The United States is specifically identified in the Bible. There are several biblical passages that specifically identify the United States at the end of the world. In Revelation chapter thirteen the United States is the second, or the two-horned beast that comes up out of the earth and forbids the entire world from buying or selling—except they have the mark of the beast.
Сполучені Штати чітко ідентифіковані в Біблії. Є кілька біблійних уривків, які чітко ідентифікують Сполучені Штати наприкінці світу. У тринадцятому розділі Одкровення Сполучені Штати — це другий, або двогорогий звір, що виходить із землі і забороняє всьому світу купувати чи продавати — за винятком тих, хто має знак звіра.
And I beheld another beast coming up out of the earth; and he had two horns like a lamb, and he spake as a dragon. And he exerciseth all the power of the first beast before him, and causeth the earth and them which dwell therein to worship the first beast, whose deadly wound was healed. And he doeth great wonders, so that he maketh fire come down from heaven on the earth in the sight of men, And deceiveth them that dwell on the earth by the means of those miracles which he had power to do in the sight of the beast; saying to them that dwell on the earth, that they should make an image to the beast, which had the wound by a sword, and did live. And he had power to give life unto the image of the beast, that the image of the beast should both speak, and cause that as many as would not worship the image of the beast should be killed. And he causeth all, both small and great, rich and poor, free and bond, to receive a mark in their right hand, or in their foreheads: And that no man might buy or sell, save he that had the mark, or the name of the beast, or the number of his name.
І я побачив іншого звіра, що виходив із землі; і мав він два роги, подібні до ягнячих, а говорив, як дракон. І він здійснює всю владу першого звіра перед ним і примушує землю та тих, хто живе на ній, поклонятися першому звірові, в якого смертельна рана загоїлася. І творить великі знамення, так що й вогонь зводить із неба на землю перед людьми, і зводить мешканців землі тими чудесами, які йому дано було чинити перед звіром, кажучи мешканцям землі, щоб вони зробили образ звіра, який мав рану від меча й ожив. І дано йому було вдихнути дух у образ звіра, щоб образ звіра і заговорив, і зробив так, щоб усіх, хто не поклониться образові звіра, було вбито. І він робить так, що всім — малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам — було дано знак на їхню правицю або на їхні чола; і щоб ніхто не міг ні купувати, ні продавати, крім того, хто має знак, або ім’я звіра, або число його імені.
Here is wisdom. Let him that hath understanding count the number of the beast: for it is the number of a man; and his number is Six hundred threescore and six. Revelation 13:11–18.
Ось мудрість. Хто має розум, нехай обчислить число звіра: бо це число людини; і число його — шістсот шістдесят шість. Об’явлення 13:11–18.
There are seven primary prophetic characteristics in this passage associated with the two-horned earth-beast. He exercises the power of the beast that preceded him; he causes everyone in the world to worship the beast that was before him; he does great wonders that all men see; he deceives the entire world and commands the world to make an image of the beast before him; he gives life to the image of the beast and it speaks; he forces with the penalty of death the entire world to worship the image to the beast; and he forces the entire world to receive the mark either in the forehead or hand and forbids buying and selling against those who do not have the mark, name or number of the beast.
У цьому уривку є сім головних пророчих ознак, пов’язаних із дворогим звіром із землі. Він здійснює владу звіра, який йому передував; він примушує всіх у світі поклонятися звірові, який був перед ним; він творить великі чудеса, які бачать усі люди; він обманює весь світ і наказує світові зробити образ звіра, який був перед ним; він дає життя образу звіра, і той говорить; він під загрозою смерті примушує весь світ поклонятися образу звіра; і він примушує весь світ прийняти знак або на чолі, або на руці та забороняє купувати й продавати тим, хто не має знака, імені чи числа звіра.
The work of deception accomplished by the beast that comes “up out of the earth” in verse eleven is so delusive and powerful that it “deceiveth them that dwell on the earth.” The entire world will be deceived by the United States. That is, with the exception of God’s church—the entire world is to be deceived into accepting the mark of antichrist. The prophetic events that precede this world-wide deception are already under way.
Діло обману, здійснене звіром, що «піднімається з землі» в одинадцятому вірші, настільки оманливе й потужне, що він «зводить тих, хто мешкає на землі». Увесь світ буде введений в оману Сполученими Штатами. Тобто, за винятком Божої церкви, увесь світ буде введений в оману, щоб прийняти знак антихриста. Пророчі події, які передують цьому всесвітньому обману, вже розгортаються.
There are stories from the Bible that most people know, if only at a surface level. Most have heard about the confrontations between Moses and Pharoah, Daniel and Nebuchadnezzar or Jesus and Pilate. Persons know these Bible stories at varying levels of understanding, but don’t necessarily recognize that Bible prophecy directly and very specifically identifies kings and kingdoms. It was certainly the case with Moses, Daniel and Christ. Egypt, Babylon and Rome were all specifically identified in Bible prophecy in advance of the history where they fulfilled the predictions concerning their respective kingdoms. God never changes.
Є історії з Біблії, які знає більшість людей, хай навіть лише поверхово. Більшість чула про протистояння між Мойсеєм і фараоном, Даниїлом і Навуходоносором або Ісусом і Пилатом. Люди знають ці біблійні історії на різних рівнях розуміння, але не обов’язково усвідомлюють, що біблійне пророцтво прямо й дуже конкретно називає царів і царства. Так, безперечно, було у випадку з Мойсеєм, Даниїлом і Христом. Єгипет, Вавилон і Рим були конкретно названі в біблійному пророцтві задовго до тієї історії, у якій вони виконали передбачення щодо своїх відповідних царств. Бог ніколи не змінюється.
For I am the Lord, I change not; therefore ye sons of Jacob are not consumed. Malachi 3:6.
Бо Я Господь, не зміняюся; тому ви, сини Якова, не загинули. Малахії 3:6.
Jesus Christ the same yesterday, and today, and forever. Hebrews 13:8.
Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки той самий. Євреїв 13:8.
The fact that God never changes allows us to apply some simple logic to our consideration of the two-horned earth-beast of Revelation thirteen. Because we know that God set forth predictions directly identifying the kingdoms of Egypt, Babylon and Rome as they each interacted with and persecuted God’s church, we can establish some facts concerning the earth-beast of Revelation thirteen. The earth-beast, as with Egypt, Babylon and Rome, will be directly identified in Bible prophecy in advance of the history where the prediction concerning that nation is fulfilled. I say we can establish this fact based upon a very simple but important biblical rule. The rule identifies that truth is established based upon a testimony of two.
Той факт, що Бог ніколи не змінюється, дозволяє нам застосувати просту логіку до нашого розгляду дворогого звіра із землі з тринадцятого розділу Об’явлення. Оскільки ми знаємо, що Бог дав пророцтва, які безпосередньо ідентифікують царства Єгипту, Вавилона й Риму в міру того, як кожне з них взаємодіяло з Божою Церквою та переслідувало її, ми можемо встановити деякі факти щодо звіра із землі з тринадцятого розділу Об’явлення. Звір із землі, так само як Єгипет, Вавилон і Рим, буде прямо ідентифікований у біблійному пророцтві завчасно — до настання історичних подій, у яких здійсниться пророцтво стосовно тієї нації. Я кажу, що ми можемо встановити цей факт на підставі дуже простого, але важливого біблійного правила. Це правило визначає, що істина встановлюється на підставі свідчення двох.
At the mouth of two witnesses, or three witnesses, shall he that is worthy of death be put to death; but at the mouth of one witness he shall not be put to death. Deuteronomy 17:6.
За свідченням двох або трьох свідків буде страчений той, хто заслуговує на смерть; але за свідченням одного свідка він не буде страчений. Повторення Закону 17:6.
One witness shall not rise up against a man for any iniquity, or for any sin, in any sin that he sinneth: at the mouth of two witnesses, or at the mouth of three witnesses, shall the matter be established. Deuteronomy 19:15.
Не повстане один свідок проти людини за будь-яке беззаконня чи за будь-який гріх, у всякому гріху, яким він згрішить; за свідченням двох або трьох свідків буде підтверджена справа. Повторення Закону 19:15.
This is the third time I am coming to you. In the mouth of two or three witnesses shall every word be established. 2 Corinthians 13:1.
Це вже втретє я приходжу до вас. При устах двох або трьох свідків стане кожне слово. 2 Коринтян 13:1.
Against an elder receive not an accusation, but before two or three witnesses. 1 Timothy 5:19.
Проти пресвітера не приймай звинувачення, хіба що при двох чи трьох свідках. 1 Тимофія 5:19.
Bible prophecy predicted ancient Egypt’s demise when God dealt with Egypt’s rebellious Pharaoh. Bible prophecy predicted ancient Babylon’s rise and fall while also dealing with Babylon’s rebellious kings. Bible prophecy predicted the rise and fall of the empire of pagan Rome and identified and dealt with Rome’s corrupt representatives. The consistency of God’s never-changing character identifies that the most significant kingdom mentioned within Bible prophecy—the earth-beast of Revelation thirteen—will most definitely be identified by Bible prophecy.
Біблійне пророцтво передбачило загибель давнього Єгипту, коли Бог розібрався з бунтівним фараоном Єгипту. Біблійне пророцтво передбачило піднесення та падіння давнього Вавилону, водночас розбираючись із бунтівними царями Вавилону. Біблійне пророцтво передбачило піднесення та падіння імперії язичницького Риму і виявило та розібралося з корумпованими представниками Риму. Послідовність незмінного Божого характеру свідчить, що найзначніше царство, згадане в біблійному пророцтві - земний звір із тринадцятого розділу Об’явлення - безперечно буде ідентифіковане біблійним пророцтвом.
When the prophecy of the earth-beast of Revelation thirteen is fulfilled, God’s church will be in confrontation with the political and religious leadership of the earth-beast as prophetically illustrated by Moses, Daniel and Christ. The United States’ prophetic role at the end of the world is a primary subject of Bible prophecy. As we develop the biblical information that identifies the United States’ role in Bible prophecy, we will employ rules that are found within the Bible, for the Word of God needs no human definition. Ancient Israel was given ceremonial rules, health rules, ten moral rules, rules for agriculture and on and on. God is orderly.
Коли сповниться пророцтво про звіра, що виходить із землі, з тринадцятого розділу Об’явлення, Божа церква перебуватиме у протистоянні з політичним і релігійним керівництвом цього земного звіра, як це пророчо показано Мойсеєм, Даниїлом і Христом. Пророча роль Сполучених Штатів наприкінці світу є головною темою біблійного пророцтва. Розглядаючи біблійні свідчення, що окреслюють роль Сполучених Штатів у біблійному пророцтві, ми застосовуватимемо правила, які містяться в самій Біблії, бо Боже Слово не потребує людського визначення. Давньому Ізраїлеві були дані обрядові правила, правила щодо здоров’я, десять моральних правил, правила для землеробства і так далі. Бог — Бог порядку.
Let all things be done decently and in order. 1 Corinthians 14:40.
Нехай усе чиниться пристойно та впорядковано. 1 Коринтян 14:40.
The biblical record supplies no witness that suggests that a person would be blessed by simply ignoring rules given by God. Who can expect to be blessed if they ignore the rules of prophetic interpretation established in and by the Bible for the purpose of prophetic study?
У Біблії немає жодного свідчення, яке б вказувало на те, що людина буде благословенна, просто ігноруючи правила, дані Богом. Хто може сподіватися на благословення, якщо ігнорує правила тлумачення пророцтв, встановлені у Біблії самою Біблією для вивчення пророцтв?
Come now, and let us reason together, saith the Lord: though your sins be as scarlet, they shall be as white as snow; though they be red like crimson, they shall be as wool. Isaiah 1:18.
Ходіть же, і розсудімося, говорить Господь: хоч би були гріхи ваші як багрянець, — стануть білими, як сніг; хоч би були червоні, як пурпур, — стануть як вовна. Ісая 1:18.
As we employ the biblical rules we will allow the Bible to establish and validate whether the rules are genuine or false. As with all of God’s various rules there is always a satanic counterfeit to the rules. It is therefore a necessity that when a rule is employed to establish a truth, that both the truth identified and the rule employed should be tested.
Застосовуючи біблійні правила, ми дозволимо Біблії визначити й підтвердити, чи ці правила справжні чи хибні. Як і з усіма різноманітними Божими правилами, завжди існує сатанинська підробка цих правил. Тому необхідно, щоб коли правило застосовують для встановлення істини, і визначена істина, і застосоване правило були перевірені.
Beloved, believe not every spirit, but try the spirits whether they are of God: because many false prophets are gone out into the world. 1 John 4:1.
Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи вони від Бога, бо багато лжепророків вийшло у світ. 1 Івана 4:1.
Another purpose, beyond identifying the prophetic role of the United States in this study, is to identify the secret message from the book of Revelation that Jesus hid until this particular generation.
Ще одна мета, крім визначення пророчої ролі Сполучених Штатів у цьому дослідженні, — виявити таємне послання з книги Одкровення, яке Ісус тримав прихованим аж до цього покоління.
The secret things belong unto the Lord our God: but those things which are revealed belong unto us and to our children forever, that we may do all the words of this law. Deuteronomy 29:29.
Таємне належить Господу, нашому Богові, а відкрите — нам і нашим дітям навіки, щоб ми виконували усі слова цього закону. Второзаконня 29:29.
God’s prophetic secrets that are revealed are for the purpose of allowing those who receive the secret to keep His law. Men can only keep His law if it is written upon their heart. The secret that is being unsealed in the book of Revelation is part of the process of the Holy Spirit writing God’s law on our inward parts and hearts. The secret that is opened up to God’s people, when and if accepted by faith, establishes the new covenant.
Божі пророчі таємниці, які відкриваються, мають на меті дати змогу тим, хто приймає цю таємницю, дотримуватися Його закону. Люди можуть дотримуватися Його закону лише якщо він написаний на їхніх серцях. Таємниця, що розпечатується в книзі Об’явлення, є частиною процесу, коли Святий Дух пише Божий закон на нашому внутрішньому єстві та на наших серцях. Таємниця, що відкривається Божому народові, коли й якщо її приймають вірою, утверджує Новий Завіт.
Behold, the days come, saith the Lord, that I will make a new covenant with the house of Israel, and with the house of Judah: Not according to the covenant that I made with their fathers in the day that I took them by the hand to bring them out of the land of Egypt; which my covenant they brake, although I was an husband unto them, saith the Lord: But this shall be the covenant that I will make with the house of Israel; After those days, saith the Lord, I will put my law in their inward parts, and write it in their hearts; and will be their God, and they shall be my people. Jeremiah 31:31–33.
Ось настають дні, говорить Господь, коли я укладу новий заповіт з домом Ізраїля і з домом Юди; не такий, як заповіт, що я уклав із їхніми батьками в день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; мій заповіт вони порушили, хоч я був їм чоловіком, говорить Господь; але такий буде заповіт, що я укладу з домом Ізраїля: після тих днів, говорить Господь, я покладу мій закон у їхню внутрішність і напишу його на їхніх серцях; і буду їхнім Богом, а вони будуть моїм народом. Єремії 31:31-33.
“In the last days of this earth’s history, God’s covenant with his commandment-keeping people is to be renewed.” Review and Herald, February 26, 1914.
«В останні дні історії цієї землі Божий завіт з Його народом, що дотримується заповідей, має бути відновлений». Review and Herald, 26 лютого 1914 р.
Revelation 1:1–3 The Final Warning Message:
Одкровення 1:1–3 Останнє попереджувальне послання:
The Revelation of Jesus Christ, which God gave unto him, to shew unto his servants things which must shortly come to pass; and he sent and signified it by his angel unto his servant John: Who bare record of the word of God, and of the testimony of Jesus Christ, and of all things that he saw. Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein: for the time is at hand. Revelation 1:1–3.
Об’явлення Ісуса Христа, яке Бог дав йому, щоб показати своїм рабам те, що має незабаром статися; і він послав і сповістив це через свого ангела своєму рабові Іванові: який засвідчив Слово Боже і свідчення Ісуса Христа, а також усе, що бачив. Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова цього пророцтва, і зберігають те, що написано в ньому, бо час близький. Об’явлення 1:1-3.
The first three verses of Revelation chapter one identify that the “Revelation of Jesus Christ” is the final message for mankind. It is clearly a message, because “the Revelation of Jesus Christ” was given to Him from the Heavenly Father to show his servants what “must shortly come to pass.”
Перші три вірші першого розділу книги Об'явлення вказують на те, що "Об'явлення Ісуса Христа" є останнім посланням для людства. Це очевидно є посланням, бо "Об'явлення Ісуса Христа" було дане Йому від Небесного Отця, щоб показати Його слугам те, що "має незабаром статися".
We are told to consider that the “Holy Spirit has so shaped matters, both in the giving of the prophecy” and also “in the events portrayed.”.
Нам кажуть зважити на те, що «Святий Дух так влаштував обставини, як у даруванні пророцтва», а також «у зображених подіях».
“The Holy Spirit has so shaped matters, both in the giving of the prophecy and in the events portrayed, as to teach that the human agent is to be kept out of sight, hid in Christ, and that the Lord God of heaven and His law are to be exalted. Read the book of Daniel. Call up, point by point, the history of the kingdoms there represented.” Testimonies to Ministers, 112.
«Святий Дух так влаштував справи — як у даруванні пророцтва, так і в зображених подіях, — щоб навчити, що людський діяч має бути усунений з виду, схованим у Христі, а Господь Бог неба і Його закон мають бути звеличені. Читайте книгу Даниїла. Пригадайте, пункт за пунктом, історію царств, представлених там». Свідчення для служителів, 112.
The “events portrayed” and also the “giving of the prophecy” in the first three verses of Revelation chapter one specifically illustrates the step-by-step process of how God communicates to men, and also identifies that the message that is communicated is called “the Revelation of Jesus Christ.”
«Зображені події», а також «передання пророцтва» в перших трьох віршах першого розділу Об’явлення конкретно ілюструють поетапний процес того, як Бог спілкується з людьми, а також визначають, що повідомлення, яке передається, називається «Об’явлення Ісуса Христа».
Jesus Christ then did two things with the message which he received from God. He sent the message by his angel and he also signified his message by that angel. His angel then took the message to the prophet John who wrote it down, and sent it to the churches for you and me. The first three verses were “so shaped” by “the Holy Spirit” as to emphasize both the “message” and “the process of communication” involved in delivering the message.
Потім Ісус Христос зробив із посланням, яке він отримав від Бога, дві речі. Він послав це послання через свого ангела і також показав своє послання через того ангела. Його ангел тоді приніс це послання пророкові Івану, який записав його і надіслав до церков для нас із вами. Перші три вірші були "так сформовані" "Святим Духом", щоб підкреслити і "послання", і "процес комунікації", задіяний у переданні послання.
The three verses we are considering present the final message to mankind, but not simply the final message—more importantly, the three verses represent the final “warning” message to planet earth. The “warning” attribute of the message is identified when a class of persons are identified as “blessed” for having read, heard and kept “those things which are written therein.” There is a class of persons who will not read, nor hear a warning represented as “the Revelation of Jesus Christ”. It is impossible for them to be blessed. It is obvious that if there is a class that is blessed for reading, hearing and keeping those things which are written, then there is a class that is not blessed. Will a person read, hear and keep the message of the Revelation of Jesus Christ? If so, he will be blessed, if not he will be cursed.
Три вірші, які ми розглядаємо, представляють остаточне послання людству, але не просто остаточне послання — що важливіше, ці три вірші являють собою останнє «попереджувальне» послання для планети Землі. Ознака «попередження» цього послання стає очевидною тоді, коли певну категорію людей названо «блаженними» за те, що вони прочитали, почули і дотрималися написаного в ньому. Є категорія людей, які не читатимуть і не слухатимуть попередження, подане як «Об’явлення Ісуса Христа». Вони не можуть бути блаженними. Очевидно, що якщо є категорія, яка є блаженною за читання, слухання й дотримання написаного, то є й така, яка не є блаженною. Чи буде людина читати, слухати й дотримуватися послання Об’явлення Ісуса Христа? Якщо так — така людина буде блаженною; якщо ні — буде проклятою.
“Says the prophet: ‘Blessed is he that readeth’—there are those who will not read; the blessing is not for them. ‘And they that hear’—there are some, also, who refuse to hear anything concerning the prophecies; the blessing is not for this class. ‘And keep those things which are written therein’—many refuse to heed the warnings and instructions contained in the Revelation; none of these can claim the blessing promised. All who ridicule the subjects of the prophecy and mock at the symbols here solemnly given, all who refuse to reform their lives and to prepare for the coming of the Son of man, will be unblessed.” The Great Controversy, 341.
"Каже пророк: 'Блаженний, хто читає' — є такі, що відмовляються читати; благословення не для них. 'І ті, що слухають' — є також такі, які відмовляються слухати що-небудь щодо пророцтв; благословення не для цієї категорії. 'І дотримуються того, що в ній написано' — багато хто відмовляється зважати на застереження та настанови, що містяться в Об’явленні; жоден із них не може претендувати на обіцяне благословення. Усі, хто висміює теми пророцтва й глузує з символів, урочисто поданих тут, усі, хто відмовляється змінити своє життя й підготуватися до приходу Сина Людського, залишаться без благословення." Велика боротьба, 341.
The expression “the time is at hand” in verse three identifies that it is a specific time when the last warning message arrives in history. “The time,”—(a specific time) “is at hand.” A specific time is about to arrive, for it is at hand, and God’s people (represented by John) understand the message before the “time” arrives. John penned the book of Revelation around the end of the first century, yet these verses identify that there will be a point in the history long after the year 100, when the final warning message will be proclaimed. When that “time is” “at hand,” the message that identifies the “things which must shortly come to pass” will be revealed to God’s servants.
Вираз «час близький» у третьому вірші вказує, що йдеться про конкретний час, коли в історії настає остання попереджувальна звістка. «Час» — (конкретний час) «близький». Конкретний час ось-ось настане, бо він близький, і Божий народ (представлений Іваном) розуміє звістку ще до того, як настане цей «час». Іван написав книгу Об’явлення приблизно наприкінці першого століття, однак ці вірші вказують, що в історії настане момент, задовго після 100 року, коли буде проголошена остаточна попереджувальна звістка. Коли цей «час» «близький», звістка, яка вказує на «те, що має незабаром статися», буде відкрита Божим слугам.
In this series of articles, the Bible and the writings of Ellen White will be used as the authority to uphold the explanation of the biblical passages we cite.
У цій серії статей Біблія та праці Еллен Уайт будуть використовуватися як авторитет для підкріплення тлумачення цитованих нами біблійних уривків.
We will also refer to the rules of prophetic interpretation assembled by William Miller and to the rules identified in the compilation titled Prophetic Keys. We will also employ the prophetic study called Habakkuk’s Tables.
Ми також посилатимемося на правила пророчого тлумачення, укладені Вільямом Міллером, а також на правила, визначені у збірці під назвою «Пророчі ключі». Ми також застосуємо пророче дослідження під назвою «Таблиці Авакума».
We do not intend to define every rule we employ. For brevity we will simply reference the Prophetic Keys compilation for any who wish to read a more detailed proof of the rule. With the Habakkuk’s Tables series, we intend to point out certain presentations where a subject we will briefly touch upon, is taken up in greater depth.
Ми не маємо наміру визначати кожне правило, яке застосовуємо. Задля стислості ми просто посилатимемося на збірку «Prophetic Keys» для тих, хто бажає прочитати більш детальне обґрунтування правила. У серії «Habakkuk's Tables» ми маємо намір вказати на окремі презентації, де тему, якої ми лише побіжно торкнемося, розглянуто ґрунтовніше.
As we work through a study of the book of Revelation we encourage public response, but we will only respond to input that contributes to the ongoing study. The scope of our discussion will involve the current series of presentations, the prophetic rules we exercise and the information found in Habakkuk’s Tables.
У процесі вивчення книги Об’явлення ми заохочуємо публічні відгуки, але відповідатимемо лише на повідомлення, які сприяють триваючому дослідженню. Сфера нашого обговорення охоплюватиме поточну серію презентацій, пророчі правила, які ми застосовуємо, та інформацію, що міститься в Таблицях Авакума.
The Revelation of Jesus Christ, which God gave unto him, to shew unto his servants things which must shortly come to pass; and he sent and signified it by his angel unto his servant John: Who bare record of the word of God, and of the testimony of Jesus Christ, and of all things that he saw. Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein: for the time is at hand. Revelation 1:1–3.
Об’явлення Ісуса Христа, яке Бог дав йому, щоб показати своїм рабам те, що має незабаром статися; і він послав і сповістив це через свого ангела своєму рабові Іванові: який засвідчив Слово Боже і свідчення Ісуса Христа, а також усе, що бачив. Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова цього пророцтва, і зберігають те, що написано в ньому, бо час близький. Об’явлення 1:1-3.
The Greek word translated as “signified” means to “indicate”. He sent the message by “his” angel and he signified it by “his” angel. “His” angel is Gabriel.
Грецьке слово, яке перекладають як «signified», означає «indicate». Він надіслав послання через «свого» ангела і вказав на нього через «свого» ангела. «Його» ангел — Гавриїл.
“The words of the angel, ‘I am Gabriel, that stand in the presence of God,’ show that he holds a position of high honor in the heavenly courts. When he came with a message to Daniel, he said, ‘There is none that holdeth with me in these things, but Michael [Christ] your Prince.’ Daniel 10:21. Of Gabriel the Saviour speaks in the Revelation, saying that ‘He sent and signified it by His angel unto His servant John.’ Revelation 1:1.” The Desire of Ages, 99.
Слова ангела: «Я — Гавриїл, що стою перед Богом», показують, що він займає високе становище у небесних дворах. Коли він прийшов із звісткою до Даниїла, він сказав: «Ніхто не підтримує мене в цьому, окрім Михаїла [Христа], вашого Князя». Даниїла 10:21. Про Гавриїла Спаситель говорить в Об’явленні, кажучи, що «Він послав і сповістив це через Свого ангела Своєму рабові Іванові». Об’явлення 1:1. Бажання віків, 99.
The angel Gabriel is sent with the message and the angel Gabriel also represents the message. When mankind arrives at the point in history when “the time is at hand” for the final warning message to be proclaimed, that final message is represented by an angel. In the book of Revelation “messages” are often represented as angels, and of course the Greek word translated as “angel” in Revelation means messenger.
Ангел Гавриїл посланий зі звісткою, і ангел Гавриїл також представляє цю звістку. Коли людство доходить до того моменту в історії, коли «час близький» для проголошення останньої попереджувальної звістки, цю останню звістку представлено ангелом. У книзі Об’явлення «звістки» часто представлені як ангели, і, звісно, грецьке слово, перекладене як «ангел» в Об’явленні, означає «посланець».
Every revelation of God’s truth that has arrived in history is certainly a revelation of Jesus Christ, but the Revelation of Jesus Christ in Revelation chapter one is the final warning for mankind and it occurs at a specific moment that is represented as being a “time.” There is another passage in the book of Revelation where John references that “the time is at hand”. That other passage provides a second witness to test the initial claims I have made about verses one through three.
Кожне об’явлення Божої істини, що з’являлося протягом історії, безперечно є об’явленням Ісуса Христа, але Об’явлення Ісуса Христа в першому розділі Книги Об’явлення є остаточним попередженням для людства, і воно відбувається в конкретний момент, який подано як «час». Є ще один уривок у Книзі Об’явлення, де Іван згадує, що «час близько». Той інший уривок дає друге свідчення, щоб перевірити початкові твердження, які я зробив щодо віршів від першого до третього.
And he said unto me, These sayings are faithful and true: and the Lord God of the holy prophets sent his angel to shew unto his servants the things which must shortly be done. Behold, I come quickly: blessed is he that keepeth the sayings of the prophecy of this book.
І він сказав мені: Ці слова вірні та істинні; і Господь Бог святих пророків послав Свого ангела, щоб показати Своїм рабам те, що має незабаром статися. Ось, Я незабаром прийду: блаженний, хто зберігає слова пророцтва цієї книги.
And I John saw these things, and heard them. And when I had heard and seen, I fell down to worship before the feet of the angel which shewed me these things.
І я, Іван, бачив ці речі й чув їх. І коли я почув і побачив, упав ниць до ніг ангела, щоб поклонитися йому, який показав мені ці речі.
Then saith he unto me, See thou do it not: for I am thy fellowservant, and of thy brethren the prophets, and of them which keep the sayings of this book: worship God.
Тоді каже він мені: Гляди, не роби цього; бо я співслуга тобі, і братам твоїм — пророкам, і тим, що зберігають слова цієї книги; поклонися Богові.
And he saith unto me, Seal not the sayings of the prophecy of this book: for the time is at hand. He that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still. Revelation 22:6–11.
І він сказав мені: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близько. Хто неправедний, нехай і далі буде неправедним; і хто нечистий, нехай і далі буде нечистим; і хто праведний, нехай і далі буде праведним; і хто святий, нехай і далі буде святим. Об’явлення 22:6-11.
At the end of the book of Revelation we find the same subject as in the beginning of Revelation. The communication process and message are once again referred to when “the Lord God” “sent his angel to shew unto his servants the things which must shortly be done.” And just as soon as the servants are shown the message identifying “things which must shortly be done” Christ announces that He is coming quickly. This is the message that precedes Christ’s second coming, and it therefore is the final warning message—the very same message represented as “the Revelation of Jesus Christ” in verse one of chapter one. The blessing that is promised in the first three verses of Revelation is repeated with the statement of “blessed is he that keepeth the sayings of the prophecy of this book.”
Наприкінці книги Об’явлення ми знаходимо ту саму тему, що й на початку Об’явлення. Про спосіб передання і саму звістку знову згадується, коли «Господь Бог» «послав Свого ангела, щоб показати Своїм рабам те, що має незабаром статися». І щойно рабам показано звістку, що окреслює «те, що має незабаром статися», Христос проголошує, що Він приходить скоро. Це звістка, що передує Другому приходу Христа, а відтак є остаточним попереджувальним посланням — те саме послання, представлене як «Об’явлення Ісуса Христа» в першому вірші першого розділу. Благословення, обіцяне в перших трьох віршах Об’явлення, повторюється словами: «блажен, хто дотримується слів пророцтва цієї книги».
In these verses we find an expansion of the process of communication set forth in chapter one, for we find that after Gabriel delivers the message to John, John is so overwhelmed with the message that he seeks to worship Gabriel, who then uses John’s misunderstanding to identify that heavenly angels, earthly prophets, and all that keep the sayings of the message, are “fellow servants” who are to worship the Creator-God, not the creation of God.
У цих віршах ми бачимо розширення процесу передання послання, викладеного в першому розділі, адже після того, як Гавриїл передає звістку Іванові, Іван настільки вражений цією звісткою, що прагне поклонитися Гавриїлові; тоді Гавриїл, скориставшись непорозумінням Івана, зазначає, що небесні ангели, земні пророки та всі, хто дотримується слів цього послання, є «співслугами», які мають поклонятися Богові-Творцеві, а не Божому творінню.
These verses are describing the same events and message that we are considering in chapter one. They are repeating the faithful and true sayings that show God’s servants what must shortly be done. The message is once again set in the context of the process of communication between God and His servants. In chapter twenty-two we find more evidence that the message is the final warning message, for the “time” that is “at hand” is marked as taking place right before human probation closes, for the pronouncement that he “that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still,” marks the close of probation, marking the beginning of the seven last plagues, which in turn conclude with the Second Coming of Christ.
Ці вірші описують ті самі події та те саме послання, які мы розглядаємо в першому розділі. Вони повторюють вірні й правдиві слова, що показують Божим слугам, що незабаром має статися. Послання знову подано в контексті процесу спілкування між Богом і Його слугами. У двадцять другому розділі ми знаходимо більше доказів того, що це послання є остаточним попереджувальним посланням, бо «час», який «наблизився», позначено як такий, що настає безпосередньо перед закінченням випробувального періоду для людей, адже проголошення: «хто неправедний — нехай і далі лишається неправедним; і хто нечистий — нехай і далі лишається нечистим; і хто праведний — нехай і далі лишається праведним; і хто святий — нехай і далі лишається святим», знаменує закриття цього періоду, ознаменовуючи початок семи останніх кар, які, своєю чергою, завершуються Другим Пришестям Христа.
“‘At that time shall Michael stand up, the great Prince which standeth for the children of thy people: and there shall be a time of trouble, such as never was since there was a nation even to that same time: and at that time thy people shall be delivered, everyone that shall be found written in the book.’ Daniel 12:1.
'І того часу постане Михаїл, великий князь, що стоїть за синів твого народу; і настане час скорботи, якої не було відтоді, як існують народи, аж до того часу; і того часу буде спасений твій народ — кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.' Даниїла 12:1.
“When the third angel’s message closes, mercy no longer pleads for the guilty inhabitants of the earth. The people of God have accomplished their work. They have received ‘the latter rain,’ ‘the refreshing from the presence of the Lord,’ and they are prepared for the trying hour before them. Angels are hastening to and fro in heaven. An angel returning from the earth announces that his work is done; the final test has been brought upon the world, and all who have proved themselves loyal to the divine precepts have received ‘the seal of the living God.’ Then Jesus ceases His intercession in the sanctuary above. He lifts His hands and with a loud voice says, ‘It is done;’ and all the angelic host lay off their crowns as He makes the solemn announcement: ‘He that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still.’ Revelation 22:11. Every case has been decided for life or death.” The Great Controversy, 613.
Коли вістка третього ангела завершується, милосердя більше не благає за винних мешканців землі. Народ Божий звершив свою працю. Вони прийняли «пізній дощ», «освіження від лиця Господнього», і вони готові до години випробування, що перед ними. Ангели поспішно линуть туди й сюди на небі. Ангел, повернувшись із землі, сповіщає, що його працю завершено; на світ наведено остаточне випробування, і всі, хто виявив свою вірність божественним настановам, отримали «печать живого Бога». Тоді Ісус припиняє Своє заступництво в небесному святилищі. Він підносить Свої руки й гучним голосом каже: «Сталося»; і все ангельське воїнство знімає свої вінці, коли Він робить урочисте проголошення: «Хто несправедливий, нехай і далі чинить несправедливість; і хто нечистий, нехай і далі скверниться; і хто праведний, нехай і далі творить правду; і хто святий, нехай і далі освячується». Об’явлення 22:11. Долю кожного вирішено — життя або смерть. Велика боротьба, 613.
At the beginning of the book of Revelation and at the end of the book of Revelation the same story is presented. Combining the two passages allows us to understand that the “Revelation of Jesus Christ” is the final warning message to mankind before Christ’s Second Coming. The message is symbolically represented by an angel that arrives just before the close of probation. The message divides mankind into two classes based upon whether they read, hear and keep the message that is unsealed when the “time is at hand,”—just before probation closes.
На початку книги Об’явлення і наприкінці книги Об’явлення подано одну й ту саму історію. Поєднання двох уривків дозволяє нам зрозуміти, що «Об’явлення Ісуса Христа» є остаточним попереджувальним посланням людству перед Другим Пришестям Христа. Це послання символічно представлене ангелом, який приходить незадовго до завершення випробувального часу. Послання розділяє людство на два класи залежно від того, чи вони читають, слухають і дотримуються послання, яке розпечатується, коли «час близький», — незадовго до завершення випробувального часу.
“As we near the close of this world’s history, the prophecies relating to the last days especially demand our study. The last book of the New Testament is full of truth that we need to understand. Satan has blinded the minds of many, so that they have been glad of any excuse for not making the Revelation their study.
Коли ми наближаємося до завершення історії цього світу, пророцтва, що стосуються останніх днів, особливо потребують нашого вивчення. Остання книга Нового Заповіту сповнена істини, яку нам слід зрозуміти. Сатана засліпив уми багатьох, тож вони раді будь-якому приводу не робити Одкровення предметом свого вивчення.
“The book of Revelation, in connection with the book of Daniel, demands close study. Let every God-fearing teacher consider how most clearly to comprehend and present the Gospel that our Saviour came in person to make known to His servant John,—‘The revelation of Jesus Christ, which God gave unto Him, to show unto His servants things which must shortly come to pass.’ None should become discouraged in their study of Revelation because of its apparently mystical symbols. ‘If any of you lack wisdom, let him ask of God, that giveth to all men liberally, and upbraideth not.’ ‘Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein; for the time is at hand.’ We are to proclaim to the world the great and solemn truths contained in the book of Revelation. Into the very designs and principles of the church of God these truths are to enter. There should be a closer and more diligent study of this book, a more earnest presentation of the truths it contains, truths which concern all who are living in these last days. All who are preparing to meet their Lord should make this book the subject of earnest study and prayer. It is just what its name signifies,—a revelation of the most important events that are to take place in the last days of this earth’s history. John, because of his faithful trust in the word of God, and the testimony of Christ, was banished to the Isle of Patmos. But his banishment did not separate him from Christ. The Lord visited His faithful servant in his banishment, and gave him instruction regarding what was to come upon the world.
Книга Об’явлення у зв’язку з книгою Даниїла вимагає ретельного вивчення. Нехай кожен богобоязливий учитель замислиться, якнайчіткіше зрозуміти й представити Євангеліє, яке наш Спаситель особисто прийшов відкрити Своєму рабові Іванові, — «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм слугам те, що незабаром має статися». Ніхто не повинен занепадати духом у вивченні Об’явлення через його, на перший погляд, містичні символи. «Коли ж кому з вас не вистачає мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро й не докоряє». «Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова цього пророцтва, і дотримуються написаного в ньому; бо час близький». Ми повинні звіщати світові великі й урочисті істини, що містяться в книзі Об’явлення. Ці істини мають увійти в самі засади та принципи Божої Церкви. Потрібне більш поглиблене та ретельніше вивчення цієї книги, більш ревне представлення істин, що в ній містяться, істин, які стосуються всіх, хто живе в ці останні дні. Усі, хто готується зустріти свого Господа, повинні зробити цю книгу предметом наполегливого вивчення й молитви. Вона є саме тим, що означає її назва, — об’явленням найважливіших подій, які мають відбутися в останні дні історії цієї землі. Івана за його вірність Божому слову та свідченню Христа було заслано на острів Патмос. Але заслання не відлучило його від Христа. Господь відвідав Свого вірного слугу в його засланні й дав йому настанови щодо того, що мало прийти на світ.
“This instruction is of the greatest importance to us; for we are living in the last days of this earth’s history. Soon we shall enter upon the fulfilment of the events which Christ showed John were to take place. As the messengers of the Lord present these solemn truths, they must realize that they are handling subjects of eternal interest, and they should seek for the baptism of the Holy Spirit, that they may speak, not their own words, but the words given them by God.
Ця настанова має для нас найважливіше значення; бо ми живемо в останні дні історії цієї землі. Незабаром ми увійдемо в час здійснення тих подій, які Христос показав Іванові як такі, що мають відбутися. Коли посланці Господні проголошують ці урочисті істини, вони повинні усвідомлювати, що мають справу з питаннями вічної ваги, і повинні прагнути хрещення Святим Духом, щоб говорити не своїми словами, а словами, даними їм Богом.
“The book of Revelation must be opened to the people. Many have been taught that it is a sealed book, but it is sealed to those only who reject truth and light. The truths that it contains must be proclaimed, that people may have an opportunity to prepare for the events which are so soon to take place. The Third Angel’s Message must be presented as the only hope for the salvation of a perishing world.
Книга Об’явлення має бути відкрита людям. Багатьох навчили, що це запечатана книга, але вона запечатана лише для тих, хто відкидає істину й світло. Істини, які вона містить, слід проголошувати, щоб люди мали можливість підготуватися до подій, які так скоро мають відбутися. Звістка третього ангела має бути представлена як єдина надія на спасіння гинучого світу.
“The perils of the last days are upon us, and in our work we are to warn the people of the danger they are in. Let not the solemn scenes that prophecy has revealed are soon to take place be left untouched. We are God’s messengers, and we have no time to lose. Those who would be co-workers with our Lord Jesus Christ will show a deep interest in the truths found in this book. With pen and voice they will strive to make plain the wonderful things that Christ came from heaven to reveal.” Signs of the Times, July 4, 1906.
"Небезпеки останніх днів уже над нами, і в нашій праці ми маємо попереджати людей про небезпеку, в якій вони перебувають. Не залишаймо без уваги урочисті сцени, про які пророцтво сповістило і які невдовзі мають відбутися. Ми — Божі посланці, і нам ніколи гаяти час. Ті, хто бажає бути співпрацівниками нашого Господа Ісуса Христа, виявлятимуть глибоку зацікавленість істинами, що містяться в цій книзі. Пером і голосом вони намагатимуться зробити зрозумілими дивовижні речі, які Христос зійшов з небес, щоб відкрити." Знаки часу, 4 липня 1906 р.
Over a hundred years ago, in 1906, we were informed that soon “we shall enter upon the fulfilment of the events which Christ showed John were to take place.” The message was still sealed up in 1906. It is important to understand that the message of the Revelation of Jesus Christ is opened up to God’s people just before the events take place. We are told the book of Revelation “is just what its name signifies,—a revelation of the most important events that are to take place in the last days of this earth’s history.”
Понад сто років тому, у 1906 році, нам повідомили, що невдовзі «ми приступимо до здійснення подій, які Христос показав Іванові, що мають відбутися». Послання все ще було запечатане у 1906 році. Важливо розуміти, що звістка з книги Об’явлення Ісуса Христа відкривається Божому народові безпосередньо перед тим, як ці події відбудуться. Нам сказано, що книга Об’явлення «є саме тим, що означає її назва — об’явленням найважливіших подій, які мають відбутися в останні дні історії цієї землі».
They are opened up so that God’s people might give the warning so those who are hearing the warning might “have an opportunity to prepare for the events which are so soon to take place.” It is worth noting (for John represents God’s people in the history when the message is to be proclaimed), that John identifies the two issues which he was being persecuted over. It was “because of his faithful trust in the word of God, and the testimony of Christ,” that he “was banished to the Isle of Patmos.” He was banished because he accepted both the Bible and the Spirit of Prophecy, which is the “testimony of Jesus.”
Їх відкривають, щоб народ Божий міг дати попередження, аби ті, хто чують це попередження, «мали можливість підготуватися до подій, які так скоро мають відбутися». Варто зауважити (бо Іван представляє народ Божий у тій історичній добі, коли має бути проголошене це послання), що Іван називає дві причини, за які його переслідували. Саме «через його вірну довіру до Слова Божого і свідчення Христа» він «був засланий на острів Патмос». Його заслали, бо він приймав і Біблію, і Дух пророцтва, що є «свідченням Ісуса».
And I fell at his feet to worship him. And he said unto me, See thou do it not: I am thy fellowservant, and of thy brethren that have the testimony of Jesus: worship God: for the testimony of Jesus is the spirit of prophecy. Revelation 19:10.
І я впав до його ніг, щоб поклонитися йому. І він сказав мені: Гляди, не роби цього; я — співслужитель твій і братів твоїх, які мають свідчення Ісуса; поклоняйся Богові, бо свідчення Ісуса — це дух пророцтва. Об’явлення 19:10.
John is representing a people at the end of the world who understand the message of the Revelation of Jesus Christ, and who are persecuted for upholding both the Bible and the Spirit of Prophecy.
Іван представляє народ наприкінці світу, який розуміє вістку Одкровення Ісуса Христа й зазнає переслідувань за вірність як Біблії, так і Духові пророцтва.
In the first three verses of chapter one the communication process between God the Father and his servants is emphasized. Chapter twenty-two adds to the narrative of the communication process. The two passages represent the beginning and the ending of the book Revelation and together they detail the role of John in the prophetic illustration. He is not simply the one who wrote the words of Revelation, but he also represents those at the end of the world who communicate the final warning message.
У перших трьох віршах першого розділу підкреслюється процес спілкування між Богом Отцем та Його слугами. Двадцять другий розділ доповнює розповідь про процес спілкування. Ці два уривки становлять початок і завершення книги Одкровення і разом окреслюють роль Івана в пророчій ілюстрації. Він не просто той, хто записав слова Одкровення, але також представляє тих, хто наприкінці світу передає остаточне попереджувальне послання.
The Lord gave the word: great was the company of those that published it. Psalms 68:11
Господь дав слово: велика була громада тих, хто його звіщав. Псалми 68:11
John “saw” and “heard” the “things” that make up the message and was commanded to write and send the message to the churches.
Іван «побачив» і «почув» «речі», які складають це послання, і йому було наказано написати й надіслати його церквам.
Saying, I am Alpha and Omega, the first and the last: and, What thou seest, write in a book, and send it unto the seven churches which are in Asia; unto Ephesus, and unto Smyrna, and unto Pergamos, and unto Thyatira, and unto Sardis, and unto Philadelphia, and unto Laodicea. Revelation 1:19.
Кажучи: Я — Альфа й Омега, перший і останній: і що ти бачиш, напиши в книгу та надішли це сімом церквам, що в Азії; до Ефесу, і до Смирни, і до Пергаму, і до Тіятири, і до Сард, і до Філадельфії, і до Лаодикії. Об’явлення 1:19.
What he “heard” and “saw” he was commanded to write down and send to the seven churches of Asia minor, but when it came to the individual churches Jesus dictated the messages directly to John, for every message to each of the seven churches begins with the phrase “And unto the angel of the church in … write.” Jesus dictated the individual messages to the churches.
Те, що він «почув» і «побачив», йому було наказано записати й надіслати до семи церков Малої Азії, але коли дійшло до окремих церков, Ісус продиктував послання безпосередньо Іванові, бо кожне послання до кожної з семи церков починається словами «І ангелові церкви в ... напиши». Ісус продиктував окремі послання церквам.
Jesus dictated to John, and also Jesus told John to write what he saw and heard, and once Jesus told John “not” to write what he had heard.
Ісус продиктував Іванові, а також Ісус сказав Іванові записати те, що він бачив і чув, і одного разу Ісус сказав Іванові «не» записувати те, що він почув.
And cried with a loud voice, as when a lion roareth: and when he had cried, seven thunders uttered their voices. And when the seven thunders had uttered their voices, I was about to write: and I heard a voice from heaven saying unto me, Seal up those things which the seven thunders uttered, and write them not. Revelation 10:3, 4.
І закричав гучним голосом, як лев ричить; і коли він закричав, сім громів подали голос. А коли сім громів подали голос, я збирався писати; і почув я голос із неба, що сказав мені: Запечатай те, що сказали сім громів, і цього не пиши. Об’явлення 10:3, 4.
John was told to seal up what the seven thunders uttered and in so doing he was sealing up the message of the seven thunders, just as Daniel was commanded to seal up his book until the time of the end.
Іванові було сказано запечатати те, що виголосили сім громів, і, роблячи це, він запечатував звістку семи громів, так само, як Даниїлові було наказано запечатати свою книгу до часу кінця.
But thou, O Daniel, shut up the words, and seal the book, even to the time of the end: many shall run to and fro, and knowledge shall be increased. . . . And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Daniel 12:4, 9.
А ти, о Даниїле, приховай ці слова й запечатай книгу аж до часу кінця: багато хто бігатимуть туди й сюди, і знання помножиться. . . . І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова замкнені й запечатані до часу кінця. Даниїла 12:4, 9.
“After these seven thunders uttered their voices, the injunction comes to John as to Daniel in regard to the little book: ‘Seal up those things which the seven thunders uttered.’” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
Після того як сім громів заговорили своїми голосами, Іванові, як і Даниїлові, щодо книжечки надходить наказ: «Запечатай те, що промовили сім громів». Біблійний коментар адвентистів сьомого дня, том 7, 971.
What we are identifying is that at both the end and beginning of the book of Revelation a message is identified. The process of communicating that message is also identified. The part which John plays in communicating the message is specifically addressed. Sometimes he simply wrote what he saw and heard. Other times he was dictated to, and once he was told to not write what he had heard. The message of the Revelation of Jesus Christ is given by the Father, to Jesus, to Gabriel and then to the prophet John who was given the responsibility of writing the message and sending it to the churches.
Ми зауважуємо, що як на початку, так і наприкінці книги Одкровення викладено звістку. Також описано процес передавання цієї звістки. Окремо розглянуто роль Івана в передаванні звістки. Іноді він просто записував те, що бачив і чув. Іншим разом йому диктували, а одного разу йому було сказано не записувати почутого. Звістка Одкровення Ісуса Христа передається Отцем Ісусові, потім Гавриїлові, а далі пророкові Іванові, якому було доручено записати цю звістку й надіслати її церквам.
Write the things which thou hast seen, and the things which are, and the things which shall be hereafter. Revelation 1:19.
Напиши те, що ти бачив, і те, що є, і те, що має бути після цього. Об’явлення 1:19.
It might be possible to read the verse and not recognize the prophetic principle identified within the command for John to write. Writing down “things” seen and heard is to record current history, for in John’s time those “things” were. Recording current history, and in so doing simultaneously writing down the things that shall be in the future, is the primary prophetic rule in the book of Revelation. John is used to emphasize and illustrate that very principle and its importance for he was essentially told to write “the things which are, and” in so doing you shall be writing “the things which shall be hereafter” because history repeats. This prophetic technique is Jesus’ signature, for a signature is a name and His name in chapter one of Revelation is the Alpha and Omega. He identifies the end with the beginning.
Можна прочитати цей вірш і не розпізнати пророчий принцип, окреслений у наказі Іванові писати. Записувати «речі», побачені й почуті, означає фіксувати поточну історію, бо за часів Івана ці «речі» існували. Фіксація поточної історії і водночас запис того, що має бути в майбутньому, є основним пророчим правилом у книзі Об’явлення. Івана використано, щоб підкреслити й проілюструвати саме цей принцип і його важливість, адже йому, по суті, було сказано записати «те, що є, і», роблячи це, ти записуватимеш «те, що станеться згодом», бо історія повторюється. Цей пророчий прийом є підписом Ісуса, бо підпис — це ім’я, а Його ім’я в першому розділі Об’явлення — Альфа й Омега. Він ототожнює кінець із початком.
We are just beginning the study of “The Revelation of Jesus Christ” and we are currently considering the first three verses of chapter one. The final warning message titled “The Revelation of Jesus Christ” is communicated from the heavenly Father unto Jesus unto Gabriel unto John who records it in a book to be sent to the churches. Because the message is so directly named as “The Revelation of Jesus Christ” it is important to note that of all the elements that have been written to men through the inspired Word revealing Christ, the one characteristic of who and what Jesus is, is illustrated in the activity of John in recording the message. As he wrote the things that then were, he was also writing the things that would yet be.
Ми лише розпочинаємо вивчення «Одкровення Ісуса Христа» і наразі розглядаємо перші три вірші першого розділу. Останнє попереджувальне послання під назвою «Одкровення Ісуса Христа» передане від Небесного Отця Ісусові, від Ісуса — Гавриїлові, від Гавриїла — Іванові, який записує його у книгу, щоб надіслати церквам. Оскільки послання так прямо назване «Одкровенням Ісуса Христа», важливо відзначити, що серед усього, що було написано людям натхненним Словом, яке відкриває Христа, одна характеристика того, ким і чим є Ісус, проілюстрована в діяльності Івана, коли він записує це послання. Коли він записував те, що тоді було, він також записував те, що ще має бути.
The truth of repeating history is represented when John writes out a warning for his day and age, which is also a warning for a future time. When John wrote to the seven churches at the beginning of the Christian church, he was also penning a warning for the Christian church at the end of the world. This attribute of Christ’s character is represented when Christ is called the Alpha and Omega, or the beginning and the ending, or the first and the last. In fact, the Bible identifies this attribute of Christ’s character as what proves that he is the only God.
Істина про те, що історія повторюється, виявляється в тому, що Іван записує застереження для свого часу, яке водночас є застереженням для майбутнього. Коли Іван писав семи церквам на початку існування християнської церкви, він також записував застереження для християнської церкви наприкінці світу. Ця риса Христового характеру виражена в тому, що Христа називають Альфою й Омегою, або початком і кінцем, або першим і останнім. Насправді Біблія вказує на цю рису Христового характеру як на доказ того, що він є єдиним Богом.
In the first chapter of Revelation we find Jesus identifying Himself as the Alpha and Omega.
У першому розділі Одкровення ми бачимо, як Ісус називає Себе Альфою й Омегою.
I was in the Spirit on the Lord’s day, and heard behind me a great voice, as of a trumpet, Saying, I am Alpha and Omega, the first and the last: and, What thou seest, write in a book, and send it unto the seven churches which are in Asia; unto Ephesus, and unto Smyrna, and unto Pergamos, and unto Thyatira, and unto Sardis, and unto Philadelphia, and unto Laodicea.
Я був у Дусі в день Господній і почув позаду себе великий голос, як сурми, що говорив: Я — Альфа й Омега, Перший і Останній; і що бачиш — напиши в книгу та пошли до семи церков, що в Азії: до Ефеса, і до Смирни, і до Пергаму, і до Тіятири, і до Сард, і до Філадельфії, і до Лаодикії.
And I turned to see the voice that spake with me. And being turned, I saw seven golden candlesticks; And in the midst of the seven candlesticks one like unto the Son of man, clothed with a garment down to the foot, and girt about the paps with a golden girdle. His head and his hairs were white like wool, as white as snow; and his eyes were as a flame of fire; And his feet like unto fine brass, as if they burned in a furnace; and his voice as the sound of many waters. And he had in his right hand seven stars: and out of his mouth went a sharp twoedged sword: and his countenance was as the sun shineth in his strength.
І я обернувся, щоб побачити голос, що говорив зі мною. І, обернувшись, побачив сім золотих свічників; і посеред семи свічників — одного, подібного до Сина Людського, вдягненого в одежу, що сягала до ніг, і підперезаного по грудях золотим поясом. Голова його та волосся були білі, мов вовна, білі, як сніг; а очі його — мов полум’я вогню; а ноги його — подібні до блискучої міді, ніби розжарені в печі; і голос його — як шум багатьох вод. І мав у правиці своїй сім зір; і з уст його виходив гострий двосічний меч; а обличчя його було, як сонце, що сяє у своїй силі.
And when I saw him, I fell at his feet as dead. And he laid his right hand upon me, saying unto me, Fear not; I am the first and the last. Revelation 1:10–17.
І коли я побачив його, упав до його ніг, немов мертвий. І він поклав на мене свою праву руку й сказав мені: Не бійся; Я — Перший і Останній. Одкровення 1:10-17.
There is much truth within these verses, but here I would simply point out that when John heard Christ’s trumpet-like voice and turned to see Who it was that spoke to him, he saw Jesus Christ as the heavenly High Priest within the holy place of the heavenly sanctuary. Jesus then identified Himself as Alpha and Omega and as the first and the last. In the message and its communication in the first three verses we found a line of truth that corresponded with the line of truth at the end of Revelation. As the Alpha and Omega Jesus illustrates the end with the beginning, the last with the first. At the end of the book of Revelation as in the beginning He once again identifies Himself as the Alpha and Omega.
У цих віршах багато істини, але тут я лише зауважу, що коли Іван почув голос Христа, подібний до звуку сурми, і обернувся, щоб побачити, хто це говорив до нього, він побачив Ісуса Христа як небесного Первосвященика у святому місці небесної святині. Тоді Ісус назвав Себе Альфою й Омегою, Першим і Останнім. У посланні й у тому, як воно передане, в перших трьох віршах ми знайшли лінію істини, що перегукується з лінією істини наприкінці книги Об’явлення. Як Альфа й Омега, Ісус поєднує кінець із початком, останнє з першим. Наприкінці книги Об’явлення, як і на початку, Він знову називає Себе Альфою й Омегою.
And he said unto me, These sayings are faithful and true: and the Lord God of the holy prophets sent his angel to shew unto his servants the things which must shortly be done. Behold, I come quickly: blessed is he that keepeth the sayings of the prophecy of this book.
І він сказав мені: Ці слова вірні та істинні; і Господь Бог святих пророків послав Свого ангела, щоб показати Своїм рабам те, що має незабаром статися. Ось, Я незабаром прийду: блаженний, хто зберігає слова пророцтва цієї книги.
And I John saw these things, and heard them. And when I had heard and seen, I fell down to worship before the feet of the angel which shewed me these things. Then saith he unto me, See thou do it not: for I am thy fellowservant, and of thy brethren the prophets, and of them which keep the sayings of this book: worship God.
І я, Іван, бачив ці речі й чув їх. І коли я почув і побачив, упав ниць, щоб поклонитися перед ногами ангела, який показав мені ці речі. Тоді він сказав мені: Гляди, не роби цього; бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, що додержуються слів цієї книги; поклонися Богові.
And he saith unto me, Seal not the sayings of the prophecy of this book: for the time is at hand.
І він сказав мені: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близький.
He that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still.
Хто неправедний, нехай і далі буде неправедним; і хто нечистий, нехай і далі буде нечистим; і хто праведний, нехай і далі буде праведним; і хто святий, нехай і далі буде святим.
And, behold, I come quickly; and my reward is with me, to give every man according as his work shall be. I am Alpha and Omega, the beginning and the end, the first and the last. Revelation 22:7–13.
І ось, я скоро приходжу; і нагорода моя при мені, щоб віддати кожному за його ділами. Я Альфа й Омега, початок і кінець, перший і останній. Об’явлення 22:7–13.
The book of Revelation carefully describes that when John records the message that the message would be premised upon the principle of the beginning illustrating the end. The message is the first truth opened up in the book of Revelation and the very same truth is the last to be spoken in the book. And in the testimony at the beginning and at the ending of the book of Revelation, Jesus identifies Himself as the Alpha and Omega, the beginning and ending and as the first and the last.
Книга Об’явлення ретельно описує, що, коли Іван записує звістку, ця звістка ґрунтується на принципі: початок ілюструє кінець. Ця звістка є першою істиною, відкритою в Книзі Об’явлення, і та сама істина є останньою, про яку сказано в книзі. І у свідченні на початку і наприкінці Книги Об’явлення Ісус називає Себе Альфою та Омегою, початком і кінцем, Першим і Останнім.
The first three verses of the book of Revelation identify the final warning message for mankind. It is the warning that precedes the seven last plagues and the Second Coming of Christ. The message of the Revelation of Jesus Christ was “sent and signified” “by his angel.”
Перші три вірші книги Об’явлення визначають остаточне попереджувальне послання для людства. Це попередження передує семи останнім карам і Другому Пришестю Христа. Звістка з Об’явлення Ісуса Христа була «надіслана і показана» «через його ангела».
That same warning message is then identified in the last passage of Revelation, and it is also represented as the third angel of Revelation fourteen.
Те саме застережне послання потім згадується в останньому уривку книги Об’явлення, і воно також зображене як третій ангел чотирнадцятого розділу Об’явлення.
And the third angel followed them, saying with a loud voice, If any man worship the beast and his image, and receive his mark in his forehead, or in his hand, The same shall drink of the wine of the wrath of God, which is poured out without mixture into the cup of his indignation; and he shall be tormented with fire and brimstone in the presence of the holy angels, and in the presence of the Lamb: And the smoke of their torment ascendeth up for ever and ever: and they have no rest day nor night, who worship the beast and his image, and whosoever receiveth the mark of his name. Revelation 14:9–11.
І третій ангел ішов за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає його знак на своєму чолі або на своїй руці, той питиме вино гніву Божого, що без домішки виливається в чашу Його люті, і буде мучений вогнем та сіркою перед святими ангелами й перед Агнцем. І дим їхніх мук піднімається на віки віків; і не мають вони спочинку ні вдень, ні вночі — ті, що поклоняються звірові та його образові, і кожен, хто приймає знак його імені. Об’явлення 14:9-11.
The final warning message is the message represented as the third angel. It’s the final warning for it directly identifies the last test for mankind. There is another angel that follows and joins the third angel, and that angel is also the final warning message.
Останнє попереджувальне послання — це послання, представлене в образі третього ангела. Це останнє попередження, адже воно безпосередньо визначає останнє випробування для людства. Є ще один ангел, який іде слідом і приєднується до третього ангела, і цей ангел також є останнім попереджувальним посланням.
And after these things I saw another angel come down from heaven, having great power; and the earth was lightened with his glory. And he cried mightily with a strong voice, saying, Babylon the great is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils, and the hold of every foul spirit, and a cage of every unclean and hateful bird. For all nations have drunk of the wine of the wrath of her fornication, and the kings of the earth have committed fornication with her, and the merchants of the earth are waxed rich through the abundance of her delicacies.
І після цього я побачив іншого ангела, який сходив із неба, маючи велику владу; і земля освітилася від його слави. І він вигукнув могутнім голосом, кажучи: Упав, упав великий Вавилон, і став оселею демонів, і пристановищем кожного нечистого духа, і кліткою кожного нечистого та ненависного птаха. Бо всі народи напилися вина гніву її блуду, і царі землі блудодіяли з нею, а купці землі розбагатіли завдяки великій кількості її розкошів.
And I heard another voice from heaven, saying, Come out of her, my people, that ye be not partakers of her sins, and that ye receive not of her plagues. For her sins have reached unto heaven, and God hath remembered her iniquities. Revelation 18:1–5.
І почув я інший голос із неба, який промовляв: Вийдіть із неї, народе Мій, щоб ви не стали співучасниками її гріхів і щоб на вас не впали її кари. Бо її гріхи дійшли аж до неба, і Бог згадав її беззаконня. Об'явлення 18:1-5.
The message that is the Revelation of Jesus Christ is represented in chapter one, chapter fourteen, chapter eighteen and chapter twenty-two. The message is signified by an angel that is identified in the first and the last reference in Revelation as the angel Gabriel, and then in chapters fourteen and eighteen the message is symbolically represented by an angel flying in heaven or coming down out of heaven.
Послання, яке є Об'явленням Ісуса Христа, представлене в першому, чотирнадцятому, вісімнадцятому та двадцять другому розділах. Послання позначене ангелом, якого в першій і останній згадці в Об'явленні названо ангелом Гавриїлом, а потім у чотирнадцятому та вісімнадцятому розділах це послання символічно представлене ангелом, що летить у небі або сходить з неба.
The angel that comes down out of heaven in chapter eighteen is typified earlier in chapter ten when an angel descends and places one foot on the land and another on the sea. That angel has a book that John is commanded to eat that makes his mouth sweet and his belly bitter. The book John eats is a message, and the message represented by the little book typifies the message of the angel of Revelation eighteen, so it too is a representation of the final warning message.
Ангел, що сходить з неба у вісімнадцятому розділі, має свій прообраз раніше, у десятому розділі, де ангел сходить і ставить одну ногу на суходіл, а другу — на море. Той ангел має книгу, яку Іванові наказано з’їсти; вона робить його уста солодкими, а черево — гірким. Книга, яку з’їдає Іван, є вісткою, і звістка, представлена тією книжечкою, є прообразом звістки ангела з вісімнадцятого розділу Об’явлення, тож вона також представляє остаточну попереджувальну вістку.
We are told that God’s message was sent and signified by an angel and when we closely look for the final warning message to be illustrated in the book of Revelation, we find that seven times an angel signifies the final warning message. In the first and the last instances it was the angel, Gabriel. Then in Revelation ten we have an angel come down with a little book in his hand. In Revelation fourteen we have three more angels, all representing the final warning message. Then in Revelation eighteen we have another angel representing the very same final warning message. Seven final warning messages are represented by angels. The first and the last are the angel Gabriel and the five angels in the middle of the first and last are symbolic angels.
Нам сказано, що Боже послання було передане й показане через ангела, і коли ми уважно шукаємо в книзі Об’явлення зображення останнього попереджувального послання, виявляємо, що сім разів ангел означає це останнє попереджувальне послання. У першому й останньому випадках це був ангел Гавриїл. Далі, в десятому розділі Об’явлення, маємо ангела, який сходить із маленькою книжечкою в руці. У чотирнадцятому розділі Об’явлення маємо ще трьох ангелів, і всі вони представляють останнє попереджувальне послання. Потім у вісімнадцятому розділі Об’явлення маємо ще одного ангела, який представляє те саме останнє попереджувальне послання. Сім разів останнє попереджувальне послання подане через ангелів. Перший і останній — ангел Гавриїл, а п’ятеро ангелів між першим і останнім — символічні ангели.
Of course, each of the seven churches have an angel as well, but they are carrying a message to the churches, whereas the final warning message we have been discussing is a message which includes the entire world as its audience.
Звісно, у кожної з семи церков також є ангел, але вони несуть послання церквам, тоді як останнє попереджувальне послання, про яке ми говорили, — послання, адресоване усьому світу.
Each of the seven prophetic lines representing the final warning message should be closely evaluated and aligned with each other, but at this juncture I wish to simply define a basic principle of Alpha and Omega. The first time a subject is mentioned in God’s word is the most important reference. The first time “seed” is mentioned in the Bible is in Genesis 1:11 where we are told that the seed would produce “after its kind.” The first mention of the seed emphasizes that it has the DNA necessary to reproduce itself. Jesus identified God’s Word as a seed.
Кожну із семи пророчих ліній, що представляють остаточне попереджувальне послання, слід уважно оцінити й узгодити між собою, але на цьому етапі я хочу просто окреслити базовий принцип Альфи й Омеги. Перша згадка теми в Божому Слові є найважливішим орієнтиром. Уперше «насіння» згадується в Біблії в Буття 1:11, де сказано, що насіння родитиме «за своїм родом». Перша згадка про насіння підкреслює, що воно має ДНК, необхідну для самовідтворення. Ісус назвав Боже Слово насінням.
The same day went Jesus out of the house, and sat by the sea side. And great multitudes were gathered together unto him, so that he went into a ship, and sat; and the whole multitude stood on the shore. And he spake many things unto them in parables, saying,
Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів біля моря. І зібралися до Нього великі натовпи, так що Він увійшов у човен і сів; а весь народ стояв на березі. І Він говорив їм багато чого притчами, кажучи,
Behold, a sower went forth to sow; And when he sowed, some seeds fell by the way side, and the fowls came and devoured them up: Some fell upon stony places, where they had not much earth: and forthwith they sprung up, because they had no deepness of earth: And when the sun was up, they were scorched; and because they had no root, they withered away. And some fell among thorns; and the thorns sprung up, and choked them: But other fell into good ground, and brought forth fruit, some an hundredfold, some sixtyfold, some thirtyfold. Who hath ears to hear, let him hear.
Ось, вийшов сіяч сіяти; і коли він сіяв, деяке зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та його поклювали: інше впало на кам’янисті місця, де було небагато землі; і відразу зійшло, бо земля там була неглибока: а коли зійшло сонце, його опалило; і, не маючи кореня, воно всохло. Інше впало між терня; і терня зросло та заглушило його: а інше впало на добру землю і принесло плід, одне — стократ, інше — у шістдесят, інше — у тридцять. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.
And the disciples came, and said unto him, Why speakest thou unto them in parables?
І учні підійшли й сказали Йому: Чому Ти говориш до них притчами?
He answered and said unto them, Because it is given unto you to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given. For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have more abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that he hath. Therefore speak I to them in parables: because they seeing see not; and hearing they hear not, neither do they understand. And in them is fulfilled the prophecy of Esaias, which saith, By hearing ye shall hear, and shall not understand; and seeing ye shall see, and shall not perceive: For this people’s heart is waxed gross, and their ears are dull of hearing, and their eyes they have closed; lest at any time they should see with their eyes, and hear with their ears, and should understand with their heart, and should be converted, and I should heal them.
Він відповів і сказав їм: Бо вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Бо кожному, хто має, дано буде, і матиме надмір; а в того, хто не має, віднімуть навіть те, що має. Тому говорю до них притчами: бо вони, дивлячись, не бачать; і, слухаючи, не чують, ані розуміють. І збувається на них пророцтво Ісаї, яке говорить: Слухом почуєте, та не зрозумієте; і дивлячись побачите, та не збагнете. Бо огрубіло серце цього народу, і вухами туго чують, і очі свої заплющили; щоб коли-небудь не побачили очима, і не почули вухами, і не зрозуміли серцем, і не навернулися, і Я зцілив би їх.
But blessed are your eyes, for they see: and your ears, for they hear. For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them; and to hear those things which ye hear, and have not heard them.
Але блаженні очі ваші, бо вони бачать, і вуха ваші, бо вони чують. Бо воістину кажу вам: багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, та не побачили; і почути те, що ви чуєте, та не почули.
Hear ye therefore the parable of the sower.
Отож, вислухайте притчу про сіяча.
When any one heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, then cometh the wicked one, and catcheth away that which was sown in his heart. This is he which received seed by the way side.
Коли хто чує слово про Царство і не розуміє його, тоді приходить лукавий і вириває те, що було посіяне в його серці. Це той, у кого насіння було посіяне край дороги.
But he that received the seed into stony places, the same is he that heareth the word, and anon with joy receiveth it; Yet hath he not root in himself, but dureth for a while: for when tribulation or persecution ariseth because of the word, by and by he is offended.
А посіяне на кам’янистому ґрунті — це той, хто слухає слово і відразу з радістю приймає його; та не має в собі кореня й недовго тримається: бо коли через слово виникає утиск чи переслідування, він негайно спотикається.
He also that received seed among the thorns is he that heareth the word; and the care of this world, and the deceitfulness of riches, choke the word, and he becometh unfruitful.
А той, що прийняв насіння між тернами, — це той, хто слухає слово; і клопоти цього світу та оманливість багатства заглушують слово, і він стає неплідним.
But he that received seed into the good ground is he that heareth the word, and understandeth it; which also beareth fruit, and bringeth forth, some an hundredfold, some sixty, some thirty. Matthew 13:1–23.
А посіяне на добру землю — це той, хто чує слово і розуміє його; він також приносить плід і дає врожай: хто у сто разів, хто у шістдесят, хто у тридцять. Матвія 13:1–23.
A seed, which is God’s Word, has all the DNA necessary to produce a complete plant. The first mention of a subject in God’s Word includes all the elements of that subject that there is. This fact is identified as “the rule of first mention.” The closer this rule is examined the surer it becomes.
Насіння, яким є Боже Слово, містить усю ДНК, необхідну, щоб виростити повноцінну рослину. Перша згадка про тему в Божому Слові містить усі елементи цієї теми, які тільки є. Цей факт називають «правилом першої згадки». Чим уважніше розглядати це правило, тим очевиднішим воно стає.
Before we continue on in our explanation of the Alpha and Omega and the definition of God’s Word as a seed, it is worth considering from the passage we just cited in Matthew some relevant points in our consideration of the book of Revelation. All the prophets are speaking of the end of the world.
Перш ніж ми продовжимо наше пояснення Альфи й Омеги та визначення Божого Слова як насіння, варто, на підставі щойно цитованого уривка з Євангелія від Матвія, розглянути деякі доречні моменти для нашого розгляду книги Об’явлення. Усі пророки говорять про кінець світу.
“Each of the ancient prophets spoke less for their own time than for ours, so that their prophesying is in force for us. ‘Now all these things happened unto them for ensamples: and they are written for our admonition, upon whom the ends of the world are come.’ 1 Corinthians 10:11. ‘Not unto themselves, but unto us they did minister the things, which are now reported unto you by them that have preached the gospel unto you with the Holy Ghost sent down from heaven; which things the angels desire to look into.’ 1 Peter 1:12. . . .
«Кожен із давніх пророків говорив менше для свого часу, ніж для нашого, так що їхнє пророкування має силу для нас. “Усе це ставалося з ними як прообрази; а описане нам на осторогу, що досягли кінця віків”. 1 Коринтян 10:11. “Не їм самим, а нам служили тим, що нині звіщене вам через тих, які благовістили вам Євангеліє Духом Святим, посланим з неба; у що бажають заглянути ангели”. 1 Петра 1:12....»
“The Bible has accumulated and bound up together its treasures for this last generation. All the great events and solemn transactions of Old Testament history have been, and are, repeating themselves in the church in these last days.” Selected Messages, book 3, 338, 339.
"Біблія накопичила й зібрала воєдино свої скарби для цього останнього покоління. Усі великі події та урочисті діяння історії Старого Заповіту повторювалися і повторюються в церкві в ці останні дні." Вибрані повідомлення, книга 3, 338, 339.
This passage provides three witnesses, (Paul, Peter and Ellen White) testifying to the fact that all the prophets are speaking about the end of the world, which is the very time when the secret in the book of Revelation is unsealed. Therefore, in Matthew thirteen when Jesus said, “blessed are your eyes, for they see: and your ears, for they hear. For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them; and to hear those things which ye hear, and have not heard them,” He was expressing the same blessing that is noted in the first three verses of Revelation chapter one.
Цей уривок наводить трьох свідків (Павла, Петра і Еллен Вайт), які свідчать про те, що всі пророки говорять про кінець світу — саме той час, коли таємниця книги Одкровення розпечатується. Тому в тринадцятому розділі Євангелія від Матвія, коли Ісус сказав: «Блаженні ваші очі, бо вони бачать, і ваші вуха, бо вони чують. Бо істинно кажу вам: багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, та не побачили; і почути те, що ви чуєте, та не почули», — Він висловлював те саме благословення, яке зазначене в перших трьох віршах першого розділу книги Одкровення.
Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein: for the time is at hand. Revelation 1:3.
Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова цього пророцтва та дотримуються того, що в ньому написано, бо час близький. Об’явлення 1:3.
Jesus presented the parable of the Sower and then the disciples are led to engage him on the parable. But before they are brought into interaction with Jesus, He stated for them and more importantly for us, “Who hath ears to hear, let him hear.”
Ісус розповів притчу про Сіяча, а тоді учні були спонукані звернутися до Нього щодо цієї притчі. Але перш ніж вони вступили у спілкування з Ісусом, Він промовив до них, а що ще важливіше — до нас: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
Jesus gives the parable and concludes it with the warning for those who will—to hear. Then the disciples are led into the discussion where Jesus addresses at least three significant thoughts. He identifies a distinction between two classes of hearers, and in doing so he refers to a passage from the book of Isaiah to provide a second witness of two classes of hearers (for remember it is all set in the context of those that will hear). The third idea he sets forth, beyond the two classes of hearers and the book of Isaiah as a second witness, is the fact that the Word of God is a seed. The fact that the Word of God is a seed is therefore part of what is to be heard by those that hear the Revelation of Jesus Christ in Revelation chapter one. There are two hearers in the first three verses, just as there are two classes of hearers in Matthew thirteen. Matthew thirteen simply adds some insight to the various ways those who refuse to hear make the choice not to hear. And the witness of Isaiah adds even more to the message we are to hear.
Ісус наводить притчу й завершує її попередженням для тих, хто має волю слухати. Потім учнів вводять у бесіду, де Ісус порушує щонайменше три важливі думки. Він окреслює відмінність між двома категоріями слухачів і, роблячи це, посилається на уривок з книги Ісаї, щоб надати друге свідчення про дві категорії слухачів (бо пам’ятаймо, усе це подано в контексті тих, хто має волю слухати). Третя думка, яку він висуває, понад дві категорії слухачів і книгу Ісаї як друге свідчення, полягає в тому, що Боже Слово є насінням. Отже, той факт, що Боже Слово є насінням, є частиною того, що мають почути ті, хто слухає Одкровення Ісуса Христа в першому розділі Одкровення. У перших трьох віршах є двоє слухачів, так само як у Матвія 13 є дві категорії слухачів. Матвія 13 просто додає певне розуміння різних способів, якими ті, хто відмовляються слухати, обирають не слухати. А свідчення Ісаї додає ще більше до звістки, яку ми маємо почути.
In the year that king Uzziah died I saw also the Lord sitting upon a throne, high and lifted up, and his train filled the temple. Above it stood the seraphims: each one had six wings; with twain he covered his face, and with twain he covered his feet, and with twain he did fly. And one cried unto another, and said, Holy, holy, holy, is the Lord of hosts: the whole earth is full of his glory. And the posts of the door moved at the voice of him that cried, and the house was filled with smoke.
У рік смерті царя Оззії я бачив також Господа, що сидів на престолі високому та піднесеному, і поділ Його одежі наповнював храм. Над Ним стояли серафими: кожен мав по шість крил; двома він закривав обличчя, і двома закривав ноги, а двома літав. І один кликав до іншого та говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! І захиталися основи порогів від голосу того, хто кликав, і дім наповнився димом.
Then said I, Woe is me! for I am undone; because I am a man of unclean lips, and I dwell in the midst of a people of unclean lips: for mine eyes have seen the King, the Lord of hosts.
Тоді я сказав: Горе мені! бо загинув я, бо я людина нечистих уст, і серед народу нечистих уст я живу, бо очі мої бачили Царя, Господа Саваота.
Then flew one of the seraphims unto me, having a live coal in his hand, which he had taken with the tongs from off the altar: And he laid it upon my mouth, and said, Lo, this hath touched thy lips; and thine iniquity is taken away, and thy sin purged.
Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці його був палаючий вуголь, який він узяв кліщами з жертовника; і він поклав його на мої уста та сказав: Оце торкнулося твоїх уст; і провина твоя знята, і гріх твій очищено.
Also I heard the voice of the Lord, saying, Whom shall I send, and who will go for us? Then said I, Here am I; send me.
І почув я голос Господа, що говорив: Кого мені послати, і хто піде для нас? Тоді сказав я: Ось я, пошли мене.
And he said, Go, and tell this people, Hear ye indeed, but understand not; and see ye indeed, but perceive not. Make the heart of this people fat, and make their ears heavy, and shut their eyes; lest they see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and convert, and be healed.
І він сказав: Іди та скажи цьому народові: Слухатимете — та не зрозумієте; дивитиметесь — та не збагнете. Учини затверділим серце цього народу, обтяж їхні вуха і заліпи їхні очі, щоб вони не бачили своїми очима, і не чули своїми вухами, і не розуміли своїм серцем, і не навернулися та не були зцілені.
Then said I, Lord, how long? And he answered, Until the cities be wasted without inhabitant, and the houses without man, and the land be utterly desolate, And the Lord have removed men far away, and there be a great forsaking in the midst of the land. But yet in it shall be a tenth, and it shall return, and shall be eaten: as a teil tree, and as an oak, whose substance is in them, when they cast their leaves: so the holy seed shall be the substance thereof. Isaiah 6:1–13.
Тоді я сказав: Господи, доки? А Він відповів: Аж поки міста не будуть спустошені без мешканця, і доми — без людини, і земля не стане цілковитою пусткою, і Господь віддалить людей далеко, і буде велике запустіння посеред краю. Та все ж у ній буде десята частина, і вона знову повернеться та буде винищена: як теревинт і дуб, у яких, коли вони скидають листя, залишається пень: так святе насіння буде її пнем. Ісая 6:1-13.
Of course, this passage from Isaiah is absolutely amazing in the depth of prophetic subjects it addresses. Many of these subjects have been repeatedly discussed in Habakkuk’s Tables, so we will simply summarize the points from the passage that support our consideration of Jesus’ reference to His word being a seed.
Звісно, цей уривок з Ісаї надзвичайно вражає глибиною пророчих тем, яких він стосується. Багато з цих тем неодноразово обговорювалися в Таблицях Авакума, тож ми просто підсумуємо пункти з цього уривка, які підкріплюють наш розгляд згадки Ісуса про те, що Його слово є насінням.
In has been established that Isaiah in the passage represents a prophet, and therefore God’s people at the end of time. More importantly for our point, Isaiah represents a people who were living in sin, while functioning within God’s church. Until Isaiah had the revelation of God’s glory, he did not recognize his own sinfulness. He was Laodicean, he was blind.
Було встановлено, що Ісая в цьому уривку представляє пророка і, отже, Божий народ наприкінці часу. Що ще важливіше для нашої теми, Ісая представляє народ, який жив у гріху, водночас діючи в межах Божої церкви. Поки Ісая не отримав одкровення Божої слави, він не усвідомлював власної гріховності. Він був лаодикійцем, він був сліпим.
“Isaiah had denounced the sin of others; but now he sees himself exposed to the same condemnation he had pronounced upon them. He had been satisfied with a cold, lifeless ceremony in his worship of God. He had not known this until the vision was given him of the Lord. How little now appeared his wisdom and talents as he looked upon the sacredness and majesty of the sanctuary. How unworthy he was! how unfitted for sacred service! His view of himself might be expressed in the language of the apostle Paul, ‘O wretched man that I am! who shall deliver me from the body of this death?’
Ісая викривав гріх інших; але тепер він бачить себе підданим тому самому осуду, який він проголошував проти них. Його задовольняла холодна, безжиттєва обрядовість у поклонінні Богові. Він не усвідомлював цього, доки йому не було дано видіння Господа. Якими малими тепер здавалися його мудрість і здібності, коли він споглядав святість і велич святині. Яким недостойним він був! Яким непридатним для священної служби! Його погляд на себе можна було б висловити словами апостола Павла: «О нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?»
“But relief was sent to Isaiah in his distress. ‘Then flew one of the seraphims unto me, having a live coal in his hand, which he had taken with the tongs from off the altar: And he laid it upon my mouth, and said, Lo, this hath touched thy lips; and thine iniquity is taken away, and thy sin purged.” Isaiah 6:6, 7.
Але Ісаї в його скорботі було послано полегшення. "Тоді прилетів до мене один із серафимів, маючи в руці жар, який він узяв кліщами з жертовника: і він приклав його до моїх уст і сказав: Оце доторкнулося твоїх уст; знята з тебе твоя вина, і гріх твій очищений." Ісаї 6:6, 7.
“The vision given to Isaiah represents the condition of God’s people in the last days. They are privileged to see by faith the work that is going forward in the heavenly sanctuary. ‘And the temple of God was opened in heaven, and there was seen in his temple the ark of his testament.’ As they look by faith into the holy of holies, and see the work of Christ in the heavenly sanctuary, they perceive that they are a people of unclean lips,—a people whose lips have often spoken vanity, and whose talents have not been sanctified and employed to the glory of God. Well may they despair as they contrast their own weakness and unworthiness with the purity and loveliness of the glorious character of Christ. But if they, like Isaiah, will receive the impression the Lord designs shall be made upon the heart, if they will humble their souls before God, there is hope for them. The bow of promise is above the throne, and the work done for Isaiah will be performed in them. God will respond to the petitions coming from the contrite heart.
Видіння, дане Ісаї, відображає стан Божого народу в останні дні. Їм дано привілей вірою бачити діло, що звершується в небесному святилищі. «І відчинився Божий храм на небі, і в Його храмі було видно ковчег Його заповіту». Коли вони вірою заглядають у Святе святих і бачать працю Христа в небесному святилищі, вони усвідомлюють, що вони — народ із нечистими устами, народ, уста якого часто промовляли марноту, а таланти якого не були освячені й ужиті на славу Бога. Не дивно, що вони можуть впасти у відчай, коли порівнюють власну слабкість і негідність із чистотою та прекрасністю славного характеру Христа. Але якщо вони, як Ісая, приймуть те враження, яке Господь задумав покласти в їхні серця, якщо смирять свої душі перед Богом, для них є надія. Над престолом — веселка обітниці, і те діло, яке було зроблене для Ісаї, звершиться в них. Бог відповість на прохання, що виходять зі скрушеного серця.
“The object of this great and solemn work of God is to gather together the sheaves for the heavenly garner; for the earth is to be filled with the glory of the Lord. Then let none be dismayed as they see the prevailing wickedness and hear the language coming from unclean lips. When the powers of darkness set themselves in array against the people of God; when Satan shall muster his forces for the last great conflict, and his power seems to be great and almost overwhelming, [then] the clear view of the divine glory, the throne high and lifted up, arched with the bow of promise, will give comfort, assurance, and peace.” Review and Herald, December 22, 1896.
"Мета цієї великої й урочистої Божої справи — зібрати снопи в небесну житницю; бо земля має наповнитися славою Господньою. Тож нехай ніхто не лякається, коли бачить пануюче зло й чує мову, що виходить із нечистих уст. Коли сили темряви вишикуються проти Божого народу; коли сатана збере свої сили для останньої великої битви, і його сила здаватиметься великою й майже непереборною, [тоді] ясне бачення Божої слави, престолу високого й піднесеного, увінчаного райдужним луком обітниці, дасть утіху, певність і мир." Review and Herald, 22 грудня 1896 р.
The vision “represents the condition of God’s people in the last days.” God’s people in the last days are Laodiceans.
Видіння «відображає стан Божого народу в останні дні». Божий народ в останні дні — це лаодикійці.
And unto the angel of the church of the Laodiceans write; These things saith the Amen, the faithful and true witness, the beginning of the creation of God; I know thy works, that thou art neither cold nor hot: I would thou wert cold or hot. So then because thou art lukewarm, and neither cold nor hot, I will spue thee out of my mouth. Because thou sayest, I am rich, and increased with goods, and have need of nothing; and knowest not that thou art wretched, and miserable, and poor, and blind, and naked: I counsel thee to buy of me gold tried in the fire, that thou mayest be rich; and white raiment, that thou mayest be clothed, and that the shame of thy nakedness do not appear; and anoint thine eyes with eyesalve, that thou mayest see.
Ангелові Лаодикійської церкви напиши: Так говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок творіння Божого: Знаю діла твої: ти ні холодний, ні гарячий. О, коли б ти був холодний або гарячий! Отож, що ти теплий, і ні холодний, ні гарячий, то виплюну тебе з уст Моїх. Бо ти кажеш: Я багатий, збагатився і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний, і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і нагий. Раджу тобі купити в Мене золота, випробуваного в огні, щоб ти збагатився; і білу одежу, щоб зодягнутися, і щоб не з’явилася ганьба твоєї наготи; і намасти очі свої очною маззю, щоб ти бачив.
As many as I love, I rebuke and chasten: be zealous therefore, and repent. Behold, I stand at the door, and knock: if any man hear my voice, and open the door, I will come in to him, and will sup with him, and he with me. To him that overcometh will I grant to sit with me in my throne, even as I also overcame, and am set down with my Father in his throne.
Кого люблю, того докоряю й караю; тож будь ревний і покайся. Ось, стою біля дверей і стукаю: коли хто почує Мій голос і відчинить двері, увійду до нього й вечерятиму з ним, а він зі Мною. Переможцеві дам сісти зі Мною на Моєму престолі, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на Його престолі.
He that hath an ear, let him hear what the Spirit saith unto the churches. Revelation 3:14–22.
Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам. Одкровення 3:14-22.
“The message to the church of the Laodiceans is a startling denunciation, and is applicable to the people of God at the present time.
Послання до Лаодикійської церкви є приголомшливим осудом і стосується Божого народу в теперішній час.
“‘And unto the angel of the church of the Laodiceans write: These things saith the Amen, the faithful and true Witness, the beginning of the creation of God; I know thy works, that thou art neither cold nor hot: I would thou wert cold or hot. So then because thou art lukewarm, and neither cold nor hot, I will spew thee out of My mouth. Because thou sayest, I am rich, and increased with goods, and have need of nothing; and knowest not that thou art wretched, and miserable, and poor, and blind, and naked.’
'І ангелові Лаодикійської церкви напиши: Так говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творіння; Я знаю діла твої, що ти не холодний і не гарячий: о, коли б ти був холодний або гарячий! А що ти теплий, і ні холодний, ні гарячий, то вивергну тебе з уст Моїх. Бо ти кажеш: Я багатий, і розбагатів, і ні в чому не маю потреби; і не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і нагий.'
“The Lord here shows us that the message to be borne to His people by ministers whom He has called to warn the people is not a peace-and-safety message. It is not merely theoretical, but practical in every particular. The people of God are represented in the message to the Laodiceans as in a position of carnal security. They are at ease, believing themselves to be in an exalted condition of spiritual attainments. ‘Because thou sayest, I am rich, and increased with goods, and have need of nothing; and knowest not that thou art wretched, and miserable, and poor, and blind, and naked.’
Господь тут показує нам, що звістка, яку мають нести Його народові служителі, яких Він покликав застерігати народ, не є звісткою про мир і безпеку. Вона не лише теоретична, але практична в усьому. Народ Божий у посланні до Лаодикійців представлено як таких, що перебувають у стані плотської безпечності. Вони почуваються спокійно, вважаючи себе в піднесеному стані духовних досягнень. "Бо ти кажеш: я багатий, і збагатився, і ні в чому не маю потреби; і не знаєш, що ти нещасний, і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і нагий."
“What greater deception can come upon human minds than a confidence that they are right when they are all wrong! The message of the True Witness finds the people of God in a sad deception, yet honest in that deception. They know not that their condition is deplorable in the sight of God. While those addressed are flattering themselves that they are in an exalted spiritual condition, the message of the True Witness breaks their security by the startling denunciation of their true condition of spiritual blindness, poverty, and wretchedness. The testimony, so cutting and severe, cannot be a mistake, for it is the True Witness who speaks, and His testimony must be correct.
Яка більша омана може опанувати людські уми, ніж упевненість у тому, що вони мають рацію, тоді як вони всі помиляються! Звістка Правдивого Свідка застає Божий народ у сумній омані, проте щирим у цій омані. Вони не знають, що їхній стан жалюгідний в очах Божих. Поки ті, до кого звернено ці слова, тішать себе думкою, що перебувають у піднесеному духовному стані, звістка Правдивого Свідка руйнує їхню самозаспокоєність приголомшливим викриттям їхнього справжнього стану — духовної сліпоти, убогості та жалюгідності. Це свідчення, таке гостре й суворе, не може бути помилковим, адже говорить Правдивий Свідок, і Його свідчення мусить бути істинним.
“It is difficult for those who feel secure in their attainments, and who believe themselves to be rich in spiritual knowledge, to receive the message which declares that they are deceived and in need of every spiritual grace. The unsanctified heart is ‘deceitful above all things, and desperately wicked.’ I was shown that many are flattering themselves that they are good Christians, who have not a ray of light from Jesus. They have not a living experience for themselves in the divine life. They need a deep and thorough work of self-abasement before God before they will feel their true need of earnest, persevering effort to secure the precious graces of the Spirit.” Testimonies, volume 3, 252, 253.
Тим, хто почувається впевненим у своїх досягненнях і вважає себе багатим на духовне знання, важко прийняти звістку, яка заявляє, що вони обмануті й потребують усілякої духовної благодаті. Неосвячене серце «лукаве над усе й украй зіпсуте». Мені було показано, що багато хто лестить себе думкою, нібито вони добрі християни, тоді як не мають жодного променя світла від Ісуса. Вони не мають власного живого досвіду в божественному житті. Їм потрібна глибока й всебічна праця самоприниження перед Богом, перш ніж вони відчують свою справжню потребу в ревних, наполегливих зусиллях, щоб здобути дорогоцінні благодаті Духа. Свідчення, том 3, с. 252, 253.
Once Isaiah was converted out of his Laodicean condition, he volunteered to take the final warning message to the world. Verse three of chapter six connects Isaiah’s prophetic history with the prophetic history of Revelation eighteen when the angel descends and lightens the earth with its glory.
Коли Ісая навернувся, вийшовши зі свого лаодикійського стану, він зголосився нести світові останнє попереджувальне послання. Третій вірш шостого розділу пов’язує пророчу історію Ісаї з пророчою історією вісімнадцятого розділу Об’явлення, коли ангел сходить і освітлює землю своєю славою.
And after these things I saw another angel come down from heaven, having great power; and the earth was lightened with his glory. Revelation 18:1.
І після цього я побачив іншого ангела, що сходив із неба, маючи велику владу; і земля була осяяна його славою. Об’явлення 18:1.
Isaiah is representing God’s people during the time when the angel of Revelation eighteen descends, for when he was taken into the heavenly sanctuary, he heard the seraphim proclaiming “Holy, holy, holy, is the Lord of hosts: the whole earth is full of his glory.” Isaiah, as with John in the Revelation, represent God’s people who proclaim the final warning message. John called God’s people “the remnant” and Isaiah referred to them as “a tenth,” or a tithe. The root word in the Hebrew means “to tithe.”
Ісая представляє Божий народ у час, коли сходить ангел з вісімнадцятого розділу Одкровення, бо коли його було взято в небесне святилище, він почув, як серафими проголошують: "Свят, свят, свят Господь Саваоф: уся земля повна Його слави." Ісая, як і Іван в Одкровенні, представляє Божий народ, який проголошує остаточне попереджувальне послання. Іван називав Божий народ "залишком", а Ісая називав їх "десятою частиною", або десятиною. Кореневе слово в єврейській мові означає "віддавати десятину".
The prophetic question of “how long?” that Isaiah asked is asked repeatedly in God’s word (and for brevity’s sake, the answer for the question of “how long?” is that it marks the arrival of the national Sunday law in the United States.) According to Ellen White, at that time “national apostasy will be followed by national ruin,” and according to Isaiah it is when “the cities be wasted without inhabitant, and the houses without man, and the land be utterly desolate, And the Lord have removed men far away, and there be a great forsaking in the midst of the land.” The “great forsaking in the midst of the land” is the “many” who are overthrown at the Sunday Law according to Daniel 11:41. These are the persons of Isaiah six and Matthew thirteen that have eyes, but don’t see and have ears, but don’t hear, and also those in Revelation three that refuse the counsel to the Laodicean church.
Пророче питання «доколи?», яке поставив Ісая, неодноразово повторюється в Божому Слові (і для стислості відповідь на питання «доколи?» полягає в тому, що воно позначає настання національного недільного закону в Сполучених Штатах). За словами Еллен Вайт, тоді «за національним відступництвом настане національна руїна», а за Ісаєю — це тоді, «коли міста будуть спустошені без мешканця, і доми без людини, і земля буде цілком спустошена, і Господь віддалить людей далеко, і буде велике покидання посеред землі». «Велике покидання посеред землі» — це ті «багато хто», які будуть повалені під час недільного закону, згідно з Даніїла 11:41. Це ті особи з Ісаї 6 та Матвія 13, які мають очі, але не бачать, і мають вуха, але не чують, а також ті з Об’явлення 3, що відкидають пораду Лаодикійській церкві.
He shall enter also into the glorious land, and many countries shall be overthrown: but these shall escape out of his hand, even Edom, and Moab, and the chief of the children of Ammon. Daniel 11:41
Він увійде також у Прекрасний край, і багато країн буде повалено; але ці врятуються з його руки: Едом, і Моав, і головні з синів Аммона. Даниїла 11:41
Isaiah had a vision of Jesus Christ in His sanctuary, as did John in the Revelation. Isaiah represents the “tenth” or tithe that “returns” and “shall be eaten” as a tree. The Hebrew word translated as “eaten” means to consume by fire. Yet the “tenth” have a “substance” within them that the fire does not consume. Evidently nine-tenths did not have that substance? The fire represented as eating up and consuming the teil and oak tree is the fire of the Messenger of the Covenant who comes suddenly to His temple in the book of Malachi.
Ісая мав видіння Ісуса Христа у Його святині, як і Іван в Об’явленні. Ісая уособлює «десяту частину» або десятину, яка «повертається» і «буде з’їдена» як дерево. Єврейське слово, перекладене як «з’їдена», означає споживати вогнем. Проте «десятина» має в собі «сутність», яку вогонь не споживає. Очевидно, дев’ять десятих не мали тієї сутності? Вогонь, представлений як той, що поїдає та знищує теревинф і дуб, — це вогонь Посланця Заповіту, який раптово приходить до Свого храму в книзі Малахії.
Behold, I will send my messenger, and he shall prepare the way before me: and the Lord, whom ye seek, shall suddenly come to his temple, even the messenger of the covenant, whom ye delight in: behold, he shall come, saith the Lord of hosts.
Ось, я пошлю мого посланця, і він приготує дорогу переді мною: і Господь, якого ви шукаєте, несподівано прийде до свого храму, навіть посланець заповіту, яким ви тішитеся: ось, він прийде, говорить Господь Саваот.
But who may abide the day of his coming? and who shall stand when he appeareth? for he is like a refiner’s fire, and like fullers’ soap: And he shall sit as a refiner and purifier of silver: and he shall purify the sons of Levi, and purge them as gold and silver, that they may offer unto the Lord an offering in righteousness. Then shall the offering of Judah and Jerusalem be pleasant unto the Lord, as in the days of old, and as in former years. Malachi 3:1–4.
Та хто витримає день Його приходу? І хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він — як вогонь плавильника і як луг пральників. І Він сяде як плавильник і очищувач срібла, і очистить синів Левія, і переплавить їх, як золото й срібло, щоб вони приносили Господу приношення в праведності. Тоді приношення Юди та Єрусалима буде приємним Господу, як за давніх днів і як за колишніх років. Малахії 3:1–4.
Isaiah’s tenth, (which is a tithe) is also Malachi’s “offering in righteousness.” Malachi’s offering is God’s people, represented as “the sons of Levi” who are purified by fire to produce an “offering in righteousness” and those who are “eaten” by fire in Isaiah’s testimony are the tenth, or a tithe.
Десята частина у Ісаї (тобто десятина) — це також Малахієве "приношення в праведності". Малахієве приношення — це Божий народ, представлений як "сини Левія", яких очищують вогнем, щоб принести "приношення в праведності", а ті, кого "поїдає" вогонь у свідченні Ісаї, — це десята частина, або десятина.
According to the grace of God which is given unto me, as a wise masterbuilder, I have laid the foundation, and another buildeth thereon. But let every man take heed how he buildeth thereupon. For other foundation can no man lay than that is laid, which is Jesus Christ. Now if any man build upon this foundation gold, silver, precious stones, wood, hay, stubble; Every man’s work shall be made manifest: for the day shall declare it, because it shall be revealed by fire; and the fire shall try every man’s work of what sort it is. 1 Corinthians 3:10–13.
Згідно з благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, я поклав основу, а інший будує на ній. Але нехай кожен пильнує, як він будує на ній. Бо ніхто не може покласти іншої основи, ніж та, що покладена, — Ісус Христос. Коли ж хто будує на цій основі золото, срібло, дорогоцінне каміння, дерево, сіно, солому, — діло кожного стане явним: бо день це покаже, оскільки воно відкривається у вогні; і вогонь випробує діло кожного, яке воно є. 1 Коринтян 3:10-13.
Paul here declares that every man’s works will be revealed by “fire”. In Malachi the fire burns away the dross. In Isaiah the purification of the “tenth” takes place “when” they cast off their leaves. Leaves are a symbol of hidden sin, pretension and presumption as testified to by Adam and Eve.
Павло тут стверджує, що діла кожної людини будуть виявлені «вогнем». У Малахії вогонь випалює шлак. В Ісаї очищення «десятої частини» відбувається «коли» вони скидають своє листя. Листя є символом прихованого гріха, претензійності та самовпевненості, про що свідчать Адам і Єва.
Isaiah’s “tenth” have a substance in them that cannot be burnt away, and that substance is the “holy seed”. They have Christ within them, the hope of glory. Isaiah is a “holy seed” himself and also the “tenth” that he identifies. Both the “holy seed” and the “tenth” return from a Laodicean condition to the Philadelphian condition through the Revelation of Jesus Christ in His sanctuary.
«Десятина» Ісаї має в собі сутність, яку неможливо спалити дотла, і цією сутністю є «святе насіння». Вона має в собі Христа — надію слави. Сам Ісая є «святим насінням», а також тією «десятиною», яку він визначає. І «святе насіння», і «десятина» повертаються від Лаодикійського стану до Філадельфійського стану через Об’явлення Ісуса Христа у Його святилищі.
The vision of God’s glory that causes Isaiah to cry out that he is undone, that he is a person that is unclean and a sinner in need of forgiveness, takes place in the heavenly sanctuary when the trees cast off their leaves. The word “cast” means to “throw out”, or to “cut down” a tree. The casting out of Laodicea is here represented. A “tenth” or remnant will go through the cleansing “fire” brought about by Malachi’s Messenger of the Covenant, thus having their human works spiritually burnt away, and thus leaving only “the substance” that can’t be burnt away which is the “Holy Seed”. Those that refuse to hear will be cast off like dead dry leaves, or spewed out of the mouth of the Lord.
Видіння Божої слави, яке змушує Ісаю вигукнути, що він загинув, що він нечистий і грішник, який потребує прощення, відбувається в небесному святилищі, коли дерева скидають своє листя. Слово «cast» означає «викидати» або «зрубувати» дерево. Тут представлено відкинення Лаодикії. «Десятина», або останок, пройде через очищувальний «вогонь», принесений Посланцем Заповіту Малахії, внаслідок чого людські діла будуть духовно спалені, і залишиться лише «сутність», яку не можна спалити, тобто «Святе Насіння». Ті, хто відмовляється слухати, будуть відкинені, мов мертве сухе листя, або вивергнуті з уст Господа.
Jesus is the Holy Seed, and a seed has all the necessary DNA to produce the entire plant. The Word of God is a seed, and therefore the first mention of a thing in the Word of God contains all the information necessary to bring that subject to full maturity in the believer, if rightly understood.
Ісус — Святе Насіння, а насінина містить усю необхідну ДНК, щоб виростити всю рослину. Слово Боже — це насіння, і тому перша згадка про щось у Слові Божому містить усю інформацію, необхідну, щоб довести це питання до повної зрілості у віруючому, якщо його правильно зрозуміти.
Isaiah chapter six identifies a people who will not “hear” in the time period when you MUST hear in order to be blessed with the message of the Revelation of Jesus Christ. The people who Jesus referred to were the chosen people of God, they were His wife, they were His covenant people, they were ancient Israel.
Шостий розділ книги Ісаї вказує на народ, який не «почує» у час, коли ви МУСИТЕ почути, щоб бути благословенними звісткою Одкровення Ісуса Христа. Народ, про який говорив Ісус, був вибраним народом Божим, був Його дружиною, був Його заповітним народом, був стародавнім Ізраїлем.
Ancient Israel or the first Israel typifies modern Israel or the last Israel. The people of God at the end of the world are Seventh-day Adventists, His chosen people, His wife, His covenant people—modern Israel. The witness of Isaiah’s history, combined with the history of Christ, provides two witnesses that establish that at the end of the world Seventh-day Adventism will be in a lost and unsaveable “condition” represented in the message to Laodicea.
Стародавній Ізраїль, або перший Ізраїль, є прообразом сучасного, або останнього, Ізраїлю. Народ Божий наприкінці світу — це адвентисти сьомого дня, Його обраний народ, Його дружина, Його народ заповіту — сучасний Ізраїль. Поєднані свідчення історії Ісаї та історії Христа дають двох свідків, які стверджують, що наприкінці світу адвентизм сьомого дня перебуватиме в загубленому й нездатному до спасіння "стані", представленому в посланні до Лаодикії.
They are not actually unsaveable, but simply unsaveable in their Laodicean condition, as was Isaiah before his experience and as were the Jews of Christ’s history.
Вони насправді не є такими, яких неможливо спасти, а лише такими, яких неможливо спасти у їхньому лаодикійському стані, як був Ісая до свого досвіду і як були юдеї часів Христа.
One of the things a Laodicean must “hear” is the parable of the Sower. He must “hear” in that parable that the Word of God is a “seed”, a holy seed. When that is “heard”, then there is a foundation laid that begins to open up the secret message of Revelation, for that message is wrapped up in the profound recognition that Jesus is the Alpha and Omega, the First and the Last, the Beginning and Ending. To understand the relationship of the end with the beginning includes understanding that Jesus is the Word, and He is the Seed.
Одна з речей, яку має «почути» лаодикієць, — це притча про сіяча. Він має «почути» в тій притчі, що Боже Слово — це «насіння», святе насіння. Коли це «почуто», тоді закладається підвалина, яка починає відкривати приховане послання Об’явлення, адже це послання полягає в глибокому визнанні, що Ісус є Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. Розуміння зв’язку кінця з початком передбачає розуміння того, що Ісус є Словом і що Він є Насінням.
In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God. The same was in the beginning with God. All things were made by him; and without him was not anything made that was made. In him was life; and the life was the light of men. And the light shineth in darkness; and the darkness comprehended it not. John 1:1–5.
На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Богом. Воно було на початку у Бога. Усе через нього постало; і без нього не постало нічого з того, що постало. У ньому було життя; і життя було світлом людей. І світло світить у темряві, і темрява не осягнула його. Івана 1:1-5.
Now to Abraham and his seed were the promises made. He saith not, And to seeds, as of many; but as of one, And to thy seed, which is Christ. Galatians 3:16.
А обітниці були дані Авраамові та його нащадкові. Він не говорить: «і нащадкам», ніби про багатьох; а як про одного: «і нащадкові твоєму», який є Христос. Галатам 3:16.
To understand the relationship with the end and the beginning requires the understanding of the “rule of first mention.” The rule of first mention identifies that the beginning of a subject is the most important reference for it contains the entire story, for as the Word of God it is a seed. The last reference is the second in importance in the sense that it is there that all the elements of the story are tied together leaving no loose ends. But it is the middle references on a subject that add the strength and clarity to the story, and in that sense the middle is as essential as the beginning or the ending.
Щоб збагнути взаємозв’язок між кінцем і початком, необхідно розуміти «правило першої згадки». Правило першої згадки стверджує, що початок теми є найважливішою згадкою, бо він містить усю оповідь, адже, як Слово Боже, він є насінням. Остання згадка є другою за важливістю в тому сенсі, що саме там усі елементи оповіді зводяться воєдино, не залишаючи жодних незавершених питань. Але саме середні згадки щодо теми надають оповіді сили й ясності, і в цьому сенсі середина так само необхідна, як початок чи кінець.
There is much more to address on this subject, but returning to the passage in Matthew thirteen we can note that Jesus identified two classes of persons who hear or don’t hear. He identifies more than one way to not hear, but he then pronounces a blessing upon those that do hear.
Є ще багато що сказати щодо цієї теми, але, повертаючись до уривка в тринадцятому розділі від Матвія, можемо зауважити, що Ісус визначив дві категорії людей: тих, хто чує, і тих, хто не чує. Він вказує на більше ніж один спосіб не почути, а потім проголошує благословення над тими, хто чує.
But blessed are your eyes, for they see: and your ears, for they hear. For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them; and to hear those things which ye hear, and have not heard them. Hear ye therefore the parable of the sower. Matthew 13:16–18.
Та блаженні ваші очі, бо вони бачать; і ваші вуха, бо вони чують. Бо істинно кажу вам: багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили; і почути те, що ви чуєте, і не почули. Тож послухайте притчу про сіяча. Матвія 13:16–18.
Prophetically this “blessing” is therefore the very same blessing as Revelation 1:3:
Пророчо кажучи, це «благословення» є тим самим благословенням, що й в Одкровенні 1:3:
Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein: for the time is at hand.
Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова цього пророцтва, і дотримуються того, що написано в ньому: бо час близький.
Jesus’ reference in Matthew thirteen to Isaiah six, in conjunction with the writings of Ellen White, confirms that there are things that are seen and heard at the end of the world that were so tremendous that many righteous men and prophets desired to live in that period of time when the final warning message was to be unsealed, and that people would then “see” and “hear” them.
Посилання Ісуса в тринадцятому розділі Євангелія від Матвія на шостий розділ книги Ісаї, у поєднанні з писаннями Еллен Вайт, підтверджує, що наприкінці світу будуть речі, які буде видно і чути, такі надзвичайні, що багато праведних мужів і пророків бажали жити в той період часу, коли остаточне попереджувальне послання мало бути розпечатане, і що люди тоді 'побачать' і 'почують' їх.
John was told to seal up what the “Seven Thunders” uttered in chapter ten, and in chapter twenty-two the pronouncement is made to “Seal not the sayings of the prophecy of this book: for the time is at hand.” The next verse identifies the close of human probation. Just before probation closes there is a pronouncement to unseal the “Seven Thunders”, which is the only passage in the book of Revelation that is sealed up at that time. Of the “Seven Thunders” we are informed that they represent the beginning and ending of Adventism.
Іванові було сказано запечатати те, що «Сім Громів» промовили в десятому розділі, а в двадцять другому розділі проголошується: «Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близький». Наступний вірш вказує на закриття часу випробування для людства. Безпосередньо перед закриттям часу випробування є проголошення розпечатати «Сім Громів», що є єдиним уривком у книзі Об’явлення, запечатаним на той час. Щодо «Семи Громів», нам повідомлено, що вони представляють початок і кінець адвентизму.
“The special light given to John which was expressed in the seven thunders was a delineation of events which would transpire under the first and second angels’ messages. . . .
Особливе світло, дане Іванові, яке було виражене у семи громах, було окресленням подій, що мали відбутися під час звісток першого й другого ангела. . . .
“After these seven thunders uttered their voices, the injunction comes to John as to Daniel in regard to the little book: ‘Seal up those things which the seven thunders uttered.’ These relate to future events which will be disclosed in their order.” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 7, 971.
Після того, як ці сім громів промовили своїми голосами, Іванові, як і Даниїлові, надходить веління щодо книжечки: «Запечатай те, що промовили сім громів». Йдеться про майбутні події, які будуть відкриті у своєму порядку. Біблійний коментар адвентистів сьомого дня, том 7, с. 971.
The Seven Thunders represent the events during the beginning of Adventism in the history of the first and second angel’s message, from 1798 until October 22, 1844, and in the same article noted above we are informed that the Seven Thunders “relate to future events which will be disclosed in their order.” The beginning history of Adventism illustrates the ending of Adventism, for Jesus Christ, as the Alpha and Omega, places His signature upon the entire history of Adventism, for it is as sacred a history as was the history of ancient Israel.
Сім громів представляють події на початку адвентизму в історії першої й другої ангельської вістки, з 1798 року до 22 жовтня 1844 року, і в тій самій, згаданій вище, статті сказано, що Сім громів «стосуються майбутніх подій, які будуть відкриті у своєму порядку». Початкова історія адвентизму ілюструє завершення адвентизму, бо Ісус Христос, як Альфа й Омега, ставить Свою печать на всій історії адвентизму, адже це така ж священна історія, як і історія стародавнього Ізраїлю.
According to Jesus in Matthew thirteen these events are what the prophets desired to see, and which the disciples were blessed for knowing. Those disciples represent God’s people at the end of the world who are blessed for what they see and hear. What they see and hear is the message of the Revelation of Jesus Christ, that is also represented by the message of the Seven Thunders, that represent both Millerite history and the history of the one hundred and forty-four thousand.
За словами Ісуса в тринадцятому розділі Євангелія від Матвія, ці події — те, що пророки бажали побачити, і за пізнання яких учні були благословенні. Ці учні представляють Божий народ наприкінці світу, який благословенний за те, що бачить і чує. Те, що вони бачать і чують, — це звістка Одкровення Ісуса Христа, яка також представлена звісткою Семи Громів, що представляють як мілеритську історію, так і історію ста сорока чотирьох тисяч.
“All the messages given from 1840–1844 are to be made forcible now, for there are many people who have lost their bearings. The messages are to go to all the churches.
Усі послання, дані у 1840–1844 роках, мають нині бути проголошені з силою, бо багато людей втратили орієнтири. Ці послання мають бути донесені до всіх церков.
“Christ said, ‘Blessed are your eyes, for they see; and your ears, for they hear. For verily I say unto you, That many prophets and righteous men have desired to see those things which ye see, and have not seen them; and to hear those things which ye hear, and have not heard them’ [Matthew 13:16, 17]. Blessed are the eyes which saw the things that were seen in 1843 and 1844.
Христос сказав: «Блаженні ваші очі, бо вони бачать; і ваші вуха, бо вони чують. Бо істинно кажу вам, що багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, та не побачили; і почути те, що ви чуєте, — та не почули» [Матвія 13:16, 17]. Блаженні ті очі, що бачили те, що було побачене в 1843 і 1844 роках.
“The message was given. And there should be no delay in repeating the message, for the signs of the times are fulfilling; the closing work must be done. A great work will be done in a short time. A message will soon be given by God’s appointment that will swell into a loud cry. Then Daniel will stand in his lot, to give his testimony.” Manuscript Releases, volume 21, 437.
"Звістка була дана. І не слід зволікати з повторним проголошенням звістки, бо знаки часу сповнюються; завершальна праця має бути виконана. Велика праця буде звершена за короткий час. Незабаром за Божим призначенням буде дана звістка, що переросте у гучний клич. Тоді Даниїл постане у своїй долі, щоб дати своє свідчення." Видання рукописів, том 21, 437.
Ellen White identifies the history which Christ identified as the history that righteous men desired to see, as the history of the Millerites from 1840 through 1844, and then says that a “message will soon be given by God’s appointment that will swell into a loud cry.” The “loud cry” symbolizes the final warning of the third angel, and when that message is given, it will repeat the history of the beginning of Adventism. The final warning message is the “messages” that are “to go to all the churches,” and all “the messages given from 1840–1844 are to be made forcible now.”
Еллен Уайт ототожнює історію, яку Христос визначив як історію, що праведні люди бажали побачити, з історією міллеритів з 1840 по 1844 роки, а потім каже, що "невдовзі за Божим призначенням буде дано послання, яке переросте в гучний клич." "Гучний клич" символізує останнє попередження третього ангела, і коли це послання буде дане, воно повторить історію початку адвентизму. Останнє попереджувальне послання — це "послання", які "мають піти до всіх церков", і всі "послання, дані в 1840-1844 роках, мають прозвучати з силою нині."
The Alpha and Omega illustrates the end with the beginning. Ellen White states that “the messages are to go to all the churches,” and Jesus told John “I am Alpha and Omega, the first and the last: and, What thou seest, write in a book, and send it unto the seven churches which are in Asia; unto Ephesus, and unto Smyrna, and unto Pergamos, and unto Thyatira, and unto Sardis, and unto Philadelphia, and unto Laodicea.”
Альфа й Омега ілюструє кінець початком. Еллен Уайт зазначає, що «послання мають надійти до всіх церков», а Ісус сказав Іванові: «Я — Альфа й Омега, Перший і Останній; і те, що ти бачиш, запиши в книгу та пошли до семи церков, що в Азії: в Ефес, і в Смирну, і в Пергам, і в Тіятири, і в Сарди, і в Філадельфію, і в Лаодикію».
The messages of 1840 through 1844 are part of what is to be sent to the churches.
Послання 1840–1844 років є частиною того, що має бути надіслане церквам.