It has been a slow-moving journey to get to the book of Joel, with Peter as our witness. Peter is one of the most amazing symbols within God’s prophetic Word, but aren’t they all? Peter is at Caesarea Philippi, and he is also at Pentecost in the upper room at the third hour, and then in the temple at the ninth hour of the same day. Jesus was crucified at the third hour and died at the ninth hour. Peter is called to Caesarea at the ninth hour, but the Caesarea that he is called to in the story of Cornelius, is not Caesarea Philippi at the base of Mount Hermon, it was Caesarea by the sea, called Caesarea Maritima.
Шлях до книги пророка Йоїла був повільним, і Петра ми мали за свідка. Петро є одним із найвражаючих символів у Божому пророчому Слові, але хіба не всі вони такі? Петро перебуває у Кесарії Филиповій, а також у день П'ятидесятниці — у горниці о третій годині, а потім у храмі о дев'ятій годині того ж дня. Ісуса розіп'яли о третій годині, а помер Він о дев'ятій годині. Петра покликано до Кесарії о дев'ятій годині, але Кесарія, до якої його покликано в оповіді про Корнилія, — це не Кесарія Филипова біля підніжжя гори Хермон, а Кесарія при морі, звана Кесарія Маритіма.
Caesarea Maritima is the coastal city on the Mediterranean Sea, about 30–35 miles north of modern Tel Aviv (built by Herod the Great as a grand Roman port city). It appears frequently in the book of Acts (mentioned 15 times), and is the one most people refer to simply as “Caesarea” in the New Testament. Philip the Evangelist lived there with his four prophesying daughters (Acts 8:40; 21:8). Paul was imprisoned there for two years, appeared before governors Felix and Festus, and King Agrippa (Acts 23–26). More significantly, perhaps, Peter preached to the Roman centurion Cornelius here—the first major Gentile conversion to Christianity (Acts 10) in 34 AD, when the week that Christ confirmed the covenant with many, ended.
Кесарія Приморська — прибережне місто на Середземному морі, приблизно за 30–35 миль на північ від сучасного Тель-Авіва (збудоване Іродом Великим як величне римське портове місто). Вона часто згадується в книзі Дій апостолів (згадується 15 разів) і є тим містом, яке в Новому Завіті зазвичай називають просто «Кесарія». Там жив Пилип, благовісник, зі своїми чотирма дочками, що пророкували (Дії 8:40; 21:8). Павло був ув’язнений там протягом двох років, постав перед намісниками Феліксом і Фестом та царем Агріппою (Дії 23–26). Ще важливіше, можливо, що саме тут Петро проповідував римському сотникові Корнилію — перше велике навернення язичників до християнства (Дії 10) у 34 р. н. е., коли закінчився тиждень, протягом якого Христос підтвердив завіт із багатьма.
And he shall confirm the covenant with many for one week: and in the midst of the week he shall cause the sacrifice and the oblation to cease, and for the overspreading of abominations he shall make it desolate, even until the consummation, and that determined shall be poured upon the desolate. Daniel 9:27.
І він підтвердить завіт із багатьма на один тиждень; а посеред тижня він припинить жертву та приношення, і через поширення мерзот учинить спустошення аж до завершення; і визначене буде вилито на спустошеного. Даниїла 9:27.
Caesarea Maritima served as the Roman administrative capital of Judea and a major Gentile hub. Caesarea Philippi is a different city, located in the far north near the base of Mount Hermon (about 25–30 miles north of the Sea of Galilee), in what is now the Golan Heights area (modern Banias). It is mentioned only in the Gospels (Matthew 16:13 and Mark 8:27), when Jesus took His disciples to Caesarea Philippi. This is the famous location where Peter confessed that Jesus is “the Messiah, the Son of the living God,” and where Jesus declared, “On this rock I will build my church, and the gates of Hades will not overcome it” (Matthew 16:13–20). It was a pagan area with temples to Greek gods, especially the goat-god Pan, whose grotto of Pan was called the “gates of hell,” making Jesus’ declaration there particularly striking.
Кесарія Марітіма слугувала римською адміністративною столицею Юдеї та значним осередком язичників. Кесарія Філіппова — інше місто, розташоване на далекій півночі, біля підніжжя гори Хермон (приблизно за 25–30 миль на північ від Галілейського моря), у районі теперішніх Голанських висот (сучасний Баніас). Вона згадується лише в Євангеліях (Матвія 16:13 і Марка 8:27), коли Ісус взяв своїх учнів до Кесарії Філіппової. Це те знамените місце, де Петро визнав, що Ісус є «Месія, Син Бога живого», і де Ісус проголосив: «На цій скелі Я збудую мою церкву, і брами Аїду не здолають її» (Матвія 16:13–20). Це була язичницька місцевість із храмами грецьким богам, особливо козлоногому богові Пану, грот якого називали «брамами пекла», що робило проголошення Ісуса там особливо промовистим.
The two cities are completely separate geographically and historically—one a bustling Roman seaport in the south-west, the other a northern Hellenistic/pagan site near the headwaters of the Jordan River. The coastal one dominates the Book of Acts, while the northern one is central to a pivotal moment in the Gospels. Caesarea of the sea is a symbol of Rome—the beast, and Caesarea of the earth is a symbol of the dragon. Sister White identifies the period from the cross to Pentecost, the “Pentecostal season,” which began at the cross and ended at Pentecost.
Два міста цілковито відокремлені географічно й історично — одне — жвавий римський морський порт на південному заході, інше — північний елліністичний/язичницький осередок поблизу витоків річки Йордан. Прибережне місто відіграє провідну роль у Діяннях апостолів, тоді як північне є центральним для поворотного моменту Євангелій. Кесарія морська є символом Риму — звіра, а Кесарія земна — символом дракона. Сестра Вайт окреслює період від хреста до П’ятидесятниці, «п’ятидесятницький сезон», який розпочався на хресті й завершився у день П’ятидесятниці.
“It is with an earnest longing that I look forward to the time when the events of the day of Pentecost shall be repeated with even greater power than on that occasion. John says, ‘I saw another angel come down from heaven, having great power; and the earth was lightened with his glory.’ Then, as at the Pentecostal season, the people will hear the truth spoken to them, every man in his own tongue.
З палким прагненням я очікую часу, коли події дня П’ятдесятниці повторяться з ще більшою силою, ніж тоді. Іван каже: «Я бачив іншого ангела, що сходив із неба, маючи велику силу; і земля була осяяна його славою». Тоді, як і за П’ятдесятниці, люди почують істину, промовлену до них, кожен своєю мовою.
“God can breathe new life into every soul that sincerely desires to serve Him, and can touch the lips with a live coal from off the altar, and cause them to become eloquent with His praise. Thousands of voices will be imbued with the power to speak forth the wonderful truths of God’s Word. The stammering tongue will be unloosed, and the timid will be made strong to bear courageous testimony to the truth. May the Lord help His people to cleanse the soul temple from every defilement, and to maintain such a close connection with Him that they may be partakers of the latter rain when it shall be poured out.” Review and Herald, July 20, 1886.
Бог може вдихнути нове життя в кожну душу, яка щиро бажає служити Йому, і може доторкнутися до вуст палаючою жариною з жертовника та зробити їх красномовними на Його хвалу. Тисячі голосів будуть пройняті силою проголошувати дивовижні істини Божого Слова. Заїкуватий язик розв’яжеться, а несміливі стануть сильними, щоб нести мужнє свідчення про правду. Нехай Господь допоможе Своєму народові очистити храм душі від усякої скверни і підтримувати з Ним такий тісний зв’язок, щоб вони стали учасниками пізнього дощу, коли він буде вилитий. Review and Herald, 20 липня 1886 р.
Technically the Pentecostal season would start at the feast of first fruits, which aligns with Christ’s resurrection; but without the death of the cross there would be no blood for the risen savior to take with Him when He arose. Without His death, He, as the Bread of life would not have rested on the day of the feast of unleavened bread, and the Bread of life needed to rest in advance of it’s rising on the feast of first fruits, thus beginning the fifty-day period that led to the day and feast of Pentecost.
Строго кажучи, п’ятидесятницький період розпочинався б у Свято Первоплодів, що збігається з Воскресінням Христа; але без хресної смерті не було б Крові, щоб воскреслий Спаситель узяв Її із Собою при Своєму воскресінні. Без Його смерті Він, як Хліб Життя, не спочив би в день Свята Опрісноків, а Хліб Життя мав спочити наперед Свого воскресіння у Свято Первоплодів, тим самим розпочавши п’ятдесятиденний період, що привів до дня і Свята П’ятидесятниці.
When Christ came to confirm the covenant for one week; the week began at His baptism and then “in the midst of the week,” three and a half years later, He was crucified, rested in the tomb on the day of unleavened Bread, rose as the feast of the first fruits of the barley harvest on Sunday, thus starting the fifty-day Pentecostal season that reached to the first fruits feast of the wheat. From the cross to the end of the week, three and a half years later, the seven-year-period came to its conclusion with Cornelius of Caesarea Maritima, who became the very first Gentile convert–to the Christian church at the end of the week in 34 AD.
Коли Христос прийшов підтвердити завіт на один тиждень, тиждень розпочався з Його хрещення; а «посеред тижня», через три з половиною роки, Він був розіп’ятий, спочив у гробі у день Опрісноків, воскрес у день свята Першоплодів ячмінного жнива, у неділю, тим самим розпочавши п’ятдесятденний період П’ятидесятниці, що простягався до свята Першоплодів пшениці. Від хреста до кінця тижня, через три з половиною роки, семирічний період завершився наверненням Корнилія з Кесарії Приморської, який у кінці тижня, у 34 році по Р. Х., став першим наверненим з язичників до християнської Церкви.
The week Christ came to confirm the covenant is prophetically 2,520 days, and the cross is “in the midst of the week,” so it was 1,260 days after the baptism and 1,260 days before Cornelius was converted. At the cross Christ was crucified at the third hour, and He died at the ninth hour. That was the beginning of the Pentecostal season and at the end, (for Jesus always illustrates the end with the beginning) on the day of Pentecost, Peter gives his first sermon of the book of Joel at the third hour in the upper room, where Christ met the disciples on the day of His resurrection. Peter then gives his second sermon on Joel in the temple at the ninth hour. Clearly the third and ninth hour are an alpha and omega symbol of the beginning and ending of the Pentecostal season.
Тиждень, коли Христос прийшов утвердити завіт, у пророчому відліку становить 2,520 днів, а Хрест — «посеред тижня», тож це було 1,260 днів після хрещення і 1,260 днів до навернення Корнилія. На Хресті Христос був розп’ятий о третій годині, а помер о дев’ятій годині. Це було початком п’ятидесятницького періоду, а наприкінці (бо Ісус завжди ілюструє кінець початком) у день П’ятидесятниці Петро виголошує свою першу проповідь із книги пророка Йоіла о третій годині в горниці, де Христос зустрівся з учнями в день Свого воскресіння. Потім Петро виголошує свою другу проповідь за книгою пророка Йоіла у храмі о дев’ятій годині. Очевидно, третя і дев’ята година є символом Альфи й Омеги початку і завершення п’ятидесятницького періоду.
Line upon line, when we align the third and ninth hour of these two events, we find the six hours as a prophetic period that both provide a witness of a division. Christ goes from life to death to life. He goes from earth to heaven and back to earth. Peter is outside and then inside the temple. There are of course other parallel alignments of the third to ninth hour, but we first need to consider Peter, Cornelius and Caesarea by the sea.
Рядок за рядком, коли ми узгоджуємо третю й дев’яту годину цих двох подій, ми знаходимо шість годин як пророчий період, який в обох випадках свідчить про поділ. Христос переходить від життя до смерті і знову до життя. Він переходить від землі до неба і назад на землю. Петро перебуває зовні, а потім усередині храму. Звісно, існують й інші паралельні узгодження третьої з дев’ятою годиною, але спершу нам слід розглянути Петра, Корнилія та Кесарію Приморську.
As with the prophetic divisions that are represented in the six hours, when the angel was sent to Cornelius to direct him to send for Peter it was the ninth hour.
Як і у випадку пророчих поділів, представлених у шести годинах, коли ангел був посланий до Корнилія, щоб повелити йому послати по Петра, була дев’ята година.
There was a certain man in Caesarea called Cornelius, a centurion of the band called the Italian band, A devout man, and one that feared God with all his house, which gave much alms to the people, and prayed to God alway. He saw in a vision evidently about the ninth hour of the day an angel of God coming in to him, and saying unto him, Cornelius. And when he looked on him, he was afraid, and said, What is it, Lord? And he said unto him, Thy prayers and thine alms are come up for a memorial before God. And now send men to Joppa, and call for one Simon, whose surname is Peter. Acts 10:1–5.
У Кесарії був один чоловік на ім’я Корнилій, сотник із когорти, що звалась Італійською, благочестивий і богобоязливий з усім своїм домом, який багато давав милостині народові і завжди молився Богові. Він виразно у видінні, близько дев’ятої години дня, бачив ангела Божого, що ввійшов до нього і сказав йому: Корнилію. А він, поглянувши на нього, злякався і сказав: Що, пане? І той сказав до нього: Молитви твої та милостині твої піднялися на пам’ятку перед Богом. А тепер пошли людей до Йоппи і поклич Симона, що зветься Петро. Дії 10:1–5.
The arrival of an angel is a symbol of a message, and of a waymark, and the angel confirms that it is a waymark when he says, “Thy prayers and thine alms are come up for a memorial before God.” The waymark of the conclusion of the week is Cornelius sending for Peter at the ninth hour after fasting for four days, and it is called a “memorial,” which is a waymark. As a “centurion,” Cornelius was a captain over one hundred men.
Явлення ангела є символом і послання, і віхи, і ангел підтверджує, що це віха, коли каже: "Молитви твої і милостині твої зійшли на спомин перед Богом." Віха завершення тижня — це те, що Корнилій посилає по Петра о дев’ятій годині після чотириденного посту, і це називається "спомином", що є віхою. Як "сотник", Корнилій був начальником над ста людьми.
When Peter is at Caesarea Philippi in Matthew sixteen there is no reference to any hour. Caesarea Philippi is the name of the city at the time when Jesus took the disciples there. In the history of Daniel eleven, verses thirteen to fifteen, verses that were fulfilled at the battle of Panium, and that typify the war that leads to the Sunday law in the United States, Caesarea Philippi was named Panium. Peter is in verses thirteen through fifteen when he is at Caesarea Philippi, which is Panium.
Коли Петро перебуває в Кесарії Филипа у шістнадцятому розділі Євангелія від Матвія, не згадується жодна година. Кесарія Филипа — це назва міста в той час, коли Ісус повів туди учнів. В історії одинадцятого розділу книги Даниїла, у віршах 13–15 — віршах, що сповнилися в битві при Паніумі й типологічно відображають війну, яка веде до недільного закону в Сполучених Штатах, — Кесарія Филипа називалася Паніумом. Петро постає у віршах 13–15, коли він перебуває в Кесарії Филипа, тобто в Паніумі.
Identifying that the Battle of Panium was a fulfillment of verses thirteen to fifteen of Daniel eleven, and that the verses and the history of the Battle of Panium identifies a war that leads to the Sunday law in the United States is exactly how the methodology of line upon line is designed to work. Employing that methodology demands that Caesarea Philippi and Panium must be aligned, for the primary rule of prophecy that addresses this truth is that “each of the ancient prophets spoke more for our day than the days in which they lived.” Paul adds that the spirits of the prophets are subject to the prophets, so not only do they all identify the latter days, but they all agree.
Встановлення того, що битва при Паніумі є виконанням віршів 13–15 одинадцятого розділу книги Даниїла, і що ці вірші та історія битви при Паніумі вказують на війну, яка веде до недільного закону в Сполучених Штатах, — це саме те, як покликана працювати методологія «лінія на лінію». Застосування цієї методології вимагає, щоб Кесарія Філіппова і Паніум були зіставлені, адже основне правило пророцтва, яке стосується цієї істини, полягає в тому, що «кожен із давніх пророків говорив більше для нашого часу, ніж для днів, у які він жив». Павло додає, що духи пророчі коряться пророкам, тож вони не лише всі вказують на останні дні, але й узгоджуються між собою.
For this reason if and when Panium is identified in God’s prophetic Word as Panium and thereafter as Caesarea Philippi, they must both be applied in the latter days, and they must align together, for they are the same city.
З цієї причини, якщо і коли Паніум у Божому пророчому Слові називається Паніумом, а згодом — Кесарією Филипа, то в останні дні обидва мають уживатися та узгоджуватися між собою, бо це одне й те саме місто.
In conjunction with this logic, though slightly different, is Caesarea Philippi and Caesarea Maritima. Peter went to Caesarea Philippi with Christ, but he was sent to Caesarea Maritima by the Holy Spirit. Yet at both Caesarea’s it is Peter who is the main covenant character. What is wonderful about this line is that it was at the ninth hour that Cornelius was visited by the angel and instructed to send for Peter. Peter at Caesarea is a prophetic symbol, but the two Caesarea’s are distinctly different. One is Caesarea by the sea, and the other Caesarea on the earth. Caesarea by the sea is associated with the Gentiles, and Cornelius was the first Gentile convert exactly at the end of the covenant week in 34 AD. Caesarea by the sea is the ninth hour and aligns with Peter in the temple at Pentecost, and the death of Christ at the ninth hour.
У руслі цієї логіки, хоч і дещо інакше, постають Кесарія Филипової та Кесарія Марітіма. Петро пішов до Кесарії Филипової з Христом, але до Кесарії Марітіми його послав Святий Дух. І все ж в обох Кесаріях саме Петро є головною завітною постаттю. Дивовижним у цій лінії є те, що саме о дев’ятій годині ангел відвідав Корнилія і повелів йому послати по Петра. Петро в Кесарії є пророчим символом, однак дві Кесарії виразно різні. Одна — Кесарія при морі, а друга — Кесарія на землі. Кесарія при морі пов’язана з язичниками, і Корнилій був першим наверненим з язичників саме наприкінці тижня завіту у 34 р. по Р. Х. Кесарія при морі — це дев’ята година і вона співвідноситься з Петром у храмі на П’ятидесятницю, а також зі смертю Христа о дев’ятій годині.
Caesarea by the earth, that is Caesarea Philippi is the third hour. There is no other options to choose. Caesarea Philippi at the beginning, the third hour and Caesarea Maritima at the end, the ninth hour. Philippi is the alpha of the period of six hours and Maritima is the omega. The omega at the ninth hour was the death of Christ in the midst of the covenant week, and Peter in the temple at Pentecost was also the ninth hour. Cornelius calling for Peter aligns with the death of Christ, which typifies the Sunday law, and also Peter in the temple at Pentecost, which once again typifies the Sunday law. Cornelius, as the first Gentile convert represents the first eleventh-hour worker at the Sunday law.
Кесарія на суходолі, тобто Кесарія Филиппова, — третя година. Інших варіантів для вибору немає. Кесарія Филиппова — на початку, третя година, а Кесарія Приморська — наприкінці, дев’ята година. Филиппова є альфою шестигодинного періоду, а Приморська — омегою. Омегою о дев’ятій годині була смерть Христа посеред тижня завіту, і Петро в храмі в день П’ятдесятниці — також дев’ята година. Корнилій, який послав по Петра, узгоджується зі смертю Христа, що типологічно вказує на недільний закон, а також із Петром у храмі в день П’ятдесятниці, що знову ж таки типологічно вказує на недільний закон. Корнилій, як перший навернений з язичників, представляє першого працівника одинадцятої години за недільного закону.
The third hour when Christ was crucified, and the third hour when Peter was in the upper room must, and can only represent Caesarea Philippi. The upper room that Peter was in on the day of Pentecost, was the very same upper room that Christ appeared after His resurrection, ascension and descent. Christ came to the upper room and then fifty days later, on the day of Pentecost, Peter presented the message of the book of Joel in the same upper room.
Третя година, коли Христа було розп’ято, і третя година, коли Петро перебував у горниці, мусять — і можуть — означати лише Кесарію Филипа. Горниця, в якій перебував Петро в день П’ятдесятниці, була тією самою горницею, в якій Христос з’явився після Свого воскресіння, вознесіння та зішестя. Христос прийшов до горниці, а потім, через п’ятдесят днів, у день П’ятдесятниці, Петро проголосив звістку з книги пророка Йоїла в тій самій горниці.
Caesarea Philippi is the third hour that aligns with the crucifixion and the upper room at Pentecost. The crucifixion is a symbol of scattering and the upper room a symbol of unity. This identifies Caesarea Philippi as the point just before the Sunday law where one class is scattered, and the other is gathered. When the history of the Battle of Panium begins to be repeated, the foolish and wise virgins will be forever separated, and they will be separated over the cross, which represents the approach of the Sunday law. It was at Caesarea Philippi that Christ began to teach about the approaching Sunday law. When He did so, Peter opposed the message, thus in nine verses, Peter represents those who are sealed and those who are scattered by the message of the cross, which is the Sunday law.
Кесарія Филиповова — це третя година, що відповідає розп’яттю та горниці в день П’ятидесятниці. Розп’яття є символом розсіяння, а горниця — символом єдності. Це визначає Кесарію Филиповову як точку безпосередньо перед недільним законом, де одна група розсіюється, а інша збирається. Коли почне повторюватися історія битви при Паніумі, нерозумні й мудрі діви будуть назавжди розділені, і вони будуть розділені через хрест, який символізує наближення недільного закону. Саме в Кесарії Филипововій Христос почав навчати про наближення недільного закону. Коли Він це зробив, Петро виступив проти цієї вістки; отож упродовж дев’яти віршів Петро представляє як тих, хто запечатані, так і тих, хто розсіяні внаслідок вістки про хрест, тобто недільного закону.
He saith unto them, But whom say ye that I am?
Він промовляє до них: А ви ким кажете, що Я є?
And Simon Peter answered and said, Thou art the Christ, the Son of the living God.
І Симон Петро відповів і сказав: Ти є Христос, Син Бога живого.
And Jesus answered and said unto him, Blessed art thou, Simon Barjona: for flesh and blood hath not revealed it unto thee, but my Father which is in heaven. And I say also unto thee, That thou art Peter, and upon this rock I will build my church; and the gates of hell shall not prevail against it. And I will give unto thee the keys of the kingdom of heaven: and whatsoever thou shalt bind on earth shall be bound in heaven: and whatsoever thou shalt loose on earth shall be loosed in heaven.
А Ісус, відповівши, сказав йому: Блаженний ти, Симоне, сину Йони, бо не плоть і кров відкрили тобі це, але Отець Мій, що на небесах. І Я також кажу тобі: ти — Петро, і на цій скелі збудую Церкву Мою; і брами пекла не подолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і все, що зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і все, що розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небі.
Then charged he his disciples that they should tell no man that he was Jesus the Christ. From that time forth began Jesus to shew unto his disciples, how that he must go unto Jerusalem, and suffer many things of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and be raised again the third day.
Тоді Він наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він — Ісус Христос. Відтоді Ісус почав показувати Своїм учням, що Йому належить іти в Єрусалим, і багато постраждати від старійшин, первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
Then Peter took him, and began to rebuke him, saying, Be it far from thee, Lord: this shall not be unto thee.
Тоді Петро взяв Його і почав Йому докоряти, кажучи: Змилуйся над Собою, Господи; цього не станеться з Тобою.
But he turned, and said unto Peter, Get thee behind me, Satan: thou art an offence unto me: for thou savourest not the things that be of God, but those that be of men. Matthew 16:15–23.
А він, обернувшись, сказав Петрові: Відступися від мене, сатано; ти мені спокуса, бо мислиш не про те, що Боже, але про те, що людське. Матвія 16:15–23.
The third hour crucifixion and Peter’s upper room message aligns the prophetic transition of the church militant, defined as the church with both wheat and tares, unto the church triumphant. The church triumphant is the first fruit wheat offering of Pentecost, which is the Sunday law. When the tares and the wheat reach maturity, the angels separate the two classes. It is the rain that began to sprinkle at 9/11 that causes the wheat and tares to come to fruition.
Розп’яття о третій годині та проповідь Петра з горниці узгоджують пророчий перехід від Церкви воюючої, визначеної як така, що містить і пшеницю, і кукіль, до Церкви торжествуючої. Церква торжествуюча є жертвою пшеничних первоплодів П’ятидесятниці, що є недільним законом. Коли кукіль і пшениця досягають стиглості, ангели відділяють один від одного два класи. Саме дощ, що почав накрапати 9/11, приводить пшеницю й кукіль до дозрівання.
A period of six hours represents the history of the Exeter camp meeting unto October 22, 1844, the triumphal entry of Christ into Jerusalem and the entry of king David into Jerusalem with the ark. The ninth hour is also the time of the evening sacrifice, around 3 PM.
Період у шість годин репрезентує історію табірного зібрання в Ексетері аж до 22 жовтня 1844 року, тріумфальний в'їзд Христа до Єрусалима та вхід царя Давида до Єрусалима з ковчегом. Дев'ята година є також часом вечірнього жертвоприношення, близько третьої години пополудні.
Now this is that which thou shalt offer upon the altar; two lambs of the first year day by day continually. The one lamb thou shalt offer in the morning; and the other lamb thou shalt offer at even. Exodus 29:38, 39.
Оце те, що ти маєш приносити на жертовнику: двох ягнят першого року щодня, безнастанно. Одне ягня приноситимеш уранці, а друге ягня приноситимеш надвечір. Вихід 29:38, 39.
The word translated as “even,” is sometimes represented as “between the evenings.” Between the evenings speaks to the six-hour period between the third and ninth hours. Christ’s covenant week represents the six-hour period at the cross, which becomes the alpha of the six-hour period on Pentecost. Two witnesses in the covenant week that identify a period of six-hours that are directly connected with not only the prophecy of the sacred week, but also with the symbols of the Pentecostal season. Then at the conclusion of that very same prophetic week, Peter is called to Caesarea at the ninth hour. The fact that three ninth hours within the same prophetic structure of the sacred week; two of which are omega endings of a six-hour period, that was also the period between the morning and evening offerings, demand of prophetic necessity that a third hour exist as the alpha of a period that ended at Cornelius’ ninth hour.
Слово, перекладене як «even», інколи передається як «між вечорами». Вираз «між вечорами» стосується шестигодинного періоду між третьою і дев’ятою годиною. Завітний тиждень Христа репрезентує шестигодинний період на хресті, який стає альфою шестигодинного періоду в день П’ятидесятниці. У завітному тижні є два свідки, які окреслюють шестигодинний період, безпосередньо пов’язаний не лише з пророцтвом священного тижня, але й із символами п’ятидесятницького періоду. Тоді, на завершення того самого пророчого тижня, Петра покликано до Кесарії о дев’ятій годині. Той факт, що в тій самій пророчій структурі священного тижня є три дев’яті години, дві з яких є омегами шестигодинного періоду, що також був періодом між ранковою та вечірньою жертвами, з пророчої необхідності вимагає існування третьої години як альфи періоду, що завершився дев’ятою годиною Корнилія.
Two Caesarea’s, both with Peter as a central figure identify Caesarea Philippi as the third hour. That six-hour period begins and ends with Caesarea, because the end is illustrated by the beginning.
Дві Кесарії, в обох із яких центральною постаттю є Петро, визначають Кесарію Пилипову як третю годину. Той шестигодинний період починається і закінчується Кесарією, оскільки кінець ілюструється початком.
The Passover lamb was to be killed in the evening, which is the ninth hour—when Christ died.
Пасхальне ягня мало бути заколене увечері, тобто о дев’ятій годині — коли помер Христос.
And ye shall keep it up until the fourteenth day of the same month: and the whole assembly of the congregation of Israel shall kill it in the evening. Exodus 12:6.
І ви будете зберігати його до чотирнадцятого дня того ж місяця: і вся громада Ізраїлевого збору заколе його увечері. Вихід 12:6.
The hour of prayer is also the ninth hour, for it was at the evening sacrifice.
Година молитви — це також дев’ята година, бо вона припадала на час вечірньої жертви.
Let my prayer be set forth before thee as incense; and the lifting up of my hands as the evening sacrifice. Psalms 141:2.
Нехай постане перед Тобою молитва моя, як фіміам; і піднесення рук моїх — як жертва вечірня. Псалом 141:2.
In agreement with the evening sacrifice being the hour of prayer, Ezra is praying at the evening sacrifice, so he is praying at the ninth hour, when Peter is in the temple, when Christ died and when Cornelius was told to send for Peter.
Відповідно до того, що час вечірньої жертви є годиною молитви, Ездра молиться під час вечірньої жертви, тож він молиться о дев’ятій годині, коли Петро перебував у храмі, коли Христос помер і коли Корнилієві було звелено послати за Петром.
And at the evening sacrifice I arose up from my heaviness; and having rent my garment and my mantle, I fell upon my knees, and spread out my hands unto the Lord my God. Ezra 9:5.
А на вечірню жертву встав я з мого пониження; і, роздерши одежу свою та плащ свій, припав на коліна й простер руки свої до Господа, Бога мого. Ездри 9:5.
In his prayer, Ezra is repenting after understanding that those who came out of Babylon to rebuild the temple and Jerusalem were joined to heathen wives.
У своїй молитві Ездра кається після того, як усвідомив, що ті, хто вийшли з Вавилону для відбудови храму та Єрусалима, взяли собі в дружини жінок-язичниць.
Now when Ezra had prayed, and when he had confessed, weeping and casting himself down before the house of God, there assembled unto him out of Israel a very great congregation of men and women and children: for the people wept very sore. And Shechaniah the son of Jehiel, one of the sons of Elam, answered and said unto Ezra, We have trespassed against our God, and have taken strange wives of the people of the land: yet now there is hope in Israel concerning this thing. Now therefore let us make a covenant with our God to put away all the wives, and such as are born of them, according to the counsel of my lord, and of those that tremble at the commandment of our God; and let it be done according to the law. Arise; for this matter belongeth unto thee: we also will be with thee: be of good courage, and do it.
А коли Ездра помолився і сповідував, плачучи та падаючи ниць перед домом Божим, зібралася до нього з Ізраїля дуже велика громада чоловіків, жінок і дітей, бо народ плакав дуже гірко. І Шеханія, син Єхієла, один із синів Елама, відповів і сказав Ездрі: Ми спроневірилися Богові нашому і взяли собі чужоземних жінок із народу цього краю; однак нині є надія для Ізраїля в цій справі. Отже, укладімо завіт із Богом нашим, щоб відпустити всіх жінок і тих, що від них народилися, за порадою пана мого і тих, що тремтять перед заповіддю Бога нашого; і нехай це буде зроблено за законом. Устань, бо ця справа на тобі; і ми також будемо з тобою; будь відважний і дій.
Then arose Ezra, and made the chief priests, the Levites, and all Israel, to swear that they should do according to this word. And they sware. Then Ezra rose up from before the house of God, and went into the chamber of Johanan the son of Eliashib: and when he came thither, he did eat no bread, nor drink water: for he mourned because of the transgression of them that had been carried away. And they made proclamation throughout Judah and Jerusalem unto all the children of the captivity, that they should gather themselves together unto Jerusalem; And that whosoever would not come within three days, according to the counsel of the princes and the elders, all his substance should be forfeited, and himself separated from the congregation of those that had been carried away. Then all the men of Judah and Benjamin gathered themselves together unto Jerusalem within three days. It was the ninth month, on the twentieth day of the month; and all the people sat in the street of the house of God, trembling because of this matter, and for the great rain. Ezra 10:1–9.
Тоді Ездра підвівся і привів до присяги головних священиків, левитів і весь Ізраїль, що вони чинитимуть згідно з цим словом. І вони присягнули. Потім Ездра підвівся з-перед дому Божого і пішов у світлицю Йоанана, сина Еліяшива; і, коли прибув туди, не їв хліба й не пив води, бо оплакував переступ переселенців. І оповістили по всій Юді та Єрусалимі всім синам полону, щоб вони зібралися до Єрусалима; і щоб кожен, хто не прибуде протягом трьох днів, за радою князів і старійшин, усе його майно було закляте, а він сам відлучений від громади переселенців. Тоді всі мужі Юди та Веніямина зібралися до Єрусалима протягом трьох днів. Це був дев’ятий місяць, двадцятий день місяця; і весь народ сидів на площі дому Божого, тремтячи через цю справу і через великий дощ. Ездри 10:1–9.
The covenant of the one hundred and forty-four thousand is represented as a separation from those who had taken strange wives. This is the separation of the wise and foolish virgins, and it occurs at the ninth hour, which is the death of Christ, Peter in the temple on Pentecost, and Peter being called to Caesarea by the sea. Ezra’s separation is also the purging of the Levites by the Messenger of the Covenant in Malachi chapter three. The purging in Malachi illustrates the two temple cleansings of Christ.
Завіт ста сорока чотирьох тисяч представляється як відокремлення від тих, що взяли собі чужоплемінних дружин. Це відокремлення мудрих і нерозумних дів і відбувається о дев’ятій годині, яка відповідає смерті Христа, перебуванню Петра у храмі на П’ятдесятницю та покликанню Петра до Кесарії при морі. Відокремлення Езри також є очищенням левитів Посланцем Завіту у третьому розділі книги Малахії. Очищення в Малахії ілюструє два очищення храму, здійснені Христом.
“In cleansing the temple from the world’s buyers and sellers, Jesus announced His mission to cleanse the heart from the defilement of sin,—from the earthly desires, the selfish lusts, the evil habits, that corrupt the soul. Malachi 3:1–3 quoted.” The Desire of Ages, 161.
«Очищаючи храм від продавців і покупців цього світу, Ісус оголосив Свою місію — очистити серце від скверни гріха — від земних бажань, егоїстичних пожадань, злих звичок, що розтлівають душу. Цитується Малахії 3:1–3». Бажання віків, 161.
Ezra and those who enter into the covenant are told to “arise” and Joshua was told to rise up after all the rebels died over a period of thirty-eight years. It took two years for ancient Israel to fail the tenfold testing process, and thirty-eight years later the rebels were all dead and God tells them to arise.
Езрі та тим, хто вступає у завіт, сказано: «Встаньте», а Ісусові Навинові було звелено встати після того, як усі бунтівники померли протягом тридцяти восьми років. Стародавньому Ізраїлю знадобилося два роки, щоб не витримати десятикратного випробування, і через тридцять вісім років усі бунтівники були мертві, і Бог каже їм: «Встаньте».
Now rise up, said I, and get you over the brook Zered. And we went over the brook Zered. And the space in which we came from Kadeshbarnea, until we were come over the brook Zered, was thirty and eight years; until all the generation of the men of war were wasted out from among the host, as the Lord sware unto them. Deuteronomy 2:13, 14.
Тепер устаньте, — сказав я, — і перейдіть потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред. А час, у який ми йшли від Кадеш-Барнеї, аж поки перейшли потік Зеред, становив тридцять і вісім років, аж доки з-посеред табору не вигинуло все покоління мужів війни, як Господь поклявся їм. Повторення Закону 2:13, 14.
In John five, Jesus healed the impotent man that had been that way for thirty-eight years, and when He healed him, He told the man to “arise.”
У п’ятому розділі Євангелія від Івана Ісус зцілив немічного чоловіка, який перебував у такому стані тридцять вісім років, і, коли Він зцілив його, сказав тому чоловікові: «Встань».
For an angel went down at a certain season into the pool, and troubled the water: whosoever then first after the troubling of the water stepped in was made whole of whatsoever disease he had. And a certain man was there, which had an infirmity thirty and eight years. When Jesus saw him lie, and knew that he had been now a long time in that case, he saith unto him, Wilt thou be made whole?
Бо ангел у певну пору сходив у купіль і збурював воду; і хто першим після збурення води входив, той ставав здоровим від якої б то не було хвороби, яку мав. І був там один чоловік, що мав недугу тридцять і вісім років. Ісус, побачивши його лежачого і знавши, що він уже довгий час у тому стані, каже йому: Чи хочеш бути здоровим?
The impotent man answered him, Sir, I have no man, when the water is troubled, to put me into the pool: but while I am coming, another steppeth down before me.
Немічний відповів йому: Пане, не маю людини, яка б, коли збуриться вода, опустила мене в купіль; але поки я доходжу, інший сходить переді мною.
Jesus saith unto him, Rise, take up thy bed, and walk. And immediately the man was made whole, and took up his bed, and walked: and on the same day was the sabbath. John 5:4–9.
Промовляє до нього Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи. І негайно той чоловік став здоровим, і взяв постіль свою та ходив; а того ж дня була субота. Івана 5:4-9.
At Ezra’s illustration of the covenant of the one hundred and forty-four thousand, the people were to “arise.” In 1838 Josiah Litch, a prominent Millerite preacher predicted the end of the Ottoman supremacy around 1840, and the Millerite message arose, only to be empowered with the exact fulfillment on August 11, 1840. The lifting up of the church triumphant includes a prediction that causes God’s people to arise when the covenant is established. In Ezra’s separation from strange wives we find Malachi’s purging of the Levites, and also the two temple cleansings of Christ, and each line identifies a separation of wheat and tares, that is accomplished when Christ forever removes sin from the hearts of the one hundred and forty-four thousand. Christ’s ninth hour, and Peter’s two ninth hours along with Ezra’s prayer for purification align with the Sunday law, when the latter rain will be poured out without measure. In Daniel chapter nine, Daniel receives and answer to his petitions at the time of the evening oblation, which is the ninth hour.
В ілюстрації Ездри завіту ста сорока чотирьох тисяч народ мав «встати». У 1838 році Джозая Ліч, визначний проповідник міллеритського руху, передвіщав кінець османської зверхності близько 1840 року, і міллеритська вістка постала, щоб бути утвердженою точним виконанням 11 серпня 1840 року. Піднесення Церкви тріумфуючої містить пророцтво, яке спонукає Божий народ встати, коли завіт утверджується. У відокремленні від чужоземних жінок у Ездри ми знаходимо очищення левитів у Малахії, а також два очищення храму Христом, і кожна з цих ліній указує на відділення пшениці від куколю, що звершується тоді, коли Христос назавжди віддаляє гріх із сердець ста сорока чотирьох тисяч. Христова дев’ята година і дві дев’яті години Петра разом із молитвою Ездри про очищення узгоджуються з недільним законом, коли пізній дощ буде вилитий без міри. У дев’ятому розділі книги Даниїла Даниїл одержує відповідь на свої прохання під час вечірньої жертви, тобто в дев’яту годину.
Yea, whiles I was speaking in prayer, even the man Gabriel, whom I had seen in the vision at the beginning, being caused to fly swiftly, touched me about the time of the evening oblation. Daniel 9:21.
І коли я ще говорив у молитві, аж ось муж Гавриїл, якого я бачив у видінні на початку, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірнього приношення. Даниїла 9:21.
We are informed that the visions given to Daniel by the great rivers of Shinar are now in the process of fulfillment, and that we are to consider the circumstances when the prophecies were given.
Нам повідомлено, що видіння, дані Даниїлові при великих ріках Шінеару, нині перебувають у процесі сповнення, і що ми маємо зважати на обставини, за яких пророцтва були дані.
“The light that Daniel received from God was given especially for these last days. The visions he saw by the banks of the Ulai and the Hiddekel, the great rivers of Shinar, are now in process of fulfillment, and all the events foretold will soon come to pass.
Світло, яке Даниїл отримав від Бога, було дано саме для цих останніх днів. Видіння, які він бачив на берегах Улая та Хіддекелу, великих річок Шінеару, тепер сповнюються, і всі провіщені події незабаром збудуться.
“Consider the circumstances of the Jewish nation when the prophecies of Daniel were given.” Testimonies to Ministers, 113.
«Зважте на обставини єврейського народу, коли було дано пророцтва Даниїла». Свідчення для служителів, 113.
The light of the visions associated with the Hiddekel and Ulai rivers represents the last six chapters of Daniel chapter eleven. In chapter nine, represented by the Ulai river, Daniel is given light upon chapters seven, eight and nine. In chapter ten, represented by the Hiddekel river, Daniel is given the light of chapters ten, eleven and twelve. The prophetic information is represented by both the prophetic events represented within the chapters, but also by Daniel, for we are to consider the circumstances of the Jewish nation when the prophecies were given.
Світло видінь, пов’язаних із річками Хіддекель і Улай, репрезентує останні шість розділів одинадцятого розділу Даниїла. У дев’ятому розділі, репрезентованому рікою Улай, Даниїлові дано світло щодо сьомого, восьмого та дев’ятого розділів. У десятому розділі, репрезентованому рікою Хіддекель, Даниїлові дано світло щодо десятого, одинадцятого та дванадцятого розділів. Пророча інформація репрезентується як пророчими подіями, що містяться в розділах, так і самим Даниїлом, бо ми маємо зважати на обставини єврейського народу, коли було дано пророцтва.
We are to bring those considerations to the latter days and align them with the other prophet’s testimonies. This means that just as Peter is at Caesarea Philippi and also Caesarea Maritima, Daniel is visited by Gabriel at the ninth hour in chapter nine, and he is visited on the twenty-second day in chapter ten. The light of the Ulai and the Hiddekel for the last days is unsealed to Daniel at the ninth hour of the twenty-second day. That light represents the outpouring of the latter rain without measure at the Sunday law.
Ми маємо перенести ці міркування на останні дні та узгодити їх зі свідченнями іншого пророка. Це означає, що так само, як Петро перебуває в Кесарії Филипововій, а також у Кесарії Приморській, так і Даниїла в дев’ятому розділі о дев’ятій годині відвідує Гавриїл, а в десятому розділі він відвіданий двадцять другого дня. Світло Улаю та Хіддекелу для останніх днів розпечатане Даниїлові о дев’ятій годині двадцять другого дня. Це світло представляє вилиття пізнього дощу без міри при недільному законі.
Daniel’s testimony is fully opened at the ninth hour, for it identifies both the external and internal history of what “befalls” God’s people in the latter days. When that light is proclaimed the Gentiles, represented by Cornelius, will send for the one hundred and forty-four thousand, the law of God will be murdered by Sunday enforcement, and Peter will deliver a message to the temple that Christ had departed from and identified as the Jew’s empty house. Peter addresses the Gentiles, and also the Sanhedrin, while Ezra pleads for the separation and Daniel fasts and prays for light. The ninth hour at Pentecost, at Christ’s death, at Cornelius’s call of Peter, the evening sacrifice all align with Elijah on Mount Carmel.
Свідчення Даниїла повністю відкривається о дев’ятій годині, бо воно окреслює як зовнішню, так і внутрішню історію того, що «спостигає» Божий народ в останні дні. Коли це світло буде проголошене, язичники, представлені Корнилієм, пошлють по сто сорок чотири тисячі, закон Божий буде умертвлений через примусове впровадження недільного закону, а Петро виголосить вістку до храму, який Христос покинув і назвав порожнім домом юдеїв. Петро звертається до язичників, а також до Синедріону, тоді як Ездра благає про відокремлення, а Даниїл постить і молиться про світло. Дев’ята година під час П’ятидесятниці, при смерті Христа, при покликанні Петра Корнилієм, а також час вечірньої жертви — усе це співвідноситься з Іллею на горі Кармел.
It is evident that the six-hour period represents a period that ends at the Sunday law, but that it begins with an event that is directly connected to the end, such was the morning and evening offerings. In terms of Peter, the six-hour period is Caesarea Philippi to Caesarea by the sea. At Pentecost it was the upper room to the temple. The period that is the bright light that is set up at the beginning of the path is the Midnight Cry, and that period reaches to the Sunday law. The six hours, between the evenings represent the triumphal entry of Christ into Jerusalem, which in turn represented the period from the Exeter camp meeting from August 12 to 17, 1844, that initiated the proclamation of the message that reached its conclusion on October 22, 1844. Exeter is Caesarea Philippi and Caesarea by the sea is October 22, 1844. The beginning is marked by Caesarea as is the ending.
Очевидно, що шестигодинний період позначає етап, який завершується недільним законом, але починається подією, безпосередньо пов’язаною з кінцем, як це було з ранковими та вечірніми жертвами. Щодо Петра, шестигодинний період — це від Кесарії Пилипа до Кесарії Приморської. Під час П’ятидесятниці це було від горниці до храму. Період, який є тим яскравим світлом, поставленим на початку шляху, — це Опівнічний клич, і цей період сягає недільного закону. Шість годин, «між вечорами», означають тріумфальний в’їзд Христа в Єрусалим, який, своєю чергою, символізував період від таборового зібрання в Ексетері 12–17 серпня 1844 року, що ініціювало проголошення вістки, яке досягло свого завершення 22 жовтня 1844 року. Ексетер — це Кесарія Пилипа, а Кесарія Приморська — це 22 жовтня 1844 року. Початок позначений Кесарією, як і кінець.
The triumphal entry is marked by a controversy at the beginning and a controversy at the end. The controversy at Exeter was represented by the false worship that was taking place on the grounds in the Watertown tent. Two messages were represented by those two tents, and when Christ entered Jerusalem the quibbling Jews complained about the message being proclaimed as He came down from the Mount of Olives, riding into Jerusalem on the recently loosed ass. The first and the last controversy identify an alpha and omega to the period. At Exeter the Watertown class represent a class of virgins that had no oil, and for them the door of salvation was closed. At the end of that period the door into the holy place was closed, thus providing an alpha and omega to the period. That alpha and omega aligns with the two controversies of the triumphal entry, and Caesarea to Caesarea with Peter.
Урочистий в’їзд ознаменований суперечкою на початку і суперечкою наприкінці. Суперечка в Екзетері була представлена неправдивим поклонінням, що відбувалося на місці зібрання, у наметі Вотертауна. Тими двома наметами були представлені дві вістки, і коли Христос увійшов до Єрусалима, прискіпливі юдеї нарікали на вістку, яка проголошувалася, коли Він сходив із Єлеонської гори, в’їжджаючи до Єрусалима на щойно відв’язаному осляті. Перша й остання суперечка окреслюють альфу й омегу цього періоду. В Екзетері клас Вотертауна представляє клас дів, які не мали олії, і для них були зачинені двері спасіння. Наприкінці того періоду були зачинені двері до Святого місця, тим самим окреслюючи альфу й омегу періоду. Ця альфа й омега узгоджується з двома суперечками урочистого в’їзду, а також від Кесарії до Кесарії з Петром.
In Caesarea Philippi, Simon Barjona’s name is changed to Peter, in a passage where he is praised as a mouthpiece of inspiration, then condemned as Satan, for opposing the message of the cross. Peter is a symbol of the two classes that are separated by the message of the baptism and cross, which is the message of 9/11 and the Sunday law.
У Кесарії Пилиповій ім’я Симона Бар-Йони змінено на Петра, в уривку, де його спершу прославляють як речника натхнення, а потім засуджують як Сатану за противлення слову про хрест. Петро є символом двох класів, які відокремлюються звісткою про хрещення та хрест, що є звісткою 9/11 і недільного закону.
“For each of the classes represented by the Pharisee and the publican there is a lesson in the history of the apostle Peter. In his early discipleship Peter thought himself strong. Like the Pharisee, in his own estimation he was ‘not as other men are.’ When Christ on the eve of His betrayal forewarned His disciples, ‘All ye shall be offended because of Me this night,’ Peter confidently declared, ‘Although all shall be offended, yet will not I.’ Mark 14:27, 29. Peter did not know his own danger. Self-confidence misled him. He thought himself able to withstand temptation; but in a few short hours the test came, and with cursing and swearing he denied his Lord.” Christ’s Object Lessons, 152.
Для кожного з типів людей, представлених фарисеєм і митарем, є урок у житті апостола Петра. На початку свого учнівства Петро вважав себе сильним. Подібно до фарисея, у власних очах він був «не такий, як інші люди». Коли Христос напередодні Своєї зради завчасно попередив Своїх учнів: «Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі», Петро самовпевнено заявив: «Хоч би всі спокусилися, я — ні». Марка 14:27, 29. Петро не знав власної небезпеки. Самовпевненість ввела його в оману. Він вважав, що здатний устояти перед спокусою; але вже за якихось кілька годин прийшло випробування, і з прокльонами та клятвами він відрікся Свого Господа». Наглядні уроки Христа, 152.
At the ninth hour, which is the time of the evening offering in answer to the prayer of Elijah, fire came down and consumed the offering for the purpose of making God’s people know that the Lord is God. There are two classes symbolized at Mount Carmel, one class that then knows that the Lord He is God, and the other represented by the prophets of Baal who are thereafter slain.
О дев’ятій годині, що є часом вечірньої жертви, у відповідь на молитву Іллі зійшов вогонь і пожер жертву, щоб дати знати Божому народові, що Господь є Бог. На горі Кармель символічно представлені дві категорії: одні — тоді пізнають, що Господь — Він є Бог, а другі — представлені пророками Ваала, які потому були вбиті.
And it came to pass at the time of the offering of the evening sacrifice, that Elijah the prophet came near, and said, Lord God of Abraham, Isaac, and of Israel, let it be known this day that thou art God in Israel, and that I am thy servant, and that I have done all these things at thy word. Hear me, O Lord, hear me, that this people may know that thou art the Lord God, and that thou hast turned their heart back again.
І сталося під час принесення вечірньої жертви, що пророк Ілля наблизився й сказав: Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що Ти — Бог в Ізраїлі, і що я — раб Твій, і що я зробив усе це за словом Твоїм. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ пізнав, що Ти — Господь Бог, і що Ти навернув їхнє серце назад.
Then the fire of the Lord fell, and consumed the burnt sacrifice, and the wood, and the stones, and the dust, and licked up the water that was in the trench. And when all the people saw it, they fell on their faces: and they said, The Lord, he is the God; the Lord, he is the God.
Тоді зійшов вогонь Господній і пожер жертву всепалення, і дрова, і каміння, і порох, і злизав воду, що була в рові. І коли весь народ це побачив, упали вони обличчям до землі та сказали: Господь — Він Бог; Господь — Він Бог.
And Elijah said unto them, Take the prophets of Baal; let not one of them escape. And they took them: and Elijah brought them down to the brook Kishon, and slew them there. 1 Kings 18:36–40.
І сказав їм Ілля: Схопіть пророків Ваала; нехай жоден із них не втече. І вони їх схопили, і Ілля спустив їх до потоку Кішон і там їх заколов. 1 Царів 18:36–40.
The evening sacrifice, the death of Christ, Peter healing the lame man, Peter taking the message to the Gentiles, Daniel receiving prophetic light, Elijah’s prayer being answered with fire, while Ezra is in sackcloth and ashes praying for the transition of Laodicea to Philadelphia, for the transition the church militant unto the church triumphant. The ninth hour is the hour of sacrifice, the hour of answered prayer, the hour heaven touches earth, the bridge between judgment and mercy and that is why Christ dies at the ninth hour, for the ninth hour of sacrifice opened the gospel to the Gentiles, who were those that sat in darkness, but would see great light when the book of Daniel is opened fully at the Sunday law.
Вечірня жертва, смерть Христа, зцілення Петром кульгавого, несення Петром вістки язичникам, одержання Даниїлом пророчого світла, молитва Іллі, на яку відповів вогонь, тоді як Ездра у вретищі й попелі молиться за перехід Лаодикії у Філадельфію, за перехід Церкви Воюючої у Церкву Торжествуючу. Дев’ята година — це година жертви, година вислуханої молитви, година, коли небо торкається землі, міст між судом і милістю; і тому Христос помирає о дев’ятій годині, бо дев’ята година жертви відкрила Євангеліє для язичників, які сиділи в темряві, але побачать велике світло, коли книга Даниїла буде цілковито відкрита під час недільного закону.
At Gideon’s offering in Judges 6:21, the Angel of the Lord touches Gideon’s meat and unleavened bread offering with his staff, and fire springs up from the rock to consume it entirely. The fire confirmed God’s call to Gideon and his acceptance of the sign.
Під час приношення Гедеона (Суддів 6:21) Ангел Господній доторкнувся своїм посохом до жертви Гедеона з м’яса та прісних хлібів, і зі скелі спалахнув вогонь, що цілковито її пожер. Цей вогонь підтвердив Божий поклик до Гедеона та його прийняття знака.
And he said unto him, If now I have found grace in thy sight, then shew me a sign that thou talkest with me. Depart not hence, I pray thee, until I come unto thee, and bring forth my present, and set it before thee. And he said, I will tarry until thou come again. And Gideon went in, and made ready a kid, and unleavened cakes of an ephah of flour: the flesh he put in a basket, and he put the broth in a pot, and brought it out unto him under the oak, and presented it. And the angel of God said unto him, Take the flesh and the unleavened cakes, and lay them upon this rock, and pour out the broth. And he did so. Then the angel of the Lord put forth the end of the staff that was in his hand, and touched the flesh and the unleavened cakes; and there rose up fire out of the rock, and consumed the flesh and the unleavened cakes. Then the angel of the Lord departed out of his sight. And when Gideon perceived that he was an angel of the Lord, Gideon said, Alas, O Lord God! for because I have seen an angel of the Lord face to face. Judges 6:17–22.
І сказав йому: Якщо тепер знайшов я благовоління в очах Твоїх, то покажи мені знак, що Ти говориш зі мною. Не відходь звідси, благаю Тебе, доки я не прийду до Тебе, і не принесу свого дару, і не поставлю його перед Тобою. І Він сказав: Чекатиму, доки ти повернешся. І ввійшов Гедеон, і приготував козеня та опрісноки з однієї ефи борошна: м’ясо поклав у кошик, а відвар налив у горщик, і виніс це Йому під дуб, і поставив перед Ним. І сказав до нього Ангел Божий: Візьми м’ясо та опрісноки, і поклади їх на цю скелю, і вилий відвар. І він так зробив. Тоді Ангел Господній простяг кінець жезла, що був у Його руці, і доторкнувся до м’яса та опрісноків; і вийшов вогонь із скелі та пожер м’ясо й опрісноки. Тоді Ангел Господній зник із очей його. І коли Гедеон зрозумів, що то був Ангел Господній, сказав Гедеон: Ой, Господи Боже! бо я бачив Ангела Господнього лицем до лиця. Суддів 6:17–22.
The angel appeared to Gideon in the first verse of the chapter and called Gideon, “a mighty man of valor” and Gideon asked for a sign to prove that claim. Then Gideon asks the angel to tarry, and the angel that tarries in prophecy is the second angel. After the tarrying time had ended, Gideon sets forth an offering and fire consumes the offering. Gideon is at the ninth hour for Elijah was the evening offering, and the ninth hour is the Sunday law when the Pentecostal tongues of fire align. Gideon represents a class that sees the Lord face to face, which is what happened to Daniel in chapter ten. When Gideon saw the fire consume the offering, he then realized that he had been interacting with the Lord, who he had seen face to face.
Ангел з’явився Гедеонові в першому вірші розділу і назвав Гедеона «хоробрим мужем», а Гедеон попросив знамення для підтвердження цього твердження. Потім Гедеон просить ангела затриматися, і ангел, що зволікає у пророцтві, є другим ангелом. Після завершення часу зволікання Гедеон приносить жертву, і вогонь пожирає жертву. Гедеон перебуває на дев’ятій годині, бо Ілля був вечірньою жертвою, а дев’ята година — це недільний закон, коли п’ятдесятницькі вогненні язики узгоджуються. Гедеон репрезентує клас, що бачить Господа обличчям до обличчя, що й сталося з Даниїлом у десятому розділі. Коли Гедеон побачив, як вогонь пожер жертву, тоді він усвідомив, що мав справу з Господом, якого бачив обличчям до обличчя.
Gideon awakens to this reality when the miracle of fire confirms the sign, and the sign was Gideon, the mighty man of God and the army of 300 priests, who all had Habakkuk’s 300 tables in their hands. The sign, or ensign is Gideon himself, and the army of three hundred, that is also Ezekiel’s mighty army–that stands up in chapter thirty-seven.
Гедеон пробуджується до цієї реальності, коли диво вогню підтверджує знак, і знаком був Гедеон, могутній муж Божий, а також військо з 300 священиків, у руках яких були 300 таблиць Авакума. Знак, або стяг, — це сам Гедеон і військо трьохсот, що є також могутнім військом Єзекіїля, яке постає у тридцять сьомому розділі.
When the tabernacle was dedicated in Leviticus 9:23, 24, after Aaron’s first offerings as high priest, fire comes out from before the Lord and consumes the burnt offering and fat on the altar. The people shout and fall on their faces in awe. This must, line upon line, align with Elijah’s fire.
Коли було освячено скинію (Левит 9:23–24), після перших жертвоприношень Аарона як первосвященика, виходить вогонь від лиця Господнього і спалює цілопалення та товстини на жертівнику. Народ вигукує і падає ниць у благоговінні. Це має, рядок до рядка, узгоджуватися з вогнем Іллі.
Ezra’s ninth hour prayer for the separation of wheat and tares, which occurs at the Sunday law, is fulfilled then when the church militant transforms into the church triumphant. It must align with Gideon’s fire as well. The consuming fire upon Aaron’s first offering, that was made after seven days of consecration on the eighth day, returned on the same day, and destroyed Aaron’s two wicked sons. When the Holy Spirit is poured out without measure at the ninth hour, at the Sunday law, there will be a separation of two classes of priests, and the church triumphant will begin the work represented by the white horse of Ephesus, that goes forth conquering and to conquer. The anointing of the church triumphant finds a second witness in Solomon’s temple.
Молитва Езри дев’ятої години про відокремлення пшениці й куколю, що відбувається при недільному законі, сповнюється тоді, коли Церква воююча перетворюється на Церкву тріумфуючу. Це має також узгоджуватися з вогнем Гедеона. Вогонь, що пожирає, який зійшов на першу жертву Аарона, принесену після семи днів посвячення, у восьмий день, повернувся того ж дня і знищив двох нечестивих синів Аарона. Коли Дух Святий буде вилитий без міри о дев’ятій годині, при недільному законі, відбудеться відокремлення двох класів священиків, і Церква тріумфуюча розпочне діло, представлене білим конем Ефесу, що виходить перемагати і щоб перемогти. Помазання Церкви тріумфуючої знаходить друге свідчення у Соломоновому храмі.
Solomon’s temple dedication in 2 Chronicles 7:1–3, after Solomon’s prayer, fire came down from heaven and consumed the burnt offerings and sacrifices. The glory of the Lord filled the temple, leading the people to worship and declare God’s goodness and enduring mercy. At the Sunday law the church triumphant is lifted up above all the mountains as a crown and an ensign according to Zechariah and Isaiah. When the fire descended at Solomon’s dedication of the temple, the temple was filled with the glory of the Lord, symbolizing that the sounding of the seventh trumpet has finished its work upon God’s people and is about to finish that very work upon the eleventh-hour workers. The seventh trumpet represents the atonement, the combination of Divinity and humanity that occurs as Jesus lifts up His kingdom of glory. That fire which came down at Moses tabernacle and Solomon’s temple was also a fire of judgment for Aaron’s son, as it was for David.
Освячення храму Соломона у Другій книзі Хронік 7:1–3: після молитви Соломона з неба зійшов вогонь і пожер цілопалення та жертви. Слава Господня наповнила храм, що спонукало народ поклонятися й проголошувати Божу доброту та Його вічну милість. За недільного закону Церква Торжествуюча підноситься понад усі гори як вінець і знамено, відповідно до Захарії та Ісаї. Коли при освяченні храму Соломона зійшов вогонь, храм наповнився славою Господньою, символізуючи, що звучання сьомої сурми завершило своє діло над Божим народом і ось-ось має завершити те саме діло над працівниками одинадцятої години. Сьома сурма репрезентує спокуту, поєднання Божества й людської природи, яке відбувається, коли Ісус підносить Своє Царство слави. Той вогонь, що зійшов при скинії Мойсея та при храмі Соломона, був також вогнем суду для сина Аарона, як і для Давида.
David’s offering on the threshing floor of Araunah/Ornan in 1 Chronicles 21:26, during the plague brought about by David’s census, was answered with fire from heaven on the altar, signaling acceptance and halting the plague. The plague of Laodicea is ended when the fire descends upon David’s offering to stay the plague of His dependence upon human strength and wisdom. The transition from human to Divine human is marked when the atonement is accomplished, and the church is lifted up as an ensign. At that point, in agreement with Solomon’s temple, the glory of the Lord filled the temple as Divinity is combined with humanity.
Давидова жертва на молотильному току Аравни/Орнана (1 Хроніки 21:26), у час пошесті, спричиненої Давидовим переписом, була потверджена вогнем із небес, що зійшов на жертовник, знаменуючи прийняття та зупиняючи пошесть. Пошесть Лаодикії припиняється тоді, коли вогонь сходить на Давидову жертву, щоб спинити пошесть Його залежності від людської сили та мудрості. Перехід від людського до Богочоловічного ознаменовується тоді, коли звершується спокута, і Церква підноситься як знамено. Тоді, у згоді з храмом Соломона, слава Господня наповнила храм, коли Божество поєднується з людськістю.
We will continue our consideration of the period of the Midnight Cry as represented by the third and ninth hours in the next article.
У наступній статті ми продовжимо розгляд періоду опівнічного крику, який представлений третьою та дев’ятою годиною.
And after six days Jesus taketh Peter, James, and John his brother, and bringeth them up into an high mountain apart, And was transfigured before them: and his face did shine as the sun, and his raiment was white as the light. And, behold, there appeared unto them Moses and Elias talking with him.
А через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та Йоана, брата його, і звів їх на високу гору осібно, і преобразився перед ними; і обличчя Його засяяло, як сонце, а одяг Його був білий, як світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, що розмовляли з Ним.
Then answered Peter, and said unto Jesus, Lord, it is good for us to be here: if thou wilt, let us make here three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias. While he yet spake, behold, a bright cloud overshadowed them: and behold a voice out of the cloud, which said, This is my beloved Son, in whom I am well pleased; hear ye him.
Тоді озвався Петро й сказав до Ісуса: Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, поставимо тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві й один Іллі. Коли він ще говорив, ось світла хмара осінила їх; і ось голос із хмари, що сказав: Це Син Мій Улюблений, у Якому Моє благовоління; Його слухайте.
And when the disciples heard it, they fell on their face, and were sore afraid. And Jesus came and touched them, and said, Arise, and be not afraid.
І коли учні почули це, припали обличчям до землі й вельми злякалися. І, підійшовши, Ісус доторкнувся до них і сказав: Устаньте, і не бійтеся.
And when they had lifted up their eyes, they saw no man, save Jesus only. And as they came down from the mountain, Jesus charged them, saying, Tell the vision to no man, until the Son of man be risen again from the dead. Matthew 17:1–9.
І, звівши очі, вони нікого не побачили, крім Ісуса одного. Коли ж вони сходили з гори, Ісус наказав їм, кажучи: Нікому не говоріть про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. Матвія 17:1–9.