Прихована історія сорокового вірша - номер тридцять чотири

Звістку про іслам, представлену в десятому вірші, Джосайя Літч виклав у 1838 році у зв’язку з часовим періодом, зазначеним у п’ятнадцятому вірші. На той час деякі елементи пророцтва залишалися прихованими від Літча. До 1 серпня 1840 року Літч опублікував ґрунтовніший виклад, заснований на тому, що відкрилося йому після 1838 року зі звістки про «п’ять місяців». У 1838 році частина звістки дев’ятого розділу Об’явлення про «п’ять місяців» залишалася прихованою від Літча. Приховану частину пророцтва про п’ять місяців було розпечатано для Літча до 1840 року, і це розпечатування спричинило вияв Божої сили в період з 1840 до 1844 року.

П’ять місяців, про які йдеться в п’ятому вірші, були приховані до 2026 року. Коли Єлисавета вийшла з п’ятимісячного усамітнення, до неї приєдналася Марія. Марія пов’язує п’ять місяців усамітнення з притчею про десять дів, адже, на відміну від Єлисавети, Марія була вагітною дівою, а Єлисавета — вагітною жінкою, яка вже вийшла з дітородного віку. Обидва народження були по-своєму чудесними, але Марія була дівою. Усі пророки говорять про кінець світу, а діви, яких в останні дні уособлює Марія, — це п’ять мудрих дів, які становлять філадельфійський рух третього ангела і число яких — сто сорок чотири тисячі. Єлисавета й Марія зустрічаються на шостому місяці, після п’яти місяців усамітнення Єлисавети. П’ять місяців, про які йдеться в п’ятому вірші, були приховані до 2026 року.

Коли народився Іван, Марія повернулася до Назарета, а Захарія вже не був німим. Марія була з Єлисаветою до зачинення дверей із запровадженням недільного закону, коли промовляє пророцтво. Захарія — це альфа-віха, що стає німою, а також омега-віха, що промовляє при народженні його сина. Захарія присутній на початку й наприкінці, представляючи як першого, так і третього ангелів. Єлисавета — це вістка другого ангела, а Марія — вістка опівнічного крику, яка приєднується до Єлисавети наприкінці п’яти місяців переховування.

Сім’я Ноя з восьми осіб була схована в ковчезі протягом п’яти місяців, а потім ковчег спинився на горі Арарат. Опівнічний крик приєднався до другого ангела в Ексетері й тривав, доки 22 жовтня 1844 року не зачинилися двері, на сповнення притчі про десять дів. Марія приєдналася до Єлисавети в Ексетері й залишалася там до народження Івана.

Вісткою, прихованою від Літча в 1838 році, була вістка про «п’ять місяців». Приховування п’яти місяців символізують вісім людей у ковчезі; це Єлисавета, яка ховалася протягом перших п’яти місяців своєї вагітності. Це Господь тримав Свою руку над п’ятьма місяцями в 1838 році, доки не відняв Своєї руки від п’яти місяців, дозволивши Літчу опублікувати дату за десять днів до її сповнення. Коли вістка про п’ять місяців розпечатується в останні дні, як це нині викладається, ви перебуваєте на етапі шести днів табірного зібрання в Ексетері, з 12 до 17 серпня 1844 року, за якими йшли шістдесят шість днів до зачинених дверей 22 жовтня 1844 року. Загалом було сімдесят два дні, але коли їх розмістити на пророчій лінії, а потім виокремити віхи, можна побачити, що знак облоги, представлений табірним зібранням в Ексетері, становив шість днів, за якими йшли шістдесят шість днів до зачинених дверей. У пророчій символіці цей період представлено як 6 6 6.

Історію облоги, символічно представлену періодом від Ексетера до 22 жовтня, уособлює Ламех — представник шостого покоління від Каїна. Двері зачиняються відразу після того, як розпечатується пророцтво про п’ять місяців. Вони зачиняються поступово, але для адвентизму цей процес розпочався 11 вересня й завершується з настанням облоги. Коли настане облога, ви виявите характер або Ламеха з роду Каїна, або Ламеха з роду Сифа. Число цієї історії для Ламеха з роду Каїна — 6 6 6, а число для Ламеха з роду Сифа та торжествуючої церкви — 7 7 7.

Прояв двох характерів, представлених двома Ламехами та числами 666 або 777, починається з подій, які привертають увагу громадськості до адвентизму, коли постає запитання, чому адвентисти мовчали про застереження щодо вогняних куль у Нешвіллі. Суперечка, що дедалі загострюється, стає наочною демонстрацією, яка передує зачиненню дверей недільного закону, що невдовзі буде запроваджений; прообразом цього були тварини, які піднімалися трапом до ковчега. Прообразами цього наочного застереження, що дедалі посилюється, були також досвід Іллі на горі Кармел та міллеритський рух 1844 року.

Пророча структура облоги, що завершується знищенням міста, символізує період часу, який починається знаменням і закінчується знаменням. Вона символізує період часу та певний момент часу. Період формування образу представлено в різний спосіб. Кожна пророча структура такого характеру в богонатхненному свідченні є прообразом часу випробування образом звіра, кульмінацією якого є знак звіра.

Цей період часу символізує формування образу звірові та образу звіра; знак звіра запроваджується примусово тоді, коли образ, що формувався, досягає стану, за якого може своїм словом установити недільний закон. Знак влади Риму був прообразно представлений Навуходоносором, коли було зруйновано Єрусалим. Незалежно від того, чи йдеться про Вавилон, чи про Рим, структура облоги акцентує увагу на північному цареві в останні дні. Облога, яку вів Орхан із 1333 до 1337 року, та чотири роки від 27 липня 1449 року до облоги Константинополя 1453 року не лише є прообразами періоду від 11 серпня 1840 року до 22 жовтня 1844 року, а й підкреслюють роль ісламу як дітей східного вітру в біблійному пророцтві. Тема північного царя (Вавилону чи Риму) та східного вітру — це «звістки зі сходу та з півночі» у Даниїла 11:45.

Чотири роки від 27 липня 1449 року до облоги Константинополя 1453 року позначають не лише чотирирічний період: якщо врахувати також смерть Іоанна Палеолога 1448 року, цей період представлено й п’ятьма роками.

Ця структура простежується в обох зруйнуваннях Єрусалима та в Ноєвому потопі. Вона простежується під час першої Пасхи в Єгипті, коли ангел-губитель мав побачити знак крові на дверях, що привели фараона та його військо в море, аж доки не було вивільнено східні вітри й води не зачинили двері входу до обітованої землі. Ця структура присутня в альфа-історії Пергамської церкви від 313 року до першого недільного закону 321 року, а також в омега-історії Пергама від декрету Юстиніана 533 року до недільного закону 538 року. У випадку Пергама знаком є або едикт, або декрет, але кожен із них започатковує період, кульмінацією якого є недільний закон.

Структура облоги та зруйнування Єрусалима в Єзекіїля охоплювала період від 587 до 586 року до н. е.: два роки за інклюзивного обчислення часу та 1,5 року за ексклюзивного обчислення часу. Інша пророча структура облоги також представлена двома роками Паніонської кампанії, яка включала битву при Паніоні 200 року до н. е. та облогу Сидона 198 року до н. е. Смерть дружини Єзекіїля співвідноситься зі смертю Ламеха, смертю Іоанна Палеолога та битвою при Паніоні.