At the beginning of Millerite history in 1798, the vision of the Ulai River in the book of Daniel was unsealed, producing an increase of knowledge that tested and manifested two classes of worshippers. The Ulai vision represents the internal message for God’s people as represented by the seven churches of Revelation chapters two and three. At the end of the prophetic history that began in 1798, at the Exeter camp meeting from August 12–17, 1844, the message of the Midnight Cry was unsealed when the Lion of the tribe of Judah removed His hand from a hidden truth, which produced an increase of knowledge that tested and manifested two classes of worshippers.
На початку історії міллеритів у 1798 році видіння про ріку Улай у книзі Даниїла було розпечатане, що спричинило помноження пізнання, яке випробувало й виявило два класи поклонників. Видіння про Улай представляє внутрішню вістку для Божого народу, як це представлено сімома церквами книги Об’явлення у розділах другому і третьому. Наприкінці пророчої історії, що почалася у 1798 році, на табірному з’їзді в Ексетері 12–17 серпня 1844 року, звістка Опівнічного крику була розпечатана, коли Лев із племені Юдиного забрав Свою руку з прихованої істини, що спричинило помноження пізнання, яке випробувало й виявило два класи поклонників.
In 1989, when, as described in Daniel eleven, verse forty, the countries representing the former Soviet Union were swept away by the papacy and the United States, the vision of the Hiddekel River in the book of Daniel was unsealed, producing an increase of knowledge that tested and manifested two classes of worshippers. The Hiddekel vision represents the external message of the enemies of God’s people as represented by the seven seals in the book of Revelation. At the end of the prophetic history that began in 1989, beginning in the last couple of weeks of July, 2023, the Lion of the tribe of Judah began the process of unsealing the message of the Midnight Cry by removing His hand from a hidden truth, which is producing an increase of knowledge that is testing and will ultimately manifest two classes of worshippers among God’s people.
У 1989 році, коли, як описано у книзі Даниїла 11:40, країни, що представляли колишній Радянський Союз, були зметені папством і Сполученими Штатами, видіння про ріку Хіддекел у книзі Даниїла було розпечатано, що спричинило зростання пізнання, яке випробувало й виявило дві категорії поклонників. Видіння Хіддекела представляє зовнішнє послання ворогів Божого народу, представлене сімома печатями у книзі Об’явлення. Наприкінці пророчої історії, що розпочалася 1989 року, починаючи з останніх двох тижнів липня 2023 року, Лев із племені Юди розпочав процес розпечатування послання опівнічного крику, знявши Свою руку з прихованої істини, що спричиняє зростання пізнання, яке випробовує і зрештою виявить дві категорії поклонників серед Божого народу.
In the first verse of John chapter fourteen, Christ encourages the disciples to let not their hearts be troubled.
У першому вірші чотирнадцятого розділу Євангелія від Івана Христос підбадьорює учнів, щоб їхні серця не тривожилися.
Let not your heart be troubled: ye believe in God, believe also in me. John 14:1.
Нехай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте. Івана 14:1.
Within hours Christ was arrested and shortly thereafter He was crucified, buried and resurrected. After ascending to the Father, He returned to His disciples.
Вже за кілька годин Христа було заарештовано, а невдовзі потому Його розіп’яли, поховали, і Він воскрес. Вознісшись до Отця, Він повернувся до Своїх учнів.
And as they thus spake, Jesus himself stood in the midst of them, and saith unto them, Peace be unto you. But they were terrified and affrighted, and supposed that they had seen a spirit. And he said unto them, Why are ye troubled? and why do thoughts arise in your hearts? Luke 24:36–38.
І коли вони так говорили, сам Ісус став посеред них і сказав їм: Мир вам. Та вони перелякалися й жахнулися, і гадали, що бачать духа. І він сказав їм: Чому ви стривожені? І чому у ваших серцях виникають думки? Луки 24:36–38.
The first disappointment in a reform line occurs when God’s people forget a previously revealed truth. The disciples had forgotten what Jesus had told them less than a week before their fear and disappointment was manifested at the crisis of the cross. The first disappointment is followed by a time of tarrying, which in the parable of the ten virgins is represented by the absence of the Bridegroom. Jesus had directly told the disciples He was going to His Father but would be back. The foreknowledge He had provided the disciples did not prevent them from being overwhelmed by the crisis. In the context of the parable of the ten virgins, a crisis is where character is manifested, but never developed. Jesus had chosen and ordained the disciples, and he told them that very truth before the crisis.
Перше розчарування у лінії реформи настає тоді, коли Божий народ забуває раніше відкриту істину. Учні забули те, що Ісус сказав їм менше ніж за тиждень до того, як їхній страх і розчарування виявилися під час кризи, пов’язаної з хрестом. Після першого розчарування настає час очікування, який у притчі про десятьох дів представлений відсутністю Жениха. Ісус прямо сказав учням, що йде до Свого Отця, але повернеться. Знання наперед, яке Він дав учням, не вберегло їх від приголомшення кризою. У контексті притчі про десятьох дів криза — це час, коли характер проявляється, але ніколи не формується. Ісус обрав і призначив учнів, і Він сказав їм саме цю істину перед кризою.
Ye have not chosen me, but I have chosen you, and ordained you, that ye should go and bring forth fruit, and that your fruit should remain: that whatsoever ye shall ask of the Father in my name, he may give it you. John 15:16.
Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і поставив вас, щоб ви йшли та приносили плід, і щоб ваш плід перебував, щоб чого тільки попросите від Отця в Моє ім’я, Він дав вам. Івана 15:16.
Yet even though they were chosen, it did not prevent them from being overwhelmed by the crisis.
І все ж, хоча їх було обрано, це не вберегло їх від того, що криза їх приголомшила.
“Character is revealed by a crisis. When the earnest voice proclaimed at midnight, ‘Behold, the bridegroom cometh; go ye out to meet him,’ the sleeping virgins roused from their slumbers, and it was seen who had made preparation for the event. Both parties were taken unawares, but one was prepared for the emergency, and the other was found without preparation. Character is revealed by circumstances. Emergencies bring out the true metal of character. Some sudden and unlooked-for calamity, bereavement, or crisis, some unexpected sickness or anguish, something that brings the soul face to face with death, will bring out the true inwardness of the character. It will be made manifest whether or not there is any real faith in the promises of the word of God. It will be made manifest whether or not the soul is sustained by grace, whether there is oil in the vessel with the lamp.
Характер виявляється під час кризи. Коли опівночі урочистий голос проголосив: «Ось, жених іде; виходьте йому назустріч», сплячі діви прокинулися від сну, і стало видно, хто приготувався до цієї події. Обидві групи були захоплені зненацька, але одна була готова до несподіваного випробування, а інша виявилася без підготовки. Характер виявляється обставинами. Надзвичайні ситуації виявляють справжній гарт характеру. Якась раптова й несподівана біда, втрата або криза, якась неочікувана хвороба чи страждання, щось, що ставить душу віч-на-віч зі смертю, виявить справжню внутрішню сутність характеру. Стане явним, чи є справжня віра в обітниці Слова Божого. Стане явним, чи підкріплюється душа благодаттю, чи є олія в посудині разом зі світильником.
“Testing times come to all. How do we conduct ourselves under the test and proving of God? Do our lamps go out? or do we still keep them burning? Are we prepared for every emergency by our connection with Him who is full of grace and truth? The five wise virgins could not impart their character to the five foolish virgins. Character must be formed by us as individuals.” Review and Herald, October 17, 1895.
Часи випробувань приходять для всіх. Як ми поводимося під час випробувань і Божої перевірки? Чи гаснуть наші світильники? Чи ми й далі підтримуємо їх запаленими? Чи готові ми до будь-якої критичної ситуації завдяки нашому зв’язку з Тим, Хто повний благодаті та істини? П’ять мудрих дів не могли передати свій характер п’ятьом нерозумним дівам. Характер має бути сформований нами як особистостями. Review and Herald, 17 жовтня 1895 р.
The Revelation of Jesus Christ that is identified in the first verses of the book of Revelation is the final warning message to the church and thereafter to the world. That revelation is unsealed just before the close of probation by the Lion of the tribe of Judah who has been identified in Revelation chapter five as the only one who is worthy to open the book that was sealed.
Об’явлення Ісуса Христа, про яке йдеться в перших віршах книги Об’явлення, є остаточним застережливим посланням для церкви, а згодом і для світу. Це об’явлення безпосередньо перед закінченням часу випробування розпечатує Лев з коліна Юди, який у п’ятому розділі книги Об’явлення названий єдиним достойним відкрити запечатану книгу.
And one of the elders saith unto me, Weep not: behold, the Lion of the tribe of Juda, the Root of David, hath prevailed to open the book, and to loose the seven seals thereof. Revelation 5:5.
І один із старців каже мені: Не плач: ось лев із племені Юдиного, корінь Давидів, переміг, щоб відкрити книгу і зняти сім її печаток. Об’явлення 5:5.
The Lion of the tribe of Judah is also the “root of David,” and He is also “the son of David” and He is also the Lord of David. The connection represented by the Lion of the tribe of Judah identifies that when the Lion of the tribe of Judah seals or unseals a truth, he does so by employing the rule of first mention, that identifies the end of a thing by the beginning of a thing as represented by Jesus as the “root of David.” When a truth is unsealed at ‘a’ time of the end, a purification process is initiated as represented in Daniel twelve.
Лев з коліна Юдиного є також «Коренем Давидовим», і Він також є «Сином Давидовим», і Він також є Господом Давида. Зв’язок, представлений Левом з коліна Юдиного, вказує, що коли Лев з коліна Юдиного запечатує або знімає печать з істини, Він робить це, застосовуючи правило першої згадки, яке визначає кінець чогось за його початком, як це представлено Ісусом як «Коренем Давидовим». Коли з істини знімається печать у певний «час кінця», розпочинається процес очищення, як це представлено в дванадцятому розділі книги Даниїла.
“It was the Lion of the tribe of Judah who unsealed the book and gave to John the revelation of what should be in these last days. Daniel stood in his lot to bear his testimony, which was sealed until the time of the end, when the first angel’s message should be proclaimed to our world. These matters are of infinite importance in these last days, but while ‘many shall be purified, and made white, and tried,’ ‘the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand.’” Manuscript Releases, volume 18, 14, 15.
"Саме Лев із племені Юди зняв печать із книги й дав Іванові одкровення про те, що має бути в ці останні дні. Даниїл став у своєму жеребі, щоб дати своє свідчення, яке було запечатане аж до часу кінця, коли вістка першого ангела мала бути проголошена нашому світові. Ці питання мають безмежну важливість у ці останні дні, але хоча 'багато будуть очищені, вибілені й випробувані', 'нечестиві чинитимуть нечестиво, і ніхто з нечестивих не зрозуміє'." Видання рукописів, том 18, 14, 15.
The work of Jesus as the Lion of the tribe of Judah is of infinite importance, but “none” of the “wicked shall understand” his work or the message that is unsealed.
Діло Ісуса як Лева з коліна Юдиного має безмежну важливість, але "ніхто" зі "злих" "не зрозуміє" його діла чи розпечатаного послання.
And he said, Go thy way, Daniel: for the words are closed up and sealed till the time of the end. Many shall be purified, and made white, and tried; but the wicked shall do wickedly: and none of the wicked shall understand; but the wise shall understand. Daniel 12:9, 10.
І він сказав: Іди своєю дорогою, Даниїле, бо ці слова закриті та запечатані аж до часу кінця. Багато хто очиститься, вибілиться й буде випробуваний; а безбожні чинитимуть безбожно; і жоден із безбожних не зрозуміє, а мудрі зрозуміють. Даниїла 12:9, 10.
The testing process is represented by three steps; “purified, made white, and tried.” These three steps represent the three steps of “the everlasting gospel,” which in the first angel’s message is represented as fear God (purified), give him glory (made white) for the hour of His judgment is come (tried). Those three steps are the ‘truth,’ as represented by the first letter, thirteenth letter and last letter of the Hebrew alphabet and when those letters are brought together in that order, the Hebrew word “truth” is created.
Процес випробування представлений трьома кроками: «очищення, убілення та випробування». Ці три кроки відповідають трьом крокам «вічного Євангелія», які у звістці першого ангела подані так: «бійтеся Бога» (очищення), «віддайте Йому славу» (убілення), «бо настала година Його суду» (випробування). Ці три кроки — це «істина», що символічно представлена першою, тринадцятою та останньою літерами єврейського алфавіту, і коли ці літери поєднати в такому порядку, утворюється єврейське слово «істина».
Those three steps are the ‘way,’ for God’s way, according to Asaph in Psalms 77:13 is in the sanctuary where in the courtyard a sinner is purified by the shedding of blood. The blood is thereafter taken into the holy place which represents sanctification which is the process of being “made white.”
Ці три кроки — це «шлях», адже, за словами Асафа у Псалмі 77:13, Божий шлях — у святині, де на подвір’ї грішник очищується пролиттям крові. Потім кров заносять до Святого місця, яке символізує освячення — процес «убілення».
And one of the elders answered, saying unto me, What are these which are arrayed in white robes? and whence came they? And I said unto him, Sir, thou knowest. And he said to me, These are they which came out of great tribulation, and have washed their robes, and made them white in the blood of the Lamb. Revelation 7:13, 14.
І один зі старців озвався та сказав мені: Хто оці, зодягнені в білі шати, і звідки вони прийшли? І я сказав йому: Пане, ти знаєш. І він сказав мені: Це ті, що вийшли з великої скорботи, і випрали шати свої та вибілили їх у крові Агнця. Об’явлення 7:13, 14.
The justified and sanctified sinner is then prepared to be “tried” in the judgment represented by the Most Holy Place. Jesus is the “way”, the “truth” and the “life”. The way is the beginning, the truth is the middle and the life is the end. If we are purified by the first step, we are on the way, which is the path of the justified.
Виправданий і освячений грішник тоді готовий бути «поставленим на суд» у суді, символічно представленому Святим Святих. Ісус — «дорога», «істина» і «життя». Дорога — це початок, істина — середина, а життя — кінець. Якщо ми очищені першим кроком, ми на дорозі, яка є шляхом виправданих.
But the path of the just is as the shining light, that shineth more and more unto the perfect day. Proverbs 4:18.
Але шлях праведних — як ясне світло, що сяє дедалі більше аж до повного дня. Приповісті 4:18.
The second step is the manifestation of righteousness that is accomplished by His truth, for His Word is truth.
Другий крок — це прояв праведності, який здійснюється Його істиною, бо Його Слово — істина.
Sanctify them through thy truth: thy word is truth. John 17:17.
Освяти їх істиною Твоєю: слово Твоє — істина. Івана 17:17.
Those justified are represented by step one, the sanctified are represented by step two. The first two steps prepare those who are justified and sanctified to enter into judgment and receive eternal life. Jesus is the way, the truth and the life.
Виправдані представлені першою сходинкою, освячені — другою. Перші дві сходинки готують виправданих і освячених до того, щоб стати на суд і одержати вічне життя. Ісус — дорога, правда і життя.
“Righteousness within is testified to by righteousness without. He who is righteous within is not hard-hearted and unsympathetic, but day by day he grows into the image of Christ, going on from strength to strength. He who is being sanctified by the truth will be self-controlled, and will follow in the footsteps of Christ until grace is lost in glory. The righteousness by which we are justified is imputed; the righteousness by which we are sanctified is imparted. The first is our title to heaven, the second is our fitness for heaven.” Review and Herald, June 4, 1895.
Внутрішня праведність засвідчується зовнішньою. Той, хто праведний у серці, не є жорстокосердним і безспівчутним, але з дня в день уподібнюється до образу Христа, переходячи від сили до сили. Той, кого освячує істина, буде стриманим і йтиме слідами Христа, аж поки благодать не перейде в славу. Праведність, завдяки якій ми виправдані, — зарахована; праведність, завдяки якій ми освячуємося, — вділена. Перша є нашим правом на небо, друга — нашою готовністю до неба. Review and Herald, 4 червня 1895 р.
John chapter fourteen through chapter seventeen repeatedly addresses the issues of the disciple’s reaction when Christ leaves them to go to His Father. He promises to return, and he understood, (though the disciples did not), that the soon-coming crisis would produce a profound disappointment. Woven into the four chapters is the identification and definition of the Holy Spirit as the “Comforter.” The Holy Spirit is identified four times as the “Comforter” in the gospel of John, and once in first John, but there the word is translated as “advocate.” It is located nowhere else in the New Testament.
Євангеліє від Івана, розділи з чотирнадцятого по сімнадцятий, неодноразово порушують питання реакції учнів, коли Христос залишає їх, щоб піти до Свого Отця. Він обіцяє повернутися і розумів (хоча учні цього не розуміли), що криза, яка невдовзі настане, спричинить глибоке розчарування. У ці чотири розділи вплетено окреслення та визначення Святого Духа як «Утішителя». У Євангелії від Івана Святий Дух чотири рази названий «Утішителем», а в Першому посланні Івана — один раз, але там це слово перекладено як «адвокат». Більше ніде в Новому Завіті воно не зустрічається.
The Old Testament has a Hebrew word that has been translated as “comforter” in Ecclesiastes four verse one and in Lamentations chapter one verses nine and sixteen. All three of those references identify that oppressors have oppressed God’s people and they have no comforter to support them in the distress and disappointment they find themselves in.
У Старому Заповіті є єврейське слово, яке перекладено як «втішитель» у книзі Екклезіаста 4:1 та в Плачі Єремії, розділ 1, вірші 9 і 16. У всіх трьох цих місцях ідеться про те, що гнобителі пригнобили Божий народ, і вони не мають втішителя, який би підтримав їх у біді та розчаруванні, в яких вони опинилися.
The identification of the Holy Spirit as the “Comforter” is placed in the passage that Jesus is seeking to prepare the disciples for the great disappointment that lies just hours ahead. In that context He emphasizes that even in His absence the Holy Spirit will be present to provide them with comfort. In identifying the Holy Spirit in the context of the Comforter, Jesus specifies the characteristics of the work that the Comforter will accomplish.
Ототожнення Святого Духа з «Утішителем» міститься в уривку, де Ісус прагне підготувати учнів до великого розчарування, що чекає їх уже за кілька годин. У цьому контексті Він наголошує, що навіть за Його відсутності Святий Дух буде присутній, щоб утішити їх. Називаючи Святого Духа «Утішителем», Ісус окреслює характер того служіння, яке звершуватиме Утішитель.
Jesus’ repeated references of His departure and return, places that very subject at the top of the list in terms of the primary theme of the passage.
Неодноразові згадки Ісуса про Його відхід і повернення виводять саме цю тему на перший план як головну тему уривка.
John 14:2–4, 18, 19, 28, 16:5–7, 10, 28, 17:11–13 are verses that directly address the tarrying time in the parable of the ten virgins. Included with the previous verses is the following passage that through repetition emphasizes the tarrying time, for “the Lord does not repeat things that are of no great consequence.”
Івана 14:2–4, 18, 19, 28, 16:5–7, 10, 28, 17:11–13 — це вірші, які безпосередньо стосуються часу зволікання в притчі про десять дів. Разом із попередніми віршами подано наступний уривок, який через повторення підкреслює час зволікання, бо «Господь не повторює речей, які не мають великого значення».
A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me, because I go to the Father. Then said some of his disciples among themselves, What is this that he saith unto us, A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me: and, Because I go to the Father? They said therefore, What is this that he saith, A little while? we cannot tell what he saith. Now Jesus knew that they were desirous to ask him, and said unto them, Do ye inquire among yourselves of that I said, A little while, and ye shall not see me: and again, a little while, and ye shall see me? Verily, verily, I say unto you, That ye shall weep and lament, but the world shall rejoice: and ye shall be sorrowful, but your sorrow shall be turned into joy. A woman when she is in travail hath sorrow, because her hour is come: but as soon as she is delivered of the child, she remembereth no more the anguish, for joy that a man is born into the world. And ye now therefore have sorrow: but I will see you again, and your heart shall rejoice, and your joy no man taketh from you. John 16:16–22.
Ще трохи, і ви не побачите Мене; і знову, ще трохи, і побачите Мене, бо Я йду до Отця. Тоді деякі з Його учнів говорили між собою: Що це Він каже нам: Ще трохи, і ви не побачите Мене; і знову, ще трохи, і побачите Мене; і: Бо Я йду до Отця? Вони ж казали: Що це Він говорить: Ще трохи? Ми не розуміємо, що Він каже. Ісус же знав, що вони бажають спитати Його, і сказав їм: Чи між собою розпитуєте про те, що Я сказав: Ще трохи, і ви не побачите Мене; і знову, ще трохи, і побачите Мене? По правді, по правді кажу вам: ви будете плакати й ридати, а світ радітиме; і ви засмутитесь, та смуток ваш обернеться на радість. Жінка, коли народжує, має смуток, бо прийшла її година; але як тільки народить дитину, вже не пам’ятає скорботи через радість, що людина народилася на світ. І ви тепер маєте смуток; але Я знову побачу вас, і серце ваше зрадіє, і радості вашої ніхто не відбере від вас. Івана 16:16–22.
At least twenty-one verses in chapter fourteen through chapter seventeen identify the period of time in which the disciples would need to wait for Christ to return. That period of time would begin at Christ’s death and continue until His return from His Father. The time they were to wait for His return symbolizes the tarrying time in the parable of the ten virgins. As with Luke’s account of the disciples of Emmaus, the disappointment of the cross is prophetically typifying the beginning of the tarrying time that follows the first disappointment.
Принаймні двадцять один вірш у розділах із чотирнадцятого по сімнадцятий визначає період часу, протягом якого учні мали чекати на повернення Христа. Цей період починався зі смерті Христа і тривав до Його повернення від Отця. Час, протягом якого вони мали чекати Його повернення, символізує час зволікання в притчі про десять дів. Як у розповіді Луки про учнів з Еммауса, розчарування через хрест є пророчим прообразом початку часу зволікання, що настає після першого розчарування.
In the first passage of the first book of the Bible we find the creation story and we recognize the three persons of the heavenly trio. In the first passage of the last book of the Bible we find the three persons of the heavenly trio. In the four chapters we are considering we find the three persons of the heavenly trio. Recognizing this fact allows us to lay John’s four chapters over the prophetic line of Genesis chapter one verse one through to chapter two verse three and over Revelation chapter one verses one through eleven.
У першому уривку першої книги Біблії ми знаходимо оповідь про створення і розпізнаємо трьох осіб небесного тріо. У першому уривку останньої книги Біблії ми знаходимо трьох осіб небесного тріо. У чотирьох розділах, які ми розглядаємо, ми знаходимо трьох осіб небесного тріо. Усвідомлення цього факту дозволяє нам накласти чотири розділи Івана на пророчну лінію книги Буття, розділ перший, вірш перший, аж до розділу другого, вірша третього, і на книгу Об’явлення, розділ перший, вірші з першого по одинадцятий.
In the passage Jesus says to Thomas that if a person has seen Jesus, they have seen the Father. The passage also identifies that Christ is the one who comforted the disciples by his presence, but that when he leaves, He would send “another” “comforter.” The Holy Spirit is the comforter, but Christ was also the comforter.
В уривку Ісус каже Фомі, що якщо хтось бачив Ісуса, то бачив і Отця. Уривок також зазначає, що Христос був тим, хто утішав учнів своєю присутністю, але коли Він піде, пошле «іншого» «Утішителя». Святий Дух є Утішителем, але Христос також був Утішителем.
If ye had known me, ye should have known my Father also: and from henceforth ye know him, and have seen him. Philip saith unto him, Lord, show us the Father, and it sufficeth us. Jesus saith unto him, Have I been so long time with you, and yet hast thou not known me, Philip? he that hath seen me hath seen the Father; and how sayest thou then, Show us the Father? John 14:7–9.
Якби ви знали Мене, то знали б і Мого Отця; і відтепер ви Його знаєте й бачили. Пилип каже Йому: Господи, покажи нам Отця, і цього нам доволі. Ісус каже йому: Хіба Я так довго був з вами, а ти, Пилипе, Мене не пізнав? Хто бачив Мене, той бачив Отця; то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Івана 14:7–9.
Thomas represents those in Adventism that refuse to see the testimony of the relationship of the heavenly trio, in spite of the fact that they probably have read the testimonies which uphold that truth over and over.
Томас уособлює тих серед адвентистів, хто відмовляється бачити свідчення про взаємини небесного тріо, попри те, що вони, ймовірно, читали свідчення, які утверджують цю істину, знову й знову.
And I will pray the Father, and he shall give you another Comforter, that he may abide with you forever; Even the Spirit of truth; whom the world cannot receive, because it seeth him not, neither knoweth him: but ye know him; for he dwelleth with you, and shall be in you. I will not leave you comfortless: I will come to you. Yet a little while, and the world seeth me no more; but ye see me: because I live, ye shall live also. John 14:16–19.
І Я проситиму Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб Він перебував з вами повік, — Духа істини, якого світ не може прийняти, бо не бачить Його й не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він перебуває з вами і буде у вас. Не залишу вас сиротами: Я прийду до вас. Ще трохи, і світ Мене вже не побачить; а ви бачите Мене, бо Я живу — і ви будете жити. Івана 14:16–19.
If we have seen Jesus, we have seen the Father. Jesus is the “Comforter” and the Holy Spirit is “another Comforter.” If we have seen Jesus, we have seen the Father and we have seen the Comforter. Of the five times the word comforter is used in the Bible, they are all employed by the apostle John. In the fifth reference the word is translated as “advocate.”
Якщо ми бачили Ісуса, то бачили Отця. Ісус є «Утішителем», а Святий Дух — «іншим Утішителем». Якщо ми бачили Ісуса, ми бачили Отця і ми бачили Утішителя. Із п’яти разів, коли в Біблії вживається слово «Утішитель», усі належать апостолу Івану. У п’ятому випадку це слово перекладено як «адвокат».
My little children, these things write I unto you, that ye sin not. And if any man sin, we have an advocate with the Father, Jesus Christ the righteous. 1 John 2:1.
Дітоньки мої, це пишу вам, щоб ви не грішили. А якщо хто згрішить, маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. 1 Івана 2:1.
If any man sin, we have a Comforter, Jesus Christ the righteous. An advocate is one who intercedes in behalf of the sinner. Paul identifies Jesus’ work as our advocate.
Якщо хтось згрішить, ми маємо Утішителя — Ісуса Христа, Праведного. Заступник — це той, хто заступається за грішника. Павло визначає служіння Ісуса як служіння нашого Заступника.
Who is he that condemneth? It is Christ that died, yea rather, that is risen again, who is even at the right hand of God, who also maketh intercession for us. Romans 8:34.
Хто ж той, що осуджує? Це Христос, який помер, так, більше того, воскрес; Він і сидить праворуч Бога та заступається за нас. Римлян 8:34.
Jesus is the sinner’s advocate, which includes that He is the comforter. In the same chapter Paul had previously identified that the Holy Spirit also makes intercession for us.
Ісус — заступник грішників, що включає в себе також те, що Він — Утішитель. У тому ж розділі Павло раніше зазначив, що Святий Дух також заступається за нас.
Likewise the Spirit also helpeth our infirmities: for we know not what we should pray for as we ought: but the Spirit itself maketh intercession for us with groanings which cannot be uttered. And he that searcheth the hearts knoweth what is the mind of the Spirit, because he maketh intercession for the saints according to the will of God. Romans 8:26, 27.
Так само й Дух допомагає нам у наших немочах: бо ми не знаємо, про що нам слід молитися, як належить; але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо Він заступається за святих згідно з Божою волею. Римлян 8:26–27.
Jesus and the Holy Spirit are both identified as the Comforter, and therefore they are both advocates that make intercession for us. The three persons of the heavenly trio are all represented in the passage of John we are considering, and when brought together with the first testimony of the first book of the Bible and the first testimony of the last book of the Bible the light concerning the relationship and work of the three persons of the godhead is magnified.
Ісус і Святий Дух обидва названі Утішителем, і тому вони обидва є заступниками, які клопочуть за нас. Три Особи небесної Трійці усі представлені в уривку з Євангелія від Івана, який ми розглядаємо, і коли їх поєднати з першим свідченням першої книги Біблії та першим свідченням останньої книги Біблії, світло щодо взаємин і діяльності трьох Осіб Божества посилюється.
“The Father cannot be described by the things of earth. The Father is all the fullness of the Godhead bodily, and is invisible to mortal sight. The Son is all the fullness of the Godhead manifested. The word of God declares Him to be ‘the express image of His person.’ ‘God so loved the world that He gave His only begotten Son, that whosoever believeth in Him should not perish, but have everlasting life.’ Here is shown the personality of the Father.
Отця неможливо описати земними речами. Отець — це вся повнота Божества тілесно, і Він невидимий для смертного ока. Син — це вся повнота Божества, явлена. Слово Боже свідчить, що Він є «точним образом Його істоти». «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Тут показано особистість Отця.
“The Comforter that Christ promised to send after He ascended to heaven, is the Spirit in all the fullness of the Godhead, making manifest the power of divine grace to all who receive and believe in Christ as a personal Saviour. There are three living persons of the heavenly trio. In the name of these three powers,—the Father, the Son, and the Holy Ghost, those who receive Christ by living faith are baptized, and these powers will cooperate with the obedient subjects of heaven in their efforts to live the new life in Christ.
Утішитель, якого Христос обіцяв послати після Свого вознесіння на Небо, є Духом у всій повноті Божества, що являє силу божественної благодаті всім, хто приймає й вірить у Христа як особистого Спасителя. Є три живі Особи небесного тріо. В ім'я цих трьох сил — Отця, Сина і Святого Духа — хрестяться ті, хто приймає Христа живою вірою, і ці сили співпрацюватимуть із послушними підданими Неба в їхніх зусиллях жити новим життям у Христі.
“What is the sinner to do?—Believe in Christ. He is Christ’s property, bought with the blood of the Son of God. Through test and trial the Saviour redeemed human beings from the slavery of sin. What then must we do to be saved from sin?—Believe on the Lord Jesus Christ as the sin-pardoning Saviour. He who confesses his sin and humbles his heart will receive forgiveness. Jesus is the sin-pardoning Saviour as well as the only begotten Son of the infinite God. The pardoned sinner is reconciled to God through Jesus Christ our Deliverer from sin. Keeping in the path of holiness, he is a subject of the grace of God. There is brought to him full salvation, joy, and peace, and the true wisdom that comes from God.
Що має робити грішник? — Вірити в Христа. Він належить Христу, викуплений кров’ю Сина Божого. Через випробування та скорботи Спаситель викупив людей з рабства гріха. Що ж нам робити, щоб бути спасенними від гріха? — Вірити в Господа Ісуса Христа як у Спасителя, що прощає гріхи. Хто визнає свій гріх і смиряє своє серце, отримає прощення. Ісус є Спасителем, що прощає гріхи, а також Єдинородним Сином безмежного Бога. Прощений грішник примиряється з Богом через Ісуса Христа, нашого Визволителя від гріха. Тримаючись шляху святості, він перебуває під Божою благодаттю. До нього приходять повне спасіння, радість і мир, а також істинна мудрість, що походить від Бога.
“Faith in the atoning blood of Jesus Christ is the assurance of pardon. Christ can cleanse away all sin. Simple reliance on that power day by day will give the human agent keen wisdom to discern what will keep the soul in these last days from the bondage of sin. By faith and prayer, through the knowledge of Christ, he is to work out his own salvation.
Віра в спокутну кров Ісуса Христа є запорукою прощення. Христос може очистити від усякого гріха. Просте покладання на цю силу день у день дасть людині проникливу мудрість, щоб розпізнати, що в ці останні дні збереже душу від рабства гріха. Вірою й молитвою, через пізнання Христа, слід здійснювати своє спасіння.
“The Holy Spirit recognizes and guides us into all truth. God has given His only begotten Son, that whosoever believeth in Him should not perish but have everlasting life. Christ is the sinner’s Saviour. Christ’s death has redeemed the sinner. This is our only hope. If we make a full surrender of self, and practice the virtues of Christ, we shall gain the prize of eternal life.
Святий Дух розпізнає і вводить нас у всю істину. Бог дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Христос — Спаситель грішника. Смерть Христа викупила грішника. Це — наша єдина надія. Якщо ми повністю відречемося від себе й житимемо Христовими чеснотами, то здобудемо нагороду вічного життя.
“‘He that believeth in the Son, hath the Father also.’ He who has continual faith in the Father and the Son has the Spirit also. The Holy Spirit is his comforter, and he never departs from the truth.” Bible Training School, March 1, 1906.
«Хто вірує в Сина, має й Отця». Той, хто має постійну віру в Отця і Сина, має і Духа. Святий Дух є його Утішителем, і він ніколи не відступає від істини. Школа біблійної підготовки, 1 березня 1906 р.
Beyond the added light of the work and relationship of the heavenly trio, the identification of the heavenly trio in the passage provides a witness that these four chapters are to be aligned with the message that is now being unsealed by the Lion of the tribe of Judah.
Крім додаткового світла щодо діла й взаємин небесної Трійці, ідентифікація небесної Трійці в цьому уривку є свідченням того, що ці чотири розділи мають бути узгоджені з посланням, яке нині розпечатує Лев із Юдиного племені.
The witness in the story of the disciples of Emmaus, represents three testimonies that identify that the disappointment and tarrying times that followed the cross represents the disappointment and tarrying time that follows the first disappointment. There is another witness that upholds that the history represented in John’s four chapters represents the circumstances of the first disappointment.
Свідок у розповіді про учнів з Еммауса представляє три свідчення, які вказують, що розчарування й періоди очікування, що настали після хреста, відображають розчарування й період очікування, який настає після першого розчарування. Є ще одне свідчення, яке підтверджує, що історія, представлена в чотирьох розділах Івана, відображає обставини першого розчарування.
The final verse of the creation story that is the first truth mentioned in God’s Word ends with three words, and each of those words begin with one of the three letters that create the word truth, and they do so in the correct order. The creation story in Genesis begins with the words, “In the beginning” and it ends with the three words “God created and made.”
Останній вірш оповіді про створення — першої істини, згаданої в Божому Слові, — закінчується трьома словами, і кожне з цих слів починається з однієї з трьох літер, які утворюють слово «істина», причому в правильному порядку. Оповідь про створення в Книзі Буття починається словами «На початку», а закінчується трьома словами «Бог створив і вчинив».
The first letter of those three words when combined create the word truth. The creation story starts with the “beginning” and ends with the word symbolically represented by the letters that represent the Alpha and Omega. So too, in the opening passage of the last book of the Bible Jesus is twice identified as the Alpha and Omega, the beginning and ending, the first and the last. Those three letters which represent the Alpha and Omega provide still another witness that the passage in John must be brought together with the prophetic line at the beginning of Genesis and the prophetic line at the beginning of Revelation. That testimony is recognized within the description of the work of the Comforter. The work of the Comforter is the three-step work represented by those same three Hebrew letters. The signature of Alpha and Omega allows us to place these four chapters in the context of the message of the Revelation of Jesus Christ that is unsealed just before probation closes.
Перші літери тих трьох слів, поєднані разом, утворюють слово «істина». Оповідь про створення починається з «початку» і завершується словом, яке символічно представляють літери, що означають Альфу й Омегу. Так само у вступному уривку останньої книги Біблії Ісуса двічі названо Альфою й Омегою, початком і кінцем, першим і останнім. Ті три літери, які представляють Альфу й Омегу, дають ще одне свідчення того, що уривок в Івана слід поєднати з пророчною лінією на початку Буття і пророчною лінією на початку Одкровення. Це свідчення впізнається в описі служіння Утішителя. Служіння Утішителя — це трьохетапне діло, представлене тими самими трьома івритськими літерами. Підпис Альфи й Омеги дозволяє нам помістити ці чотири розділи у контекст послання Одкровення Ісуса Христа, яке розкривається безпосередньо перед закриттям випробувального часу.
The seven thunders represent four specific waymarks (points in time) and three specific periods of time that begin with the waymark of the descent of an angel that is to lighten the earth with His glory. That waymark was a point in time. The second waymark (point in time) is the first disappointment, that ushers in the period of the tarrying time. The tarrying time leads to the third waymark (point in time) where a truth is unsealed and that produces a movement. The movement concludes at the fourth waymark (point in time) represented as judgment. Those four waymarks and the three periods of time each represent a thunder, totaling seven thunders. They also represent a four-three combination.
Сім громів представляють чотири конкретні віхи (моменти часу) і три конкретні періоди часу, які починаються з віхи зішестя ангела, покликаного освітити землю своєю славою. Та віха була моментом часу. Друга віха (момент часу) — це перше розчарування, що започатковує період зволікання. Період зволікання приводить до третьої віхи (моменту часу), де істина відкривається, і це породжує рух. Рух завершується на четвертій вісі (моменті часу), яка представлена як суд. Кожна з тих чотирьох віх і трьох періодів часу відповідає одному грому, разом — сім громів. Вони також становлять поєднання чотири-три.
In earlier articles we have identified that the pioneer understanding of the seven churches, the seven seals and the seven trumpets acknowledge a ‘four-three combination.’ The first four churches, seals and trumpets are distinct from the last three churches, seals and trumpets. The seven thunders represent four waymarks, but within those four waymarks are three periods of time. The divine combination of ‘four and three’ that in the book of Revelation is established upon three witnesses (churches, seals and trumpets), and those witnesses testify to the validity of the ‘four and three’ combination of the book of Revelation’s seven thunders.
У попередніх статтях ми встановили, що піонерське розуміння семи церков, семи печатей і семи сурм визнає поєднання «чотири і три». Перші чотири церкви, печаті й сурми відрізняються від останніх трьох церков, печатей і сурм. Сім громів представляють чотири віхи, але в межах цих чотирьох віх є три періоди часу. Божественне поєднання «чотири і три» у книзі Об’явлення утверджене трьома свідками (церквами, печатями та сурмами), і ці свідки засвідчують дійсність поєднання «чотири і три» семи громів книги Об’явлення.
Yet embedded within the line of history represented by the seven thunders is another hidden and distinct line of prophecy that possesses three waymarks that are distinct from the symbol represented as seven thunders. Therefore, when we consider the prophetic relation of the seven thunders with the hidden history that is now being unsealed, we find that the seven thunders present four waymarks (points in time) and the hidden history presents three waymarks (points in time.) Like unto the churches, seals, trumpets and thunders the hidden history represents three waymarks that are connected with the four waymarks of the seven thunders. The hidden history also possesses a three-four combination.
Та всередині лінії історії, яку представляють сім громів, приховано ще одну, окрему лінію пророцтва, що має три віхи, відмінні від символу, представленого як сім громів. Отже, коли ми розглядаємо пророчий зв’язок семи громів із прихованою історією, яка нині розкривається, ми виявляємо, що сім громів представляють чотири віхи (пункти в часі), а прихована історія — три віхи (пункти в часі). Подібно до церков, печатей, сурм і громів, прихована історія представляє три віхи, пов’язані з чотирма віхами семи громів. Прихована історія також має комбінацію три-чотири.
In the hidden history which is embedded within the seven thunders, there are three distinct waymarks that are each a ‘point in time,’ and the first and last of those three waymarks represent a disappointment. There is a distinct ‘period of time’ between the first and second waymarks and a distinct ‘period of time’ between the second and third points in time. The word “disappointment” evolved from the concept of a missed appointment and carries with its definition the emphasis of a point in time. Midnight is also a specific time. The hidden history is portrayed by three points in time separated by two periods of time; the tarrying time and the seventh month movement.
У прихованій історії, що вміщена у семи громах, є три окремі віхи, кожна з яких є 'точкою в часі', і перша та остання з цих трьох віх представляють розчарування. Між першою і другою віхами є окремий 'період часу', і окремий 'період часу' є між другою і третьою точками в часі. Слово "disappointment" походить від поняття пропущеної зустрічі (appointment) і у своєму визначенні містить наголос на точці в часі. Північ також є конкретним часом. Прихована історія зображена трьома точками в часі, розділеними двома періодами часу; часом зволікання та рухом сьомого місяця.
The first waymark of the hidden history identifies a disappointment and the last waymark also identifies a disappointment. Therefore, from the first disappointment on unto the last disappointment is a hidden line of prophecy that possesses the same three steps as do all reform lines. It also possesses the signature of Alpha and Omega, for the three letters that create “truth” correspond to the three waymarks that begin and end with a disappointment. That hidden history within the seven thunders is the truth that the Lion of the tribe of Judah is currently unsealing.
Перша віха прихованої історії вказує на розчарування, і остання віха також вказує на розчарування. Отже, від першого розчарування до останнього простягається прихована лінія пророцтва, що має ті самі три етапи, що й усі лінії реформ. Вона також має ознаку Альфи й Омеги, бо три літери, що утворюють «істину», відповідають трьом віхам, які починаються й закінчуються розчаруванням. Та прихована історія в межах семи громів є тією істиною, яку Лев з племені Юди нині розпечатує.
The passage in John we are considering is introduced in the previous chapter with the Last Supper, emphasizing that the message of these four chapters is to be eaten. Those four chapters end with the walk to Gethsemane. The narrative takes place in the movement from the eating until the crisis of the cross begins. Prophetically the setting of the four chapters defines the last message that is to be eaten before the judgment. The message that leads to judgment closing, is the message that is unsealed in the book of Revelation, just before judgment closes.
Уривок в Євангелії від Івана, який ми розглядаємо, у попередньому розділі вводиться Таємною вечерею, підкреслюючи, що послання цих чотирьох розділів має бути спожите. Ці чотири розділи завершуються дорогою до Гетсиманії. Оповідь відбувається в русі від трапези аж до початку кризи хреста. У пророчому сенсі обстановка цих чотирьох розділів окреслює останнє послання, яке має бути спожите перед судом. Послання, що веде до завершення суду, — це послання, яке розпечатується в книзі Одкровення безпосередньо перед завершенням суду.
The disciples and Jesus are at the point in prophetic history where they are being informed of the tarrying time. In Millerite history the Lord removed His hand to produce the understanding of the message of the Midnight Cry, but the understanding that produced the message of Samuel Snow also informed the Millerites that they were in the tarrying time of the ten virgins. The disciples had just eaten the Last Supper and as they were digesting the message Christ explained the tarrying time in John’s four chapters.
Учні та Ісус перебувають у тому моменті пророчої історії, коли їм повідомляють про час зволікання. В історії послідовників Міллера Господь відняв Свою руку, щоб дати розуміння звістки Опівнічного крику, але те розуміння, яке породило звістку Самуеля Сноу, також сповістило послідовникам Міллера, що вони перебувають у часі зволікання десяти дів. Учні щойно звершили Таємну вечерю, і, коли вони осмислювали цю звістку, Христос пояснив час зволікання в чотирьох розділах Євангелія від Івана.
Samuel Snow’s understanding can be documented as a series of articles, that developed the final understanding represented as the Midnight Cry message. As his message was developing, he also presented the message at a series of camp meetings. The series of articles leading to the camp meetings ultimately brought him to the Exeter camp meeting, which lasted six days. Prophetically the message of the Midnight Cry is progressively developed over a period of time. The four chapters in John take place in the prophetic history where the message is being developed.
Розуміння Самуеля Сноу можна задокументувати як серію статей, що сформували остаточне розуміння, представлене як послання Опівнічного кличу. У міру того як його послання розвивалося, він також представляв це послання на серії таборових зібрань. Серія статей, що привела до таборових зібрань, зрештою привела його на таборове зібрання в Ексетері, яке тривало шість днів. У пророчому сенсі послання Опівнічного кличу поступово розвивається протягом певного періоду. Чотири розділи в Євангелії від Івана припадають на пророчу історію, у якій це послання розвивається.
In John’s four chapters we have the work of the Holy Spirit defined as three steps; conviction of sin, righteousness and judgment. These three steps are also the three waymarks of the hidden history embedded within the seven thunders.
У чотирьох розділах Івана дію Святого Духа визначено як три кроки: викриття щодо гріха, праведності та суду. Ці три кроки також є трьома віхами прихованої історії, закладеної у семи громах.
Nevertheless I tell you the truth; It is expedient for you that I go away: for if I go not away, the Comforter will not come unto you; but if I depart, I will send him unto you. And when he is come, he will reprove the world of sin, and of righteousness, and of judgment: Of sin, because they believe not on me; Of righteousness, because I go to my Father, and ye see me no more; Of judgment, because the prince of this world is judged. I have yet many things to say unto you, but ye cannot bear them now. Howbeit when he, the Spirit of truth, is come, he will guide you into all truth: for he shall not speak of himself; but whatsoever he shall hear, that shall he speak: and he will show you things to come. He shall glorify me: for he shall receive of mine, and shall show it unto you. John 16:7–14.
Та Я кажу вам правду: краще для вас, щоб Я пішов; бо коли Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а коли Я піду, то пошлю Його до вас. А коли Він прийде, Він викриє світ про гріх, і про праведність, і про суд: про гріх, бо не вірують у Мене; про праведність, бо Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене; про суд, бо князь цього світу засуджений. Ще багато маю сказати вам, але тепер ви не можете їх знести. Коли ж прийде Він, Дух істини, Він попровадить вас до всієї правди, бо не від Себе Він казатиме, а що тільки почує, те й казатиме, і майбутнє сповістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і сповістить вам. Івана 16:7-14.
In Millerite history, Jesus did not return to end the tarrying time at the Midnight Cry. He removed His hand, and poured out or sent the Holy Spirit. The Holy Spirit represented as the Comforter, came to dispel the disappointment. He came to provide comfort to those who have been chosen, but who were perplexed by the disappointment of a failed prediction.
В історії міллеритів Ісус не повернувся, щоб завершити період зволікання під час Опівнічного крику. Він прибрав Свою руку і вилив або послав Святого Духа. Святий Дух, представлений як Утішитель, прийшов, щоб розвіяти розчарування. Він прийшов, щоб утішити тих, кого було обрано, але які були збентежені розчаруванням через передбачення, що не справдилося.
We have previously pointed out that the apostle John, Ezekiel and Jeremiah all are illustrated eating the little book that is sweet as honey in the mouth. There is a purposeful distinction between those three prophets, that is often missed.
Ми вже зазначали, що апостол Іван, Єзекіїль і Єремія усі зображені такими, що їдять книжечку, яка у вустах солодка, як мед. Існує навмисна відмінність між цими трьома пророками, яку часто не помічають.
Ezekiel is used to illustrate those who ate the little book, and are given a message to take to God’s apostate church. Ezekiel represents that the book that is eaten identifies the work that is then to be accomplished. He represents the message given to the former chosen people of God. His message is what binds the former chosen people into bundles destined for the fire. In John’s four chapters Jesus identifies the purpose of Ezekiel’s work.
Єзекіїля використано як образ тих, хто з’їв книжечку, і кому дано послання, щоб донести його до відступницької Божої церкви. Єзекіїль показує, що з’їдена книжечка окреслює працю, яку належить виконати. Він уособлює послання, дане колишньому вибраному Божому народові. Його послання зв’язує колишній вибраний народ у в’язанки, призначені для вогню. У чотирьох розділах Івана Ісус визначає мету праці Єзекіїля.
Remember the word that I said unto you, The servant is not greater than his lord. If they have persecuted me, they will also persecute you; if they have kept my saying, they will keep yours also. But all these things will they do unto you for my name’s sake, because they know not him that sent me. If I had not come and spoken unto them, they had not had sin: but now they have no cloak for their sin. He that hateth me hateth my Father also. If I had not done among them the works which none other man did, they had not had sin: but now have they both seen and hated both me and my Father. But this cometh to pass, that the word might be fulfilled that is written in their law, They hated me without a cause. But when the Comforter is come, whom I will send unto you from the Father, even the Spirit of truth, which proceedeth from the Father, he shall testify of me. John 15:20–26.
Пам’ятайте слово, яке я сказав вам: слуга не більший за свого пана. Якщо вони переслідували мене, то й вас переслідуватимуть; якщо вони берегли моє слово, то й ваше слово берегтимуть. Та все це вони чинитимуть вам заради мого імені, бо не знають того, хто послав мене. Якби я не прийшов і не говорив до них, вони не мали б гріха; але тепер вони не мають виправдання за свій гріх. Хто ненавидить мене, ненавидить і мого Отця. Якби я не зробив між ними діл, яких не робив ніхто інший, вони не мали б гріха; але тепер вони бачили і зненавиділи і мене, і мого Отця. Але це сталося, щоб збулося слово, написане в їхньому законі: Вони зненавиділи мене без причини. Коли ж прийде Утішитель, якого я пошлю вам від Отця, тобто Дух істини, який походить від Отця, він засвідчить про мене. Івана 15:20–26.
Ezekiel’s work, that began when he ate the book represents the presentation of a message that will be rejected, but the rejection is the evidence that they hate God and have fully filled their cup of probationary time.
Праця Єзекіїля, що почалася, коли він з'їв книгу, є представленням послання, яке буде відкинуте, але відкинення є доказом того, що вони ненавидять Бога і вщерть наповнили свою чашу випробувального часу.
And he said unto me, Son of man, I send thee to the children of Israel, to a rebellious nation that hath rebelled against me: they and their fathers have transgressed against me, even unto this very day. For they are impudent children and stiffhearted. I do send thee unto them; and thou shalt say unto them, Thus saith the Lord God. And they, whether they will hear, or whether they will forbear, (for they are a rebellious house,) yet shall know that there hath been a prophet among them. Ezekiel 2:3–5.
І він сказав мені: Сину людський, я посилаю тебе до синів Ізраїля, до бунтівного народу, що повстав проти мене; вони та їхні батьки згрішили проти мене аж до цього самого дня. Бо вони діти безсоромні й твердосерді. Я посилаю тебе до них, і скажеш їм: Так говорить Господь Бог. І вони — чи послухають, чи не послухають (бо вони дім бунтівний), — однак знатимуть, що серед них був пророк. Єзекіїля 2:3-5.
Ezekiel’s work was as a witness against the former covenant people, as was Christ with the quibbling Jews and thus Ezekiel’s message is the final warning message that binds the former covenant people as tares as a bundle, destined for the fire of destruction.
Служіння Єзекіїля було свідченням проти колишнього завітного народу, як і Христос — проти прискіпливих юдеїв, і тому послання Єзекіїля є останнім попереджувальним посланням, яке зв'язує колишній завітний народ як кукіль у сніп, приречений на вогонь знищення.
“I then saw the third angel. Said my accompanying angel, ‘Fearful is his work. Awful is his mission. He is the angel that is to select the wheat from the tares, and seal, or bind, the wheat for the heavenly garner. These things should engross the whole mind, the whole attention.’” Early Writings, 118.
"Тоді мені було показано третього ангела. Мій ангел-супровідник сказав: «Страшна його праця. Жахлива його місія. Це ангел, який має відокремити пшеницю від куколю і запечатати, або зв’язати, її для небесної житниці. Ці речі повинні поглинати весь розум, усю увагу»." Ранні твори, 118.
The work represented with the eating of the little book begins when the mighty angel descends with a little book in his hand. In the first angel’s history that took place on August 11, 1840 and in the history of the third angel it took place on September 11, 2001. Both those dates represent fulfillments of prophecies associated with either Islam of the second woe or Islam of the third woe respectively. That is why Isaiah in chapter twenty-two, when describing the crisis in the valley of vision for the Philadelphians and the Laodiceans identifies that the Laodiceans, which were the chosen people of Protestantism in 1840 and Adventism who were the chosen people in 2001 were “bound by the archers.” The archers of Bible prophecy are Islam, and when the vision of Islam was fulfilled in 1840 and in 2001, the former chosen people rejected the prophecy of Islam as presented by those represented by Ezekiel. They were there and then bound as tares. The work of Ezekiel was to remove the “cloak” covering “their sin,” which is represented by Jesus as hatred for God.
Праця, яку символізує поїдання книжечки, починається тоді, коли сильний ангел сходить із книжечкою в руці. В історії першого ангела це сталося 11 серпня 1840 року, а в історії третього ангела — 11 вересня 2001 року. Обидві ці дати являють собою здійснення пророцтв, пов’язаних відповідно з ісламом другого горя та ісламом третього горя. Тому Ісая у двадцять другому розділі, описуючи кризу в долині видіння для філадельфійців і лаодикійців, зазначає, що лаодикійці, які були обраним народом протестантизму в 1840 році, і адвентисти, які були обраним народом у 2001 році, були "зв’язані лучниками". Лучники біблійного пророцтва — це іслам, і коли видіння щодо ісламу було виконане в 1840 році та в 2001 році, колишній обраний народ відкинув пророцтво про іслам, як його подавали ті, кого представляє Єзекіїль. Тоді й там їх зв’язали, як кукіль. Праця Єзекіїля полягала в тому, щоб зняти "прикриття", що покриває "їхній гріх", який Ісус представляє як ненависть до Бога.
The burden of the valley of vision. What aileth thee now, that thou art wholly gone up to the housetops? Thou that art full of stirs, a tumultuous city, a joyous city: thy slain men are not slain with the sword, nor dead in battle. All thy rulers are fled together, they are bound by the archers: all that are found in thee are bound together, which have fled from far. Isaiah 22:1–3.
Пророцтво про долину видіння. Що з тобою тепер, що ти цілковито піднялося на дахи? Ти, повне метушні, гамірливе місто, радісне місто: твої вбиті не вбиті мечем і не полягли в битві. Усі твої князі разом утекли, їх зв’язали лучники; усі, кого знаходять у тобі, зв’язані докупи — ті, що втекли здалека. Ісая 22:1-3.
And God was with the lad [Ishmael]; and he grew, and dwelt in the wilderness, and became an archer. Genesis 21:20.
І Бог був з хлопцем [Ізмаїлом]; і він виріс, і жив у пустині, і став лучником. Буття 21:20.
Where there is no vision, the people perish: but he that keepeth the law, happy is he. Proverbs 29:18.
Де немає видіння, народ гине; а хто дотримується закону, той щасливий. Приповісті 29:18.
Jeremiah represents those that ate the book when the mighty angel descended that was to lighten the earth with his glory, but who experienced the disappointment of the failed prediction of 1843. Jeremiah considers prophetically if God had lied. That reference connects Jeremiah with Habakkuk two.
Єремія уособлює тих, хто з’їв книжку, коли зійшов могутній ангел, що мав освітити землю своєю славою, але які пережили розчарування від не справдженого пророцтва 1843 року. Єремія пророчо розмірковує, чи Бог збрехав. Це посилання пов’язує Єремію з другим розділом Авакума.
I will stand upon my watch, and set me upon the tower, and will watch to see what he will say unto me, and what I shall answer when I am reproved. And the Lord answered me, and said, Write the vision, and make it plain upon tables, that he may run that readeth it. For the vision is yet for an appointed time, but at the end it shall speak, and not lie: though it tarry, wait for it; because it will surely come, it will not tarry. Behold, his soul which is lifted up is not upright in him: but the just shall live by his faith. Habakkuk 2:1–4.
Я стану на свою варту, поставлю себе на вежі й пильнуватиму, щоб побачити, що Він скаже мені, і що я відповім, коли мене докорятимуть. І Господь відповів мені й сказав: Напиши видіння і ясно виклади його на таблицях, щоб той, хто читає його, міг бігти. Бо видіння ще на визначений час, але в кінці воно промовить і не збреше; хоч і забариться, чекай на нього, бо воно неодмінно прийде, не забариться. Ось душа того, хто надимається, не праведна в ньому; а праведний житиме своєю вірою. Авакум 2:1-4.
John was used to symbolize those who experienced the sweetness and the bitter disappointment, representing the entire history of August 11, 1840 until October 22, 1844.
Івана було використано як символ тих, хто пережив солодкість і гірке розчарування, відображаючи всю історію від 11 серпня 1840 року до 22 жовтня 1844 року.
And I went unto the angel, and said unto him, Give me the little book. And he said unto me, Take it, and eat it up; and it shall make thy belly bitter, but it shall be in thy mouth sweet as honey. And I took the little book out of the angel’s hand, and ate it up; and it was in my mouth sweet as honey: and as soon as I had eaten it, my belly was bitter. Revelation 10:9, 10.
І я підійшов до ангела і сказав йому: Дай мені книжечку. І він сказав мені: Візьми її і з'їж; і вона зробить твою утробу гіркою, але в устах твоїх буде солодкою, як мед. І я взяв книжечку з руки ангела і з'їв її; і в устах моїх вона була солодкою, як мед; і щойно я її з'їв, утроба моя стала гіркою. Об'явлення 10:9, 10.
Ezekiel represents the work of presenting the prophetic message that binds off the former chosen people that was initiated when the angel descended on August 11, 1840 and September 11, 2001.
Єзекіїль представляє працю з подання пророчого послання, що ставить крапку для колишнього обраного народу, розпочату, коли ангел зійшов 11 серпня 1840 року та 11 вересня 2001 року.
But thou, son of man, hear what I say unto thee; Be not thou rebellious like that rebellious house: open thy mouth, and eat that I give thee. And when I looked, behold, an hand was sent unto me; and, lo, a roll of a book was therein; And he spread it before me; and it was written within and without: and there was written therein lamentations, and mourning, and woe. Moreover he said unto me, Son of man, eat that thou findest; eat this roll, and go speak unto the house of Israel. So I opened my mouth, and he caused me to eat that roll. And he said unto me, Son of man, cause thy belly to eat, and fill thy bowels with this roll that I give thee. Then did I eat it; and it was in my mouth as honey for sweetness. Ezekiel 2:8–3:3.
А ти, сину людський, послухай, що Я скажу тобі; не будь непокірним, як той дім бунтівний: відкрий свої уста і з’їж те, що даю тобі. І коли я поглянув, ось рука простяглася до мене, і в ній був свиток книги; і вона розгорнула його переді мною; і написаний він був усередині й назовні; і було написано на ньому плач, жалоба та горе. І ще сказав Він мені: Сину людський, з’їж, що знайдеш; з’їж цього свитка і йди, промов до дому Ізраїлевого. Тож я відкрив уста, і Він дав мені з’їсти того свитка. І сказав Він мені: Сину людський, насить своє черево і наповни нутро своє цим свитком, що Я даю тобі. І я з’їв його, і в устах моїх він був, як мед на солодкість. Єзекіїль 2:8–3:3.
Jeremiah represents the history of August 11, 1840 until just before the Midnight Cry.
Єремія представляє історію від 11 серпня 1840 року аж до часу безпосередньо перед Опівнічним криком.
Thy words were found, and I did eat them; and thy word was unto me the joy and rejoicing of mine heart: for I am called by thy name, O Lord God of hosts. I sat not in the assembly of the mockers, nor rejoiced; I sat alone because of thy hand: for thou hast filled me with indignation. Why is my pain perpetual, and my wound incurable, which refuseth to be healed? wilt thou be altogether unto me as a liar, and as waters that fail? Therefore thus saith the Lord, If thou return, then will I bring thee again, and thou shalt stand before me: and if thou take forth the precious from the vile, thou shalt be as my mouth: let them return unto thee; but return not thou unto them. And I will make thee unto this people a fenced brazen wall: and they shall fight against thee, but they shall not prevail against thee: for I am with thee to save thee and to deliver thee, saith the Lord. And I will deliver thee out of the hand of the wicked, and I will redeem thee out of the hand of the terrible. Jeremiah 15:16–21.
Знайшов я Твої слова, і з’їв їх; і Твоє слово стало для мене радістю та веселістю серця мого, бо я названий Твоїм Ім’ям, Господи, Боже Саваофе. Я не сидів у зборі насмішників і не веселився; я сидів на самоті через Твою руку, бо Ти наповнив мене обуренням. Чому мій біль вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтися? Невже Ти будеш для мене зовсім як обманщик і як води, що висихають? Тому так говорить Господь: Якщо повернешся, то Я знову приведу тебе, і ти стоятимеш переді Мною; і якщо відділиш дорогоцінне від нікчемного, будеш Моїми устами; нехай вони повертаються до тебе, але ти не повертайся до них. І Я зроблю тебе для цього народу укріпленою мідною стіною; і вони воюватимуть проти тебе, та не подолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати тебе і визволяти тебе, — говорить Господь. І Я визволю тебе з руки беззаконних і викуплю тебе з руки жорстоких. Єремія 15:16–21.
Jeremiah represents our current history and message. The current message is the Midnight Cry message that is being progressively developed at the point when God’s people represented by Jeremiah have been “filled” with “indignation” thinking their “pain” was to be “perpetual” and their “wound incurable,” a wound that was never to be healed. They have separated from the “assembly of mockers.” They no longer “rejoice” as they had when they first had eaten the book and it had been the “rejoicing of” their “heart.”
Єремія представляє нашу теперішню історію та послання. Теперішнє послання — це послання Опівнічного Крику, що поступово розвивається на етапі, коли представлений Єремією Божий народ "наповнився" "гнівом", вважаючи, що його "біль" мав бути "вічним", а його "рана — невиліковною", рана, що ніколи не мала загоїтися. Вони відокремилися від "зібрання насмішників". Вони більше не "радіють", як тоді, коли вони вперше з'їли книгу, і вона була "радістю" їхнього "серця".
But there is counsel for those in that condition. “If thou return” and also “if thou take forth the precious from the vile” then God will return unto them. In the Hebrew “will I bring thee again” in the passage means, God will return unto them, if they return unto Him.
Але для тих, хто перебуває в такому стані, є порада. «Якщо ти повернешся» і також «якщо ти відділиш дорогоцінне від негідного», тоді Бог повернеться до них. У єврейському тексті вислів «Я знову тебе приведу» в цьому місці означає, що Бог повернеться до них, якщо вони повернуться до Нього.
Submit yourselves therefore to God. Resist the devil, and he will flee from you. Draw nigh to God, and he will draw nigh to you. Cleanse your hands, ye sinners; and purify your hearts, ye double minded. Be afflicted, and mourn, and weep: let your laughter be turned to mourning, and your joy to heaviness. Humble yourselves in the sight of the Lord, and he shall lift you up. James 4:7–10.
Отже, підкоріться Богові. Противіться дияволові, і він втече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть ваші руки, грішники; і очистіть ваші серця, двоєдушні. Страждайте, сумуйте і плачте: нехай ваш сміх обернеться в жалобу, а ваша радість — у смуток. Смиріться перед Господом, і Він вас піднесе. Якова 4:7-10.
If they will draw nigh unto God, He will draw nigh unto them. If they will do these things, then they will “stand before” the Lord and they will be God’s “mouth.” Further he instructs Jeremiah (us) that he will make His people a “fenced brazen wall” for the “wicked” and thereafter the “terrible” are going to bring a war against those represented by Jeremiah. The “wicked” are Daniel’s representation of Matthew’s foolish virgins. The “terrible” represents the three-fold union of modern Babylon during the Sunday law crisis.
Якщо вони наблизяться до Бога, Він наблизиться до них. Якщо вони робитимуть це, тоді вони будуть "стояти перед" Господом і будуть Божими "устами". Далі Він наставляє Єремію (нас), що зробить Свій народ "укріпленою мідною стіною" проти "нечестивих", а потім "страшні" розв’яжуть війну проти тих, кого представляє Єремія. "Нечестиві" — це у Даниїла образ нерозумних дів із Матвія. "Страшні" представляють потрійний союз сучасного Вавилона під час кризи недільного закону.
The three prophets’ testimonies all address the same history, but they address three different aspects of the same history. Jeremiah represents those who have just experienced the first disappointment, but have not yet reached the waymark of the Midnight Cry. This is where we have been since July 18, 2020. The question is whether we will return. If we do, we will “speak” for the Lord at the very time the United States “speaks” as a dragon.
Свідчення трьох пророків усі стосуються однієї й тієї самої історії, але розглядають три різні аспекти тієї ж історії. Єремія представляє тих, хто щойно пережив перше розчарування, але ще не досяг віхи Опівнічного Крику. У такому становищі ми перебуваємо з 18 липня 2020 року. Питання в тому, чи повернемося ми. Якщо повернемося, ми "заговоримо" від імені Господа саме тоді, коли Сполучені Штати "заговорять" як дракон.
The history Jeremiah is illustrating is our current history and it is the history represented by the three hidden waymarks within the seven thunders. It is also the history where the passage in John is prophetically set, for the emphasis of the four chapters in John is the work of the Holy Spirit in comforting Jeremiah who is questioning whether he has believed a lie, and whether the message that tasted so sweet was actually failed waters.
Історія, яку ілюструє Єремія, є нашою нинішньою історією, і це історія, представлена трьома прихованими віхами серед семи громів. Це також та історія, у яку пророчно поміщено уривок в Івана, адже наголос чотирьох розділів в Івана полягає у праці Святого Духа, який утішає Єремію, що питає себе, чи не повірив він брехні, і чи не виявилася звістка, що смакувала так солодко, насправді водами, що підводять.
Jeremiah therefore represents the history from September 11, 2001 onward to July 18, 2020 when the tarrying time began as represented by three and a half symbolic days after. When I say “symbolic” I am not referring to a time prediction. I am saying that July 18, 2020 is when the two witnesses, the Bible and the Spirit of Prophecy were slain and their dead bodies were left in the street for three and a half days in Revelation eleven.
Отже, Єремія відображає історію від 11 вересня 2001 року аж до 18 липня 2020 року, коли почався час зволікання, що представлено трьома з половиною символічними днями потому. Коли я кажу «символічні», я не маю на увазі передбачення часу. Я кажу, що 18 липня 2020 року двох свідків — Біблію та Дух пророцтва — було вбито, а їхні мертві тіла було залишено на вулиці на три з половиною дні в одинадцятому розділі Об’явлення.
And I will give power unto my two witnesses, and they shall prophesy a thousand two hundred and threescore days, clothed in sackcloth. These are the two olive trees, and the two candlesticks standing before the God of the earth. And if any man will hurt them, fire proceedeth out of their mouth, and devoureth their enemies: and if any man will hurt them, he must in this manner be killed. These have power to shut heaven, that it rain not in the days of their prophecy: and have power over waters to turn them to blood, and to smite the earth with all plagues, as often as they will. And when they shall have finished their testimony, the beast that ascendeth out of the bottomless pit shall make war against them, and shall overcome them, and kill them. And their dead bodies shall lie in the street of the great city, which spiritually is called Sodom and Egypt, where also our Lord was crucified. And they of the people and kindreds and tongues and nations shall see their dead bodies three days and an half, and shall not suffer their dead bodies to be put in graves. And they that dwell upon the earth shall rejoice over them, and make merry, and shall send gifts one to another; because these two prophets tormented them that dwelt on the earth. Revelation 11:3–10.
І дам владу двом моїм свідкам, і вони будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, одягнені у веретище. Це — дві маслини і два світильники, що стоять перед Богом землі. І коли хто захоче заподіяти їм шкоду, вогонь виходить із їхніх уст і пожирає їхніх ворогів; і якщо хто захоче їм зашкодити, той так має бути вбитий. Вони мають владу замикати небо, щоб у дні їхнього пророкування не йшов дощ; і мають владу над водами перетворювати їх на кров і вражати землю всякими пошестями, коли тільки забажають. І коли вони закінчать своє свідчення, звір, що виходить із безодні, поведе проти них війну, переможе їх і вб’є їх. А їхні мертві тіла лежатимуть на вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де й наш Господь був розп’ятий. І люди, і племена, і мови, і народи бачитимуть їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволять їхнім мертвим тілам бути покладеними в могили. І ті, що живуть на землі, радітимуть над ними, веселитимуться і посилатимуть один одному дари, бо ці два пророки мучили тих, що живуть на землі. Об’явлення 11:3–10.
The witness presented by Jeremiah’s condition is located after the disappointment, but before the Midnight Cry. Jeremiah needed to return before he could be the voice of the message of the Midnight Cry. This is our condition today. It is also the historical setting of the four chapters in John that we are considering, and it is also the history represented by the hidden history within the seven thunders.
Свідчення, представлене станом Єремії, розташоване після розчарування, але перед Опівнічним Кличем. Єремія мав повернутися, перш ніж він міг стати голосом звістки Опівнічного Кличу. Це наш стан сьогодні. Це також історичний контекст чотирьох розділів у Євангелії від Івана, які ми розглядаємо, і це також історія, представлена прихованою історією у семи громах.
If we consider the light connected with the “Comforter” in John’s four-chapter testimony, we find abundant evidence to recognize the narrative is about July 18, 2020, the disappointment and tarrying time, the message of the Midnight Cry which is unsealed, and the coming judgment of the Sunday law. The chapters are building upon the prophetic structure of the hidden history.
Якщо ми розглянемо світло, пов’язане з «Утішителем», у свідченні Івана з чотирьох розділів, ми знаходимо численні докази того, що оповідь стосується 18 липня 2020 року, розчарування та часу зволікання, звістки Опівнічного Крику, яка розпечатана, і майбутнього суду недільного закону. Розділи будуються на пророчій структурі прихованої історії.
If we are to be as God’s mouth in the soon coming crisis our work now is to “take forth the precious from the vile,” or as James identifies the same work, we are to “cleanse” our “hands, ye sinners; and purify your hearts, ye double minded. Be afflicted, and mourn, and weep: let your laughter be turned to mourning, and your joy to heaviness. Humble yourselves in the sight of the Lord, and he shall lift you up” as an ensign in the very near future.
Якщо ми маємо бути як уста Божі в кризі, що незабаром настане, то наша теперішня справа — «відділити дорогоцінне від нікчемного», або, як Яків означує ту саму справу, ми маємо: «Очистьте руки, ви, грішники; і очистьте ваші серця, ви, двоякодумні. Скорбіть, і сумуйте, і плачте: нехай ваш сміх обернеться в жалобу, а ваша радість — у смуток. Смиріться перед Господом, і Він піднесе вас», як стяг у зовсім близькому майбутньому.
And he shall set up an ensign for the nations, and shall assemble the outcasts of Israel, and gather together the dispersed of Judah from the four corners of the earth. Isaiah 11:12.
І підніме стяг для народів, і збере вигнанців Ізраїля, і позбирає розсіяних Юди з чотирьох кінців землі. Ісаї 11:12.
We will bring our consideration of these four chapters to a conclusion in the next article.
Ми завершимо розгляд цих чотирьох розділів у наступній статті.