The dry bones that are laying dead in the street, who hear the “voice” of the one who is crying in the wilderness, do so because the Comforter has come, in fulfillment of Jesus’ promise to send him. In the first disappointment of the Millerites, the Millerites came to understand that they were in the tarrying time of the virgin’s parable.
Сухі кістки, що лежать мертвими на вулиці й чують «голос» того, хто волає в пустелі, роблять це, бо прийшов Утішитель, на виконання обітниці Ісуса послати Його. Під час першого розчарування міллеритів міллерити усвідомили, що вони перебувають у часі зволікання з притчі про діву.
“The disappointed ones saw from the Bible that they were in the tarrying time, and that they must patiently wait the fulfillment of the vision. The same evidence which led them to look for their Lord in 1843, led them to expect him in 1844.” Spiritual Gifts, volume 1, 153.
Розчаровані зрозуміли з Біблії, що вони перебувають у часі зволікання і що їм слід терпляче чекати сповнення видіння. Ті самі докази, які спонукали їх чекати свого Господа в 1843 році, спонукали їх очікувати його в 1844 році. Духовні дари, том 1, 153.
Those who have been typified by the Millerites repeat the experience of the first disappointment, and when they do, they must understand that they too, are in the tarrying time of the virgin’s parable. It is only the influence of the Comforter that allows them to see this truth. That recognition, brought about by the Comforter, is represented by the first prophecy that Ezekiel was instructed to proclaim to the valley of dry, dead bones.
Ті, кого прообразують міллерити, повторюють досвід першого розчарування, і коли це відбувається, вони мають зрозуміти, що й вони перебувають у часі зволікання, про який йдеться в притчі про десять дів. Лише вплив Утішителя дозволяє їм побачити цю істину. Це усвідомлення, спричинене Утішителем, представлене першим пророцтвом, яке Єзекіїлю було наказано проголосити над долиною сухих, мертвих кісток.
Again he said unto me, Prophesy upon these bones, and say unto them, O ye dry bones, hear the word of the Lord. Thus saith the Lord God unto these bones; Behold, I will cause breath to enter into you, and ye shall live: And I will lay sinews upon you, and will bring up flesh upon you, and cover you with skin, and put breath in you, and ye shall live; and ye shall know that I am the Lord. So I prophesied as I was commanded: and as I prophesied, there was a noise, and behold a shaking, and the bones came together, bone to his bone. And when I beheld, lo, the sinews and the flesh came up upon them, and the skin covered them above: but there was no breath in them. Ezekiel 37:4–8.
І знов він сказав до мене: Пророкуй над цими кістками і скажи їм: О, сухі кістки, слухайте слово Господнє. Так говорить Господь Бог цим кісткам: Ось Я введу у вас духа, і ви оживете. І дам на вас жили, і нарощу на вас тіло, і покрию вас шкірою, і дам у вас духа, і ви оживете; і пізнаєте, що Я Господь. І я пророкував, як мені було наказано; і як я пророкував, зчинився шум, і ось тремтіння, і зійшлися кістки, кістка до своєї кістки. І я побачив, і ось на них повиростали жили та тіло, і шкіра покрила їх зверху; але духу в них не було. Єзекіїль 37:4-8.
The “noise” represents the Holy Spirit. At that point the virgins need to recognize that they are in the tarrying time. The biblical instructions of what the disappointed must do when they recognize they are in the tarrying time is abundant. Jeremiah teaches they must never return to the “assembly of mockers,” which in the message to Philadelphia, is the synagogue of Satan. They must also separate the precious from the vile. The precious contrasted with the vile has a dual meaning.
«Шум» символізує Святого Духа. У той момент діви мають усвідомити, що вони перебувають у часі зволікання. Біблійних настанов про те, що мають робити розчаровані, коли усвідомлять, що перебувають у часі зволікання, є багато. Єремія навчає, що вони ніколи не повинні повертатися до «зібрання насмішників», яке в посланні до Філадельфії є синагогою Сатани. Вони також повинні відділяти дорогоцінне від нікчемного. Протиставлення дорогоцінного нікчемному має подвійне значення.
I learned for myself this prophetic distinction years ago, when I made an application of William Miller’s dream. I correctly defined the jewels as truths of God’s word, and the spurious jewels as corrupted doctrines. Thereafter, it was pointed out to me that James White had also made an application of William Miller’s dream, and in his application, he identified the jewels as God’s faithful people, and the spurious jewels as the false professors of truth. When I investigated what James White had taught about the dream, I realized we were both correct. The jewels can represent God’s faithful, and the counterfeit jewels, the unfaithful, but the jewels can also represent the truths of God’s word and the counterfeit jewels can be false doctrines. James White applied Miller’s dream to the history that James White was then living in, but I had approached the dream as the history of the last days. Together the two applications identify that men become what they believe, and should they choose to hold to erroneous doctrines, they will be swept out the window by the dirt brush man, along with the doctrines they have become associated with. We are what we eat.
Я сам засвоїв цю пророчу відмінність багато років тому, коли застосував сон Вільяма Міллера. Я правильно визначив дорогоцінності як істини Божого слова, а фальшиві дорогоцінності — як спотворені доктрини. Згодом мені вказали, що Джеймс Вайт також застосував сон Вільяма Міллера, і у своєму застосуванні він ототожнив дорогоцінності з вірними Божими людьми, а фальшиві дорогоцінності — з фальшивими сповідниками істини. Коли я дослідив, чого навчав Джеймс Вайт щодо цього сну, я зрозумів, що ми обидва мали рацію. Дорогоцінності можуть представляти Божих вірних, а фальшиві дорогоцінності — невірних; але дорогоцінності також можуть означати істини Божого слова, а фальшиві дорогоцінності — фальшиві доктрини. Джеймс Вайт застосував сон Міллера до тієї історії, у якій тоді жив він сам, а я розглядав цей сон як історію останніх днів. Разом ці два застосування показують, що люди стають тим, у що вони вірять; і якщо вони вирішать триматися хибних доктрин, їх вимете у вікно чоловік із щіткою для сміття разом із доктринами, з якими вони пов’язалися. Ми — те, що їмо.
When the disappointed find they are in the tarrying time, according to Jeremiah they are to separate the precious from the vile.
Коли розчаровані усвідомлюють, що перебувають у періоді очікування, згідно з пророком Єремією вони мають відділяти дорогоцінне від негідного.
“How is it that men who are at war with the government of God come into possession of the wisdom which they sometimes display? Satan himself was educated in the heavenly courts, and he has a knowledge of good as well as of evil. He mingles the precious with the vile, and this is what gives him power to deceive. But because Satan has robed himself in garments of heavenly brightness, shall we receive him as an angel of light? The tempter has his agents, educated according to his methods, inspired by his spirit, and adapted to his work. Shall we co-operate with them? Shall we receive the works of his agents as essential to the acquirement of an education?” Ministry of Healing, 440.
«Як же так, що люди, які воюють проти Божого правління, набувають мудрості, яку часом виявляють? Сам Сатана був навчений у небесних дворах, і має знання як добра, так і зла. Він змішує цінне з негідним, і саме це дає йому силу обманювати. Але чи через те, що Сатана зодягнувся в шати небесного сяйва, ми маємо прийняти його як ангела світла? Спокусник має своїх агентів, навчених за його методами, натхненних його духом і пристосованих до його праці. Чи маємо співпрацювати з ними? Чи будемо приймати твори його агентів як необхідні для здобуття освіти?» Служіння зцілення, 440.
The precious and vile represents truth and error. It also represents two classes of men.
Дорогоцінне й нікчемне символізують істину й оману. Вони також символізують дві категорії людей.
“‘Nevertheless the foundation of God standeth sure, having this seal, The Lord knoweth them that are His. And, Let everyone that nameth the name of Christ depart from iniquity. But in a great house there are not only vessels of gold and of silver, but also of wood and of earth; and some to honor, and some to dishonor.’ The ‘great house’ represents the Church. In the Church will be found the vile as well as the precious. The net cast into the sea gathers both good and bad.” Review and Herald, February 5, 1901.
«Проте Божа основа стоїть непохитно, маючи цю печать: “Господь знає Своїх”. І: “Нехай відступить від беззаконня кожен, хто називає ім’я Христа”. Але у великому домі є не лише посудини золоті й срібні, а й дерев’яні та глиняні; і одні — на честь, а інші — на безчестя». «Великий дім» представляє Церкву. У Церкві знайдуться як негідні, так і дорогоцінні. Невод, закинутий у море, збирає і добре, і зле. Review and Herald, 5 лютого 1901 р.
Jeremiah was instructed that if he would return, he needed to separate from the foolish virgins, and he must also separate from the erroneous teachings of the foolish virgins. The one hundred and forty-four thousand are those who come into perfect unity. Jeremiah is representing the work that those called to be sealed by Ezekiel’s second message of the four winds must accomplish, if they are to be God’s “mouth,” when the vision speaks. The vision spoke in Millerite history when the judgment arrived, and it speaks in the history of the one hundred and forty-four thousand when the earth beast speaks, and the judgment of the third woe arrives. Then those who have accomplished the work identified by Jeremiah are lifted up as God’s watchmen.
Єремії було сказано, що коли він повернеться, йому потрібно відокремитися від нерозумних дів, і він також має відокремитися від помилкових вчень нерозумних дів. Сто сорок чотири тисячі — це ті, хто приходить до досконалої єдності. Єремія представляє працю, яку мають звершити ті, кого покликано бути запечатаними другим посланням Єзекіїля про чотири вітри, щоб бути Божими «устами», коли говорить видіння. Видіння заговорило в історії міллеритів, коли настав суд, і воно говорить в історії ста сорока чотирьох тисяч, коли говорить звір із землі, і настає суд третього горя. Тоді ті, хто звершив працю, визначену Єремією, підносяться як Божі сторожі.
When the Lord sends the Comforter to awaken the disappointed from their death, He identifies a work of purification they must accomplish if they are to be His spokesmen in the Sunday law crisis. Isaiah agrees with Jeremiah’s counsel.
Коли Господь пошле Утішителя, щоб пробудити розчарованих зі смерті, Він визначає працю очищення, яку вони мають звершити, щоб бути Його речниками в кризі недільного закону. Ісая погоджується з порадою Єремії.
How beautiful upon the mountains are the feet of him that bringeth good tidings, that publisheth peace; that bringeth good tidings of good, that publisheth salvation; that saith unto Zion, Thy God reigneth! Thy watchmen shall lift up the voice; with the voice together shall they sing: for they shall see eye to eye, when the Lord shall bring again Zion. Break forth into joy, sing together, ye waste places of Jerusalem: for the Lord hath comforted his people, he hath redeemed Jerusalem. Isaiah 52:7–9.
Які прекрасні на горах ноги того, хто приносить добру звістку, хто проголошує мир; хто приносить добру звістку про добро, хто звіщає спасіння; хто говорить Сіонові: Твій Бог царює! Твої сторожі піднесуть голос; в один голос заспівають, бо вони побачать віч-на-віч, коли Господь поверне Сіон. Радійте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо Господь утішив свій народ, він викупив Єрусалим. Ісая 52:7–9.
Those that “bringeth good tidings” and who “publish peace and salvation” lift up “their voices together,” for they “shall see eye to eye.”
Ті, що «приносять добру звістку» і «сповіщають мир і спасіння», підносять «свої голоси разом», бо вони «побачать око в око».
“A few others were shown me as joining their influence with those I have mentioned, and together they do what they can to draw off from the body and cause confusion; and their influence brings the truth of God into disrepute. Jesus and holy angels are bringing up and uniting God’s people into one faith, that they may all have one mind and one judgment. And while they are being brought into the unity of the faith, to see eye to eye upon the solemn, important truths for this time, Satan is at work to oppose their advancement. Jesus is at work through His instruments to gather and unite. Satan works through his instruments to scatter and divide. ‘For, lo, I will command, and I will sift the house of Israel among all nations, like as corn is sifted in a sieve, yet shall not the least grain fall upon the earth.’
Мені було показано ще кількох, які поєднують свій вплив із тими, кого я згадував, і разом вони роблять усе, що можуть, щоб відривати від тіла й вносити замішання; а їхній вплив знеславлює Божу істину. Ісус і святі ангели підводять і об’єднують Божий народ в одну віру, щоб усі мали один розум і одне судження. І поки їх приводять до єдності віри, щоб бути однодумними щодо урочистих, важливих істин цього часу, Сатана діє, щоб протистояти їхньому поступові. Ісус діє через Свої знаряддя, щоб збирати й єднати. Сатана діє через свої знаряддя, щоб розсіювати й роз’єднувати. 'Бо ось, Я звелю і перетрушу дім Ізраїлів серед усіх народів, як просівають зерно в решеті, але й найменше зернятко не впаде на землю.'
“God is now testing and proving His people. Character is being developed. Angels are weighing moral worth, and keeping a faithful record of all the acts of the children of men. Among God’s professed people are corrupt hearts; but they will be tested and proved. That God who reads the hearts of everyone, will bring to light hidden things of darkness where they are often least suspected, that stumbling blocks which have hindered the progress of truth may be removed, and God have a clean and holy people to declare His statutes and judgments.
Бог нині випробовує і перевіряє Свій народ. Характер формується. Ангели зважують моральну вартість і ведуть точний запис усіх учинків синів людських. Серед людей, які називають себе Божим народом, є зіпсуті серця; але їх буде випробувано й перевірено. Той Бог, що читає серця кожного, виведе на світло приховане в темряві там, де того найменше підозрюють, щоб камені спотикання, які перешкоджали поступові істини, були усунені, і щоб Бог мав чистий і святий народ, який проголошуватиме Його постанови та суди.
“The Captain of our salvation leads His people on step by step, purifying and fitting them for translation, and leaving in the rear those who are disposed to draw off from the body, who are not willing to be led, and are satisfied with their own righteousness. ‘If therefore the light that is in thee be darkness, how great is that darkness!’ No greater delusion can deceive the human mind than that which leads men to indulge a self-confident spirit, to believe that they are right and in the light, when they are drawing away from God’s people, and their cherished light is darkness.” Testimonies, volume 1, 332, 333.
Начальник нашого спасіння веде Свій народ крок за кроком, очищуючи й готуючи їх до перенесення, і залишаючи позаду тих, хто схильні відділятися від тіла, хто не бажають бути веденими і задовольняються власною праведністю. «Отож, коли те світло, що в тобі, темрява, то яка ж велика та темрява!» Ніяка більша омана не може звести людський розум, ніж та, що спонукає людей потурати духові самовпевненості, вірити, що вони праві й у світлі, коли вони віддаляються від Божого народу, а їхнє плекане світло є темрявою. Свідчення, том 1, 332, 333.
The phrase “bringeth good tidings” is repeated twice in the passage of Isaiah to identify the history of the Midnight Cry, as does the verses that lead to Isaiah’s description of the unity that is accomplished when the precious is separated from the vile.
Фраза «приносить благу вістку» двічі повторюється в уривку з книги Ісаї, щоб указати на історію Опівнічного Крику, так само, як і вірші, що ведуть до Ісаїного опису єдності, яка досягається, коли дорогоцінне відділяється від негідного.
Awake, awake; put on thy strength, O Zion; put on thy beautiful garments, O Jerusalem, the holy city: for henceforth there shall no more come into thee the uncircumcised and the unclean. Shake thyself from the dust; arise, and sit down, O Jerusalem: loose thyself from the bands of thy neck, O captive daughter of Zion. Isaiah 52:1, 2.
Прокинься, прокинься; одягнися у свою силу, о Сіоне; одягнися у свої прекрасні шати, о Єрусалиме, святе місто: бо відтепер більше не ввійдуть у тебе необрізані та нечисті. Струси з себе прах; встань і сядь, о Єрусалиме; звільнися від пут своєї шиї, полонена дочко Сіону. Ісаї 52:1, 2.
Jeremiah represents those in the first disappointment, that recognize they are in the tarrying time. Isaiah commands those same persons to “awake, awake.” They awake and ultimately arrive to a point where there will no longer be any uncircumcised and unclean in God’s church, for they will have accomplished the work of separating the precious and the vile. “The Lord would have his church purified, before his judgments shall fall more signally upon the world.”
Єремія уособлює тих, хто під час першого розчарування усвідомлює, що перебуває в час зволікання. Ісая велить тим самим людям: «Прокиньтеся, прокиньтеся». Вони прокидаються і зрештою приходять до стану, коли в Божій церкві вже не буде жодних необрізаних і нечистих, бо вони виконають працю відділення дорогоцінного від нікчемного. «Господь бажає, щоб Його церква була очищена, перш ніж Його суди впадуть ще виразніше на світ».
“We are rapidly nearing the close of this earth’s history. The end is very near, much nearer than many suppose, and I feel burdened to urge upon our people the necessity of seeking the Lord earnestly. Many are asleep, and what can be said to arouse them from their carnal slumber? The Lord would have his church purified, before his judgments shall fall more signally upon the world.
Ми швидко наближаємося до кінця земної історії. Кінець уже дуже близько, набагато ближче, ніж багато хто думає, і я відчуваю тягар наполегливо донести нашому народові необхідність ревно шукати Господа. Багато хто спить, і що можна сказати, щоб розбудити їх від їхнього плотського сну? Господь бажає, щоб Його церква була очищена, перш ніж Його суди ще виразніше спіткають світ.
“‘Who may abide the day of his coming? and who shall stand when he appeareth? for he is like a refiner’s fire, and like fullers’ soap: and he shall sit as a refiner and purifier of silver: and he shall purify the sons of Levi, and purge them as gold and silver, that they may offer unto the Lord an offering in righteousness.’
'Хто витримає день його приходу? І хто встоїть, коли він з'явиться? Бо він — як вогонь плавильника і як луг пральників; і сяде він, як плавильник і очищувач срібла; і очистить синів Левія та переплавить їх, як золото й срібло, щоб вони приносили Господеві приношення в праведності.'
“Christ will remove every pretentious cloak. No mingling of the true with the spurious can deceive him. ‘He is like a refiner’s fire,’ separating the precious from the vile, the dross from the gold.
Христос зірве кожне показне прикриття. Жодне змішування істинного з фальшивим не може його обманути. «Він — як вогонь переплавника», що відділяє дорогоцінне від негідного, шлак від золота.
“Like the Levites, God’s chosen people are set apart by him for his special work. Every true Christian bears priestly credentials. He is honored with the sacred responsibility of representing to the world the character of his Heavenly Father. He is to heed well the words, ‘Be ye therefore perfect, even as your Father which is in heaven is perfect.’
"Подібно до левітів, Божий обраний народ відділений Ним для Його особливого діла. Кожен істинний християнин має священницькі повноваження. Йому надано честь священної відповідальності представляти світові характер Свого Небесного Отця. Він має уважно зважити на слова: 'Отож будьте досконалі, як Отець ваш, що на небі, досконалий.'"
“‘But unto you that fear my name shall the Sun of Righteousness arise with healing in his wings; and ye shall go forth, and grow up as calves of the stall. And ye shall tread down the wicked; for they shall be ashes under the soles of your feet in the day that I shall do this, saith the Lord of hosts.
'Але для вас, що боїтеся мого імені, зійде Сонце Праведності із зціленням у його крилах; і ви вийдете, і виростете, як телята з хліва. І потопчете нечестивих; бо вони будуть попелом під підошвами ваших ніг того дня, коли я це вчиню, говорить Господь Саваот.
“‘Remember ye the law of Moses my servant, which I commanded unto him in Horeb for all Israel, with the statutes and the judgments. Behold, I will send you Elijah the prophet before the coming of the great and dreadful day of the Lord: and he shall turn the heart of the fathers to the children, and the heart of the children to their fathers, lest I come and smite the earth with a curse.’” Review and Herald, November 8, 1906.
«Пам’ятайте закон Мойсея, мого слуги, який я заповідав йому на Хориві для всього Ізраїля, з уставами та присудами. Ось, я пошлю вам пророка Іллю перед настанням великого й страшного дня Господнього: і він поверне серце батьків до дітей, а серце дітей — до їхніх батьків, щоб я, прийшовши, не вразив землю прокляттям». Review and Herald, 8 листопада 1906 р.
Those that hold to false doctrines will be separated in the history that begins with the “voice” crying in the wilderness. Those who refuse to allow the creative power of God to produce a personal sanctified experience, will be separated from the “gold” in the history that begins with the “voice” crying in the wilderness. They will remain as Laodiceans, right at the point where Laodicea transcends into Philadelphia.
Ті, що тримаються хибних доктрин, будуть відокремлені в історії, яка починається з «голосу», що кличе в пустелі. Ті, хто відмовляється дозволити творчій силі Бога породити особистий досвід освячення, будуть відділені від «золота» в історії, яка починається з «голосу», що кличе в пустелі. Вони залишаться лаодикійцями саме в тій точці, де Лаодикія переходить у Філадельфію.
The work of separating the precious from the vile is almost totally the work of the messenger of the covenant who comes suddenly to purify the sons of Levi, but we must participate.
Праця відділення дорогоцінного від негідного є майже цілковито ділом посланця заповіту, який раптово приходить, щоб очистити синів Левія, але ми повинні взяти в ній участь.
Wherefore, my beloved, as ye have always obeyed, not as in my presence only, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling. For it is God which worketh in you both to will and to do of his good pleasure. Do all things without murmurings and disputings: That ye may be blameless and harmless, the sons of God, without rebuke, in the midst of a crooked and perverse nation, among whom ye shine as lights in the world. Philippians 2:12–15.
Отже, улюблені мої, як ви завжди слухалися, не тільки в моїй присутності, але тепер ще більше за моєї відсутності, зі страхом і тремтінням звершуйте своє спасіння. Бо це Бог діє у вас і хотіння, і діяння за Своєю доброю волею. Робіть усе без ремствування й сперечань, щоб ви були бездоганні та невинні, діти Божі без закиду, посеред спотвореного та розбещеного роду, серед яких ви сяєте, як світила в світі. Филип'ян 2:12–15.
Jeremiah was told to separate the precious from the vile if he desired to be God’s spokesman in the coming judgment. The fact that Jeremiah was hearing God’s counsel to him, demonstrated the presence of the Comforter was already available if he chose to take up the work.
Єремії було сказано відділити дорогоцінне від негідного, якщо він бажає бути Божим речником у прийдешньому суді. Той факт, що Єремія чув Божу пораду, звернену до нього, свідчив, що Утішитель уже був присутній, якщо він вирішить узятися за цю працю.
“The work of gaining salvation is one of copartnership, a joint operation. There is to be co-operation between God and the repentant sinner. This is necessary for the formation of right principles in the character. Man is to make earnest efforts to overcome that which hinders him from attaining to perfection. But he is wholly dependent upon God for success. Human effort of itself is not sufficient. Without the aid of divine power it avails nothing. God works and man works. Resistance of temptation must come from man, who must draw his power from God. On the one side there is infinite wisdom, compassion, and power; on the other, weakness, sinfulness, absolute helplessness.
Діло здобуття спасіння — це співпраця, спільна дія. Має бути співпраця між Богом і розкаяним грішником. Це необхідно для формування правильних засад у характері. Людина має докладати серйозних зусиль, щоб подолати те, що заважає їй досягти досконалості. Але її успіх цілком залежить від Бога. Людських зусиль самих по собі недостатньо. Без допомоги божественної сили вони нічого не дають. Бог діє, і людина діє. Опір спокусі має виходити від людини, яка повинна черпати свою силу від Бога. З одного боку — нескінченна мудрість, милосердя і сила; з другого — слабкість, гріховність, абсолютне безсилля.
“God wishes us to have the mastery over ourselves. But He cannot help us without our consent and co-operation. The divine Spirit works through the powers and faculties given to man. Of ourselves, we are not able to bring the purposes and desires and inclinations into harmony with the will of God; but if we are ‘willing to be made willing,’ the Saviour will accomplish this for us, ‘Casting down imaginations, and every high thing that exalteth itself against the knowledge of God, and bringing into captivity every thought to the obedience of Christ.’ 2 Corinthians 10:5.” Acts of the Apostles, 482.
Бог бажає, щоб ми мали панування над собою. Але Він не може допомогти нам без нашої згоди та співпраці. Божественний Дух діє через сили й здібності, даровані людині. Самі по собі ми не здатні привести наміри, бажання та нахили у відповідність із волею Божою; але якщо ми «готові стати готовими», Спаситель здійснить це для нас, «повалюючи помисли та всяку височінь, що підноситься проти пізнання Бога, і беручи в полон кожну думку на послух Христові». 2 Коринтян 10:5. Дії апостолів, 482.
The three and a half days of Revelation eleven, when the dry bones are dead in the street, is a symbol of a “wilderness,” and a “wilderness” represents the “seven times” of Leviticus twenty-six. At the end of the scattering of the three and a half days, those called to be among the one hundred and forty-four thousand are to “awake” and “shake off the dust.” Sister White says “The Lord would have his church purified, before his judgments shall fall more signally upon the world.”
Три з половиною дні одинадцятого розділу Об'явлення, коли сухі кістки лежать мертвими на вулиці, є символом "пустелі", а "пустеля" представляє "сім часів" із Левіта 26. Наприкінці розсіяння трьох з половиною днів ті, хто покликаний бути серед ста сорока чотирьох тисяч, мають "прокинутися" і "струсити порох". Сестра Вайт каже: "Господь бажає, щоб Його Церква була очищена, перш ніж Його суди ще виразніше спіткають світ."
In connection with a “purified church” she references Jeremiah’s separation process that removes the “precious from the vile.” She also connects it with Malachi chapter three, where a messenger prepares the way for the messenger of the covenant. The messenger that prepares the way is Isaiah’s “voice crying in the wilderness.” The messenger of the covenant is Christ, who is preparing to enter into covenant with the one hundred and forty-four thousand, who “like” “the Levites,” “are set apart by him for his special work.” She then identifies them as priests, and quotes Jesus who says, “Be ye therefore perfect, even as your Father which is in heaven is perfect.”
У зв’язку з «очищеною церквою» вона посилається на процес відокремлення у книзі Єремії, який відділяє «дороге від негідного». Вона також пов’язує це з третьою главою книги Малахії, де посланець готує дорогу для Посланця Завіту. Посланець, що готує дорогу, — це Ісаїв «голос, що кличе в пустелі». Посланець Завіту — Христос, який готується увійти в завіт зі ста сорока чотирма тисячами, які, «подібно до левитів», «відділені ним для його особливої праці». Потім вона називає їх священиками і цитує Ісуса, який каже: «Отож будьте досконалі, як і Отець ваш, що на небесах, досконалий».
There is a purification process that is marked at the end of the period of the tarrying time, for the Lord has a special work for the one hundred and forty-four thousand to accomplish, and He will have a purified church before “his judgments shall fall more signally upon the world.” His judgments are already in the world, but at the Sunday law, “God’s destructive judgments” begin to fall.
Існує процес очищення, який припадає на кінець періоду зволікання, адже Господь має особливу працю для ста сорока чотирьох тисяч, яку вони мають виконати, і Він матиме очищену церкву, перш ніж "його суди ще більш явно спадуть на світ." Його суди вже у світі, але з настанням недільного закону "руйнівні суди Божі" починають падати.
Those judgments are a “time of mercy for those who have never known the truth.” But there is no mercy in those judgments for those who would not enter into the necessary purification process. The “judgments,” which “fall more signally” identify judgments that are signs. They represent a signal, and the Holy Spirit uses the chaos and confusion accomplished by those judgments, to mark a distinction between those who keep “the spurious rest day” and those who “conscientiously keep the Sabbath of the Lord,” for this is the only way the “world can be warned.” The judgments that are signals are the backdrop that the Holy Spirit uses to direct God’s children that are still in Babylon, to recognize the ensign of the one hundred and forty-four thousand.
Ті суди є «часом милості для тих, хто ніколи не пізнав істини». Але в тих судах немає милості для тих, хто не захоче вступити в необхідний процес очищення. «Суди», що «падають особливо помітно», — це суди-знаки. Вони є сигналом, а Святий Дух використовує хаос і замішання, спричинені тими судами, щоб провести розмежування між тими, хто дотримується «фальшивого дня відпочинку», і тими, хто «сумлінно дотримується Господньої суботи», бо це єдиний спосіб, у який «світ може бути попереджений». Суди-знаки є тлом, яке Святий Дух використовує, щоб Божі діти, які ще перебувають у Вавилоні, розпізнали знамено ста сорока чотирьох тисяч.
But Sister White doesn’t simply reference Malachi chapter three, she also includes the closing verses of the book of Malachi chapter four, and once again references the “voice” that was to prepare the way for the messenger of the covenant. Those closing verses are not about the preparation for the messenger of the covenant, they are about remembering the law of Moses, and the turning of the hearts of the fathers to the children and vice versa. The “voice” first prepares for Christ, as the messenger of the covenant, to suddenly come to His temple and purify His disappointed people who have been awakened, that they might accomplish the work of the ensign. Then Malachi addresses another aspect of the work of the “voice.”
Але сестра Вайт не просто посилається на третій розділ Малахії, вона також включає завершальні вірші четвертого розділу книги пророка Малахії й ще раз посилається на «голос», який мав приготувати шлях для посланця заповіту. Ті завершальні вірші не про приготування до посланця заповіту; вони про те, щоб пам’ятати Закон Мойсея, і про звернення сердець батьків до дітей і навпаки. Спершу цей «голос» готує до того, щоб Христос, як посланець заповіту, раптово прийшов до Свого храму й очистив Свій розчарований, пробуджений народ, аби вони могли виконати справу знамена. Потім Малахія звертається до іншого аспекту праці цього «голосу».
He “shall turn the heart of the fathers to the children, and the heart of the children to their fathers,” and He will do this work in relation to the law given at Horeb. Elijah, who is also Isaiah’s “voice,” will identify the sins of God’s people. It is part of the purification process. There is only one definition of sin, that being the transgression of the law given at Horeb. John the Baptist was Elijah, and his work included that very element.
Він «поверне серце батьків до дітей, а серце дітей — до їхніх батьків», і звершить це діло у зв’язку із законом, даним на Хориві. Ілля, який також є «голосом» Ісаї, викриє гріхи Божого народу. Це частина процесу очищення. Існує лише одне визначення гріха — це переступ закону, даного на Хориві. Іван Хреститель був Іллею, і його служіння включало саме цей елемент.
In those days came John the Baptist, preaching in the wilderness of Judaea, And saying, Repent ye: for the kingdom of heaven is at hand. For this is he that was spoken of by the prophet Esaias, saying, The voice of one crying in the wilderness, Prepare ye the way of the Lord, make his paths straight. And the same John had his raiment of camel’s hair, and a leathern girdle about his loins; and his meat was locusts and wild honey. Then went out to him Jerusalem, and all Judaea, and all the region round about Jordan, And were baptized of him in Jordan, confessing their sins. But when he saw many of the Pharisees and Sadducees come to his baptism, he said unto them, O generation of vipers, who hath warned you to flee from the wrath to come?
У ті дні прийшов Іван Хреститель, проповідуючи в пустелі Юдеї, і казав: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне. Бо це той, про кого говорив пророк Ісая, кажучи: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки Його. А сам Іван мав одежу з верблюжого волосся і шкіряний пояс на стегнах своїх; а поживою йому були сарана та дикий мед. Тоді виходили до нього Єрусалим, уся Юдея та вся округа коло Йордану, і хрестилися від нього в Йордані, визнаючи свої гріхи. А коли він побачив багатьох фарисеїв та садукеїв, що приходять на його хрещення, сказав їм: Поріддя гадюче, хто застеріг вас утікати від гніву, що має прийти?
Bring forth therefore fruits meet for repentance: And think not to say within yourselves, We have Abraham to our father: for I say unto you, that God is able of these stones to raise up children unto Abraham. And now also the ax is laid unto the root of the trees: therefore every tree which bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire. I indeed baptize you with water unto repentance: but he that cometh after me is mightier than I, whose shoes I am not worthy to bear: he shall baptize you with the Holy Ghost, and with fire: Whose fan is in his hand, and he will thoroughly purge his floor, and gather his wheat into the garner; but he will burn up the chaff with unquenchable fire. Matthew 3:1–12.
Тож приносьте плоди, гідні покаяння: і не думайте говорити в собі: Маємо Авраама за батька: бо кажу вам, що Бог може з цих каменів піднести дітей Авраамові. А вже й сокира при корені дерев лежить: тому кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь. Я, справді, хрещу вас водою на покаяння: але Той, Хто приходить після мене, сильніший за мене; я недостойний понести Йому взуття: Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем: лопата в руці Його, і Він ретельно очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою до житниці; а полову спалить вогнем невгасимим. Матвія 3:1–12.
John the Baptist came to the “wilderness” of the three and a half days of Revelation eleven, for all the prophets are speaking more of the last days, than the days in which they lived. He brought a message to repent from sin, for the kingdom of heaven was at hand, just as the Revelation of Jesus Christ is opened up when “the time is at hand.” John the Baptist illustrates the work of the “voice,” for according to Jesus, he was also Elijah that was to come.
Іван Хреститель прийшов у "пустелю" трьох із половиною днів одинадцятого розділу Книги Одкровення, бо всі пророки говорять більше про останні дні, ніж про дні, в яких вони жили. Він приніс звістку про покаяння в гріхах, бо Царство Небесне наблизилося, так само, як Одкровення Ісуса Христа відкривається, коли "час близький". Іван Хреститель ілюструє роботу "голосу", бо, за словами Ісуса, він також був Іллею, що мав прийти.
For all the prophets and the law prophesied until John. And if ye will receive it, this is Elias, which was for to come. He that hath ears to hear, let him hear. Matthew 11:13–15.
Бо всі пророки і закон пророкували аж до Івана. І якщо ви хочете це прийняти, то це Ілля, який мав прийти. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає. Матвія 11:13-15.
Jesus identifies that the prophetic identity of John the Baptist was a test. He states directly, “if ye will receive it”. Then Jesus encourages His disciples to receive it by saying, “He that hath ears to hear, let him hear.” Let him hear what? Let him hear who the voice is that comes to the final wilderness of the Bible, and prepares the way for the messenger of the covenant to prepare the one hundred and forty-four thousand to do a special work during a time of the signal judgments of God.
Ісус показує, що пророча ідентичність Івана Хрестителя була випробуванням. Він прямо говорить: "Якщо ви це приймете". Тоді Ісус закликає Своїх учнів прийняти це, кажучи: "Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає." Нехай слухає що? Нехай слухає, хто є тим голосом, що приходить в останню пустелю Біблії і готує шлях Посланцеві Заповіту, щоб приготувати сто сорок чотири тисячі до виконання особливого діла під час знаменних судів Божих.
John wore “a raiment of camel’s hair, and a leathern girdle about his loins; and his meat was locusts and wild honey.” His “meat” was the message of Islam, for the word “locusts” represents Islam, and honey is the word of God, that was sweet in his mouth. The sweet message he ate was about the “wild” Arabian ass, the very first symbol of Islam in the Scriptures. The sweet message of the wild Arabian ass of Islam, which is also represented by “locusts” was also woven into his raiment, for camel’s are another symbol of Islam. It is not a wresting of the word “locusts” to use it as a symbol of Islam, even if the food John ate was referencing the locust tree, and not the insects. The word “locusts” is a symbol of Islam, and John was not representing the eating of any physical food, his diet was a symbol of the prophetic message he had eaten.
Іван носив "одяг із верблюжого волосу і шкіряний пояс на стегнах; а його поживою були сарана й дикий мед." Його "пожива" була посланням ісламу, бо слово "сарана" символізує іслам, а мед — це слово Боже, що було солодким у його вустах. Солодке послання, яке він спожив, стосувалося "дикого" аравійського осла — найпершого символу ісламу в Писаннях. Солодке послання про дикого аравійського осла ісламу, що також символізується "сараною", було також вплетене в його одяг, бо верблюди — ще один символ ісламу. Використання слова "сарана" як символу ісламу не є перекрученням, навіть якщо під їжею, яку їв Іван, мається на увазі рожкове дерево, а не комахи. Слово "сарана" є символом ісламу, і Іван не зображав поїдання якоїсь фізичної їжі; його пожива була символом пророчого послання, яке він спожив.
His girdle was the “prophecy” represented in Habakkuk. That prophecy brings together the first disappointment, the tarrying time of the virgins, and the foundations of Adventism as represented upon the sacred charts. Habakkuk was the prophetic girdle that bound all those truths together.
Його поясом було «пророцтво», представлене у книзі пророка Авакума. Те пророцтво об’єднує перше розчарування, час зволікання дів і основи адвентизму, як це зображено на священних таблицях. Авакум був тим пророчим поясом, який зв’язував усі ці істини воєдино.
For the vision is yet for an appointed time, but at the end it shall speak, and not lie: though it tarry, wait for it; because it will surely come, it will not tarry. Behold, his soul which is lifted up is not upright in him: but the just shall live by his faith. Habakkuk 2:3, 4.
Бо видіння ще на визначений час; воно промовить наприкінці й не збреше. Хоч би й забарилося, чекай на нього, бо воно неодмінно прийде, не забариться. Ось душа його горда — неправедна в ньому, а праведний житиме своєю вірою. Авакума 2:3, 4.
The prophetic message that bound together as a girdle the messages that make up the warning of the “voice,” is the parable of the virgins in relation to the vision that tarried, but would speak. The vision of the Midnight Cry produces a distinction between the vile, whose “soul is lifted up” and the precious, who are justified by faith. Justification by faith is the girdle the “voice” wears.
Пророче послання, що, мов пояс, пов’язувало докупи послання, які становлять попередження «голосу», — це притча про дів у зв’язку з видінням, що забарилося, але промовить. Видіння Опівнічного кличу встановлює розрізнення між нікчемними, чия «душа бундючиться», і дорогоцінними, які виправдані вірою. Виправдання вірою — це пояс, який носить «голос».
And righteousness shall be the girdle of his loins, and faithfulness the girdle of his reins. Isaiah 11:5.
І справедливість буде поясом на його стегнах, а вірність — поясом на його чреслах. Ісая 11:5.
When the “voice crying in the wilderness” of the disappointment arrived, after the disappointment of July 18, 2020, his message was the same message that it had been since September 11, 2001. That message from Elijah to come, to the waiting disappointed dead dry bones is, that Islam is the “signal judgments,” that provide the backdrop for God’s other children in Babylon to learn righteousness.
Коли після розчарування 18 липня 2020 року пролунав «голос, що волає в пустелі» цього розчарування, його послання було тим самим, що й з 11 вересня 2001 року. Те послання від Іллі, який має прийти, для розчарованих мертвих сухих кісток, що чекають, полягає в тому, що іслам — це «знакові суди», які створюють тло, щоб інші Божі діти у Вавилоні навчалися праведності.
The way of the just is uprightness: thou, most upright, dost weigh the path of the just. Yea, in the way of thy judgments, O Lord, have we waited for thee; the desire of our soul is to thy name, and to the remembrance of thee. With my soul have I desired thee in the night; yea, with my spirit within me will I seek thee early: for when thy judgments are in the earth, the inhabitants of the world will learn righteousness. Isaiah 26:7–9.
Шлях праведного — правота; Ти, Найсправедливіший, зважуєш стежку праведного. Так, на шляху Твоїх судів, о Господи, ми чекали Тебе; бажання нашої душі — до Імені Твого і до пам’яті про Тебе. Душею своєю я жадав Тебе вночі; так, духом, що в мені, шукатиму Тебе зранку, бо коли Твої суди на землі, мешканці світу навчаються праведності. Ісая 26:7–9.
John the Baptist, who was Elijah to come, is the “voice” in the “wilderness” of the three and a half days of Revelation chapter eleven. His work includes identifying the fourth and final generation of Adventism, whose souls are lifted up and who are trusting in the spiritual heritage of their fathers, but sense that the wrath of God is about to come. They are the fourth generation, for they have fully manifested into a generation that is just the opposite of Christ. They are the generation of vipers, but they still point to their father Abraham, to argue that they are actually the generation of the Lamb. The generation of the Lamb are Peter’s chosen generation, they are those who follow the Lamb whithersoever he goeth.
Іван Хреститель, який був тим Іллею, що мав прийти, є «голосом» у «пустелі» трьох з половиною днів одинадцятого розділу Об’явлення. Його служіння включає виявлення четвертого й останнього покоління адвентизму, чиї душі надміру піднесені і які покладаються на духовну спадщину своїх батьків, але відчувають, що Божий гнів ось-ось настане. Вони є четвертим поколінням, бо вже цілковито сформувалися як покоління, що є повною протилежністю Христові. Вони — рід зміїний, але й далі вказують на свого батька Авраама, щоб доводити, нібито вони насправді є поколінням Агнця. Покоління Агнця — це Петровий вибраний рід; це ті, що йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов.
John obviously presented the sins of those who came to hear his message, for they repented and were baptized. He also informed them that there is One who would follow him, that would thoroughly purge His floor. That Person is the messenger of the covenant, He is “the dirt brush man” who sweeps the counterfeit coins and jewels out the window and restores the original jewels, that then shine ten times brighter than they did when William Miller was directed by angels in the work of assembling the original jewels in the movement of the first angel.
Іван чітко викривав гріхи тих, хто приходив слухати його вістку, бо вони каялися й хрестилися. Він також сповіщав їм, що за ним іде Той, Хто добре очистить Свій тік. Той — Посланець Завіту, Він — «чоловік зі щіткою для сміття», який вимітає за вікно фальшиві монети й коштовності та відновлює первісні коштовності, що потім сяють удесятеро яскравіше, ніж тоді, коли ангели спрямовували Вільяма Міллера в праці зі збирання первісних коштовностей у русі першого ангела.
John the Baptist was direct in his denunciation of the Laodicean Adventist’s confidence in their father Abraham, for Elijah to come was to turn the hearts of the fathers to the children and vice versa. The principle of biblical application of the first and the last is represented in that work, but so too, is the remedy for those who find themselves in a scattered condition, in the enemies’ land, dead in the wilderness. They must recognize their sins, and the sins of their fathers and repent. In conjunction with recognizing their sins and the father’s sins, they must also admit that they had not been walking with the Lord during the period of the wilderness of three and a half days. Furthermore, they must admit that God was not walking with them during that history.
Іван Хреститель був прямим у своєму викритті уповання лаодикійських адвентистів на їхнього батька Авраама, бо приход Іллі полягав у тому, щоб звернути серця батьків до дітей і навпаки. У тому ділі представлено принцип біблійного застосування першого й останнього, а також засіб для тих, хто опинився в розсіянні, у землі ворогів, мертвими в пустелі. Вони повинні визнати свої гріхи та гріхи своїх батьків і покаятися. Поряд із визнанням своїх гріхів і гріхів батьків вони також повинні визнати, що не ходили з Господом упродовж періоду трьох із половиною днів у пустелі. Крім того, вони повинні визнати, що Бог не ходив із ними в той період.
And they that are left of you shall pine away in their iniquity in your enemies’ lands; and also in the iniquities of their fathers shall they pine away with them. If they shall confess their iniquity, and the iniquity of their fathers, with their trespass which they trespassed against me, and that also they have walked contrary unto me; And that I also have walked contrary unto them, and have brought them into the land of their enemies; if then their uncircumcised hearts be humbled, and they then accept of the punishment of their iniquity: Then will I remember my covenant with Jacob, and also my covenant with Isaac, and also my covenant with Abraham will I remember; and I will remember the land. Leviticus 26:39–42.
А ті з вас, що зостануться, марнітимуть у своєму беззаконні на землях ваших ворогів; і також у беззаконнях своїх батьків марнітимуть разом із ними. Якщо вони визнають своє беззаконня і беззаконня своїх батьків, зі своєю провиною, якою вони провинилися проти мене, і що вони також ходили супроти мене; і що я також ходив супроти них і ввів їх у землю їхніх ворогів; тоді, якщо їхні необрізані серця упокоряться і вони приймуть кару за своє беззаконня: тоді я згадаю свій заповіт із Яковом, і також свій заповіт із Ісааком, і також свій заповіт із Авраамом згадаю; і згадаю землю. Левіт 26:39-42.
The curse was because they didn’t remember the sabbaths of the land.
Прокляття було через те, що вони не пам’ятали субот землі.
John the Baptist, who was Elijah to come, typified the “voice” in the wilderness of Revelation eleven’s three and a half days. He would direct the dead dry bones to “remember” Moses’ law at Horeb, and if they did, then the messenger of the covenant would “remember” the covenant of their fathers. But only if they confessed their sins, the sins of their fathers, and more humbling, they were to specify the trespasses “they trespassed against” God.
Іван Хреститель, який був Іллею, що мав прийти, уособлював "голос" у пустелі трьох із половиною днів одинадцятого розділу Одкровення. Він вказував би мертвим сухим кісткам "пам’ятати" закон Мойсея на Хориві, і якби вони це зробили, то вісник завіту "згадав" би завіт їхніх батьків. Але лише якщо вони визнавали свої гріхи, гріхи своїх батьків, і, що ще принизливіше, мали конкретно вказати провини, якими вони "завинили перед" Богом.
They would also need to admit that they had been walking “contrary” to God, and that God had been walking “contrary” to them.
Їм також потрібно було б визнати, що вони ходили "супроти" Бога, і що Бог ходив "супроти" них.
They would also need to recognize that they were the dead dry bones in the street of Revelation eleven, for they had to admit that God had brought them into the enemy’s land, and the enemy’s land is death.
Їм також слід було усвідомити, що вони були мертвими сухими кістками на вулиці одинадцятого розділу Об’явлення, бо їм довелося визнати, що Бог привів їх у землю ворога, а земля ворога — це смерть.
According to John the Baptist, they would also need to answer the question of who the “voice” crying in the “wilderness” is, for John asked, “Who hath warned you to flee from the wrath to come?”
Згідно з Іваном Хрестителем, вони також мали б відповісти на запитання, хто є тим "голосом", що волає в "пустелі", бо Іван запитав: "Хто попередив вас утекти від гніву, що має прийти?"
We will continue these subjects in the next article.
Ми продовжимо ці теми у наступній статті.
“The minister of God is commanded: ‘Cry aloud, spare not, lift up thy voice like a trumpet, and show My people their transgression, and the house of Jacob their sins.’ The Lord says of these people: ‘They seek Me daily, and delight to know My ways, as a nation that did righteousness.’ Here is a people who are self-deceived, self-righteous, self-complacent, and the minister is commanded to cry aloud and show them their transgressions. In all ages this work has been done for God’s people, and it is needed now more than ever before.” Testimonies, volume 5, 299.
Служителеві Божому наказано: «Кричи голосно, не стримуйся, піднеси голос свій, як сурму, і звісти Моєму народові їхній переступ, а домові Якова — їхні гріхи». Господь говорить про цей народ: «Вони щодня шукають Мене і тішаться пізнавати дороги Мої, як народ, що чинив праведність». Ось народ, який перебуває в самообмані, самоправедний, самозаспокоєний, і служителеві наказано голосно кричати та викривати їхні переступи. У всі віки ця праця звершувалася для Божого народу, і тепер вона потрібна більше, ніж будь-коли раніше. Свідчення, том 5, 299.