It is an acceptable biblical understanding to identify the prophet Ezekiel as thirty years old in his opening verses.
Є цілком прийнятним біблійним розумінням вважати, що пророк Єзекиїл у своїх вступних віршах мав тридцять років.
Now it came to pass in the thirtieth year, in the fourth month, in the fifth day of the month, as I was among the captives by the river of Chebar, that the heavens were opened, and I saw visions of God. In the fifth day of the month, which was the fifth year of king Jehoiachin’s captivity, The word of the Lord came expressly unto Ezekiel the priest, the son of Buzi, in the land of the Chaldeans by the river Chebar; and the hand of the Lord was there upon him. Ezekiel 1:1–3.
І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п’ятого дня місяця, коли я був серед полонених при річці Кевар, що небеса відкрилися, і я бачив Божі видіння. П’ятого дня місяця, — це був п’ятий рік полону царя Єгояхіна, — Господнє слово виразно було до Єзекіїля, священика, сина Бузієвого, у землі халдейській, при річці Кевар; і там була на ньому рука Господня. Єзекіїля 1:1–3.
Some believe “the thirtieth year” is based upon a specific jubilee cycle, which began with king Josiah and ended with verse one of chapter forty.
Дехто вважає, що «тридцятий рік» ґрунтується на певному ювілейному циклі, який почався за царя Йосії й завершився першим віршем сорокового розділу.
In the five and twentieth year of our captivity, in the beginning of the year, in the tenth day of the month, in the fourteenth year after that the city was smitten, in the selfsame day the hand of the Lord was upon me, and brought me thither. Ezekiel 40:1.
У двадцять п’ятому році нашого полону, на початку року, десятого дня місяця, у чотирнадцятому році після того, як було вражене місто, того самого дня рука Господня була на мені, і привела мене туди. Єзекіїль 40:1.
Biblical chronologists date verse one of chapter forty as either April 28 or October 22, 573 BC. All the prophets identify the latter days, so the fall date of October 22, 573 BC is the omega date of a line that began fifty years prior in what is called “Josiah’s Great Passover” on May 5, 622 BC.
Біблійні хронологи датують перший вірш сорокового розділу або 28 квітня, або 22 жовтня 573 року до Р. Х. Усі пророки ототожнюють останні дні, тож осіння дата — 22 жовтня 573 року до Р. Х. — є омега-датою лінії, що почалася за п’ятдесят років перед тим у тому, що називають «Великою Пасхою Йосії», 5 травня 622 року до Р. Х.
The number thirty is a symbol of the priests who were to be thirty years old when they began to serve. Whether verse one through three of Ezekiel one, is identifying Ezekiel’s age as thirty, or simply as a symbol of a priest he would also be represented as thirty years old. If the thirty years of verse one is as others believe; representing the thirtieth year since Josiah’s Great Passover in 622 BC, the prophetic implications are still the same.
Число тридцять є символом священників, які мали бути тридцятирічного віку, коли починали служити. Чи вірші перший — третій першого розділу книги Єзекіїля визначають вік Єзекіїля як тридцять років, чи просто як символ священника, він однаково був би представлений як тридцятирічний. Якщо ж тридцять років у першому вірші, як вважають інші, означають тридцятий рік від часу Великої Пасхи Йосії у 622 р. до Р. Х., пророчі наслідки все одно залишаються тими самими.
Josiah means “foundation,” and his Great Passover began a jubilee period that ended on October 22 on the Day of Atonement 573 BC. The “jubilee line” from Josiah to October 22 aligns with the history of 1840 to 1844. The foundations of 1840 were represented by king Josiah and also by Josiah Litch. October 22 was represented by the horn of the jubilee trumpet being sounded along with the horn of the Day of Atonement.
Йосія означає «основа», і його велика Пасха започаткувала ювілейний період, що завершився 22 жовтня, у День Спокути 573 року до Р. Х. «Ювілейна лінія» від Йосії до 22 жовтня узгоджується з історією 1840–1844 років. Основи 1840 року були представлені царем Йосією, а також Йосією Літчем. 22 жовтня було представлене звучанням рогу ювілейної сурми разом із рогом Дня Спокути.
And thou shalt number seven sabbaths of years unto thee, seven times seven years; and the space of the seven sabbaths of years shall be unto thee forty and nine years. Then shalt thou cause the trumpet of the jubilee to sound on the tenth day of the seventh month, in the day of atonement shall ye make the trumpet sound throughout all your land. Leviticus 25:8, 9.
І відлічиш собі сім суботніх років, сім разів по сім років; і час семи суботніх років буде тобі сорок і дев’ять років. І засурмиш у ювілейну сурму десятого дня сьомого місяця; у день очищення засурмите в сурму по всій землі вашій. Левит 25:8, 9.
Ezekiel is set within the Jubilee line from king Josiah to October 22, a line that represents Revelation ten’s first and second angels from 1840 unto 1844. Ezekiel represents the Millerites of the first and second angels and the one hundred and forty-four thousand of the third angel. Ezekiel represents the priesthood of the one hundred and forty-four thousand, but his primary prophetic attribute is that he is a prophet.
Єзекиїл розміщується в ювілейній лінії від царя Йосії до 22 жовтня — лінії, що представляє першого і другого ангелів десятого розділу Об’явлення від 1840 до 1844 року. Єзекиїл представляє міллеритів першого і другого ангелів, а також сто сорок чотири тисячі третього ангела. Єзекиїл представляє священство ста сорока чотирьох тисяч, але його головною пророчою ознакою є те, що він є пророком.
Prophet, Priest and King
Пророк, Священник і Цар
There are three biblical characters that began to serve when thirty years of age. Along with Ezekiel were David and Joseph. Because they all began to serve at the age of thirty, they are all priests. David is a symbol of the king, Joseph is the priest and Ezekiel is the prophet in the threefold kingdom of glory that consists of a prophet, a priest and a king.
Є три біблійні постаті, які почали служіння у тридцятирічному віці. Поряд із Єзекиїлем такими були Давид і Йосип. Оскільки всі вони почали служити у віці тридцяти років, усі вони є священиками. Давид є образом царя, Йосип — священика, а Єзекиїль — пророка в потрійному царстві слави, що складається з пророка, священика і царя.
However we might apply the prophet Ezekiel as a symbol, he is a priest, and when applied in the line of the jubilee from Josiah to October 22, Ezekiel is a priest who would represent a priest in the sealing time of the one hundred and forty-four thousand as typified by the history of 1840 to 1844 and king Josiah to October 22, 573 BC.
Хоч би як ми застосовували пророка Єзекіїля як символ, він є священиком; і коли його застосовують у лінії ювілею від Йосії до 22 жовтня, Єзекіїль є священиком, який представляв би священика в час запечатування ста сорока чотирьох тисяч, прообразно показаний історією від 1840 до 1844 року та від царя Йосії до 22 жовтня 573 р. до Р. Х.
Twenty-two
Двадцять два
The Bible is clear that Ezekiel ministered for twenty-two years. “Twenty-two” is a symbol of the one hundred and forty-four thousand who are the ensign of Divinity combined with humanity. In the history represented by Josiah’s Passover unto chapter forty’s October 22’s Jubilee celebration, Josiah’s Passover typified the work of Josiah Litch in 1838 and 1840. That work was setting forth the time prophecies of the first and second woes. It can now be seen that the prophecy of the first and second woes is much larger than the pioneers recognized.
Біблія ясно свідчить, що Єзекиїль звершував своє служіння протягом двадцяти двох років. «Двадцять два» є символом ста сорока чотирьох тисяч, які є знаменом Божества, поєднаного з людством. В історії, представленій від Пасхи Йосії до ювілейного святкування 22 жовтня в сороковому розділі, Пасха Йосії була прообразом праці Йосії Літча у 1838 і 1840 роках. Та праця полягала у викладенні часових пророцтв про перше і друге горе. Тепер можна побачити, що пророцтво про перше і друге горе є значно ширшим, ніж визнавали піонери.
Ezekiel as a biblical prophet identifies more specific dates in his writings than any other biblical author.
Єзекиїль як біблійний пророк зазначає у своїх писаннях більше конкретних дат, ніж будь-який інший біблійний автор.
Ezekiel is the omega of the day equaling a year in Bible prophecy. In the book of Numbers, the alpha mention of the day year principle is represented at the first rebellion at Kadesh that brought about forty years of wandering in the wilderness. The last, or omega rebellion is being represented by Ezekiel in chapter four as Jerusalem is destroyed.
Єзекиїл є омегою принципу «день дорівнює року» в біблійному пророцтві. У книзі Чисел альфа-згадка про принцип «день за рік» представлена під час першого бунту в Кадеші, що спричинив сорок років блукання по пустелі. Останній, або омега-бунт, представлений у Єзекиїля в четвертому розділі, коли Єрусалим знищується.
Alpha
Альфа
After the number of the days in which ye searched the land, even forty days, each day for a year, shall ye bear your iniquities, even forty years, and ye shall know my breach of promise. I the Lord have said, I will surely do it unto all this evil congregation, that are gathered together against me: in this wilderness they shall be consumed, and there they shall die. Numbers 14:34, 35.
За числом днів, упродовж яких ви оглядали той край, — сорок днів, за кожен день по року, — нестимете ваші беззаконня сорок років, і пізнаєте порушення Моїх обітниць. Я, Господь, сказав: так неодмінно вчиню Я всій цій злій громаді, що зібралася проти Мене; у цій пустелі вони будуть винищені, і там помруть. Числа 14:34, 35.
Omega
Омега
Lie thou also upon thy left side, and lay the iniquity of the house of Israel upon it: according to the number of the days that thou shalt lie upon it thou shalt bear their iniquity. For I have laid upon thee the years of their iniquity, according to the number of the days, three hundred and ninety days: so shalt thou bear the iniquity of the house of Israel. And when thou hast accomplished them, lie again on thy right side, and thou shalt bear the iniquity of the house of Judah forty days: I have appointed thee each day for a year. Therefore thou shalt set thy face toward the siege of Jerusalem, and thine arm shall be uncovered, and thou shalt prophesy against it. Ezekiel 4:4–7.
І ти ляж на лівий бік твій, і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, що лежатимеш на ньому, будеш нести їхнє беззаконня. Бо Я поклав на тебе роки їхнього беззаконня за числом днів, триста дев’яносто днів: так нестимеш беззаконня дому Ізраїлевого. А коли сповниш їх, то знову ляж на правий бік, і нестимеш беззаконня дому Юдиного сорок днів: кожен день Я призначив тобі за рік. Тож зверни лице твоє до облоги Єрусалима, і нехай буде оголене рамено твоє, і пророкуватимеш проти нього. Єзекиїль 4:4–7.
Kadesh and Jerusalem’s destruction represent the alpha and omega rebellion representing the day for a year principle. The “day for a year principle” was the primary rule of the Millerite's and in the history of 1840 to 1844, as typified in the Jubilee line of king Josiah unto October 22. Ezekiel sets forth more dates than any other prophet. Within the dating of Ezekiel, the line of the Jubilee is identified, tying Ezekiel’s witness directly into the history of the first and second angels, and thereafter the history of the third angel.
Кадеш і зруйнування Єрусалима являють собою бунт альфи й омеги, що представляє принцип «день за рік». «Принцип день за рік» був основним правилом міллеритів і в історії 1840–1844 років, як це прообразно показано в ювілейній лінії від царя Йосії до 22 жовтня. Єзекіїль наводить більше дат, ніж будь-який інший пророк. У межах датувань у книзі Єзекіїля визначається лінія Ювілею, що безпосередньо пов’язує свідчення Єзекіїля з історією першого і другого ангелів, а відтак — з історією третього ангела.
Along with the “Jubilee line” Ezekiel lies on his side for three hundred and ninety days, then on his other side for forty days. “Four hundred and thirty” is a symbol of the old and new covenants, for Abram’s covenant promise of four hundred years of captivity in Egypt found the second witness of thirty years with the apostle Paul. Together Abram, (later Abraham) of ‘the old’ and Saul, (later Paul) of ‘the new’ combined their witnesses to establish four hundred and thirty years as a symbol of the everlasting covenant. “Three hundred and ninety days” “shalt thou bear the iniquity of the house of Israel.” “And” “thou shalt bear the iniquity of the house of Judah forty days.” Together the right side and the left side equal Abram and Paul.
Поряд із «лінією Ювілею» Єзекіїль лежить на боці триста дев’яносто днів, а потім на іншому боці сорок днів. «Чотириста тридцять» є символом старого й нового завітів, бо обітниця завіту, дана Аврамові, про чотириста років неволі в Єгипті знайшла друге свідчення у тридцяти роках в апостола Павла. Разом Аврам, (пізніше Авраам) від «старого», і Савл, (пізніше Павло) від «нового», поєднали свої свідчення, щоб утвердити чотириста тридцять років як символ вічного завіту. «Триста дев’яносто днів» — «будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого». «А» «будеш нести беззаконня дому Юдиного сорок днів». Разом правий бік і лівий бік дорівнюють Аврамові й Павлові.
The covenant was always based upon obedience or disobedience—life or death. The year day principle in Millerite history was a life or death issue, and the history was announced by the first angel as the everlasting gospel. The “gospel” is a life or death issue, and the life or death testing issue of Millerite history was set within the context of the principle of a day equating to a year. The prediction that empowered the message of the first angel was the three hundred ninety-one years and fifteen days prophecy of the second woe. Within the three hundred and ninety days that Ezekiel laid upon his left side is an illustration of the three hundred and ninety-one years and fifteen days time prophecy of the second woe. It requires prophetic discernment to rightly divide the prophecy, but it is nothing less than the continuing work of the Lion of the tribe of Judah unsealing the message of the midnight cry.
Завіт завжди ґрунтувався на послуху або непослуху — житті або смерті. Принцип «день за рік» в історії міллеритів був питанням життя або смерті, і ця історія була проголошена першим ангелом як вічне Євангеліє. «Євангеліє» є питанням життя або смерті, і випробувальне питання життя або смерті в історії міллеритів було встановлене в контексті принципу, за яким день дорівнює року. Передвіщенням, яке наділило силою звістку першого ангела, було пророцтво про триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів другої гори. У межах трьохсот дев’яноста днів, протягом яких Єзекіїль лежав на своєму лівому боці, міститься ілюстрація пророцтва про триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів другої гори. Щоб правильно розділити це пророцтво, потрібна пророча розсудливість, але це є не чим іншим, як подальшою працею Лева з Юдиного племені, Який знімає печаті зі звістки опівнічного крику.
I contend that Ezekiel must be treated as a symbol of the one hundred and forty-four thousand, but primarily as a symbol of the gift of the Spirit of Prophecy, whether represented as a manifestation of a latter-day prophet, or as a manifestation of the covenant people who understand the principle of line upon line methodology.
Я стверджую, що Єзекиїля слід розглядати як символ ста сорока чотирьох тисяч, але передусім як символ дару Духа Пророцтва, чи то виявленого як прояв пророка останніх днів, чи як прояв народу завіту, який розуміє принцип методології «рядок за рядком».
I contend that Ezekiel’s light upon the three hundred and ninety-one years and fifteen days prophecy aligns with the dirt brush man casting the jewels into the larger casket.
Я стверджую, що світло, яке Єзекіїль проливає на пророцтво про триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів, узгоджується з тим, як чоловік із щіткою для бруду кидає коштовності до більшої скриньки.
I contend that the light from Ezekiel is an essential element of the capstone message, when the temple is finished.
Я стверджую, що світло від Єзекіїля є суттєвим елементом завершальної вісті, коли храм буде завершений.
Ezekiel is at October 22 in verse one of chapter forty, and it is there that the vision of the future temple is given to Ezekiel. That temple is the temple of the one hundred and forty-four thousand, of which Ezekiel is a symbol of that number. That group will have passed two tests before they reach the third and litmus test. Ezekiel is portrayed as receiving his light in the temple, and therefore the light he produces as a symbol represents the light that comes when God’s people enter the Most Holy Place in alignment with Daniel chapter ten.
Єзекіїль перебуває на 22 жовтня в першому вірші сорокового розділу, і саме там Єзекіїлеві дається видіння майбутнього храму. Той храм є храмом ста сорока чотирьох тисяч, символом числа яких є Єзекіїль. Ця група пройде дві перевірки, перш ніж досягне третьої й лакмусової перевірки. Єзекіїля зображено як такого, що приймає своє світло в храмі, і тому світло, яке він породжує як символ, являє собою світло, що приходить тоді, коли Божий народ входить до Святого Святих у відповідності з десятим розділом книги Даниїла.
The light of the Revelation of Jesus Christ that is unsealed, is unsealed just before probation closes.
Світло Об’явлення Ісуса Христа, яке розпечатане, розпечатується безпосередньо перед тим, як закінчиться час випробування.
And he saith unto me, Seal not the sayings of the prophecy of this book: for the time is at hand. He that is unjust, let him be unjust still: and he which is filthy, let him be filthy still: and he that is righteous, let him be righteous still: and he that is holy, let him be holy still. Revelation 22:10, 11.
І він каже мені: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близький. Неправедний нехай і далі чинить неправду; і нечистий нехай і далі скверниться; і праведний нехай і далі чинить правду; і святий нехай і далі освячується. Об’явлення 22:10, 11.
The “time is at hand” just before probation closes in verse eleven, and the Revelation of Jesus Christ is therefore unsealed at that time, for “the time is at hand.”
«Час близький» безпосередньо перед тим, як у вірші одинадцятому закінчується час випробування, і тому Об’явлення Ісуса Христа відкривається саме в той час, бо «час близький».
The Revelation of Jesus Christ, which God gave unto him, to shew unto his servants things which must shortly come to pass; and he sent and signified it by his angel unto his servant John: Who bare record of the word of God, and of the testimony of Jesus Christ, and of all things that he saw. Blessed is he that readeth, and they that hear the words of this prophecy, and keep those things which are written therein: for the time is at hand. Revelation 1:1–3.
Об’явлення Ісуса Христа, яке Бог дав Йому, щоб показати рабам Своїм те, що має незабаром статися; і Він послав та через Свого ангела сповістив його рабові Своєму Іванові, який засвідчив слово Боже, і свідчення Ісуса Христа, і все, що він бачив. Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова цього пророцтва та зберігає написане в ньому, бо час близький. Об’явлення 1:1–3.
Probation closes for Laodicean Seventh-day Adventism at the Sunday law and Adventism is represented as Jerusalem in chapter nine of Ezekiel. There those who sigh and cry for the abominations done in the land and in the church receive the seal. The sealing takes place when the east winds of Islam are angering the nations, just before probation closes. In Ezekiel chapter eight the four generations of Adventism conclude with the fourth generation being symbolized by the twenty-five leaders bowing to the sun.
Випробувальний час для лаодикійського адвентизму сьомого дня закінчується при недільному законі, і в дев’ятому розділі книги Єзекиїля адвентизм представлений як Єрусалим. Там ті, що зітхають і плачуть через гидоти, які чиняться в краї та в церкві, отримують печать. Запечатлення відбувається тоді, коли східні вітри ісламу гнівлять народи, безпосередньо перед закінченням випробувального часу. У восьмому розділі книги Єзекиїля чотири покоління адвентизму доходять до свого завершення, причому четверте покоління символізоване двадцятьма п’ятьма провідниками, які поклоняються сонцю.
That vision was given symbolically one day before the Sunday law, or just before the close of probation as represented by six, six, six.
Те видіння було дане символічно за один день до недільного закону, або ж безпосередньо перед закінченням часу випробування, що представлено числом шість, шість, шість.
And it came to pass in the sixth year, in the sixth month, in the fifth day of the month, as I sat in mine house, and the elders of Judah sat before me, that the hand of the Lord God fell there upon me. Then I beheld, and lo a likeness as the appearance of fire: from the appearance of his loins even downward, fire; and from his loins even upward, as the appearance of brightness, as the colour of amber. And he put forth the form of an hand, and took me by a lock of mine head; and the spirit lifted me up between the earth and the heaven, and brought me in the visions of God to Jerusalem, to the door of the inner gate that looketh toward the north; where was the seat of the image of jealousy, which provoketh to jealousy. And, behold, the glory of the God of Israel was there, according to the vision that I saw in the plain. Ezekiel 8:1–4.
І сталося шостого року, шостого місяця, п’ятого дня місяця, коли я сидів у домі своїм, а старші Юди сиділи передо мною, — там упала на мене рука Господа Бога. І я глянув, аж ось подоба, ніби вигляд вогню: від вигляду стегон Його й донизу — вогонь, а від стегон Його й догори — ніби сяйво, мов колір янтарю. І Він простяг подобу руки, і взяв мене за пасмо волосся на моїй голові; і дух підніс мене між землею та небом, і привів мене в Божих видіннях до Єрусалима, до входу внутрішньої брами, що звернена на північ, де було осіддя боввана ревнощів, що викликає ревнощі. І ось, слава Бога Ізраїлевого була там, згідно з видінням, яке я бачив на рівнині. Єзекиїль 8:1–4.
The vision of the sixth year, sixth month and fifth day came just before ‘666,’ a symbol of the Sunday law, when probation closes for Laodicean Adventism. That vision was “according to the vision” Ezekiel “saw in the plain.” The vision he saw in the plain is found earlier, in chapter three.
Видіння шостого року, шостого місяця й п’ятого дня з’явилося безпосередньо перед «666», символом недільного закону, коли для лаодикійського адвентизму закінчується час випробування. Те видіння було «згідно з видінням», яке Єзекіїль «бачив на рівнині». Видіння, яке він бачив на рівнині, подане раніше, у третьому розділі.
Then I arose, and went forth into the plain: and, behold, the glory of the Lord stood there, as the glory which I saw by the river of Chebar: and I fell on my face. Ezekiel 3:23.
І я встав, і вийшов на рівнину; і ось, там стояла слава Господня, подібна до тієї слави, яку я бачив над рікою Ховар; і я впав на обличчя своє. Єзекіїль 3:23.
The vision of the “plain”, which was the vision of the sixth year, sixth month and fifth day was the vision Ezekiel had seen earlier at the river of Chebar.
Видіння «рівнини», яке було видінням шостого року, шостого місяця й п’ятого дня, було тим видінням, яке Єзекіїль бачив раніше при річці Ховар.
Now it came to pass in the thirtieth year, in the fourth month, in the fifth day of the month, as I was among the captives by the river of Chebar, that the heavens were opened, and I saw visions of God. Ezekiel 1:1.
І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п’ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Ховар, що відкрилися небеса, і я побачив видіння Божі. Єзекиїль 1:1.
The “visions of God” which Ezekiel “saw,” by the river of Chebar, was the vision of the plain, which was also the vision of Ezekiel chapter eight through eleven. Those visions were presented in the context of Ezekiel looking into the sanctuary, which is where the "marah" looking glass vision of chapter ten is accomplished. Ezekiel represents those who partake of the prophetic light radiating from the Most Holy Place as the Revelation of Jesus Christ is brought forth just before the close of probation.
«Видіння Божі», які Єзекіїль «бачив» при річці Ховар, були видінням рівнини, що було також видінням, описаним у розділах восьмому — одинадцятому книги Єзекіїля. Ці видіння були представлені в контексті того, що Єзекіїль вдивлявся у святиню, де й здійснюється дзеркальне видіння «marah» десятого розділу. Єзекіїль уособлює тих, хто причащається пророчого світла, що випромінюється зі Святого Святих, коли Об’явлення Ісуса Христа являється безпосередньо перед закінченням часу випробування.
When we identify king Josiah’s Jubilee line that begins with Passover and ends on October 22, we are identifying the symbol of the Spring feasts and the Fall feasts as set forth in Leviticus twenty-three. There the spring and fall feasts are set forth with twenty-two verses each, just as Ezekiel’s ministry was for twenty-two years. Aligning Ezekiel in the thirtieth year of the Jubilee line allows Ezekiel’s birth to align with Josiah’s revival. If he was thirty years old in the thirtieth year of the Jubilee cycle, then Ezekiel would be born at Josiah’s reformation.
Коли ми визначаємо ювілейну лінію царя Йосії, яка починається Пасхою і завершується 22 жовтня, ми визначаємо символ весняних свят і осінніх свят, викладений у двадцять третьому розділі книги Левит. Там весняні та осінні свята викладено по двадцять два вірші для кожних, так само як служіння Єзекіїля тривало двадцять два роки. Узгодження Єзекіїля в тридцятому році ювілейної лінії дає змогу співвіднести народження Єзекіїля з відродженням за Йосії. Якщо він мав тридцять років у тридцятому році ювілейного циклу, тоді Єзекіїль народився б за часів реформ Йосії.
Ezekiel is a symbol of those who by faith enter into the Most Holy Place. Once there they see the wheels within the wheels representing the complex play of human interactions. As with John in Revelation chapter ten, Ezekiel represents the Millerites, but more directly the one hundred and forty-four thousand. His parallel three-hundred-ninety-one-years and fifteen-days time prophecy illustrates the final judgment of Laodicean Adventism with the destruction of Jerusalem, and it includes the enigma of thirty-eight and forty.
Єзекіїль є символом тих, хто вірою входить до Святого Святих. Опинившись там, вони бачать колеса в колесах, що представляють складну взаємодію людських стосунків. Подібно до Івана в десятому розділі Об’явлення, Єзекіїль уособлює міллеритів, але ще безпосередніше — сто сорок чотири тисячі. Його паралельне часове пророцтво про триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів ілюструє остаточний суд над лаодикійським адвентизмом через зруйнування Єрусалима, і воно включає загадку тридцяти восьми й сорока.
It includes the symbolism of four hundred and thirty years.
Воно включає символіку чотирьохсот тридцяти років.
It includes the four-year period represented by 1333 to 1337, 1449 to 1453 and 1840 to 1844.
Вона включає чотирирічний період, представлений 1333–1337, 1449–1453 і 1840–1844 роками.
We will begin our considerations of this most important subject in the next article.
Ми розпочнемо наш розгляд цієї надзвичайно важливої теми в наступній статті.
“In the visions given to Isaiah, to Ezekiel, and to John we see how closely heaven is connected with the events taking place upon the earth and how great is the care of God for those who are loyal to Him.” Testimonies, volume 5, 753.
«У видіннях, даних Ісаї, Єзекіїлеві та Іванові, ми бачимо, як тісно небо пов’язане з подіями, що відбуваються на землі, і якою великою є Божа турбота про тих, хто вірний Йому». Свідчення, том 5, с. 753.
“Christ Himself was the Lord of the temple. When He should leave it, its glory would depart—that glory once visible in the holy of holies over the mercy seat, where the high priest entered only once a year, on the great day of atonement, with the blood of the slain victim (typical of the blood of the Son of God shed for the sins of the world), and sprinkled it upon the altar. This was the Shekinah, the visible pavilion of Jehovah.
«Сам Христос був Господом храму. Коли Він мав залишити його, його слава відступила б — та слава, що колись була видима у Святому Святих над престолом милості, куди первосвященник входив лише раз на рік, у великий день викуплення, з кров’ю заколеної жертви (що була прообразом крові Сина Божого, пролитої за гріхи світу), і кропив нею жертовник. Це була Шехіна, видимий осідок Єгови.»
“It was this glory that was revealed to Isaiah, when he says, ‘In the year that king Uzziah died I saw also the Lord sitting upon a throne, high and lifted up, and his train filled the temple’ [Isaiah 6:1–8 quoted].” The Seventh-day Adventist Bible Commentary, volume 4, 1139.
«Саме ця слава була відкрита Ісаї, коли він каже: “Того року, коли помер цар Уззія, бачив я також Господа, Який сидів на престолі, високому й піднесеному, а краї ризи Його наповнювали храм” [Isaiah 6:1–8 quoted]». The Seventh-day Adventist Bible Commentary, том 4, с. 1139.
“The vision given to Isaiah represents the condition of God’s people in the last days. They are privileged to see by faith the work that is going forward in the heavenly sanctuary. ‘And the temple of God was opened in heaven, and there was seen in his temple the ark of his testament.’ As they look by faith into the holy of holies, and see the work of Christ in the heavenly sanctuary, they perceive that they are a people of unclean lips,—a people whose lips have often spoken vanity, and whose talents have not been sanctified and employed to the glory of God. Well may they despair as they contrast their own weakness and unworthiness with the purity and loveliness of the glorious character of Christ. But if they, like Isaiah, will receive the impression the Lord designs shall be made upon the heart, if they will humble their souls before God, there is hope for them. The bow of promise is above the throne, and the work done for Isaiah will be performed in them. God will respond to the petitions coming from the contrite heart.
«Видіння, дане Ісаї, зображає стан Божого народу в останні дні. Вони мають перевагу вірою споглядати працю, що звершується в небесному святилищі. “І відкрився храм Божий на небі, і видно стало в храмі Його ковчег заповіту Його”. Коли вони вірою вдивляються у Святеє Святих і бачать служіння Христа в небесному святилищі, то усвідомлюють, що вони — народ нечистих уст, — народ, уста якого часто промовляли марноту і чиї таланти не були освячені та вжиті на славу Божу. Вони цілком можуть впасти у розпач, коли зіставляють власну неміч і негідність із чистотою та красою славного характеру Христа. Але якщо вони, подібно до Ісаї, приймуть те враження, яке Господь бажає закарбувати в серці, якщо вони упокорять свої душі перед Богом, — для них є надія. Над престолом сяє веселка обітниці, і те, що було звершене для Ісаї, буде звершене в них. Бог відповість на благання, що походять від сокрушеного серця.»
“The object of this great and solemn work of God is to gather together the sheaves for the heavenly garner; for the earth is to be filled with the glory of the Lord. Then let none be dismayed as they see the prevailing wickedness and hear the language coming from unclean lips. When the powers of darkness set themselves in array against the people of God; when Satan shall muster his forces for the last great conflict, and his power seems to be great and almost overwhelming, the clear view of the divine glory, the throne high and lifted up, arched with the bow of promise, will give comfort, assurance, and peace.” Review and Herald, December 22, 1896.
«Мета цього великого й урочистого Божого діла полягає в тому, щоб зібрати снопи до небесної житниці; бо земля має наповнитися славою Господньою. Тож нехай ніхто не падає духом, бачачи повсюдне беззаконня й чуючи мову, що виходить із нечистих уст. Коли сили темряви вишикуються проти Божого народу; коли сатана збере свої сили для останнього великого конфлікту, і його влада здаватиметься великою й майже непереборною, ясне видіння Божественної слави, престолу, високого й піднесеного, над яким простягається райдуга обітниці, принесе потіху, запевнення й мир». Review and Herald, December 22, 1896.
“Upon the banks of the river Chebar, Ezekiel beheld a whirlwind seeming to come from the north, ‘a great cloud, and a fire infolding itself, and a brightness was about it, and out of the midst thereof as the color of amber.’ A number of wheels, intersecting one another, were moved by four living beings. High above all these ‘was the likeness of a throne, as the appearance of a sapphire stone: and upon the likeness of the throne was the likeness as the appearance of a man above upon it.’ ‘And there appeared in the cherubims the form of a man’s hand under their wings.’ Ezekiel 1:4, 26; 10:8. The wheels were so complicated in arrangement that at first sight they appeared to be in confusion; but they moved in perfect harmony. Heavenly beings, sustained and guided by the hand beneath the wings of the cherubim, were impelling these wheels; above them, upon the sapphire throne, was the Eternal One; and round about the throne a rainbow, the emblem of divine mercy.
«На берегах ріки Ховар Єзекіїль побачив вихор, що, здавалося, наближався з півночі, — “велику хмару, і вогонь, що охоплював сам себе, і сяйво навколо нього, а з-посеред нього — ніби блиск янтарю”. Численні колеса, що перетинали одне одного, приводилися в рух чотирма живими істотами. Високо над усім цим “була подоба престолу, на вигляд — мов із сапфірового каменю; а над подобою престолу була ніби подоба чоловіка вгорі на ньому”. “І в херувимах видно було подобу людської руки під їхніми крилами”. Єзекіїля 1:4, 26; 10:8. Колеса були так складно влаштовані, що на перший погляд здавалися безладними; проте вони рухалися в досконалій злагоді. Небесні істоти, підтримувані й керовані рукою під крилами херувимів, рухали ці колеса; над ними, на сапфіровому престолі, перебував Вічний; а навколо престолу — веселка, символ Божественного милосердя.»
“As the wheel like complications were under the guidance of the hand beneath the wings of the cherubim, so the complicated play of human events is under divine control. Amidst the strife and tumult of nations, He that sitteth above the cherubim still guides the affairs of the earth.
«Як колісні, подібні до колісниць, ускладнення перебували під керівництвом руки під крилами херувимів, так і складний перебіг людських подій перебуває під Божим проводом. Серед боротьби й сум’яття народів Той, Хто сидить над херувимами, і досі керує справами землі.
“The history of nations that one after another have occupied their allotted time and place, unconsciously witnessing to the truth of which they themselves knew not the meaning, speaks to us. To every nation and to every individual of today God has assigned a place in His great plan. Today men and nations are being measured by the plummet in the hand of Him who makes no mistake. All are by their own choice deciding their destiny, and God is overruling all for the accomplishment of His purposes.
«Історія народів, які один за одним посідали відведений їм час і місце, несвідомо свідчачи про істину, значення якої вони самі не розуміли, промовляє до нас. Кожному народові й кожній людині сьогодні Бог визначив місце у Своєму великому плані. Сьогодні люди й народи вимірюються виском у руці Того, Хто не помиляється. Усі вони власним вибором вирішують свою долю, а Бог керує всім для здійснення Своїх намірів. »
“The history which the great I AM has marked out in His word, uniting link after link in the prophetic chain, from eternity in the past to eternity in the future, tells us where we are today in the procession of the ages, and what may be expected in the time to come. All that prophecy has foretold as coming to pass, until the present time, has been traced on the pages of history, and we may be assured that all which is yet to come will be fulfilled in its order.” Education, 178.
«Історія, яку великий Я Є позначив у Своєму Слові, поєднуючи ланку за ланкою в пророчому ланцюзі, від вічності в минулому до вічності в майбутньому, говорить нам, де ми перебуваємо сьогодні в ході віків і чого можна очікувати в прийдешній час. Усе, що пророцтво передрекло як те, що має здійснитися, аж до теперішнього часу, було простежено на сторінках історії, і ми можемо бути певні, що все, чому ще належить настати, сповниться у визначеному порядку». Виховання, 178.