We closed the last article identifying that all three of the angels of Revelation fourteen have a message in their hands. The second and third angel are identified as having a “parchment,” with them as they descend with their message. Each angel represents a message, and the arrival of each message causes an effect. The first angel arrived in 1798. That message was unsealed and there was an increase of knowledge concerning the impending judgment. That increase of knowledge produced two classes of worshippers. When the second angel arrived the message of the Protestants’ fall was unsealed and there was an increase of knowledge and two classes were produced. When the Midnight Cry message arrived on October 22, 1844, it was unsealed at Exeter camp meeting and there was an increase of knowledge and two classes of virgins were produced. When the third angel arrived on October 22, 1844 the message of the third angel and all that it represents was unsealed and there was an increase of knowledge and two classes were produced.
Ми завершили останню статтю, зазначивши, що всі три ангели з чотирнадцятого розділу Об’явлення мають у руках послання. Другий і третій ангел окреслені як такі, що мають із собою «пергамент», коли вони сходять зі своїм посланням. Кожен ангел представляє послання, і прихід кожного послання спричиняє ефект. Перший ангел прийшов у 1798 році. Те послання було розпечатано, і відбулося примноження знань щодо наближеного суду. Це примноження знань породило два класи поклонників. Коли прийшов другий ангел, було розпечатано послання про падіння протестантів, відбулося примноження знань і були утворені два класи. Коли звістка Опівнічного Крику прийшла 22 жовтня 1844 року, її було розпечатано на табірному з’їзді в Ексетері, відбулося примноження знань, і були утворені два класи дів. Коли третій ангел прийшов 22 жовтня 1844 року, було розпечатано послання третього ангела і все, що воно представляє, відбулося примноження знань, і були утворені два класи.
Another characteristic that can be found in the angels has to do with the empowerment of the angel’s messages. The message of the second angel was empowered by the message of the Midnight Cry, as the previous article showed, but the Midnight Cry is not represented by a singular angel, it is represented by many angels. The history that corresponded to the second angel and the Midnight Cry shows that the second angel’s message was empowered when the Midnight cry joined with it. In the same book we are told:
Ще одна характеристика, що стосується ангелів, пов’язана з посиленням ангельських вісток. Вістка другого ангела була посилена вісткою Опівнічного крику, як показано в попередній статті, але Опівнічний крик представлений не одним-єдиним ангелом, а багатьма ангелами. Історія, яка відповідала другому ангелові й Опівнічному крику, показує, що вістка другого ангела була посилена, коли до неї приєднався Опівнічний крик. У тій самій книзі нам сказано:
“I saw angels hurrying to and fro in heaven. They were descending to earth, and again ascending to heaven, preparing for the fulfillment of some important event. Then I saw another mighty angel commissioned to descend to earth, and unite his voice with the third angel, and give power and force to his message. Great power and glory were imparted to the angel, and as he descended, the earth was lightened with his glory. The light which went before and followed after this angel, penetrated everywhere, as he cried mightily, with a strong voice, saying, Babylon the great is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils, and the hold of every foul spirit, and a cage of every unclean and hateful bird. The message of the fall of Babylon, as given by the second angel, is again given, with the addition of the corruptions which have been entering the churches since 1844. The work of this angel comes in at the right time, and joins in the last great work of the third angel’s message, as it swells into a loud cry. And the people of God are fitted up everywhere to stand in the hour of temptation which they are soon to meet. I saw a great light resting upon them, and they united in the message, and fearlessly proclaimed with great power the third angel’s message.
Я бачив ангелів, які поспішали туди й сюди на небі. Вони сходили на землю і знову піднімалися на небо, готуючись до звершення якоїсь важливої події. Потім я побачив іншого могутнього ангела, якому було доручено зійти на землю, поєднати свій голос із третім ангелом і надати його звістці сили й міці. Цьому ангелові було дано велику силу й славу, і коли він спускався, земля осяялася від його слави. Світло, що йшло перед цим ангелом і за ним, проникало всюди, коли він гучно, сильним голосом, виголошував: «Впав, впав Вавилон великий, і став житлом демонів, і сховищем усякого нечистого духа, і кліткою кожного нечистого й огидного птаха». Звістка про падіння Вавилона, дана другим ангелом, знову проголошується, з доповненням про зіпсуття, яке від 1844 року проникає в церкви. Служіння цього ангела приходить у належний час і долучається до останнього великого діла звістки третього ангела, коли вона переростає в гучний клич. І народ Божий повсюди підготовлений, щоб вистояти в годину спокуси, з якою їм незабаром доведеться зустрітися. Я бачив велике світло, що спочивало на них, і вони об’єдналися в цій звістці та безстрашно, з великою силою, проголошували звістку третього ангела.
“Angels were sent to aid the mighty angel from heaven, and I heard voices which seemed to sound every where, Come out of her, my people, that ye be not partakers of her sins, and that ye receive not of her plagues; for her sins have reached unto heaven, and God hath remembered her iniquities. This message seemed to be an addition to the third message, and joined it, as the midnight cry joined the second angel’s message in 1844. The glory of God rested upon the patient, waiting saints, and they fearlessly gave the last solemn warning, proclaiming the fall of Babylon, and calling upon God’s people to come out of her; that they might escape her fearful doom.” Spiritual Gifts, volume 1, 193, 194.
Було послано ангелів, щоб допомогти могутньому ангелові з неба, і я чув голоси, що, здавалося, лунали звідусіль: Вийдіть із неї, народе Мій, щоб ви не стали причасниками її гріхів і щоб ви не прийняли її кар; бо гріхи її дійшли до неба, і Бог згадав її беззаконня. Ця вістка, здавалося, була доповненням до третьої вістки і приєдналася до неї, як опівнічний крик приєднався до вістки другого ангела в 1844 році. Слава Божа спочила на терплячих святих, які чекали, і вони безстрашно виголосили останнє урочисте попередження, проголошуючи падіння Вавилона і закликаючи Божий народ вийти з неї, щоб вони могли уникнути її страшної загибелі. Духовні дари, том 1, 193, 194.
The Midnight Cry joined the second angel, and the angel of Revelation eighteen joins the third angel, and when he joins the third angel, he is repeating the joining of the Midnight Cry and the second angel in the beginning of Adventism. Based upon two witnesses, the second and third angel, every angel’s message has a secondary message that empowers it. These two witnesses teach that when the first angel’s message arrived in history, there had to come a point thereafter where that message was empowered by a secondary message. This was of course also true of the first angel. In the first paragraph of the long passage, we just set forth, Sister White identifies the same characteristics to the first angel as John assigns to the angel of Revelation eighteen when she states, “I was told that his mission was to lighten the earth with his glory, and warn man of the coming wrath of God.” It is clear in the passage she is referring to the first angel.
Опівнічний крик приєднався до другого ангела, а ангел з вісімнадцятого розділу Об’явлення приєднується до третього ангела, і коли він приєднується до третього ангела, він повторює приєднання Опівнічного крику й другого ангела на початку адвентизму. Виходячи зі свідчення двох свідків — другого й третього ангелів — кожна ангельська вістка має другорядну вістку, що підсилює її. Ці два свідки навчають, що коли в історії з’явилася вістка першого ангела, згодом мав настати момент, коли цю вістку було підсилено другорядною вісткою. Це, звісно, також стосувалося першого ангела. У першому абзаці довгого уривку, який ми щойно навели, сестра Вайт приписує першому ангелові ті самі характеристики, які Іван приписує ангелові з вісімнадцятого розділу Об’явлення, коли вона говорить: «Мені було сказано, що його місія — осяяти землю своєю славою та попередити людей про грядущий гнів Божий». У цьому уривку очевидно, що вона має на увазі першого ангела.
The first angel’s message arrived in 1798, and it was thereafter empowered on August 11, 1840, when the Ottoman supremacy ceased. At that point the mighty angel of Revelation ten came down out of heaven and placed one foot on the land and one on the sea. He represents the empowerment of the first angel, and this is what identifies the work of the first angel as the same work as the angel of Revelation eighteen. Both were to lighten the earth with their glory, but the angel of Revelation eighteen joins the third angel, just as the Midnight Cry joined the second angel and just as the angel that descended in Revelation ten joined the first angel.
Звістка першого ангела надійшла 1798 року, а згодом була наділена силою 11 серпня 1840 року, коли припинилося османське верховенство. Тоді могутній ангел із десятого розділу Об’явлення зійшов з неба і поставив одну ногу на суші, а одну — на морі. Він символізує наділення силою першого ангела, і саме це визначає працю першого ангела як ту саму працю, що й ангела вісімнадцятого розділу Об’явлення. Обидва мали осяяти землю своєю славою, але ангел вісімнадцятого розділу Об’явлення приєднується до третього ангела, так само, як Опівнічний крик приєднався до другого ангела, і так само, як ангел, що зійшов у десятому розділі Об’явлення, приєднався до першого ангела.
Therefore, when the first angel arrived, a message was unsealed that produced two classes of worshippers. When the first angel’s message was empowered by the angel of Revelation ten, he had in his hand a little book that he commanded John to eat, identifying that he brought a message, unsealed it and it produced two classes of worshippers. When the second angel, Midnight Cry and third angel arrived there was a message unsealed that tested and produced two classes of worshippers.
Отже, коли з’явився перший ангел, було розкрито послання, що породило два класи поклонників. Коли звістка першого ангела була посилена ангелом десятого розділу Одкровення, у нього в руці була книжечка, яку він наказав Іванові з’їсти, вказуючи на те, що він приніс це послання, розкрив його, і воно породило два класи поклонників. Коли з’явилися другий ангел, Опівнічний крик і третій ангел, було розкрито послання, що випробувало й породило два класи поклонників.
The passage we are addressing emphasizes by comparing the history of Christ with the history of the Millerites that the sequential testing process that took place in the Millerite history also took place in the days of Christ, which was the end of ancient Israel. If a sequential testing process took place at the beginning of spiritual Israel and at the end of ancient Israel, then there will be a sequential testing process at the end of spiritual Israel, as there was at the beginning of ancient Israel.
Уривок, який ми розглядаємо, підкреслює, порівнюючи історію Христа з історією міллеритів, що послідовний випробувальний процес, який мав місце в історії міллеритів, також відбувався за днів Христа, які стали кінцем стародавнього Ізраїлю. Якщо послідовний випробувальний процес відбувся на початку духовного Ізраїлю і в кінці стародавнього Ізраїлю, то такий процес буде і наприкінці духовного Ізраїлю, як це було на початку стародавнього Ізраїлю.
In Millerite history this would represent five unsealing’s that tested and produced two classes of worshippers from 1798 until October 22, 1844. The passage clearly teaches that if you fail a test, you will not pass the next test, for you wont even try. It is also clear that in the time of Christ the testing process concludes with the former chosen covenant people being in total darkness in regards to the plan of salvation. Daniel and John represent those who listen to the voice behind them, those who passed through a progressive testing process that required individual investigation of each new truth that was unsealed.
В історії міллеритів це означало б п’ять розпечатань, що випробували й утворили два класи поклонників з 1798 року до 22 жовтня 1844 року. Уривок чітко навчає, що якщо ти провалюєш випробування, то не складеш і наступного, бо навіть не спробуєш. Так само очевидно, що за часів Христа процес випробування завершується тим, що колишній обраний народ завіту перебуває в цілковитій темряві щодо плану спасіння. Даниїл та Іван представляють тих, хто слухає голос позаду них, тих, хто пройшов через поступовий процес випробувань, що вимагав особистого дослідження кожної нової істини, яка була розпечатана.
The books of Daniel and Revelation are one book, and Daniel and John are the two witnesses of that one book. One witness is the beginning of the book, and the other witness is the end of the book. Both witnesses suffered death and resurrection symbolically; one was persecuted by the Medo-Persian kingdom, (typifying the United States) and the other persecuted by Rome, (typifying the papacy). John is being persecuted because he is a Sabbath-keeper in agreement with Daniel being persecuted for refusing to change his worship practices. Together they represent those at the end of the world who are persecuted for refusing to accept the worship of Sunday in place of the seventh-day Sabbath.
Книги Даниїла та Об’явлення є однією книгою, а Даниїл і Іван — двома свідками цієї книги. Один свідок — початок книги, а інший — її кінець. Обидва свідки символічно зазнали смерті та воскресіння; одного переслідувало Мідійсько-перське царство (як прообраз Сполучених Штатів), а іншого — Рим (як прообраз папства). Івана переслідують, бо він дотримується суботи, що узгоджується з тим, що Даниїла переслідували за відмову змінити свої практики поклоніння. Разом вони представляють тих, хто наприкінці світу зазнає переслідувань за відмову прийняти недільне поклоніння замість суботи сьомого дня.
The people represented by Daniel and John have been or will be those that are sealed, for when Daniel was placed in the lion’s den for not obeying the king’s “decree,” the king sealed the stone, in order that the purpose might not be changed. Daniel was sealed for eternity, because the king’s decree and also the authority of his seal could not be changed, according to the laws of the Medes and Persians. The king’s seal was placed upon a stone and the door was shut. The door is shut at the Sunday law, and no man can open that door, just as the door was shut on October 22, 1844. This was a simple illustration of the importance of considering not only the prophetic events that are set forth in a prophecy, but also the importance of applying the circumstances surrounding the prophet when he is illustrated within the story.
Люди, яких представляють Данило та Іван, були або будуть тими, хто запечатаний, бо коли Данила кинули до лев’ячої ями за непослух царському «указу», цар запечатав камінь, щоб рішення не могли змінити. Данило був запечатаний навіки, бо царський указ, а також чинність його печатки не могли бути змінені згідно із законами мідян і персів. Царську печать наклали на камінь, і двері було зачинено. Двері зачиняються з уведенням недільного закону, і ніхто не може відчинити ті двері, так само як двері були зачинені 22 жовтня 1844 року. Це була проста ілюстрація того, наскільки важливо враховувати не лише пророчі події, викладені в пророцтві, а й обставини, що оточують пророка, коли його зображено в оповіді.
Yet this is also an illustration of the power of considering the beginning (the book of Daniel) with the end (the book of Revelation) together as two witnesses of the same prophecy, for two witnesses are what is required to establish a biblical fact. The predicted events and the illustration of the prophets’ activities in connection with the prophecy are both inspired.
Втім це також приклад сили розглядати початок (книгу Даниїла) разом із кінцем (книгою Об’явлення) як два свідки того самого пророцтва, адже для встановлення біблійного факту потрібні два свідки. Передбачені події та ілюстрація діяльності пророків у зв’язку з пророцтвом — натхненні.
All scripture is given by inspiration of God, and is profitable for doctrine, for reproof, for correction, for instruction in righteousness: That the man of God may be perfect, thoroughly furnished unto all good works. 2 Timothy 3:16, 17.
Усе Писання натхнене Богом і корисне для навчання, для докору, для виправлення, для наставляння у праведності, щоб Божа людина була досконала, цілком підготовлена до всякого доброго діла. 2 Тимофія 3:16, 17.
If the predicted events of the Bible are illustrating the end of the world, then the illustration of the prophet and his surroundings when he receives and testifies of the prediction are an illustration of the end of the world. Therefore, when a prophet’s surroundings and activities are prophetically illustrated—the prophet is an illustration of God’s people at the end of the world. With that understanding in place, when we bring the line of Malachi’s Elijah prediction together with the lines of Revelation fourteen and eighteen, they all testify of the history of the final warning message—but their testimony is two-fold.
Якщо передбачені в Біблії події зображують кінець світу, то й образ пророка та його оточення, коли він отримує це пророцтво і свідчить про нього, є образом кінця світу. Отже, коли оточення й діяльність пророка пророчо зображені, пророк є образом Божого народу наприкінці світу. З таким розумінням, коли ми поєднуємо лінію пророцтва Малахії про Іллю з лініями Об’явлення чотирнадцятої та вісімнадцятої глав, усі вони свідчать про історію остаточної перестережної вістки, але їхнє свідчення є подвійним.
The message consists of predicted events that are external to God’s people and a secondary testimony consists of the prophet’s experience while receiving and proclaiming the message. The prophetic concept of two prophetic lines representing the external and internal of the same history was recognized and put into the public record by the pioneers of Adventism. The classic example of this application by the pioneers, in my mind, is when they identify that the seven churches of Revelation and the seven seals of Revelation are parallel histories that identify the internal and external history of the church. The seals represent the external history the churches the internal.
Послання складається з передбачених подій, які є зовнішніми щодо Божого народу, а другорядне свідчення — з досвіду пророка під час отримання й проголошення послання. Пророча концепція двох пророчих ліній, що представляють зовнішній і внутрішній виміри тієї самої історії, була визнана і задокументована піонерами адвентизму. Класичним прикладом такого застосування піонерами, на мою думку, є те, як вони визначили, що сім церков Книги Об’явлення і сім печаток Книги Об’явлення є паралельними історіями, які окреслюють внутрішню та зовнішню історію церкви. Печатки представляють зовнішню історію, а церкви — внутрішню.
The Elijah message of Malachi, Revelation chapters fourteen and eighteen identify the same final warning message that is also addressed as “the Revelation of Jesus Christ” in chapter one of Revelation. In chapter one God the Father gave the message to Christ, who then gave it to Gabriel, who then gave it to John who then sent it to the churches. Elijah’s message, as well as the messages represented in Revelation chapters one, fourteen and eighteen are the very same message.
Послання Іллі в книзі Малахії, а також чотирнадцятий і вісімнадцятий розділи Об’явлення вказують на те саме останнє попереджувальне послання, яке в першому розділі Об’явлення назване «Об’явленням Ісуса Христа». У першому розділі Бог Отець дав це послання Христові, який передав його Гавриїлові, а той — Іванові, який потім надіслав його церквам. Послання Іллі, а також послання, подані в першому, чотирнадцятому та вісімнадцятому розділах Об’явлення, — це одне й те саме послання.
And the spirits of the prophets are subject to the prophets. For God is not the author of confusion, but of peace, as in all churches of the saints. 1 Corinthians 14:32, 33.
І духи пророків коряться пророкам. Бо Бог не є Богом безладу, а миру, як у всіх церквах святих. 1 Коринтян 14:32, 33.
It is always the same message, for the “prophets are subject to the prophets.” The word translated as “subject” in the verses means, “to subordinate; reflexively to obey: – be under obedience (obedient), put under, subdue unto, (be, make) subject (to, unto), be (put) in subjection (to, under), submit self unto.” All the prophets agree with each other and are in subjection to one another or the message they gave would produce confusion.
Це завжди одне й те саме послання, бо «пророки підкоряються пророкам». Слово, перекладене у віршах як «subject», означає: «підпорядковувати; у зворотній формі — коритися: - бути в послусі (покірним), ставити під, підкоряти, (бути, робити) підвладним (кому), бути (поставленим) у підлеглість (кому, під щось), підкорятися». Усі пророки погоджуються між собою і перебувають у підпорядкуванні один одному, інакше послання, яке вони давали, породжувало б плутанину.
All the prophetic illustrations of the final warning message represent the same message. It is the Lord’s design that those who are considered the “wise” in the parable of the ten virgins, who are also called the “wise” that “understand” “the increase of knowledge” when the book of Daniel is unsealed; it is the Lord’s will that the “wise” recognize the special message when it is unsealed. That recognition is accomplished by applying the methodology of biblical study that is specifically identified within the Bible itself. That methodology is accomplished in agreement with Isaiah twenty-eight through the process of bringing the various prophetic lines that address a biblical subject together in parallel to one another in order to establish the correct prophetic events.
Усі пророчі образи останнього попереджувального послання передають те саме послання. Так задумано Господом: щоб ті, кого в притчі про десять дів названо «мудрими» — ті самі «мудрі», що «розуміють» «збільшення знання», коли з книги Даниїла знімається печать, — щоб ці «мудрі» розпізнали особливе послання, коли воно розкривається. Таке розпізнання відбувається через застосування методології біблійного дослідження, яка чітко окреслена в самій Біблії. Ця методологія застосовується відповідно до двадцять восьмого розділу книги Ісаї через процес зведення різних пророчих ліній, що стосуються біблійної теми, паралельно одна до одної, щоб визначити правильні пророчі події.
I solicit your patience as we conclude this article here and will continue these thoughts in the next article.
Прошу вашого терпіння, адже ми завершуємо цю статтю тут і продовжимо ці думки в наступній статті.