was leading the minds of very many far ahead in the future. A period of time proclaimed for Christ’s appearing must bring the mind to earnestly seek for a present preparation. As the time passed, those who had not fully received the light of the angel, united with those who had despised the heavenly message, and they turned upon the disappointed ones in ridicule. I saw the angels in heaven consulting with Jesus. They had marked the situation of Christ’s professed followers. The passing of the definite time had tested and proved them, and very many were weighed in the balance and found wanting. They all loudly professed to be Christians, yet failed in following Christ in almost every particular. Satan exulted at the state of the professed followers of Christ. He had them in his snare. He had led the majority to leave the straight path, and they were attempting to climb up to heaven some other way. Angels saw the pure, the clean, and holy, all mixed up with sinners in Zion, and the world-loving hypocrite. They had watched over the true lovers of Jesus; but the corrupt were affecting the holy.
Я бачила розчарування тих, хто довіряв. Вони не побачили свого Господа в очікуваний час. Метою Бога було приховати майбутнє і привести свій народ до моменту вибору. Без цього моменту часу задумане Богом діло не було б звершене. Сатана вів думки дуже багатьох далеко в майбутнє. Оголошений період для явлення Христа мав привести розум до ревного пошуку теперішньої підготовки. Коли час минув, ті, хто не повністю прийняв світло ангела, об’єдналися з тими, хто зневажив небесне послання, і вони накинулися на розчарованих з насмішками. Я бачила ангелів на небі, які радилися з Ісусом. Вони відзначили становище тих, хто називає себе послідовниками Христа. Проминання визначеного часу випробувало й виявило їх, і дуже багатьох зважили на терезах і виявили недостатніми. Усі вони голосно заявляли, що є християнами, та майже в усьому не слідували Христові. Сатана зловтішався станом тих, хто лише називав себе послідовниками Христа. Він тримав їх у своїй пастці. Він спонукав більшість покинути прямий шлях, і вони намагалися піднятися до неба іншим шляхом. Ангели бачили, як чисті, непорочні та святі були перемішані з грішниками в Сіоні та світолюбними лицемірами. Вони оберігали тих, хто щиро любить Ісуса; але зіпсуті впливали на святих.
“Those whose hearts burned with a longing, intense desire to see Jesus, were forbidden by their professed brethren to speak of his coming. Angels viewed the whole scene, and sympathized with the remnant, who loved the appearing of Jesus. Another mighty angel was commissioned to descend to earth. Jesus placed in his hand a writing, and as he came to earth, he cried, Babylon is fallen! is fallen! Then I saw the disappointed ones again look cheerful, and raise their eyes to heaven, looking with faith and hope for their Lord’s appearing. But many seemed to remain in a stupid state, as if asleep; yet I could see the trace of deep sorrow upon their countenances. The disappointed ones saw from the Bible that they were in the tarrying time, and that they must patiently wait the fulfillment of the vision. The same evidence which led them to look for their Lord in 1843, led them to expect him in 1844. I saw that the majority did not possess that energy which marked their faith in 1843. Their disappointment had dampened their faith. But as the disappointed ones united in the cry of the second angel, the heavenly host looked with the deepest interest, and marked the effect of the message. They saw those who bore the name of Christians turn with derision and scorn upon those who had been disappointed. As the words fell from the mocker’s lips, You have not gone up yet! an angel wrote them. Said the angel, They mock God.
Тим, чиї серця палали пекучою тугою, пристрасним бажанням побачити Ісуса, їхніми так званими братами було заборонено говорити про Його прихід. Ангели споглядали всю цю сцену і співчували останку, що любив явлення Ісуса. Іншому могутньому ангелові було доручено зійти на землю. Ісус поклав у його руку письмо, і, коли він сходив на землю, вигукнув: "Пав, пав Вавилон!" Тоді я побачила, що розчаровані знову повеселіли і звели очі до неба, з вірою та надією виглядаючи явлення свого Господа. Але багато хто, здавалося, залишався в заціпенінні, наче спав; та я бачила відбиток глибокого смутку на їхніх обличчях. Розчаровані з Біблії побачили, що вони перебувають у часі зволікання і що їм слід терпляче чекати виконання видіння. Ті самі докази, які спонукали їх очікувати свого Господа в 1843 році, спонукали їх чекати Його в 1844 році. Я бачила, що більшість не мала тієї енергії, яка відзначала їхню віру в 1843 році. Їхнє розчарування пригасило їхню віру. Але коли розчаровані об’єдналися в кличі другого ангела, небесне воїнство з найглибшим інтересом споглядало й відзначало вплив цієї вістки. Вони бачили, як ті, що носили ім’я християн, з насмішкою та зневагою накидалися на тих, хто був розчарований. І коли з уст насмішника падали слова: "Ви ще не вознеслися!", ангел їх записував. Ангел сказав: "Вони глузують із Бога."
“I was pointed back to the translation of Elijah. His mantle fell on Elisha, and wicked children (or young people) followed him, mocking, crying, Go up thou bald head! Go up thou bald head! They mocked God, and met their punishment there. They had learned it of their parents. And those who have scoffed and mocked at the idea of the saints’ going up, will be visited with the plagues of God, and will realize that it is not a small thing to trifle with him.
Мені знову вказали на вознесіння Іллі. Його плащ упав на Єлисея, а лихі діти (або молоді люди) йшли за ним, глузуючи, і кричали: «Підіймайся вгору, лисоголовий! Підіймайся вгору, лисоголовий!» Вони глузували з Бога, і там їх спіткало покарання. Цього вони навчилися від своїх батьків. А тих, хто насміхався й глузував із самої думки про вознесіння святих, спіткають кари Божі, і вони зрозуміють, що легковажити ним — не дрібниця.
“Jesus commissioned other angels to fly quickly to revive and strengthen the drooping faith of his people, and prepare them to understand the message of the second angel, and of the important move which was soon to be made in heaven. I saw these angels receive great power and light from Jesus, and fly quickly to earth to fulfill their commission to aid the second angel in his work. A great light shone upon the people of God as the angels cried. Behold the Bridegroom cometh, go ye out to meet him. Then I saw those disappointed ones rise, and in harmony with the second angel, proclaim, Behold the Bridegroom cometh, go ye out to meet him. The light from the angels penetrated the darkness everywhere. Satan and his angels sought to hinder this light from spreading, and having its designed effect. They contended with the angels of God, and told them that God had deceived the people, and that with all their light and power, they could not make the people believe that Jesus was coming. The angels of God continued their work, although Satan strove to hedge up the way, and draw the minds of the people from the light. Those who received it looked very happy. They fixed their eyes up to heaven, and longed for the appearing of Jesus. Some were in great distress, weeping and praying. Their eyes seemed to be fixed upon themselves, and they dared not look upward.
Ісус доручив іншим ангелам швидко полетіти, щоб оживити й зміцнити занепалу віру свого народу та приготувати їх до розуміння вістки другого ангела і важливої дії, яка невдовзі мала відбутися на небі. Я бачила, як ці ангели одержали від Ісуса велику силу й світло і швидко полетіли на землю, щоб виконати своє доручення — допомогти другому ангелові в його праці. Велике світло засяяло над народом Божим, коли ангели вигукували: Ось Жених іде, виходьте назустріч йому. Тоді я бачила, як ті розчаровані підвелися і, в згоді з другим ангелом, проголошували: Ось Жених іде, виходьте назустріч йому. Світло від ангелів проникало в темряву повсюди. Сатана та його ангели намагалися перешкодити поширенню цього світла й тому, щоб воно мало задуманий вплив. Вони боролися з ангелами Божими й казали їм, що Бог обманув народ і що, попри все своє світло й силу, вони не зможуть змусити людей повірити, що Ісус прийде. Ангели Божі продовжували свою працю, хоча Сатана намагався загородити шлях і відвернути думки людей від світла. Ті, хто прийняв його, виглядали дуже щасливими. Вони спрямували погляди до неба й жадали появи Ісуса. Дехто був у великій скорботі, плачучи й молячись. Здавалося, їхні очі були спрямовані на самих себе, і вони не наважувалися підвести погляд угору.
“A precious light from heaven parted the darkness from them, and their eyes, which had been fixed in despair upon themselves, were turned upward, while gratitude and holy joy were expressed upon every feature. Jesus and all the angelic host looked with approbation upon the faithful, waiting ones.
Дорогоцінне світло з небес розвіяло темряву, що огортала їх, і їхні очі, які в розпачі були спрямовані на самих себе, звелися догори, а на кожній рисі обличчя відбивалися вдячність і свята радість. Ісус і все ангельське воїнство зі схваленням дивилися на вірних, що чекали.
“Those who rejected and opposed the light of the first angel’s message, lost the light of the second, and could not be benefited by the power and glory which attended the message, Behold the Bridegroom cometh. Jesus turned from them with a frown. They had slighted and rejected him. Those who received the message were wrapt in a cloud of glory. They waited and watched and prayed to know the will of God. They greatly feared to offend him. I saw Satan and his angels seeking to shut this divine light from the people of God; but as long as the waiting ones cherished the light, and kept their eyes raised from earth to Jesus, Satan could have no power to deprive them of this precious light. The message given from heaven enraged Satan and his angels, and those who professed to love Jesus, but despised his coming, scorned and derided the faithful, trusting ones. But an angel marked every insult, every slight, every abuse they received from their professed brethren. Very many raised their voices to cry, Behold the Bridegroom cometh, and left their brethren who did not love the appearing of Jesus, and who would not suffer them to dwell upon his second coming. I saw Jesus turn his face from those who rejected and despised his coming, and then he bade angels lead his people out from among the unclean, lest they should be defiled. Those obedient to the messages stood out free and united. A holy and excellent light shone upon them. They renounced the world, tore their affections from it, and sacrificed their earthly interests. They gave up their earthly treasure, and their anxious gaze was directed to heaven, expecting to see their loved Deliverer. A sacred, holy joy beamed upon their countenances, and told of the peace and joy which reigned within. Jesus bade his angels go and strengthen them, for the hour of their trial drew on. I saw that these waiting ones were not yet tried as they must be. They were not free from errors. And I saw the mercy and goodness of God in sending a warning to the people of earth, and repeated messages to bring them up to a point of time, to lead them to a diligent search of themselves, that they might divest themselves of errors which have been handed down from the heathen and papists. Through these messages God has been bringing out his people where he can work for them in greater power, and where they can keep all his commandments. . . .
Ті, хто відкинув і противився світлу першої ангельської вістки, втратили світло другої і не могли скористатися силою й славою, які супроводжували вістку: «Ось Жених іде». Ісус відвернувся від них із насупленим поглядом. Вони знехтували Ним і відкинули Його. Ті, хто прийняв вістку, були оповиті хмарою слави. Вони чекали, чували й молилися, щоб пізнати волю Божу. Вони дуже боялися образити Його. Я бачила сатану та його ангелів, які намагалися загородити доступ до цього Божественного світла для Божого народу; але допоки ті, що чекали, берегли це світло і тримали свій погляд, здійнятий від землі до Ісуса, сатана не мав сили позбавити їх цього дорогоцінного світла. Вістка, дана з неба, розлютила сатану та його ангелів, а ті, що заявляли, що люблять Ісуса, але зневажали Його прихід, глузували й насміхалися з вірних, тих, що покладалися на Нього. Але ангел відмічав кожну образу, кожне приниження, кожне знущання, яких вони зазнавали від своїх так званих братів. Численні підносили свої голоси, вигукуючи: «Ось Жених іде», і залишали своїх братів, які не любили явлення Ісуса і не дозволяли їм говорити про Його другий прихід. Я бачила, як Ісус відвернув Своє обличчя від тих, що відкинули й зневажили Його прихід, і тоді Він звелів ангелам вивести Свій народ з-поміж нечистих, щоб вони не осквернилися. Ті, що були послушні вісткам, стояли вільні й єдині. Святе й прекрасне світло сяяло на них. Вони відреклися від світу, відірвали від нього свої прив’язаності й пожертвували земними інтересами. Вони віддали свої земні скарби, а їхній тривожний погляд був спрямований до неба, очікуючи побачити свого улюбленого Визволителя. Священна, свята радість сяяла на їхніх обличчях і свідчила про мир і радість, що панували в їхніх серцях. Ісус звелів Своїм ангелам піти й зміцнити їх, бо наближалася година їхнього випробування. Я бачила, що ці очікуючі ще не були випробувані так, як мають бути. Вони не були вільні від помилок. І я бачила милість і доброту Божу в тому, що Він послав застереження людям землі і повторні вістки, щоб довести їх до певного моменту часу, спонукати до ретельного самодослідження, аби вони могли відкинути помилки, успадковані від язичників і папістів. Через ці вістки Бог виводить Свій народ туди, де Він може діяти для них із більшою силою і де вони можуть дотримуватися всіх Його заповідей. ...
“As the ministration of Jesus closed in the Holy place, and he passed into the Holiest, and stood before the ark containing the law of God, he sent another mighty angel to earth with the third message. He placed a parchment in the angel’s hand, and as he descended to earth in majesty and power, he proclaimed a fearful warning, the most terrible threatening ever borne to man. This message was designed to put the children of God upon their guard, and show them the hour of temptation and anguish that was before them. Said the angel, They will be brought into close combat with the beast and his image. Their only hope of eternal life is to remain steadfast. Although their lives are at stake, yet they must hold fast the truth. The third angel closes his message with these words, Here is the patience of the saints; here are they that keep the commandments of God, and the faith of Jesus. As he repeated these words he pointed to the heavenly Sanctuary. The minds of all who embrace this message are directed to the Most Holy place where Jesus stands before the ark, making his final intercession for all those for whom mercy still lingers, and for those who have ignorantly broken the law of God. This atonement is made for the righteous dead as well as for the righteous living. Jesus makes an atonement for those who died, not receiving the light upon God’s commandments, who sinned ignorantly.
Коли служіння Ісуса у Святому місці завершилося, і Він увійшов до Найсвятішого та став перед ковчегом, що містить закон Божий, Він послав на землю іншого могутнього ангела з третьою звісткою. Він поклав пергамент у руку ангела, і, коли той з величчю та силою спускався на землю, проголосив страшне попередження — найжахливішу погрозу, яку будь-коли було донесено людям. Ця звістка була покликана поставити дітей Божих на сторожі та показати їм годину спокуси й скорботи, що була попереду. Сказав ангел: «Вони будуть втягнуті в безпосереднє зіткнення зі звіром та його образом. Їхня єдина надія на вічне життя — залишатися непохитними. Хоча на кону їхнє життя, вони все ж мають міцно триматися істини». Третій ангел завершує свою звістку такими словами: «Тут терпіння святих; тут ті, що зберігають заповіді Бога і віру Ісуса». Повторюючи ці слова, він указав на небесне Святилище. Думки всіх, хто приймає цю звістку, спрямовуються до Найсвятішого місця, де Ісус стоїть перед ковчегом, здійснюючи своє остаточне заступництво за всіх, для кого милість ще триває, і за тих, хто з невідання порушив закон Божий. Ця спокута звершується за праведних померлих так само, як і за праведних живих. Ісус здійснює спокуту за тих, хто помер, не прийнявши світла щодо Божих заповідей, хто згрішив з невідання.
“After Jesus opened the door of the Most Holy the light of the Sabbath was seen, and the people of God were to be tested and proved, as God proved the children of Israel anciently, to see if they would keep his law. I saw the third angel pointing upward, showing the disappointed ones the way to the Holiest of the heavenly Sanctuary. They followed Jesus by faith into the Most Holy. Again they have found Jesus, and joy and hope spring up anew. I saw them looking back reviewing the past, from the proclamation of the second advent of Jesus, down through their travels to the passing of the time in 1844. They see their disappointment explained, and joy and certainty again animate them. The third angel has lighted up the past, present and future, and they know that God has indeed led them by his mysterious providence.
Після того як Ісус відчинив двері Святого святих, відкрилося світло про суботу, і народ Божий мав бути випробуваний і перевірений, як Бог колись випробовував дітей Ізраїля, щоб з’ясувати, чи берегтимуть вони Його закон. Я бачила третього ангела, що вказував угору, показуючи розчарованим шлях до Святого святих небесного святилища. Вони вірою пішли за Ісусом у Святе святих. Вони знову знайшли Ісуса, і радість та надія знову ожили. Я бачила, як вони озиралися назад, переглядаючи минуле — від проголошення другого приходу Ісуса, крізь усі їхні переживання, аж до спливу часу в 1844 році. Вони бачать пояснення свого розчарування, і радість та впевненість знову наповнюють їх. Третій ангел освітив минуле, теперішнє і майбутнє, і вони знають, що Бог справді вів їх Своїм таємничим провидінням.
“It was represented to me that the remnant followed Jesus into the Most Holy place, and beheld the ark, and the mercy-seat, and were captivated with their glory. Jesus raised the cover of the ark, and behold! the tables of stone, with the ten commandments written upon them. They trace down the lively oracles; but they start back with trembling when they see the fourth commandment living among the ten holy precepts, while a brighter light shines upon it than upon the other nine, and a halo of glory is all around it. They find nothing there informing them that the Sabbath has been abolished, or changed to the first day of the week. It reads as when spoken by the mouth of God in solemn and awful grandeur upon the mount, while the lightnings flashed and the thunders rolled, and when written with his own holy finger in the tables of stone. Six days shalt thou labor and do all thy work; but the seventh day is the Sabbath of the Lord thy God. They are amazed as they behold the care taken of the ten commandments. They see them placed close by Jehovah, overshadowed and protected by his holiness. They see that they have been trampling upon the fourth commandment of the decalogue, and have observed a day handed down by the heathen and papists, instead of the day sanctified by Jehovah. They humble themselves before God, and mourn over their past transgressions.
Мені було показано, що ті, хто залишилися (останок), пішли за Ісусом до Святого Святих, і побачили ковчег і престол милості та були захоплені їхньою славою. Ісус підняв кришку ковчега, і ось — кам’яні скрижалі, на яких написані десять заповідей. Вони вчитуються в ці живі слова; але зі страхом відступають, коли бачать четверту заповідь, живу серед десяти святих приписів, тоді як яскравіше світло сяє на ній, ніж на інших дев’яти, і ореол слави оточує її. Вони не знаходять там нічого, що свідчило б їм, що суботу скасовано або змінено на перший день тижня. Вона звучить так само, як тоді, коли була промовлена устами Бога в урочистій і грізній величі на горі, коли блискавки спалахували й гуркотіли громи, і коли була написана Його власним святим перстом на кам’яних скрижалях. Шість днів працюватимеш і робитимеш усі свої справи; а сьомий день — субота Господа, Бога твого. Вони дивуються, бачачи, як пильно оберігаються десять заповідей. Вони бачать їх поставленими поруч із Єговою, осіненими й захищеними Його святістю. Вони бачать, що топтали четверту заповідь Декалогу і дотримувалися дня, переданого язичниками й папістами, замість дня, освяченого Єговою. Вони смиряються перед Богом і оплакують свої минулі переступи.
“I saw the incense in the censer smoke as Jesus offered their confessions and prayers to his Father. And as it ascended, a bright light rested upon Jesus, and upon the mercy-seat; and the earnest, praying ones, who were troubled because they had discovered themselves to be transgressors of God’s law, were blest, and their countenances lighted up with hope and joy. They joined in the work of the third angel, and raised their voices and proclaimed the solemn warning. But few at first received the message, yet they continued with energy to proclaim the warning. Then I saw many embrace the message of the third angel, and unite their voices with those who had first proclaimed the warning, and they exalted God and magnified him by observing his sanctified Rest-day.
Я бачив, як фіміам у кадильниці димів, коли Ісус приносив їхні визнання та молитви Своєму Отцеві. І коли він здіймався вгору, яскраве світло спочило на Ісусі й на престолі милості; а щирі молільники, яких непокоїло те, що вони виявили себе порушниками Божого закону, були благословенні, і їхні обличчя засяяли надією та радістю. Вони долучилися до діла третього ангела, піднесли свої голоси й проголосили урочисте застереження. Спочатку лише небагато хто прийняли цю вістку, та вони продовжували з запалом проголошувати застереження. Тоді я побачив, що багато хто прийняли вістку третього ангела і поєднали свої голоси з тими, хто першим проголосив застереження, і вони звеличували Бога та прославляли Його, дотримуючись Його освяченого Дня відпочинку.
“Many who embraced the third message had not an experience in the two former messages. Satan understood this, and his evil eye was upon them to overthrow them; but the third angel was pointing them to the Most Holy place, and those who had an experience in the past messages were pointing them the way to the heavenly Sanctuary. Many saw the perfect chain of truth in the angels’ messages, and gladly received it. They embraced them in their order, and followed Jesus by faith into the heavenly Sanctuary. These messages were represented to me as an anchor to hold the body. And as individuals receive and understand them, they are shielded against the many delusions of Satan.
Багато з тих, хто прийняли третю вістку, не мали досвіду в двох попередніх вістках. Сатана це розумів, і його лихе око було звернене на них, щоб їх повалити; але третій ангел вказував їм на Святе Святих, а ті, хто мав досвід у попередніх вістках, вказували їм шлях до Небесного Святилища. Багато хто побачив досконалий ланцюг істини у вістках ангелів і з радістю прийняв його. Вони прийняли їх у належному порядку і вірою пішли за Ісусом до Небесного Святилища. Ці вістки були представлені мені як якір, що утримує тіло. І коли окремі люди приймають і розуміють їх, вони захищені від численних оман Сатани.
“After the great disappointment in 1844, Satan and his angels were busily engaged in laying snares to unsettle the faith of the body. He was affecting the minds of individuals who had a personal experience in these things. They had an appearance of humility. They changed the first and second messages, and pointed to the future for their fulfillment, while others pointed far back in the past, declaring that they had been there fulfilled. These individuals were drawing the minds of the inexperienced away, and unsettling their faith. Some were searching the Bible to try to build up a faith of their own, independent of the body. Satan exulted in all this; for he knew that those who broke loose from the anchor, he could affect by different errors and drive about with winds of doctrine. Many who had led in the first and second messages, denied them, and division and scattering was throughout the body. I then saw Wm. Miller. He looked perplexed, and was bowed with sorrow and distress for his people. He saw the company who were united and loving in 1844, losing their love for each other, and opposing one another. He saw them fall back into a cold, backslidden state. Grief wasted his strength. I saw leading men watching Wm. Miller, and fearing lest he should embrace the third angel’s message and the commandments of God. And as he would lean towards the light from heaven, these men would lay some plan to draw his mind away. I saw a human influence exerted to keep his mind in darkness, and to retain his influence among them. At length Wm. Miller raised his voice against the light from heaven. He failed in not receiving the message which would have fully explained his disappointment, and cast a light and glory on the past, which would have revived his exhausted energies, brightened up his hope, and led him to glorify God. But he leaned to human wisdom instead of divine, and being broken with arduous labor in his Master’s cause, and by age, he was not as accountable as those who kept him from the truth. They are responsible, and the sin rests upon them. If Wm. Miller could have seen the light of the third message, many things which looked dark and mysterious to him would have been explained. His brethren professed such deep love and interest for him, he thought he could not tear away from them. His heart would incline towards the truth; but then he looked at his brethren. They opposed it. Could he tear away from those who had stood side and shoulder with him in proclaiming Jesus’ coming? He thought they surely would not lead him astray.
Після великого розчарування 1844 року сатана зі своїми ангелами ретельно займався розставлянням пасток, щоб розхитати віру спільноти. Він впливав на розум окремих людей, які мали особистий досвід у цих речах. Вони мали вигляд смирення. Вони змінювали першу і другу звістку та відносили їхнє виконання в майбутнє, тоді як інші відсилали далеко в минуле, стверджуючи, що там вони вже сповнилися. Ці люди відводили думки недосвідчених убік і розхитували їхню віру. Дехто досліджував Біблію, намагаючись вибудувати власну, незалежну від спільноти, віру. Сатана тішився всьому цьому; бо знав, що тих, хто відірвався від якоря, він зможе захопити різними помилками і ганяти ними вітрами вчень. Багато хто з тих, хто був провідником у першій і другій звістках, зрікся їх, і поділ і розпорошення охопили всю спільноту. Тоді я побачив Вільяма Міллера. Він виглядав спантеличеним і був згорблений від смутку та тривоги за свій народ. Він бачив, як спільнота, що була єдиною й люблячою у 1844 році, втрачала любов одне до одного і противилася одне одному. Він бачив, як вони повертаються до холодного, відступницького стану. Смуток виснажував його сили. Я бачив, як провідні люди стежили за Вільямом Міллером, боячись, щоб він не прийняв звістку третього ангела і Божі заповіді. І щойно він схилявся до небесного світла, ці люди вигадували якийсь план, щоб відвернути його думки. Я бачив, як чинився людський вплив, щоб утримати його розум у темряві й зберегти його авторитет серед них. Зрештою Вільям Міллер підняв свій голос проти світла з небес. Він помилився тим, що не прийняв звістку, яка повністю пояснила б його розчарування і пролила б світло та славу на минуле, що відродило б його виснажені сили, оживило б надію і спонукало б його прославити Бога. Але він схилився до людської, а не Божої, мудрості, і, зламаний тяжкою працею в справі свого Господа та роками, він був не так відповідальний, як ті, хто стримував його від істини. Вони відповідальні, і гріх лежить на них. Якби Вільям Міллер зміг побачити світло третьої звістки, було б пояснено багато речей, які здавалися йому темними й загадковими. Його брати виявляли до нього таку глибоку любов і турботу, що він думав, ніби не зможе від них відірватися. Його серце схилялося до істини; але тоді він дивився на своїх братів. Вони їй противилися. Чи міг він відірватися від тих, хто стояв із ним пліч-о-пліч у проголошенні приходу Ісуса? Він думав, що вони, безперечно, не заведуть його в оману.
“God suffered him to come under the power of Satan, and death to have dominion over him. He hid him in the grave, away from those who were constantly drawing him from God. Moses erred just as he was about to enter the promised land. So also, I saw that Wm. Miller erred as he was soon to enter the heavenly Canaan, in suffering his influence to go against the truth. Others led him to this. Others must account for it. But angels watch the precious dust of this servant of God, and he will come forth at the sound of the last trump.
Бог допустив, щоб він потрапив під владу сатани, а смерті — панувати над ним. Він сховав його в могилі, подалі від тих, хто постійно віддаляв його від Бога. Мойсей помилився саме тоді, коли вже мав увійти в обітовану землю. Так само я побачив, що Wm. Miller помилився, коли вже мав незабаром увійти до небесного Ханаану, допустивши, щоб його вплив пішов проти істини. Інші довели його до цього. Інші мають за це дати звіт. Але ангели пильнують дорогоцінний порох цього слуги Божого, і він постане при звуці останньої сурми.
“I saw a company who stood well guarded and firm, and would give no countenance to those who would unsettle the established faith of the body. God looked upon them with approbation. I was shown three steps—one, two and three—the first, second and third angels’ messages. Said the angel, Woe to him who shall move a block, or stir a pin in these messages. The true understanding of these messages is of vital importance. The destiny of souls hangs upon the manner in which they are received. I was again brought down through these messages, and saw how dearly the people of God had purchased their experience. It had been obtained through much suffering and severe conflict. Step by step had God brought them along, until he had placed them upon a solid, immovable platform. Then I saw individuals as they approached the platform, before stepping upon it examine the foundation. Some with rejoicing immediately stepped upon it. Others commenced to find fault with the laying of the foundation of the platform. They wished improvements made, and then the platform would be more perfect, and the people much happier. Some stepped off the platform and examined it, then found fault with it, declaring it to be laid wrong. I saw that nearly all stood firm upon the platform, and exhorted others who had stepped off to cease their complaints, for God was the master-builder, and they were fighting against him. They recounted the wonderful work of God, which had led them to the firm platform, and in union nearly all raised their eyes to heaven, and with a loud voice glorified God. This affected some of those who had complained, and left the platform, and again they with humble look stepped upon it.
Мені було показано групу, що стояла добре захищеною й непохитною і не надавала підтримки тим, хто намагався розхитати усталену віру спільноти. Бог дивився на них зі схваленням. Мені було показано три сходинки — одну, дві і три — першу, другу і третю ангельські вісті. Ангел сказав: Горе тому, хто зрушить бодай камінь чи поворухне кілочок у цих вістях. Правильне розуміння цих вістей має життєво важливе значення. Доля душ залежить від того, як їх приймають. Мене знову провели через ці вісті, і було показано, якою дорогою ціною Божий народ придбав свій досвід. Його було здобуто через багато страждань і тяжку боротьбу. Крок за кроком Бог вів їх, доки не поставив на міцну, непорушну платформу. Потім було показано, як окремі люди, наближаючись до платформи, перед тим як ступити на неї, оглядають фундамент. Дехто з радістю відразу ступав на неї. Інші починали дорікати за те, як було закладено фундамент платформи. Вони бажали, щоб зробили поліпшення, і тоді платформа була б досконалішою, а люди — значно щасливішими. Дехто сходив із платформи й оглядав її, а потім нарікав на неї, заявляючи, що її закладено неправильно. Було показано, що майже всі твердо стояли на платформі й закликали тих, хто зійшов, припинити свої нарікання, бо Бог був головним будівничим, а вони боролися проти Нього. Вони пригадували дивовижні Божі діла, які привели їх до міцної платформи, і, в єдності, майже всі звели очі до неба і гучним голосом прославили Бога. Це вплинуло на деяких із тих, хто нарікав і залишив платформу, і вони знову зі смиренним виглядом ступили на неї.
“I was pointed back to the proclamation of the first advent of Christ. John was sent in the spirit and power of Elijah to prepare the way for Jesus’ coming. Those who rejected the testimony of John were not benefited by the teachings of Jesus. Their opposition to the proclamation of his first advent placed them where they could not readily receive the strongest evidence of his being the Messiah. Satan led on those who rejected the message of John to go still further, to reject Jesus and crucify him. In doing this, they placed themselves where they could not receive the blessing on the day of Pentecost, which would have taught them the way into the heavenly Sanctuary. The rending of the vail of the temple showed that the Jewish sacrifices and ordinances would no longer be received. The great Sacrifice had been offered, and had been accepted, and the Holy Spirit which descended on the day of Pentecost carried the minds of the disciples from the earthly Sanctuary to the heavenly, where Jesus had entered by his own blood, and shed upon his disciples the benefits of his atonement. The Jews were left in complete deception and total darkness. They lost all the light they might have had upon the plan of salvation, and still trusted in their useless sacrifices and offerings. They could not be benefited by the mediation of Christ in the Holy place. The heavenly Sanctuary had taken the place of the earthly, yet they had no knowledge of the way to the heavenly.
Мені знову вказали на проголошення першого пришестя Христа. Івана було послано в дусі й силі Іллі, щоб приготувати шлях для приходу Ісуса. Ті, хто відкинув свідчення Івана, не отримали користі з учення Ісуса. Їхній опір проголошенню його першого пришестя поставив їх у становище, коли вони не могли легко прийняти найсильніші докази того, що він є Месією. Сатана спонукав тих, хто відкинув звістку Івана, зайти ще далі — відкинути Ісуса й розіп’яти його. Роблячи це, вони поставили себе в становище, коли не могли отримати благословення в день П’ятидесятниці, яке навчило б їх шляху до небесного святилища. Розірвання храмової завіси показало, що юдейські жертви та обряди більше не будуть прийняті. Велика Жертва була принесена і прийнята, і Святий Дух, який зійшов у день П’ятидесятниці, переніс думки учнів від земного святилища до небесного, куди Ісус увійшов власною кров’ю і вилив на своїх учнів благословення його спокути. Юдеї залишилися в повній омані й цілковитій темряві. Вони втратили все світло, яке могли мати щодо плану спасіння, і продовжували покладатися на свої марні жертви та приношення. Вони не могли отримати користі від посередництва Христа у Святому місці. Небесне святилище зайняло місце земного, однак вони не знали шляху до небесного святилища.
“Many look with horror at the course the Jews pursued toward Jesus in rejecting and crucifying him. And as they read the history of his shameful abuse, they think they love Christ, and would not have denied him like Peter, or crucified him like the Jews. But God who has witnessed their professed sympathy for his Son, has proved them, and has brought to the test that love which they professed for Jesus.
Багато хто з жахом дивиться на те, як юдеї вчинили з Ісусом, відкинувши Його і розіп’явши Його. І, читаючи історію Його ганебних наруг, вони думають, що люблять Христа і що не відреклися б від Нього, як Петро, і не розіп’яли б Його, як юдеї. Але Бог, Який був свідком їхнього заявленого співчуття до Свого Сина, випробував їх і піддав випробуванню їхню любов до Ісуса, у якій вони зізнавалися.
“All heaven watched with the deepest interest the reception of the message. But many who profess to love Jesus, and who shed tears as they read the story of the cross, instead of receiving the message with gladness, are stirred, with anger, and deride the good news of Jesus’ coming, and declare it to be delusion. They would not fellowship those who loved his appearing, but hated them, and shut them out of the churches. Those who rejected the first message could not be benefited by the second, and were not benefited by the midnight cry, which was to prepare them to enter with Jesus by faith into the Most Holy place of the heavenly Sanctuary. And by rejecting the two former messages, they can see no light in the third angel’s message, which shows the way into the Most Holy place. I saw that the nominal churches, as the Jews crucified Jesus, had crucified these messages, and therefore they have no knowledge of the move made in heaven, or of the way into the Most Holy, and they cannot be benefited by the intercession of Jesus there. Like the Jews, who offered their useless sacrifices, they offer up their useless prayers to the apartment which Jesus has left, and Satan, pleased with the deception of the professed followers of Christ, fastens them in his snare, and assumes a religious character, and leads the minds of these professed Christians to himself, and works with his power, his signs and lying wonders. Some he deceives in one way and some in another. He has different delusions prepared to affect different minds. Some look with horror upon one deception, while they readily receive another. Satan deceives some with Spiritualism. He also comes as an angel of light, and spreads his influence over the land. I saw false reformations everywhere. The churches were elated, and considered that God was marvelously working for them, when it was another spirit. It will die away and leave the world and the church in a worse condition than before.
Усе небо з найглибшим зацікавленням спостерігало за прийняттям цієї вістки. Але багато хто, які заявляють, що люблять Ісуса, і проливають сльози, читаючи історію про хрест, замість того щоб із радістю прийняти вістку, збурюються гнівом, глузують з доброї новини про пришестя Ісуса і оголошують її оманою. Вони не мають спільності з тими, хто любить Його явлення, а ненавидять їх і виганяють із церков. Ті, хто відкинув першу вістку, не могли скористатися другою і не отримали користі від опівнічного крику, який мав підготувати їх увійти з Ісусом вірою у Святе Святих небесного Святилища. І, відкинувши дві попередні вістки, вони не бачать світла у вістці третього ангела, яка вказує шлях у Святе Святих. Я бачила, що номінальні церкви, так само як юдеї розіп’яли Ісуса, розіп’яли ці вістки, і тому вони не мають знання про переміну, що відбулася на небі, ані про шлях у Святе Святих, і не можуть скористатися заступництвом Ісуса там. Подібно до юдеїв, які приносили свої марні жертви, вони возносять свої марні молитви до відділення, яке Ісус залишив, а сатана, задоволений обманом удаваних послідовників Христа, міцно тримає їх у своїй пастці, набирає релігійного вигляду, спрямовує розуми цих удаваних християн до себе і діє своєю силою, своїми знаменнями та неправдивими чудесами. Деяких він обманює одним способом, а інших — іншим. Він має різні омани, підготовлені, щоб впливати на різні розуми. Дехто з жахом дивиться на одну оману, тоді як іншу легко приймає. Сатана обманює деяких спіритизмом. Він також приходить як ангел світла і поширює свій вплив по всій землі. Я бачила всюди фальшиві реформації. Церкви були піднесені й вважали, що Бог дивовижно діє для них, тоді як це був інший дух. Це згасне і залишить світ і церкву в гіршому стані, ніж раніше.
“I saw that God had honest children among the nominal Adventists, and the fallen churches, and ministers and people will yet be called out from these churches, before the plagues shall be poured out, and they will gladly embrace the truth. Satan knows this, and before the loud cry of the third angel, raises an excitement in these religious bodies, that those who have rejected the truth may think God is with them. He hopes to deceive the honest, and lead them to think that God is still working for the churches. But the light will shine, and every one of the honest ones will leave the fallen churches, and take their stand with the remnant.” Spiritual Gifts, volume 1, 151–172.
Я бачила, що Бог має щирих дітей серед номінальних адвентистів та у відступницьких церквах, і служителі та народ ще будуть покликані вийти з цих церков до того, як будуть вилиті кари, і вони радо приймуть істину. Сатана це знає і перед гучним кличем третього ангела викликає збудження в цих релігійних спільнотах, щоб ті, хто відкинув істину, думали, що Бог із ними. Він сподівається обманути щирих і змусити їх думати, що Бог усе ще діє в церквах. Але світло засяє, і кожен із щирих залишить відступницькі церкви й стане на бік залишку. Духовні дари, том 1, 151–172.
This passage has so many important truths, but I am using the passage to isolate some characteristics of the messages of Millerite history, in order to understand how those typify our history. All three of the angels of Revelation fourteen have a message in their hands. The second and third angel are identified as having a “parchment,” with them as they descend with their message. Each angel represents a message, and the arrival of each message causes an effect.
Цей уривок містить багато важливих істин, але я використовую його, щоб виокремити деякі характеристики звісток з історії міллеритів, аби зрозуміти, як вони типізують нашу історію. Усі троє ангелів чотирнадцятого розділу Одкровення мають у руках звістку. Другий і третій ангели змальовані як такі, що мають при собі «пергамент», коли вони сходять зі своєю звісткою. Кожен ангел представляє звістку, і прихід кожної звістки чинить вплив.
We will continue this subject in the next article.
Ми продовжимо цю тему в наступній статті.