The Midnight Cry message in the beginning ended at the opening of the investigative judgment, and the Midnight Cry message ends, at the opening of the executive judgment. The third woe of Islam brings judgment upon the United States for the passage of the Sunday law, and it represents a continuing and escalating judgment upon the entire world for their acceptance of their own Sunday law under the pressure of the civil persecuting power, represented by the ten kings who have committed fornication with Jezebel, the whore of Tyre.
Звістка Опівнічного крику на початку завершилася відкриттям слідчого суду, а закінчується — відкриттям виконавчого суду. Третє горе ісламу накликає суд на Сполучені Штати за ухвалення недільного закону і становить триваючий і дедалі посилюваний суд над усім світом за їхнє прийняття власного недільного закону під тиском цивільної переслідницької влади, представленої десятьма царями, що вчинили блуд з Єзавеллю, блудницею Тиру.
“As America, the land of religious liberty, shall unite with the Papacy in forcing the conscience and compelling men to honor the false sabbath, the people of every country on the globe will be led to follow her example.” Testimonies, volume 6, 18.
«Коли Америка, земля релігійної свободи, об’єднається з Папством, щоб примушувати совість і змушувати людей шанувати фальшиву суботу, люди кожної країни на земній кулі будуть приведені до того, щоб наслідувати її приклад». Свідчення, том 6, 18.
The Sunday law battle of the great controversy, is then fully engaged. Satan then appears to personate Christ.
Тоді повністю розгортається битва за недільний закон у великій боротьбі. Потім Сатана з'являється, видаючи себе за Христа.
“By the decree enforcing the institution of the Papacy in violation of the law of God, our nation will disconnect herself fully from righteousness. When Protestantism shall stretch her hand across the gulf to grasp the hand of the Roman power, when she shall reach over the abyss to clasp hands with Spiritualism, when, under the influence of this threefold union, our country shall repudiate every principle of its Constitution as a Protestant and republican government, and shall make provision for the propagation of papal falsehoods and delusions, then we may know that the time has come for the marvelous working of Satan and that the end is near.” Testimonies, volume 5, 451.
«Декретом, що узаконює установу Папства всупереч Божому закону, наша нація повністю відступить від праведності. Коли Протестантизм простягне свою руку через прірву, щоб схопити руку Римської влади, коли він сягне через безодню, щоб потиснути руку Спіритизмові, коли під впливом цього потрійного союзу наша країна зречеться кожного принципу своєї Конституції як протестантського і республіканського правління та створить умови для поширення папських неправд і оман, тоді ми знатимемо, що настав час для дивовижної діяльності Сатани і що кінець близько». Свідчення, том 5, 451.
National apostasy is followed by national ruin.
Після національного відступництва настає національна руїна.
“The people of the United States have been a favored people; but when they restrict religious liberty, surrender Protestantism, and give countenance to popery, the measure of their guilt will be full, and ‘national apostasy’ will be registered in the books of heaven. The result of this apostasy will be national ruin.” Review and Herald, May 2, 1893.
Народ Сполучених Штатів був народом, що користувався особливою прихильністю; але коли вони обмежують релігійну свободу, зрікаються протестантизму і виявляють прихильність до папства, міра їхньої вини сповниться, і «національне відступництво» буде занесене до небесних книг. Наслідком цього відступництва буде національна руїна. Review and Herald, 2 травня 1893 р.
The foolish Laodicean Adventists join hands with the papal power and are overthrown while the other flock of Christ that is still in Babylon escapes the hand of the papacy.
Нерозумні лаодикійські адвентисти вступають у союз із папською владою і зазнають поразки, тоді як інша Христова паства, що ще перебуває у Вавилоні, вислизає з рук папства.
He shall enter also into the glorious land, and many countries shall be overthrown: but these shall escape out of his hand, even Edom, and Moab, and the chief of the children of Ammon. Daniel 11:41.
Він також увійде в славний край, і багато країн буде повалено; але ці врятуються від його руки: Едом, і Моав, і головні з синів Аммона. Даниїла 11:41.
Islam suddenly strikes the United States, as the seventh trumpet brings a judgment woe for the passage of the Sunday law.
Іслам раптово завдає удару Сполученим Штатам, коли сьома сурма приносить судне горе за прийняття недільного закону.
And I beheld, and heard an angel flying through the midst of heaven, saying with a loud voice, Woe, woe, woe, to the inhabiters of the earth by reason of the other voices of the trumpet of the three angels, which are yet to sound! Revelation 8:13.
І я побачив і почув ангела, що летів посеред неба і гучним голосом говорив: Горе, горе, горе мешканцям землі через інші звуки сурм трьох ангелів, яким ще належить сурмити! Об’явлення 8:13.
The ensign that represents the two witnesses in Revelation eleven is then portrayed by John in Revelation chapter twelve as a woman clothed with the sun, and prophetically portrayed with the symbolism of the beginning and the end.
Знамення, що представляє двох свідків в одинадцятому розділі Об’явлення, потім Іван у дванадцятому розділі Об’явлення зображує як жінку, зодягнену в сонце, і пророчо зображує за допомогою символіки початку й кінця.
And there appeared a great wonder in heaven; a woman clothed with the sun, and the moon under her feet, and upon her head a crown of twelve stars: And she being with child cried, travailing in birth, and pained to be delivered. And there appeared another wonder in heaven; and behold a great red dragon, having seven heads and ten horns, and seven crowns upon his heads. And his tail drew the third part of the stars of heaven, and did cast them to the earth: and the dragon stood before the woman which was ready to be delivered, for to devour her child as soon as it was born. And she brought forth a man child, who was to rule all nations with a rod of iron: and her child was caught up unto God, and to his throne. Revelation 12:1–5.
І з’явилося на небі велике знамення: жінка, зодягнена в сонце, а під її ногами місяць, і на її голові вінець із дванадцяти зірок. І вона, будучи вагітною, кричала в муках пологів і страждала, щоб народити. І з’явилося інше знамення на небі: і ось великий червоний дракон, що має сім голів і десять рогів, і на його головах сім корон. І хвіст його стягнув третину небесних зірок і скинув їх на землю; і дракон став перед жінкою, яка мала народити, щоб, як тільки вона народить, пожерти її дитя. І вона народила сина, немовля чоловічої статі, який має пасти всі народи залізним жезлом; і її дитя було підхоплене до Бога та до Його престолу. Об’явлення 12:1–5.
She is standing upon the moon, and clothed with the sun. The moon is a reflection of the sun, and therefore prophetically typifies the sun. The twelve stars in her crown represent the twelve tribes of ancient Israel at the beginning of ancient Israel, which typify the twelve disciples at the end of ancient Israel. The twelve stars that are the twelve disciples at the end of ancient Israel, are also the twelve apostles at the beginning of modern Israel. They therefore typify the one hundred and forty-four thousand at the end of modern Israel, who are disciples and apostles. At the beginning of the history where the disciples represent both an ending of ancient Israel and the apostles the beginning of modern Israel, the woman who is the church, was pregnant with Christ. He is the “man child” who would be caught up to God after His death and resurrection.
Вона стоїть на місяці й зодягнена в сонце. Місяць є відбиттям сонця, і тому в пророчому значенні є прообразом сонця. Дванадцять зір у її вінці представляють дванадцять племен стародавнього Ізраїлю на початку стародавнього Ізраїлю, які є прообразом дванадцяти учнів у кінці стародавнього Ізраїлю. Ті дванадцять зір, що є дванадцятьма учнями наприкінці стародавнього Ізраїлю, є також дванадцятьма апостолами на початку сучасного Ізраїлю. Вони, таким чином, є прообразом ста сорока чотирьох тисяч наприкінці сучасного Ізраїлю, які є учнями й апостолами. На початку тієї історії, де учні уособлюють завершення стародавнього Ізраїлю, а апостоли — початок сучасного Ізраїлю, жінка, яка є церквою, була вагітна Христом. Він — «чоловіче дитя», яке буде підхоплене до Бога після Своєї смерті та воскресіння.
The woman therefore, also typifies the birth of the one hundred and forty-four thousand, who also ascend into heaven after being resurrected from the valley of death. Once they are in heaven, she would also give birth to another child, that represents the other flock that comes out of Babylon at the Sunday law.
Таким чином, жінка також уособлює народження ста сорока чотирьох тисяч, які також вознесуться на небо після воскресіння з долини смерті. Коли вони опиняться на небі, вона також народить ще одну дитину, яка представляє іншу отару, що виходить із Вавилону під час недільного закону.
Before she travailed, she brought forth; before her pain came, she was delivered of a man child. Who hath heard such a thing? who hath seen such things? Shall the earth be made to bring forth in one day? or shall a nation be born at once? for as soon as Zion travailed, she brought forth her children. Shall I bring to the birth, and not cause to bring forth? saith the Lord: shall I cause to bring forth, and shut the womb? saith thy God. Isaiah 66:7–9.
Ще перш ніж вона відчула муки, вона породила; ще перед тим, як прийшов її біль, вона народила чоловічу дитину. Хто чув таке? Хто бачив подібне? Чи може земля породити за один день? Або чи може народ народитися відразу? Бо щойно Сіон знемігся в муках, він породив своїх дітей. Чи доведу Я до пологів і не дам народити? — говорить Господь. Чи ж Я, Той, хто дає народжувати, замкну лоно? — говорить Бог твій. Ісая 66:7–9.
In the time of the earth beast’s rule, a nation is born at once. That nation is the one hundred and forty-four thousand, for they are those who perfectly reflect the character of Christ. They are those typified by the “man child” Jesus. They are Isaiah’s “man child,” who is born before the woman goes into labor. The dead dry bones that the world rejoiced over when they were murdered by the beast from the bottomless pit, will be comforted in Jerusalem, and they will then rejoice with the woman who brings forth the “man child.” They are brought forth before she travails and then she travails and brings forth “her” other “children,” as the Gentiles then respond to the message of the third angel as a flowing river, as the message sweeps across the land as a tidal wave. They are born in a great crisis, representing her travail. The woman of Revelation twelve, essentially has twins. The first born are the one hundred and forty-four thousand who are identified as the first fruits, and the Gentiles as the great ingathering of the summertime harvest.
У час правління земного звіра народ народжується вмить. Цей народ — сто сорок чотири тисячі, бо це ті, що досконало відображають характер Христа. Вони — ті, кого символізує «дитя чоловічої статі» — Ісус. Вони — Ісаїєве «дитя чоловічої статі», що народжується раніше, ніж жінка вступить у муки пологів. Мертві сухі кості, з приводу яких світ радів, коли їх убив звір із безодні, будуть утішені в Єрусалимі, і тоді вони радітимуть разом із жінкою, яка народжує «дитя чоловічої статі». Вони з’являються на світ до того, як вона зазнає мук, а потім вона страждає в пологах і народжує «своїх» інших «дітей», коли язичники тоді відгукуються на звістку третього ангела, мов повноводна ріка, коли ця звістка прокочується землею, мов приливна хвиля. Вони народжуються у великій кризі, що символізує її муки пологів. Жінка з дванадцятого розділу Об’явлення, по суті, має двійню. Первістками є сто сорок чотири тисячі, яких ототожнюють із першими плодами, а язичники — з великим збиранням літнього врожаю.
Rejoice ye with Jerusalem, and be glad with her, all ye that love her: rejoice for joy with her, all ye that mourn for her: That ye may suck, and be satisfied with the breasts of her consolations; that ye may milk out, and be delighted with the abundance of her glory. For thus saith the Lord, Behold, I will extend peace to her like a river, and the glory of the Gentiles like a flowing stream: then shall ye suck, ye shall be borne upon her sides, and be dandled upon her knees. As one whom his mother comforteth, so will I comfort you; and ye shall be comforted in Jerusalem. And when ye see this, your heart shall rejoice, and your bones shall flourish like an herb: and the hand of the Lord shall be known toward his servants, and his indignation toward his enemies. Isaiah 66:10–14.
Радійте разом з Єрусалимом і веселіться з нею, усі, хто її любить; радійте з нею, усі, хто за нею сумує: щоб ви ссали й наситилися грудьми її втіхи; щоб ви виссали й утішилися достатком її слави. Бо так говорить Господь: Ось Я простягну до неї мир, мов ріку, а славу народів — як повноводний потік; тоді ви будете ссати, вас нестимуть на її стегнах, і гойдатимуть на її колінах. Як того, кого втішає його мати, так і Я вас утішу; і ви будете втішені в Єрусалимі. І коли побачите це, ваше серце зрадіє, і кості ваші оживуть, як трава; і рука Господня виявиться над Його слугами, а Його гнів — на Його ворогах. Ісая 66:10-14.
Those that “mourn” for Jerusalem are those that sigh and cry for the abominations done within her and who have been sealed, and they are sealed in advance of the Sunday law. We are now in the “closing work for the church,” which are the final moments of the sealing of the one hundred and forty-four thousand.
Ті, хто «оплакує» Єрусалим, — це ті, що зітхають і плачуть через мерзоти, вчинені в ньому, і які вже запечатані; їх запечатано заздалегідь, до запровадження недільного закону. Ми зараз перебуваємо у «завершальній праці для церкви», що є останніми митями запечатування ста сорока чотирьох тисяч.
“The true people of God, who have the spirit of the work of the Lord and the salvation of souls at heart, will ever view sin in its real, sinful character. They will always be on the side of faithful and plain dealing with sins which easily beset the people of God. Especially in the closing work for the church, in the sealing time of the one hundred and forty-four thousand who are to stand without fault before the throne of God, will they feel most deeply the wrongs of God’s professed people. This is forcibly set forth by the prophet’s illustration of the last work under the figure of the men each having a slaughter weapon in his hand. One man among them was clothed with linen, with a writer’s inkhorn by his side. ‘And the Lord said unto him, Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof.’” Testimonies, volume 3, 266.
Істинний народ Божий, який має дух Господньої праці та спасіння душ на серці, завжди бачитиме гріх у його справжньому, гріховному характері. Вони завжди стоятимуть на боці вірного й відвертого ставлення до гріхів, які легко обплутують народ Божий. Особливо в завершальній праці для церкви, в час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, що мають стати без вади перед престолом Божим, вони найглибше відчуватимуть неправди тих, що визнають себе Божим народом. Це виразно представлено пророчою ілюстрацією останньої праці під образом людей, у кожного з яких у руці знаряддя вбивання. Один із них був зодягнений у лляне вбрання, а при його боці був каламар писаря. «І Господь сказав до нього: Пройди посеред міста, посеред Єрусалима, і постав знак на чолах людей, що зітхають і волають через усі мерзоти, які чиняться посеред нього». Свідчення, том 3, 266.
Those that “sigh and cry” are sealed before the destroying angels with the slaughter weapons go through the church, which is represented as Jerusalem.
Тих, хто «зітхає і плаче», запечатують раніше, ніж ангели-винищувачі зі знаряддями вбивства пройдуть через церкву, яку зображено як Єрусалим.
“The command is: ‘Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof.’ These sighing, crying ones had been holding forth the words of life; they had reproved, counseled, and entreated. Some who had been dishonoring God repented and humbled their hearts before Him. But the glory of the Lord had departed from Israel; although many still continued the forms of religion, His power and presence were lacking.
Повеління таке: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалима, і постав знак на чолах мужів, що зітхають і плачуть за всі мерзоти, які чиняться посеред нього». Ці, що зітхали й плакали, проголошували слова життя; вони докоряли, наставляли й благали. Дехто з тих, хто зневажав Бога, покаявся і впокорив свої серця перед Ним. Але слава Господня відступила від Ізраїля; хоча багато хто все ще дотримувався форм релігії, Його сили та присутності бракувало.
“In the time when His wrath shall go forth in judgments, these humble, devoted followers of Christ will be distinguished from the rest of the world by their soul anguish, which is expressed in lamentation and weeping, reproofs and warnings. While others try to throw a cloak over the existing evil, and excuse the great wickedness everywhere prevalent, those who have a zeal for God’s honor and a love for souls will not hold their peace to obtain favor of any. Their righteous souls are vexed day by day with the unholy works and conversation of the unrighteous. They are powerless to stop the rushing torrent of iniquity, and hence they are filled with grief and alarm. They mourn before God to see religion despised in the very homes of those who have had great light. They lament and afflict their souls because pride, avarice, selfishness, and deception of almost every kind are in the church. The Spirit of God, which prompts to reproof, is trampled underfoot, while the servants of Satan triumph. God is dishonored, the truth made of none effect.
У час, коли Його гнів виливатиметься в карах, ці смиренні, віддані послідовники Христа вирізнятимуться від решти світу своїм душевним стражданням, що виявляється в голосінні та плачі, докорах і застереженнях. Тоді як інші намагаються прикрити наявне зло і виправдати велику беззаконність, що повсюдно панує, ті, хто ревнують про Божу честь і люблять душі, не мовчатимуть, аби здобути чиюсь прихильність. Їхні праведні душі день у день мучаться від нечестивих учинків і слів беззаконних. Вони безсилі зупинити стрімкий потік беззаконня, і тому наповнені смутком і тривогою. Вони сумують перед Богом, бачачи, як релігію зневажають у самих домівках тих, хто мав велике світло. Вони ридають і смиряють свої душі, бо в церкві процвітають гордість, жадібність, егоїзм і обмани майже всякого роду. Дух Божий, який спонукає до докору, топчеться під ногами, тоді як слуги сатани торжествують. Бога зневажають, істину зводять нанівець.
“The class who do not feel grieved over their own spiritual declension, nor mourn over the sins of others, will be left without the seal of God. The Lord commissions His messengers, the men with slaughtering weapons in their hands: ‘Go ye after him through the city, and smite: let not your eye spare, neither have ye pity: slay utterly old and young, both maids, and little children, and women: but come not near any man upon whom is the mark; and begin at My sanctuary. Then they began at the ancient men which were before the house.
Ті, хто не скорблять через власний духовний занепад і не оплакують гріхи інших, залишаться без Божої печаті. Господь наказує Своїм посланцям, мужам із смертоносною зброєю в руках: "Ідіть за ним по місту і вражайте; нехай ваше око не щадить, ані не майте жалю; повбивайте дощенту старих і молодих, і дівчат, і малих дітей, і жінок; але не наближайтеся до жодної людини, на якій є знак; і почніть від Мого святилища." Тоді вони почали зі старійшин, які були перед домом.
“Here we see that the church—the Lord’s sanctuary—was the first to feel the stroke of the wrath of God. The ancient men, those to whom God had given great light and who had stood as guardians of the spiritual interests of the people, had betrayed their trust. They had taken the position that we need not look for miracles and the marked manifestation of God’s power as in former days. Times have changed. These words strengthen their unbelief, and they say: The Lord will not do good, neither will He do evil. He is too merciful to visit His people in judgment. Thus ‘Peace and safety’ is the cry from men who will never again lift up their voice like a trumpet to show God’s people their transgressions and the house of Jacob their sins. These dumb dogs that would not bark are the ones who feel the just vengeance of an offended God. Men, maidens, and little children all perish together.” Testimonies, volume 5, 210, 211.
Тут ми бачимо, що церква — Господнє святилище — першою відчула удар гніву Божого. Старійшини, ті, кому Бог дав велике світло і хто стояв на варті духовних інтересів народу, зрадили довіру. Вони зайняли позицію, що нам не слід очікувати чудес і виразних проявів Божої сили, як у давні дні. Часи змінилися. Ці слова підкріплюють їхнє невір’я, і вони кажуть: Господь не зробить ні добра, ні зла. Він занадто милосердний, щоб відвідати Свій народ судом. Отож «Мир і безпека» — це крик людей, які ніколи більше не піднімуть свого голосу, мов сурма, щоб показати Божому народові їхні переступи та домові Якова — його гріхи. Ці німі пси, що не хотіли гавкати, — ті, хто відчують справедливу відплату ображеного Бога. Чоловіки, діви й малі діти — усі гинуть разом. Свідчення, том 5, 210, 211.
Isaiah forty begins by employing the symbolism of a doubling, which is a prophetic marker of the Midnight Cry message that is a second message that unites with the message of the fall of Babylon. The fall of Babylon is doubled when it is expressed prophetically. The phrase is “Babylon is fallen, is fallen.”
Сороковий розділ книги Ісаї починається з використанням символіки подвоєння, що є пророчим маркером послання Опівнічного крику, яке є другим посланням і об’єднується з посланням про падіння Вавилона. Падіння Вавилона подвоюється, коли його висловлюють пророчою мовою. Фраза: «Пав, пав Вавилон».
And there followed another angel, saying, Babylon is fallen, is fallen, that great city, because she made all nations drink of the wine of the wrath of her fornication. Revelation 14:8.
І пішов слідом інший ангел і сказав: Упав, упав Вавилон, те велике місто, бо він напоїв усі народи вином гніву своєї розпусти. Об’явлення 14:8.
There are two biblical falls of literal Babylon, and there are two biblical falls of spiritual Babylon. Together they represent four historical witnesses which identify the prophetic characteristics of Babylon’s fall.
Існують два біблійні падіння буквального Вавилону, і існують два біблійні падіння духовного Вавилону. Разом вони становлять чотири історичні свідчення, які визначають пророчі характеристики падіння Вавилону.
And he cried mightily with a strong voice, saying, Babylon the great is fallen, is fallen, and is become the habitation of devils, and the hold of every foul spirit, and a cage of every unclean and hateful bird. Revelation 18:2.
І він закричав могутнім голосом, кажучи: Упав, упав великий Вавилон, і став житлом демонів, і в’язницею всякого нечистого духа, і кліткою кожного нечистого та ненависного птаха. Об’явлення 18:2.
Literal Babylon fell as Babel in the time of Nimrod, and literal Babylon also fell in the time of Belshazzar. Spiritual Babylon fell in 1798, and its final fall is repeatedly illustrated in the Scriptures. For this reason, the message of the fall of Babylon contains the prophetic symbolism of the doubling. With Babylon’s fall there is a doubling, but there are also two other primary prophetic reasons for the phenomenon of doubling.
Буквальний Вавилон упав як Вавилон у часи Німрода, і буквальний Вавилон також упав у часи Валтасара. Духовний Вавилон упав у 1798 році, і його остаточне падіння неодноразово змальовується в Писанні. З цієї причини звістка про падіння Вавилону містить пророчий символізм подвоєння. Падіння Вавилону супроводжується подвоєнням, але існують також дві інші основні пророчі причини явища подвоєння.
The second reason is that as a message it represents a message that is joined by a second message. It represents two messages. There are other significant truths associated with the meaning and structure of the second angel’s message, but we are simply noting that Isaiah’s final prophetic narrative that begins in chapter forty, begins with the doubling of the symbol of the Comforter, which Christ promised to provide His people, while he tarried in the heavenly sanctuary.
Друга причина полягає в тому, що як послання воно являє собою послання, до якого приєднується друге послання. Воно представляє два послання. Є й інші вагомі істини, пов’язані зі змістом і структурою другої ангельської вістки, але ми лише зазначаємо, що остання пророча оповідь Ісаї, яка починається у сороковому розділі, починається подвоєнням символу Утішителя, якого Христос обіцяв дати Своєму народові, поки він перебував у небесному святилищі.
Comfort ye, comfort ye my people, saith your God. Speak ye comfortably to Jerusalem, and cry unto her, that her warfare is accomplished, that her iniquity is pardoned: for she hath received of the Lord’s hand double for all her sins. Isaiah 40:1, 2.
Утішайте, утішайте народ Мій, говорить ваш Бог. Говоріть до серця Єрусалима й кличте до нього, що скінчилася його служба, що прощена його провина, бо він із Господньої руки прийняв удвоє за всі свої гріхи. Ісая 40:1, 2.
There is no other passage in the Bible that speaks more specifically concerning the element of Christ’s character as the Alpha and Omega, as the passage in Isaiah forty to the end of the book. As the Alpha and Omega, Christ places the signature of His name as Alpha and Omega upon this passage, for when you get to the end of Isaiah, he once again refers to the Comforter, for Christ is the Word, and He is the beginning and ending.
Немає іншого уривку в Біблії, який говорив би конкретніше про рису характеру Христа як Альфи й Омеги, ніж уривок у книзі Ісаї — від сорокового розділу до кінця книги. Як Альфа й Омега, Христос ставить на цьому уривку підпис Свого Імені як Альфи й Омеги, бо, коли доходиш до кінця книги Ісаї, там знову згадується Утішитель, адже Христос є Слово, і Він є початок і кінець.
Thus saith the Lord, The heaven is my throne, and the earth is my footstool: where is the house that ye build unto me? and where is the place of my rest? For all those things hath mine hand made, and all those things have been, saith the Lord: but to this man will I look, even to him that is poor and of a contrite spirit, and trembleth at my word. He that killeth an ox is as if he slew a man; he that sacrificeth a lamb, as if he cut off a dog’s neck; he that offereth an oblation, as if he offered swine’s blood; he that burneth incense, as if he blessed an idol. Yea, they have chosen their own ways, and their soul delighteth in their abominations. I also will choose their delusions, and will bring their fears upon them; because when I called, none did answer; when I spake, they did not hear: but they did evil before mine eyes, and chose that in which I delighted not. Isaiah 66:1–4.
Так говорить Господь: Небо — престол Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх. Де той дім, що ви будуєте Мені? і де те місце Мого спочинку? Бо все це Моя рука зробила, і все це постало, — говорить Господь; але на такого Я зглянуся: на вбогого й сокрушеного духом, що тремтить перед словом Моїм. Хто забиває бика — те саме, що вбиває людину; хто приносить у жертву ягня — немов відтинає собаці шию; хто приносить приношення — наче приносить кров свині; а хто кадить — ніби благословляє ідола. Так, вони вибрали свої дороги, і їхня душа тішиться їхніми мерзотами. Я також оберу для них оману і наведу на них їхні страхи; бо коли Я кликав, ніхто не відповідав; коли Я говорив, вони не слухали; а робили зло в очах Моїх і обирали те, що не було Мені до вподоби. Ісая 66:1-4.
The question is raised concerning what house did God’s people build for Him? Did they raise Peter’s spiritual house or the synagogue of Satan? God identifies that the house that He built, is made up of those that are of a “poor and of a contrite spirit, and” those who “trembleth at” God’s “word.” He contrasts those who tremble at His word with another class that offer unclean offerings, who have chosen their own way. Those of the class that are offering unclean offerings will find as did the Jews, that their house is to be left to them desolate.
Постає питання, який дім збудував Божий народ для Нього? Чи звели вони духовний дім Петра, чи синагогу Сатани? Бог вказує, що дім, який Він збудував, складається з тих, хто має "убогий і сокрушений дух", і тих, хто "тремтить перед" Божим "словом". Він протиставляє тих, хто тремтить перед Його словом, іншій групі, що приносять нечисті жертви та обрали власний шлях. Ті з цієї групи, що приносять нечисті жертви, як і юдеї, дізнаються, що їхній дім залишиться їм спустошеним.
All the prophets speak of the end of the world, and this is an illustration of the distinction between the wise, who tremble at His Word, and the foolish that are offering abominations to God, abominations that their souls delight in. For this reason, God will choose the delusions for the foolish Laodicean virgins, which is the delusion which the apostle Paul identifies is brought about for accepting a “lie.”
Усі пророки говорять про кінець світу, і це ілюстрація розрізнення між мудрими, які тремтять перед Його Словом, і нерозумними, що приносять Богові мерзоти, мерзоти, якими тішаться їхні душі. З цієї причини Бог обере для нерозумних лаодикійських дів оману — ту, яку апостол Павло визначає як таку, що настає через прийняття "брехні".
The “lie” is a specific symbol in Adventism’s history, and it was accepted by the builders in 1863, and built upon throughout Advent history. It was a lie that produced a false foundation, and they there began to erect a counterfeit false temple. Their work of counterfeiting the true temple continues until “the last days.” Isaiah places the context of chapter sixty-six within the separation of the wise and foolish virgins. Isaiah is identifying the prophetic history that he marked in the first verse of Isaiah forty when Christ promised to send the Comforter three and a half symbolic days after the disappointment of July 18, 2020.
«Брехня» є особливим символом в історії адвентизму, і її було прийнято будівничими у 1863 році, а на ній будували протягом усієї історії адвентизму. Це була брехня, яка породила хибну основу, і там вони почали зводити підроблений, фальшивий храм. Їхня праця з підроблення справжнього храму триває аж до «останніх днів». Ісая поміщає контекст шістдесят шостого розділу в межах розділення мудрих і нерозумних дів. Ісая визначає пророчу історію, яку він позначив у першому вірші сорокового розділу Ісаї, коли Христос пообіцяв послати Утішителя через три з половиною символічні дні після розчарування 18 липня 2020 року.
Hear the word of the Lord, ye that tremble at his word; Your brethren that hated you, that cast you out for my name’s sake, said, Let the Lord be glorified: but he shall appear to your joy, and they shall be ashamed. A voice of noise from the city, a voice from the temple, a voice of the Lord that rendereth recompence to his enemies. Isaiah 66:5, 6.
Слухайте слово Господнє, ви, що тремтите перед Його словом; ваші брати, які ненавиділи вас і заради Мого імені вигнали вас, казали: «Нехай прославиться Господь», але Він явиться на вашу радість, а вони осоромляться. Голос гуркоту з міста, голос із храму, голос Господа, що воздає відплату Своїм ворогам. Ісая 66:5, 6.
From 1798 to 1844, in the movement of the Millerites, the Lord erected a spiritual temple that, as the messenger of the covenant He came suddenly unto in 1844. The Lord erects a spiritual temple in the movement of the one hundred and forty-four thousand, that He might suddenly come and enter into covenant with that temple. Peter, in his first epistle, chapter two calls that temple a “spiritual house.” Those that “hear the word of the Lord” are those that John in the Revelation refers to when he says those that hear are “blessed.” They are the ensign, for the ensign is made up of “the outcasts of Israel.” The foolish Laodiceans will be ashamed when the Lord glorifies Himself in the Philadelphians who tremble at His Word, and His Word is “truth.”
З 1798 до 1844 року, у русі мілеритів, Господь збудував духовний храм, до якого Він як Посланець завіту раптово прийшов у 1844 році. Господь зводить духовний храм у русі ста сорока чотирьох тисяч, щоб Він раптово прийшов і увійшов у завіт із тим храмом. Петро у своєму Першому посланні, у другому розділі, називає той храм "духовним домом." Ті, що "чують слово Господнє", — це ті, про яких Іван в Одкровенні говорить, коли каже, що ті, хто чують, — "блаженні." Вони — стяг, бо стяг складається з "вигнанців Ізраїля." Нерозумні лаодикійці посоромляться, коли Господь прославить Себе у філадельфійцях, які тремтять перед Його Словом, а Його Слово — "істина."
The three voices that are heard during the period when the wise and foolish are being separated from the other class, comes from “the city,” from “the temple” and from “the Lord that renders recompense.” The first “voice” from the city is “a voice of noise,” and the “noise” is the arrival of the Comforter that comes suddenly.
Три голоси, що їх чути у період, коли мудрих і нерозумних відокремлюють від іншого класу, походять із "міста", з "храму" та від "Господа, що воздає відплату". Перший "голос" із міста — це "голос шуму", а цей "шум" — це прихід Утішителя, що стається раптово.
And when the day of Pentecost was fully come, they were all with one accord in one place. And suddenly there came a sound from heaven as of a rushing mighty wind, and it filled all the house where they were sitting. And there appeared unto them cloven tongues like as of fire, and it sat upon each of them. Acts 2:1-3.
Коли настав день П’ятидесятниці, всі вони однодушно були в одному місці. І раптом із неба пролунав шум, наче від бурхливого сильного вітру, і він наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм розділені язики, немов вогняні, і по одному сіли на кожному з них. Дії апостолів 2:1–3.
The word translated as “sound” in Acts chapter two, verse two, means a “noise,” and a “rumor.” A “rumor,” is a prophecy. The “sound” or “noise” that comes from “the city” is represented by “a mighty wind.” The “voice of noise from the city,” is the “rumor” or prophetic message of Islam that marks the arrival of the Comforter in the valley of dry bones that were slain in “the street of the great city, which spiritually is called Sodom and Egypt, where also our Lord was crucified.”
Слово, перекладене як "звук" у Діяннях, розділ другий, вірш другий, означає "шум" і "чутку". "Чутка" — це пророцтво. "Звук" або "шум", що походить від "міста", представлений як "могутній вітер". "Голос шуму з міста" — це "чутка" або пророче послання ісламу, що знаменує прихід Утішителя в долину сухих кісток, які були вбиті на "вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де також було розіп’ято нашого Господа".
In chapter forty of Isaiah, the “voice” that was to prepare the way for “the messenger of the covenant,” asked what message he should “cry.” He was told to “cry” the message of Islam. In Acts the “sound” that filled Peter’s spiritual “house” was a “rushing mighty wind,” which in Ezekiel thirty-seven, came from the four winds of Islam.
У сороковому розділі книги Ісаї «голос», який мав приготувати шлях для «посланця Завіту», запитав, яку звістку він має «волати». Йому сказали «волати» звістку ісламу. У Діяннях «звук», що наповнив духовний «дім» Петра, був «бурхливим могутнім вітром», який, у тридцять сьомому розділі книги Єзекіїля, прийшов із чотирьох вітрів ісламу.
A voice of noise from the city, a voice from the temple, a voice of the Lord that rendereth recompence to his enemies. Isaiah 66:6.
Голос шуму з міста, голос із храму, голос Господа, що віддає відплату своїм ворогам. Ісая 66:6.
From the street where our Lord was crucified the Comforter first informs the “voice” of the one who cries in the wilderness, what the message is to be. Then the mighty army that is the temple that has been erected, as typified in the beginning movement from 1798 to 1844, swells the cry. The movement of the mighty army as they proclaim the cry of Islam leads to the third “voice” identifying God’s voice of the judgment upon the United States for the passage of the Sunday law. It is there that the Lord renders recompense. The three voices are governed within the structure of the hidden history of the seven thunders, which represents the beginning, middle and ending letters of the Hebrew word that was created by the Wonderful Linguist and is translated as “truth”. You cannot make this stuff up!
З вулиці, де був розіп’ятий наш Господь, Утішитель спочатку повідомляє «голосу» того, хто волає в пустелі, якою має бути звістка. Потім могутнє військо — тобто споруджений храм, як це було прообразно показано у початковому русі 1798–1844 років, — підсилює клич. Рух цього могутнього війська, коли воно проголошує клич ісламу, призводить до третього «голосу», що ідентифікує Божий голос суду над Сполученими Штатами за ухвалення недільного закону. Саме там Господь чинить відплату. Три голоси підпорядковані структурі прихованої історії семи громів, що репрезентує початкову, середню та кінцеву літери єврейського слова, створеного Дивним Мовознавцем і перекладеного як «істина». Таке не вигадаєш!
In agreement with the prophetic history we have been identifying, Isaiah then addresses the birth of a nation.
Відповідно до пророчої історії, яку ми визначали, Ісая потім звертається до народження нації.
Before she travailed, she brought forth; before her pain came, she was delivered of a man child. Who hath heard such a thing? who hath seen such things? Shall the earth be made to bring forth in one day? or shall a nation be born at once? for as soon as Zion travailed, she brought forth her children. Shall I bring to the birth, and not cause to bring forth? saith the Lord: shall I cause to bring forth, and shut the womb? saith thy God. Isaiah 66:7–9.
Ще перш ніж вона відчула муки, вона породила; ще перед тим, як прийшов її біль, вона народила чоловічу дитину. Хто чув таке? Хто бачив подібне? Чи може земля породити за один день? Або чи може народ народитися відразу? Бо щойно Сіон знемігся в муках, він породив своїх дітей. Чи доведу Я до пологів і не дам народити? — говорить Господь. Чи ж Я, Той, хто дає народжувати, замкну лоно? — говорить Бог твій. Ісая 66:7–9.
The nation that is born before the woman travails was recently in the street, dead and dry while the whole world rejoiced over her circumstances. But when the two witnesses stood, those who had been rejoicing in their death were afraid. Once the dead dry slain bodies stand up as a nation, all that love Jerusalem will then rejoice with her. Those that love Jerusalem include not only the nation of the one hundred and forty-four thousand, but also God’s other flock that are then called out of Babylon. The resurrection from the disappointment of July 18, 2020, is accomplished by the arrival of the Comforter, which will make the dead dry “bones” “flourish like an herb.”
Народ, що народжується раніше, ніж жінка зазнає пологових мук, нещодавно лежав на вулиці мертвий і сухий, тоді як увесь світ радів з його становища. Але коли два свідки встали на ноги, ті, що раділи їхній смерті, злякалися. Коли мертві, сухі, убиті тіла постануть як народ, усі, хто любить Єрусалим, тоді зрадіють разом із нею. До тих, хто любить Єрусалим, належать не лише народ ста сорока чотирьох тисяч, але й інша Божа отара, яку тоді покличуть вийти з Вавилону. Воскресіння після розчарування 18 липня 2020 року здійснюється приходом Утішителя, який зробить так, що мертві сухі "кістки" "процвітатимуть, мов трава".
Rejoice ye with Jerusalem, and be glad with her, all ye that love her: rejoice for joy with her, all ye that mourn for her: That ye may suck, and be satisfied with the breasts of her consolations; that ye may milk out, and be delighted with the abundance of her glory. For thus saith the Lord, Behold, I will extend peace to her like a river, and the glory of the Gentiles like a flowing stream: then shall ye suck, ye shall be borne upon her sides, and be dandled upon her knees. As one whom his mother comforteth, so will I comfort you; and ye shall be comforted in Jerusalem. And when ye see this, your heart shall rejoice, and your bones shall flourish like an herb: and the hand of the Lord shall be known toward his servants, and his indignation toward his enemies. Isaiah 66:10–14.
Радійте разом з Єрусалимом і веселіться з нею, усі, хто її любить; радійте з нею, усі, хто за нею сумує: щоб ви ссали й наситилися грудьми її втіхи; щоб ви виссали й утішилися достатком її слави. Бо так говорить Господь: Ось Я простягну до неї мир, мов ріку, а славу народів — як повноводний потік; тоді ви будете ссати, вас нестимуть на її стегнах, і гойдатимуть на її колінах. Як того, кого втішає його мати, так і Я вас утішу; і ви будете втішені в Єрусалимі. І коли побачите це, ваше серце зрадіє, і кості ваші оживуть, як трава; і рука Господня виявиться над Його слугами, а Його гнів — на Його ворогах. Ісая 66:10-14.
The Alpha and Omega places the ending of Isaiah’s last narrative right where it started in the beginning, with the identification of the arrival of the Comforter. And as is always the case, with every message that represents the Elijah message, it is placed within the context of the Lord striking the earth with a curse.
Альфа й Омега розміщує завершення останньої оповіді Ісаї саме там, де вона почалася на початку, із визначенням приходу Утішителя. І, як це завжди буває, кожне послання, що представляє послання Іллі, поміщується в контекст того, що Господь уражає землю прокляттям.
For, behold, the Lord will come with fire, and with his chariots like a whirlwind, to render his anger with fury, and his rebuke with flames of fire. For by fire and by his sword will the Lord plead with all flesh: and the slain of the Lord shall be many. They that sanctify themselves, and purify themselves in the gardens behind one tree in the midst, eating swine’s flesh, and the abomination, and the mouse, shall be consumed together, saith the Lord. For I know their works and their thoughts: it shall come, that I will gather all nations and tongues; and they shall come, and see my glory. Isaiah 66:15–18.
Бо, ось, Господь прийде у вогні, а Його колісниці — мов вихор, щоб виявити гнів Свій ярістю, а картання Своє — полум’ям вогню. Бо вогнем і мечем Своїм Господь буде судитися з усяким тілом, і побитих Господом буде багато. Ті, що освячуються й очищаються в садах, за одним деревом посередині, їдять свиняче м’ясо, гидоту та мишу, — будуть разом винищені, говорить Господь. Бо Я знаю їхні діла й думки; настане час, і Я зберу всі народи та язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. Ісая 66:15-18.
The foolish Laodicean Adventists that are behind the “tree” of the knowledge of good and evil that is “in the midst” of “the garden” of Eden, profess to be sanctifying and purifying themselves, while they are actually eating the unclean doctrines of Babylon, and hiding as did Adam and Eve because of the sins they loved too much to surrender. They shall be consumed with all the other nations. They are contrasted with the wise who will be a “sign.” The “sign” is the “ensign,” which represents the Sabbath, which is the sign of the Lord thy God that actually sanctifies His people.
Нерозумні лаодикійські адвентисти, які ховаються за «деревом» пізнання добра і зла, що «посеред» «Едемського саду», заявляють, ніби освячуються й очищаються, тоді як насправді поїдають нечисті вчення Вавилону і ховаються, як Адам і Єва, через гріхи, які вони надто любили, щоб від них відмовитися. Вони будуть знищені разом з усіма іншими народами. Їм протиставляються мудрі, які стануть «знаком». Цей «знак» — це «стяг», що символізує Суботу, яка є знаком Господа, Бога твого, що насправді освячує Його народ.
Wherefore the children of Israel shall keep the sabbath, to observe the sabbath throughout their generations, for a perpetual covenant. It is a sign between me and the children of Israel for ever: for in six days the Lord made heaven and earth, and on the seventh day he rested, and was refreshed. Exodus 31:16, 17.
Тому діти Ізраїля будуть дотримуватися суботи, щоб додержувати суботу протягом їхніх поколінь, як вічний заповіт. Це знак між Мною та дітьми Ізраїля навіки: бо за шість днів Господь створив небо й землю, а сьомого дня Він спочив і відпочив. Вихід 31:16, 17.
The wise are not hiding behind a tree of profession, they are lifted up as an ensign, presenting the glory of God in the final scenes of the great controversy. His glory is His character, and the element of His character that they represent to the world is Alpha and Omega, the beginning and ending, the first and last which is represented as “Truth.”
Мудрі не ховаються за деревом сповідання; вони піднесені як стяг, являючи славу Божу в останніх сценах великої боротьби. Його слава — це Його характер, і елемент Його характеру, який вони являють світові, — це Альфа й Омега, Початок і Кінець, Перший і Останній, що постає як «Істина».
And I will set a sign among them, and I will send those that escape of them unto the nations, to Tarshish, Pul, and Lud, that draw the bow, to Tubal, and Javan, to the isles afar off, that have not heard my fame, neither have seen my glory; and they shall declare my glory among the Gentiles. And they shall bring all your brethren for an offering unto the Lord out of all nations upon horses, and in chariots, and in litters, and upon mules, and upon swift beasts, to my holy mountain Jerusalem, saith the Lord, as the children of Israel bring an offering in a clean vessel into the house of the Lord. And I will also take of them for priests and for Levites, saith the Lord. For as the new heavens and the new earth, which I will make, shall remain before me, saith the Lord, so shall your seed and your name remain. And it shall come to pass, that from one new moon to another, and from one sabbath to another, shall all flesh come to worship before me, saith the Lord. And they shall go forth, and look upon the carcases of the men that have transgressed against me: for their worm shall not die, neither shall their fire be quenched; and they shall be an abhorring unto all flesh. Isaiah 66:16–24.
І Я поставлю серед них ознаку, і пошлю тих, що вціліли з них, до народів: до Таршішу, Пула й Луда, що натягають лук, до Тувала й Явана, до далеких островів, які не чули звістки про Мене й не бачили Моєї слави; і вони звіщатимуть Мою славу між народами. І вони приведуть усіх ваших братів як приносину Господеві з-поміж усіх народів: на конях, і в колісницях, і на носилках, і на мулах, і на швидких звірах, до Моєї святої гори, до Єрусалима, говорить Господь, як сини Ізраїлеві приносять приносину в чистому посуді до дому Господнього. І Я також візьму з них за священиків і за левитів, говорить Господь. Бо як нові небеса й нова земля, які Я створю, перебуватимуть переді Мною, говорить Господь, так і ваше потомство та ваше ім’я перебуватимуть. І станеться: від нового місяця до нового місяця і від суботи до суботи приходитиме всяке тіло, щоб поклонятися переді Мною, говорить Господь. І вони вийдуть і подивляться на трупи людей, що проти Мене переступили: бо їхній черв’як не помре, і їхній вогонь не погасне; і будуть вони огидою для всякого тіла. Ісая 66:16-24.
Isaiah’s final prophetic narrative begins with the arrival of the Comforter in July of 2023, and the narrative ends right where it started. It arrives in the hidden history of the seven thunders that is unsealed just before probation closes. It identifies the repetition of the Millerite movement at the beginning with the history of the movement of the one hundred and forty-four thousand at the end. It represents the message of the curse that accompanies the Elijah message as the message of Islam’s prophetic work of angering the nations as it is employed by the Lord to bring judgment ‘first’ upon the United States for a Sunday law, and ‘last’ upon the entire world, for the same rebellion.
Остання пророча оповідь Ісаї починається з приходу Утішителя в липні 2023 року й закінчується саме там, де почалася. Вона постає в прихованій історії семи громів, яка розкривається безпосередньо перед закриттям часу випробування. Вона ототожнює повторення міллеритського руху на початку з історією руху ста сорока чотирьох тисяч у кінці. Вона представляє вістку прокляття, що супроводжує вістку Іллі, як вістку про пророчу працю ісламу з розгнівування народів, яку Господь використовує, щоб звершити суд «спочатку» над Сполученими Штатами за недільний закон, а «наостанок» — над усім світом за ту саму непокору.
We will continue our consideration of Isaiah’s last narrative in the next article.
Ми продовжимо наш розгляд останньої розповіді Ісаї у наступній статті.